| Сторінки (38/3711): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Складаю дяку друзям за підтримку,
За теплоту душі у час журби.
За хліб і сіль, за неба голубинку,
За те, що не згубились між юрби.
До ворогів відношуся тверезо,
Вони пресують душу у корал.
Різьблять думки (а, може, й треба?) лезом.
І студять льодом серця дикий шал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
1.На схід піду, люди,
Край мій у біді.
Проганяти буду
Ворога з землі.
Бо хто ж, хто ж це зробить,
Та коли не я?
В мене сила –
Ще й яка!
Приспів 1:
Піду битися,
Не миритися,
Зброю добру лиш подавай.
Буде щастям
Мій край іскритися.
Гей, отамане, не зівай!
2.Ворога здолаєм,
Дух міцний у нас.
Заблищать над краєм
Зорі, мов алмаз.
Світ нам допоможе.
Як не помогти?
Станьмо ж дружно
Я і ти.
3.Не плач, люба мамо.
Татусю, не плач.
Загояться рани,
Вийдемо з невдач.
Перемога близько,
Вірмо лиш усі.
Край
Засяє у красі.
Приспів 2:
Будем битися,
Не миритися,
Злість затиснемо у кулак.
Щастям буде наш
Край іскритися.
А по-іншому ж -
То ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015
Накрили місто темні крила птаха.
Гойдає небо місяця ріжок.
Кружляють зорі під сонату Баха
А я несу в руці букет квіток.
А я веду Весну додому з лісу.
В долині її стріла край ріки.
З вікна зриваю вицвілу завісу.
Стелю до ніг барвисті рушники.
Весна заходить, робить кроки твердо
І наповняє радощами дім –
Отак, мов серце Каю добра Герда
З усмішкою на личеньку рудім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569118
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.03.2015
Гойдаю день на сонячнім промінні.
Купаю зір в небеснім полотні.
Стираю сум бурштиновим камінням
З дерев , котрі ще в первісній наготі.
Ну, а каштан вже вистрілив бруньками.
Готує сили, щоби зацвісти,
Тепло вбирає жадібно ковтками.
А вільгу крадуть злодії-вітри.
Гойдає ясень сум в гілчастих грудях -
Гніздо чорніє пусткою вгорі.
Ще трохи... й бусли кораблем прибудуть,
У землю радо кинуть якорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569029
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.03.2015
Тебе люблю. А, може, все це марення,
Фантазія, магічна дія снів,
Моїх бажань закритих віддзеркалення,
Плід давніх, мною приспаних вогнів?
Тебе люблю. Та що про тебе відаю?
Знов доля мені кидає пастки.
З тобою засинаю я і снідаю,
І сіру тишу ріжу на шматки.
Тебе люблю. Тобою хочу впитися,
Звільнити душу із тісних бинтів,
Хоча б на час щокою притулитися
До дум твоїх гарячих і чуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568831
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.03.2015
Навіщо сум леліяти в душі?
Господь не хоче, щоб ми сльози лили,
Щоб цінували кожну мить, любили –
Людину, квітку, сонце і дощі.
Космічним кораблем життя летить.
Ось ранок був. А вже його немає.
Час, мов пісок, крізь пальці утікає.
Що не зробив – в душі тавром лежить.
Живи. Радій. Працюй. Твори. Люби.
Не скигли тільки. Догори до крапки.
Себе у цьому світ не згуби.
Всі складові розкрий після двокрапки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2015
Я просто хочу, щоб ти жив.
Хай моє щастя пройде побіч.
Хай наші долі урізнобіч.
Я просто хочу, щоб ти жив.
Я просто хочу, щоб ти був –
Щоб у тобі горіло світло,
Щоб день стрічав тебе привітно.
Мені важливо, щоб ти був.
Я просто хочу, щоб родив
Свої думки земні й космічні,
Розв'язував дилеми вічні
І серце льодом не закрив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Сказати про поетів мушу –
Отих, що правду стережуть,
Ллють у рядки не думи – душу.
Людськими болями живуть.
Отих, хто зло всесвітнє ріже
Без шаблі навіть і меча.
Чий подих гострий, щирий, свіжий
Тримає ери на плечах.
Поетам дякувати хочу -
Тим, в кого совість – п'єдестал.
Хто думу сіє в світ пророчу,
Хто робить магію з листа.
Листа - аркуша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568305
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.03.2015
Вийшло сонце у вишиванці,
У вінку з золотого цвіту.
Почало свої дикі танці
Між фіалок і первоцвіту.
А як трохи вже притомилось,
Мов отой з дороги лелека,
На даху собі примостилось.
Легко лило тепло із глека.
Вітер вибіг і темп шалений
Взяв, пронісся по небу й лугу,
Наче пес бездомний скажений,
Став проміння згинати в дугу.
Хто з них виграє нині битву?
У вині скупа перемогу?
Я за сонце змовлю молитву,
Щоб його тепло в епілогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568289
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2015
Я люблю тебе, моя примаро.
Цю любов так просто не забуть,
Ті дрібні частки, що стали жаром,
Цю складну у невідомість путь.
І пощо питати маю когось,
Чи тебе тримати у душі?
Все в оце життя іде для чогось.
Може, щоб лишитись у вірші.
Кавою гіркою я спиваю
Ранок – ще один. А ти п’єш чай?
День тобою я розпочинаю.
Ну, а ти..., сказав уже: «Прощай!»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2015
Смерть, життя. Війна і мир.
Fashion одяг і мундир.
Мерседес і БТР.
Шоколадник і сапер.
Бар, гульба, дзвінкий кришталь.
Блокпости, стрільба, шпиталь.
ЗСУ, УПА, "Айдар".
Ватник, найманець, сепар.
Сльози, свічка воскова.
Танки, «Гради», Кремль, Москва.
Храм, молитви кашемір.
ФСБ і «Руський мір».
Сирота, вдовець, вдова.
Мінськ, Європа, США.
Ситість, сон, під небом дах.
Дим, руйнація і страх.
Уряд. Пустодзвін-слова.
Путін. Третя світова.
Може, так? Складаєм тир.
Перемога, воля, мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567803
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2015
Іду у день. Озон рідкий вбираю.
Неквапом ранок сіру сіть плете.
Дерева ще нагі. А я чекаю
Коли уже те клечання прийде.
Та щось магічне випливає з далі –
Таке, що крає мряку на шматки,
Виводить серце втомлене з печалі.
Надію сипле помахом руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567758
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2015
О мово! Над тобою ворон кряче
Століттями. Ти терпнеш від цикути.
Та не спинить твоє биття гаряче.
З висот тобі призначено є – бути,
На ниві колисатися пшеничній,
Між пишних трав і квітів класти стопи.
О мово рідна, мамина, велична!
Ти примою ввійдеш на бал Європи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2015
Я все про тебе любий друже, зрозуміла.
До праці руки, а душа плекає лінь.
Ти не з отих, котрі в польоті палять крила.
Коли горить довкола - вибираєш тінь.
Ну, що ж, нічого з цим, мабуть, уже не вдієш.
Вогонь загасне сам, прийде колись ця мить.
Звичайно, жаль, коли надію ти лелієш,
Але з вітрами її мусиш відпустить….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Такий сьогодні день ясний!
Так легко дихається грудям.
Лишило сонце довгі сни.
Прийшло у світ служити людям.
Ласкавить променями дім,
Торка посріблену травицю.
На гіллі чорнім і кривім
Стриба, лоскоче сонну птицю.
А небо – безміру блакить,
Життя вливає в кожну клітку.
Бринить весна, джмелем бринить,
Лиша зими гостинну клітку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567305
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.03.2015
Розбиту душу з пазлів поскладаю.
Нехай заграє в ній чуттів палітра.
Хай забринять краплини водограю,
Проникне подих весняного вітру.
Хай твердістю мої наллються кроки,
Живильна сила в грудях загуляє.
І хай прийде оте тепло у роки,
Що протяги усі позатуляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Усі свої печалі
Викину
В сміттєвий бак – не стануть
Катами.
