| Сторінки (38/3745): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Ховався Львів під димну пелену,
Пускав ядучу сирість попід шкіру,
Між вулицями сіяв тишину,
До храму звав, в якому міряв віру.
І я зайшла. Вечірній лився спів.
Людей так мало. Віри – грудям тісно.
І капала свічею поміж слів
Ота любов, котрій родитись прісно.
Ударив голуб крильми об вікно,
І Дух Святий зайшов у хлібне тіло.
І розірвалось сіре полотно,
Яке на плечі місту щільно сіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015
Йому подобається стояти на балконі, курити, рахувати листя, яке падає із клена і думати, що ще трохи і йому не буде що рахувати, бо діло йде до зими. Він не любить зиму за те, що вона шукає шпарину у його дублянці, щоби запхати туди свої налиті льодом щупальця, за те, що вривається у його спокійне налагоджене життя галасом гучних свят. Та іноді ця зима таки приносить йому радість. Це буває тоді, коли вона накриє свої землі, нагі дерева і кущики білими махровим рушниками із розсипаними на них дрібненькими сріблястими зірочками. Тоді він неквапливо вдягається, виходить у двір і збирає ці зірочки. А вони вириваються, падають на його дублянку і вуса. Він їх струшує, а вони знову налітають, ніби бавляться з ним.
Ще він любить взимку, коли вітри засипають у долинах і ярах під спів Сніжної Королеви, покинути своє обжите місто зі всіма його нагальними і не дуже справами, що обвиваються вужами довкруж шиї, і поїхати в село – туди, де природа ще дихає не обпеченими легенями і дивиться широко відкритими очима дитини. Там він займається тим, що витягає замерзлу рибу із ополонки. О, як та луската живність довірливо пхається йому до рук. Але вирок їй уже давно винесено. Вона народилася для того, щоб бути спожитою.
А що вона? Вона теж любить виходити на балкон, рахувати листя, що злітає з горіха, рахувати його і думати, що то летить, насправді, не листя, то летять її дні, і що вона ніколи не варитиме юшку з тієї риби, яку він наловить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618593
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.11.2015
Насправді, мир крихкий доволі і вразливий,
Немов горнятко із китайського фарфору.
Як лист на гілці в час осіннього мінору,
Як то у люті буревії стиглі сливи.
Ось тут він був, дзвенів у сміхові дитини,
Лив сталь гарячу для авт́а і для верстата.
І вже нема… Тече скупа сльоза у тата,
Бо син попав в військові сіті павутини.
Але чому б щодня не сититись любов’ю,
Ростити хліб, дітей учить, сади садити?
Невже це краще є – сиріт і вдів плодити,
Не сонцем тіло гріти, а чужою кров’ю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2015
Хто лишив у небі слід
Білий-білий, наче лід?
Може, зоряний рисак?
Ні, це швидкісний літак.
Він летить на висоті.
В нього тризуб на хвості.
Розтинає небеса,
Мов гінку траву коса.
В ньому – добрий пасажир.
Хоче він, щоб скрізь був мир,
Щоб від двору до двора
Сміх носила дітвора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618334
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.11.2015
Вона любить своє місто у різні пори року. Любить лишати на його старих і нових тротуарних плитках свої сліди. Любить спостерігати за рухом людей, за тим, що написано на їхніх обличчях, за молочницями, що виставляють свої естетично непривабливі, та екологічно чисті продукти на старі картонні ящики. Любить дивитися на молодих матусь, що возять у різнобарвних візочках своїх вередливих малюків і кидають горді погляди на перехожих, мовляв, ось, дивіться, перед вами творці продовження роду людського. Особливу насолоду вона отримує, коли гуляє у вечірній час. Тоді на головній вулиці міста засвічуються жовті і сині ліхтарі, які залишають своєрідний орнамент на темно-фіолетовому небі, тоді розрізає повітря густим оксамитовим звуком музика, що несеться з кафе і кафешок, дотичних до головної вулиці.
Вона любить своє містечко навіть у негоду, коли забуває взяти парасолю, а дощ не хоче знати цього, нахабно вибігає із навислих хмар і старається звити кубельце у її пасмах волосся. Вона любить це місто навіть тоді, коли калюжі на доріжці під її будинком розростаються вшир та впоперек, як плющ на дереві, коли йому не обрубувати коріння. На пальчиках, як балерина у театрі, вона обтанцьовує ці калюжі, та інколи таки попадає у їх водяні пастки і тоді злиться або сміється, все залежить від того, з якої ноги вона встала у той зловісний день.
Вона любить своє місто і тому перестала ходити до міського парку, бо там проводять роботи по його оновленню, дуже довго проводять, перекидаючи з дня на день, з місяця на місяць їх завершення, і їй це болить.
А ще вона любить всі дерева, кущі і квіти рідного міста – всі, які зараз ростуть і росли ще задовго до її народження, любить обмацувати зіницями очей їх чудернацькі форми, виловлювати кольори, дихати легенями каштанів та кленів, любить спостерігати за комахами, що шукають поживи і прихистку у закапелках всіх цих рослин.
Вона любить церкви і каплички свого міста, любить дивитися на хрести, що височать над їх куполами. Любить церковний спів і людей, котрі їй усміхаються, коли виходять із церкви після Богослужіння.
А ще вона любить ліс – той, що ніжно бере її місто у свої обійми, наче мама дитя перед тим, як воно лягає спати. Ліс – то є ліс, він не потребує спеціальної реклами, він просто кличе до себе відвідувачів руками-гілками, стелить під ноги м’які килими, сипле в корзини гриби та ягоди у певні часи року, заштовхує кисень до судин, щоби наповнити їх життям.
Вона любить також водойми свого міста – озерця, що лягли двома овалами на його окраїнах, та річку, що зміліла (може, від недолюбові?). Колись, як вона була мала, у тій річці водились раки та риба, ї її друзі-хлопчаки ловили цю живність руками та вудками. Навесні річка вагітніла і родила так багато води, що вона вбігала у підвали будинків, що стояли неподалік од неї, лягала там на спочинок, гостро дихала вологою, пахла зогнилим торішнім листям і жила там доти, поки її дихання не сповільнювалось. А коли це відбувалось, її частинами впихали у відра і викидали надвір.
Вона любить своє місто, так, та найбільше, здається, любить її людей, особливо, стареньких - отих що віддали йому свою молодість і зрілі роки, час, тепло рук, щедрість сердець, тих, що моляться вдень і вночі за те, щоби ритмічно билося його серце, і щоби воно виглядало, як то кажуть, на всі 100%
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618213
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.11.2015
Щоранку він п’є свій чай, що пахне парфумами індійської жінки, їсть шоколад, як правило, марки «Корона» - і корона потроху росте на його голові. Вона стає щораз вища і масивніша, блищить до сонця, котре щедро кидає свої промені на неї. Іноді якийсь один, найвідважніший промінчик, скаче по його обличчі, лягає на його губи. О, як вона заздрить тоді тому промінчикові!
Він п’є свій чай, а вона каву - тихо, без поспіху. Навіть самій дивно стає з того. Серце ритмічно відбиває чечітку - десь там, поміж ребрами, нагадує їй, що вона жива. За вікном птах будить день голосним стрекотанням. Вона допиває свою каву – гірку, без цурку і молока, з домішками перемеленої туги, і думає про те, що між ним і нею осінь, яка вже вдруге встигла оголитись, між ним і нею пустоти підземні, які негативно впливають на енергетику людей і на їхні зустрічі, а ще між ними купа несходжених стежок і невипитих заходів сонця.
Він і вона такі різні, як різні дні тижня – понеділок і п’ятниця. Але щось їх єднає. Може, то зерна свободи, посіяні предками-аріями у минувшинах їхніх життів. Щось є таке у їх генах, що ріднить, щось таке, що крутила, але не змогла перекрутити м’ясорубка історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618120
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.11.2015
Коли він заходив у її простір, зшитий із червоних і чорних полотен, то цей простір мінявся. Його полотна ставали неспокійними, вони стрибали, мов малі діти, коли їх швидше забирають додому із дитячого садка, вони світліли і навіть ставали зовсім білими, як вершкове морозиво «Пломбір», ще й пахли ним.
Коли ж його довго не було, полотна її простору темніли, важчали, набирали міри смутку у свої нитки-клітини, прогиналися під ним. І тоді їй хотілося втекти, кудись подалі. І вона втікала до великого міста, губилася, мов голка в сіні, у його обширі. Блудила вулицями нічних ліхтарів, запашних кав і гострих веж. Видихала із себе цей навислий важкий простір. Натомість вкидала в легені азарт вуличних муз́ик, шарм вітрин бутиків, колір та запах прілої осені та архаїчний скрип трамваїв. І, наперекір усім законам фізики, ставала від того тільки легшою. Вона ставала наскільки легкою, що поверталася додому на крилі метелика. Вона сміялася й іскринки того сміху сипалися у вже облізлі килими трав. А на ранок їх визбирували дзьобами птахи. І тоді вони голосно співали, обривали її сон, який вона щоразу забувала.
