| Сторінки (6/527): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Боевое братство
Зимой двадцать второго года, в канун весны,
В последних числах февраля.
Весь мир с экрана лицезрел урода,
Решившего что можно, что нельзя.
Поправ все принципы, договора, законы,
Тихонько, словно бы исподтишка.
Войну стыдливо называя по - другому,
Направил в Украину русские войска.
Вначале движутся передовые части,
БРДМ ведь выдумали не зазря.
Горючка есть и даже есть запчасти,
От пуль, осколков – крепкая броня.
Их план таков – разведывать дорогу,
Прощупывать позиции врага.
За командира – Иванов Серега,
Брат по оружию – Бадоев Зелимхан.
Потомок гордых воинов Кавказа,
Служащий по контракту в третий раз.
Теперь – разведчик Псковского спецназа,
Спокойно проверял боезапас.
Им обещали легкую прогулку,
На Киев, трое суток и домой.
Приеду – маме подарю шкатулку,
Женюсь, из братьев я лишь холостой.
Ну а Серега Иванов, тот белой кости,
Отец и дед и прадед офицер.
Ввалившись в дом чужой незваным гостем,
Привычно мир разглядывал в прицел.
Его ждала военная карьера,
Здоровья хватит не на одну войну.
Для отставных российских офицеров –
Почет и слава, пенсия в Крыму.
В Ютубе гражданин в обличии иерея,
Без тени совести на голубом глазу.
Призывы слал освободить скорее,
От нациков соседнюю страну.
Что, мол, зачем любовь и всепрощенье,
Что, хватит нам подыгрывать врагу,
Что, лучше нет, чем русский и чеченец,
А остальных мы видели в гробу.
Забыв о том, кому подвластно мщенье,
А «не убий» незыблемый закон.
Что, в Библии все больше о прощении,
Что, жизнь священна испокон веков.
Но прорвана граница, определены задачи,
Через Чернобыль шли средь девственных лесов.
Добрались к Буче, и вот здесь иначе,
Качнулась чаша жизненных весов.
Ирония судьбы, а может Богу,
Угодно так было создать сюжет.
Направить Зелимхана и Серегу,
Туда, откуда выхода уж нет.
Лесной дорогой, в Киев прорываясь,
В ложбинке той, где ехали они,
На укрепленную позицию нарвались,
А там их встретили защитники страны.
Среди бойцов тех (так, только лишь в кино бывает),
Был Зелимхан и тоже, Иванов.
Вы скажете : - Рассказчик заливает!
Я сам там был, дать голову готов!
Серега - русский, его папа лет уже как тридцать,
Живет в Бердичеве, в отставке офицер.
Сынок родился там и по традиции,
Служить он тоже в армии хотел.
Присягу дал народу Украины,
Был в Иловайске, под Дебальцево горел,
Бог спас, вернул он маме сына.
Готовил он ему другой удел –
Служить отчизне безотказно,
Отец – солдатам, Господу – слуга.
Февральским утром, получив приказы,
Рванул в Гостомель задержать врага.
Бадоев Зелимхан закончил школу,
Потом мехмат, он с цифрами на «ты».
Во всех солидных Киевских «конторах»,
Покруче сисадмина не найти.
Но жизнь обычно вносит коррективы,
Войну никто не звал, она пришла сама.
Защитников любимой Украины,
На поле боя совесть позвала.
И бывший на гражданке программистом,
Сменивший мышь и «клаву» на АК.
Боец Бадоев все освоил быстро,
Стреляет метко, бьет наверняка!
Ударила противотанковая «Стугна»,
Прошила бронелист горящая стрела.
Укрытие от смертельного оружия,
Защита обеспечить не смогла.
Вскипела плоть и кровь во взрыва жаре,
Чеченца кровь и русского бойца.
Не думали, не ждали, не гадали,
Такого вот бесславного конца.
Сгорело, пресеклось их боевое братство,
Ну, что ж, таков захватчиков удел.
В страну чужую нечего соваться,
Сидел бы дома, точно уцелел.
Ответ агрессору звучит банально просто –
«Кто к нам - с мечем, того и мы - мечем».
Что было в прошлом, видимо не часто,
Интересует русских пацанов.
Читайте классиков, растите, развивайтесь,
Учите языки, штудируйте матчасть,
Любите родину свою, соседей уважайте,
И больше не придется трупы в пластик класть.
Рыдает мать в далеком Гудермесе,
От горя черная Серегина жена.
Не приведет сынок домой невесту,
Накрылся Крым, пропали ордена.
А наши парни, по казацкому обычаю,
Повыгоняли прочь всех басурман.
Полковник Иванов отправился в Бердичев,
На Теремки вернулся Зелимхан.
Прикрыв свою страну от супостата,
Врагу внушили истину одну –
Что б даже в мыслях у российского солдата,
Не было впредь соваться на войну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957430
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2022
Гроші вперед
- Ой лікарю, у мене трапилась біда,
Потрібно терміново вирішить проблему.
Будь які гроші заплачу вам я,
Як допоможете здоров’ю ви моєму.
- Все вирішим, як ділова пішла розмова,
Не даром маю я диплома і печатку.
Та ваша пісенька для мене вже знайома,
Я допоможу, але заплатіть спочатку.
Тепер я гроші, тільки на перед беру,
Буває часто, допоможеш так людині,
А потім та лежить собі в гробу,
І робить вигляд, що нічо’ мені не винна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Буде мир – побачимось!