Свої старі чуття
Заникаю.
Ніхто про них уже не
Знатиме.
Почну спочатку. Якось
Жила ж я?
Часом тужила, та не
Плакала.
Ну, що ж ти, доле моя,
Милая?
Ти знов чуття мої
Зіжмакала.
Давай, разом за руки
Візьмемось.
Попросим, щоб усе
Збувалося,
Як добрі подруги,
Обіймемось.
Не так багато нам
Зосталося...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2015
Весна потроху першенство бере
І неба сірий светр розплітає.
Тепло з легень широких видуває.
Ще зранку «до» неслося, зараз «ре».
Всміхнувся чорний вихудалий ліс,
Рощплющив первоцвіт у лузі очі
У срібло озерце вдяглось охоче,
Синиці пісня видали на «біс».
Ще в закапелку серця сум лежить.
Та думка вже піднялась, не дрімає,
У небо сіті спритно закидає,
Щоб рибу золоту у нім зловить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2015
Якщо любов носили груди,
Але не склалось – не сумуй.
Ще буде в тебе все, ще буде.
Зі смутку серце ти розкуй.
Життя ж іде, не зупинилось.
Весна. Трава довкруж росте.
Хай трохи сонце притомилось,
Втекло за хмари, та прийде.
Прийде і ляже в твої жили,
Під тихе скимлення хрущів.
Забуде серце, що тужило,
Народить радість у душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2015
Тебе люблю. А, може, все це марення,
Фантазія, магічна дія снів,
Моїх бажань закритих віддзеркалення,
Плід давніх, мною приспаних вогнів?
Тебе люблю. Та що про тебе відаю?
Знов мені доля кидає пастки.
З тобою засипаю я і снідаю,
І твою тишу ріжу на шматки.
Тебе люблю. Тобою хочу впитися,
Звільнити душу із тісних бинтів,
Або на час хоч міцно притулитися
До дум твоїх гарячих і чуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2015
Для мене ти – вершина Гімалаїв.
Чи я туди дістануся колись?
Чи десь на схилі напрям поміняю,
Не стане сил – узяти таку вись?
Для тебе я – давно відкрита книжка,
Пробіг нею і набік поклав,
Така собі малесенька інтрижка,
В якій мене на мить лише украв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2015
Сонце ще вчора упевнено рулило,
Гладило землю ласкавою лапою.
Нині не так - небо брови нахмурило,
З сірих очей сум вощиною скапує.
Фарби довкола принадність утратили.
Але душа перестала печалитись.
Досить їй серце тримати за ґратами.
Хоче у сяйві любові кришталитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566220
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2015
Всі сльози сонцем
Висушу.
Всі болі громом
Винищу.
Вдягну сорочку
Вишиту.
І губи медом
Вимащу.
Думки наповню
Зорями.
Змету невдачі
Вітрами.
Розпишу шлях
Узорами,
Веселими палітрами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Кохання наше відстань поглинає,
Нектар збирає з нього, мов бджола.
Тепла руки рука не відчуває,
Лягає туга в борозну чола.
За обрій сонце голову сховало.
У душу сірість вужиком повзе.
Та серце мушлю поштовхом прорвало,
Воно зачуло пахощі бізе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2015
Не смій писати післямову.
Ще не довершено сюжет,
Де поряд твій і мій портрет,
Де гімн коханню творить слово,
Де Баха музика звучить
І нас несе за межі світу,
Де тихий вітер, море цвіту,
Де буслом щастя клекотить.
Де ти – запалювач зірок,
А я – твоя цариця ночі.
Де сни збуваються пророчі,
Де від туги до щастя крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2015
Плавить груди весна
Сонцем
І купає проміння
В крові.
Наливається серце
Гронцем
Оксамитової
Любові.
І так хочеться
Просто жити
Колихать голубу
Планету,
Синь небесну очима
Пити
І тримати крила
До злету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565686
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.03.2015
Стріла ́якось Ром́ана Оля.
Він в відпустку прийшов з АТО.
Мужній! Славний! То, певно, доля
Привела до клубу його.
Вчились разом колись у школі.
Інтерес Роман проявляв.
Рвав для неї ромашки в полі,
Та «кохаю» все ж не сказав.
Сором’язливий був без міри.
Тож з Андрієм стала дружить.
Та не справдив Андрій довіри.
А Роман… Все тіло дрижить.
Запросила його на танець.
Пригорнулася до грудей.
Щоки Роми - ясний багрянець.
Очі Олі – вінок лілей.
Відпуск станув, мов свіч воскова.
Проводжала. Йшли по шосе.
- Ну! Скажи три важливих слова!
- Україна понад усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565579
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.03.2015
Як твоє серце прагло волі,
Хотіло вирватись у світ!
Собі це виблагав у долі
На кілька славних світлих літ:
Став малювати і писати.
Зажив визнання Кобзаря.
Свободу вкрали царські кати
За те, що йшов проти царя.
Не каявся і не здавався,
Рук у засланні не складав,
У чоботі твоїм ховався
Той зшиток, де вірші писав.
Ти зайве не просив ніколи -
Лиш пензель, фарбу, олівець,
Щоб мати хатку, сад і поле,
Узяти жінку під вінець.
Та доля милості не мала,
Не простягла тобі руки.
Лиш з Україною вінчала -
Випалювала та роки.
Хоч Московщина не давала
Вірші складати, малювать.
Зламати силоньки не мала.
Ну, як митцю не малювать?
Ну, як поету не писати,
Тугу не лити у папір?
Як думку можна закувати,
Очам накинути якір?
Ти залишив вірші, картини,
Завіт, щоб не були раби.
Ти нас, пророче України.
І нині звеш до боротьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565431
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2015
А в мене все о’кей. Я до неба стрибаю.
Хустинку заховаю, душа бо на злеті.
Всі сльози із трави ворон повибирає
І буде мені грать на старому кларнеті.
А я буду у небі з хмарками кружляти,
Аж поки перша зірка свій цвіт не покаже.
Закує небо ніч у вогкі темні лати.
А ворон мені казку чарівну розкаже.
Вчорашнє :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
В житті лукавства, пустослів’я,
Хвальби і заздрощів - коші.
Так мало щирої душі,
Так мало чистого довір’я.
А скільки постатей високих,
Твердих – не зрушать і вітри.
Вони – неначе стовбур́и
Столітніх сосон рудобоких.
Багато пафосу, оправи.
Так мало тихого вогню.
А хочеться, щоб у меню
Були природні більше страви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2015
29 РОКІВ, ГРОМАДСЬКИЙ АКТИВІСТ, ФЕРМЕР
СЕЛО ДУНАЇВ (ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ)
ЗАГИНУВ 18 ЛЮТОГО 2014 РОКУ ПІД ЧАС ЗІТКНЕНЬ НА ВУЛ. ГРУШЕВСЬКОГО
Він не дожив до тридцяти…
- Герой!- тепер Майдан скандує.
А хто не варт його п’яти,
Живе і навіть в ус не дує.
А він так мало літ прожив…
І все в боях за світлу долю.
Він навіть сина не лишив.
Лише кохану – терпне з болю.
Був завжди в клопотах, думках
Про рідну матір – Україну.
Її гойдав він на руках,
За неї в лютому й загинув.
Де кров у ґрунт його пішла
Трава там виросте блискуча,
Зросте Вкраїна молода –
Багата, славна і квітуча!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565071
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2015
Не грай на моїх почуттях.
Я липа з обчухраним гіллям,
Я вже на межі божевілля.
У руки взяла білий стяг.
Ця гра не для мене. Повір.
Мотуззям я серце тримала.
Зривались чуття – не пускала.
Та програшем пахнув турнір.
Той трунок… Він палить мене.
Я ж хочу упитися медом,
Тепло твоє чути під пледом
І дихання з уст огняне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2015
Сміються, перешіптуються люди:
- Гм…., жінка закохалась в п’ятдесят.
