oreol

Курчатко. Тигриця. Львиця. Україна 2022.

Папина  дочка,  чому  ж  без  сорочки?
Татко  півником  клює  ?
Певно  гонор  в  нього  є.
Мов  ту  курку  нагинає.

Дочка  все  це  відчуває.
Татко  вчить  як  в  світі  жить.
Що,  коли  і  як  робить.
Доля  в  півника  така.

Ти  ж  є  курочка  мала.
Ти  ціпля,  ще  підрости.
Таткові  яйце  знеси.
Не  простеньке,  золотеньке.

Бив  тебе  він,  бив  і  вчив.
Що,  коли  ,  як  ,  з  ким.
Буде  добра  відбивна,
Курка-фрі  завжди  ж  смачна.

Татко  знає.
Татко  вчить  як  курці  жить.
Мов  той  півник  все  скубе,
Кур  в  сараї  стреже.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmEO0HX-2wY&t=58s[/youtube]

[b]Тигриця.

Маленька  тигриця.
Їй  вісімнадцять.
З  виду  не  скажеш
Та  сильна  вона.
Вона  Українка.
Дитя  України.
Вона  героїня,
Хоча  ще  й  мала.
В  той  час  коли  однолітки
В  тилу  й  за  кордоном.
Коли  всі  батьки  дітей  бережуть.
Коли  від  війни  всі  інші  тікають
Вона  сирота  сміливо  йде  в  бій.
Тигриця  вона  в  стаї  вовків
Таких  як  вона  маленьких  бійців.
Сказала  вона  вся  русня  -  то  мій  ворог
Поки  війна  буду  битися  я.
І  волонтером  і  медсестрою.
Пішли  всі  вовки  за  нею  одною.
Закрили  її  своєю  спиною.
Вона  В  Україні,  бо  йде  тут  війна.
Накращий  боєць  України  вона.
Не  встигла  вона  побачити  світ
Путін  козел  прислав  їй  привіт
Ворог  в  дім  рідний  прийшов,  
Не  злякалось  маля,  під  руссю  щодня  горить  вже  земля.
За  собою  всіх  до  бою  своїм  зовом  підняла.
На  зміну  загаблим    батькам  мстить  у  бою  вона  ворогам.[/b]


   Левиці.

Львиці  нині  за  кордоном
Своїх  левів  стережуть
Україна  ми  с  тобою
Звідти  зовсім  геть  не  грізно,  а  в  платочок  лиш  ревуть.

Хитрі  звірі,  не  сміливі.
Бо  в  достатку  там  живуть.
Так,  сумують  та  до  бою
Своїх  левів  не  ведуть.

Просто  мирно  пиво  п'ють.
Перемоги  над  ордою  в  затінку  вони  там  ждуть.
Хто  для  чого  народився
Той  для  того  і  згодився

Між  чужих  лев  заблукав
Тож  гієн  тут  розвелось
Через  левів  й  почалось
Вони  дивляться  з  даля  як  горить  їхня  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