Збережеш одне життя –
Врятуєш цілий світ.
Все, що розкажу я, справді сталось,
Як упали перші бомби на наш дім.
У підвалі разом всі ховались,
Без зв’язку і світла кілька днів.
Ми з дружиною тут не місцеві,
В Ірпені живемо років три.
Мали в місті затишну оселю,
Весело і радісно жили.
У минулім році донька народилась,
Скільки було планів, сподівань!
Та лютневим ранком все скінчилось,
Розпочався час тривоги і страждань.
Якось обстріли притихли на годину,
Вийшли ми шукати порятунку.
І побачили на вулиці машину,
Не зачинену, з ключами у замку.
Є «права» у мене, кермувати вмію,
Правда, власного авто ще не придбав.
Хоч і мав цю заповідну мрію,
Але все на потім відкладав.
Став та й думаю, що мені робити?
Не було в родині нашій крадіїв.
Як візьму чуже, то буде гріх великий,
Не візьму – не урятую власної сім’ї.
Сів. Завівся. Завелася зразу,
Індикатор показав, що повний бак.
Ми помрем колись, але не цього разу!
Може це Господня поміч, може так?
Спакували речі, рушили в дорогу,
Та потрапили на трасі під обстрі́л.
Але все ж прорвались, дякувати Богу!
Й за годину Київ нас зустрів.
Кілька днів у друзів відпочили,
Все надіялись, що кінчиться війна.
Та ракети вже сюди летіли,
Далі в Вінницю дорога нас вела.
Там батьки у мене проживають,
Як доїхали, от радості було!
Але серце все ж не відпускає,
Та сумління докоряє, все одно.
Треба повертати вже машину,
І господаря потрібно відшукати.
В бардачку знайшов я номер телефону,
Може це його? Та й вирішив набрати.
Ось гудки… - Так! Слухаю! Кажіть вже!
- Добрий день, це я автівку вашу взяв.
Ви мене пробачте! Я б ніколи в світі.
Просто я родину рятував.
- Не хвилюйся друже, не шукай провини,
Все, що сталось, це не просто так.
Я, як кажуть, чоловік не зовсім бідний,
Маю свій маленький автопарк.
Як почалося все, я мало не загинув,
Своїх рідних джипом вивіз сам.
Інші три авто на вулиці покинув,
Повний бак, ключі, і номер написав.
Ця ідея, якось раптом народилась,
Як комусь потрібно – хай бере!
Разом із тобою, всі вже віддзвонились!
Буде мир – побачимось! Бережіть себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Ветеринар
Дзвонить дружина чоловікові
На мобільний:
- Де ти, любий, дорогий,
Чи уже ти вільний?
- Я на полювання поїхав,
Моя рідна пташко.
- А, хто там біля тебе,
Так дихає важко?
- Та я тут, дорогенька,
Ведмедя вполював.
- А чого ж це він так
Сильно застогнав?
- Поранив я його - стогне,
Мабуть жити хоче.
- Ну, а голос чого
У нього жіночий?
- Знаєш що, кохана,
Припиняй «базар».
Я ж тобі мисливець,
Не ветеринар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Селитра
Зачем вам так много селитры,
Вы что собрались удобрять?
Склады ею туго забиты,
Аж крыши им стало срывать!
Откуда, вы спросите вместе,
Случился такой беспредел.
Иль сторож курил в неположенном месте,
Иль HIMARS к нему прилетел?
Вломился он *** без стука,
Селитру в обьятия обьял.
И химия вспыхнула – все по науке,
Из чувств в грандиозный пожар.
Взрывались цистерны с горючкой,
Устроил БК фейерверк.
Застило все дымом вонючим,
Свет лунный и звездный померк.
Оно ведь так часто бывает,
Расскажешь не правду, а ложь.
Но минудобрения, все ж не стреляют,
Хоть сколько их в пушку положь.
А может вам лишних пол литра,
Туманом закрыли глаза.
И вы говорите – селитра!
Учите матчасть, гопота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957186
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2022
Анамнез
- Давайте, пані, трохи про недуги,
Давно у вас зайва вага?
- Вона з’явилася після пологів,
Від неї спасу вже нема!
- Коли ж були ваші пологи?
- Пологи? Так, коли ж вони були?
Оці, що зараз, це вже другі,
Від перших років через три.
- Ну добре, перші то, коли відбулись?
Згадайте просто і скажіть мені.
- А! Це коли ми оженились,
Від того рівно через рік.
- Так, ясно, ну а коли весілля було?
Не поспішайте, пригадайте й говоріть.
- Ви думаєте, що я забула?
На другім курсі, перед очима кожна мить!
- Я вас, шановна, РІК ЯКИЙ питаю!!
А ви мені верзете казна що!!
- Та я усе прекрасно, як сьогодні, пам’ятаю,
Через два роки після школи, ну і що?
- Ну все, кінець!!! Я вам клянуся!!!
Якщо не скажете конкретну дату,
Я зараз так тут розійдуся,
Що вам і не прийдеться вже вагу скидати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Защитникам Украины
Что шлюхи натовские, зашипели змии,
Вы санкциями давите Россию,
Решили поддержать хохла?
Вы бросьте, пока руки не отбили,
Мы сами, без сопливых, будем в силе,
Украинские порешать дела.
Уже давно, с времен Богдана,
Мы давим эти племена.
От Алексея до Вована,
Попили кровушки сполна.
Сибирью, Колымой, Кенгиром
Вытравливали подлеца.