Коли вона вставала, відчиняла вікно, то знову думала про нього. І їх пахло морозивом – ванільним «Пломбіром», але недовго...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617980
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.11.2015
Він сидів у своєму кабінеті за овальним столом, зробленим із білого мармуру, вливав невеликими дозами в горло «Камю», але не п’янів. Думки раз по раз гостро ранили його посивілу голову. Він думав приблизно таке: «Ну, і навіщо було лізти йому на цей столітній дуб, оброслий мохом, з на чверть усохлим гіллям, з опалим листям, коли були у нього дерева набагато молодші, менші за висотою, садові, і хоч із них час од часу теж сипалось сухе листя, вони давали доволі таки пристойні плоди?"
Та вони, ці його дерева, і зараз дають добрі плоди, ба, навіть кращі, як давали. Дуб не затінює їх. У якійсь мірі він навіть захищає оті садові дерева від палючого сонця, холодних вітрів, що налітають поперемінно то із заходу, то зі сходу.
Але як він відступить? Як злізе з того столітнього дуба, у дуплі якого й знаходиться той самий кабінет, де він сидить за овальним столом, зробленим із білого мармуру, до якого, приросла уже навіть його сорочка, вишита гуцульською майстринею перед Святим Великоднем дві тисячі тринадцятого року?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617881
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.11.2015
Із них дух волі вичищали.
А він вертався знов і знов.
Вони країну захищали.
Їй віддали усю любов,
Життя незвідане прекрасне
І ненароджених синів.
Вони лягли в гроби дочасно.
Їх душі в виді голубів
Пішли до неба. Кари просять
Для тих, хто сіяв зраду, смерть.
А, мо’, в мовчанку грати досить?
Брехні налито в вуха вщерть.
Пора коня за віжки брати,
Вкраїну-Маму підіймать.
Чи будемо і далі спати?
Хай мертві із небес кричать!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617722
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2015
Він проріс у її тілі з горіхової зернини, що злетіла якось із книжки, яку вона читала. І з тих пір ріс і ріс собі потихеньку-помаленьку. Вона щедро годувала його кров’ю своїх судин, киснем своїх легень. Вона зігрівала його у холодні часи теплом свого бурхливого, мов океан у негоду, серця. І ось він став таким великим, що вже не міг вміститися у її тілі. Він стискав її серце своїм погрубілим стовбуром так, що воно час від часу аж спиняло бій. Він пустив гілля крізь усі органи її тіла.
Їй було боляче, але вона не наважувалася взяти пилку і зрізати ті гілки, адже вони так довго живилися її кров’ю. І ось він зацвів, у неї над головою – так гарно, білим-білим цвітом! Одні всміхалися, бачачи це чудо, інші насміхалися. Ну, бо як то таке може бути? І вона розгубилася… Прибіг вітер. Він завжди прибігає з півночі, щоби виміряти свою силу. Він гойдав гілля, що росло з її голови, і цвіт став осипатися. Він падав на її білі, як сніг, коси, і губився між ними. Вона стріпувала цвіт із волосся, стріпувала, а він падав і падав. І коли остання пелюстка злетіла на землю, вона думала, що все, це кінець - вона позбулася його. Але це було не так. Бо на гілках став зав’язуватися плід. І невдовзі виросли горіхи – великі, міцні здорові такі горіхи. Вони розбивали шкарлупу об її голову, коли відривалися від гілок і неслися донизу. Падали з гупотом, аж у голові дзвеніло. І тоді вона вирішила їх зібрати у миску – зібрати і віддати людям, просто так, без оплати, щоб вони покуштували оті плоди, що виросли з її тіла. Вона так і зробила. Та один горіх усе ж залишила собі.
А що далі? Іще до кінця не вирішила.
Але швидше за все вона не буде більше живити дерево (яке виросло в її тілі) кров’ю своїх судин, киснем своїх легень. Не буде зігрівати його теплом свого зраненого, але ще досить гарячого серця. І воно колись всохне. А отой одненький горіх, що залишила, посадить у своєму саду на місці того, що хтось зрубав нещодавно. І буде спостерігати за тим, як він росте, з вікна своєї квартири, що на четвертому поверсі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617342
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.10.2015
Сонце буде збирати між хмарами.
Щедро з пригорщі ближньому литиме.
Залатає п’янкими нектарами
Порожнечу довкруж! Вона житиме!
Пелену із очей своїх викусить.
Чорноту замалює білилами.
Знеохоту, що вигналась, викосить.
Загребе тризубцевими вилами.
В косах квіти носитиме. Житиме!
Наповнятиме обшир співанками.
У долонях проміння носитиме,
Щоби ночі зміняти світанками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2015
Вони вимивають правду із наших мізків, як вимивали колись київські дороги і тротуари після аварії на Чорнобильській АЕС.
Вигладжують непокору із наших очей аж до останнього рубця.
Вони кидають нас у котли і варять замість м’яса.
А ще гасять пожежі у наших серцях, щоби вони не поширювалися містами та селами.
Вони змітають нас, як осіннє листя, зі своїх доріг на узбіччя.
Купують наші душі за шматок латки на дорозі і кілограм гречки.
Вони щеплять нас проти волелюбства і честолюбства щогодинними новинами по своїх каналах ТБ.
А що ми?
А ми все це приймаємо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617115
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.10.2015
І буде день сходити на землю, як сходить озима пшениця навесні у полі.
І буде столітній дуб розчісувати сонцеві золоте проміння своїми твердими гілками-гребенями.
І буде птах співати сонату Ліста, розкладаючи ноти на електричних дротах.
І буде річка нести свою воду, долаючи кілометри дороги, поки не загубиться у хвилях безкрайого моря.
І буде голос дитини вкидати сміх до поштових ящиків своїх бабусь і дідусів, мов кидають агітки перед виборами депутатів до місцевих рад.
І буде кисень щоденно гуляти судинами життя цієї планети.
І її серце продовжуватиме невтомно відбивати свій ритм, як відбиває його годинник на Львівській Ратуші ось уже 164 останніх роки.
І буде усмішка вибігати з її уст, як вибігає джерело з-під товщі земного шару.
Усе це буде…, буде навіть тоді, коли він розгубить усі слова, які тримав для неї у дірявій кишені свого сірого піджака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616846
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.10.2015
Розвіються густі тумани.
Уляжеться гарматний пил.
Тримаймо Україну-Маму,
Нам вистачить для цього сил
І порухів душі, і хисту.
Утопиться в Дніпрі олжа.
Засяє зоряним намистом
Вкраїни слава між держав.
Тримаймо край мечем і словом,
Єднаймо дух у моноліт.
І дасть нам Бог нову підкову
На тисячу майбутніх літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
Хотів, щоб витягла пістоля
Й поцілила у серце словом?
За нас все вирішила доля,
Давно її присуд готовий.
І буде зорі ніч гойдати.
І буде сонцем день горіти.
І землю по зимі клечати
Прийде весна. І буде літо!
Для нас - зима, закритий ірій…
Червоне світло тягне зебра.
Тож вирву, мов тату на шкірі,
Тебе звідтіль, де ліві ребра.
Зебра – пішохідний перехід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015
Коли сонце сідало, мов курка, на жердину за горизонтом, щоби поринути у сон,
а місяць пробивав гострим рогом дорогу в ніч,
коли Космічна Фея скакала на своєму білому в сіре яблучко коні Чумацьким шляхом
і засвічувала над небесним склепінням Землі зірки-ліхтарі,
коли пустіли вулиці і сквери, мов металеві коробки із льодяниками в руках п’ятирічної дитини,
вона шукала його слова для свого серця між тисячами слів, які він висипав на полотні вічності, і не знаходила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616287
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.10.2015
Коли одного ранку сіра пелена накриває чисту голубінь неба,
а вітер, що вирвався із московських мегаполісів,
дістається твоєї країни,
зриває із крон нахмурених дерев листя,
і ти розумієш, що то не листя,
то твої крихкі надії на сонячний день.
Коли чорні тіні повзуть, мов гади з гір перед землетрусом,
коли кава у твоїй склянці холоне від зимного серця оспіваного тобою чоловіка,
коли мед, який ти злизуєш із чайної ложки (уже втретє за ранок),
не випродуковує в організмі гормони щастя,
ти… ні-ні, ти не розчаровуєшся,
ти просто дякуєш за все, що було вчора,
скидаєш наплічник зі старим вантажем із пліч
і віриш, що сіра пелена спаде…
колись.., може, навіть завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616129
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.10.2015
Згоряє день у топці світу.
Виводить ніч на сцену Бог.
А я малюю диво-квіти
На переламі двох епох.