Не заздріть нам

Не  зазріть  нам
Ви  нам  служіть
Нашою  владою  ви  дорожіть
Любіть  на  колінах  стояти
Пісок  під  ногами  лизати
Ми  змогли,  ми  потрудились
Щоб  до  долу  ви  склонилиь
Ви  ж  чомусь  та  не  змогли
По  цих  сходах  вгору  йти
Зрозумійте  це  спадковість
Це  не  є  все  випадковість
Ми  це  сильно  захотіли
Та  по  плану  все  зробили
Кастова  уже  реальність
Це  все  є,  це  не  банальність
Вас  бананами  годуєм
Що  говорим  те  не  чуєм
То  для  вас  все  промовляєм
Ці  промови  ми  завчаєм
Вас  кодуєм,  направляєм
Та  дохід  з  усього  маєм
Людство  впало  на  коліна
Лиже  ***  господина
Хто  повище  той  керує
Хто  внизу  в  Аду  це  чує
Ми  ж  накази  творимо,  ой  як  важко  ж  робимо.
Все  взяли  ми  із  кіно
Що  нам  в  голови  вложити
Животи  -  наші  могили.
Ви  не  заздріть  ви  трудіться
Нашим  діткам  ви  вклоніться
Вони  дійсно  всі  розумні
Вони  вчились  в  іноземців,  мова  їх  ,їхня    й  вимова
Ви  переклад  слухайте  та  за  вухом  чухайте.
Закордонні  замки  мають
І  над  вами  управляють
Це  не  заздрість  це  реальність
Золоте  маля  з'явилось
І  в  тельця  перетворилось
Тато  дав  же  капітал,
Той  ,  що  в  вас  він  же  й  украв
Він  законності  придав
Дав  синочку  море  прав
В  вас  права  давно  забрав
В  рабські  пута  закував
Так  вони  не  металеві
Та  вони  є  всі  дієві
Норми,  постанови
А  ви  просто  вівці  ,  барани  й  корови.
Вас  годуємо  з  екрану
Світ  навколо  -  то  омана
Цінності  які  внушили  ?
Так  все  це  ви  заслужили,
Ваші  діти,  щоб  так  жили
Нашим  виродкам  служили
Від  народження  раби
Я  служу  і  ти  служи
Ми  бумашки  вам  дамо
Це  реальність  не  кіно.
Ми  змогли,  ви  упустили
Шанс  дано  вам  скажем  раз
Тепер  Ми  говорим  Фас
Ми  цим  світом  управляєм
Тих,  хто  проти  ми  вбиваєм
Все  законно,  ти  читай
Постанови  ти  вивчай
Ось  тобі  тримай,  на  чай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

Дрова. Майно. Прапори. Кінець війни. В вогні гори.

Ми  -  дрова.
Тому  й  палає  все  навколо.
Гартуються  в  печах  війни
Наші  сини  і  ми.

Лунає  наша  пісня  дзвінко.
Ми  -  дрова  та  наша  мова  -  калинова.
Нам  доля  випала  така
Навколо  нас  завжди  війна.

Козацькі  стяги  майорять.
Ворожі  танки  знов  горять.
Ми  -  дрова.
Та  наша  піч  -  сама  чудова.

До  тла  тут  кості  обуглились.
Усі  кати  тут  опинились
Останки  в  попіл  тут  згодились
На  добриво  перетворились.

Мечі  й  ракети  затупились
Ворожі  вої  в  кучу  збились.
Шлях  їх  спинивсь,  в  землі  святій  навік  лишивсь.
Москаль  також  тут  заблудивсь.

Блуд  кацапів  з  ума  звів.
Дурман  брехні  привів  в  могилу.
Моксаль  не  скаже  більше    сину
-  Дивись  із  гордістю  й  учись.

Позор  та  срам.
Очі  бестижі.
Війна,  що  вам  вона  дала?
Майна?  Свого  у  вас  нема?

Ми-  дрова,
Ракетні  залпи  над  Москвою.
Як  всі  піднімуться  до  бою.
Горіти  ворогам  тоді,  в  пекельній  цій  печі.

Горіти  знов  Москві.
Це  ж  війна  -  недоторканних  в  ній  нема.
Великими  себе  назвали,    ваші  міста  ще  не  палали  ?
Ми  -  дрова  ,  гори,  палай  ворожий  край!

Безумству  пекло  лиш  грозить.
Та  це  його  вже  не  страшить.
Приказ,  присяга,  де  ж  честь,  відвага?
Пали,  цей  світ  вже  не  змінить,  нехай  горить!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

Про бабине літо віршик пишу, Літо, тебе я дуже люблю. (18+)