Зневаги камінь кидають у груди.
Хіба їм знати, що таке кохать?
А жінка ждала принца із дороги.
Здається, ось він, скаче на коні.
Та розбивались мрії об пороги.
Бо принци були, та усе не ті.
І знов кохання птахою у грудях.
Прокляття це чи Божа благодать?
Сміються, перешіптуються люди.
Вони не знають, що таке кохать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2015
Ходила вулицями Львова.
Лишала смуток на асфальті.
Погода була супер-кльова,
Звучала музика Вівальді.
Хмарки розбіглись, мов овечки.
Голубизна на небі-плівці.
Зірвались промені з вуздечки,
Пішли галопом по бруківці.
Та всю цю радість обітнула
Тупим ножем байдужа сила.
Картину маслом загорнула
І небо плямами покрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564736
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2015
Я міцно спала, не гляділа сну.
Можливо, й був він, я не пам’ятаю.
Пускає ранок у вікно весну.
Їй сніг легенько коси покриває.
Ось так: день – тепло, день – верта зима.
Бо березень такий собі мандрика –
Примхливий, наче жінка рокова.
То взує, то скидає черевика.
Та я йому долоню потисну.
Бо першому – завжди нелегко бути.
Він вижене ту зиму навісну.
Вдягне весні потрібні атрибути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564596
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2015
Ти – справжній воїн, ти герой.
Ти знаєш, що таке війна.
Захисника почесну роль
Ти виконав. Хоча ціна
Висока сплачена. Тобі
Здоров’я зичимо і сил.
Хай неба хвилі голубі
Добавлять міцності до крил.
Тримайся. Буде в нас ще рай.
Любов у грудях не гаси.
Тепло по крапельці збирай.
Ним біль і смуток ороси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2015
ТИ БУВ У СНІ
Вночі не спали феї лісові –
Ти був у сні. І я така щаслива!
Це як опісля спеки влітку злива,
Немов шампань, що хмелем у крові.
Я відчувала серця твого бій,
Тепло грудей і голос твій глибокий.
Розмився світ - підступний і жорстокий
Блаженством, що котилося із вій.
Розсунулася поміж нас гора.
Сховався сум в квітучім верболозі.
Колись і справді станеш на порозі –
В мій дім зайдеш, прийде така пора.
Я ХОЧУ
Я хочу бути твоєю одиницею -
Не однією п’ятитисячною частиною,
Від слів гарячих літати птицею,
Відчувати тебе кожною клітиною.
Але якщо у тебе знак «Stop» на шляху,
Не закладена програма доктора Web-a,
То висип льоду на голову мою,
Заморозь у мені думання про тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2015
Лине з уст моїх слово,
Наче клекіт лелеки.
У душі ти добово,
Хоч від мене далеко.
Рву доріг кілометри,
Простір крилами точу,
Не вміщаю під светром
Почуття, що лопочуть.
З першим променем – в грудях
І у дні поміж праці.
Чи колись я забуду
Очі чорні, гарячі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2015
УЧОРА
Я живу у світі ілюзій.
Не звучить безструнна гітара.
Я не маю правдивих друзів.
І кохання моє – примара.
Та пора платівку змінити.
Це, мабуть, простіше простого.
На обочині світу дотліти
І піти за межу земного.
СЬОГОДНІ
Я вчора у клубок скрутилась.
Нап’яла шкіру з їжака.
Тужила, фиркала, сердилась.
Ну, що ж, буваю і така.
Сьогодні колючки сховала.
Зробила кілька вправ УШУ.
І знову кицька я ласкава.
Погладь, не бійся, не вкушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2015
Я дякую за кожен поштовх серця,
За кожен вдих і видих із грудей
Творцю, що вилива мені з відерця
Живильний невсихаючий єлей.
Від всіх чорнот відмиє і відбілить.
Хто ще у світі цьому є такий?
Зі мною Він і радощі розділить,
І сльози обітре у час лихий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564005
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2015
Зранку:
Пташиний стрій увись несеться
І ріже крилами блакить.
А сонце ! Щиро так сміється!
О, зупинися, світла мить.
І зупини війни криваве
Міс́иво і брехні потік.
Пусти добра пагінець бравий,
Подай душі від болю лік.
Після обіду:
Зима – зла баба із розбігу
На небо хмарами злетіла.
Упала грудочками снігу,
Між травами собі присіла.
Але не довго раювала.
Весна свого послала сина.
Посохом вдарив і пропала
Та злюка, лиш блиснула спина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563996
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.03.2015
Боюся тієї я хвилі,
Що б’є об душевні пороги,
Бурлить, не маліє у силі
І ломить усі застороги.
Рве спокою греблю, несеться,
Шампанить дзвінким водограєм,
Не знаю, чи пеклом це зветься,
Чи зветься це все-таки раєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2015
Я знаю, що таке кохання,
Не з книги чи зі слів подруги.
Це у душі небес гойдання,
Чуття і радості, і туги.
Це сонце, що в нутрі палає
І промені довкола сипле.
Це море, що штормами грає,
Гуде, аж доки не охрипне.
Я знаю, що таке кохання –
То крила вниз,то крила вгору.
Це нагорода й покарання,
Мажору звуки і мінору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2015
1.ПОЧАТИ ХОЧУ
Почати хочу усе з нуля.
Всі темні фарби знести́ водою.
Спада з колишніх чуттів петля.
Хода у завтра стає твердою.
Іще не пізно. Я ще я жива.
І маю право на теплий промінь,
На свіжі краплі із джерела,
На смак ванілі, на звук симфоній.
Я НЕ МОЖУ
Я не можу тебе відпустити.
Надто сильно у мене ти вріс.
Свідок Бог, прагла я відщепити
Почуттів цих обтяжливий віз.
І без тебе й з тобою не жити.
То зове тебе дух, то жене.
Я не можу тебе відпустити.
Надто сильно тримаєш мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2015
День весна в руках тримає –
Перший день своєї влади.
Пташка весело співає.
Сіє простором рулади.
Вітер струни рве на гуслах,
Шле привіт музичний світу.
І магнолія нагусла,
Набубнявілася цвітом.
Скоро все наллється соком.
Забрунькує, задзюркоче,
Оживе під Божим оком,
В Божій славі заблискоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563473
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2015
Світ закрутився. Значить, світ живе.
Не всю ще совість закопав в могилу.
І є надія, що чиряк прорве,
Тканину з тіла викине зогнилу.
Надія є на зміни у бутті.
На крила духу, що підуть до злету.
Бо влада й гроші на людськім житті –
То самофарш, що піде на котлету.
Тут в цілому про світ, в т. ч. про Росію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2015
1. До мене в сни ти більше не приходиш.
Ти обрубав цікавості канат.
Змінив на входах до душі всі коди.
Пропав і не лишив координат.
Ти маєш право. Ти мені не винен.
Надій не присилав, не присягав.
Моє чуття не варте і двох гривен.
Його живцем в землі ти закопав.
2. Ну, що ж я вільна. Я почну спочатку.
До старту стану. Сила вже іде.
Я перейти зумію оту кладку,
Котра мене від тебе відірве.
Все викину – ненависть і кохання,
Пущу рікою, хай іде на дно.
Програла я іще одне змагання.
А, може, це до виграшу вікно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2015
А ПОКИ ЩО…
Мене не скласти в оріґамі.
Тримаю я до злету крила.
Хоч доля часто мене била
І залишала шрам на шрамі.
Немов сосна гойдає віти,
Тебе в душі гойдати буду.
Колись, можливо, і забуду.
А поки що лови привіти!
26.02.14
КОЛИ?...
Щось вчора я плелапро силу,
Про незалежність і про злети.
А нині знов упали крила,
Лишили душу амулети.
То сила в дні, а то безсилля.
То градус вверх, а то донизу.
То цвіт в душі, а то бадилля.
Коли здійму любові ризу?
27.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2015
Поїздка: Моршин, Стрий і Львів.
Світився день, мов стиглий сонях.