В мазки тепло душі вкладаю,
Немов у пісню ранній птах.
І вже на чорнім барви грають –
То України – в завтра шлях.
Пелюстка біла – день з туману
Іде. Червона – то любов.
А чорне – хай в минуле кане.
Бо чорне – то запекла кров.
Беру тони, налиті літом,
Настояні, немов літа.
І розквітає диво-цвітом
Вкраїни доля золота.
(вчорашнє, вечірнє, не мала змоги виставити)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2015
Коли я тебе
очі в очі зустріла,
надпила тепла
із твого джерела,
погасла зоря
у душі зажевріла
і спокій забрала
із мого чола.
ПРИСПІВ:
Крізь сон, мов орлиця,
лечу я до тебе
на крилах кохання
назустріч весні.
Лоскоче зіниці
замріяне небо.
І рвуться із серця
пісні голосні.
Чекай мене милий,
чекай в ту годину,
як день твій печаль
оповиє густа.
Змету я крильми
із душі павутину,
змащу я медами
солоні вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615738
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.10.2015
Ніч відійшла, пірнула в неба лоно.
Птах розірвав нагуслу тишину.
Засивів день на поріділих кронах,
Корови вийшли пасти царину.
І баранці, закутані у шуби,
Скубуть траву, злеліяну дощем.
В зелі сховали гуси білі чуби,
Укрили землю пуховим плащем.
А сонце спить. Стомилося за літо
Промінням шити на лиці лиштву.
Дуб бадьориться, грає малахітом,
А клен скидає вижухлу листву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615437
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2015
Дві хмари по синьому небі пливли.
Одна була чорна, а друга біленька.
На білу дивились ліси і луги,
Її оспівала пташина маленька.
А чорна з холодного мозку думки
Уже витягала, як каркіт ворона.
Набрала болота побіля ріки
Й, піднявшись, у білу жбурнула з розгону.
І стала та сіра, немов мишеня.
Замовкло пташа... Цвіт стулила свій квітка...
А чорна всміхнулась:
- Теперечки я...
За кольором… майже така, як сусідка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615277
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 22.10.2015
У жовтій сукні осінь після зливи
Танцює з вітром в парі вальс-бостон
Під тихе перешіптування крон
І крик ворон із зораної ниви.
Над нею хмари білими медами
Густіють, як передранкові сни
Із кадрами, де ще нема війни,
А людські душі – молитовні храми.
Гуляє осінь, топче листя клена –
Мале й велике, в місті і в селі.
Сумне «курли» кидають журавлі
Десь там у синім небі Карфагена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615074
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2015
Просто хочеться жити, вдихати тепло його рук.
Просто хочеться чути биття його серця у грудях
І ростити любов з перепрілих задавнених мук,
І читати усмішки на лицях у зустрічних людях.
Просто хочеться світ у яскраву обгортку вдягнуть,
Начинити серця теплим сонцем і світлом ранковим.
Чистий кисень в легені з Карпат смерекових втягнуть,
Скинуть з рук ненависні облуди людської окови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2015
А людей треба любити – тих, що видобувають із заваленої шахти уламки правди.
Тих, що несуть ніжність на кінчиках своїх облізлих парасоль.
Тих, котрі лишають сліди на дахах багатоповерхівок після того, як відбілять обличчя краплинами хмар.
Тих, котрі спускаються на землю із цих самих хмар по променях-канатах і кидають у відчинені скриньки вікон сонячних зайчиків.
Тих, котрі витягають чиїсь забуті очі із старої темної шухляди смутку.
Тих, котрі котять яблука щастя чорними нетоптаними стежками і радіють так, як радіють мінус із плюсом, коли зустрічається.
А ще обов’язково тих, котрі вимивають чорну засохлу кров зради на зап’ястях рук Ісуса, витягають гострі колючки злоби з Його голови, виціловують біль на повіках Його закритих очей.
Їх треба любити…., просто любити, їх, і всіх, бо то ж ЛЮДИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
Ах, ці чоловіки…
Коли вони сердяться, риба дохне у старих пересохлих джерелах ночі.
Коли вони виливають свій гнів, з гір каміння летить на голову дням тижня.
Коли у їхніх головах родиться дитя помсти, кров закипає на зап’ястях їхніх рук.
І ці ж чоловіки…
Коли кохають, то випускають із серця птаха, який жовте листя яворини перефарбовує на зелене.
Коли вони кохають, зірки поселяються у їхніх зіницях, а краєчки уст топлять гірки вчорашнього снігу, що налип на підвіконнику пам’яті.
Коли ці чоловіки кохають, їх стопи відриваються від тверді, і вони зависають між небом і землею, як душі, які ангели ще не встигли забрати у потойбіччя.
Коли вони кохають, з коріння їхнього мозку росте червоне латаття. І всі ці чудові перетворення живуть, допоки ці чоловіки знову не сердяться, не виливають свій гнів, не родять у своїх головах дитя помсти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Вона його забути так бажала,
Так прагла думи втримати в узді.
Так міцно серце джгутом зав’язала,
Сховала сум в воронячім гнізді.
Вона казала: «Тишу не порушу,
Нехай чаклує навіть сотня фей».
А він вернувся, тихо вповз у душу
І знову серце вирвав із грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Що може зморшку стерти на чолі?
Промінчик сонця, що загляне зранку,
Небесний обшир, кава на столі,
Слова, що рвуть застояну мовчанку,
Спів птаха, що нічну січе брилу,
Дитини сміх у телефонній трубці,
Надія, подарована крилу
Всевишнім, щоб торкнути вись голубці.
Що ще омиє очі від туги?
Який розчинник взять для цього треба?
Які сплатити світові борги
За танець серця, поцілунок неба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2015
Люблю своїх я недругів і друзів -
Усі під Богом ходимо одним,
Люблю, як сонце влітку квітку в лузі,
Як зорі небо, зіткане із рим.
Люблю тією світлою любов’ю,
Яку Всевишній з генами заклав.
Бажаю, щоби радості, здоров’я
Він скільки треба кожному послав.
Люблю. Ну, як же можна не любити?
Адама й Єви діти ми усі.
Давайте ж мирно між собою жити,
Купати душі в ранішній росі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2015
Черепашка вмила личко,
Взула сірі черевички,
Вбрала сукню із кісеї.
В річці вирвала лілею,
У якій сиділи бджоли,
І подалася до школи.
Небо проліском синіло,
Сонце спину мило гріло
Черепасі. А вітрець
Ліз під білий комірець
Сукні - тої, що з кісеї,
І з пелюсточки лілеї
Бджілок вигнав. Полетіли,
На ромашку в полі сіли.
Йшла мала увесь час пішки,
Черевички тисли ніжки.
Та вона не зупинялась.
До приміщення добралась,
Де була для звірів школа,
Ясен ріс і матіола.
В клас зайшла, а тут дзвінок,
Бо закінчився урок.
Сльози личком, мов слюда:
- Я спізнилась, от біда!
Вчитель:
- Слізки ти утри.
Завтра швидше виходи!
Кісея (серпанок, з тюрк . ) - легка прозора х/б тканина з ткацьким малюнком у велику клітку і набивним квітковим орнаментом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613721
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.10.2015
Люблю своє я місто. Тут родилась.
Тут виросла, набралася снаги.
Тут джерело, яке я змалку пила,
Ліси, де спіють ягоди й гриби,
Земля чудова і чудові люди.
Служити їм – то честь, та ще й яка!
Коли прийдеться, працювати буду,
Бо серце тепле і тверда рука.
Я хочу, щоб громаді добре жилось
І гостям було затишно у нас.
Щоб слава та, що була, відродилась,
Росла, тужіла, квітла раз у раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613385
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2015
Візьми, Пречистая Маріє,
Наш рідний край під свій покров.
Хай джерелом заб'є любов,
Звільниться з накипу надія,
З душі спаде важезний прес
І рани вигояться в тілі.
А мрії, наче вишні спілі,
Наллються сонцем із небес.
Залитий кров’ю і слізьми
Край усміхнеться дню новому,
Ввійде на конику гнідому
У царство світла з царства тьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613350
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2015
Усе на світі має свою суть.
Майдан, війну ми мусим пережити.
В ері новій країні нашій жити,
Хоч нелегкий лежить до неї путь.
Це ж треба змити весь налиплий бруд,
Перекроїти правила, систему.
Зростити Україну-хризантему,
Серця віддавши їй і щирий труд.
Вбирає кров земля не просто так
Синів найкращих – викуп це за волю.
Прийде жадана! Усміхнеться доля
Країні, де між злаків квітне мак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Холодне небо. Холодна тиша.
Холодні кроки в холодний день.
По травах хмара тоненько пише
Чорнилом білим з холодних жмень.
Вповзає холод вужем в зіниці
І хоче душу закуть в льоди.
А дзвони в вухо йому з дзвіниці:
- Не смій! Не треба! Іди! Іди!!