Зачерпну  руками  небо
Та  ефір  творця  вкладу
В  кожну  астральну  клітину  свою.
Тілом  зорі  я  вдихаю,
Серце  світлом  наповняю
Тебе,  Радість  відчуваю.
Наше  море  розливаю,
Ріки  щастя  знову  в  нім.
В  морі  нашому  шальнім.
В  серці  знову  кров  бурлить
І  потоки  в  кожну  мить
В  ниті  Всесвіту  пускаю.
Їх  любов'ю  наповняю.
Все  найкраще  пропускаю.
Срібні  ниті  Аріадни  благодаттю  озаряю.
Ниті  срібні  в  Небі  Світлім
Людям  навіть  непомітні.
Мов  маленький  павучок
Візерунок  з  Божих  строк  я  на  Небі  вишиваю,
Свою  долю  проявляю,
Свою  милу  відчуваю,
Мить  блаженства  наближаю,
В  танці  буквиці  пишу,
В  небі  бачу  цю  красу.
Небо!  Небо!  Ти  прекрасне.
Світле,  світле.  Ясне,  ясне  .
Чисте,  чисте  та  дзеркальне,
Наше  тіло  ти  астральне.
Мчиш  в  просторі  мов  ріка,
Ти  природа  є  моя.
Ти  безмежне,  неосяжне,  
Ти  живе  і  недосяжне.
Людям  ти  життя  даєш.
А  в  кінці  нас  забереш.
Хай  не  в  землю  закопають,
А  на  Небо  вознесуть.
Рідні  й  близькі  нас  там  ждуть.
В  ясних  зорях  там  живуть.
Тепло  душі  промінням  дарять.
Нам  дорогу  освітили.
Вони  щиро  нас  любили.
Нами  й  з  нами  вони  й  жили.
Небо  нам  життя  дає.
Воно  любить  все  живе.
Павутинки  запускаю.
Миті  літа  повторяю.
Образи  кохання  в  них.
Я  ж-  маленький  чарівник.
Бо  коханням  я  проник.
В  небі  пошепки  чаклую.
Свою  милу  зачарую.
Ще  не  Літо  знаю  точно.
Та  воно  знов  повернеться,
Коли  мила  озернеться.
Знову  буде  Радість  в  серці.
Літо,  Сонце,  море,  пляж.
Мирне  небо  й  все  для  нас.
Нам  багато  і  не  треба.
Мир  і  радість  на  душі.
Ось  про  це  мої  вірші.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

З Днем Покрови , Днем Захистника України!

Захистників  України  з  святом  вітаю!
Здоров'я  міцного  й  миру  бажаю!
Ангел  хай  вірний  вас  береже,
Ви  є  найкращі,  знайте  лиш  це.

Щоденно  за  вас  молимось  Богу.
Ви  наша  надія,  опора  і  сила.
Ви  щит  України,  ви  гордість  батьків.
Ви  сьогоденність  та  наше  майбутнє.

Ми  завжди  думками  і  сердцем  теж  з  вами.
Ми  вдячні  за  те,  що  ви  є  !
Життя  й  Ураїна  понад  усе.
Ви  мироборці,  ви  -  миротворці,  захистники,
Найкращі  Ви  України  сини!

Ви  меч,  що  гадів  цих  карає.
Ви  міць,  що  землю  цю  тримає.
Вітаємо  ми  щиро  з  Днем  Покрови.
Нехай  вона  Вас  береже,  рідний  дім  завжди  живими  жде.

Одним  віршем  все  не  сказати,
Біль  та  любов  не  передати.
Верніться  з  бою  всі  живі
Наші  кохані  трударі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Золота осінь, дай нам тепла, мирного неба, божої ласки, кохання та благословіння й терпіння.

В  вітра  тихо  запитаю
-  Де  та  дівка,  що  кохаю  ?
Тихо,  тихо  прошепчу
-  Ти  прекрасна  як  в  РАЮ  !
Осінь  впевнено  крокує
Мов  художник  скрізь  малює
Краски  в  неї  дивовижні
І  барвисті  й  золоті
Все  прикрасила
Зігріла,  листям  землю  ніжно  вкрила
Від  морозів  захистила
Все  живе  вона  любила
Як  же  мило  все  навколо
Осінь,  в  тебе  запитаю
-  Де  дівчисько  те  вродливе,
Що  для  мене  так  красиве?
З  ним  я  вітром  гомоню
Мов  комарик  я  кружляю
Її  знову  виглядаю.
Тихо,  тихо  знову  стало
Моє  серце  заскучало
Подумки  її  ж  я  зву
Теплим  вітром  я  зігрію
Вітром  коси    розплету,
Ніжно  я  її  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Щоб пам'ятали, що саме ви їх щиро кохали. (13+)

Ми  діти  Сонця,  ми  -  світлячки!
Ой,  як  багато  можемо  ми.
Бога  в  усьому  лиш  помічай.
Бога  частинку  в  собі  відчувай.