І ось нарешті догорів,
Теплом лишившись долонях.
Емоцій бризки за паркан
Знеслись, душа заледве дише.
Піймає ніч їх капкан,
Під зір сонату заколише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
У кожного з нас свій Едем,
Своє призначення і роля,
Хода, падіння, злети – доля,
Своє очищення вогнем.
І добре все в житті пройти -
Не поламатись, не згоріти,
Не затвердіть і не зітліти,
Тепло і віру зберегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2015
Ти хочеш Маму розчленити.
За вітром дім її пустить.
Ти можеш лиха наробити.
Але й тобі тоді не жить.
Нам волі вистачить піднятись.
Бог дасть живильної води.
Ти ж у гної будеш купатись,
В руках затисши корогви.
Ми – мирні. Та своє не впустим.
Не кинем волю в кабалу.
Хай злом орел двоглавий гусне.
Зітнемо голову орлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562630
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2015
Очі запалюють сотні зірок.
Сотні акордів злітає із серця.
Творять кохання хвилююче скерцо,
Сонця промінням лягають у крок.
Ти, а не сотні других козаків,
Душу, обдерту минулим, ґрунтуєш.
В ній петриківські узори малюєш.
Ждала на мить оцю сотні років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2015
1. Сьогодні цілий день дощить.
То плаче небо за синами,
То хмара рветься болем мами,
То смутком батька вись тріщить.
А завтра? Що чекати нам?
Нових сусідніх "Градів", танків?
Як чистих хочеться світанків
І щоб душа у всіх – то храм!
І щоб любов поскрізь цвіла,
Співало серце пісню щиру,
Щоб схід і захід прагли миру,
Щоб розійшла війни імла.
2. Малюю фібрами душі
Ласкаву долю Україні,
Погідне небо, спориші,
Кінець розбрату і руїні,
Матусю, тата і діток,
Садок і хату біля саду.
А біль стираю до дірок
І сльози й всяку підлу зраду.
В одному тілі – захід, схід,
Душа - то Львів, а серце – Київ.
І крила, щоб іти в політ,
І слави ордени на шиї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562488
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2015
До праці сонечко взялось,
Золочені стібки кидає.
Все блискотить довкола, грає.
Тепло і світло в день вплелось.
Чоло розгладив темний ліс.
Вбирає промені ясненькі.
Пташина спів веде тоненький.
Пробилось небо з-під куліс.
Весна в повітрі і в крові.
Верба дарує цвіт пухнастий.
Який же світ оцей прекрасний!
Йому кидаю чайові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562157
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2015
Я ВІД ТЕБЕ ЗАЛЕЖНА
Я від тебе залежна – від погляду твого, від слова.
Коли в мовчанку граєш, душі джерело висиха,
Наче скло, розбивається спокою мого основа.
Я від тебе залежна, як птах в небесах від крила.
Я залежна недовго, а так виглядає, що роки.
Перекопано ґрунт під ногами на стежці життя.
То лечу, то плетусь, то упаду – гойдаються кроки.
Я боюся носити у собі такі почуття…
І ХАЙ ЗАЗДРЯТЬ!
Нас міста розділяють і села,
Сотні стоптаних кимось доріг.
Ой, ти, доле моя невесела,
Знов мені наставляєш ти ріг.
Де ж мої спориші, дика м’ята,
Орхідейно-ванільна купель?
Все для інших. А я, мов проклята.
Не пливе у любов корабель.
До щоки би діткнутись твоєї,
Заховатись у грудях тугих.
І хай заздрять нам ямби й хореї,
Епілоги й прологи всіх книг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2015
Я ТЕБЕ РОЗЛЮБИЛА
Я тебе розлюбила. На серці ні смутку, ні болю.
Бо любити тебе – як любити вчорашній туман.
Всяку пам'ять про тебе я лезом загостреним зголю.
Я тебе розлюбила? На день чи на вік, отаман?
І ДОКИ ЦЕ?
Як гляну я на твій портрет,
На ті прищурені очиці,
У голові – такий омлет,
У серці – пазурі левиці.
І доки це? І доки так?
Діждусь колись твого привіту?
Втекти б від себе у літак
І полетіти б на край світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2015
Вже нічка темна землю вкрила.
На небо вилізли зірки.
Золочені напнув вітрила
МІсяць, сіяє залюбки.
А я з внучатами цей вечір.
По жилах йде адреналін.
Назарко вибрався на плечі.
Не сходить Злата із колін.
Читаєм книги невмирущі,
М’яч закидаємо в сітки.
Такі вони непосидющі -
Мої внучата-малюки.
Душею з ними відпочила.
Хоч десь пекло у глибині
За тими хлопцями, що крила
Зложили в дикій цій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Рідна моя мова – мова мами й тата,
Прадідів і того славного кутка,
Де гніздо на домі мостять лелечата,
Де спадають вранці роси із листка.
Де хрущі на вишнях, де верба й калина,
Де садок вечірній славить соловей,
У лісах грибочки, ягода-малина,
Де тепло за хмари рветься із грудей.
Рідна моя мова – мова того краю,
Де пшениця родить, мак палахкотить,
Де річки і гори аж до небокраю,
Де любов розлого піснею летить.
ПРОБАЧТЕ
Пробачте, друзі і рідня –
Усі, кого в житті зустріла,
Кого підтримать не зуміла,
Кому я жалю додала.
Пробачте слово не таке,
Що у пориві народилось,
І думку, що в образах билась.
Нехай летять собі в піке.
Пробачте й я прощаю вас.
Сам Бог прощає всіх нас грішних.
Хай серед днів гірких невтішних
Любов і мир нам кине пас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2015
Губи мої не болять від твоїх поцілунків.
Хоч розтопила любов всі сніги на чолі.
Тисячу років чекала від долі дарунків.
В вирій усіх їх з собою несли журавлі.
Тисячу років шукала тебе між вітрами.
Поміж світами ходила, стирала часи.
Там, де душа є у тілі, лишалися шрами.
Там, де є серце - від болю і смутку паси.
Якось спинила на мить свою стомлену ходу.
Хвилі кохання гойдали довкруж комиші.
Серце заграло, зірвало накидку із льоду.
Тисяча дивних мелодій заграло в душі.
Тисячу нових рисовано мною малюнків -
Тиша. Уста твої, наче набрали води.
Губи мої не болять від твоїх поцілунків.
Хоч розтопила любов всі сніги і льоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2015
В день 5-річчя
Будь здоровий і веселий,
І міцний, немов горіх.
Хай завжди луна в оселі
Твій ясний дзвіночок-сміх.
Будь розумний, знай багато,
З книжок мудрість набирай.
Слухай маму, слухай тата
І сестричку доглядай.
Стій за неї ти горою.
Добрих друзів заведи.
Під Господньою рукою
В світ щодня крокуй, іди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561261
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2015
1.Ти – тиха річка. Я – стрімкий вогонь.
Ти – дуб крислатий, слива я – венгерка.
Торкатись хочу срібних твоїх скронь,
Вбирати душу краплями з цеберка,
Ковтати слово – щире і палке,
Що мов вода з твого нутра фонтанить.
Я хочу їхать у однім купе
В майбутнє наше спільне, отамане.
2. Ти знаєш, як тебе люблю?
Ти знаєш, як тебе кохаю?
Я навіть слів не підберу.
Я навіть слів таких не знаю!
Як в дощ вода йде до стебел,
Так в душу ллються дивні сили.
Я горда, що люблю тебе,
Ти вартий, щоб тебе любили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2015
Ми незалежність легко взяли.
Тому ведемо зараз бій.
Героям нині рік віддали –
Тим, хто боровсь за новий стрій.
Померла сотня на Майдані.
Дотла згоріли Профспілки.
Усе проплило, мов в тумані –
Вогонь і шини, і стрілки…
Те, що хотіли, не здобули,
Хоч небо падало й громи.
Та вже такими, як ми були,
Не будемо ніколи ми.
Вогонь запалено у серці.