І вітер тихне, і кров тепліє.
І в серці чути гучне биття.
Сніжинки тануть на теплих віях.
Усмішка сонцем. Віват, життя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613036
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2015
Зима танцює на зелених кронах,
Холодними ногами топче лист.
І замерзають сльози на іконах,
Сумної грає вітер-бандурист.
Шматочки білі на відрослих травах
Невинний погляд кидають з-під брів.
Зігріюсь, вип’ю філіжанку кави.
А як зело зігріти і птахів?
Так хочеться цей обшир обійняти,
Закутать щільно у шерстяний плед,
Проміння сонця із небес дістати,
Улити всім, немов із банки мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612837
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2015
Хай дракон розкриває пащу –
Не спотворить твоє лице.
Ти для мене – завжди найкращий.
Просто вірю тобі – і все.
Хоч слова – в тебевічні гості.
Ними грати – не твій девіз.
Не кидаєш отруту в простір.
Просто тягнеш зі словом віз.
Хай від мене ти так далеко,
Наче любий серцю Париж,
Тебе ждатиму, мов лелека
В рідний край політ. Прилетиш?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Вже друга осінь за вікном.
Вже друга осінь.
Слова не ловляться сачком
У безголоссі.
Не тягнеться, хоч і кортить,
Потіха з суму.
Так важко істину знайти
Поміж безуму.
Надія сиплеться з душі
Пожухлим листом.
Твердого поступу рушій
У день імлистий
Плоди склада дозрілі в кіш –
Не дорікнути.
А літо… літечко – під ніж.
Так мусить бути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Він у неї в скриньці під грудьм́и,
У шматку повітря, що вдихає.
В диску ока кольору маслин,
У крові, що градусами грає.
Він їй світло, вистелене днем,
Й темна тінь, що йде за нею кроком.
Він - тепло, дароване вогнем,
Й холод, що кусає ненароком.
То чарує, наче зорепад,
То незрушним дивиться гранітом.
Часом близько так, мов листопад.
Часом так далеко, наче літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015
Не дри, Європо, так угору носа.
Росії шлях зеленим не світи.
Ще може стать, що будеш гола й боса
Колись і ти.
Усе ціну на світі білім має.
І українська кровця – не вода.
Ще соловей своєї заспіває!
Впаде орда!
Де є біда - там щастя загніздиться.
Де кривда - правда вийде з-під чобіт.
Так Україна – біла лебедиця,
Піде в політ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611921
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2015
Всміхайтесь частіше людям.
Даруйте тепло очей.
Хай м’якнуть у грудях груди,
Хай магма з ядра тече.
Зміліють малі озерця,
Струмками стечуть сніги.
Та усмішки, що із серця,
Залишаться на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2015
Вона його кохала до безтями.
Вірші йому писала уночі.
А він ходив столичними стежками,
Пив з пригорщі настояні дощі,
Врізався вухом у мотиви міста,
Ловив очима стильний колорит.
Вона ж із пазлів під сонату Ліста
Складала сонце і його візит.
Вона його любила… так дитинно,
Так трепетно, як вміє тільки Бог.
Він «не помітив», віддалився чинно,
Лишив букет їй з вітру і тривог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2015
Ні, вона не сумна, ця осінь.
Підрум’янила злегка щоки,
Вклала стрічку злотаву в коси
Й павутинячу поволоку.
Ні, не миє слізьми отаву.
Так хитрюще моргає оком.
Сіє блискітки серед ставу.
Дише тихо, вільно, глибоко.
Ні, не страшить зимою душі.
Розплітає космічні звуки.
Сипле їх, як дозрілі груші,
Наче зорі щасливі в руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611436
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2015
Хотіла б я крила підняти,
Омиті в ранковій росі,
Літати і світ пізнавати
У всій його славі, красі.
Хотіла б дістатись вершини
Засаленим стертим крилом,
Змести чорнороті хмарини
З підступним зловонним нутром.
Хотіла б попасти в картину,
Де сонце звільняю із пут.
Та чую, кричить хтось у спину:
- Гоп! Стоп! Не для тебе маршрут…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2015
Учителеві нині шквал овацій
За те, що сіє мудрості коші.
За те, що вибрав школу місцем праці,
Пішов туди за покликом душі.
За те, що він господар і філософ,
Поет, політик, правник, режисер,
За те, що учня дух увись підносить,
Дає основи знань, умінь, манер.
За те, що учить мислити, учитись,
Шукати диво між простих речей.
Дай Бог йому любов’ю сонця митись
Й пошаною, що з уст людських тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611030
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.10.2015
Стрілись якось у кафе
Вовчик та Микола –
Вже обидва під шафе,
Почали розмову.
- Маєш жінку?
- Є така! Кругла, наче куля.
- В мене теж, ще й два синка.
- І в мене ж синуля.
- Ну, то вип’єм за дружин,
Щоби нас любили.
Вони варті кращих вин!
Щоб нам довго жили!
Пили, та усе по сто –
За жінок, за діток,
За військових, що в АТО,
І за заробіток.
Вийшли – нічка надворі,
Крутяться дороги.
Полягали у траві.
Здерли вгору ноги.
Вові кинув друг слівце:
- Що бищить там в колі?
- Звідки маю знати це?
Я ж не мєсний, Колю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610911
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 02.10.2015
... На межі божевілля
жадливо ловлю твої губи:
Поцілунок - терпкий,
Мов ковток молодого вина.
Ми боялись кохання.
Ще трохи - й привели б до згуби.
Хочу я осушити тебе
по краплині
до дна!
Оригінал:
...И, на грани безумства,
я жадно ловлю твои губы:
Поцелуй – словно терпкий
глоток молодого
вина.
Мы боялись любви;
как же всё-таки были мы глупы.
Я хочу осушить тебя всю,
с наслаждением,
по капле,
до дна!
Олег Озарянин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610708
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.10.2015
Люблю свій Моршин. Тут я народилась.
Тут перший крок мій поміж верес ліг.
Тут я між вулиць дзиґою крутилась,
Вбирала світ жадливо із доріг.
Тут полюбила мову материну,
Котра у мене коренем вросла.
Тут Бог у серце вклав мені жарину,
Щоб я її для ближнього несла.
Тут Пресвятої джерело я пила
І пізнавала магію лісів.
Тут виростали до польоту крила.
Тут перший вірш у риму плавно сів.
В садок водила тут матуся рідна,
До книги розбудила інтерес.
Тут Березниці-річки хвиля срібна
Очам налила без ліку чудес.
Хтось в Києві, в Торонто чи в Парижі
Живе і славить міст оцих красу.
Я ж Моршина кохаю дивовижі.
Радію, що тут виросла й живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610480
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.09.2015
На прохання бібліотекаря
Є така професія на світі,
Ціль - до знань протоптувать стежки.
Це бібліотекар, любі діти, -
Той, хто видає для вас книжки.
Розкладе їх дружно по полицях,
У порядку алфавітнім всі.
Треба вам дізнатись про столицю,
Чи що там казали мудреці?
Знайде у своїй бібліотеці.
Про тварин, рослини і зірки?
Про міста, про замки і фортеці?
В мить одну! І з віршами збірки,
Казочки, байки, оповідання,
Повісті, романи і есе
Про гіркі часи, війну, страждання,
Працю, дружбу, радість - є усе!
Щоб був шлунок ситим, повар, пекар
Приготує борщ чи біляші.
Той же, кого звем бібліотекар,
Підбере вам їжу для душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610257
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2015
Попросили написати для учнів молодшої та середньої ланки
Що то є книга? Цілий світ
У ній знайти ти можеш, друже, -
Про те, як виростає ружа
І про міжзоряний політ.
Про ліс, пустелі і моря,
Про сонце-кулю, серпик-місяць,
Червоні дні календаря,
Про ластів’ят з гніздом у стрісі.
Про те, як виростає сніг,
Про світанкові чисті роси,
Про листя, що паде до ніг,
Коли у світ приходить осінь.
Про чорну Африку жарку ,
Про білу зимну Антарктиду,
Про поле в маковім вінку,
Про оксамитові бескиди.
Про те, як світ постав колись
І звідки взялись українці,
Про океан, небесну вись –
Все на книжках знайдеш сторінці.
Читай, читай, читай, читай!
В читанні – розвиток людини.
Знання і мудрість набирай,
Не промарнуй ані хвилини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610146
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2015
Рождєствєнскій Роберт
Припаду до очей твоїх жадно
Їх осушу до дна – і баста..
Підійду і промовлю ладно:
"Я кохаю тебе ". Це складно ...
Ні, не складно, просто – над міру
Сил моїх, важко надто, знаєш?
Підійду впритул до обриву,
Стану падати, упіймаєш?
Як від’їду, листа напишеш?
Хочу бути з тобою, друже,
Все життя, поміж шум і тишу.