Репрессиями, гладомором,
Но, как то все не до конца.
Теперь вопрос другой поставлен,
Метафизический вопрос.
Кто будет на земле оставлен –
Велико или малоросс?
Вы, что убогие, забыли,
Как в сорок пятом получили?
Напомнить Будапешт и Прагу
И на нашу русскую отвагу!
Два лозунга – души основу,
Вы робко вздумали сравнить.
Бессильное – «Ніколи знову»,
С могучим – «Можем повторить!».
Штурм бутафорского Рейхстага,
Пилотка и картонный танк.
Нас за величие победы стяга,
Возненавидели вы так.
Средь гейпарадов декаданса ,
Всех вокруг пальца обвели.
Границы своего альянса,
Вплотную к нашим подвели.
Прозрачность власти, демократия,
Меняете правителей своих.
А нашего еще на пол столетия хватит,
Он всех вас видит насквозь, холуи.
Кто вы – лишь кучка демократов,
Объединенных в недо НАТО.
Не то, что светоч на Владимир,
Он пашет, как галерный раб.
Великий кормчий и кумир любимый,
Гроза пиндосов, утешитель баб.
На трон России претендент,
Ну, а покамест, президент.
Какая та у вас свобода слова?
В уменье правду рассказать,
Скабееву и Соловьева
Вам никогда не обогнать.
Крепка броня и мощны скрепы,
Полна земля еще сырьем.
Дух загнивающей Европы
Мы русским духом отобьем!
На ваши санкции ложили мы с прибором,
Аль не воспитаны мы дядькой Черномором!
Мы импорт научились замещать –
Макдональдс мы заменим Дядей Ваней,
А с Мерседесов, Вольво перейдем на сани,
На метлах будем космос покорять.
Бумагу вашу мягкую, буржуйские прокладки,
Заменим мы газетой, хоть не будет сладко ,
За Родину готовы пострадать!
Кроссовки, сапоги, ботинки и сандалии
Успешно мы всегда лаптями заменяли,
А с берестой напряга не видать.
Без вашей колбасы, сыров и сказочного пива,
Мы заживем богато, сытно и счастливо –
Продукты по талонам получив.
Замени все, вплоть до последней шмотки,
Нам наплевать на нижнее белье и женские колготки ,
В России – матушке, никто их не носил.
От Эритреи до Китая,
Щетиной жесткой заростая –
Ведь бриться, тоже, нечем нам,
Мы встанем на защиту русских,
Всех, кроме, белорусских,
В любой стране, хоть там, хоть сям.
А кто посмеет нам перечить,
И Украине помагать,
Мы можем даже покалечить
И пеплом всех позасыпать.
Не думайте, шутить не станем,
Вы – в ад, мы напрямую в рай,
Как в голубом сказал экране
Наш вождь, учитель, бог и царь.
Ну все, валите поскорее,
А то как вмажем, е мое,
Оставьте только нам Икею,
Ведь мы не можем без нее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2022
Про всяк випадок
Старий єврей лежить на смертному одрі,
І просить тихим голосом дружину:
- Ти мене з Торою в руках похорони,
Не сам, а з Богом буду в домовині.
А ще, до пари, Розочка, у труну поклади,
Коран і Біблію, щоб повний був порядок.
- Абрам, а це для чого!? Господи прости!
- Про всяк випадок, Розочка, про всяк випадок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Мечты оккупанта
Давайте, мы устроим им ГУЛАГ,
Простой, такой ГУЛАГ в степи херсонской.
Что б каждый ненадежный или просто враг,
Помучался в бараке под палящим солнцем.
Свезем туда всех тех учителей,
Которые не поняли, что мы пришли на долго.
А с ними вместе, членов их семей,
Привить патриотическое чувство долга.
Заставим петь их по утрам российский гимн,
Перед поднятием на плаце триколора.
Всем раздадим портреты с Путиным,
Пусть знают, что такое правильная школа.
По - быстрому всех паспортами обилетим,
Принудим сине-желтый паспорт съесть.
А не окрепшие умом, их маленькие дети,
Пойдут все в пионеры, без исключения, как есть.
Без сна и отдыха посадим новости смотреть,
На нужных и проверенных каналах.
А в перерывах хором песни петь,
Про жизнь тяжелую бродяги на тюремных нарах.
Вот, предки наши, славные нукеры Тэмуджина,
Рубили всех, кто вырос выше колеса.
А нам, пока, приходится казаться голубами мира,
Хотя, по правде, к сабле тянется рука.
Или за грозного царя Ивана,
Сажали всех, кто в смуте уличен.
И за Петра – царя у этих шансов было мало,
На дыбу иль в петлю – на встречу с палачом.
Эх, если б было можно разгуляться,
Как нашим прадедам за бытности Ежова!
Была б возможность вдоволь настреляться,
Немного проредить борцов за недомову.
А можно обратиться к опыту Гестапо,
Там знали, как с такими вот вести беседу.
Сказать по правде, я снимаю перед ними шляпу,
Они бы научили нас работать с салоедом.
Иль выселить свидомых малороссов,
За круг полярный, к медведям на Колыму.
Тогда вообще бы не было вопросов,
Зачем мы с ними носимся, я не пойму!?
Придумали себе свою державу,
Генштаб австрийский им язык нарисовал.
Скакали, как дурные по Майдану,
А клоун там, вообще недавно президентом стал!
Эх, если б дали вволю развернуться,
Да, так, что бы никто не помешал.