Ніякий Путін не згасить.
У руки – меч, на ноги – берці.
Ми зможем Маму захистить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2015
Все сьогодні сіре, мов гума:
Сіре небо і сірий лан,
Сірий шлях в нікуди і думи
Сірі-сірі від сірих ран.
А так хочеться барви взяти,
Небу синій сплести вінець,
А землі – оксамитні шати,
Жар пурпурний - для двох сердець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2015
Знов вулицею вечір шкандибає.
Кидає тіні помахом руки.
Де ступить – там все меркне і стихає,
Бо день він затискає в кулаки.
Одна сиджу у цю вечірню пору.
П’ю тишу. В мене тиші є безмір.
Годинник б’є, його не чула вчора –
Пірнала із тобою в Синевір.
У грі життя не я веду рахунок,
Коли щораз любов кладу на кон.
І все ж тобі кидаю поцілунок.
Згадай мене, коли підеш у сон.
ХТО Я ДЛЯ ТЕБЕ?
Для тебе я – у спеку злива
Чи сонце зимною порою,
Пахучий цвіт, а чи кропива,
Яку обходять стороною?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2015
Я помираю під Дебальцевим.
Холоне пульс мій біля скронь.
Гранату я стискаю пальцями.
На мене з «градів» йде вогонь.
На мене танки йдуть і гаубиці.
Земля двигтить, горить, гуде!
Я
помираю
під
Дебальцевим.
А «мінський мир» іще живе...
Не варто в час цей словом гратися.
Пора Москві урвати хіть.
Лечу до Бога… сповідатися.
Ви Україну
захистіть!!!
Написано зранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2015
А я не хочу, щоби Пут...на убили.
Хочу, щоб жив у світі він і довго жив.
Щоби щоночі в сни до нього приходили
Всі ті, яких в АТО-війні він погубив,
Усі безрукі, і безногі, і безокі,
Старці та діти, що ховалися в підвал.
Щоб кожен сон ніс жах йому і довгі роки!
Щоб кожен день був пеклом! Ось мій трибунал!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2015
Чуття пустила у душі портал.
Здійнялися не хвилі, а цунамі.
Я вже колодку вішала на брамі.
Але вони проходять крізь метал.
Течуть із мене, наче з берегів
Ріка дзвінка, напоєна дощами,
Гудять в душі весняними хрущами
І будять цвіт навколишніх лугів.
Несуть мене. Який у тім хосен?
У мене ж навіть крил нема на спині –
Вже кілька літ, як тліють в домовині…
Злечу хіба що словом у катрен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2015
Надії Савченко
Ти надихаєш нас своєю волею.
Ти – України слава. Ти – герой.
Малюєш у СІЗО рукою кволою
Нескореність – і це не кінороль.
Ти вистоїш, Ти виживеш. Повернешся.
Ми молимось за тебе. Пам’ятай.
Ще трохи - й біль на радощі обернеться.
Москва програє. Ми – збудуєм рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560407
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2015
Твоє ім’я не впишу у вірші,
В рожевий тон не розфарбую мрії.
Ти просто будеш жити у душі.
Дозволь тебе кохати без надії.
Приходь у сни, читай мої думки.
І час од часу кинь любові хвилю.
Її зловлю, пущу на сторінки
Свого життя і серцем захмелію.
Якби ж колись мені подарував
Одну-одненьку зустріч за дверима,
Для мене час у свого часу вкрав,
Я б довго чула крила за плечима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2015
Ой, прилети, орле, та зі степу-сходу,
Розкажи, як наші вої бій ведуть,
Як під залпом «градів» волю для народу
Здобувають, кровця ллється, а їх мами ждуть.
Ой, прилети, орле, розкажи, що можеш.
Про страшне – не треба, серце й так болить.
Знаю, прийде время, край мій переможе.
Хоч лютує ворог люто, гнів його й спалить.
Ой, прилети, орле, та із добрим словом:
- Вороги розбиті, на хрестах вінки.
І мало-помалу під Божим покровом
Україна піднесеться в славі навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2015
Веселі цівкання птахи
Несуть на ганок.
Сховався місяць і зірки.
Виходить ранок.
Закутався зчорнілий ліс
В туман, дрімає.
В долинах сніг, та вже на біс
Весна співає.
Крізь землю мерзлу і жорстку –
Підсніжник цвітом.
Дарує посмішку ясну,
Надію світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559850
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2015
Люблю його вже дві пори.
Ну, як такого не любити?
Він може з птахом говорити,
Конем нестися із гори.
Для мене він – хмільний напій,
Відчути серцем це повинен.
Хоч у чуттях моїх не винен –
Не плів з лілей мені надій.
Таке це дивне почуття…
В душі моїй гойдає морем –
Грайливим, ясним, неозорим,
Несе неспокій у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2015
Я Бога прош́у одноѓо: «Поможи
Вкраїну звільнити від гадів.
Надію і віру їй в серце вложи.
Вона у судомах від «Градів».
Із крилами янголів (можеш?) спусти,
Щоб захисток дати солдату.
Цю ношу несила (Ти віриш?) нести -
Ті смерті, ті рани від ката.
Що можу? Просити тебе про кінець
Війни та ридати з розпуки.
О, Боже, сплети Україні вінець,
Вклади перемогу у руки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Ти звикла йти вперед до цілі,
Життєві труднощі долать.
Тримати око на прицілі,
В бою неуспіхи сідлать.
Красива, ставна і розумна.
Крізь душу погляд струменить.
Мов лялька, та глибокодумна,
В крові земля – тобі болить.
Хай точить ніж Москва-вражина
І душу ранить раз у раз,
З тобою світ і Україна.
Тримайся. Victory – у нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559548
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2015
День за днем тече, мов річка.
Не спинити ні на мить.
І життя маліє свічка,
Бо що день, то день горить.
Це змінити не можливо.
Час прийде, загасне гніт.
Тут одне лише важливо –
Так палать, щоб яснів світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2015
О, як це добре рано встати,
Коли нічого не болить.
Сумні думки повимітати
І просто жити, жити, жить.
О, як це добре відчинити
Вікно у Всесвіт крізь вірші
І сонце променями пити,
І віру пестить у душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
Таке блакитне небо, чисте.
Вітри спинили свій забіг.
Проміння сонця золотисте
Шляхи цілує, плавить сніг.
Вода потроху крапле з даху.
Дзвенять в долинах ручаї.
Хоч вчора ще сніжинки-птахи
Показували «па» свої.
.
Так легко дихається грудям.
З душі упали валуни.
Птахи співають. Чують люди?
Невже їм хочеться війни?
Невже їм «міру» треба з кров’ю?
Розруха в серці й голові…
А я вагітнію любов’ю.
Я мир малюю на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559163
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.02.2015
Здається, усьому́ кінець.
Душа свобідна – епілогом.
Та знов чуття (хай же їм грець)
Беруть мене в свою в облогу,
Стискають душу, в серці жар
Запалюють. Отак допоки?
Вони – то долі щедрий дар?
Чи кара тут чеканить кроки?
Торкався уст лише у сні.
Лише у сні казав : "Кохаю!"
Чому ж клекоче у мені
Любов ота? Сама не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2015
Було таке, в однім селі
Було таке, в однім селі
Даішник зупинив авто.
- Ану виходь, дихни мені.
Пив?
- Четвертак вдушив. А що?
- Чом пив, коли ти за кермом?
- Та тещі свинку різав я.
От пригостила перваком
І ляшку від свині дала.
- Де м'ясо?
Вліз в машину.
- Ах! Візьму, сидіннячко звільню.
Зате не випишу я штраф.
- Беріть. Що з вами я зроблю?
Взяв ляшку й Гриця відпустив.
Додому той чимдуж помчав.
Даішник палицю лишив
В салоні, як м’ясце хапав.
Тим жезлом бавилось дитя,
Тиснуло – в темряві світив.
Та раптом згас. Тож татуся
Малюк просив, щоб розкрутив
Зіпсутий кий. О, світла мить!