Чути відповідь – страшно дуже...
Твою мовчанку я приймаю.
Хай хоч очі скажуть, що любиш.
Якщо так, тоді обіцяю –
Найщасливішим в світі будеш.
Якщо ні, то тебе благаю,
Не свердли так нестерпно душу,
Не затягуй у вир без краю.
Любиш іншу? Змиритись мушу.
Заховай мене десь у грудях.
Я любить тебе буду, добре?
Навіть якщо не можна, буду -
Так, як битву любить хоробрий.
Як притисне біда, до слова,
Я на поміч прийти готова!
ОРИГІНАЛ
Я в глазах твоих утону, можно?
Я в глазах твоих утону, можно?
Ведь в глазах твоих утонуть - счастье.
Подойду и скажу: "Здравствуй,
Я люблю тебя". Это сложно...
Нет, не сложно, а трудно
Очень трудно любить, веришь?
Подойду я к обрыву крутому
Стану падать, поймать успеешь?
Ну а если уеду - напишешь?
Я хочу быть с тобой долго
Очень долго…
Всю жизнь, понимаешь?
Я ответа боюсь, знаешь....
Ты ответь мне, но только молча,
Ты глазами ответь, любишь?
Если да, то тогда обещаю
Что ты самым счастливым будешь
Если нет, то тебя умоляю
Не кори своим взглядом ,
Не тяни своим взглядом в омут
Пусть другую ты любишь, ладно…
А меня хоть немного помнишь?
Я любить тебя буду, можно?
Даже если нельзя, буду!
И всегда я приду на помощь
Если будет тебе трудно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Чому так пахнуть зоряні свічада
Черешнями із бабиного саду?
Чом місяць загадково так моргає,
Танцюють хвилі потічкові в гаю?
Чом тонко так пташа виводить соло,
Хоч ніч малює чорним вуглем коло?
Тому що серце захмеліло літом.
Між трав осінніх сіє диво-квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Небо сльозилось уранці.
Піна в повітрі застигла.
Та по чиїсь забаганці
Усмішка верхи пробігла.
В полудень з вогкої пари
Навіть і сліду не стало.
Небо розсунуло хмари,
Сніп промінців розв’язало.
Клались на мокру бруківку,
Били в осінні цимбали.
Сяйво пускали в домівку,
Сум у серцях розгрібали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609772
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2015
Що мені від світу треба?
Голубий квадратик неба
І довкола - мир.
Щоб тепло було у хаті,
Щоби братія крилата
Спів несла в обшир.
Щоб сади росли повсюди,
Щоби сміх родили люди,
Сонцем мився дах.
Щоб гаразди у родині,
Щоб цвіли волошки сині
В золотих житах.
Щоби світло в кожнім слові,
Щоби хліб на рушникові,
Щоб любові цвіт
Ріс, немов троянда гожа,
Щоб в м'яких долонях Божих
Колихався світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Холодить серце сніжний ком.
У вусі хижий голос крука.
Піти б з усіх усюд, фейсбука,
Забитись в землю хробаком.
Щоби у серці біль ущух,
Сховатись від гнійної зливи,
Від криків, усмішок фальшивих,
Кривлянь, похвал і показух.
І я, з чуттів зробивши жмих,
Втекла б, але за мною слідом
Думки запаленим болідом
Помчать. Не здихатись від них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2015
Я зіткана із протиріч:
То жартівлива, то серйозна,
То зимна, то жарка, мов піч,
То наче шовк, а то стервозна.
Люблю і класику і рок,
Париж і Моршин невеличкий.
То сміло в невідь роблю крок,
То застигаю, наче свічка.
То ненавиджу, то люблю.
То рву, а то зшиваю сіті.
Одне незмінне – не зроблю
Нікому зла у цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015
Я не люблю, коли вірші задля віршів,
Як образ образ підпира, як берег води.
Коли читаєш – і не зрушиться в душі,
Не збудить серце сум чи усмішка, чи подив.
Люблю я думку, що як день, вона проста,
Як сонце гріє, чи пече, мов жар огненний.
Де біле – біле, чорне – чорне, як земля.
Буденне – свято і святкове – то буденне.
Я не люблю, перепомаджених рядків,
Як рівно й тих, котрі бувають надто плоскі.
Але ж яке вам діло до моїх смаків?
Хтось любить плід простий сільський, а хтось заморський.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015
Усім хотіла б мир послати –
Тим, хто сміється, а чи тужить,
Щиросердечним і пихатим,
Талановитим і не дуже.
Щоб знали: в кожного є крила!
Щоб відривались від земного,
Знаходили у небі силу
І у собі себе самого.
Щоби довкілля виміряли
Очима Божого дитяти,
У щастя вічність зодягали,
Стелили м'яту їй під п'яти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015
А ти здивуй мене, здивуй.
Явися манною з небес.
Душевний голод утамуй.
Настоєм хмелю і словес
Напій мене до дурноти -
Уперше, як в останній раз.
Повтором, аж до хрипоти,
Втисни до серця кілька фраз –
Тих, що ведуть в позаземне,
До зоряних орбіт-колес.
Здивуй мене, здивуй мене,
Явися манною з небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
Іду, грає вітер на флейті.
Нагусли свинцем небеса.
У збляклім осіннім букеті
Застигла перлина-сльоза.
Долина напівоголилась.
Садок посумнів, помарнів.
Та соком калина налилась,
Палають очиці з-під брів.
То радість, то сум запливає
У бухту моєї душі.
Пташина співає, не знає,
Чого так буває в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608379
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2015
Хто я? Скажіть мені, на милість.
В країні вибори, АТО.
А я отут розвожу сирість
Про перерізане крило.
Щось би про «мінський мир» писала
Чи про корупції ходи.
А я про квітку, що зів’яла,
Бо садівник не дав води.
Та скільки ж лить тієї піни?
Війна помітила усе –
Тіла, серця, тарифи, ціни.
Пиши про це, пиши про це!
І більше внось же конструктиву!
Бо критика - то путь до дна.
Я ж всіяла коханням ниву –
Пишу про це, бо жну одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
Я розумію мовчанку твою.
Не треба слів. У пору цю осінню
Не стану я ганятися за тінню –
Програла у нерівному бою.
Усе з корінням вирву – злість і сум,
Остатки віри у казкове диво.
Заплаче дощ – так тонко, не фальшиво,
Сонату птах складе з опалих дум.
По ночі день прийде – такий закон.
Нога несміло зробить крок у невідь.
Рука розіб’є чаші кришталеві,
В яких минуле кисле, мов лимон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
Подзвони мені, подзвони!
Раз же плюнуть – набрати номер.
Просто тихо «привіт» скажи,
Горло вирвавши із судоми.
Хай слова мої в сон пірнуть,
Наче миші, знайдуть закуток.
Поміж диханням вловиш суть,
Поміж жартів відчуєш смуток.
Не лишай мене пліч-о-пліч
З гострим місяцем наодинці.
В ніч цю темну, осінню ніч,
Жду від тебе я слів-гостинців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2015
Усі слова накрила ніч
Крилом печальним.
Надія скапує зі свіч
Глухим мовчанням.
А серце вуликом бринить.
Йому невтямки,
Чому так зимно світ глядить
На нього з рамки.
Іще одна доба мине -
Під камінь душу.
Впокорить серце вогняне,
Мов жовтень грушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
Вже половину вересень протопав.
А градус тисне. Спека б’є у дзвін!
Йде сівень босий, вітер лиже стопи,
Та остудити їх не в змозі він.
Й в моєму серці знову жар забігав.
Даремно стільки лила я води.
Йде гра.. Яка? У бісер. Вища ліга.
А мозок розгубив усі ходи.
Сівень - інша назва вересня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2015
Чому сьогодні день такий веселий,
Пташа так ревно дзьобає блакить,
Цілує сонце дворики, оселі,
І потічок привітно жебонить?
Чому дзвенять у грудях сині струни?
Хто їх напнув, неначе тятиву?
Невже таки ввірвалася фортуна,
Гуляє – й не у сні, а наяву?
Чом шавлією озеро клубиться,
«За так» усмішки стрічний роздає,
Душа достиглим персиком сочиться?
Причину… небо відає одне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2015
Мамо! Ти давно за небокраєм.
Але якби тутечки була,
Ти б порад насипала, я знаю,
До мого упертого чола.
Ти б мені «похвал» наговорила,
Кожен промах гнула б у дугу!
Мамо, мамо! Чом мене лишила
В світі цьому чорному одну?
Ти боялась, я тебе залишу,
Вивчуся, загублюсь у світах.
Я ж, як вміла, терла твою тишу,
Не втекла. А ти – увись, мов птах.
Як же біль їв серце моє, нене.
Час затер ту рану кров’яну.