Я б, в это творчество с башкою окунулся,
И ни один укроп бы целым не сбежал.
Та.., что я, со своими скромными мечтами,
Простой сантехник из деревни Верный Орк.
Представьте, а какими бы прославились делами,
Те, кто в Кремле, и знают в этом деле толк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
У військоматі
Іде медогляд, у військоматі – просто жах!
Кругом суворо все, як прийнято у війську.
У черзі голі хлопці з папками в руках,
Комусь – додому, а комусь до армії вже близько.
Питають в кожного кому чого болить,
Як сон, чи хто не мочиться у ліжко?
Кругом! Вперед! Нагніться! Розведіть!
Як зуби? А чи дихати не важко?
- У вас, мій друже, дані золоті,
І м’язи і рефлекси маєте хороші.
Давайте глянем, що там в голові,
А там, як Бубка, скачуть воші!
- Скажіть, як вам живеться між людей,
Вас ці комахи зовсім не хвилюють?
Признайтеся! Чим ви лікуєте вошей?
- Нічим, вони у мене, наче, не хворіють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Сусіди
Народна мудрість каже нам усім –
Як маєш оселитись десь у світі.
Шукай собі не самий гарний дім,
А вибирай, передусім, сусідів.
Це правило працює не завжди,
І географія наука невблаганна.
То ж довелось нам межувати назавжди,
З народом ницим й безталанним.
Колись, ще перший в історії «великорос»,
Прозва́ний Андрієм Боголюбським.
На одновірців піти не побоявсь,
Улаштував у Києві погром нелюдський.
Поті́м хотіли землю, Богом дану,
Забрати – Польща, Турки – яничари.
На жаль, з царем не склалось у Богдана,
З обману почали московськії бояри.
А далі – більше, ось розлючений Петро,
Мазепі, ради помсти за його «провину».
В Батурині убив усіх до одного,
Не пощадив ні жінку, ні старого,ні дитину.
Плоти пливли з хрестами по воді,
І Сейм від крові став багряний.
Пройшли часи, попідростали хлопці молоді,
Та Катерина Січ козацьку зруйнувала.
Минали роки, ось вік двадцятий розпочався,
Пекельний жах придуманий в Кремлі.
Страшним голодомором потоптався,
У кожній хаті і у кожному селі.
Війна велика двічі прокотилась,
Із заходу на схід, а потім навпаки.
За нею у бою нерівнім заходились,
Повстанської УПА хоробрі вояки.
Вкажіть нам українця – крадія,
Країни жодної собі не відібрали.
Як свідчить мапа наша та історія,
Ми маємо, що предки наші мали.
В лісах мордовських, геть по іншому жили,
З маленького князівства, московити,
Не «розпочавши» жодної війни,
Заполонили, ледь, не половину світу.
Кінець історії, здавалось, мав настати,
Живем в своїй країні самостійно.
Та ворог нас, лишень, хотів приспати,
Він не зумів змиритись, що ми вільні.
Як хижий звір, шукаючи поживи,
Напав тоді, коли його ніхто не ждав.
Підступно нас позбавив Криму,
А потім і Донбас в пожежах запалав.
Це був початок, як з’ясувалось згодом,
І знову, як в усі оті віки –
Відстоюємо право буть народом,
Беремося за шаблі – козаки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Пропорція
- Скажіть но, Рабінович, а це правда,
Що ви відкрили для мисливців ресторан?
- Ну таки так, відкрили нещодавно,
Меню шикарне, наливаєм по сто грам.
- І навіть є із рябчиків котлети?
- Так, є звичайно, чом би їм не буть?
- Це дуже дорого, будете ви банкрутом,
Про заробітки можете забуть!
- Ну.., ми у фарш конини трохи додаємо,
Ви тільки, що б нікому, ні «цвірінь»!
- Пропорція яка? Ну, суто, поміж нами.
- Все чесно! Один рябчик – один кінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Я не пробачу
Я прощення просить для себе буду,
Коли закінчеться проклята та війна.
Чекати Божого і праведного суду,
А зараз прощення мені нема.
Я сам пробачити не можу ті страждання,
Які приніс з собою руський кат.
Зруйновані надії, мрії, сподівання,
І не народжених, вже мертвих немовлят.
Не можу я простить шалені вбивства,
У снах страшних їх годі уявити.
Вдивляючись у скоєні злодійства,
Тих нелюдів готовий сам убити.
Хоч знаю, що убивство гріх страшний,
Що права я не маю убивати.
Та відчуваючи пекельний біль в душі,
Рука сама шукає чим стріляти.
Я їм не подарую місяці розлуки,
І страх в очах, коли задзвонить телефон.
Що син утратить батька, діда – внуки,
І ріки сліз, що линуть до ікон.
Не можу вибачити сплюндровані міста,
Хати й будинки, пошматовані на клоччя.
Як потерпає від наруги стоптана земля,
Засіяна смертельним залізяччям.
Я не пробачу, не прощу, не подарую,
Допоки не закінчеться війна.
Хай ненависть в душі моїй лютує,
І злість до ворогів не бачить дна.
А як здобудем довгождану перемогу,
Зненацька зрозумію в чому був мій гріх.
Що я забув слова, які належать Богу,
Що Він учив прощати недругів своїх.
Тоді я стану на коліна серед храму,
Просити в Нього буду, скільки стане сил,
Благати, щоб загоїв мої рани,
І все таки, мене убогого простив.
В надії, що отримаю прощення,
Я сам пробачу, бо пробаченим я буду.