Ти  є  промінчик,  тепло,  що  несе.
Ти  є  тепло,  що  зігріє  усе.
Ти  є  Блаженство,  Боже  тепло.
Просто  щоденно  твори  лиш  Добро!

Роби  як  найкраще,  душу  вкладай.
Потенціалом  своїм  поділись.
Щиро  щоденно  Богу  молись.
Полотно  Бога  нам  непомітне.

Грані  блаженства  нам  лиш  досяжні.
Лиш  не  лукав,  Бога  у  кожному  ти  помічай.
Ти  не  соромся,  не  будь  як  усі.
Ми  не  в  ставку,  не  карасі.

Ми  є  найкращі  на  нашій  Землі.
Божі  ми  діти,  радіємо  Світлу.
Чисту  любов  ми  відчуваєм
Та  благодаті  теплом  ми  сіяєм.

Так  Тримати  !  -  Бог  нам  велів.
Бачити  краще  в  кожному  вчив.
Божу  іскру  відчути  в  усьому.
Боже  творіння  бачити  в  нас.

Таїнтво  Боже  -  щиро  кохай.
Богу  в  усьому  ти  довіряй.
Ви  були  темрявою,  станьте  ж  ви  світлом,
Щоб  все  навколо  сіяло  привітно.

Будьте  сюрпризом  для  кожного  ви.
Радість,  блаженство  в  цей  світ  привнеси.
Щиро  й  достойно  в  світі  живи.
Свіченьку  Бога  в  душі  засвіти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022

В чому наше багатство?

Диво  творять  диваки.
Так,  звичайно,  я  та  ти.
Я  ж  тебе  не  відпускаю,
А  з  любов'ю  пригортаю.

Міцно,  міцно  обнімаю.
Все  про  тебе  добре  знаю.
Так,  тебе  благословляю.
Кожен  день  тобі  дарую.

На  ніч  ніжно  знов  цілую.
Диво  творять  диваки.
Так,  звичайно,  творим  ми.
Ми  рятуєм  і  руйнуєм.

Одне  одного  ми  чуєм.
І  людей  ми  теж  змінили.
Прийняли  й  благословили.
Просто  й  щиро  полюбили.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PsodG6YOLxM[/youtube]

Ми  життя  не  відбираєм.
Миру  світові  бажаєм.
Робим  те,  що  до  вподоби.
Дбаємо  про  все  живе.

Думки  світлі  і  слова.
Щастя  в  домі  посели.
Доглядаємо  і  дбаєм.
Та  ніколи  не  скучаєм.

Світ  для  нас  такий  чудовий.
Там  де  ми  хмар  не  буває.
Хмарка  коником  стрибає.
Сірі  коні  в  небі  білім.

Мимо  в  небі  пробігають.
До  нас  Сонечко  все  ближче.
Ось  такі  ми  диваки.
Віримо  ми  в  неможливе.

Робим  те,  що  до  снаги.
Безкоштовно  радість  творим
Та  душевні  рани  гоїм.
Місце  зустрічі  Земля.

Так,  планета  ця  моя.
І  її  комарик  я.
Світ  прекрасний,  все  навколо
Неможливе  в  світ  впусти

Зранку  ти  себе  зміни.
Все  можливе  ти  зроби
І  комусь  допоможи.
З  гумором  ти  подружи.

Добро  в  світ  цей  привнеси
І  систему  в  нім  зміни.
Сад  кохання  посади,
Поливай  і  доглядай.

Буде  рясний  урожай.
Лиш  прекрасне  помічай.
Диво  в  світ  цей  ти  впускай.
Рай  всім  світом  наближай.

Щоб  щоденно  був  тут  Рай.
Досконалість  відчувай.
Витворяй,  дивуй,  живи
Щиро,  щиро  всіх  люби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022

Но мир нужен не всем.