Помолись у небі там за мене
Й України долю осяйну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015
Давайте радість
дарувати світу,
щоби блищав,
немов на сонці скло,
щоб у серцях
вигойдувало літо,
у думах небо
гойно проросло.
Давайте жити
сонячно і чисто.
Нести не камінь –
Квіти у руці.
Не зойк родити -
пісня урочисту,
Не бруд ростити -
Рибу у ріці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Ти нарешті пішов.
Ти нарешті пішов?
Відбулось це сьогодні нарешті?
Все міцніше на рані
Зав’язую шов.
А думки… глузд тримає в арешті.
Ти пішов..., так пішов,
Як примара іде -
Тихо, тіні злизавши до грані.
В ноги падає листя
Кленове руде.
То не листя – то стогін з гортані.
Ти нарешті пішов.
Заскрипіла земля.
Лячно скрикнула сойка у гаю.
Я почну новий відлік,
Усе із нуля.
Я тебе забува…, забуваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015
Душа-краса… У ній є щось від цвіту –
Таке ж п’янке й яскраве полотно.
У ній усі відтінки й барви світу,
Відкрите сонцю нарозтв́ір вікно.
Душа-краса …Це небо без хмарини.
Це смак окрайця хліба з молоком.
Це щиросердний чистий сміх дитини.
Широкий обшир за вузьким мостом.
Душа-краса… У ній розмите сіре,
Окреслений Господній силует.
Вона тримає в світле "завтра" віру,
А тим, хто тоне, рятівний жилет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015
Люблю Україну, бо це рідний дім,
Тут корінь мій, голос і сила.
Тут вперше ступала по листі рудім
І вітер в руќава ловила.
Тут все було вперше – холодна зима
І білий на дереві бісер,
Весни дзвінкогласа весела сурма
І сині фіалки під лісом.
Тут вперше до слова збудилась жага,
Тут радощі перші і мука,
Кохання- зітхання, розлука-туга
І мамина мудра наука.
Тут вперше злетіла й торкнулася дна.
Тут зміряла гір полонини.
Люблю Україну і вірю, вона
Дістане своєї вершини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2015
Ти даєш мені сили жити.
Ти даєш мені сили бути.
Ти мій простір, із неба зшитий.
Ти вітрило, вітрами дуте.
Душу тішиш, мов поле хлібне.
Слово родиш в душі іскристе.
Ти, як кисень, мені потрібний,
Наче дневі диск золотистий.
Хочу птахом до тебе впасти –
Синім-синім, як неба кусень.
В леті гублячи всі баласти,
Мов намисто продерті буси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Люблю я небо сіре і блакитне
І сонце, і поїсти собі в смак,
І обглодати чтиво колоритне –
Усе, як перше, але щось не так.
Тремтить напруга на душі–триструнці.
Гойдає вітер думи-мотилі.
І ось уже котрась застряла в лунці,
Мов яблуко на гострому шпилі.
Лежить, попалась, вибратись не може,
Неволить душу грати соул-блюз.
Що їй не так, чого їй треба, Боже?
О, відчини до радості їй шлюз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2015
1. Д́обу сльози випускали
Сіро-ртутні небеса.
Пташки в гніздах нудьгували.
В шпарці дрімкала оса.
Та паслися ще корівки,
Дощ їм вилизав боки.
Вітер злісно бив по гілках.
Позривав кущам шапки.
Змився пил із тротуарів.
Граб поник, втягнувся мох.
Серпень виплакавсь, постарів.
Вересню віддав посох.
2.
Небо вбрало плаття чорне.
Вітер в купи хмари горне.
Грізно хвилями гойдає.
Річка стогне, завиває.
Дідо-грім упав на дуба,
Ледве той утримав чуба,
Потрусив зеленим листом –
Розлетілось, мов намисто,
І на трави, і на води.
Вітер далі хороводить.
Дощ пустив з хмільної хмари,
Мов пастух овець з отари.
Лило довго, як з відра.
Дуб попив, віджив, трава.
Річка пригорщами брала,
Поки хмара не розтала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Дивиться небо очима голодного бездомного собаки,
Пускає сльози, зібрані у ручаях смутку світу.
Морщить чоло ліс, йому важко зрозуміти людей –
Тих, що розпалюють вогнище ненависті, яка пожирає їхні тіла і душі.
О, прохолодо, що біжиш гірською річкою між старих буків і ялин,
Між берегів, укритих білим каменем, що пам’ятає народження і смерть кожної доби,
Влий остуди у серця, розпечені злобою ворожнечі.
О сонце, прорви цю сіру пелену байдужості, розжени цю чорну хмару заздрості та захланності, своїм ясним промінням освіти уми тих,
Хто забув про землю, яка чекає його на кінцевій зупинці під назвою «Смерть».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2015
Єдвабом сірим небо вкрите.
Від ранку мочить дощ кущі.
Змив пил увесь. Не в силі змити
Лиш жар з душі.
Парує ліс, мов кава в чашці.
Птахи сховали в гнізда спів.
Я ж відчинила двері казці
На кілька днів.
Жду чуда. Піднеслася духом.
Летять лелеки в ірій з гір.
А дощ, мов вуж, шипить у вухо:
- Не жди! Не вір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
Мій вільний переклад з російської вірша І. Голішевської
ТІЛЬКИ ВІРИ В СЕБЕ НЕ ВТРАЧАЙ
Хочеш щастя знайти?
То знайди.
Хочеш втіхи?
Візьми від життя.
Кличе мрія?
До неї іди.
Друзі кинули?
Бог їм суддя.
Хочеш помочі з неба?
Молись,
А й сама на порозі не стій.
Смуток маєш?
Розсій, веселись,
Нудь здолала?
Розлого помрій.
Сил нема пам’ятати?
Забудь,
А не зможеш забути,
кохай.
Хочеш бути красивою?
Будь.
Хочеш згаяти час?
Ну, то згай.
Є кричати потреба?
Кричи,
Щоб у березні
травень почув.
А захочеш мовчати,
мовчи.
Не гаси лише віри свічу.
Оригінал
Хочешь счастье искать, - найди,
Хочешь радость узнать, - узнай,
Смотришь дерзко вперёд, - иди,
А уходят друзья, - отпускай.
В Бога хочется верить, - молись,
Ну а сможешь сама, - дерзай,
Наплевать на всё, - веселись,
Одолела скука, - мечтай.
Если нет больше сил, - забудь,
А не сможешь забыть, - люби,
Быть красивою хочешь, - будь,
Хочешь душу сгубить, - губи.
Крикнуть хочется, - так кричи,
Чтоб в апреле услышал май!
А захочешь молчать, - молчи,
Только веры в себя не теряй!
ГОЛИШЕВСКАЯ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
До того, хто мене не жде,
Я не пущу й короткий дзвоник.
Хай серце на частини рве,
Хай кров кипить а чи холоне.
Не відкоркую почуття,
Коли і стріну ненароком.
Зимові лати кину я
На літо, що стікає соком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015
Мій вільний переклад
Мій вільний переклад з російської. Автор невідомий.
Просто сподобався зміст вірша.
Хочу бути з тобою
Відвертою.
Все, що маю,
Тобі відкрити.
Бути number one –
Не четвертою,
Світло денно для тебе
Лити.
Бути призом твоїм,
Відрадою,
Райським місцем
Між біганини.
Коли радий ти -
Бути радою.
Коли в смутку –
Пускать сльозини…
У єдине з тобою
Злитися.
З джерела твого
Міць черпати.
І творить тебе,
і творитися,
Вічним надихом
Тобі стати,
Новознайденою
підковою.
Хочу просто для тебе
Жити.
Бути щирою, загадковою.
І любити тебе,
Любити!
Тільки знати,
Що ти десь близько.
Що гориш,
Мов тюльпан розцвілий.
Водограєм любові
Бризкать.
Я – планета,
Ти – Всесвіт цілий.
Оригінал
Я хочу быть с тобой
откровенной.
Я хочу для тебя всё открыть.
Я хочу для тебя быть
Вселенной.
Я хочу для тебя просто быть.
Я хочу быть
наградой,отрадой,
Райским островом средь суеты.
Будешь,счастлив - и я буду
рада.
Буду плакать,когда плачешь ты.
Я хочу быть твоим
отраженьем,
Речкой быть с твоего родника.
Я хочу быть творцом и
твореньем,
Музой быть для тебя на века.
Я хочу быть с тобой
настоящей.
Я хочу для тебя просто
быть
Удивительной,страстной,манящей.
Я хочу тебя просто
любить.
Просто знать,что ты близок,ты рядом.
Просто чувствовать каждый
твой вздох.
Вечной нежности быть водопадом.
Я - Вселенная.Ты - её
Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604269
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.09.2015
Любов не кидають в вогонь.
Життя ж не завтра обірветься.
Забуду жар твоїх долонь -
А ти прийдеш, коли не ждеться,
Як ляже темна тінь в вікно,
Завіє хуртовина біла,
Коли згадаєш, як давно
Ми душі подихом не гріли.