Якщо Господь був здатний на смирення,
Я все прощу, але ніколи не забуду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Слабкі нерви
У суді зібрались люди,
Посідали хто де хто.
- Ну розказуйте підсудний,
Як воно там все було.
- Подзвонив мені кум Ваня,
(Він сидить он прямо там).
Запросив на полювання,
Вип’єм, каже, по сто грам.
Полікуєш свої нерви,
Поспілкуєшся з людьми,
А горілку і консерви,
Якщо зможеш, то візьми.
Я горілки взяв чимало,
Скільки влізло у рюкзак.
Із консервами не склалось,
Ось, приїхав якось так.
Вийшов єгер бородатий,
Каже: - Буде інструктаж!
А я був вже трохи вдатий,
Ну не так, що прямо аж.
Говорив про якісь свині,
Там, про вепрів, кабанів.
Бачу, то він також синій!
Потім по номерах повів.
Ось на номері стою я,
Кум Іван стоїть десь там.
І щоб не злякатись звіря,
Наливаю по сто грам.
Промайнула десь година,
Я вже пляшку допивав.
Але ні одна скотина
Біля мене не пройшла.
Став гукати я Івана,
Щоб не скучно було вдвох.
Він прийшов, не дуже п’яний,
І поїхало, пішло…
Далі пам’ятаю смутно,
Взяли ще із рюкзака.
У очах зробилось мутно,
Ваня щось мені казав.
Щось про те, що вже напився,
(Але я уже не пив).
Потім я кудись котився,
І Івана загубив.
Щось про річку пам’ятаю,
Наче намочив штани.
Може в воду провалився,
Може просто, стали мокрими вони.
В кінці виліз на місцину,
Там, де лісу вже нема.
Придивився, а там свині!
І при чому не одна!
Примостився я зручненько,
Під ружжо поклав рюкзак.
І спокійно, помаленьку,
Став стріляти, як козак.
Я стріляю – їх не меньша!
Оце був ажіотаж!
Я би їх набив ще більше,
Та закінчивсь патронташ.
Потім люди позбігались,
І прийшов мені капут.
Повалили, пов’язали…
Ну і ось, тепер я тут.
- Добре, сядьте підсудимий,
Зрозуміло все суду.
Вирок буде справедливий!
За принесену біду -
Сподівань нема на диво!
І запишем в протокол –
Бувши в нетверезім стані,
Громадянин Матюков.
Маючи погані нерви,
Визнавши що, де, з ким пив.
На місцеву свиноферму,
Збройний напад учинив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Крейсер «Москва»
Отправлен рапорт этот прямо с дна морского,
Все правда в нем, за исключением лжи.
Команда по местам - ни одного живого,
Но настроение бодрое, тихонечко лежим.
Мы ноль на карте, но действительно огромный,
Полезных санкций отрицательный прирост,
Нам намекал на сокрушительные лавры,
И поражений без удачи целый воз.
Наш боевой поход отлично начинался,
Примером в море, выбрали Титаника судьбу.
Хоть айсберг по пути не повстречался,
Зато, «Нептун» тризубцем приласкал «Москву».
Хлопок раздался, дальше было задымление,
Затем последовал катастрофический успех –
На помощь нам явилось подтопление,
Что не могло не радовать нас всех.
Сменив испорченные брюки на сухие,
В борту увидели спасительный пролом.
По телеграфу в Кремль тот час же доложили,
Как выглядит завоевательный разгром.
Команда принялась за аварийные свершения,
И в результате, испустив последний дух.
Корабль стал всплывать в обратном направлении,
А значит уже скоро бедственный триумф.
Заставив моряков плясать вприсядку,
И чтоб они согрелись заодно.
В конце концов мы совершили жесткую посадку,
Проверив корпусом, насколько мягко дно.
Докладываем – дно необычайно мягко,
Вокруг целебный сероводород.
Готовим рядом новую площадку,
Ждем в гости весь наш Черноморский флот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956668
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2022
Похорони
В містечку якось трапилась подія,
Помер єврей один, похилих вже років.
І все б нічого, ну помер – взяли б і схоронили,
Та в заповіті він одне бажання залишив.
Що б спадкоємці разом з ним у труну спакували,
Всі гроші, що небіжчик накопичив за життя.
А, як обдурять, він повстане із могили,
І їх спокійним дням не буде вороття.
Зібралася родина, почали вкладати,
Як у гробу покійний, то для грошей місця вже нема.
Якщо спочатку гроші – починає тіло випадати,
Коротше, щось одне не влазить, а що робить ніхто не зна.
Тулили гроші так і сяк, від себе і до себе,
Ногами трамбували, що би простір зайвий зник.
І тут комусь прийшла ідея: - А давай те, но покличем ребе,
Він допоможе, він же мудрий чоловік.
Прийшов равін, послухав і сказав перед юрбою:
- Якщо вони разом не влазять, а ні вздовж і в поперек,
То ви готівку розділіть поміж собою,
А цьому поцу покладіть до гроба чек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Соловей і дві ворони
Одного разу дві ворони,
Переспівати зголосилось солов’я.
Одна в лаптях й косоворотці малиновій,
А друга, з вусами, що жила в картоплях.
На бій пісенний викликали соловейка,
Тягли свої колонки до межі.
Але ворона, та що у лаптях, злодійка,
Підбила іншу не казати про візит.
Тихенько, по ночі, удерлися до нього,
Дістали мікрофони і давай горлати.
