Костянтин Вишневський

В бой идут одни синяки

В  бой  идут  одни    синяки

Залетел  на  зону  Вовчик,  это  был  уж  третий  срок,
Он  соседу  среди  ночи,  продырявил  насквозь  бок.
Пили  суток  трое  к  ряду,  отмечали  юбилей,
И  не  поделили  бабу,  в  жаре  вспыхнувших  страстей.
С  ним  сидел  знакомый  зяма,  Витька,  с  прозвищем  Косой,
Тот  на  воле  без  стограммов,  даже  в  церковь  ни  ногой.
Как  то,  с  тяжкого  похмелья,  он  за  черта  принял  тещу,
И  с  балкона  прям  на  землю,  выбросил  ударом  мощным.
Срок  мотал  на  киче  Толик,  их  давнейший  корефан,
Нынче  крупный  алкоголик,  в  прошлом  –  злостный  наркоман.
Взял  с  дружком  он  ящик  водки,  чтобы  выпить-оторваться.
А  потом,  в  угаре  жутком,  дружбану  отрезал  яйца.
Так  свела  судьба-злодейка,  трех  пропитых  синяков,
Если  сможешь,  одолей-ка,  этих  «крепких»  мужиков!
И  как  раз,  такие  мысли,  посетили  ряд  голов,
Почему  сидят  на  месте,  дети  славных  горняков?
Самый  главный  Чепушилин,  кинул  клич:  -  Давай  всех  в  строй!
Предки  подвиги  вершили!  Кто  погибнет,  тот  герой!
В  нашем  славном  денеере,  все  воюют,  стар  и  млад,
Мы  покажем  их  Бендере,  емемемовский  расклад!
Всех  элитных  алконавтов,  сразу  взяли  под  ружье,
Соответственно  талантам,  не  взирая  на  нытье.
Разделили  их  по  списку,  кто  по  крепче,  тот  в  пехоту,
Трое  наших  «василисков»,  попросились  в  одну  роту.
Выдали  со  склада  форму,  каждому  не  по  размеру,
И  определили  норму  –  в  день  водяры  по  фужеру.
Тем,  кто  первым  ринет  в  драку,  плюс  для  храбрости  стакан,
Кто  вернется  из  атаки,  тот  получит  целый  жбан!..

В  чистом  поле  поезд  мчится,  едет  поезд  на  Херсон,
В  нем  все  пропитые  лица,  разливают  самогон.
Среди  бравых  аватаров,  наши  славные  герои,
Воют  песни  под  гитару,  выпивают  перед  боем.
Им  нарезали  задачу  –  прибыть  к  берегу  Днепра,
И  на  блокпостах  синячить,  у  какого  то  моста.
Дали  каждому  винтовку,  еще  с  первой  мировой,
Памперсов  пол  упаковки,  каску  с  красною  звездой.
На  сухпай  –  сухого  спирта,  дрожжи  для  закваски  браги,
Дабы  в  день  свои  пол  литра,  принимали  для  отваги.
Ведь  казенные  сто  граммов,  только,  чтобы  быть  в  строю,
Будут  ли  они,  не  знамо,  значит,  нужно  гнать  свою.
Кто  ж  возглавит  производство?  Здесь  не  подойдет  профан,
А  тот,  кто  и  в  раю  напьется!  Так  комбатом  стал  Толян.
Вовчик  с  Витькой  –  адъютанты,  наливают  всем  за  баром,
Вдохновляют  комбатантов  с  вино-водочным  загаром.
Вот  и  место  ратной  службы  –  свиноферма  у  реки,
Жили  здесь    когда-то  хрюши,  а  теперь  боевики.
Тут,  в  свинарнике  шикарном,  поселился  и  комбат,
В  стиле  смастерив  кустарном,  самогонный  аппрат.
Стал  он  продавать  патенты,  проявившим  интерес,
И  за  пару  дней,  в  моменте,  забурлил  в  бачках  процесс.
Гнали  водку  из  арбуза,  из  картофельной  ботвы,
Из  початков  кукурузы,  из  отходов  от  жратвы.
Через  ряд  экспериментов,  наступил,  таки  прорыв,
Из  свинячих  экскрементов,  выгнали  аперитив.
Этого  «добра»  в  округе,  было  просто  пруд-пруди,
И  пошел  стакан  по  кругу,  пей,  братан,  не  упади!
Сей  нектар  назвали  просто  –  «Кизяковка  а  ля  Свин»,
Ну,  а  офицерский  корпус,  пил  ее  как  «Хрю  де  Вин».
Гнали  смагу  беспрерывно,  там  и  здесь  стоит  закваска,
И  в  азарте  том  спортивном,  не  скучали  понапрасну.
Приобщились  все  к  процессу,  всех  накрыла  хмеля  тьма,
И  очистили  за  месяц,  свиноферму  от  дерьма…

Вот  уж  август  наступил,  Крым  ракетами  накрыло,
Поутратив  в  пьянках  сил,  синячки  то,  приуныли.
Вот  сидят  они  неделю,  вот  пошла  уже  вторая,
Спирт  сухой  давно  доели,  самогонку  допивают.
Наступленья  нет  и  нет,  отрезвляться  стало  войско,
-  Дай,  комбат,  ты  нам  ответ,  предъявляем  недовольство.
Ты  волчара  и  позорник!  Это  че  за  беспредел?
Если  бы,  ты  был  на  зоне,  ты  б  на  пику  залетел.
Порешили  мы  с  братвою,  вырубить  твои  шнифты,
Не  хотим  мы  из  запоя  выходить,  тебе  кранты!
Водки  нам  давай,  спиртяги,  мы  за  пиво  пасть  порвем!
Синерожие  бродяги  поползли  со  всех  сторон.
-  Эй,  товарищ  Чепушилин!  Где  атака,  где  стакан?
Обмануть  вы  нас  решили,  где  обещанный  нам  жбан?
Все  кричали,  драли  глотки,  поднялся  конкретный  вой,
И  услышали  их  четко,  те,  кто  были  за  рекой.
Коптеры  взлетели  срочно,  обозначились  по  целям,
А  потом  ударом  точным,  эти  цели  подогрели.
Расцвела  «бавовна»  пышно,  прям  над  базой-свинофермой,
Ничего  не  стало  слышно,  разлетелось  все  мгновенно.
По  окрестным  буеракам,  расплескалась  «синева»,
Кто  пошел  на  корм  собакам,  ну  а  кто  сгорел  до  тла.
Повезло  героям  нашим,  они  приняли  на  грудь,
По  традиции  алкашной,  мину,  на  троих  –  одну.
И  летели  не  далеко,  и  частично  сохранились,
Хоть  обуглились  малехо,  но,  зато,  не  разложились!
Отыскали  их  на  поле,  где  желтеет  колосок,
Было  их  когда-то  трое,  а  теперь  один  мешок.
В  аккуратную  могилку,  без  креста,  под  номерком,
Закопали,  сверив  бирки,  всех  отважных  синяков.
Наступили  уж  морозы,  ветер  свищет  на  кладбище,
Высохли  скупые  слезы,  да  никто  их  и  не  ищет.
Никому  не  интересно,  чьи  останки  схоронили,
И  героев  это  пьесы,  потихоньку  все  забыли.
Так  закончилась  бесславно,  алкогольная  затея,
Не  удался  план  коварный,  мутною  была  идея.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964066
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2022

Вподобання

                                                                     Вподобання

-  Фіма,  що  тобі  скажу,  я  це  вже  побачив,
Моя  Цилєчка  обожнює  котиків  й  собачок.
-  Моня,  ну  тобі  й  везе!  Хоч  танцюй  сім  сорок!
Моя  Сара  полюбляє  соболів  і  норок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022

Песенка российского солдата

Песенка  российского  солдата

Российские  солдаты  –  отважные  ребята,
Прекращаем  воевать  –  начинаем  воровать.
Дон,  дон,  дон,  дон,  дон,  дон
Прекращаем  воевать  –  начинаем  воровать.

У  русского  солдата,  забот  не  в  проворот,
Как  в  сказочке  когда  –  то,  про  маленьких  воров.
Идем  мы  за  добычей  и  песенку  поем,
У  нас  такой  обычай,  что  стырил  –  то  твое.

В  защиту  нашей  родины  отчаянно  встаем,
И  по  пути  ограбим  ближайший  гастроном.
Освободим  прилавки  то  гречки  и  муки,
Не  даром  мы,  воины  -    освободители.

Припев

Отваги  и  сноровки  у  нас  не  отнимать,  
Священные  приказы  спешим  мы  выполнять.
У  русского  военного  девиз  всегда  такой  –  
Сам  не  успеешь  стибрить,  так  украдет  другой.

Солдаты  голодают  и  танки  без  брони,
Ракеты  не  взлетают  и  тонут  корабли.
У  командиров  наших  волшебный  есть  «отмаз»  -
Мы  ничего  не  крали,  все  слямзили  до  нас.

Припев

Решительны  и  дерзки,  находчивы  в  бою,
Умеем  мы  подсчитывать  копеечку  свою.
И  обдерем,  как  липку  приличную  квартирку,
А  все,  что  взяли  быстро  спакуется  в  посылку.

Летят  наши  баулы  по  разным  адресам  –  
Бурятия,  Мордовия,  Чечня  и  Дагестан.
Здоровы  бы  мы  были  и  почту  б  не  закрыли,
И  будет  вам  тогда  стабильность  в  целом  мире.

Припев

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963870
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2022

Гарний прогноз

       Гарний  прогноз

До  пацієнта,  після  операції  важкої,
Прийшов  професор  і  студентів  прихопив  з  собою.
Сів  на  край  ліжка,  щось  у  карті  прочитав,
А  хворий  його  тихо  запитав:
-  Скажіть,  чи  буду  я  ходить,  як  операція  пройшла?
-  Будете,  друже,  тільки  виключно  під  себе.
-  Он  як,  я  зрозумів.  А  плавать  буду  я?
Скажіть  по  чесному,  брехать  мені  не  треба.
-  Для  того,  що  б  ви  плавали  завзято,
Вам  треба  постаратись  і  ходить  багато.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022

Покохав козак

         Покохав  козак

Покохав  козак  панянку  на  свою  біду,
Краще  б  вибрав  в  залицянки  дівчину  просту.
Та  любов,  сліпа  полуда,  очі  закрива,
Ходить  він,  як  та  приблуда,  у  вікна  загляда.

Покохав,  нетяга,  ляшку,  наче  сам  не  свій,
Ох  і  буде  ж  тобі  тяжко,  сокіл  молодий!
У  кляшторі  католицькім  вивчилась  вона,
І  обманом  єзуїтським  вся  наповнена.

Покохав  шляхтянку  хлопець  і  утратив  сон,
Та  побрать  її  не  може,  не  велить  закон.
Викрав  би,  сховав  красуню  –  ніхто  не  знайде,
Та  вона  уже  з  магнатом  під  вінець  іде.

Запекла  страшна  образа  душу  юнака,
Скочив  на  коня  одразу  і  на  весілля.
Вирвав  саму  гарну  квітку  з  шлюбної  фати,
Полетів  у  слід  за  вітром,  де  його  знайти?

Полетів  на  Січ  до  Хмеля,  у  широкий  луг,
Там  тепер  його  оселя,  там  найкращій  друг.
Бо  не  личить  козакові  та  сліпа  любов,
Від  якої  надаремно  закіпає  кров.

Іншу  долю  собі  вибрав  лицар  степовий,
Від  всілякої  напасті  землю  боронить.
У  червоному  жупані,  шапці  смушевій,
Наліта  на  воріженьків,  як  той  буревій.

Рідна  Січ  йому  за  матір,  батько  –  отаман,
Позабулося  кохання  –  марево,  обман.
Час  звитягу  здобувати  у  лихім  бою,
А,  як  Бог  дасть,  ще  зустріне  чорнобровую.

Тільки  побратими  –  браття,  військо  низове,
З  ними  хоч  в  огонь  і  в  воду,  всюди  він  піде.
Тільки  люлька  –  носогрійка  та  надійний  кінь,
Гостра  шабля  його  жінка,  що  завжди  при  нім.

Покохав  козак  панянку  на  свою  біду,
Краще  б  вибрав  в  залицянки  дівчину  просту.
Та  любов,  сліпа  полуда,  очі  закрива,
Ходить  він,  як  та  приблуда,  у  вікна  загляда.

Покохав,  нетяга,  ляшку,  наче  сам  не  свій,
Ох  і  буде  ж  тобі  тяжко,  сокіл  молодий!
У  кляшторі  католицькім  вивчилась  вона,
І  обманом  єзуїтським  вся  наповнена.

Покохав  шляхтянку  хлопець  і  утратив  сон,
Та  побрать  її  не  може,  не  велить  закон.
Викрав  би,  сховав  красуню  –  ніхто  не  знайде,
Та  вона  уже  з  магнатом  під  вінець  іде.

Запекла  страшна  образа  душу  юнака,
Скочив  на  коня  одразу  і  на  весілля.
Вирвав  саму  гарну  квітку  з  шлюбної  фати,
Полетів  у  слід  за  вітром,  де  його  знайти?

Полетів  на  Січ  до  Хмеля,  у  широкий  луг,
Там  тепер  його  оселя,  там  найкращій  друг.
Бо  не  личить  козакові  та  сліпа  любов,
Від  якої  надаремно  закіпає  кров.

Іншу  долю  собі  вибрав  лицар  степовий,
Від  всілякої  напасті  землю  боронить.
У  червоному  жупані,  шапці  смушевій,
Наліта  на  воріженьків,  як  той  буревій.

Рідна  Січ  йому  за  матір,  батько  –  отаман,
Позабулося  кохання  –  марево,  обман.
Час  звитягу  здобувати  у  лихім  бою,
А,  як  Бог  дасть,  ще  зустріне  чорнобровую.

Тільки  побратими  –  браття,  військо  низове,
З  ними  хоч  в  огонь  і  в  воду,  всюди  він  піде.
Тільки  люлька  –  носогрійка  та  надійний  кінь,
Гостра  шабля  його  жінка,  що  завжди  при  нім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022

Будьте оптимістом!

 Будьте  оптимістом!

Одного  разу,  у  міській  лікарні,
Проходить  ранішній  обхід.
Медсестри  бігають  старанні,
Чекають  на  головлікаря  прихід.
Прийшов  –  комусь  послухав  серце,
Комусь  помацав  живота.
Напризначав  усім  ін’єкцій,
Аж  тут  один  його  гука:
-  Я  хочу  вам  сказати,  лікар,
Що  в  мене  грошей  вже  не  немає.
Пішло  усе  на  лікування,
А  результат,  щось  «шкутильгає».
-  Ну  що  ж,  на  виписку,  шановний,
Вам  краще  оптимістом  бути!
Для  мене  ви  цілком  здоровий,  
Як  гроші  з’являться  –  приходьте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Спостережливий товариш

Спостережливий  товариш

Сидять  два  друга  на  березі  водойми,
Уважно  споглядають  поплавки.
Комахи  хмарами  літають  над  водою,
А  риби,  щось  не  видно,  навпаки.
-  Микола,  друже,  дивлюсь  я  на  тебе,
Молодший  –  старшому  товаришу  сказав.
Мені  здається  тиска  маєш  вище  неба,
Ти  в  терапевта  вже  давненько  не  бував?
-  Ой,  перестань,  ну  що  ті  лікарі  нещасні  знають,
А  ти,  як  це  побачив  по  мені?
-  Та  комарі  на  тобі,  Коля,  вибухають,
Неначе  кульки  надувні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Песиміст

   Песиміст

-  І  шо  ти,  Боря,  такий  вічний  песиміст?
-  Ой,  Софочка,  ти  не  повіриш,  це  не  сумно!
На  світі  жити  мені  весело  до  сліз,
Бо  я  або  завжди  правий,  або  здивований  приємно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Захисникам Маріуполя

     Захисникам  Маріуполя

Нестерпно  все  боліло  і  пекло,
Душа  від  тіла  ледь  не  відлетіла.
Невже,  насправді,  так  виглядає  пекло,
І  землю  у  полон  взяла  нечиста  сила?

Не  в  ролі  хрестоматійного  чорта,
Не  з  ріжками  смішного  бісеняти.
Прийшла  вона  в  цілком  реальнім  амплуа  –
У  образі  російського  солдата.

Це  вже  не  вперше,  так  уже  було,
Колись  давно  і  повторилось  нині.
Чи  Бога  прогнівили  ми  за  щось,
А  може,  просто,  народились  в  Україні?

І  знов  уламок,  уже  не  перша  рана,
Багато  днів  не  їли  і  не  пили…
Ціну  життя  ми  зрозуміли  дуже  рано,
Хоча  й  самі  багато  не  прожили.

Ще  дихаю,  але  спливаю  кров’ю,
Десь  поруч,  чую,  б’ються  побратими.
Останній  постріл,  все  ж,  буде  за  мною,
Живим  мене  не  візьме  супротивник!

Удари  з  права,  з  ліва,  з  відусюди,
Їх  відкидаєм,  за  атакою  –  атака.
Що  ж  за  народ  попався  нам  в  сусіди?
Шалений,  мов  скаженая  собака.

Ми  тут  за  покликом  наших  сердець,
І,  хоч,  набоїв  залишилось  замало,
Це  боротьби  початок  –  не  кінець!
Немає  сили  на  Землі,  що  б  нас  здолала!

Тримаємося,  хлопці,  бо  ми  сильні!
На  жаль,  не  всі  повернуться  додому,
Заприсяглися  Богу  й  Україні,
Ми  мусимо,  окрім  нас  –  нікому!

Роїлися  думки  в  розбитій  голові,
Від  вибуху  весь  світ  став  наче  дибки.
Стиснуло  груди,  мов  лещатами,  мені,
Прощай  кохана  й  мої  любі  дітки!