Він розкрутив, глядить, а там
Тисяча доларів лежить.
Хвала ДАІ та небесам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558984
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.02.2015
Як я люблю вас, хлопчики-бійці –
Усіх-усіх і кожного осібно.
Цілую ваші щоки чорно-срібні.
І руки жму. Ви справжні молодці!
Навчились волю у бою кувать.
Женете, не жаліючи гостинців,
Отих, що маму здали і чужинців,
Котрим завжди хотілось щось урвать.
Пишаюсь Вами, хлопчики, й всіма,
Кому наблизить світлий день вдалося.
Ярмити нас – ідея не нова.
Та ми не ті, що були. Встоїмося!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558935
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2015
Та що ви знаєте, про мій життєвий шлях?
Судити легко – кинуть каменем у груди.
Подайте, нумо, заіржавлений той цвях.
Чуття розіпну в собі. Хай вам легше буде.
Я біль носила стільки довгих зимних зим.
Все відпустила, мов пускає пізня осінь
Ключ журавлів у вирій, ватра в небо дим.
Заснуло серце. А тепер любові просить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Пишу про вічне - пробиваюсь туго.
А я не можу більше про війну.
Я рік ридала ридма, мов білуга.
Я вік страждала – сплачено ціну.
Піском крізь пальці сипалася сила.
І сльози лились – море б напоїв.
Зубами рвані я зшивала крила.
Стомилась від поразок і боїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Спокійно спи. Не винен ти ні в чому.
На своє серце натягни забрало.
До ранку виніж у постелі втому.
Встоюся, не таке переживала.
Не сам собі ти пан. Є Бог і люди.
Не смію в душу кидати я груди.
Хай розум твій, мов лід, холодним буде.
А серце б’ється рівно, без принуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015
В країні Мурляндії проживали коти різних мастей: білі, брунатно-чорні та руді. Інколи вони сварилися між собою, але в основному, жили дружно: навесні пісні співали, восени овочі з грядок збирали, влітку будували будинки, полювали, на зиму м’ясо заготовляли. Жили не багато, але й не бідували. Мали теплі хатинки і все, що треба для прожиття. Діти-мурлянди вчилися у школах, особливо обдаровані після їх закінчення йшли до вузів. Керував усім котячим братством король Муркотун. На сході країна Мурляндія мала кордон із країною Гаркухою. У Гаркусі жили собаки, вони теж були різних мастей і часто гризлися між собою – за кусень кістки, за частину подвір’я і просто так, бо собаки. Головного пса – царя Хитруна-Гавкотуна, боялися всі, слухали його, виляли хвостами перед ним, лягали на передні лапи, схиляли голови в покорі, коли він проходив повз них.
Король Муркотун був мудрим, хоч і не без вад – любив напхати живіт всякими смаколиками, погомоніти-потанцювати з чужими кицями-дамами на балу. У потаємній кімнаті свого палацу він ховав три великих клубки з нитками – білими, червоними та зеленими. Ці нитки мали одну надзвичайну властивість – скільки б їх не використовували, вони не закінчувалися. Раз у році король відмикав потаємну кімнату і заводив туди королеву. Вона намотувала на одну палицю білу нитку з клубка, на другу –зелену. З білої восени плела королю й усім членам королівській родини светри, вони охороняли їх від хвороб. Зі зеленої нитки під кінець зими виплітла накидку на трон. Може вам це видасться дивним, але та зелена накидка якось впливала на те, щоб у Мурляндії не було голоду, щоб росли на полях злакові та овочеві культури, збільшувалось поголів’я великої й малої рогатої худоби, птиці тощо. З червоної нитки королева нічого не плела. Брати її було заборонено. Червона нитка королівству була подарована небом на пам’ять про утворення країни Мурляндії. Її потрібно було просто пильно оберігати.
Та якось руді коти, які жили ближче до країни собак, тобто на сході, збунтувалися. Мабуть, заразилися вірусом агресії, який час від час приносив їм у своїх холодних долонях вітер із сусідньої країни. Руді коти подумали:
- Чого для членів королівської родині в’яжуть щороку з білої нитки светри, а для них, простокотів – ні? І чого червона нитка без діла лежить? Скільки ж можна було б з неї светрів наплести для них, рудих котів! Зібралося їх якось зо пів сотні в одному з підвалів висотного будинку на окраїні Доненса і вирішили рудошерсті, що хось із них проникне до королівського палацу вночі, як буде проводитися великий міжнародний бал, вкраде ключ у короля від потаємної кімнати, відімкнуть її й викрадез неї моток червоної нитки. Підготувалося рудошерсті до спецоперації ретельно і в ту ніч, коли у великій королівській залі проводився бал на честь свята врожаю, здійснили свій підступний план. Одна поважна киця, яка була запрошена на той бал (Няма) згодилас допомогти рудошерстим за гроші. Вона обережно витягла ключ із кишені короля, коли з ним віталася й обіймалась при зустрічі. Близько другої години ночі королівських охоронців звалив сон – вони напилися з термосів чаю, до якого було всипане легке снодійне. Його підсипала кухарка королівської кухні – біла киця Мурка, яка була нареченою Зубка – одного з рудих котів. Після цього діа рудошерстими – Довговусик та Гострик, тихенько пробралися в замок, знайшли потаємну кімнату (її двері були помальовані в синій колір, вони про це дізналися від миші, яку впіймали біля королівського палацу), відімкнули її й витягли з комоду клубок з червоною ниткою. Потім обережно відчинили вікно і викинули той клубок на вулицю. Їхні спільники – Крутій, Брехун та Коротун, зловили його. Годину сиділи в трояндових кущах і чекали на умовний сигнал – тричі до ряду мовлене Довговусиком «няв». Крутій швидко підхопив клунок, як тільки той торкнувся землі, а тоді всі троє метнулись до карети – й були такі.
Король навіть нічого не запідозрив, як зайшов до спальні після балу. Вартові довго не дрімали, снодійне було таким, що діяло тільки десять-п’ятнадцять хвилин. Ключ від потаємної кімнати повернула королю та сама дама-киця Няма, коли прощалася з ним на балу. Вона знову його обійняла, потерлася об груди і непомітно запхала вкрадене туди, звідки його і взяла. Команда рудих котів вдало і чисто спрацювала.
Коли клубок з червоними нитками попав до лап рудошерстих киць, ті нав’язали з них багато светрів. Коти-крадії і їх друзі одягли їх, то підійшли до дзеркал і любувалися собою.
- Які ми молодці! Які меткі та гарні! Виглядаємо так, як справжнісінькі члени королівської родини. Навіщо нам тепер гладкий і пихатий король Муркотун? Не будемо більше його слухати, коритися його наказам. Збудуємо свою країну – країну рудих котів. Назвемо її, скажімо, так – Рудокотія, і житимемо, як самі захочемо.
Як тільки вони це промовили, з боку країни псів посунули танки, гармати й вантажівки з боєприпасами. Чому, спитаєте? Та тому, що коти вдягли светри, зв’язані із червоних ниток. А цього невільно було робити. Червону нитку не можна було використовувати, її потрібно було лише оберігати, бо саме вона була запорукою незалежності країни. Почалася страшна війна. Билися коти з котами, коти зі псами. Валилися будинки, горіли поля. Плакали старі й малі. Довго йшли бойові дії між Мурляндією і так званою «Рудокотією». Обидві країни були виснажені війною. Великий смуток стояв довкола. На кладовищах виросло багато хрестів. Уже й не раді були руді коти, що червоні светри вдягли, бо вони не так гріли їм тіла, як спікали душі. «Що ж робити?» - думали рудошерсті. Складною ситуацією, що виникла в Мурляндії, скористалися сусіди-собаки (де двоє б’ються, там третій виграє), вони посунули на територію рудошерстих котів, стали на ній випробовувати всіляку нову зброю, в тому числі, й заборонену світом. Хизувалися своєю силою, ходили по етерах, скалили зуби, брехали всім, що вони, буцімто, ні при чому. Насправді саме вони вирішували всі найважливіші питання в Рудокотії. Деяким рудим котам подобалось те, що відбувалося. Пси підкидали їм час від часу м’яса на спожиток і грошей. Натомість вимагали одного – послуху. Корилися.