Сотни  лет  народ  истребляют
Сотни  лет  правду  скрывают
Тайные  знания  во  зло  применяют
Власть  золотого  тельца  продолжают

Планы  коварные  в  жизнь  воплощают
Целенаправленно  зло  применяют
Войнами  мирных  людей  истребляют
То,  что  творят  они  ведь  не  знают

Неучи  нами  руководят
Инвалидность  давно  они  подтвердили
Каждый  начальник  в  стране  инвалид
Группу  купили  й  лечат  всех  нас

Все,  что  творится  давно  уже  фарс
Даже  кто  лечит  -  давно  ведь  калечит
Неучи  ими  руководят,  по  протоколу  уколы  дают
Вы  пациенты,  вы  не  живые

Дети,  объекты  ?  Они  ведь  родные,  ангелочки  живые.
Войну  с  Украиной    Россия  ведет
Это  к  чему  нас  всех  приведет?
Всем  все  равно,  все  верят  в  победу

Верят  в  развал  ,  России  раскол
Кто  же  начал  это  срам  и  позор  ?
Кто  ему  это  все  разрешил?
Кто  как  баран  это  в  жизнь  воплотил?

Вас  истребляют  по  плану  поймите.
Те,  кто  над  вами  кому  то  ведь  служат
Если  приказы  Иуд  исполнять
Можно  народы  ведь  истреблять.

Они  будут  молчать.
Брат  брата  стрелять.
Приказ  Существа  из  огня  исполнять.
Вас  не  касается  ?  Вы  в  стороне  ?  Быть  и  дальше  этой  войне.

Будем  героев  мы  прославлять.
Инфраструктуру  разрушим,
Города  в  пыль  сотрем,
Будем  жить  -  потом.

Мир  нужен  не  всем.
Войной  можно  проблемы  иные  решить.
Все  может  быть  ?  Но  может  й  не  быть.
Чужими  руками  народ  истребить?

Вы  верите  в  то  о  чем  говорите?
Разуму  двери  в  себе  отворите.
Мирно  конфликты  решите.
Мир  народы  спасет.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kt5ldIraNzU[/youtube]

Жар  пусть  своими  руками
Они  разгребают.
Пусть  сами  за  грехи  они  й  отвечают.
Сколько  можно  веками  границы  делить?

Земля  не  твоя,  не  моя,  не  их  и  не  наша.
Мы  частичка  ее,  я  -  микроб,  ты  -  микроб.
Это  пойми.  Ничтожества  мы.
Невежды,  оружие  кто  тут  создал  ?

Друг  друга  убить  кто  приказал?
С  монумента  на  землю  ногами  спуститесь.
Звездам  й  планете  вы  поклонитесь.
К  Миру  нутром  всем  своим  потянитесь.  Просветитесь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Осенний штрих.

Меня  так  манит  обраӡ  твой,
Так  почему  ж  ты  не  со  мной?
Люблю  ресницы  й  нежный  стан
И  не  ищу  в  тебе  изъян.

Тобой  дышу  и  днем  й  в  ночи,
Звезда  внутри  и  это  ты.
Звезды  на  небе  далеки  ,  где  ты  ?
Напоминают    о  тебе,
О  том  как  томно  говорила,

Как  сердце  от  любви  щемило.
Влечет  меня  образ  родной.
Скажи  чего  ж  ты  не  со  мной?
Любил  ли  кто  тебя  как  я  ,
Молчал  ли  он  тебя  любя?

Скучал,  искал,  ночами  звал  ?
Манил  его  образ  родной  ?
Меня  влечет  вновь  голос  твой.
Звучит  во  мне  твой  отзвук  звонкий.

Как  будто  ветер  по  листве
Смычком  по  сердцу  он  ведет,
А  кровь  во  мне  бурлит,  во  мне  огня  поток.
Тот  звук  з  прекрасного  далека,  а  ты  по  прежнему  жестока  ).

Моя  вода  ты  из  истока
Меня  не  манишь  больше  взглядом,
Шторм  утих,  осенний  стих,
Последний  штрих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Новини краще не дивитись, краще Богу помолитись.