Ось  подих  вже  останній  відліта,
Прийми,  Господь,  летить  душа  моя  на  крилах!
Перекриття  бетонного  скалічена  плита,
Немов,  могильная  плита  мене  накрила...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Будемо лікуватись далі

                                                 Будемо  лікуватись  далі

-  Ну  що  ж,  шановна  пані,  ви  цілком  здорова!
-  Як  це  здорова!?  Та  я  до  вас  15  років  вже  ходжу!
-  Ну  знаєте,  якщо  вже  так  пішла  розмова,
Дізнались  ми,  що  чоловік  то  ваш  –  банкрут.
-  І  що  із  того?  Люди  ми  не  бідні,
Дозволити  собі  спроможні  майже  все.
У  нас  залишилися  заощадження  солідні.
-  Так,  так!  А  я  ж  дивлюсь,  що  щось  в  аналізах  не  те!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

Нова метода

Нова  метода

Пішли  мисливці  на  качок,
На  пару  із  псами.
-  Треба  птицю  нам  шукати,
Між  очеретами.
Полювати  ми  будемо,
По  новій  методі.
Те,  що  все  колись  було,
То  тепер  не  в  моді.
Повернулися  додому  –
Здобичі  немає.
-  Щось  у  вас  не  так  пішло?
Люди  їх  питають.
-  Якась  недолуга  на  практиці,
Та  нова  метода.
Або  була  проти  нас,
Пташина  природа.
Може  ми  своїх  собак
Низько  підкидали,
Чи  ті  бісові  качки
Високо  літали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

Миска

 Миска

Говорить  Моня,  що  худий,  як  тріска:
 -  Абрам,  ти  брав  у  мене  миску.
Але  ж  ти  взяв  її  цілою,
А  повернув  мені  з  дірою.
 -  По  перше,  Моня,  ти  роззява,
Вона  була  уже  дірява.
По  друге,  ти  не  достатньо  зіркий,
Я  повернув  її  без  дірки.
По  третє,  ти  не  запудрюй  мізки,
Не  позичав  я  в  тебе  миски.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022

́Это счастье…

Это  счастье  умереть  за  Державу

Это  счастье  умереть  за  Державу,
Это  радость  почить  за  Страну.
Чтоб  покрыть  себя  вечною  славой,
И  красиво  смотреться  в  гробу.
Как  прекрасно  живот  положить  свой,
Как  престижно  погибнуть  в  бою.
И  не  слушать  того,  кто  кричит:  -  Стой!
Не  ходи  на  войну!  Не  воюй!
Очень  важно  не  выжить  на  фронте,
Очень  нужно  примером  служить.
Для  солдат,  пополняющих  роты,
И  решивших  войну  пережить.
Вождь  кричит:  -  Протяни  свои  ноги!
Вторит  священник:  -  Отдай  тело  свое!
Сразу  спасет  тебя  Бог  или  боги,
Жизнь  эфемерна,  а  смерть  это  все!
В  ней  обретешь  ты  бессмертную  память,
В  ней,  станешь  героем  живым  на  века.
Черным  по  белому  твое  имя  помянут,
Орден  положат,  наверняка.
Нет  ничего,  кроме  быстрой  кончины,
Нужно  остаться  для  всех  молодым.
Нет  ни  одной  мало-мальской  причины,
Чтобы  с  войны  воротиться  живым.
Дома  ты  сдохнешь  от  алкоголя,
Будешь  ты  в  хосписе  заживо  гнить.
Может  спасти  тебя  лишь  поле  боя,
Ради  него  только  стоило  жить.
Вот  уж  горою  венки  положили,
Вот  уж  гремит  над  могилой  салют!
Рядом  стоят  твои  други  живые,
Вслед  за  тобой  они  скоро  пойдут!
Справив  хмельную  и  буйную  тризну,
Новых  солдат  призывает  Страна.
Высшая  цель  –  умереть  за  Отчизну,
Пусть  же,  на  вечно  продлится  война!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963197
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2022

Заповіт

   Заповіт

 -  Шановний  пане  Гершинзон!  –
Нотаріус  промовив  урочисто.
 -  Я  представляю  тут  закон,
І  проголошу  заповіт  вам  особисто.
Ваш  дядечко,  покійний  нині,
Відомий  бізнесмен  і  підприємець.
Залишив  все,  що  мав,  одній  людині,
Вітаю!  Ви  –  єдиний  спадкоємець!
Небіжчик  заповів  по  списку  –  
Квартиру  на  Манхеттені  –  одну,
Котедж  на  узбережжі  в  Сан-Франциско,
В  Сіднеї  -    яхту,  сорок  метрів  в  довжину.
У  Лондоні  –  будинок  в  Челсі,
Інвестиційний  фонд,  чотири  банки  і  гольф-клуб.
Колекцію  елітних  Мерседесів,
Завод,  також,  по  виробництву  труб.
Частину,  відповідно,  газогону,
Копальні  в  Конго,  новий  стадіон,
Ландшафтний  парк  на  берегах  Гудзону,
Готівкою  –  сорок  один  мільйон.
Палац  середньовічний  у  Монако,
Літак  приватний  і  гелікоптер.
Залишив,  на  кінець,  собаку...
…  -  Надіюсь,  пес  не  двір  –  терьер?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Борщ херсонський в казані

Борщ  херсонський  в  казані

Казала  нам  одна  «шановна  пані»,
Та,  що  лизала  полуницю  під  кущем.
-  Напали  ми  на  вас  по  тій  причині,
Бо  не  хотіли  ви  ділитися  борщем.
Ну  що  ж,  відповідаємо  відверто,
Борщем  ми  тільки  друзів  пригощаєм.
Але,  для  тих,  хто  хоче  його  вперто,
Новий  рецепт  цієї  страви  маєм.
«Херсонський  борщ  у  казані»,
Така  ось  назва,  свіжа  і  потужна.
Вам  пропонує  її,  кляті  москалі,
Наш  головний  шеф-повар,  пан  Залужний.
Інгредієнти,  в  принципі,  прості  –  
П’ять-шість  БТГр,  ну  суто,  для  навару.
Варити  їх  потрібно  на  повільному  вогні,
Щоб  з  переляку  не  пахтіли  перегаром.
Поки  основа  потихеньку  закипає,
Готуєм  паралельно  правильну  зажарку.
Росгвардію  і  вагнерівців  порівну  кидаєм,
А  от  кадирівців  побільше,  нам  не  жалко.
Шинкуєм  мілко  роту-другу  СОБРу,
До  них  –  саперно-інженерні  батальйони.
Пару  дивізій  мобіків  і  зеків  з  денееру,
І  усе  разом  додаємо  до  бульйону.
Туди  ж  з  десяток  батарей  РСЗВ  долучим,
По  кілька  літаків  і  гвинтокрилів.
В  кінці  заправкою  із  ФСБешників  присмачим,
Просмажених  заздалегідь  на  грилі.
Коли  в  казан  заклали  основні  частини,
Прикриєм  ємність  кришечкою  щільно.
Сама  набуде  страва  кольору  карміну,
Отож,  буряк  кидати  зовсім  не  потрібно.
Ще  мить  і  ось,  нарешті,  все  готово,
Давай,  голота,  налітайте!
Як  до  вподоби  буде  –  приготуєм  знову,
Ви  тільки  привід  нам  конкретний  дайте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Усе просто

 Усе  просто

У  психлікарню  приїхав  репортер,
Щоб  репортаж  про  божевільних  записати.
Чи  є  що  їсти  їм,  чи  добре  спати,
Чи  хто  від  лікування  не  помер?
Його  тут  щиро,  наче  свого  прийняли́,
Нап’ялили  бахіли,  білого  халата.
По  корпусах  водили,  по  палатах,
І  ось,  нарешті,  в  лазню  забрели:
-  А  це  на  виписку,  наш  експеримент,
Ми  ванночку    наповнюєм  водою.
Кладемо  біля  неї  ложку  з  чашкою  скляною,
І  дивимось,  що  вибере  наш  пацієнт.
Задача    -  якомога  швидше  позбутися  води,
Хто  зробить  вибір  правильний  –  гуляє.
-  Тут  ясно  все,  нормальний  чашкою  черпає!
-  Та  ні,  потрібно  просто  пробку  витягти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Одноразовый тиктокер

 Одноразовый  тиктокер

Эй  ты,  шайтан,  стой  там  на  месте,
Мы  русские,  вот,  видишь  –  борода.
Скажи  нам  адрес,  где  нацисты,
Что  смотришь,  э,  иди  сюда!
Фашист,  мы  тебя  на  ноль  умножим,
Скажи  нам,  где  тебя  искать.
Мы  будем  резать  твою  кожу,
Нет,  нужно  переснять!

С  горы  высокой  я  спустился,
Из  города  из  самого  Моздока.
И  селфи-палкой  обзавелся,
Хочу  я  стать  звездой  ТикТока.
Отправил  нас  в  поход  воитель,
Соцсетей  гордый  чемпион.
Ботинок  Прада  повелитель,
Отец  народа,  князь  Дон  Дон.
Ребята  все  без  настроения,
Ни  фотки  сделать  ни  заснять,
Ведь  все  объекты  и  строения,
В  натуре  нужно  штурмовать.

С  окном  из  жалюзей  нацистских,
Пришлось  в  неравный  бой  вступить,
Была  победа  очень  близко,
Но,  все  ж,  пришлось  нам  отступить.
Хоть  враг  опасен  и  коварен,
Ты,  дорогой  Рамзан,  поверь.
Мы  гаража  или  ангара,
Изрешетим  бесстрашно  дверь.
Потерь  своих  мы  не  считаем,
Штурмуем  опустевший  дом.
За  это  лайки  собираем,
И  Киев  с  Харьковом  возьмем.
Так  же,  как  брали  Мариуполь,
За  день,  примерно,  раз  по  пять.
Награбили  в  ларьках  продуктов,
Потом  пришли  их  раздавать.
В  бою  жестоком  и  кровавом,
Мы  победили  светофор.
Устроили  ему  расправу,
За  то,  что  со́здал  нам  затор.
Он,  хоть  мы  его  просили,
Не  показал  зеленый  свет.
А  только  желтый  или  синий,
Опять  от  нациков  привет.

Мы  тут,  как  пушечное  мясо,
Нас  шлют  сюда,  кому  не  лень.
Для  пополнения  запаса,
Голов  по  двести  каждый  день.
Я  одноразовый  тиктокер,
Приехал,  раз,  и  нет  меня.
Влетела  мина  прямо  в  жопу,
Когда  видосик  я  снимал.
Погнулась,  нафиг,  селфи-палка,
Обуглился,  враз,  телефон.
Летели  берцы,  броник,  каска,
Пугая  в  небе  всех  ворон.
Я  был  простой  чеченский  парень,
А  стал  убитый  репортер.
Фрагменты  моего  пиара,
Пособирал  в  кустах  сапер.
Все,  что  осталось  от  героя,
Сгребли  в  пластмассовый  мешок.
И  отослали  с  поля  боя,
Родителям  в  родной  Моздок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962629
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2022

Обман

     Обман

-  Здається,  лікарю,  мене  ви  обманули,
Призначили  пігулки,  та  іншого  життя  я  так  і  не  почав!
-  Та  ні,  шановний,  ви  просто  не  дочули,
Не  інше  розпочнеться,  а  наступне,  я  казав!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022

Дика качка

Дика  качка

Приходить  Стецько  з  полювання,
В  порваній  сорочці.
Весь  побитий,  у  синцях,
Ноги  ледь  волоче.
В  рушниці  зігнуті  стволи,
От,  от  заплаче.
Гуля  пухне  на  чолі,
Під  пахвою  качка.
Жінка  кинулась  до  нього:
-  Стецю,  що  з  тобою?
Хто  ж  це  тебе  так
Відлупив  до  болю.
Дика  качка  познущалась?
Он  яка  велика!
-  Качка,  то  попалась  свійська,
А    хазяїн  дикий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022

Велосипед

                                                                     Велосипед

В  дитинстві,  коли  у  мене  не  було  велосипеду,
Щоб  він  з’явився,  я  у  Господа  просив.
Та  потім  зрозумів,  що  в  мене  інше  кредо,
Тому,  я  вкрав  його,  а  Бога  вже  про  прощення  молив.

                                                                                                                                                   А.  Капоне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022

Мордор

                   Мордор


Орки,  гобліни  і  тролі,
Забирайтесь  геть  в  Мордо́р!
Не  знайдете  щастя  й  долі,
Вас  чекає  лиш  терор!
Наші  славні  козаки,
Натовчуть  вам  всі  боки.
А  також,  розквасять  пику,
Будете  ви  всі  каліки.
Ручки,  ніжки  поламають,
В  дупу  голову  запхають.
Яйця  затовкмачать  в  рота,
Осі  і  кінчилась  робота!
Підбирайте  шмарклі  в  жменю,
І  кладіть  собі  в  кишеню.
Вдома  зварите  з  них  щі,
Наїстеся  від  душі.
Те,  що  у  штани  наклали,
Буде  вам  на  другу  страву.
Ну  і,  із  сечі  компот  –
Прополощете  ним  рот.
А  як  хочете  ви  жити,
Треба  діда  вам  пришити.
Того,  що  сидить  в  льоху,
Як  це  буде,  нам  по  ху…
Підрум’яньте  на  багатті,
Ви  ж  на  дрова  там  багаті.
Ріжте,  вішайте,  топіть,
Хоч  на  клаптики  порвіть.
Коли  справитесь  з  завданням,
Буде  ще  вам  покарання.
Вислать  другим  ешелоном,
На  той  світ,  князя  Дон  –  Дона.
Зняти,  те  як  він  замовк,
І  відправити  в  Тік  Ток.
А  на  третьому  етапі,
Треба,  що  б  відкинув  лапті.
Той,  що  з  мордою  коня,
От  таке  вам  завдання.
Тролі,  гобліни  і  орки!
В  Мордор  забирайтесь  геть!
Не  влаштовуйте  «розборки»,
Далі  буде  тільки  смерть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022

У літаку

 У  літаку

Летить  з  туристами  літак,
Двигун  тихенько  підвиває.
У  когось  з  нервами  ніяк,  
Хтось  у  навушниках  дрімає.
І  тут  у  динаміку  звучить:
 -  Чи  є  в  салоні  анестезіолог?
Як  є,  то  хай  мерщій  біжить,
Його  чекають,  місце  –  сорок.
Піднявся  якісь  лисий  мужичок,
Пішов  дізнатись,  що  там  сталось.
Чи  може  там  вмирає  хто?
Оце  так  подорож  почалась!
Прийшов,  у  кріслі  тип  сидить,
Горілку  з  пляшки  наливає.
Не  мертвий,  як  зібрався  пить,
Ще  й  чарку  йому  простягає:
-  Хірург  я,  каже,  Мугерман,
Лечу  в  відпустку,  на  розваги.
Що  дивишся,  бери  стакан,
Не  звик  я  пити  без  колеги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

Компроміс

   Компроміс

Наш  Ізя  любить  відпочинок  у  горах,
А  Сара  полюбляє  тепле  море.
Сідають  вони  радитись  удвох,
Чия  ж  ідея  іншу  переборе.
І  ось,  нарешті,  народився  компроміс,
Хоч  вподобання  зовсім  і  не  схожі.
На  море  поїзд  їх,  таки,  повіз,
Але  в  поїздку  Ізя  взяв  з  собою  лижі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

Важкий випадок

       Важкий  випадок

Прийшов  пацієнт  до  проктолога,
Вже  терпіть  не  в  змозі.
Зняв  штани,  білизну  спідню,
І  застиг  у  позі.
Лікар  оцінив  його  проблему,
Дістав  інструменти.
Та  й  згубив  свого  пінцета,
В  дупі  пацієнта.
Застромив  туди  він  руку,
Що  б  знайти  пропажу.
А  вона  взяла  й  застрягла,
Аж  по  лікоть  майже.
Витворився  в  них  тандем,
Як  в  «Вечірній  казці».
Треба  до  хірурга  йти,
Вивільнятись  з  пастки.
Вийшли  вони  в  коридор,
Перший  –  повзе  раком.
Ззаду  лікар,  як  мотор,
Штовхає  його  в  сраку.
Дочвалали  до  хірурга,
Той  аж  став  бузковий:
-  Вам  тут  поліклініка,  шановні,
Чи  театр  ляльковий?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022

Заповідні води

Заповідні  води

Домовились  хлопці  з  одним  «головою»,
Що  віддячить  їм  за  поміч  рибалкою  блатною.
Поладнали  усі  справи,  відпросились  у  жінок,
І  в  суботу,  по  обіді,  приїхали  в  село.

Зустрів  їх  сам  хазяїн,  вивіз  за  городи,
-  Оце,  каже,  наші  заповідні  води.
Ну  бувайте,  хлопці,  хай  вам  Фортуна  сприяє,
Бо,  вона,  риба  така,  сама  себе  не  спіймає.

Потиснули  руки,  питають  у  нього:
-  Рибу  усю  можна  брати,  розміру  якого?
-  Беріть,  яку  хочете,  кожен,  що  добуде,
Забирайте  хоч  усе!  Усе  ваше  буде.

Рибалки  швиденько  табір  розгорнули,
Човна  гумового  помпою  надули.
Витягають  із  чохлів  модні  реманенти,
Рибацьке  приладдя  у  асортименті.

Вудки  різні,  макушатник,  спінінги,  котушки,
Силікони  і  резинки,  донки,  закидушки.
Взяли  усього  по  троху,  буде  чим  ловить!
Навіть  прихопили  браконьєрську  сіть.

А  наживка,  Боже  правий,  чого  тільки  нема!
І  свіженький  опариш  й  гнойовий  черв’як,
Кукурудза  і  картопля,  парений  горох
(Най  би  такий  короп  клюнув,  що  б  тягнути  вдвох).

Не  забули  запасти  всякої  приманки  –
Крупи  різної  смачної  і  кашів  і  манки.
На  здобич  заготовили  навіть  не  садка,
А  великого  міцного  кубінського  мішка.

Розложили  тормозки,  випили  по  чарці,
Й  заходилися  собі  в  рибацькім  азарті:
-  Я  такого  упіймав!  А  я  от  такого!
Та  ну,  брешеш,  я  не  вірю!  Та  спитай  в  любого!

За  пляшечкою  –  пляшка,  місяць  виплив  з  хмари,
Так  до  ранку  й  просиділи,  очей  не  стуляли.
А,  як  обрій  над  ставком  почав  червоніти,
Попленталися  до  води  –  рибу  ловити.

Повкидали  снасті,  сіли,  тихо  як  в  могилі,
Голови  важкі  на  плечах,  мов  пудові  гирі.
Промайнуло  годин  шість,  сонце  припіка,
Ні  дзвіночок  не  дзеленькнув,  ні  вудку  не  смика.

На  жодному  спінінгу  не  тріщить  тріщотка,
Не  стає  у  пригоді  гумовая  лодка.
Поплавки  стоять  мертво,  як  у  молодого,
Навіть,  в  сітці  браконьєрській  немає  улову.

Покрутили  вони  носом,  щось  воно  не  те!
Аж  тут  дід  іде  по  греблі,  корови  пасе.
-  Слухай,  дядьку,  ви  ж  місцевий.  Не  дійдем  ми  згоди.
Якісь  зачаровані  у  вас  заповідні  води.