І так захочеш теплоти,
Яку не зміг колись прийняти,
Що переждать не зможеш ти
Ніч, щоби номер мій набрати.
Кусати будуть реп’яхи,
Шлях гальмуватимуть затори.
Сніг замете усі шляхи
На дальніх підступах до двору.
В будинку буде сум без меж,
Хрип чайника і шерех книжки,
Коли у двері ти ввійдеш,
Пробігши вгору без задишки.
Віддати можна все за це.
Віра моя є незборима
У те, що варто ждать тебе,
Вслухатись в звуки за дверима.
ОРИГІНАЛ:
Не отрекаются любя.
Ведь жизнь кончается не завтра.
Я перестану ждать тебя,
а ты придешь совсем внезапно.
А ты придешь, когда темно,
когда в стекло ударит вьюга,
когда припомнишь, как давно
не согревали мы друг друга.
И так захочешь теплоты,
не полюбившейся когда-то,
что переждать не сможешь ты
трех человек у автомата.
И будет, как назло, ползти
трамвай, метро, не знаю что там.
И вьюга заметет пути
на дальних подступах к воротам...
А в доме будет грусть и тишь,
хрип счетчика и шорох книжки,
когда ты в двери постучишь,
взбежав наверх без передышки.
За это можно все отдать,
и до того я в это верю,
что трудно мне тебя не ждать,
весь день не отходя от двери.
Вероника Тушнова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603911
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.09.2015
МІй вільний переклад з російської
В парку темному літа, що спурхнуло птахою,
Жду тебе, поглинаючи студу осінню ,
Терпкий смак захмелілого пристрастю заходу
На губах, знаменує моє воскресіння.
Після туги, що серце піддала зневірі,
Після довгих ночей, перемішаних з тишею ...
Своїм дотиком ніжним по трепетній шкірі
Я любов на тобі поцілунками вишию .
Я знайду романтизм у тобі і без Франції
Через ревнощів терни, розлуки імлистії,
Я пройду пил вагань і асфальтів дистанції,
Щоб потрапити в руки твої мускулистії.
ОРИГІНАЛ
В тёмном парке ушедшего лета куда–то
Жду тебя, прижимаясь к прохладе осенней,
Терпкий вкус опьянённого страстью заката
На губах, знаменует моё воскрешенье...
После долгой тоски по объятьям до дрожи,
После длинных ночей, перемешенных с тишью...
Лаской нежной, скользящей по трепетной коже,
Я любовь на тебе поцелуями вышью.
Я до края дойду твоих чувств и желаний,
Через тернии ревности, горечь разлуки,
Я пройду пыль сомнений, асфальт расстояний,
Чтоб попасть в твои сильные верные руки...
Вика Май
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603815
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.09.2015
На клаптях тіней голуби у сквері.
Потоком ллється сонячний єлей,
Хоч вже відкрила осінь світу двері,
І вересень прибився до людей.
Плюс 35 за Цельсієм. Пащеку
Летючий змій із Африки відкрив.
Вогнем лякає бука і смереку,
Траву-мураву у лугах спалив.
Температуру тіло регулює,
Воно для себе добрий аптекар
Та злого змія це лиш стимулює –
З новим азартом випускає жар.
Скоріше б вечір. Вересня тут влада.
Торкне холодним подихом плече.
Це все у нас.
На сході канонада
Живцем з’їдає, не лише пече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603537
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.09.2015
Люблю тебе, як пагорбок калину,
Як віти простір, берег шум води.
Як спрагла нива дощику краплину,
Як сонця подих цвіт у холоди.
Люблю тебе, неначе небо гори,
Як світло дуб, як день своє ім’я.
Мов кораблі і ясні зорі море.
Мов сад червневий пісню солов’я.
Люблю тебе і міцно, і безсило,
Як любить мати дитинча своє.
Любов як дар тобі вливаю в жили.
І тим щаслива, що ти просто Є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
Африка
щедро нам
сипле
привіти.
Джесіку
сватає
нашим
гаям.
Висохло
поле,
похнюпились
квіти.
Листя
скрутилось
малим
кошеням.
Схудли
боки
в повновидої
річки.
Став
опустився
і ряску
завів.
Пасма
пожовкли
в сухої
вербички.
Виклав
язик
обезводнений
рів.
День.
наче пес,
що набігався.
дише.
Кішка
злизала
всі тіні
століть.
Джесіко,
прошу,
залізь
на горище.
Ляж,
подрімай,
угамуй
свою хіть.
Джессіка – назва антициклона, що йде з Африки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603065
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.08.2015
Дай мені, доле, нитОк кольорових.
Вишию небо і квіти,
Човен, що мліє на хвилях Дніпрових
В золото-променях літа.
Вишию хату, лелечу родину,
Сад, такий серцю жаданий.
Сірих ниток не потрібно. Хмарину
Я вишивати не стану.
Ще що? Альтанку, ну, для чаювання
Вишию, в ній – дві людини:
Він і вона, а між ними кохання
Гроном червоним калини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2015
А про війну ніхто не хоче чути.
Усім наср…и, що сочиться кров.
На часі інше – файно кайфанути
І почитати щось там про любов
Або про сливку, що мурахи з’їли,
Про дівку блудну, що липка, мов мід.
Навіщо це – читати про могили,
Про страх, про рани, про вогню сморід?
Отак проср...мо Україну-Матір,
Розділять її свОї і чужі.
Не московини будуть винуваті -
Байдужість, що злеліяли в душі.
Пробачте, за деякі слова. Саме так відчувалося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2015
Мій брат помер. Лежить у домовині.
Не встане вже, не пустить пари з уст.
На сході рідно-краю, не в чужині,
Мов лист звалився під затвору хруст.
Мій брат помер. Ми ж всі брати і сестри,
Хто торував до волі й долі шлях.
Вінки, вогні, медалі та оркестри
Того не вернуть, хто вже в небесах.
Мій брат помер. Хто право дав вбивати,
Кроїти світ, вершити самосуд?!
Немов причинна, ходить полем мати.
Господь готує кару для іуд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
Якщо ти сильний, до страху стійкий –
Іди боротись за рідний край.
Якщо не можеш – збери копійку,
Захисникові її віддай.
Якщо керуєш, керуй уміло,
З очей і серця здійми вуаль,
Бо кожна рана, убите тіло –
То чиїсь сльози, гірка печаль.
Якщо ти медик, лікуй солдата,
Поет, письменник? Відчуй АТО.
Ні? Волонтера приміряй шати.
Молись до Бога. Не ми, то хто?
28.08.14
Вірш річної давності, трохи змінила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602646
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2015
Не статки йшли до хати, тільки лихо,
Хоч працював, здається, без упину.
Скупі моменти, коли щастям дихав,
Як радість їла з ним одну хлібину.
Носив в думках всякчас народ свій бідний,
Хотів, щоб скинув він із рук окови.
За те пихатій владі й був не вгідний -
Сікла і крок Франка і його неслово.
А він хотів сухе добром зросити,
Відкрити навстіж двері рідній мові,
Щоб кожен був одягнений і ситий,
Щоб райдуга цвіла на рушникові.
У всякім жанрі спробував потугу.
Був науковцем, діячем громадським.
Клав у письмо свою і спільну тугу.
Кував у грудях волю й дух козацькі.
Помер у злиднях. У чужій сорочці
Його, в чужому гробі поховали.
«Прощай!» не мовив ні жоні, ні дочці,
Ані синам - в усусах воювали.
Вклонитись нині щиро вас благаю
Франку Івану – сину України.
Зве нас до бою за свободу краю.
У його славні вірить переміни.
27.08.15 Л. Пікас
Усуси (УСС) - Українські СІчові Стрільці, українське військове угрупування за часів Австо-Угорщини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015
Я хочу бути коханою.
Я хочу бути щасливою,
Потрібною і жаданою,
Покірною, вередливою,
Ловити вогні у погляді
І чути кипіння шкірою,
І щоби без темних спогадів.
І щоб у майбутнє з вірою.
Бажаю я бути жінкою –
Слабкою, як в спеку сонях,
Відкритись новою сторінкою
У теплих міцних долонях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Крап. Крапельки дощу
Сіро-мряку в’ють,
В шибку б’ють крильми.
Крап. Дереву, кущу
Прохолодь несуть
Із небес хмільних.
Крап. Кола на воді
Дзьобом пише дощ,
Бісики з брови.
Крап. Білі лебеді
Гріють Черемош
Пір’ям пуховим.
Крап. Звук кладе Шопен
В музику дощу.
Я її ловлю.
Крап. Падає ромен
В руки споришу
На слова «люблю».
Крап. Ніжно розім’яв
Дощик у брилі
Жовтий луг і лан.
Крап. Все, що мав, віддав,
Спеченій землі
І пішов в туман.