Новини  краще  не  дивитись,  краще  нам  Богу  молитись,  вовки  в  шкури  людей  оділись,  божевільними  зробились

А  вам  по  собі  від  цього  божевілля  людського?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kwHbma_h-T8[/youtube]
За  маріонеток  нас  всі  ж  вважають
Ракети  у  небі  літають
Мирнії  цілі  шукають.
Нові  закони  козли  приймають
За  гроші  нас  продають
За  гроші  нас  же  й  купляють
80  29  за  безпеку  плати
Два  народи  стравили
І  на  цьому  уже  заробили
Божевілля  страшне
Ракетами  по  містах  стріляють
Дебільні  закони  в  цей  час  же  й  приймають
Війною  все  прикривають,  в  злидні  народ  свій  вганяють.
Питання  в  них  одне
Скільки  коштує  це  ?
Вам  по  собі  від  цього  ?
Нормальним  це  не  зрозуміти
Щоб  жити  потрібно  платити.
Людина  повинна  Україну  захищати
Платити,  робити,  цю  владу  кормити
Після  повернення  за  гроші  мзду  теж  ввели
Як  не  крути  за  рабство  плати.
Корупція  небаченна  в  країні.
Хто  процвітає  на  війні  нині?
Як  таке  можна  було  допустити
Вовків  в  хлів  запустити
Що  за  маразм  в  країні
Дибілізм  при  владі  нині  ?
Списки  тут,  списки  там.
Вагони  двохсотих.
Відповідають  лише  потерпілі.
Що  сталося  з  людьми  нині.
Є  гроші  поїдеш,  є  гроші  повернешся
До  влади  в  країні  після  війни  дорвешся
В  кого  грошей  нема,  дорога  пряма  -  війна
Це  не  страшилки  чи  агітація,    не  провокація,  це  реальність
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JxixocArS8Q[/youtube]
Глянь,  що  було
Теж  воювали
Ті,  хто  вижили  знов  бідували
Хто  переміг  став  ніким
І  годував  старих  пердунів
Тилові  криси  зажрались
В  ряди  влади  забрались
Керують  нами  й  ними  вони,
А  мілліони  -  раби.
Козел  дав  приказ  -  ракета  летить.
Козел  підписав  указ  -  за  вас  як  вам  жити  рішив.
Козли  чи  мавпи  правлять  людьми?
Слуги  й  угодники  скоріш  Сатани.
Хоч  би  не  показували  правду
Хоч  би  чогось  боялись
Козли  ж  до  корита  давно  вже  дорвались.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022

Пам'ятаю, журавля в небі в цей день виглядаю

Дні  пролітають  мов  птахи.
Їх  не  догнати,  їх  не  можливо  й  порахувати.
Можемо  їх  сповільняти.
Всі  ці  миттєвості  запам'ятати.
Зробити  світлину,  пейзаж  чи  портрет.
Чи  написати  рядок,  чи  поему.
Все  це  крупинки  щасливої  днини.
Потім  в  них  світло  душі  ти  відчуєш.
Хтось  заговорить  ними  з  тобою.
Хтось  дуже  близький,  ти  відчуєш  сльозою.
Скільки  днів  уже  промайнуло.
Скільки  цих  птахів  крилом  нам  махнуло.
9  жовтня,  звичайний  день.
А  пригадай,  помолись,  глянь  на  небо,  в  вись.
Там  погляд  рідний,  образ  близький
Посмішка  радісна,  все  пам'ятаєш
Значить  живий,  ще  відчуваєш
Значить  не  всі  пролетіли  ті  дні
Щось  залишили  в  сердці  й  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

Лебідочці, моїй коханій дівчинці.