-Ну  ви,  хлопці,  насмішили  і  мене  і  корову,
Не  буде  у  вас  тут  ніякого  кльову.
Тому  що,  дуже  хитрий  наший  «голова»,
У  ставочку  цьому  риби,  років  п’ять  нема!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022

У психіатра

               У  психіатра

-  Добридень,  лікарю!  Така  от  є  проблема.
Багато  гажу  я  в  своїм  житті.
-  Це  не  до  мене.  В  мене  інша  тема,
До  гастроентеролога  вам  треба  йти.
-  Не  правильно  сказав,  не  те,  що  гажу,
А  так,  як  би  сказать,  підгажую  злегка.
-  В  такому  разі,  ось  що    я  пораджу,
Йдіть  до  проктолога,  нехай  він  вас  спаса.
-  Я  перепрошую,  але  ви  знову  «недоперли»,
Ви  розумієте,  я  людям  гадості  роблю!
-  Послухайте,  ви  не  робіть  мені  тут  нерви,
Ідіть  до  церкви  і  сповідайтеся  попу.
-  Роблю  я  гадості  і  тішусь  з  того  дуже,
Ну  і  куди  мені  з  оцим  усім  іти?
-  Ідіть  за  руським  кораблем,  мені  байдуже,
Але  ви  точно  не  за  адресою  прийшли.
Як  би  сказали  ви,  що  вас  уже  дістали,
На  кожнім  кроці  роблять  гадості  усі.
Ми  б  вас  від  манії  тоді  полікували,
А  так,  ви  абсолютно  адекватний  чоловік!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022

Смерть ползет по школьной карте

Смерть  ползет  по  школьной  карте

Смерть  ползет  по  школьной  карте,
Расползаясь  тут  и  там.
Это  с  именем  Ахмата,
Мы  приперлись  в  гости  к  вам.
Мы  за  ценности  простые,
Расстреляем  всех  подряд.
Только  бы  цвела  Россия,
И  был  счастлив  в  ней  бурят.
Нам  сказали,  что  возможно
Есть  такой  особый  ген.
Что  блокирует  безбожность
В  русских,  и  у  нас  –  чечен.
И  духовность,  как  карьеру,
Развивает  день  за  днем.
Мы  духовны  через  меру,
Потому  вас  всех  убьем.
Нам  не  важно  в  чем  нюансы,
Ясным  днем  или  в  ночи.
Не  останется  вам  шансов,
Мы  ж  ребята  из  Нохчи.
Мы  просты  до  пофигизма,
Кого  скажут  –  того  бьем.
Будет  надо  –  примем  клизму,
В  рукопашную  пойдем.
Ну,  не  так,  что  б  враз  убили,
Мы  поищем  дурака.
Адыгейца  иль  тувинца,
Или  даже  русака.
Эти  славные  ребята,
Не  жалеют  своих  шкур.
Били  мы  и  их  когда  то,
Нам,  что  русский  –  то  гяур.
Пусть  они  идут  в  атаку,
А  мы  сзади  подождем.
Дрогнут,  побегут,  собаки,
Враз  в  окопы  их  вернем.
Их  попы  со  знаньем  дела
Баламутят  свой  народ.
Говорят  уже  созрела,
Дружба  промеж  двух  господ.
Будто  братство  боевое,
Расцветает  как  тюльпан.
И,  что  мир  увидит  вскоре,
Православных  мусульман.
Златоглавая  столица,
Колокольный  звон  плывет.
Не  пройти,  не  подступиться,
Всюду  крещеный  народ.
Только,  сколько  ихней  паствы,
Собралось  на  Пасху  там?
Посчитайте,  в  пять  раз  меньше,
Чем  на  наш  Курбан  Байрам.
Но  пускай,  пускай  воюют,
А  мы  сзади  постоим.
Пусть  надеются  и  верят,
Что  мы  вправду  братья  им.
Лгать,  лукавить,  право  -  скверно,
Запрещает  нам  Коран.
Но  обманывать  неверных,
Это  вовсе  не  обман.
Ведь,  восток,  кто  был  –  тот  знает,
Тонок,  словно  шелк,  точь  в  точь.
И  любой  эмир  мечтает,
Стать  халифом,  хоть  на  ночь.
Ну,  а  если  есть  возможность,
Все  прибрать  к  своим  рукам.
То  мы  будем  осторожно,
Прибавлять,  то  тут,  то  там.
А,  когда  с  кремлевской  башни,
Пропоет  им  муэдзин.
Вот  тогда  все  станет  нашим,
Даже  полуостров  Крым.
Мы  умеем  ждать  и  верим,
Что  все  это  впереди.
Ну,  а  эти  злые  звери
Нам  помогут  путь  найти.
Все  расчистят  перед  нами,
Думая,  что  для  себя.
Для  империи  Иванов,
И  для  нового  царя.
Но  надежды  их  бессильны,
Будет  новая  держава.
Затрепещет  над  Россией,
Зелень  знамени  ислама.
А  пока,  по  школьной  карте,
Расползается  пятно.
Мы  во  вкусе  и  азарте,
Кого  бить  нам  –  все  равно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962098
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2022

Співчуття

                                                                       Співчуття

-  Абрам,  я  чув,  що  теща  ваша  вже  спочила,
Тож  співчуваю,  ну  а  що  ж  в  неї  було?
-  Та  що  було…  Нічо’  в  неї  не  бу́ло,
Старенький  телевізор  і  поламане  трюмо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022

Температура

Температура

Повернувсь  Стецько  додому,
В  лісі  полював.
І  свою  кохану  з  кимось,
В  ліжечку  застав:
-  Не  влаштовуй  тут  скандал!
Жінка  враз  сказала.
-  То  наш  лікар  участковий,
Я  його  позвала.
Прихворіла,  щось  я  Стецю,
Наче  в  жар  кидає.
То  він  температуру  тіла  
В  мене  заміряє.
Розчехлив  Стецько  рушницю,
Заклада  патрон:
-  Зараз    перевірим,  доктор,
Термометра  твого.
Буде  враз  дірявою
Лиса  голова.
Якщо  на  тому  градуснику
Поділок  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022

( Анти) Поліклініка

   (  Анти)  Поліклініка

-  Ну  ні  фіга  собі  у  тебе  й  пузо,
Ще  пару  років  і  потрапиш  у  некро́лог.
Розплився  на  стільці  неначе  та  медуза.
 -  Я  перепрошую,  а  ви  реально  дієтолог?

-  А  хто  це  плаче  так,  кого  це  я  так  чую,
Чи  то,  можливо,  мамочка  влаштовує  театр?
Ой,  в  тебе  вавочка  тут,  дай-но  я  подую!
 -  Мені  здається,  лікарю,  що  ви  не  педіатр.

-  Ого!  Це  просто  жах!  Що  вам  робити?
Піти  з  життя,  а  спосіб  підійде  усякий.
З  таким  розкла́дом,  взагалі  немає  сенсу  жити!                                                                                                                    -  Відверто  кажучи,  то  психіатр  з  вас  «ніякий».


-  Після  її  вчинку  вже  терпіть  не  було  змоги,
Й  робить  з  життя  якийсь  експеримент.
-  Ну  я  надіюся,  ви  їй  вломили  поміж  роги?
-  Даруйте,  а  ви  справді    психотерапевт?

-  Ой,  хто  це  в  нас  такий  маленький,  зморщений,  як  печериця,
Неначе  прапор,  спущений  в  журбі.
Уже  йому  і  не  потрібна  молодиця…
-  А  ви  уролог,  лікарю,  скажу,  такий  собі.

-  Хто  вас  виховував?  Ти  бач,  порозкладала  ноги?
І  як  це  вам  у  голову  взбрело!?
Вдягайте-но  труси  і  «скатертиною  дорога».
 -  Так,  з  гінекологом  мені  не  повезло!

-  Людина  гарна  ви,  я  щиро  у  це  вірю,
Чудовий  сім’янин  і  вірний  друг!
Господь  все  знає  і  вселяє  у  вас  віру.
 -    Пробачте,  а  ви  давно  нейрохірург?

-  Як  кажуть,  серцю  не  прикажеш,
У  вас  воно  працює,  друже,  так  собі.
І  в  мене  серце  хворе,  що  тут  скажеш?
 -    Не  треба  було  вам  на  кардіолога  іти.

-  Ну,  що  ти  там  стоїш?  Проходь  «очкарик»,
Із  зором  є  проблеми?  А,  ти  програміст!
Тобі,  сліпенький,  треба  видати  ліхтарик.
 -  Ну,  я  скажу  вам,  ви  і  окуліст!

 -    Художник  я,  митець,  і  я  так  бачу,
Це  буде  щось  абстрактне,  моїх  фантазій  плід.
Асиметричні  обриси,  а  ще  кути  в  додачу.
 -    Це  для  хірурга,  ще  й  пластичного,  новий  підхід!

-  Ану  знімай  штани  й  лягай  «босота»,
Я  зараз  з  тебе  виб’ю  все  лайно.
Вся  зразу  повиходить  та  мерзота.
 -  А  можна  клізму  мовчки  ставити?  Алло!

-  Спочатку  треба  випить  для  відваги,
А  потім  в  ліжко,  потім  закурить  і  знов  в  буфет.
І  ви  відчуєте  душевну  рівновагу…
-    Оце  я  розумію  психотерапевт!

 -    Ох  тут  і  темно  в  вас  в  проході,  треба  засвітити  лампу,
 -  А  ви  проктолог?  –  Ні,  я  окуліст.  Проктологи  в  сусідньому  сидять.
 Та  знаєте,  приємно  глянути  на  голу  попу.
 Я  вдячний,  що  зайшли,  бо  від  очей  мені  вже  хочеться  блювать!

-  Я  перетворю  ваше  існування  в  пекло,
І  заберу  усе,  що  тішить  вас  в  житті!
Тікати  можете,  але  не  втечете  далеко.
 -  Нарешті  дієтолога  крутого  повезло  знайти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022

Генералу Лебедю

Война  –  тупик  и  никогда  не  достигает  цели,
В  своем  начале  она,  вроде,  выглядит  не  плохо.
Но,  оставляя  за  собой  огромные  потери,
В  конечном  счете  обернется  катастрофой.

Есть  у  любой  войны  конец  и  есть  начало,
К  переговорам  мирным  обе  стороны  придут.
Зачем  же  горы  трупов  навалили,  приумножили  печали,
Ведь,  можно  было,  сразу  сесть,  договориться  и  все  тут!

Жизнь  человека  –  самая  священная  на  свете,
Ни  пуля  ни  осколок  ее  не  в  праве  отобрать.
А  тот  металл,  что  тратиться  на  бомбы  и  ракеты,
Для  мирной  жизни  больше  смысла  применять.

Для  генералов,  тех,  кто  все-таки  повоевать  собрался,
Солдатом  лучшим  будет  не  салага  и  не  контрактник  –  дармоед.
А  тот,  кто  утром  на  работу  выйдя,  никогда  б  не  догадался,
Что  вечером  застанет  вместо  дома,  от  воронки  след.

В  воронке  той  все  без  остатка  испарилось,
Чем  дорожил  –  жена,  детишки,  мать,  отец.
И  в  его  жизни  только  месть  одна  осталась,
Вот  так  рождается  безукоризненный  боец.

Он  в  волка  превратится,  будет  глотки  рвать  на  части,
Ему  нет  дела  до  медалей  –  орденов.
И  дорожить  не  будет  жизнью,  он  к  ней  не  причастен,
Но  жить  на  свете  будет  долго,  из-за  того,  что  умереть  готов.

И  на  последок,  полководцам  рассчитывать  не  нужно  на  броню,
Немало  армий  разлетелось  в  прах  и  пух.
Стремление  выиграть  –  вот,  что  главенствует  в  бою,
Ведь,  на  любой  войне  победу  одерживает  дух.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.10.2022

Продовжувать будемо?

Продовжувать  будемо?

В  операційній  лежить  хворий  на  столі,
Над  ним  хірурги  весело  працюють.
Медсестри,  санітарки,  всі  при  ділі,
Коротши  кажучи,  з  хворобою  воюють.
Тут  раптом  пацієнт  розплющив  очі,
А  потім  рота,  і  щосили  заволав.
Анестезіолог  в  вухо  щось  йому  шепоче,
Так,  що  б  слова  він  чітко  розібрав:
-  Ви  не  кричіть,  це  де  вас  так  навчили?
І  не  звивайтеся,  неначе  той  черв’як.
У  вас  оплачена  година  закінчи́лась,
Наркоз  продовжувати  будемо,  чи  як?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022

Алібі

                         Алібі

-  Де,  Рабінович,  ваше  алібі?  Давайте  без  лукавства.
-  А  що  воно  таке  скажіть  мені.
-  Вас  бачив  хто  небудь  під  час  убивства?
-  Ну  що  ви!  Богу  дякувати,  ні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022

Радикальна хірургія

     Радикальна  хірургія

Направили  одного,  з  хворою  ногою,
У  хірургію  –  радикально  лікувати.
Бо  в  поліклініці  з  хворобою  такою,
Ніхто  не  міг  йому  уже  поради  дати.
На  стіл  його  покласти,  прив’язали,
Прийшов  анестезіолог  –  дав  наркоз.
Потім  інтерни  весело  ножовкою  пиляли,
Професор  їм  підказував  про  щось.
Через  годин  дві  відкрив  він  очі  у  палаті,
У  роті  пересохло  –  не  ковтнуть  слини.
Забіг  хірург  до  нього  в  білому  халаті:
-  Ну  що,  шановний,  є  дві  новини.
Погана  новина  для  вас  така  –  
Вам  помилково  відтяли  здорову  ногу.
-  Ну,  а  хороша  то  яка?
-  Зате,  ми  хвору  вилікувати  маєм  змогу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022

Софія

 Софія

У  Миколаєві,  у  місті  біля  моря,
Де  у  порту  рядами  кораблі.
Жила  із  мамою  маленька  Соня,
Заледве  метр  двадцять  від  землі.

Дивилася  на  світ  цікавими  очима,
Любила  всіх,  без  вийнятку  вона.
В  місцевій  школі  на  відмінно  вчилась,
Не  знала  тільки,  що  таке  війна.

А  та  не  забарилась  показати,
Яким  насправді  виглядає  жах.
Уламком  міни  наскрізь  пронизати,
Голівку  дівчинки  у  мами  на  очах.

Перев’язавши  рану  нашвидкуруч,
Призупинили  кровотечу,  як  змогли.
Урятувало,  що  лікарня  була  поруч,
Де  першу  допомогу  надали.

А  потім  очі  їй  закрила  кома,
Та  все  ж,  живим  у  тілі  залишався  дух.
У  потязі  нелегкий  шлях  до  Львову,
Де  той  уламок  витягнув  хірург.

Софійка  оченята  широко  відкрила,
Здається  з  ліжечка  зіскочить  вже  за  мить.
І  полетить  собі,  як  пташечка  на  крилах,
Та  треба  вчитись  наново  ходить.

За  те  у  ручках  олівець  трима  завзято,
І  щось  виводить  на  альбому  сторінках.
Для  мами  кожен  день,  неначе  свято,
Любов  і  радість  і  надія  у  очах.

-  А  що  ти,  Соня,  любиш  малювати?
-  Я  люблю  України  кольори.
-  А  що  ти  хочеш  нам  іще  сказати?
-  Я  хочу,  що  б  ніколи  не  було  війни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022

Отакої!

                                                   Отакої!

Привіз  в  райцентр  на  роди  дядько,
Свою  дружину  із  села.
Віддав  її  він  ескулапам,
А  сам  собі  на  результат  чека.
Процес  пологів  затягнувся,  
Як  це  буває  у  жінок.
Ходив  під  вікнами,  нудився,
Скурив  дві  пачки  цигарок.
Тут  чує,  вже  його  гукають:
-  Дружина  ваша  огого!
Ну  що,  папаша,  я  вітаю!
Ось,  зустрічайте  першого!
Я  думаю,  вас  це  не  злякає,
Що  народився  не  один.
Воно  в  природі  так  буває,
Де  донька  взялась,  там  і  син.
Присядьте,  підстрахуйтесь  ззаду,
І  ще  одного  пригорніть.
Це  тільки  в  ліжку  третій  зайвий,
А  батько  мусить  всіх  любить.
Ну  що  ви?  Ви  ж  мужчина  крепкий!
Погляньте  но  на  цю  красу!
Тримайте  їх  у  оберемку,
А  я  вам  ще  двох  принесу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022

Засідка

Засідка

Зустрілися  два  пасічники,
Випили  «сурово».
І  пішла  у  них  така
«Медова»  розмова.
-  Знаєш,  Петю,
Я  тобі  зараз  щось  розкажу.
Вислухай  мене  спочатку,
Та  не  ржи  одразу.
Повадився  до  мене  ходити
Ведмідь  косолапий.
Вулики  ломає,  трощить,
Розпускає  лапи.
Що  ж  це  за  лихо  таке,
За  мої  старання!?
І  надумав  влаштувати  я,
Нічне  полювання.
Діждався  за  кілька  днів
Місячної  ночі,
Прив’язав  Сірка  під  тином,
Не  зривав  щоб  очі.
Одягнувся  тепленько,
Зарядив  рушницю.
І  в  кущах  тихенько,  
З  нею  примостився.
Нічка  ясна,  зорі  світять,
Видно,  як  у  день.
Все  навкруг  наче  завмерло,
І  я  не  «дзелень».
Сиджу,  як  миша,  раптом,
Якась  тінь  показалась.
Волосся  на  тілі  стало  дибки,
Куфайка  нап’ялась.
Придивляюсь,  аж  очі  вилазять,
Місяць  сховався.
Чи  то  правда  щось  було,
Чи  я  помилявся?
Де  ті  хмари  кляті  взялись?
Щось  тріснуло  сухо.
Я  увесь  перетворився
В  величезне  вухо.
Пробилось  трохи  світла,
Серце  калатає.
Мурашки  по  спині  бігають,
Ноги  не  тримають.
Знову  темно,  місяць
У  хмару  заходить.
І  тут  я  відчуваю,  що  ззаду,
Наче  щось  підходить.
Чую,  хтось  мені  кладе  
Лапи  на  плечі,
Та  в  потилицю  хекає,
Жаром,  наче  з  печі.
І  хоч  я  розумію,
Що  то  Сірко  відв’язався,
Роблю  те,  чого  робить,
Аж  не  сподівався.
Точно  знаю,  що  то  він,
Псяча  його  рожа.
Але  срати  у  штани,
Перестать  не  можу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022

Приватна стоматологія

               Приватна  стоматологія

Прийшов  одного  разу  чоловік,
У  кабінет  приватний  до  дантиста.
Не  встиг  переступить  поріг,
Як  вже  його  ведуть  до  крісла.
Оглянув  його  лікар,  препарат  набрав  у  шприц,
Готується  зробить  анестезію.
А  пацієнт  заклякнув  горілиць,
Поблід,  спітнів  і  спазмом  звело  шию.
-Ой,  лікарю,  щось  лячно,  я  боюсь,
Мені  здається,біль  буде  страшенний.
Як  не  подіє  ваш  укол,  клянусь,
Кричати  буду,  як    той  навіжений.
-  Облиште  всі  страхи,  мине  прийом  за  мить,
У  нас  знеболення  на  рівні  екстра  класу.
В  стоматології  приватній  боляче  зробить,
Вам  можуть  тільки  біля  каси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022

Добро

                   Добро

Добра  ніколи  не  буває  забагато,
А  злу  завжди  чогось  не  вистача.
Хтось  у  коханні  хоче  все  собі  забрати,
А  інший,  навпаки  дарує  почуття.

Один  спокійно  робить  свою  справу,
А  другий  щось  зробив  і  вже  кричить.
У  третього  усе  життя  заради  слави,
Четвертий,  хоч  герой,  але  мовчить.

Для  когось,  жінка  одноразова  пригода,
Хтось  одружився  й  цілий  вік  живе.
Одному  власний  син  поперек  горла,
Дитя  не  рідне  –  іншим,  як  своє.

Якась  вдова  кладе  усе,  що  має,
А  багатій,  ще  й  може  відібрати.
Є  ті,  кому  завжди  грошей  не  вистачає,
А  хтось,  останні  намагається  віддати.

Одні  живуть  в  краю,  що  їм  належить,
А  другі  –  претендують  на  цей  край.
Когось  чуже  страждання  не  бентежить,
Комусь  своє  життя  пожертвувать  не  жаль.

Хтось  біль  одного,  наче  свій  переживає,
А  іншим  біль  мільйонів  не  болить.
Усі  прогнози  на  майбутнє  мають,
Але  ніхто  не  знає,  що  буде  за  мить.

У  Бога  істину  потрібно  нам  шукати,
Диявол  нас  завжди  брехнею  зустріча.
Добра  ніколи  не  буває  забагато,
А  злу,  завжди  чогось  не  вистача.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022

Поставимо двійку

     Поставимо  двійку

-  Скажіть  –  но  лікарю,  це  правда,
Мене  інтерн  буде  оперувати?
-  Так,  мій  шановний,
Він  разом  із  вами,  екзамена  буде  здавати.
-  Ну,  а  як  він  мене  заріже,
Або  залишить  в  мені  дірку?
-  За  це,  мій  друже,  не  хвилюйтесь,
Поставлять  зразу  йому  двійку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022

Так і ні шо

       Так  і  ні  шо

-  Зіткнувся,  Моня,  я  з  одним  цікавим  фактом,
Два  місяці  тому  в  кардіології  лежав.
Місцевий  лікар  там  мене  з  моїм  інфарктом,
Уколами  в  сідниці  лікував.
Недовго  перед  тим,  десь  на  початку  року,
Прийшлось  у  неврології  побуть.
За  дві  неділі  так  скололи  сраку,
Що  не  присісти,  ні  ногами  ворухнуть.
А  ще  раніше,  десь  у  вересні,  у  терапію  положили,
Для  «профілактики  хронічного  процесу»,  якось  так.
Там  знову  зад  мій  зрешетили,
Не  гірше,  ніж  дірявий  той  друшляк.
А  у  дитинстві,  пам’ятаєш,  місця  не  було  живого,
І  ось  ці  люди  мріють  про  Європу?
-  Наум  Ааронович,  ну  так  і  шо  із  цього?
-  Так  і  ні  шо!  А  те,  що  все  у  нас  лікують  через  ***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022

Шанси

                 Шанси

-  Я  розумію,  що  не  все  так  просто,
Здоров’я  опустилося  на  дно  безодні.
Але  питання,  все  ж  поставлю  гостро  –  
Які  у  мене  шанси  на  сьогодні?
-  Один  і  з  тисячі,  якщо  казать  відверто.
-  Що,  так  погано,  без  нюансів?
-  Як  щось  солідне  покладете  до  конверту,
То  кожна  тисяча  вам  буде  додавати  шансів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022

Сила уяви

       Сила  уяви

Приїхали  з  села,  прямо  у  столицю,
Два  дядька  –  агронома,  на  курсах  повчиться.
Посилилися  в  готель,  відбули  уроки,
Ну,  а  потім  –  у  кафе,  відпочити  трохи.