Та вже не спав наш красень, був готовий,
І розгорівся поміж ними справжній батл.
Ворони каркають, одна поперед одну,
Та, що з картоплі, трохи відстає.
У лапті взута, та волає безперервно,
І думає: - Як переможу, все буде моє!
Так дерлись вони, дерлись навіжені,
Герой наш, навіть ще не починав.
Приготувавсь, набрав повітря у легені,
Примірився і дзвінко заспівав.
На кожний – Карр, у нього – Тьох та Тьох,
Мелодія пливла, неначе з шовку.
І, хоч ворони каркали у двох,
Весь їхній шум залишився без толку.
Та, щиро кажучи, вони співати не уміли,
Фальшивили і не втрапляли в ноти.
І галасу вдвох стільки наробили,
Що глядачі, здебільшого, не сприйняли гидоти.
Усе окрісне благородне птаство,
Підтримало малого солов’я.
У горлопанок, теж знайшлася паства –
Козел, баран й замурзана свиня.
Як сильно не старалися «співачки»,
Мотив міняли і репертуар.
Їм до його таланту, як до неба рачки,
А від його хітів їх аж кидало в жар.
Тоді артистки недолугі тактику змінили,
Поклалися на звук( ідею підказав козел).
На сході різних прибамбасів накупили,
Перемогти намірились по силі децибел.
Та що ті децибели співаку,
Його шукають чорнокрилі десь у полі.
А хлопець вже в найближчому ліску,
Їм сипле нотами, аж до зубної болі.
Тягнуть апаратуру хутко в ліс,
Аврально підключають гучномовці.
Та він позиції свої уже до степу переніс,
Й розмазує акордами дзьобатих по долівці.
Підняв він планку до небачених вершин,
Пливли по вітру ніжні солов’їні трелі.
Росла напруга і за декілька хвилин,
Настав фінал пісенної дуелі.
Від переливів кришталево чистих,
Попадали зі стійок мікрофони.
Колонки задиміли вогником іскристим,
Усі ті прибамбаси стали не в пригоді.
Ворона картопляна щось пробубоніла,
Притиснула до гузки драного хвоста.
Зробила вигляд, що у неї «горло сіло»,
І тишком-нишком відповзла у болота́.
Її напарниця продовжила змагання,
Косоворотку на собі рвонула.
Хильнула допінгу півпляшки без вагання,
Останню пісню а капела затягнула.
Здіймався її голос вище й вище,
Розправилися від натуги крила.
Налились очі, наче стиглі вишні…
І луснула, аж тільки лапті полетіли.
На інше й годі було сподіватись,
В мистецтві не допомагає фарт.
Тут мало горлопанити й кривлятись,
Потрібна наполегливість і вроджений талант.
З покон віків існує істина відома,
ЇЇ вивчає в світі кожне пташеня –
Яким би ти не був співцем, але у себе в дома,
Переспівати не можливо солов’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Заповіт
Помер один єврей і по собі залишив заповіт,
Прийшов нотаріус, сім’я зібралася в скорботі.
Прожив небіжчик дев’яносто з лишнім літ,
Та все ж, покинув світ в неділю, по суботі.
Конверт відкрили, читати почали останню волю:
« Єдиній моїй доньці Сарі, залишаю дім.
Великий той будинок, що стоїть на узбережжі моря,
І двісті тисяч грошей у комплекті разом з ним.
Онуці Рівочці, я залишаю нову дачу,
Ту, що в Майямі і мережу крафтових кафе.
А разом з ними, триста тисяч на додачу,
Нехай дитина у достатку, радісно живе.
А Шмулік, зять мій, теж просив мене постійно,
Що б не забув його і прописав у заповіті, хоч рядок.
Виконую твоє прохання, Шмулік, безапеляційно,
Про тебе згадую окремо – привіт тобі зятьок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Наемникам
Наемникам не ставят монументов,
И памятники славы не для них.
Не смотрят они грозно с постаментов,
Ведь, их не отливают в бронзе, как живых.
За деньги воевать идут эти ребята,
В надежде заработать и увидеть мир.
Но в мир иной их отправляют безвозвратно,
И не спасает самый лучший командир.
Нет у наемника ни совести ни чести,
Моральные уклады не для них.
Лишь ведомость зарплатная, без лести,
В военном деле их волнует и манит.
Решают те они проблемы и задачи,
Которые не вытянет простой солдат.
Им нету дела, чья вдова заплачет,
Наемник каждой новой смерти рад.
Коль город и село сравнять с землей,
Иль расстрелять гражданских про запас.
Разграбить дом, оставленный семьей,
Они спокойно выполнят приказ.
Не сложат песнь о них и книгу не напишут,
Что заслужили, то в конверте шелестит.
А, кто не получил, их государство просто спишет,
Чем меньше, тем приятнее платить.
Лежат они в кустах и под забором,
Гниют в сгоревших танках, БМП.
А там, на родине, уж новых зазывают хором,
Деньжат подзаработать, ну и долги отдать стране.
Их имена не прозвучат за школьной партой,
Портретами их не украсится парад.
Лишь грустно голову склонив, стоит в берлинском парке,
Алеша – вечный символ истинных солдат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956468
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.08.2022
Вивіска
В ряду торговому відкрилось кілька магазинів,
Той, що ліворуч, там хазяїн Фіма Губерман.
Повішав вивіску він - «Самі низькі ціни»,
Хоча товаром не дешевим торгував.