Та з часом війна набридла і їм. Як закінчити її, рудошерсті не знали. Мурлянди – теж. Пробували вони заручитися підтримкою сусідніх західних країн, та ті не захотіли дати своє військо для вирішення конфлікту, вони мали свій ґешефт із псами. Корм підкидали, ліки давали для поранених, а боротися із собаками та рудошерстими котами не хотіли. Навіщо їм зайвий клопіт? Військові дії ж далеко від них проходить. Отож мурлянди, зорганізувавши військо зі своїх котів, відбивали ворожі атаки самі, як уміли, як могли. Їм вдалося стримати наступ рудошерстих під керівництвом псів, але відвоювати відірвану територію так і не змогли.
Мурлянди кріпилися духом і тілом. Вони все більше й більше заявляли про себе світові, акцентувати увагу на тому, що їхня боротьба – священна, що вони – потерпілі, Гаркуха - агресорка, а коти Рудокотії – її прислужники. Багатьом рудошерстим стало соромно за свою поведінку, вони зрозуміли, що у свій час вчинили неправильно. Тож захотіли виправити свої помилки. Деякі з тих рудошерстих, які були знаними у своїй окрузі, вирішили провести таємно від псів нараду й запросити на неї впливових котів Рудокотії. Так і вчинили. Зустрілися товсті і довгошерсті рудики пізнього суботнього вечора в одному з підвалів будинку, що стояв на окраїні міста Донса (тому самому, що і перше), зачинилися та й стали думу гадати, що ж їм робити.
Кіт Гострокий каже:
- Треба зібрати всі сили й піти в наступ на короля Муркотуна. Він злякається, здасться, вся земля належатиме Рудокотії, і війна закінчиться.
- Не можна. Його одразу підтримають друзі-леопарди, шакали, пантери із сусідніх західних країн. Чув, зброю обіцяли дати в разі наглої потреби, - відповів довголапий кіт Гребко.
Кучерявошерстий каже:
- Ну, то берімо зброю й вигаймо псів, що посіли нашу територію, поженімо їх аж у глиб їхньої країни Гаркухи.
- Цього теж не можна робити, - втрутився Зубко. – У псів є такі бомби, що ними можна всю нашу територію знищити, а може, й цілий світ.
- То що, в нас немає виходу?
- Вихід завжди є. Треба тільки подумати і знайти його, - мовив Гострик.
- Треба повернути клубок з червоною ниткою в королівський палац! - вигукнув кіт Мирник.
- Але як? Там потрійна охорона, – зауважив кіт Крутій. – І біла киця Мурка нам уже не зможе допомогти. Вона у в’язниці.
- Треба прийти до мурлянлів з покаянням, слізно просити в них пробачення й віддати вкрадений клубок ниток, - продовжив свою думку Мирник.
- Але того, хто наважиться це зробити, можуть засудити і навіть вбити, - зауважив Гострик.
- Може бути і так. Але згадаймо, скільки вже вбито і покалічено у цій війні котів! Треба врешті припинити цю бійню, - вставив своє п’ять копійок Довговуско.
- Мабуть, ти правий, - продовжив Зубко. - Але хто піде до короля Муркотуна?
- Я, ти, всі, хто колись брав участь у змові. П’ятьох, правда, вже між нами нема, та ті, які залишились, мають наважитись на цей вчинок, - підсумував бесіду Мирник, а потім продовжив: «Хто за мою пропозицію?» Догори піднялося сорок чотири хвости. Не підняла хвоста тільки киця Няма, яка терлася на балу до короля й витягла з його кишені ключі.
- Майже одноголосно, - повідомив Мирник. – Рішення прийняте і зміні не підлягає.
Він вмочив хвіст у чорнило, яке приніс у торбі, і хляпнув ним по стіні.
- Ця пляма на стіні – знак нашої згоди, - мовив.
- Коли вируша-а-а-ємо? – плачучи, спитала Няма.
- На світанку. Відтягувати похід немає змісту, - сказав Мирник, якого обрали керуючим у цій справі. – Я накажу кротам вирити підземний хід, який з’єднає нас з територією, вільною від собачого впливу, тобто з тією, де керує король Муркотун.
Усім сорока п’яти рудим котам, які вирішили здатися, не спалося цієї ночі. Вони крутилися, муркали, але сон до них не приходив. Хвилювання йому закривало дорогу. Коли годинник пробемкав п’яту ранку, коти скочили на лапи, повиходили зі своїх будинків і пішли туди, коди їм наказав Мирник – до ринку. Там, за останньою кабінкою туалету, був проритий тунель. Кроти виявилися справжніми молодцями. За мішок зерна, що був викрадений зі складу псів-кулеметників і подарований їм, вони вирили за ніч тунель, по якому руді коти пробралися на землю, контрольовану Муркотуном. Як тільки вони вилізли з-під землі, їх оточили воїни Мурляндії.
- Лапи вгору, хвіст униз! Не послухаєте, стрілятимемо на ураження! – прокричав один із них в гучномовець.
- Не треба стріляти! Ми прийшли здаватися. Ми беззбройні! – закричали руді коти.
- А що це за сумка в одного з ваших? – запитав начальник дозору, брунатно-чорний кіт Воронове Око.
- В ній клубок із червоними нитками. Ми хочемо його повернути королю Мурляндії.
- Відкрийте сумку й покажіть нитки.
Мирник витягнув клубок зі сумки й підняв його високо над головою.
- Гаразд. Підходьте по одному з піднятими догори лапами.
Руді коти так і зробили. Їх затримали. Повезли до слідчого ізолятора. Невдовзі рудих котів допитали представники служби безпеки. Рудошерсті розповіли, як вони викрали клубок червоних ниток із замку короля і чому вони це зробили. Коти визнали, що вчинили злочин. Але зазначили при цьому, що не сподівалися, що через якийсь клубок ниток може розпочатися війна і що на ній загине так багато котів.
Коли клубок червоних ниток опинився в руках військових мурляндів, вони одразу ж доклали про це королю. Той наказав негайно привезти клубок до королівського палацу й забезпечити добру охорону транспорту, який буде везти червоні нитки.
Як тільки клубок зайняв своє звичне місце в потаємній кімнаті, військові дії припинилися, ніби їх ніколи й не було. Пси забрали з території т. зв. Рудокотії техніку і повернулися до своєї країни – Гаркухи. Руді коти, які воювали проти своїх колишніх співгромадян-мурляндійців, почали вити й просити пробачення у короля та інших котів, з якими вони воювали. Король Муркотун тих, які щиро розкаялися, пробачив, жодного з них не наказав розстріляти чи ув’язнити, все ж зобов’язав усіх рудошерстих, які вчинили злочини, сім років працювати на благо краю – будувати нові дороги, заводи і фабрики за мінімальну зарплатню на тій території, де раніше велись військові дії. Втекти вони не могли, бо мали нашийники з датчиками, які фіксували їхнє місце перебування. А як минуло сім літ і все те, що планувалося, було збудовано котами-зрадниками, король наказав зняти з них почеплені ошийники, й дав їм волю.
Тих, які не розкаялися, заховали зброю (а таких було зовсім мало серед рудошерстих), зловили й завели у підземні печери. Там вони не відлежувалися, не відсиджувалися, а перебирали гречку, лущили квасолю, шили взуття та одяг для котів – воїнів армії та працівників поліції країни Мурляндії. Хто цього робити не хотів, на самій воді денно сидів. А хто хоче довго на самій воді сидіти? Ніхто, правда? Тож коти-злочинці старанно працювали, у вільний час добрі книжки читали, які їм під ніс підсували, свою свідомість у добре русло наплавляли і з часом себе реабілітували.