Замовили  собі  на  вечерю  їжі  смачної,
А  до  неї,  як  годиться,  усілякі  напої.
Пили  пиво  і  горілку,  за  ними  коньяк,
У  номер  повернулись  майже  на  «бровах».

Попадали  на  ліжка,  та  ніхто  не  спить  –  
У  кімнаті  жарко,  душно,  повітря  стоїть.
Каже  Микола  до  Гната:  -  Відкрий  вікно,  друзяко,
Сам  я  не  подужаю,  бо  уже  «ніякий».

Той  згодився,  став  вставати,тай  гепнувсь  на  спину,
Наче  плитою  бетонною  його  причавило.
Стали  стіни  дибки,  закрутилась  стеля,
Закружляло  все  навколо,  як  на  каруселі.

-  Вибач,  любий  друже,  але  я  не  можу.
-  Ну,  то  вибий    вікно  –  нам  це  допоможе.
Висади  його  до  дідька,  бо  вже  дихать  нічим,
Грошенята  маємо,  завтра  вставим  інше.

Намацав  Гнат  на  підлозі  свого  черевика,
А  лапу  мав  таку  нормальну,  велику.
Намірився  і  відправив  в  політ.
Сорок  п’ятого  розміру  смертельний  болід.

Гепнуло  в  темряві,  посипалось  скло,
-  Оце  діло,  зразу  свіжим  повітрям  потягло!
Зараз  полетимо  у  сон,  майже,  як  на  крилах!
Покрутились,  повертілись,  разом  захропіли.

Рано  очі  відкривають  –  От  бісова  сила!
Замість  шибки,  дзеркало  на  стіні  розбили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022

Жила баба біля моря

     Жила  баба  біля  моря

Жила  баба  біля  моря,  разом  з  нею  дід,
Наробила  баба  горя  і  немало  бід.
Баба  була  дуже  клята,  дід  як  всі  діди,
Ця  історія  для  тебе,  слухай  но  сюди.

Якось  баба  після  сну,  по  ситнім  обіді,
Виповзла  попрати  лахи  в  дірявім  кориті.
Баче,  дід  іде  з  городу,  з  втоми,  аж  німий:
-  Де  ти  вештався  без  діла,  бовдуре  старий!
Я  до  тебе  маю  справу,  мусиш  щось  зробити  –
Юшки  з  риби  на  вечерю  хочу  наварити.
Кидай  все,  бери  з  собою  сітки,  неводи,
І  на  берег,  прямо  звідси,  без  затримки  йди.

Взяв  рибацькі  снасті  дід  і  пішов  до  моря,
Кидав  невід  –  нема  риби.  Що  то  за  горе!
Ось  останній  раз  закинув,  тягне  наче  ріпку,
Бачить  в  сітці  він  чудернацьку  рибку!
Рибка  та  йому  і  каже,  мовою  людською:
-  Випав  шанс  тобі  зустрітись  з  панною  морською,
Як  відпустиш,  дам  тобі  все,  що  побажаєш,
Ну  а  ні,  тоді  роби  так,  як  сам  вважаєш.
Дід  хвилини  й  не  подумав,  каже:  -  Що  ти  люба!
Будеш  вільна,  йди  до  моря,  не  дам  тобі  згуби!
Все,  що  треба  уже  маю  я  на  світі  цьому,
Рибку  випустив,  зібрався  і  пішов  додому.

Як  дізналась  баба  згодом,  що  там  відбулося,
Видрала  у  діда  з  лисини  останнє  волосся.
Каже:  -  А  бодай  тобі  були  б  усі  боки  биті,
Ти  не  бачиш,  що  перу  я  в  дірявім  кориті.
Дуй,  давай,  мерщій  до  своєї  «сральки»,
Бачити  тебе  не  хочу  вдома,  без  «стіралки».
І  що  не  будь  не  проси,  люблю  я  фасон,
«Бош»,  напевно,  підійде,  можна  й  «Арістон».
Повернувся  дід  на  беріг,  кричить  в  море  відкрите:
-  Рибко,  рибко!  Замінити  баба  хоче  діряве  корито.
Чує,  аж  голос  звучить  з  морської  пучини:
-  Добре!  Буде  твоїй  бабі  пральна  машина.
Дід  мерщій  назад,  а  баба  його  вже  чекає,
На  машину  новеньку  хитро  поглядає.
-  Ну  ти  діду  і  ***  трясця  твоїй  мамі!
Повертайся  і  проси  віллу,  таку  як  в  Маямі.

Що  робити  тут,  пішов  дід  знову  до  моря,
Кличе  рибку,  в  очах  сльози.  Горе  мені,  горе!
-  Рибко,  слухай,  моя  баба  наче  то  здуріла,
Хоче  хату  біля  моря,  не  просту,  а  віллу.
Знову  шепіт  пролунав,  йому  вже  знайомий:
-  Добре,  діду,  не  хвилюйся,  будуть  бабі  хороми.
Повернувся  він  назад  до  рідного  дому,
А  там  стоїть  палац,  білий,  мармуровий.
Баба    сидить  на  терасі,  каву  попиває,
І  очима  на  діда  не  добре  глипає:
-  Що  ти,  діду,  тут  стоїш,  з  доброго  дива!
Ти  не  бачиш,  яка  тут  світить  перспектива?
Йди,  проси  оту  «сардину»,  на  коліна  падай,
Хочу  бути  головою  селищної  ради.

От  халепа,  не  відчепишся  ніяк!  До  моря  спустився,
Помолився  на  колінах  і  просить  заходився.
Прислухається  і,  чудо,  мовить  голос  стиха:
-  Добре,  діду,  буде  твоя  баба  –  головиха.
Вирушив  старий  до  вілли,  поки,  ще  не  пізно,
Аж  їде  баба  «бобиком»,  поглядає  грізно.
-  Де  тебе  чорти  носили,  криві  твої  руки,
Є  у  мене  одна  справа  до  тієї  «щуки».
Що  ти  очі  вирячаєш?  Тьху!  А  що  б  ти  скиснув!
Побула  я  «головою»  -  ні  грошей,  ні  зиску.
Ми  ж  життя  їй  врятували,  треба  борг  вертати,
Хочу  я  у  Києві  бути  депутатом.
Узявся  дід  за  голову.  Боже,  що  робити?
Як  же  ж  мені  про  таке  ту  рибку  просити?
Пішов  таки,  попросив…  Море  забурлило…
Ото  ж  і  попалася  діду  «нечистая  сила»!

Через  час  якийсь  надійшла  діду  телеграма  –
«Зустрічай  старий  пеньок,  їде  твоя  мама,
Приготуй  прийом  шикарний,  бо  обсмажу  пір’я»,
Дід  усе  облаштував,  вийшов  на  подвір’я.
«Мерседесом»  їде  баба,  поруч  бодігарди,
(У  такої  депутатши  не  знайдеш  ти  правди).
Розцяцькована,  як  «йолка»,  сумка  від  «Гермеса»,
Мешти  від  «Луї  Віттона»  -  вилита  принцеса!
Каже:  -  Ну  привіт,  старий!  Ще  не  встигнув  вмерти?
Ну,  то  треба  з  твоєю  «мойвою»  дещо  перетерти.
Ми  на  фракції  рішили  не  пастися  ззаду,
Хочу  тепер  обійняти  президентську  посаду.
Дід  у  ноги:  -  Бабо,  люба,  не  гніви  ти  Бога!
А  вона  до  нього:  -  Що?  Ти,  козел  безрогий!
Когут  ти  общіпаний,  дідько  б  тебе  взяв.
Сто  чортів  тобі  в  печінку,  що  б  не  виступав.
Щоби  твої  половинки  по  шву  розійшлися,
Що  б  ти  на  гаку  повис  і  в  ложці  втопився.
Я  тебе  кормлю,  пою,  свиняче  ти  рило,
Уперед  за  булавою!  (  Ото  бабу  вкрило!)
Вийшов  дід  на  узбережжя,  сів  і  гірко  плаче,
А  на  морі  не  спокійно,  хвилі  так  і  скачуть!
Вислухала  рибка  діда  і  знов  дала  згоду:
-  Буде  бабі  булава  й  президентські  клейноди.

Влаштувала  собі  баба  гетьманський  комфорт,
Возить  її  всюди  спеціальний  борт.
Сидить  собі  з  булавою,  віддає  накази,
А  про  діда,  за  весь  час  не  згадала  й  разу.
Їздить    часто  у  Карпати,  у  всякі  Буковелі,
Навіть  паспорт  закордонний  має  у  кишені.
Вжилась  баба  у  роль  «державного  мужа»,
Ну,  а  свій,  їй  уже  і  «не  нужен».
Прийшов,  якось,  дід    до  баби  –  не  знає  де  сісти,
Депутати  біля  неї,  усілякі  міністри.
Генералів  ціла  хмара,  іноземні  гості,
А  баба  все  одно,  аж  чорна  від  злості.
-  Що  ти,  зморщений  опеньок,  до  мене  припхався?
Ти  ж  мені  усе  життя  зломав,  і  не  побоявся?
Говорила  мені  мама,  не  виходь  за  нього,
Не  приходь!  Наступний  раз  поломаю  ноги!
Хоча,  ні.  Ану  постій!  Сядь  отут  і  слухай.
Щось  тобі  сказати  хочу  тихенько  на  вухо.
Якщо  чесно,  вже  набридло  тицять  булавою,
Я  б  тепер  хотіла  стати  рибою  отою!
Поставила  би  в  стійло  усіх  морських  гадів,
Керувала  би  ними  на  підводнім  параді.
Що  б  усі  царства  мені  підкорились,
І  що  б  без  мене  нічого  в  світі  не  робилось.
Я  б  тоді  сама  собі  рядила  –  годила,
Пливала  б  по  всім  морям,  кораблі  топила.
Океанів  величезних  була  б  господиня,
А  та  «тюлька»  що  б  у  мене  була  за  рабиню!

Дід  нічого  не  сказав,  сумно  посміхнувся,
Зібрав  свої  речі,  на  берег  вернувся.
А  на  морі  страшна  буря  ходить  берегами,
Вітер  свище,  хвилі  зростом,  наче  те  цунамі.
Рибка  вислухала  діда,  тай  собі  сміється:
-  Як  живеш  ти  з  нею  досі,  як  тобі  вдається?
Каже  дід:  -  Як  я  женився,  була  молодою,
Але  якось  непомітно  стала  ось  такою.
Казали  мені  мама,  не  бери  з  чужини,
Кращої  немає  дівки,  як  наша  з  України.
Ну,  а  ця  мені  шептала:  -  Буду  я  с  табой,
И  любить  да  гроба  буду,  мілий,  дарагой…
-  Добре  діду,  за  те,  що  був  вірний  ти  своїй  бабі,
Візьмеш  собі  її  пенсію  за  всі  ті  посади.
Маєш  віллу  біля  моря,  будеш  жити  сито,
Ну,  а  бабі  зостанеться  розбите  корито.

Казка,  звісно,  не  правдива,  але  натяк  вірний,
В  виграші  буває  той,  хто  простий  і  мирний.
Ну  і  висновок  зроби,  як  це  прочитаєш  –  
Не  шукай  в  чужому  краю  те,  що  вдома  маєш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022

Прогноз погоди

Прогноз  погоди

Збирається  Стецько  в  ліс
На  полювання.
Поклав  рушницю,  набої,
Обмундирування.
-  Добре,  що  б  не  було
На  завтра  негоди!
Вирішив  перевірити  
Прогноза  погоди.
Взяв  пульт  у  руки,
Клацає  по  кнопках,
Ось  найшов  канал  потрібний,
А  там  така  красотка!
Стоїть  з  указкою  в  руках,
Десь  у  хмари  тиця.
Фігурка  модельна,
Коротка  спідниця.
Личико,  як  намальоване,
Струнка  та  висока.
Губки  червоні,  як  маки,
Круглесенька  попка.
Голос  чарівний,  як  у  феї,
Очі,  як  озерця.
У  Стецька  почало  шалено
Калатати  серце.
Груди,  як  кавунчики
З  блузки  випадають.
Стець  зайорзав  на  стільці,
Хтось  жеж  її  має?
Ніжки  точені,  філігранні,
Зубки,  як  перлини.
Стецько  вже  себе  уявляє
З  нею  на  перині.
І  тут  пес  як  загавкає,
Трясця  його  мамі!
Поклав  край  Стецьковій
Еротичній  уяві.
-  Так,  з  такими  ведучими
Я  прогноз  не  взнаю.
Краще  піду  його  в  газеті
Почитаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022

Бавовна

                             Бавовна

-  Бавовна,  що  воно  таке?
Маленька  дівчинка  в  садочку  запитала.
 -  Питання  слушне,  хоч  і  не  просте,
Уважно  слухай,  щоби  ти  надалі  знала.
Бавовна  на  бавовнику  росте,
На  кущику  із  шорсткими  листками.
Що  року  кущик  той  цвіте,
Чарівними  пахучими  квітками.
А  по  квітках  лишаються  плоди  –  
Такі  собі  коробочки  –  пуделка.
От  в  них  бавовна  і  сидить,
Біленька  і  помітна,  ген  з  далека.
Вона  легенька,  як  з  тополі  пух,
На  дотик  лагідна,  неначе  вата.
У  кошики  її  збирають  і  тканину  тчуть,
З  якої  роблять  одяг,  вам,  малята…
А  ще  бавовна  –  це  такий  димок,
Що  над  ворожими  дахами  виростає.
І  там,  де  з’явиться  такий  хлопок,
Немає  вже  нічого,  що  стріляє.
Улюблені  її  місця  –  це  артсклади,
Авіабази,  логістичні  центри,
Командні  пункти,  де  засіли  вороги,
Стоянки  техніки  і  паливом  цистерни.
Вона  гуркоче  з  неба,  наче  грім,
Був  міст  цілий  і  раптом,  вже  дірявий.
Колона  танків  не  проїде  вже  по  нім,
А  у  ночі  вона  ефектна  і  яскрава.
Бавовна  може  буть  на  кораблях,
І  у  портах  трапляється  бавовна.
Ми  нею  відмічаєм  перемоги  шлях,
Вантажимо  противника  по  повній.
Її  бояться  ті  злодії  не  спроста,
Ховаються,  як  миші  по  підвалах.
Але  вона  червоно  –  полум’яним  зацвіта,
І  білим  попелом  вкриває  кожен  спалах.
Хто  бачив  і  відчув  її  зблизька,
Уже  про  враження  нікому  не  розкаже.
Вона  як  блискавка  –  смертельна  і  швидка,
Як  Божа  кара,  невідворотня,  майже.
Ніхто  не  знає  де  і  як  її  чекати,
А,  як  діждеться,  то  відчує  сповна.
В  передчутті  її  тривожно  спати,
Бавовна,  вона  і  в  Африці  –  бавовна.
Щоб  лихо  це  до  тебе  не  прийшло,
Потрібно  бути  мирним  і  привітним.
Не  множити  і  не  плодити  зло,
А  ту  бавовну,  що  в  коробочках  ростити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022

Герої

                                                                                   Герої

-  Ми,  лікарю,  герої  з  вами  на  віки!
-  Чому  це  раптом,  з  дива  це  якого?
-  Тому,  що  ви  працюєте  за  копійки,
   А  я  лікуюсь,  відповідно,  хрін  зна  в  кого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

Ах, как же хочется победы

Ах,  как  же  хочется  победы

Ах,  как  же  хочется  победы!
Хоть  где  –  нибудь  и  как  –  нибудь.
Как  под  Полтавой  били  шведа,  
Сейчас  кого  -  то  долбануть!
И  вдруг,  по  щучьему  веленью,
Как  в  старой  сказке,  я  не  вру!
Исполнил  все  наши  хотенья,
России  вождь  -  Великий  Пу.
В  сиянии  ботоксной  улыбки,
Туда  -  сюда  в  мозгу  парит.
Направо  -  песенку  заводит,
Налево  -  сказку  говорит.
И  песня  та,  звучит  в  эфире,  
И  мысль  в  той  песенке  одна,
Не  даром  помнит  вся  Россия
Про  славный  день  Бородина.
А  сказка,  сказка  про  победу,
Иль  мы  не  Невского  сыны?
Отсель  грозить  мы  будем  шведу!
Хотят  ли  русские  войны?
Мы  от  Москвы  до  самых  до  окраин,
От  Вашингтона  до  Австралии.
В  любом  ближайшем  океане
Помоем  наши  сапоги.
Спасибо  деду  за  победу,
Мы  это  можем  повторить.
Любого  своего  соседа,
Научим  родину  любить.
Россия  войн  не  начинала,
Они  все  сами  по  себе.
Один  конец  -  одно  начало,
А    гуляю  по  Москве!
Враги  сожгли  родную  хату,
Но,  это  в  песенке,  мой  друг!
Теперь  мы  русские  солдаты,
За  нами  город  Учкудук.
Орленок  выше  солнца  вьется,
Выпрыгивая  из  одежд.
Нам  регулярно  достается
Медаль  за  город  Будапешт.
Вскипает  ярость  в  чистом  поле,
Кого  -  то  там  опят  бомбят.
Нас  оставалось  только  двое,
Из  восемнадцати  ребят.
Броня  крепка  и  танки  быстры,
Сгорает  пламенный  мотор.
Шахтеры  мы  и  трактористы,
Инструктор  -  дядька  Черномор.
От  нациков  и  наркоманов,
Очистим  ваш  любимый  край.
Как  завещал  певец  Газманов
И  п...р  Басков  Николай.
Мы  -  русские,  мы  -  офицеры,
Деваться  нам  уж  некуда.
У  нас  все  тело  под  прицелом,
Гори,  гори  моя  звезда.
И  путь  твердит  нам  неприятель,
Что  мы  не  мыты  и  рабы.
Пусть  знает  наш  гробокопатель,
Мы  делу  Путина  верны.
Катюша  на  берег  выходит,
Плывут  туманы  над  рекой.
Час  пораженья  на  подходе,
Бери  шинель  -  пошли  домой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960347
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2022

Контрацепція

     Контрацепція

Призначив  якось  гінеколог  одній  дамі,
Пігулки  хитрі,  що  би  не  завагітніла  вона.
Та  бачить  її  знову  в  себе  на  прийомі,
Хоча  минуло  часу  місяць  –  півтора.
-  Скажіть  мені,  як  сталось  так,  що  я  вагітна?
Питає  в  лікаря  розгнівана  мадам.
-  Ви  ж  обіцяли  контрацепцію  могутню,
І  ми  її  вживали,  бо  довірилися  вам.
-  А  раптом,  пані  випити  таблеточку  забула,
Десь  закрутилася  -    робота,  діти  чи  мігрень…
-  Я,  може  пару  раз  і  пропустила,
Та  чоловік  приймає  регулярно,  кожен  день.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

Ген, за виднокраєм

             Ген,  за  виднокраєм

Ген,  за  виднокраєм,  сонце  в  небі  грає,
В  світанковім  лісі  пташечка  співає.
Соловейко  любий,  друже  мій  ласкавий,
Заспівай  нам  пісню  про  козацьку  славу.
Ту,  що  і  списами  й  кулями  побита,
Побратимів  кров’ю  жаркою  полита.
Ту,  що  здобуваєм  з  шаблею  в  руках,
В  запорозьких  грізних  січових  полках.