Милуюсь!
Над  водою  лебеді  ідуть
І  в  вирій  за  собою  вони  мене  зовуть.
Які  красиві  птахи  і  рухи  всі  природні.
Два  білих,  білих,  решта  сірі.
Грація,  рухи  -  не  передати.
Як  таких  красенів  не  смакувати.
Моменти,  миті,  щастя  хвилини.
Спостерігаю  та  посміхаюсь.
В  Дарі  творіння  я  розстворяюсь.
Бор  сосновий,  річка,  став.
Це  куточки  для  душі,
Там  пишу  тобі  вірші.
І  в  вербі  і  в  осоці  щось  найду  я  для  душі.
Ти  берізонька  у  полі,
При  дорозі  -  ти  тополя.
Образ  твій  спостерігаю.
Все  живе  приображаю.
Ти  лебідонька  моя.
Сонечком  ти  зранку  сходиш.
Промінцями  обнімаєш.
Радуєш,  чаруєш,  маниш.
Взір  мій  завжди  там  де  ти.
Образ  твій  я  оживляю.
Віртуальний  світ  навколо.
Все  таке,  яким  здається.
Але  сердце  б'ється,  б'ється
Мов  ті  крила  лебедені
А  в  ефірі  чуєм  звук
Той,  що  кличе  за  собою,  що  єднає  нас  з  тобою.
В  небо  двері  відчиняє.
І  в  портал  лиш  нас  впускає.
Мов  два  лебеді  ми  там.
Висота  там  неймовірна.
Тіло  тут,  а  там  душа
В  нас  єдина,  нероздільна.
Вона  в  цей  момент  сіяє
Розум  наш  відпочиває.
Вітер  в  Небі  нас  гойдає.
В  кому  лебідь,  той  це  знає
Всім  нутром  це  відчуває.
Лебідь  ніжна  ти  моя
Там  де  ти,  там  поряд  й  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

Коханій!

Дивись  попередній  вірш



ЖИВ  ли  Я  ?
Этот  вопрос  ты  себе  задаешь?
В  РаЙ  земной  Душою  Идешь?
Аль  привык  только  верить  глазам  ?

Ты  сознаешь  себя  здесь  ?
Сознаешь  себя  там  ?
Примерить  ты  пытался  непримиримое  ?
Сердце  твое  к  горю  ранимое  ?

Тени  мы  аль  двойники  ?
Эти  вопросы  в  себе  воплоти.
Ты  Живой,  мы  ж  сомневаемся  в  этом  с  тобой.

Мысли  о  нас  изменяют  ведь  нас.
Шок.  Мы  в  толпе.
Зомби  шагают  вокруг.
Мы  замыкаем  замкнутый  круг.

Что  же  будет  потом  ?
Крах  хрупкой  жизни,  новый  удар.
Боли  потерь,  горести  ран.
Сколько  всего  мы  не  успели.

Снова  внутри  мы  опустели.
Норму  приняли  и  примирились.
С  горестью  жизни  этой  смирились.
А  на  душе  осколки  стекла  и  догорает  наша  свеча.


[b][color="#ff0000"]Ты,  ты,  только  ты

Кто  с  тобою  в  жизни  рядом?
Кто  сверлит  и  манит  взглядом?
Кто  теплом  тебя  согреет  ?
Все  преграды  одолеет.

В  трудный  час  тебя  спасет.
Кто  в  мир  грез  с  тобой  уйдет?
Кто  ответственность  берет?
Кто  уют  в  твой  дом  несет  ?

Кто  так  вкусно  приготовит?
Ароматом  дом  наполнит.
Кто  тебя  околдовал  ?
Кто  влюбил,  зачаровал?

Кто  в  мир  страсти  дверь  открыл?
Кто  по  жизни  рядом  был?
Много  кто,  ответ  один.
Мой  желанный  -  ты  любим.

Тебя  нет,  но  ты  везде.
Непроявленное  счастье.
Ты  во  мне  й  вокруг  меня.
Я  люблю  и  я  твоя[/color].[/b]


[color="#ff6200"]Коханій.[/color]

[color="#00d9ff"]Дозволь  на  танець  запросити.
Дозволь  цю  мить  тобі  дарити.
З  тобою  в  танці  мов  той  лист
Вгору,  вниз,  тут  й  навколо.

Ми  кружимо,  це  наше  коло.
Тіла,  щоб  близько  так  були
Як  ми,  рука  в  руці,  очі  горять
Сердце  до  сердця  говорять
[/color]
[color="#ffb300"]В  грудях  тепліше,  ти  притулилась.
Кожному  ж  з  нас  колись  все  це  снилось.
Ось  вже  нарешті  все  це  здійснилось.