(Мені це співалося, коли писалося :) )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602163
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.08.2015
Мій вільний переклад з російської.
Лиши цей запах кави, як розраду,
І йди, не будем більше ми лукавити,
Понівечене літо вже позаду,
Ще трохи й осінь балом буде правити.
Ще трохи й листя висохлого прах
Відправить нас обох по різних спальнях,
Лиши мені цей запах на губах
І кілька повідомлень віртуальних.
Лиши цей червень збурений, сліпий,
Жагучий липень, серпень непритомний.
Хай буде в тобі образ мій такий:
Чутлива і образлива, нескромна ...
Лиши цей запах кави та іди,
В уста свої вкладу твій усміх бравий.
Дасть осінь глузду спілого плоди.
На помилку ж… усі ми маєм право.
25.08.15 р. Л. Пікас
ОРИГІНАЛ
Оставь мне запах кофе и иди.
Давай не будем скомкано лукавить,
Истерзанное лето позади,
Еще чуть-чуть и осень будет править.
Еще чуть-чуть и желтых листьев прах
Отправит нас в супружеские спальни,
Оставь мне запах кофе на губах,
И несколько посланий виртуальных.
Оставь июнь тревожный и слепой,
Пылающий июль и август томный,
Запомни меня именно такой --
Чувствительной, обидчивой, нескромной...
Оставь мне запах кофе и иди,
Губами сохраню твою улыбку,
Осознанная осень впереди,
И все имеют право на ошибку.
Лиля Ромашкина-Цепеман
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
ДИТЯЧИЙ
Пташка удосвіта молиться.
Виглянув цвіт із трави.
Дерево листям шовковиться.
Радуйся, світе, живи.
Сонечко золотом вишилось
На лазуровій канві.
Місце для хмарки залишилось.
Вишийся, хмарко, й собі.
Білої нитки й сріблявої
Хай принесе янголя.
Дощику треба пишнявого
Щоб напоїти поля,
Щоби річки наповнилися,
Виросли в лісі гриби…
Вишились хмари, пролилися.
Радуйся, світе, живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602078
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.08.2015
Вже двадцять п’ятий, як свобідні ми,
Як позбул́ися гамівн́ої свити.
Та знов недоля чорними крильм́и
Вкриває край наш, зиркає сердито.
Вже двадцять п’ятий нас ведуть вожді
Під «Ще не вмерли…» й стяг – жовто-блакитний.
Та спить і бачить нас в своїй узді
Рука кремлівська – хижа і невситна.
Вже двадцять п’ятий ми кудись йдем́о.
А приглядітись – товчемось у ступі.
Та досить. В цей раз вже не проспим́о
Свою фортуну, зберемось укупі,
В бою здобудем воленьку святу,
Оселим щастя в Материній хаті,
Освітим чорно-вишкірену тьму
Биттям гарячим златосерць-дукатів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601782
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015
Під прапором жовто-блакитним
В час воєн на рідній землі
Неслись наші предки, несхитна
Іх воля тримала в сідлі.
Під ним вояки умирали.
Від крові багровів ручай.
Та близили, вірили, знали –
Прийде колись воля у край.
Вже двадцять чотири минає,
Як прапор вершину здобув.
Та спокою ворог не має,
З душі вигрібає злобу
І фану цю хоче схилити
З помогою шквальних вогнів.
Та зможемо ми захистити.
Край неба й пшеничних ланів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601622
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2015
Річниця волі, та не тішить свято.
Війна зжувала всю його окрасу.
Рука кістлява душить горло брата.
І кров гуляє жилами Донбасу.
Ми – центр, де в січі дві схрестились сили
За вибір шляху й цінності житейські.
Ми кров’ю карму промахів омили,
Щоб нам відкрили врата європейські.
Не тішить свято… Ранений жде ранку.
Молитву щиру мати шле до Бога.
Я не вдягну сьогодні вишиванку.
Хоч вірю, прийде наша перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601540
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2015
На день, на два забігаюсь, забуду
Про тебе я, затихне в серці біль.
А потім знову щось підійме груди,
Наповнить вени градусами хміль.
Я розумію, разом нам не бути.
Що можещ більше, як прийти у сні?
І цей напій із меду і цикути
Мені прийдеться випити одній.
А ти живи. Хай щастя в тобі дише.
І слава грає соло на трубі
Хоч у буття своє мене не впишеш,
Щоранку сонце митиму тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
Тут в центрі міста навесні
Горить каштан, неначе свічка.
Струмки веселі гамірні
Вбирає Березниця-річка.
Жовтіє в лісі первоцвіт,
Фіалка синім оком грає.
Тут соловей співає хіт,
А ліс йому рукоплескає.
Тут гриб під пісню голосну
Із-під землі іде до світу.
Вбирає шляпку чепурну.
Красується між трав і цвіту.
Тут пахне свіжістю озер.
П'янить нутро вода джерельна,
Язик полонить, мов бізе,
У літню жароту пекельну.
Дві церкви, три каплиці є.
Музики просто неба грають.
В долині бусол роси п’є.
Мій Моршин – це куточок раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601264
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.08.2015
Якось Лесь до друга Колі
Завітав раненько.
Бачить, свічечка на столі
Горить потихеньку.
- Що таке? Якісь проблеми?
Свічка на підносі…
- Та пішла від мене Ема.
На цей раз назовсім.
- Не горюй. Ось зараз вмажеш.
Заковтаєш «піщу».
Ще сто буде!
- Ще сто, кажеш?
Oh, my God, за-віщо?!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601173
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.08.2015
1.Він побачив її біля ставу,
Що у білім лататті було.
У очах її кольору кави
Загубилося серце його.
Все довкола цвіло, зеленіло.
Прибережна гойдалась шума
Раптом тіло немов заніміло,
Так його полонила вона.
ПРИСПІВ 1:
Це кохання, як промінь у спеку.
Впало з синіх небес до долонь.
Віднесло його спокій далеко.
Запалило у серці вогонь.
Це кохання на крилах пташиних
Прилетіло до нього зі снів
Там, де став у гаю і стежина,
На якій її вперше зустрів.
2.Та вона говорити не стала.
Відвернула свій погляд убік.
Він не знав, вона хлопця кохала –
Обіцяв їй вернутись за рік.
Вона не знав, що ночами не спала,
Цілувала на фото лице.
І гаряча сльозина упала,
Як дізнався про неї оце.
ПРИСПІВ2 :
Та кохання, як промінь у спеку.
Впало з синіх небес до долонь.
Віднесло його спокій далеко.
Запалило у серці вогонь.
Та кохання на крилах пташиних
Прилетіло до нього зі снів,
Там, де став у гаю і стежина,
На якій її вперше зустрів.
3. Став він другом їй, разом бували
На могилі у того бійця.
І потроху хмарини втікали
Із її молодого лиця.
Дарував їй волошки у житі,
Із душі виторочував тлю.
І всміхалося сонце в блакиті,
Коли ніжно казав їй «люблю».
ПРИСПІВ1
Ані пари із уст не пускала.
Вже і осінь зірвала листок.
Раз його на могилі застала
Хлопця свого, що вбили в АТО.
- Відпусти її, - плакав. - Благаю.
Я люблю її! Хлопче, прости!
Ї вночі той спустився із раю,
Мовив: «Заміж за друга іди».
ПРИСПІВ1
І за рік вони злились в родину.
Клятву дав на могилі бійця,
Що ніколи не скривдить дружину,
Шанувати буде до кінця.
Він беріг її, наче дитину.
На могилу ходили удвох.
І родила вона йому сина.
Освятив його наміри Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601009
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.08.2015
Не думала я, що вернутися може війна
І спокій в державі порушити махом єдиним.
Поранених тисячі, сотні смертей – ось ціна
За крок до Європи країни верби і калини.
За крок до Європи Майдан пошматований був
Кийками гумовими, кулями – щедро летіли.
Та тільки народ новий дух після цього здобув
І честі набрав у своє понівечене тіло.
Воюють одні, інші кошти збирають для них,
Співають і пишуть, осколки із тіла виймають.
І сонце зчорніле світліє у хмарах лляних,
І громи гучні у розпеченім небі стихають.
Колись все скінчиться. Це буде, мабуть, не за день.
Держава моя стане центром життя на планеті.
А нині ми пробу на гідність і силу здаєм -
Хто в смокінгу новім, хто в латанім бронежилеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600760
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.08.2015
Природно це, що є холодним лід
І що вогонь, торкнешся – обпікає.
Що із зернини колос виростає,
З яйця пташа прокльовується в світ,
Що п’є калина воду із землі,
Що на світанку небо голубиться,
Що сад улітку гусне, соковиться,
Радіє квітка сонцю і бджолі,
Що тьохкає надвечір соловей,
Лиша мазки художник на мольберті.
Лиш не природно, як планують смерті -
Людські, в ім’я диявольських ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2015