Ой,  ти  соловейку,  соловейку  друже,
Заспівай  нам  пісню  про  червону  ружу.
Про  дівчину  красну,  з  русою  косою,
Що,  як  повернуся,  заберу  з  собою.

Ген,  у  синім  морі,  в  хвилях  тонуть  зорі,
Підняли  вітрила  лицарі  суворі.
Линуть  до  далеких  кримських  берегів,
Визволять  з  неволі  душі  козаків.
Тих,  що  потерпають  у  важких  кайданах,
Батогами  битих,  клятим  бусурманом.
Тих,  по  кому  плачуть  вдома  сироти,
Ти  до  них  по  хвилях,  чаєчка  лети!

Ой,  ти  соловейку,  прокидатись  треба,
Заспівай  нам  пісню  та  й  про  синє  небо.
Про  лебідок  білих,  що  летять  у  ньому,
І  мене  від  лиха  заберуть  додому.

Ген,  степом  широким,  вітер  на  всі  боки,
Там  гуляють  хлопці,  хлопці  кароокі.
Кониками  вертять,  шабельками  грають,
В  кришталеві  чари  волю  наливають.
Ту,  яка  колише  степом  буйні  трави,
Сонцем  відігріту,  вимиту  дощами.
Ту,  яку  так  важко  у  руках  втримати,
І  потрібно  знову  й  знову  здобувати.

Ой,  ти  соловейко,  доле,  моя  доле,
Заспівай  нам  пісню  про  пшеничне  поле.
Про  велику  дружну  і  міцну  родину,
І,  нарешті,  вільну  нашу  Україну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

Трофей

Трофей

Прийшов  бувалий  мисливець,
До  молодого  в  гості.
Посиділи  вони  за  столом,  
Показали  тости.
А  як  жінки  почали  готувати
Чаї  та  кофеї,
Повів  молодий,  старого
Подивитися  трофеї.
Ходять,  роздивляються
Голови  на  стінах.
-  Он  того  я  з  Африки  привіз,
Цього  із  Сибіру.
А  оце,  найкращий  екземпляр,
Бачиш  які  роги?
Скільки  ж  я  за  ним  ходив,
Трудив  свої  ноги!
Старий  крутить  головою,
Морщить  лоба  свого:
-  То  такий  собі  трофей,
Може  буть  в  любого.
От  у  мене  роги  ви́сять,
І  більші  і  товщі.
-  Дивного  тут  нічо’  нема,
Ти  ж  жонатий  довше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022

Продам вам сына

Продам  вам  сына


Продам  вам  сына  –  цена  пятерка,
Пять  миллионов,  в  смысле,  стоит.
Ему  -    то  девятнадцать  только,
Но,  это  вам  как  раз  подходит.
Он  мальчик,  в  принципе,  послушный,
Ну  так,  покуривает,  правда.
Но  к  алкоголю  равнодушный,
А,  в  армию  готов,  хоть  завтра.
Мы  сами  беженцы  с  Донбасса,
И  восемь  лет  живем  в  России.
Хоть  документы  на  гражданство,
Лишь  года  два,  как  получили.
Нам  обошлось  это  прилично,
Что  бы  ускорить  процедуру.
Без  малого,  «лимон»  наличкой,
Через  знакомых  отстегнули.
Часть  денег  у  друзей  заняли,
Какие  -    то  имелись  в  доме,
А  остальные  в  банке  взяли,
Кредит  по  -  быстрому  оформив.
И  вот  узнали,  что  солдату,
Кто  на  контракт  пойдет  служить,
Приличную  дают  зарплату,
За  год  накопишь  –  можно  жить!
А  если,  вдруг,  поход  военный,
Так  там  вообще  нормально  платят.
Плюс  деньги  будут  за  ранения  –  
Война  идет,  а  ты  в  палате!
Хотя,  ведь  могут  и  убить…
Зато  там  сумма  –  каждый  офигеет!
Кредит  мы  сможем  погасить,
Долги  отдать,  ремонт  доделать…
Оно  конечно,  сына  жалко,
Кровинка,  все  -    таки,  родная.
Но,  сгинет  то,  не  в  пьяной  драке,
А,  как  бы,  долг  свой  исполняя.
За  родину,  ведь,  не  зазорно,
Кругом  и  так  все  умирают.
Рожать  героев  не  позорно,
У  меня  еще  три  подрастают…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959794
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2022

Діагноз

                                                                                     Діагноз

-  Не  можу  вам,  шановний,  поставити  діагноз,
Я  думаю,  можливо  це  алкоголізм...
-  Та  ладно,  лікарю,  я  якось  іншим  разом,
Зайду  до  вас,  коли  протверезієте  зовсім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022

У м’ясника

                                                                 У  м’ясника

Одного  разу  у  неділю,  в  день  базарний,
До  м’ясника  у  лавку  ребе  завітав.
І  вказуючи  пальчиком  на  окорок  копчений,
-  По  чому  ваша  риба  –  у  господаря  спитав.
-  Ви  помилилися,  шановний,  це  свинина,
Говорить  продавець,  від  здивування  витрящає  очі.
-  Мій  друже,  я  не  питаю  вас  як  називається  ця  риба,
Я,  всього  навсього,  ціну  її  дізнатись  хочу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022

Шкідлива порада

     Шкідлива  порада

Зустрілось  двоє  і  один  говорить  :  
-  Знаєш,  друже,
 Прийшлось  мені  до  лікаря  сходити.
І  той,  мене  сказав,  що  згубно  дуже,
Перед  обідом  чарку  пропустити.
-  Тю!  Так  я  тобі  без  лікарів  скажу,
Що  це  шкідливо,  душу  не  обманеш!
Пропустиш  раз  один,  а  потім  два,
А  потім  зовсім  пити  перестанеш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022

Спасибо деду за победу!

Спасибо  деду  за  победу!

Пишу  вопрос  вам,  дедов  внуки,
Но  не  надеюсь  на  ответ  -
Из  края  обреченного  на  муки,  
Где  совесть  съели  на  обед.
Вопрос  такой,  такого  плана,
Не  нужно  сразу  щерить  пасть.
Как  внуки  деда  -  ветерана,  
Смогли  так  низменно  упасть?
Мне  интересно,  без  подвоха,  
Не  вяжется,  ведь,  мысль  сама!
Иль  воспитали  вас  так  плохо,  
Иль  недостаточно  ума?
Вопрос  о  лозунгах,  однако,  
Без  них  вас,  просто,  нет  совсем.
На  них  вы  “скушали  собаку”,
Но,  есть  ньюансы,  между  тем.
“Спасибо  деду  за  победу  !”  -
Ваш  лозунг  явно  устарел.
Ведь  вы  устроили  такое,  
Что  дед  ваш  явно  не  хотел.
Вы,  деда  имени  не  помня,  
Несете  на  парад  его  портрет,
Вопрос  себе  не  задаете  -
А  мой,  вообще  ли  это  дед?
Не  зная  где  его  могила,  
Как  выглядит  его  лицо,  
Неужто  в  школе  вас  учили
Вживаться  в  роли  подлецов?
Коль  деду  вашему  проснуться,
Воскреснуть,  выпала  б  судьба.
У  Бога  он  бы  попросился
Назад,  в  могилу,  от  стыда.
Он  мир  очистив  от  напасти,
Проклявши  новую  войну,
Увидел  фюрера  при  власти
И  внука  верного  ему.
Людей  убитых  пропагандой,
Безумны  все,  и  стар  и  млад.
Фашистов  кровожадных  банду
И  свастику  на  новый  лад.
Кто  явно  исковеркал  правду,
И  деда  пламенный  завет,
Тот  не  окажется  оправдан,
За  все  придется  дать  ответ.
Так,  что  забудьте  вовсе  деда,
Пусть  спит  себе  спокойным  сном.
Вы  не  достойны  ни  победы,
Ни  светлой  памяти  его...

Спасибо  деду  за  победу!  -
Скажу  я  деду  своему.
Отцу  и  брату  и  соседу,
Всему  народу  моему.
Лица  я  деда  не  забуду,
И  звука  имени  его.
И  никогда  не  позабуду,
Что  сделал  он  и  для  чего.
Вопросов  больше  не  имею,
У  вас,  коль  будут,  дам  ответ.
Не  ждите  жарких  поцелуев,
Алина,  Украина,  восемь  лет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959567
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2022

Другий шанс

                         Другий  шанс

Везуть  каталкою  санітари,
У  морг  пацієнта.
Як  вони  між  собою  кажуть  –  
Нового  клієнта.
Розтрясли  його  добряче,
Дорога  не  рівна.
А  він  візьми,  та  й  оживи,
Як  це  не  дивно.
Роззирнувся  навкруги,
Вирячив  очі:
-  Хлопці,  вертайте  мене  взад,
Я  ще  жити  хочу!
Що  ви  стали,  як  воли,
Ану  ворушіться!
Випав  мені  другий  шанс,
На  світ  народиться!
-  А  ви,  хворий,  не  тріпайтесь,
Просто  розслабтесь.
До  моргу  шлях  далекий,
Усе  може  статись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Чукотка

Чукотка

Заблукали,  якось  у  тундрі,
Мисливці  з  Чукотки.
Йдуть  поволі,  гукають,
Крутять  тріщотку.
Каже  один  до  другого:
-  Починай  стріляти,
Має  це  допомогти  людям
Нас  шукати.
Той  стріляє,  раз  по  разу,
Аж  рука  стомилась.
На  даремно,  допомога
Так  і  не  згодилась.
-  Стріляй  но  ще,  друже.
Волає  щосили.
-  Нема  вже  чим,  однак,
Скінчилися  стріли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Осінні зуби

           Осінні  зуби

Прийшов  в  лікарню  чоловік  пожилий,
А  лікарю  займатись  з  ним  облом.
-  У  мене,  каже  пацієнт,  всі  зуби  пожовтіли!
-  Так  це  ж  не  дивно,  осінь  на  вікном!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022

Я здесь, я в Киеве…

   Я  здесь,  я  в  Киеве…
                       (ответ  А.Я.Розенбауму)

Я  здесь,  я  в  Киеве,  на  берегах  Славуты,
София,  Лавра,  колокольный  звон.
Пришел  к  нам  гость  незванный  ранним  утром,
Вылмывая  двери  сапогом.
И  снова,  как  в  далеком  сорок  первом,
Армады  танков  едут  по  полям.
Со  свастикой,  а  как  же,  неизменно!
Но  в  форм  буквы  Зет,  на  рычагах  -  Иван!
Был  князь  у  нас  в  истории  совместной,
К  войне  готовясь,  предупреждал  сперва.
А  вы,  потупив  взгляд,  твердите  повсеместно  :
-    Спецоперация,  ну  что  вы,  не  война!
Такого  слова  нету  в  нашем  лексиконе,
А  лозунг  “Нет  войне”  давно  уж  под  замком.
Нам  песен  бы  побольше,  на  “Радио  Шансоне”,
Про  русский  дух,  отчизну,  казаков...

Чего  на  зеркало  пенять,  коль  рожица  кривая,
В  истории  России  множество  имен.
Такие  есть,  “шо  мама  дорогая”,
Но  это  -  ваше,  ваша  совесть,  ваш  закон.
Шухевич  не  отменит  Власова  или  Краснова,
Ракетой  русской  был  разбужен  Бабий  Яр.
У  всех  есть  разного  -  хорошего,  полхого,
Но,  господа,  зачем  же  разжигать  пожар!
Фашистов  вместе  истребили  мы  когда  то,
А  новые  полезли  как  прыщи.
Но  прежде  чем  искать  сучек  в  глазах  у  брата,
В  своем  -  бревно  сначала  поищи!
Не  все  спокойно  в  “русском  королевстве”,
Имперский  дух,  патриотический  угар  :
-    Мы  выступаем  строго  по  традиции!
Вы  не  согласны?  Вот  вам  ядерный  удар!

Как  грустно  слышать  от  того,  кто  со  своей  орбиты,
Нас  учит  жить  и  поступать  по  “чесноку”.
Что  русское  оружие  только  для  защиты,
Что  русские  не  могут  развязать  войну!
Не  ты  ль  Россия,  щедрою  рукою,
Подбрасывала  в  топку  уголек?
Что  бы  пожар  войны,  развязанной  тобою,
За  восемь  лет  в  Донбассе  не  умолк.
Вам  в  Питере,  наверное  виднее,
Куда  прицельно  прилетит  снаряд.
Но  Вы  спросите  у  раввина,  у  муллы,  у  иерея,
Зачем  вообще  в  кого  нибудь  стрелять?!

Вы  пели  песню  про  детей  Донбасса,
Там  мальчик  ко  Всевышнему  взывал.
Наверное,  тот  зов  дошел  до  русских  асов,
Разогревая  их  боевой  запал.
Стоят  на  взлетке  мощные  машины,
Смертельный  груз  развешан  под  крылом.
Но  спросит  мама  у  вернувшегося  сына  :
-    Сыночек,  а  стрелял  то  ты  по  ком?
Кто  вам  назначил  цели  эти,
Госпиталя  и  школы  и  сады,
В  особенности  те,  где  надпись  ДЕТИ.
-    Так,  там  нацисты!  Остальное  до  “балды”.

Вы  Нежин  вспомнили,  разгневанную  Гнивань,
Добавлю  я  с  десяток  городов.
Чернигов,  Сумы,  Волноваха,  Умань,
Житомир,Фастов,  Овруч,  Львов.
Изюм,  многострадальный  Мариуполь  -
Жемчужина  Азова,  гордость  моряков!
Бердянск,  Макаров,  Мелитополь,
Ирпень,  Гостомель,  Буча,  Васильков.
И  первая  столица  -  гордый  Харьков,
Взывает  к  Вам  с  разбитых  площадей.
Давно  не  видел  он  фашистских  танков,
Дождался  русских,  хоть  глаза  залей!
Глаза  зальются  горькими  слезами,
Солдатских  вдов,  сирот  и  матерей.
За  теми,  кто  без  почести  и  славы,
Зарыт  в  земле,  в  чужой,  а  не  в  своей.

Мы  вышли  из  одной  купели,
Народа  два  и  две  судьбы.
Нам  -  строить  жизнь,  растить  детей,
Сажать  деревья.
Вам  -  горечь  покаяния  и  гробы!
А  Мрія  наша,  взорванная  вами,
Восстанет  с  пепла  общею  мечтой.
И  гордостью,  что  землю  отстояли,
Что  детям,  внукам  обеспечили  покой.
Мечтой  о  том,  что  брат  не  нападет  на  брата,
Да  и  не  братья  мы,  уж  сказано  давно!
Соседи  -  да,  но  мы  не  виноваты,
Соседей  выбирать  нам  не  дано!
Мы  выстоим,  кровь  предков  к  нам  взывает,
Вы  -  растворитесь,  словно  с  белых  яблонь  дым.
И  стар  и  млад  отчизну  защищает,
Отпор  и  вам  и  всем  другим  дадим!

Я  здесь,  я  в  Киеве,  на  берегах  Днепра  седого,
София,  Лавра,  колокольный  звон.
Хотите  в  гости  -  приезжайте  снова,
Но  не  на  танках  -  вышвырнем  вас  вон!

18.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959365
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2022

Дилема

Дилема

Прийшов  Микола  до  кардіохірурга,
Щось  стало  трохи  серце  барахлить.
З’явилася  давненько  вже  ця  скарга,
Любив  він  добре  випить  й  закусить.
Його  поклали  на  кушетку,  роздягли,
Залізними  дротами  обмотали.
Зробили  знімки,  стукали,  трясли,
А  потім  у  трубу  якусь  запхали.
-  Ну  що  скажу  я,  ситуація  складна,
Оперуватись  треба  терміново.
-  Ви  що,  я  зможу  тижня  через  два,
Мені  ж  підходить  черга  до  зубного.
Ви  знаєте,  я  скільки  в  ній  стою?
Давно  хотів  поставить  нові  зуби.
Ну  що  ж  ви  замовчали,  лікарю?
Заснув,  чи  що?  От  дивні  люди!
-  Та  ні,  я  уявив  картину  ось  таку  –  
Тихенько  грає  музика  над  вами.
А  ви  спокійно  лежите  собі  в  гробу,
З  красивими,  сліпучо  –  білими  зубами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022

Голівуд нам допоможе

     Голлівуд  нам  допоможе


Дізнався  Голлівуд,  що  сталося  в  нас  тут,
І  як  нормальні  люди(  вони  ж  бувають  всюди),
Зібрались  бить  тривогу,  про  братську  допомогу,
Що  б  Україна  –  мати,  могла  чим  воювати.

Джолі  Анджеліна  придбала  Javellin  –и,
А  чоловік  її,  Бред  Пітт  –  новенький  вертоліт.
Купує  Міккі  Рурк  Gepard  –ів  десять  штук,
Відомий  всім  Тім  Ротт  –  системи  Patriot,
Актриса  Міля  Кларк  –  ракети  Tomahawk.
Старенький  Аль  Пачино  відклав  свій  відпочинок,
З  рахунку  гроші  зняв,  нам  HIMARS  –и  дістав.
Винищувачі  Raptor,  і  зовсім  і  не  раптом,
Організував  Уілл  Сміт,  ще  той  космополіт!
У  Роберта  Де  Ніро  в  Нью-Йорку  є  квартира,
ЇЇ  він  обміняв  на  сотні  дві  NLAW.
А  Квентін  Тарантино,  як  не  любив  машини,
Продав  свій  Мерседес  –  купив  MLRS.
Джим  Керрі  й  Джонні  Депп,  так  напрягли  держдеп,
Що  він  спокійно  взяв  –  сто  Abrams  –ів  віддав,
А  із  таємних  складів  пів  сотні  Leopardi  –ів.
Веселий  Рей  Ліота,  надибав  десь  по  квоті,
Посилкою  прислав  системи  Karl  Gustaff.
Сімейство  Болдуінів  теж  нашкребло  у  скрині,
Від  всього  товариства  на  комплекси  С  -300.
І  хлопці  з  AC/DC  не  відсиділись  в  лісі,
На  продані  гітари  набрали  Bayraktar  –ів,
А  древній  Stratocaster  Махнули  на  Bushmaster.
Доставив  із  Парижу,  не  дивлячись  на  грижу,
Сім  гаубиць  Cezar,  сам  Депардьє  Жерар.
Один  солідний  мен,  якого  звуть  Шон  Пенн,
Десь  мав  на  флоті  блат  і  притягнув  фрегат.
Джорж  Клуні,  той  разом,  із  А.  Банденрасом,
Відправив  без  затримки  гармати  М  три  сімки.
Місіонер  Том  Круз,  також  не  боягуз,
Придбав  на  мільйон  спорядження  вагон.
Красуня  Шерон  Стоун  замовила  Brimstone
Ракети  типу  Stinger  придбала  Кім  Бесінгер,
Шварценеггер  і  Сталлоне  на  двох  взяли  патрони,
Друзяка  Дуглас  Майкл  –  бронемашини  Srtyker.
Усі  придбання  склали,  гарненько  спакували,
А  вже  Кіану  Рівз  все  літаком  розвіз.
Кого  ми  не  згадали,  нам  теж  допомагали,
От  тільки,  Стівен  Сігал,  ногами  люто  дригав,
Весь  час  переживав,  що  б  путін  не  програв.
Даремно  він  старався  і  марно  сподівався,
Бо  заслужив  капут  кремлівський  ліліпут!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022

Нічне полювання

Нічне  полювання

Раз  прийшов  Стецько  додому
З  нічного  полювання.
Притягнув  мішок  чималий  –  
Нагороду  за  старання.
Жінка  в  захваті  питає:
-  Що  ти,  милий,  вполював?
Видно,  щось  солідне  втрапив,
Не  даремно  ніч  не  спав.
Стецько  жінці  відповів,
Із  поважністю  солдата:
-  Їжаків  мішок  набив,
Буду  я  з  них  шкурки  драти.
Ви  із  мамою  твоєю,
Стали  не  послушні.
Я  пошию  дещо  з  шкурок,
Є  ідея  слушна.
Обіцяв  мені  кравець,
Той,  що  з  лісопилки.
Буде  тобі  комірець,
А  теші  –  устилки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022

Соняхи при дорозі

Соняхи  при  дорозі


На  херсонщині,  де  ген  земля  розрита,
Вирвами  снарядів  і  ракет.
Їхав  я  додому  в  кінці  літа,
І  побачив  соняхів  букет.