Мурляндія стала ще кращою країною, як була до війни. Люди знову зажили в ній, як одна родина – дружно й щасливо. Дорослі працювали, статків наживали. А діти навчалися й мудрістю наповнялися.
Країна Гаркуха розпалася на кілька царств, кожне з яких уже не становило загрози для Мурляндії. А лихий цар Хитрун-Гавкотун утік кудись. Й досі ніхто не знає, де він. Може, лев його зжер, чи пантера розірвала. А, може, десь в норі живе, лапи і хвоста гризе. А щодо бомб – страшної зброї, яка всіх лякала і яої зібралося чимало на землі, то її спеціалісти на деталі розібрали й нової більше не виготовляли. Так вирішила на міжнароднім зібранні тварин усіх країн. Про це їхні представники на папері написали й підписами своїми скріпили.
Добре, що все саме так закінчилося. Правда? А могло бути по-різному…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558405
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015
Війна любого може стерти.
Стіну від неї не зложити.
Готовим треба бути вмерти,
Як день останній, кожен жити.
Добро на потім відкладаєм.
Спокуту ллємо у помиї.
А смерть… вона не вибирає.
Кидає зашморги на шиї.
Сьогодні той, а завтра інший.
А, може, стулить всім повіки.
Сьогодні – кінь, а завтра піший.
Душа збирає лиш навіки.
Вирішує осібно кожен,
В якій закрутиться орбіті.
Нехай же світ встоїться Божий.
І Україна в цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2015
Хтось ковтає світи і планети,
Чує марші, що линуть із раю.
Я ж в земні попадаю тенета
І укотре не того кохаю.
Знову дума розпатлана, грішна
Свої стріли кидає у прірву.
І це дійсно, не сумно, а смішно.
Дай же, Боже, дорогу ту вірну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2015
Я вигадала образ той - лелеки,
Ті теплі крила, що ідуть в політ.
Твій погляд зимний і такий далекий
Крізь смуток літ.
Тобі безпечно у своєму колі.
Не маю шансу виграти цей матч.
Готова п’єса, роздані всі ролі.
Я лиш глядач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2015
Від тебе холодом війнуло
Таким, що аж душа – у лід.
Твій погляд – автоматне дуло,
Крізь простір болі шле в привіт.
В очах твоїх я уловила
Усе, про що ти не сказав.
Тобі я серце відчинила
А ти… Ти іншу вже кохав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2015
Це був не сон. І Вами я хворіла.
Та обернула вже сторінку ту.
Моя любов свічею відгоріла,
Не взявши надкосмічну висоту.
Це був не сон. В душі буяли трави,
Цвіли квітки з карпатських височінь.
А Ви боялись власної уяви
І навіть тіні від моїх цвітінь.
Це був не сон. Хоч в сон Ви завітали.
Там були справжні, щирі, мов дитя.
Мені слова пестливі промовляли.
А, може, все ж уява це моя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2015
Познайомилась в ІНЕТ-і
Галя із Мироном.
Тижнів два душа на злеті.
Номер телефону
Попросив пацан у крохи.
Вирішила дати.
Але спершу мусить трохи
Себе описати.
Фото викласти не хоче
Хлопець на сторінку,
Щоб його хто не зурочив
Перш, ніж знайде жінку.
Написав:
- Проста людина,
Здоров’я у нормі.
На роботу йду щоднини,
У спортивній формі.
От зустрілись на платформі.
- Він! На куртці зірка.
Справді, у спортивній формі.
Лиш живіт, як гірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557643
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.02.2015
Якби крізь простір ти проклав до мене кладку,
Стоптав кілометри нарослої журби,
То я б забула про ІНЕТ і шоколадку,
Ти солодив би мені кожен час доби.
Якби, якби… Усе на подиху бажання.
Стрічаю,тих, котрі мені не до снаги.
А я чекаю ще на дивне те кохання,
Де двоє цілим є, бо сплачені борги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2015
А сніг летить, мете, кружляє,
Дахи, дороги засипає.
Вдягнув в мережані хустинки
Зелені туї та ялинки.
Шапки накинув він на крони,
Дубів - чорніли, мов ворони.
Мене обпудрив з вух до ніг.
Упав зі сил, в долині ліг.
У білі все вдяглось костюми –
Земля, сади, ліси і думи…
Десантник-сніг узяв в полон
Усе, що міг, й пірнув у сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557431
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.02.2015
А я не вірю в те, що ти пішов.
Таким, як ти не велено вмирати.
Ти будеш довго ще пісні співати
Про Львів, про бультер’єра і любов.
Такі, як ти, приносять світло в день
І вибивають черствість із основи.
Таким, як ти не кинути окови,
Закон свій не запхати до кишень.
Прожив недовго, але не дарма.
Пісні твої у пам’яті, манери…
Лишились диски, фото і папери.
Відхід твій – план чи помилка дурна???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557272
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.02.2015
Війна-змія щодень когось ковтає,
Руйнує долі, села і міста.
Людське життя вона за безцінь має
Раз плюнуть їй - стулить чужі уста.
Як хочу я, щоб жах цей закінчився,
Щоб лилась пісня, сміх лункий дзвенів.
Щоб від війни-потвори край звільнився,
Щоби під дім фундамент новий звів.
І буде так, бо я в це твердо вірю.
Уже насіння миру у землі.
Народ молитви повсякчас офірить.
І воїн край виводить із петлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557110
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2015
Прощалась я уже не раз
З тобою в думах і у серці.
І крапку клала після фраз.
Чуття не піддалися смерті.
Сьогодні сніговий покров
На серце падає жіноче.
А завтра знов жура у кров,
І твої очі бачить хочу.
Та не твоя у тім вина.
Сама чуттям відкрила двері.
Засохне квітка осяйна,
В гербарій ляже на папері.
Чого бажаю? Щоби жив,
Щоб вгору-вниз ходили груди,
Історію писав-творив,
Хай навіть там мене не буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2015
Я рада, що в житті знайшла
Оту пір’їну, що співає,
Що від журби нутро звільняє,
Здіймає два моїх крила.
Під ноги Бог її поклав,
Коли долала долі поле
І слізьми мила серце голе -
Утішити мене бажав.
З тих пір летять птахи-думки,
Лягають римами у вірші.
Між ними кращі є і гірші –
Душі невипиті струмки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
У світі слави не шукай.
Сама знайде тебе, як схоче.
Ти краще бідному подай.
Працюй, твори - живи охоче.
Не прагни першості в людей.
Будь вищим понад зло у собі.
Любов притисни до грудей.
Добро посій в своєму лобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2015
Люди, скажіть, а ви ЛЮДИ –
Ті, що по миру – серпом?
Серце спиняєте в грудях,
Наче вагони в депо.
Миєте опісля руки
П’єте вино та їсте.
День ваш не нІвечать муки.
Ніч ви спокійно спите.
Носите вінці лаврові,
Плетені десь у кремлі.
Що вам до того, що крові
Безмір уже у землі?
Що вам до того, що дітям
Ставить переляк печать
І що не знають де дітись
Старці, як «Гради» гатять?
Світе, вивітрюй байдужість.
Брате, лий твердість у крок.
Тільки у єдності – дужість.
Тільки у правді – добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556696
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2015
За стільки днів нарешті просвітліло.
Земля вдягнула сонячний сувій.
Ще не уся туга з душі злетіла.
Та свіжий вітер закрутився в ній.
Чуття розполовинились таємні.
Мережать віру промені ясні.
І світ обійми простяга душевні.
І Бог малює щастя на вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Я тебе розкохаю.
Моїм ти ніколи не будеш.
Хіба можу я птаха,
що в небі літає, спіймать?
Час – то добрий є лік.
Я забуду тебе, ти забудеш…
Це чуття, що зродилось,
приречене пусткою стать.
Я про тебе забуду.
Та каятись дуже не стану.
Я щаслива, що мала
можливість носити тепло,
Що світила зоря
у душі до такого титана!
Прощавай. Пробачай.
Засихає кохання стебло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2015