Праворуч магазин тримала Циля Розенблюме,
Табличку причепила – «Самий якісний товар»,
Ну, а Семен Ааронович , чия крамничка опинилась поміж ними,
«Центральний вхід» - у себе над дверима написав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Духовий оркестр
Готуйтеся, увечері відбудеться концерт,
Для вас сьогодні музика заграє.
Під гучний акомпанемент,
Вам смерть останню пісню заспіває.
Оркестр зібрався славний, як ніколи,
Відомі всьому світу музиканти.
Представники, здебільше, західної школи,
Розкриють радо всі свої таланти.
Всупають першими, на розігрів вечірки,
Волторни – Dana і Zuzana.
Тромбони далі – Caezari i M три сімки,
За ними звук корнета, тобто Crab-а.
А потім – альти, тенори і баритони,
Підхоплюють мелодію потужну.
Вони ж – Гвоздики, Гіацинти і Піони,
В партері глядачам стає сутужно!
У ритм вплітаються пульсуючим вогнем,
Гобої – Гради і фаготи – Смерчі.
Виводять верхні ноти без проблем,
Уже накрило і балкон, до речі.
І ось в фіналі грізно заревла труба,
«Труба» присутнім у прямому сенсі.
То бог війни щосили щоки надува,
То Марс вам грає на HIMARS – і…
Замовкла музика, скінчилася вистава,
Глядацькі крісла потихеньку догоряють.
Не чути оплесків, ніхто не крикне «браво»,
Лиш зойки й передсмертні стогони лунають.
Сьогодні ви прослухали концерт,
Але для вас ми грали у пів сили.
Ще просто слушний не настав момент,
Не всі ще інструменти розчохлили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Гранта от гаранта
Прислали сына в цинковом гробу,
Из солнечной далекой Украины.
Поджарили его там хлопцы с ВСУ,
Хотя он против был такой кончины.
Мечталось жизнь хорошую прожить,
Женится, на машину заработать.
Вот и родилась мысль контрактик заключить,
Срубить бабла, а остальное не его забота.
Но жизнь жестока и надежды тщетны,
Закончились внезапно годы молодые.
Родителям остались лишь молитвы,
А от страны достались деньги гробовые.
На них решили приобрести авто,
Что б можно было ездить на природу.
Заводу заплатили, накапали за упокой по сто,
И вскоре им пригнали новенькую Ладу.
Машину мама с папой оценили,
Но как – то, в общем, взгляд их был не рад.
С досадой жалобу державе сочинили,
Мол, мелко оценен был их солдат:
«Достался базовый нам автомобиль,
В нем просто все, по минималке.
А сын, то наш отличник был,
Закончил школу на одни пятерки.
Поставили, хотя бы, АБС,
Вам – пустяки, а нам, глядишь – приятно!
Ведь сын отстаивал России интерес,
За это и погиб, под Лисичанском, вероятно.
Опять же, он имел разряд по боксу,
За это можно было закрутить подушки.
И тонировку сделать, не для форсу,
А что бы, меньше кто заглядывал в окошко.
Потом, наш мальчик к языкам имел талант,
Отлично «шпрехал» на английском.
Мы заслужили на коробку автомат,
На магнитолу и салон из кожи свинской.
Да и вообще, что это за выплаты такие?!
Мы сына вам отдали, нам не жалко.
Взамен простую «тачку» нам всучили,
А ведь, могли бы, обеспечить иномаркой».
Пришел ответ им вскоре из Кремля:
«Вы получили Гранту от гаранта,
Рекомендуем радоваться, писать сюда нельзя.
А то тюрьма или больничная палата».
Они все поняли и с радостью в глазах,
Отправились похвастаться машиной.
Мгновенно возмущение поменяв на страх,
На кладбище, к уж не живому сыну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2022
Важка операція
Зібрався консиліум в лікарні,
Професори, доценти, лікарі.
Вивчають у історії клінічні дані,
Чи можна чим допомогти, чи уже ні.
Важкий випадок в пацієнта,
Ніхто не може ради дати.
Та цього разу, у вигляді експерименту,
Постановили все ж оперувати.
Призначили потрібний день і час,
Бригаду хірургічну розписали.
Обладнання, медикаменти про запас,
І хворому новину розказали:
- Оперувати буде вас світило із світил,
Професор, академік і так далі.
Асоціацій міжнародних старожил,
І різних ще з десятка два регалій.
- Ого, оце так мені щастя привалило,
Я навіть і не сподівався.
Скажіть, а чим я так сподобався світилу,
До нього за операцію ніхто не брався.
- У хірургії, знаєте, по різному буває,
І раптом, в цей раз, щось не так піде.
Не всі, звичайно, але дехто помирає,
А академіку за це нічого не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Берізки
Берізки кров’ю мироточать,
Червоний сік біжить струмком.
То у гаю, поблизу Бучі,
Зустрілось світло з мороком.
Забарвився нектар багрянцем,
Увібравши фосфору отруту.
Чим винні ви перед чужинцем,
Що би нести таку спокуту?
Весни ви радісно чекали,
Тягнулися до сонця струнко.
Що року щедро пригощали,
Людей своїм солодким трунком.
Прийшли в цей раз до вас не люди,
Хоча на них і дуже схожі.
Неначе хижі звірі люті,
Вогнем спалили дні погожі.
Пекельний дощ упав на крони,
Кору уламки шматували.
Кровоточились соком рани,
А ви терпіли і мовчали.
Хлопчина той, який щороку,
Ходив до вас, порваний в клоччя.