Квіточки  при  самому  узбіччі,
Мов  сирітки  зблися  в  кружок.
Схожі  так  на  наше  сонце  вічне,
Навкруги  —  розпечений  пісок.

Спогади  дитинства,  як  лавина,
Швидко  заполонили  думки.
Соняшник  —  це  символ  України,
Жовте  сонце  з  небом  голубим.

В  спогадах  тих  незабутніх,
У  бабусі  в  тихому  селі.
Ми  ховались  в  соняхах  могутніх,
Як  в  таємнім  лісі  чарівнім.

Ліс  зелений  з  жовтими  вершками,
З  часом  похилився,  пострарів.
Світ  дзвенів  веселими  пташками,
Соняшник  зернятками  дозрів.

І  посипалися  сонячнії  дітки,
Буде  людям  добрий  урожай!
Виростили  сонцелику  квітку  -
Виплекають  хліба  каравай!

Дивно,  що  серед  пісків  пекучих,
Де  недавно  йшли  важкі  бої,
Де  природа  з  болю  гірко  плаче,
Сльози  сонця  досягли  землі.

Де  ж  ви  тут  з’явились,  немовлята?
Хто  ж  годує  ніжні  корінці?
Чом  відблись  ви  від  мами  з  татом?
Вам  б  з  братами  й  сестрами  рости!

Може  поле  те  було  уже  не  в  змозі,
Ще  подбати  про  кількох  дітей?
Той,  хто  вас  посіяв  при  дорозі,
Мало  сподівавсь,  що  проросте.

І  схиливши  голови  гарячі,
Мовили  тихенько,  мов  здаля:
-  Та  не  сіяв  нас  ніхто,  юначе,
Ми  самі,  з  кишені  москаля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022

Ідеальий зріст

                                               Ідеальний  зріст

Приходить  на  прийом  огрядний  пацієнт,
В  руках  тримає  розпочату  шоколадку.
А  лікар  думає,  який  би  це  сказати  «комплімент»:
-  Я  бачу,  каже,  з  апетитом  все  у  вас  в  порядку.
-  Та  я  не  їм  нічого,  перед  ліками  лишень,
Для  схуднення  таблетки,  ефективні  дуже.
Приймати  їх  потрібно  шість  разів  на  день,
Але  ж  вони,  зараза,  п’ються  після  їжі.
Вага  зростає  в  мене  навіть  в  піст,
Ану  прикиньте  по  табличкам  вашим.
Який  мені  підходить  ідеальний  зріст,
Виходячи  із  того,  що  я  важу.
-  Давайте  –  но,  прикинем,  станьте  на  ваги,
Надіюсь,  що  під  вами  їм  не  вмерти.
Побачим  зараз  разом,  це  нам  до  снаги,
Ваш  ідеальний  зріст  –  чотири  метри!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022

Странная страна

                             Странная  страна

Мы  те,  кто  прошлым  лишь  живет,
И  будущее  наше  не  известно.
Нас  ничего  хорошего  не  ждет,
Что  будет  дальше,  нам  не  интересно.

Умом  мы  скудны,  но  богатые  душой,
И  то,  нам  это  рассказали.
Помог  экран  волшебный  голубой,
Ведь  сами,  вряд  ли  б  мы  узнали.

В  руках  есть  сила,  позавидует  атлет,
Такая,  что  готовы  гнуть  подковы.
Но  вот,  построить  теплый  туалет,
На  это  мы,  пока  что,  не  готовы.

Хранится  газ  у  нас  в  хранилищах,
И  нефтью  переполнены  цистерны.
Но  ужин,  все  ж,  готовим  на  дровах,
И  печкой  греем  дощатые  стены.

Имеем  первый  атомный  потенциал,
И  в  космос  мы  по  прежнему  летаем.
Но,  как  то,  уровень  немножечко  отстал,
В  ракете  дырку  пальцем  затыкаем.

В  защите  жизни  впереди  планеты  всей,
За  каждой  животинкой  слезы  проливаем.
Но  не  щадим  же  собственных  детей,
Их  миллионами  в  утробе  убиваем!

По  гуманизму  занимаем  первый  ряд,
Когда  войну  мы  видим  на  экране.
В  реальности  стреляем  всех  подряд,
С  Кораном  или  Библией  в  кармане.

С  войны  с  наградами  прийти,
Мечта  солдата  каждого  и  офицера.
Но  почему  то  жены  просят  привезти,
Цепочку,  миксер  и  кроссовки  нужного  размера.

Ученье  –  свет,  а  не  ученье  –  тьма,
Нет  равных  нам  в  народном  просвещении.
Но,  лишь  в  чужой  стране  увидеть  нам  судьба,
Асфальт  в  деревне  и  электоро  освещение.

Духовность  наша  не  то,  что  у  других,
Подобной  нет  на  всей  планете.
Когда  поубиваем  всех  плохих,
Одни  хорошие  останутся  на  свете.

Умом  духовность  эту  не  понять,
Аршином  ее  общим  не  измерить.
Для  этого  ты  нашим  должен  стать,
Ведь,  только  так  возможно  ей  поверить.

А  музыка,  искусство  и  балет,
Им  нету  равных  в  целом  мире.
Но  мы  спокойно  отправляем  на  тот  свет,
Нам  неугодных,  или  мочим  их  в  сортире.

Глубокая  культура  книжная  у  нас,
Читать  чужим  желательно  в  оригинале.
Но  с  легкостью  мы  можем  помочиться  в  контрабас,
И  так  же  просто  кучу  наложить  в  рояле.

У  нас  есть  тот,  кого  нет  ни  в  одной  стране,
Как  раб  он  на  галере  пашет.
Он  как  прожектор  светит  нам  во  тьме,
Если  его  не  станет,  то  не  будет  и  державы  нашей.

Раздвинули  пределы  родины  моей,
В  пучке  одном  мы  все  едины.
Всего  хватает  нам  –  лесов,  морей,
Нам  не  хватает  только  Украины.

Так  кто  мы,  в  чем  же  наш  секрет,
Подобных  нам  во  всей  вселенной  нету.
Наполнены  внутри  божественным  мы  светом,
Иль,  все  таки,  бесовская  сидит  в  нас  сила?
Ответ  не  хитрый  и  по  правде,  вовсе  нет  секрета,
Мы  просто  –  матушка  Россия!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959049
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2022

Штани

                                                   Штани

Ви  знаєте,  шановний  пане,  що  штани,
Таки,  в  багато  раз  важливіші  жони.
Є  сотні  місць,  куди  ви  можете  податись  без  дружини,
Та  без  штанів,  туди  не  втрапите  й  в  помині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022

Абортарий

                   Абортарий

Не  убивай  меня  сейчас,
Потом  меня  убьют  другие.
Ведь  родине  твоей  подчас,
Нужны  солдаты  молодые.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958937
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2022

Як лікар рекомендував

                               Як  лікар  рекомендував

-  А,  що  це  ти,  Миколо,  рачки  лізеш?
Автомобілем  вже  давно  не  виїжджав.
-  Та,  розумієш,  лікар  прописав  пропить  залізо,
Тепер  нема  машини  й  гаража.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022

Современным патриархам

                             Современным  патриархам

Учил  Иисус,  собрав  двенадцать  пред  собою,
Чтоб  впредь,  не  воспылала  гордость  ни  в  одном  –
Кто  хочет  большим  быть  средь  вас,  да  будет  вам  слугой,
Кто  первым,  вдруг,  захочет  стать,  да  будет  вам  рабом.

Но  вот  наследники  апостолов,  тех  древних  и  святых,
Нам  современные  владыки  –  патриархи.
Уж,  напрочь  позабыли  суть  тех  слов  простых,
Им,  видимо,  от  них  ни  холодно,  ни  жарко.

Один  на  голове  своей  седой  вообразил,
Заместо  митры  православной  –  папскую  тиару.
Второй,  солдат  и  офицеров  святой  иконой  осенив,
Натужно  ищет  оправдания  войны  трагедий  и  кошмаров.

И,  хоть,  две  тыщи  лет  прошло,  но  истина  проста,
Стремится  исповедовать  ее  способен  каждый.
Нам,  просто,  нужно  веровать  в  воскресшего  Христа,
И  самому  искать  в  Евангелии  правду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022

Городська дитина

Городська  дитина

Приїхав  до  діда  на  хутір,
Із  міста  хлопчина.
Як  кажуть  люди  у  селі  –
«Городська    дитина».
Ходить,  тиняється,
Місця  не  знайде.
Все  йому  не  любе  тут,
Все  йому  не  те.
Немає  ні  телебачення,
А  ні  інтернету.
Наче  б  то  приземлився
На  чужу  планету.
Подивився  дід  на  внука,
Тай  собі  не  радий.
Думає,  ану,  дам  йому,
Слушну  пораду:
-  Щось,  ти  внучок  зовсім,
Від  нудьги  закис.
Сходи  із  псом  на  пару,  
Постріляти  в  ліс.
Візьми  мою  рушницю,
Відв’яжи  Сірка.
Така  прогулянка  за́вжди,
Настрій  підніма.
Прибігає  за  годину  –
Довольний  бісяка!
-  Діду,  а  у  вас  була,
Лиш  одна  собака?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

Ібупрофен

                                                                       Ібупрофен

-  Ало!  Швидка?  Мені  потрібна  допомога!
Ви  не  повірите,  мій  чоловік  «олігофрен»!
Він  просто  так,  ні  з  того  і  ні  з  сього,
Взяв  і  проковтнув  Ібупрофен.
-  Ой,  дамочка,  ну  ви  ще  та  одна,
Хвилюєтесь,  неначе  він  пропив  зарплату.
Зробіть  скандал,  щоб  в  нього  розболілась  голова,
Не  пропадати  ж  даром  препарату!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

Компенсація

                                                             Компенсація

-  Послухай,  Ізя!  Мене  вкусив  твій  пес,
Я  вимагаю  компенсацію  за  стрес.
-  Ой,  я  ваш  прошу,  ви  так  не  переймайтесь,
Уже  тримаю  пса,  беріть  його  кусайте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022

Тем, кто промолчал

                   Тем,  кто  промолчал

Вы  видели,  как  камни  плачут,
Как  плавится  и  пенится  бетон.
Стекло  стекает  медленно,  слезой  горячей,
Железо  рвется  как  картон.

Вы  слышали,  как  рушится  стена,
А  с  нею  вместе  дом  многоквартирный.
В  котором,  просто,  вся  твоя  семья,
Становится,  лишь,  штукатурной  пылью.

Вы  слышали,  как  падает  ракета,
И  бомбы  рвутся  в  грохоте  пальбы.
Как  будто  демон  воет  с  того  света,
Не  слышащий  ни  стонов  ни  мольбы.

Вы  видели  глаза  безумные  у  папы,
Нашедшего  в  завалах  не  дышащую  дочь.
А  мишка  плюшевый,  раскинув  лапы,
Лежит  растерзанный,  не  в  силах  ей  помочь.

Вы  слышали  тот  материнский  крик,
Кровь  от  которого  мгновенно  стынет.
Не  волосы,  а  может  поседеть  парик,
И  не  помогут  мокрые  простыни.

Вы  знаете,  что  чувствует  девченка,
Которую  насилуют  солдаты.
В  свои  пятнадцать,  будучи  ребенком,
И  только  в  этом  виноватой.

Вы  слышали,  как  раненый  кричит,
Которому  осколком  оторвало  ногу.
А  из  культи  багровой,  кость  торчит,
И  жизнь  толчками  вытекает  на  дорогу.

Вы  видели  последний  взгляд  коровы,
Убитой  минометной  миной.
И  молоко,  размешанное  с  кровью,
Бегущее  из  стынущего  вымя.

Вы  видели  голодного  младенца,
Лежащего  у  мертвой  на  груди.
Она  сжимает  крохотное  тельце,
А  он  сосок  пытается  найти.

Не  видели!?  Не  слышали!?  Не  знали!?
А  может,  просто  не  хотели?
Глаза  на  все,  привычно,  закрывали,
И  ваши  души  даже  не  болели.

Дай  Бог  достичь  вам  покаяния,
И  искупить  тяжелый  грех.
Ведь  самое  большое  преступление  –
Есть  безразличный  человек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958645
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2022

Самолікування

                                                         Самолікування

-  Ти  знаєш,  куме,  я  лікую  себе  сам,
Щоб  травленню  сприяти  –  випиваю  кухоль  пива.
Як  навпаки,  у  мене  апетит  пропав,
То  білого  вина  бокал,  у  якості  аперитиву.
При  зниженому  тиску,  я  червоне  п’ю,
Коли  вже  зависокий,  то  коньяк  допомагає.
Для  настрою  роблю  собі  коктейль  з  текілою,
А  від  депресії  грам  двісті  віскі  наливаю.
Як  віруса  схопив  –  то  самогонка  з  часником,
Горілка  з  перцем  при  ангіні  горло  прогріває.
-  А  воду  п’єш  ти?  Чи  залишаєш  «  на  потом»?
-  Щоб  воду  пить?  Такої  я  хвороби  ще  не  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022

Його не стало…

                             Його  не  стало…

Його  не  стало,  він  не  повернувсь,
В  бою  він  завжди  був  на  вістрі.
І  час  для  мене  раптом  зупинивсь,
І  розділився  світ  на  «до»  і  «після».

Я  пам’ятаю  свої  перші  відчуття,
Так  тільки  раз  можливо  закохатись.
Це  той,  кого  чекала  все  своє  життя,
В  його  обіймах  так  приємно  просинатись!

На  жаль,  у  долі  був  сценарій  свій,
Чекала  нас  не  затишна  оселя.
А  довелося  одягнути  однострій,
В  глибоких    Азовсталі  підземеллях.

В  підрозділах  служили  різних  ми,
І  бачились,  насправді,  дуже  рідко.
Завжди  якусь  дрібничку  дарував  мені  –  
Солодощі,  весняну  першу  квітку.

Одного  разу  після  бою  він  прибіг:
-  Кохана,  хочу  буть  з  тобою  завжди!
З  фольги  обручки  я  для  нас  зробив,
Настане  мир  –  замінимо  на  справжні.

-  Не  хочу  я  ні  перснів  золотих,
Ні  будь-які  коштовності  й  прикраси.
Пообіцяй  мені,  що  лишишся  живий.
-  А  ти  мені,  що  виберешся  звідси.

Нас  потім  розписав  наш  командир,
Під  час  війни  він  має  таке  право.
Ні  сукні  в  мене  не  було,  а  ні  фати,
А  «Гірко!»  нам  кричали  разом  з  «Слава!».

Тут  знизу  час  по  іншому  іде,
І  кожен  день  живеться,  як  останній.
Усі  поневіряння  і  незгоди  –  все  пусте!
Все  розчинялося  у  нашому  коханні.

А  потім  той  останній  бій  без  вороття…
В  душі  –  пустеля,  випалена  сонцем.
Але,  у  день,  коли  твоє  скінчилося  життя,
Відчула,  що  нове  ношу  під  серцем.

Я  пам’ятаю  кожен  дотик  й  погляд  твій,
Я  зберегла  твої  весняні  квіти.
Для  мене  ти  назавжди,  як  живий,
Коханий  мій,  я  вибралася  звідти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022

Шалений кльов

Шалений  кльов

Збирається  на  рибалку,  бізнесмен  Микола,
Склав  в  машину  вудочки,  садок.
Каже  жінці:  -  Слухай,  люба  Лола!
Їду  я  рибалить  на  ставок.
Приїздить  начальник  із  столиці,
То  такий  завзятий  риболов!
Треба  його  гарно  пригостити,
Може  буде  в  бізнесі  улов.
Жінку  обійняв,  одяг  сандалі,
Сів  в  машину  і  помічнику,
Каже:  -  Купиш  риби  на  базарі.
-  Добре,  шеф,  куплю  але  яку?
-  Ту  бери,  яка  свіжіша,
У  багажник  потім  покладеш.
Коропа  візьми,  а  може  іншу.
Ну,  таку,  яку  собі  береш.
Сам  поїхав  в  сауну,  до  ранку
Там  з  дівками  весело  гуляв.
Влаштував  шикарну  п’янку,
Для  начальника,  щоб  бізнес  процвітав.
Зранку  повернувся  трохи  синій,
Так,  воно  здоров’я  вже  не  те.
У  гараж  загнав  машину,
А  дружина  на  порозі  жде.
-  Як  рибалка,  ти  стомився,  любий?
-  Авжеж,  Лолка!  Був  шалений  кльов,
 Їсти  рибу  будем  цілий  тиждень,
 Йди  в  гараж,  в  багажнику  улов.
Чималенький  там  лежить  садочок,
Та  побігла,  нап’яливши  плаща.
І  приносить  запакованих  в  кульочок,
Два  великих  копчених  ляща.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022

Коля - космонавт

Коля  –  космонавт

Їхав  Коля  військовим  бензовозом
У  чужий  та  незнайомий  край.
Вправно  керував  своїм  Камазом,
Мав  цистерну,  повну  через  край.
А  Микола  був  місцевий  хлопець,
Кожен  кущик,  ямку  знав  зблизька.
На  шевроні  свому  мав  тризубець,
Оператором  був  ПТРК.

Коля  в  школі  вчився  поганенько,
Не  давалася  наука,  ну  ніяк.
Матюкатися  і  пити  став  раненько,
Нахамити  міг,  поставити  синяк.
А  Микола  до  науки  хвацький,
Жодного  уроку  не  проспав.
Не  марнуючи  своїх  років  юнацьких,
Нових  знань  і  вміння  здобував.

Як  закінчив  Коля  Альма  Матер,
Став  на  роздоріжжі,  що  робить?
І  найнявся  по  контракту  у  солдати,
Світ  побачити  і  грошей  заробить.
У  Миколи  плани  були  інші,
Після  школи  рішення  прийняв.
У  столичному  військовім  виші,
Вивчився  і  офіцером  став.

Якось  Колю  відіслали  командири,
Із  такими  ж  дурнями  як  сам.
Привезти  сусідам  трохи  миру,
Помогти  звільнитись  від  кайдан.
Божевільним  був  той  дивний  задум,
Знав  Микола,  як  воно  бува.
Побіжить  додому  з  голим  задом,
Той,  кого  сюди  ніхто  не  звав.

Географію  погано  вивчив  Коля,
Карту  застарілу,  ще  радянську,  мав.
Там  де  мало  бути  чисте  поле,
Ліс  сосновий  рясно  виростав.
Ну  а  в  лісі  темнім,  як  воно  буває,
Хто  зайшов  далеко,  той  кричить.
Лейтенант  Микола  вже  чекає,
Думає,  чим  гостей  пригостить.

Повзе  Коля  у  хвості  колони,
Озирається  тривожно  у  вікно.
А  штани  від  страху  майже  повні,
Це  ж  куди  нас,  в  біса,  занесло?
Ось  і  вирубка,  все  як  на  долоні,
Бензовоз  Микола  взяв  в  приціл.
Ту  цистерну,  що  остання  у  колоні,
У  політ  космічний  запустив.

І  отримав  Колі  кожен  клаптик,
Несподівано  новий,  шалений  старт.
Був  собі,  простий  солдат  контрактник,
А  тепер  він  Коля  –  космонавт!
У  Миколи  теж  є  нагорода,
І,  до  речі,  навіть  не  одна.
В  боротьбі  за  честь  свого  народу,
Заслужив  медалі,  ордена.

Доля  всім  по  різному  сприяє,
І  у  Господа  незвідані  шляхи.
Один  дурно  згинув  в  чужим  краю,
Другий  –  став  героєм  на  віки!
От  учився  б  Коля  гарно  в  школі,
Чемним  був,  уроки  б  не  гуляв.
То,  тоді,  цілком  можливо,  Коля,
Справжнім  космонавтом  став!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022

Дієта

                                                           Дієта

Раз  до  лікаря,  що  признача  дієту,
Завітав  огрядний  пацієнт.
Сів  на  двох  стільцях  у  кабінеті,
Каже:  -  Доктор,  є  один  момент.
Я  ніяк  вагу  не  можу  скинуть,
Тягну  в  рота  все,  як  пилосос.
Навіть  у  ночі,  бува  прокинусь,
І  біжу  на  кухню,  з’їсти  щось.
Чув  я,  є  якісь  таблетки,
Раз  ковтнув  і  тиждень  не  їсиш.
Не  тягне  тебе  залізти  до  буфету,
І  вночі  без  апетиту  спиш.
-  Я  вам,  дядьку,  іншу  дам  пораду,
Щоби  голод    вас  не  доконав.
Коли  хочте  їсти  –  пийте  воду,
Як  професор  рекомендував.
Вдосконалити  потрібно  вам  дозвілля,
Бігати  виходьте  на  проспект.
А  із  ліків,  пропишу  одне  вугілля,
Буде  потрясаючий  ефект!
-  Так,  яке  вугілля  мені  взяти,
У  пігулках  чи  у  порошках?
-  Будете  вагони  розгружати!
Отже,  вам  підійде  у  мішках!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022

Кожному своє

                           Кожному  своє

Сказав  Мойсей,  що  все  від  Бога,
Від  розуму  усе,  запевнив  Соломон.
Ісус  промовив  –  в  серці  перемога,
А  Маркс,  що  у  потребах  весь  резон.
Усе  від  секса  –  Фрейд  підмітив,
Ейнштейн,  що  все  відносно  на  землі.
Живемо  в  еру  ми  різноманіття,
На  сенс  життя,  у  кожного  єврея  погляд  свій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022

Риба

                               Риба

Старий  єврей  лежить  у  ліжку,
Прийшов  йому  вмирати  час.
Кістлява  із  косою  близько  –  близько,
Вже  навіть  дише  через  раз.  
Тут  чує  з  кухні  запах  в’ється,
Такий,  що  аж  слина  вирує!
 -  Абрамчику  –  поглянь,  здається,
Що  баба  Циля  рибу  фарширує.
Сходи  на  кухню,  перевір,  маленький!
Вертається  онук,  цукерка  в  роті:
 -  Так,  діду,  рибка  там  смачненька,
Та  баба  каже,  це  на  потім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022

Куряча справа

                                             Куряча  справа

Жила  баба  у  селі,  разом  з  нею  дід,
Дід  боявся  прививатись  й  підхопив  Ковід.
Хворував  старий  завзято,  ледь  не  спустив  дух,
Та  помалу  оклигався,  правда  втратив  нюх.

Якось  баба  на  весні  поставила  бражку  –  
Наварю  горілочки,  розіллю  по  пляшкам!
Діду  дала  вказівки,  наварила  їсти,
Поїхала  внуків  провідати  в  місто.

Аж  гукає  під  хатою  молодий  сусід:
-  Привіз  я  вам,  діду,  березовий  сік.
Тягни  старий  тару,  бо  у  мене  бочка,
Наточу  тобі  нектару  –  промивати  почки.

Забіг  дід  в  комору  –  бідончик  стоїть,
Щось  у  ньому  грає,  булькає,  шумить.
Якась  там  бурда  у  баби.  От  стара  чума!
А  понюхати  не  може  –  нюху  то,  нема!

Підхопив  того  бідона,  тягне  на  смітник,
Але  потім  передумав,  вилляв  у  курник.
Кури  зразу  позбігались,  весело  клюють,
До  смаку  їм  такий  напій,  он  як  браво  п’ють!

Випив  дід  і  собі  соку,  з  добрую  літру,
Вийшов  на  вулицю,  «сходити  до  вітру».
Бачить  кури  лежать  мертві,  як  на  полі  бою,
Тільки  півень  ще  один  дригає  ногою.

Матінко  Божа!  Ой  ой  ой!  Що  бабі  казати?
Треба  мені  їх,  того,  швидко  общіпати.
Оброблю  бистренько,  прилижу,  причешу,
А  потім  пізніше,  чого  небудь,  їй  збрешу.

Почав  дід  пір’я  рвати,  та  немає  хисту,
То  з  одного  боку  смикне,  то  зверху,  то  знизу.
Стали  кури  оживати  від  тієї  бражки,
Тут  він  і  зрозумів,  де  його  поразка.

Приїхала  баба  додому,  зайшла  у  подвір’я,
Поглянула  на  курник  та  й  зробилась  синя.
Ходять  кури  по  дворі  –  істинна  краса  –  
Половина  без  крил,  інша  без  хвоста!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022

Вихідний

                                       Вихідний

Семен  Ааронович  Бірштейн,
Відомий  в  нашим  місті  стоматолог.
Сидить  на  лавочці,  довольний  як  тюлень,
І  слухає  по  радіо  «Сім  сорок».
Виходить  із  під’їзду  Моня  Ліберман:
-  Семен  Аарнович,  вітаю  вас  мій  друже!
А  що,  роботи  в  вас  на  разі  вже  нема,
І  що  це  ви  такий  довольний  дуже?
-  Я,  Моня,  навпаки,  страшенно  злий,
Якась  мадам  мені  всі  вуха  продзвонила.
Сказав  їй,  що  сьогодні  вихідний,
Але  вона,  здається,  і  не  зрозуміла.
Скажіть  мені,  де  стільки    наглості  знайти?
Ви  уявляєте,  вона  прислала  фото  зуба  свого.
Ну,  я  її  звичайно  відіслав  під  три  чорти,
А  сам  радію,  що  я  не  гінеколог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022

Пленник

                                     Пленник

Поехал,  как  –то,  Коля  на  войну,
Которая  войною  не  зовется.
И  быстро  оказался  там  в  плену,
Как  вышло  так,  сам  черт  не  разберется.
На  зоне  Коля  чалился  четыре  года,
И  в  декабре  светило  выйти  по  УДО.
А  тут  его:  -  Хошь  раньше  на  свободу?
Спросил  майор  в  погонах  ФСО.
Ну  кто  ж  не  хочет,  парень  согласился,
Приехал  на  Донбасс  навеселе.
Но,  через  месяц  снова  очутился,
Теперь  уже  в  украинской  тюрьме.
И,  как  –то  странно  получилось,
Что  документов  не  нашли  при  нем.
У  командира  была  его  ксива,
А  тот  зажмурился  с  обугленным  лицом.
Поехал  груз  двухсотый  к  Коле  на  дом,
Его  признали  там  и  предали  земле.
Напились,  потушив  вином  досаду,
И  стали  выплат  ждать,  положенных  семье.
Сидит  Колян,  никто  его  не  ищет,
Прошло  два  месяца  и  тишина.
Ну  ладно,  не  переживает  теща,
Но  почему  не  беспокоится  жена?
Поник  весь,  начал  суетится,
А  тут  приехал  к  ним  корреспондент.
И  предложил  с  женою  созвониться,
Колян  не  упустил  такой  момент.
Взял  телефон  дрожащею  рукою,
Набрал  заветный  номер,  вот  пошли  гудки…
-  Привет,  Наташа,  это  я,  твой  Коля,
Я  не  звонил,  я  тут  в  плену,  прости.
Наташенька,  ты  меня  слышишь,  дорогая!
Со  мною  все  нормально,  я  живой!
-  Да  слышу,  слышу!  Новость,  блин,  какя.
Вы,  Николай  возможно,  но  другой.
-  Ты,  что  забыла?  Это  я,  Наташа!!!
Зачем  другой?  Я  доказать  могу!
Детишек  у  нас  двое,  кошка  Нюша,
И  у  тебя  там  родинка  в  паху…
-  Ты  рот  захлопни,  воин  хренов!
Нашелся  он!  Подумаешь!  Дебил!
Расплакался  еще,  какая  сцена!
Не  очень  вовремя,  ты  Коля,  позвонил.
Тебя  тут,  Николай,  уже  забыли,
С  дня  на  день  компенсация  придет.
Да  и  кого  тогда  мы  схоронили?
Не  вздумай  воскресать!  Ты,  идиот!
Ты  мертвым  нужен  нам,  послушай,  Коля,
Ты  ж  тут  герой,  итить  туда  -  сюда!
Висит  портрет  твой  в  нашей  школе,
В  алее  славы  с  именем  звезда!
Да  и  детишкам  я  уже  сказала,
Что  дядя  Вова  будет  им  теперь  отцом.
Ну,  Вовка,  помнишь?  Тренер  из  спортзала,
Такой  накачанный,  с  улыбчивым  лицом.
Скажу  тебе  я,  Коля,  по  секрету,
За  смерть  твою  такие  бабки  отвалили!
Признаться,  стыдно  мне  за  фразу  эту  –  
Я  даже  рада,  что  они  тебя  убили.
Ну,  не  тебя,  какого  –  то  другого  Колю,
Но,  деньги,  все  равно  моими  будут.
Герой!  Не  думая,  пожертвовал  собою,
Я  этого  до  смерти  не  забуду.
Постой!  Раз  ты  в  плену,  то  это  значит,
Что  ты  предатель!  Ох  какой  подлец!
А  он  еще  мне,  нечисть,  в  трубку  плачет,
Какой  же  ты  мне  муж  и  для  детей  отец?
Забудь  навек  дорогу  к  дому,
Мой  Коля  –  там,  на  кладбище  лежит.
Ему  хвала  и  честь,  как  воину  святому,
И  хорошо,  что  умер.  А  вон  у  Люськи  –  инвалид.
Ты  меня  понял,  пленник  недобитый?
Сиди  тихонько  и  не  выступай!..
Мужчина,  на  этот  номер  больше  не  звоните,
Всего  хорошего,  прощайте  Николай!
Застыла  пауза,  вздохнул  он  грустно,
Повесив  голову,  поплелся  в  коридор.
Что  сталось  дальше,  это  не  известно,
Возможно  и  не  выдержал  позор.
Эх,  Коленька,  ты  Коля,  Николаша!
Сидел  бы  лучше  дома,  не  гулял.
Тогда  бы  сохранил  свою  Наташу,
И  мертвым  бы  героем  ты  не  стал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958077
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2022

Далеко не втік

                             Далеко  не  втік

В  операційній  раптом  згасло  світло,
А  як  з’явилося,  то  хворого  нема!
Хірург  говорить  персоналу:  -  Тихо!
Не  панікуйте,  він  же  ж  голий,  а  на  вулиці  зима.
Якщо  він  навіть  вийшов  за  поріг,
Що  під  наркозом  нетипова  поведінка,
Далеко  він  втекти  не  міг,
Тим  більше,  що  у  нас  його  печінка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022

Три речі

                         Три    речі

Три  речі  можуть  об’єднати:
По  перше  –  спільний  біль  утрати,
По  друге  –  радість  перемоги,
По  третє  –  наша  віра  в  Бога.

Коли  ти  чуєш  стра́шну  звістку,
І  холод  стелиться  в  душі.
Той  зрозуміє  тебе  швидко,
Хто  сам  відчув  утрати  біль.
Не  буде  зайвого  питати,
Бо  пережив  подібний  жах.
Він  може  просто  співчувати,
Побачивши  усе  в  твоїх  очах.

Штурмуючи  вершину  нездолану,
Пліч  о  пліч  з  другом  ти  своїм.
У  тебе  віра  є  у  істину  незламну,
Що  дружба  гарантує  вам  успіх.
В  момент  досягнення  омріяної  цілі,
Вам  радість  переповнює  серця.
Бо  довелось  з  товаришем  надійним,
Фортуни  келих  випить  до  кінця.

Усі  ми  грішні  ходимо  під  Богом,
У  Господа  ж  не  звідані  шляхи.
До  вічності  у  всіх  своя  дорога,
І  у  Творця  на  кожного  свої  думки.
Та  біль  і  смуток  втрати  пережити,
Можливо  тільки  разом  з  ним.
А  взяти  перемогу  й  не  скоритись,
Без  нього,  сам,  не  зможе  ні  один.

Єднаймось  браття,  хоч  ми  різні,
Але  у  всіх  у  нас  одна  мета  –  
Принести  перемогу  нашій  Україні,
Без  втрат  і  з  ім’ям  Бога  на  устах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022

Перший прийом

 Перший  прийом

У  поліклініку,  на  перший  свій  прийом,
Прибула  лікарка,  ще  вчора  з  інституту,
Розкрила  всі  конспекти,  вмостилась  за  столом,
Чекає,  щоб  на  практиці  застосувать  науку.
І  ось  заходить  самий  перший  хворий,
Пожилий  чоловік,  семидесяти  років.
Прийшов  дізнатись,  як  рецепт  оформить,
І  героїня  наша  взялась  до  роботи:
-  Ви  палите?  –  Ой,  що  ви  лікарю!
У  мене  астма  з  самого  дитинства.
-  А  з  алкоголем  як?  –  Та  зовсім  я  не  п’ю,
Бо  тиска  маю  більше,  ніж  за  двісті.
-  А  секс?  –  Ну  ви  даєте,  скажете  таке!
Ми  з  жінкою  все  більше  в  нарди,  шашки  або  в  карти,
-  Ну  може,  жирне,  смажене  їсте?
-  З  моєю  виразкою  я  на  таке  не  здатний.
-  Зарядку  вранці  робите?  –  Роблю!
З  лопатою,  сапою,  інколи  з  граблями.
-  І  зуби  на  ніч  чистите?  –  Та  я  погано  сплю,
Але  щелепи  все  ж  знімаю  до  стакану.
-  А  скільки  ви  проходите  за  день?
-  Не  знаю,  але  під  вечір  ледь  ворушу́  ногами.
-  А  спать  лягаєте…  -  Як  сонечко  зайде,
Встаю  я  також  вчасно,  разом  із  півнями.
-  А  ви,  я  бачу,  дядько  не  простий,
Навчились  вже  по  лікарях  ходити.
Це  ж  треба!  Попався  перший  пацієнт  такий!
Немає  навіть  що  заборонити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

Жизнь и смерть

       Жизнь  и  смерть

Лишиться  жизни  можно  так  и  эдак,
Сегодня  ты  живешь,  а  завтра  нет.
И  рассказать  по  разному  про  это  –
У  каждого  найдется  свой  ответ.

Ну,  на  пример  –  банально  слечь  в  могилу,
Зажмуриться,  угаснуть,  околеть,
Скопытиться,  коль  все  на  свете  опостыло,
Погибнуть,  отойти,  что  бы  душою  не  болеть.

Отдать  концы,  дух  испустить  и  врезать  дуба,
Отправить  себя  к  предкам  в  мир  иной,
Почить,  раз  обошлась  судьба  с  тобою  грубо,
Навечно  склеить  ласты  иль  забыться  вечным  сном.

Вмиг  окочуриться,  а  можно  завернуться,
Жить  долго  приказать  и  душу  Господу  отдать,
Навек  умолкнуть,  сдохнуть  и  загнуться,
Лишиться  живота  и  в  ящик  попросту  сыграть.

Отмучиться  и  слечь  в  сырую  землю,
Преставиться  и  отойти  в  небытие,
Проститься  со  своею  головою,
И  двинуть  кони,  сгинуть  на  века  во  мгле.

Копыта  или  коньки  откинуть,
Отмаяться,  скапуститься,  а  после  в  гроб  сойти,
Усопнуть,  устало  протянувши  ноги,
И  косточки  сложить  в  конце  пути.

Сравнение  каждый  может  дать  иное,
Ко  всем  придет  старуха  с  длинною  косой.
А  жизнь  безбрежна,  словно  небо  голубое,
Скосила  одного  –  родился  в  раз  другой!

У  смерти  множество  названий
А  жизнь  одна,  на  то  она  и  жизнь.
И  чтоб  спокойно  перейти  границу  мироздания,
Старайся  по  достоинству  ее  прожить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957839
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2022

У школі

         У  школі

Вчитель  задає  питаня,
В  школі  на  уроці.
Це  питання  не  просте,
Для  дівчат  і  хлопців:
-  Картоплин  у  вас  п’ять  штук,
А  людей  –  чотири.
Їх  потрібно  розділити,
Що  би  всі  поїли.
Петю,  чи  ти  скажеш  нам,
Рішення  задачі?
-  Я  не  знаю.  –  От  біда!
Знов  спіткав  невдачу!
А  Оленка?  Може  ти,
Вже  розгадку  знаєш?
-  В  мене  рішення  нема.
-  Прикро,  двійку  маєш.
Ну,  Абрамчик,  ти  скажи,  
Як  їх  розділити?
-  Треба  з  тих  от  картоплин,
Їм  пюре  зварити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022

Війна

Війна

Весна  прийшла  не  так,  як  завжди,
Така  холодна  і  чужа.
Здригнулось  серце  від  гіркої  правди,
Що  я  у  тебе  не  одна.

Та,  друга,  жінка  з  чорними  очима,
Завжди  печальна  і  сумна.
В  її  обіймах  ти  не  будеш  щасливий,
Та,  друга,  на  ім’я  війна.

Вона,  без  жалю,  назавжди  забрала,
Мої  замріяні  світи.
Немов  змії  лихої  невблаганне  жало
Уп’ялося  у  груди  молоді.

Твої  уста  незацілованії  мною,
І  очі,  як  волошки  голубі.
Гарячий  подих  тих  ночей  з  тобою,
Тепер  відчую  я  лише  ві  сні.

Чому  війна  жіноче  має  ім’я,
Не  давши  жодного  життя.
Чужому  вщент  вирубує  коріння,
Кидаючи  у  прірву  забуття.

Так  гірко,  боляче  несамовито,
Що  не  приго́рну  до  грудей.
Кохання  нашого  чарівні  квіти,
Вже  ненароджених  дітей.

Що  зостало́сь  мені  на  цьому  світі?
Захований  за  пеленою  сліз,
В  алеї  тихій,  серед  лісу  розмаїття,
Граніту  чорний  обеліск.

І  тільки  спогади,  мов  сонця  промінь,
Розтоплять  кригу  на  душі.
Тендітним  первоцвітом  на  осонні,
Ти  оживеш  у  цім  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022

Що краще?

                                                   Що  краще?