Лежить, розплющивши широко,
Вже не живі блакитні очі.
Його старалися прикрити,
Від смерті душу врятувати.
Тягнули своє ніжне віття,
Та й годі було і гадати.
Але природа не вблаганна,
Життя завжди перемагає.
І ось уже розквітли мальви,
Червона ружа розквітає.
Цвіте барвінок, чорнобривці,
Плющ дикий вирви запліта.
В буянні квітів, як у казці,
Стоять зруйновані міста…
Берізки, ніжні і безгрішні,
Мовчазні свідки того лиха.
Коли ж ми зможемо нарешті,
Почути сповідь вашу тиху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Фосфор
Потрапив, якось, Вася Козоріз в СІЗО,
На пару із Абрамом Шніпельзоном.
Останній десь в фінансах проколовсь,
А перший голову комусь розбив вазоном.
У Василя у місті вся рідня, зв’язки,
Прислали йому «жирну» передачу.
Поклали гуску смажену, свіженькі пиріжки,
Ще й пляшку гарної горілки, на додачу.
А у Абрама майже нікого нема,
Із родичів – одна старенька бабця.
Вона йому сухої рибки принесла,
Що б трохи підживити свого хлопця.
Василь хильнув чарчину, закусив,
І потягло його одразу на розмови:
- Чому євреї всі розумні, як один?
Скажи мені Абрам, на добрім слові.
- Тому, що рибу ми їмо щодня,
У рибі, як відомо, фосфору багато.
А він для розуму, неначе та броня,
Ось так у нас в усіх «ума палата».
- Міняю свою гуску на рибину!
- Ні, ні! Ти що! Ти навіть не питай!
- Абрам бери! Ну що ти за людина!
- Ну добре, Васю, якщо хочеш, то давай.
Сидить Абрам, зубами м’ясо крише,
Василь солону рибу ледь жує.
І каже: - Гуска все ж була смачніша.
- Ось бачиш, Васю, розум кращим вже стає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Дві матері
Стоїть вона на кручі берегів,
Здійнявши руки до небесної вершини.
Рівняючись на велич золотих хрестів,
Наш оберіг від лиха – Мати Батьківщина.
Тримає над собою гордо щит і меч,
Як символи нескореної волі.
Пливе над містом, вітру всупереч,
В осяяному сонцем ореолі.
В її підніжжі пам’ять поколінь,
Увіковічена у обрисах граніту.
Нагадування віче, нам – живим,
Як треба рідну землю боронити.
ЇЇ ні вихор, а ні буря не згина,
А блискавка, як влучить – не скаліче,
І хвилі відбиваються Дніпра,
В суворому сталевому обличчі.
Лицем своїм повернута на схід,
Неначе знали автори творіння.
Що поповзе проклятий московит,
Що саме звідти полетить у нас каміння.
Вдивляючись у хмарну далечінь,
Майбутнє нам хотіла б провістити.
Потрібно скільки ще прожити поколінь,
Що б можна було меч той опустити?
Чи зовсім не настане час такий,
А мир і спокій марево непевне?
Завжди знайдеться супостат лихий,
І сподівання та надії – все даремне?
Та ні, за нею є така стіна,
Яку нікому і ніколи не здолати!
То у Софії руки в небо підійма,
Святая Богородиця – Оранта.
Вже майже тисячу років,
Пресвітлий її лик над нами майоріє.
Проходили повз нього орди ворогів,
Але стоїть, живе золотоверхий Київ!
Уста нечутно шепотять молитву,
Що з храму в храм звучить чимдуж.
За кров гарячу в боротьбі пролиту,
І за спасіння всіх безсмертних душ.
Палке прохання лине в град небесний,
Єднаючись із херувимським хором.
Виблискує веселкою в мозаїці чудесній,
І покриває нас священним омофором.
Міцніша ніж фортечний мур товстий,
Як непохитний стовп – струнка і сильна.
Радій, Царице, славим образ твій святий!
Ти, Матінко – стіна держави нерушима!
Ось так вони боронять рідний край,
Дві жінки – Божа Мати й Мати Батьківщина.
Одна з мечем пильнує виднокрай,
А друга молиться за нашу Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Вишиванка
Я взяв її з собою у похід,
І одягнув на себе того ранку.
Сорочку вишиту, як оберіг від бід,
Матусин подарунок – вишиванку.
Але не мама чарівний узор плела,
Сорочечка дісталася у спадок.
Її бабусина прикрасила рука,
Червоними нитками, як серпанок.
На білім домотканім полотні,
У сплетенні мережива тонкого.
Зображений таємний код землі,
Та прагнення сердець народу мого.
В таких сорочках наші славні козаки,
Ішли на чайках до Туреччини і Криму.
В похід морський на бусурманські береги,
З неволі визволяти побратимів.
І хлопці з лісу, славні воїни УПА,
У вишиванках билися за волю.
Гаряча кров нескорена текла,
Тканину ніжну просякаючи собою.
Я наче там, серед тих чайок і лісів,
Коли матусин подарунок одягаю.
Здається спомини славетних тих часів,
Через сплетіння ниток в шкіру проникають.
Як злість до ворога, як вірний кулемет,
В запеклому бою вона зі мною.
Від куль, уламків – є бронежилет.
Сорочка ж душу береже під одностроєм.
Настане день, коли закінчиться війна,
І ми – народ незламної звитяги.
Бабусине і мамине шиття,
Одягнемо на свято перемоги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022