Зустрілись,  якось,  у  неділю  два  куми,
Відсвяткувать    минувші  іменини.
Потроху  до  кондиції  дійшли,  
Згадали  про  проблеми  медицини:
-  Ми  з  вами,  друже,  люди  двох  епох,
І  неодмінно  з  часом  постарієм.
Будем  сидіть  на  пенсії  удвох,
А  раптом  чимось  хитрим  захворієм?
-  Мені  болячки  хитрі  згадувать  облом,
Ви  краще  просвітіть  мою  персону.
-  Ну,  перша  –  це  Альцгеймера  синдром,
А  другу  звуть  хвороба  Паркінсона.
-  Знайомі  прізвища,  неначе  б  то  з  афіш,
Але  конкретно  в  чому  річ  не  пам’ятаю.
Давайте  вже  розказуйте  скоріш,
Що  при  хворобах  тих  з  людиною  буває?
-  Так,  так!  Я  в  цих  недугах  знаю  толк,
У  паркінсоніка  трясуться  руки,  як  з  похмілля.
Не  має  змоги  толком  зав’язать  шнурок,
Зате,  в  садку,  трусити  зручно  гілля.
З  Альцгеймером  там  трохи  навпаки,
Приходить  ця  хвороба  поступово.
Ти  можеш  легко  зав’язувать  шнурки,
Та  пам’яті  нема  –  злизала  язиком  корова.
Не  знаєш  хто  ти,  як  твоє  ім’я,
З  ким  спав,  що  їв,  заначку  де  заникав.
Чи  це  твоя,  чи  не  твоя  сім’я,
Куди  ходив  і  з  ким  про  що  балакав.
-  Зробив  я,  куме,  з  цього  висновок  один,
Що  з  Паркінсоном  не  настільки  важко.
Все  ж  краще  трохи  коньяку  пролити  на  штани,
Чим  взагалі  забути  де  поставив  пляшку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022

Узда и кнут

                                                   Узда  и  кнут

Тот,  кто  не  хочет  видеть  правды  –  матки
И  выбрал  комфортабельные  шоры.
Обязан  помнить  –  в  обязательном  порядке,
Узда  и  кнут  привычны  к  ним  в  наборе.

Закрыть  глаза,  а  лучше  отвести
Их  в  сторону.  Мол,  мы  ничего  не  знали.
Зачем  нам  это  все,  у  нас  свои  печали,
Нам  надо  свои  тяжести  нести.

Плыть  по  течению  вместе,  как  один,
Смотреть  туда,  куда  указывает  палец.
Поддакивать  и  соглашаться  не  устали,
И  говорить  лишь  то,  что  позволяет  господин.

А  тех,  кто  думают  не  так  как  все,
Спокон  веков  мы  резко  осуждали.
Трудов  их  ни  одного  не  прочитали,
И  мыслей  их  не  поняли  совсем.

Но  если  наши  мысли  попадут  в  запрет,
Так  мы  и  думать  вовсе  перестанем.
И  бунтовать  от  этого  не  станем,
Мозгам  приятней,  когда  мыслей  нет.

Ведь  если  что,  то  нам  все  нипочем,
Ответствовать  за  все  будет  хозяин.
А  раб,  известно,  ни  за  что  не  отвечает,
И  значит  мы  здесь  вовсе  не  причем.

Мы  в  коллективном  стойле  к  боку  –бок  стоим,
Еды  почти  всегда  на  всех  хватает.
Хоть  каждый  первый,  все-  таки,  не  доедает,
От  радости  мы  блеем  и  кричим.  

Но  вот  пора  и  что  –то  больно  колет  в  брюхо,
У  уха  что-то  щелкает  и  по  бокам  гуляет.
И  морда  пену  уж  кровавую  роняет,
Погонщику  не  важно,  хорошо  нам  или  плохо.

Жалеть  ему  нас  вовсе  не  с  руки,
Нас  много  и  поэтому,  совсем  не  жалко.
На  всякий  случай,  завсегда  есть  палка,
С  «под  палки»  мы  работать  мастаки!

Но  где-то  там,  на  самом  дне  души,
Мы  помним  –  мы  рабами  не  родились!
А  сами,  добровольно,  согласились,
Надеть  на  нас  ярмо  и  ложью  удушить.

Дай  Бог  познать  нам  истину  простую,
Что  в  том  числе  и  мы,  за  все  в  ответе.
Как  опьяняюще  приятен  вольный  ветер,
И  как  свободно  жить  вообще  без  сбруи!

Ведь  тот,  кто  не  дает  надвинуть  шоры,
И  правду  впитывает,  за  строкой  строка.
Тому  не  суждено  отведать  шпоры,
Узду  и  кнут  и  тяжесть  седока.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957652
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2022

Аргумент

   Аргумент

-  Скажи  но,  Фімо,  скільки  в  тебе  буде  вставить  зуб?
-  Ой,  дорого!  Ви  навіть  не  плануйте.
-  А  як  не  в  клініці,  а  в  тебе  «на  дому»?
-  Дешевше,  але  за  це  візьму  в  валюті.
-  Ну,  а  якщо  я  принесу  свій  інструмент?
-  Ще  менше,  та  все  одно  платить  будете.
-  А  те,  що  батько  твій  я,  ти  врахуєш  цей  момент?
-  Ой  тату,  знову  ви  із  козирів  ідете!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

Бучанський вальс

 Бучанський  вальс

У  Бучі  розквітли  черешні,
По  вітру  летить  білий  цвіт.
Стоять  серед  міста,  сердешні,
І  їм  співчуває  весь  світ.
Ви  весну  таку  пережили,
Що  гірша  за  тисячу  зим.
Та  ворогу  все  ж  не  скорились,
Хоч  був  він  підступним  і  злим.

Баланівка,  Склозавод  і  Мельники́,
Ми  твої,  наш  рідний  край,  захисники.
Яблунька,  Бучанка,  Ястремщина,
Буча  –  це  маленька  Батьківщина.

Упали  ракети  неждано,
На  мирні  будинки  й  хати.
А  серце  боліло  й  стогнало,
За  те,  що  зробили  кати.
Піднявся  народ,  як  лавина,
Плече  у  плече,  мов  один.
І  вигнав  російську  вражину,
Та  землю  батьківську  звільнив.

Приспів

У  Ворзелі  гада  ми  били,
Гостомель  затримав  орду.
В  Макарові  танки  горіли,
Бороли  всі  разом  біду.
Москві  перетяли  горлянку,
Понюхали  пороху  дим.
Тримала  удар  Бородянка,
Та  рідний  Ірпінь  –  побратим.

Приспів

Черешні  розквітли  у  Бучі,
Ще  мить  і  вони  відцвітуть.
Звитяга  і  честь  неминуче,
До  дня  перемоги  ведуть.
Черешень  у  Бучі  не  мало,
Та  все  ж  таки  більше  сосни.
Нам  кожне  містечко,  як  мама,
Ми  всі  України  сини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

Не дійшов

               Не  дійшов

У  селі  одному,  за  рікою,
Ха́щі  розрослись,  очерета.
Там  Стецько  і  друг  його  Микола,
Вислідить  рішили  кабана.
Довго  та  тривала  авантюра,
Десь  пройшла,  без  малого,  доба.
Пре  Стецько  на  собі  кабанюру,
Так,  щоб  не  збрехать,  центнера  два.
Люди  позбігалися,  питають:
-  Де  Микола,  що  там  трапилось,  кажи!
-  Та  нічого,  він  он  там  за  кілометр,  
У  ярочку,  під  кущем  лежить.
Може  йому  сили  не  хватило,
Трохи  не  дійшов,  упав.
А  може,  навіть,  серце  прихопило,
Як  це  називається  –  інфаркт?
-  Що  ж  ти  кабана  там  не  покинув?
Сам  його  кіло́метр  тягнув.
Ну,  а  як  Микола  там  загине,
На  підмогу  б  хоч  когось  гукнув.
А  Стецько  хитренько  каже:
-  Хай  полежить,  невеликий  пан.
Звідтіля  його  ніхто  не  вкраде,
Він  же,  слава  Богу,  не  кабан!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

Боевое братство

                                             Боевое  братство

Зимой  двадцать  второго  года,  в  канун  весны,
В  последних  числах  февраля.
Весь  мир  с  экрана  лицезрел  урода,
Решившего  что  можно,  что  нельзя.
Поправ  все  принципы,  договора,  законы,
Тихонько,  словно  бы  исподтишка.
Войну  стыдливо  называя  по  -  другому,
Направил  в  Украину  русские  войска.
Вначале  движутся  передовые  части,
БРДМ  ведь  выдумали  не  зазря.
Горючка  есть  и  даже  есть  запчасти,
От  пуль,  осколков  –  крепкая  броня.
Их  план  таков  –  разведывать  дорогу,
Прощупывать  позиции  врага.
За  командира  –  Иванов  Серега,
Брат  по  оружию  –  Бадоев  Зелимхан.

Потомок  гордых  воинов  Кавказа,
Служащий  по  контракту  в  третий  раз.
Теперь  –  разведчик  Псковского  спецназа,
Спокойно  проверял  боезапас.
Им  обещали  легкую  прогулку,
На  Киев,  трое  суток  и  домой.
Приеду  –  маме  подарю  шкатулку,
Женюсь,  из  братьев  я  лишь  холостой.

Ну  а  Серега  Иванов,  тот  белой  кости,
Отец  и  дед  и  прадед  офицер.
Ввалившись  в  дом  чужой  незваным  гостем,
Привычно  мир  разглядывал  в  прицел.
Его  ждала  военная  карьера,
Здоровья  хватит  не  на  одну  войну.
Для  отставных  российских  офицеров  –  
Почет  и  слава,  пенсия  в  Крыму.

В  Ютубе  гражданин  в  обличии  иерея,
Без  тени  совести  на  голубом  глазу.
Призывы  слал  освободить  скорее,
От  нациков  соседнюю  страну.
Что,  мол,  зачем  любовь  и  всепрощенье,
Что,  хватит  нам  подыгрывать  врагу,
Что,  лучше  нет,  чем  русский  и  чеченец,
А  остальных  мы  видели  в  гробу.
Забыв  о  том,  кому  подвластно  мщенье,
А  «не  убий»  незыблемый  закон.
Что,  в  Библии  все  больше  о  прощении,
Что,  жизнь  священна  испокон  веков.

Но  прорвана  граница,  определены  задачи,
Через  Чернобыль  шли  средь  девственных  лесов.
Добрались  к  Буче,  и  вот  здесь  иначе,
Качнулась  чаша  жизненных  весов.
Ирония  судьбы,  а  может  Богу,
Угодно  так  было  создать  сюжет.
Направить  Зелимхана  и  Серегу,
Туда,  откуда  выхода  уж  нет.
Лесной  дорогой,  в  Киев  прорываясь,
В  ложбинке  той,  где    ехали  они,
На  укрепленную  позицию  нарвались,
А  там  их  встретили  защитники  страны.
Среди  бойцов  тех  (так,  только  лишь  в  кино  бывает),
Был  Зелимхан  и  тоже,  Иванов.
Вы  скажете  :  -  Рассказчик  заливает!
Я  сам  там  был,  дать  голову  готов!

Серега  -  русский,  его  папа  лет  уже  как  тридцать,
Живет  в  Бердичеве,  в  отставке  офицер.
Сынок  родился  там  и  по  традиции,
Служить  он  тоже  в  армии  хотел.
Присягу  дал  народу  Украины,
Был  в  Иловайске,  под  Дебальцево  горел,
Бог  спас,  вернул  он  маме  сына.
Готовил  он  ему  другой  удел  –  
Служить  отчизне  безотказно,
Отец  –  солдатам,  Господу  –  слуга.
Февральским  утром,  получив  приказы,
Рванул  в  Гостомель  задержать  врага.

Бадоев  Зелимхан  закончил  школу,
Потом  мехмат,  он  с  цифрами  на  «ты».
Во  всех  солидных  Киевских  «конторах»,
Покруче  сисадмина  не  найти.
Но  жизнь  обычно  вносит  коррективы,
Войну  никто  не  звал,  она  пришла  сама.
Защитников  любимой  Украины,
На  поле  боя  совесть  позвала.
И  бывший  на  гражданке  программистом,
Сменивший  мышь  и  «клаву»  на  АК.
Боец  Бадоев  все  освоил  быстро,
Стреляет  метко,  бьет  наверняка!

Ударила  противотанковая    «Стугна»,
Прошила  бронелист  горящая  стрела.
Укрытие  от  смертельного  оружия,  
Защита  обеспечить  не  смогла.
Вскипела  плоть  и  кровь  во  взрыва  жаре,
Чеченца  кровь  и  русского  бойца.
Не  думали,  не  ждали,  не  гадали,
Такого  вот  бесславного  конца.
Сгорело,  пресеклось  их  боевое  братство,
Ну,  что  ж,  таков  захватчиков  удел.
В  страну  чужую  нечего  соваться,
Сидел  бы  дома,  точно  уцелел.
Ответ  агрессору  звучит  банально  просто  –
«Кто  к  нам  -  с  мечем,  того  и  мы  -  мечем».
Что  было  в  прошлом,  видимо  не  часто,
Интересует  русских    пацанов.
Читайте  классиков,  растите,  развивайтесь,
Учите  языки,  штудируйте  матчасть,
Любите  родину  свою,  соседей  уважайте,
И  больше  не  придется  трупы  в  пластик  класть.

Рыдает  мать  в  далеком  Гудермесе,
От  горя  черная  Серегина  жена.
Не  приведет  сынок  домой  невесту,
Накрылся  Крым,  пропали  ордена.
А  наши  парни,  по  казацкому  обычаю,
Повыгоняли  прочь  всех  басурман.
Полковник  Иванов  отправился  в  Бердичев,
На  Теремки  вернулся  Зелимхан.
Прикрыв  свою  страну  от  супостата,
Врагу  внушили  истину  одну  –  
Что  б  даже  в  мыслях  у  российского  солдата,
Не  было  впредь  соваться  на  войну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957430
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2022

Гроші вперед

Гроші  вперед  

-  Ой  лікарю,  у  мене  трапилась  біда,
Потрібно  терміново  вирішить  проблему.
Будь  які  гроші  заплачу  вам  я,
Як  допоможете  здоров’ю  ви  моєму.
-  Все  вирішим,  як  ділова  пішла  розмова,
Не  даром  маю  я  диплома  і  печатку.
Та  ваша  пісенька  для  мене  вже  знайома,
Я  допоможу,  але  заплатіть  спочатку.
Тепер  я  гроші,  тільки  на  перед  беру,
Буває  часто,  допоможеш  так  людині,
А  потім  та  лежить  собі    в  гробу,
І  робить  вигляд,  що  нічо’  мені  не  винна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

Буде мир - побачимось!

Буде  мир  –  побачимось!

Збережеш  одне  життя  –
Врятуєш  цілий  світ.

Все,  що  розкажу  я,  справді  сталось,
Як  упали  перші  бомби  на  наш  дім.
У  підвалі  разом  всі  ховались,
Без  зв’язку  і  світла  кілька  днів.
Ми  з  дружиною  тут  не  місцеві,
В  Ірпені  живемо  років  три.
Мали  в  місті  затишну  оселю,
Весело  і  радісно  жили.
У  минулім  році  донька  народилась,
Скільки  було  планів,  сподівань!
Та  лютневим  ранком  все  скінчилось,
Розпочався  час  тривоги  і  страждань.
Якось  обстріли  притихли  на  годину,
Вийшли  ми  шукати  порятунку.
І  побачили  на  вулиці  машину,
Не  зачинену,  з  ключами  у  замку.
Є  «права»  у  мене,  кермувати  вмію,
Правда,  власного  авто  ще  не  придбав.
Хоч  і  мав  цю  заповідну  мрію,
Але  все  на  потім  відкладав.
Став  та  й  думаю,  що  мені  робити?
Не  було  в  родині  нашій  крадіїв.
Як  візьму  чуже,  то  буде  гріх  великий,
Не  візьму  –  не  урятую  власної  сім’ї.
Сів.  Завівся.  Завелася  зразу,
Індикатор  показав,  що  повний  бак.
Ми  помрем  колись,  але  не  цього  разу!
Може  це  Господня  поміч,  може  так?
Спакували  речі,  рушили  в  дорогу,
Та  потрапили  на  трасі  під  обстрі́л.
Але  все  ж  прорвались,  дякувати  Богу!
Й  за  годину  Київ  нас  зустрів.
Кілька  днів  у  друзів  відпочили,
Все  надіялись,  що  кінчиться  війна.
Та  ракети  вже  сюди  летіли,
Далі  в  Вінницю  дорога  нас  вела.
Там  батьки  у  мене  проживають,
Як  доїхали,  от  радості  було!
Але  серце  все  ж  не  відпускає,
Та  сумління  докоряє,  все  одно.
Треба  повертати  вже  машину,
І  господаря  потрібно  відшукати.
В  бардачку  знайшов  я  номер  телефону,
Може  це  його?  Та  й  вирішив  набрати.
Ось  гудки…  -  Так!  Слухаю!  Кажіть  вже!
-  Добрий  день,  це  я  автівку  вашу  взяв.
Ви  мене  пробачте!  Я  б  ніколи  в  світі.
Просто  я  родину  рятував.
-  Не  хвилюйся  друже,  не  шукай  провини,
Все,  що  сталось,  це  не  просто  так.
Я,  як  кажуть,  чоловік  не  зовсім  бідний,
Маю  свій  маленький  автопарк.
Як  почалося  все,  я  мало  не  загинув,
Своїх  рідних  джипом  вивіз  сам.
Інші  три  авто  на  вулиці  покинув,
Повний  бак,  ключі,  і  номер  написав.
Ця  ідея,  якось  раптом  народилась,
Як  комусь  потрібно  –  хай  бере!
Разом  із  тобою,  всі  вже  віддзвонились!
Буде  мир  –  побачимось!  Бережіть  себе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

Ветеринар

Ветеринар  

Дзвонить  дружина  чоловікові
На  мобільний:
-  Де  ти,  любий,  дорогий,
Чи  уже  ти  вільний?
-  Я  на  полювання  поїхав,
Моя  рідна  пташко.
-  А,  хто  там  біля  тебе,
Так  дихає  важко?
-  Та  я  тут,  дорогенька,
Ведмедя  вполював.
-  А  чого  ж  це  він  так
Сильно  застогнав?
-  Поранив  я  його  -  стогне,
Мабуть  жити  хоче.
-  Ну,  а  голос  чого  
У  нього  жіночий?
-  Знаєш  що,  кохана,
Припиняй  «базар».
Я  ж  тобі  мисливець,
Не  ветеринар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022

Селитра

         Селитра

Зачем  вам  так  много  селитры,
Вы  что  собрались  удобрять?
Склады  ею  туго  забиты,
Аж  крыши  им  стало  срывать!
Откуда,  вы  спросите  вместе,
Случился  такой  беспредел.
Иль  сторож  курил  в  неположенном  месте,
Иль  HIMARS  к  нему  прилетел?
Вломился  он  ***  без  стука,
Селитру  в  обьятия  обьял.
И  химия  вспыхнула  –  все  по  науке,
Из  чувств  в  грандиозный  пожар.
Взрывались  цистерны  с  горючкой,
Устроил  БК  фейерверк.
Застило  все  дымом  вонючим,
Свет  лунный  и  звездный  померк.
Оно  ведь  так  часто  бывает,
Расскажешь  не  правду,  а  ложь.
Но  минудобрения,  все  ж  не  стреляют,
Хоть  сколько  их  в  пушку  положь.
А  может  вам  лишних  пол  литра,
Туманом  закрыли  глаза.
И  вы  говорите  –  селитра!
Учите  матчасть,  гопота!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957186
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2022