Дозволь  на  вушко  тобі  прошептати.
Тебе  неможливо  було  не  кохати.
Порхаєш  ти  пташкою,  мов  річка  щебечеш
Очі  мов  зорі  сіяють  вночі,  а  зараз  рука  у  руці

Сльоза  по  щоці,  мурашки  по  тілу.
Як  же  ти  кружишся  в  танці  уміло.
То  так  прижалась,  ще  мить  й  полетіла.
Мов  той  листочок  вгору  та  вниз.[/color]

[color="#ff2f00"]Мов  та  лебідка,  в  танці  пливеш.
Осінь  навколо,  не  відчуваю.
Просто  всім  тіло  тебе  прижимаю.
Я  насолоджуюсь,  я  відчуваю,  сильно  і  ніжно  тебе  я  кохаю.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022

Крупицы Добра и Света, зажгите свечи , быть Рассвету.

[b][color="#ff0000"]Не  прожигай  отведенное  время
И  не  влачи  это  жалкое  бремя
Серые  дни  Освети
Ярко  сияй  и  живи

Свой  Ореол  ты  зажги
Свет  от  одной  ведь  искры
Бога  ты  ведь  творение
Диво  природы,  Дар  проведения

Время  дано  для  Души
Вот    ты  терять  его  й  не  спеши
В  омутах  учений  ты  не  страдай
Все,  что  внушают  не  принимай

Бог  твой  Отец,  твердо  ты  знай
На  тебе  есть  Венец
Он  из  мира  иного
Тебе  и  не  нужно  чужого

Не  прожигай  отведенное  время
Лишь  для  любви  ты  Родился
Лишь  от  любви  появился
И  лишь  в  ЛЮБВИ  проявился[/color]

Деньги  терять  не  жалей
За  благами  смертных  ты  не  гонись
Вечной  Любви  лишь  клянись,  молись  !
Вечной  любовью  с  утра  Озарись  !

Озари  в  любви  и  себя  и  меня,
Встретим  рассвет  вместе  в  Любви  
Как  наш  Бог  -  просто  люби
Озарение  утром,  молитва  в  ночи
Мы  с  тобой  свет  от  свечи

Нашу  свечу  Бог  в  небе  зажег
Дал  нам  возможность  к  нему  сделать  шаг
Светит  в  небе  твоя  ведь  заря
Или  мерцает  день  ото  дня.

Смысл  в  этой  жизни  один
Ты  в  своей  жизни  один  господин
То,  что  внушают  чуждо  всем  нам
То,  что  внутри  -  лестница  в  Небо,  ее    озари  ![color="#000dff"]

Там  вековая  искра    Огня.
Божья  искра  ты  ведь  и  я
Свет  есть  внутри,  его  отпусти
Землю  люби,  ее  одари.

Не  понимаешь  о  чем  говорю,
Просто  зажги  в  своем  сердце  свечу.
Свечи  когда  горят  в  унисон,  они  пробуждают,
Души  сближают,  тогда  й  засияют  огни  изнутри

 Тогда  не  нужны  ни  слова,  ни  стихи
Времени  больше  тогда  ведь  не  будет
Все  мы  ведь  Вечны,  вечна  Душа
Мы  все  крупицы  Мира  ,  Добра.
[/color]

[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022

Осенний роман

Бабье  лето,
Снова  тепло,
Снова  красиво,
Осень  Смеемся  над  нами  игриво.

Ты  в  паутинке.
Крылья  блестят.
Тело  цветет,  сверкает,  зовет
Миг  и  полет.

Бабье  лето  на  дворе
Мои  мысли  о  тебе
Осень  все  озолотила
Мое  Солнце  осветила.

Нарисую  я  портрет.
В  Паутинку  наряжу,  очень  я  тебя    люблю.
Капли  влаги  Вновь  сияют,
Диамантами  сверкают.

В  паутине  не  согреться
И  придется  приодеться.
Паутинка  часть  природы,  
Она  радует  наш  глаз  -  осень  теплая  для  нас.

Мы  любовью  все  согреем,
Озаримся,  мы  умеем.
Букет  чувств  с  листьев    сложу
В  парке  вечерком  я  жду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022

Наш сладкий, несодеянный грех. Начало падения и наваждения.

Мне  казалось  ,  что  ты  не  права
О  как  же  кружилась  от  тебя  голова
Мне  казалось  ты  отказалась,
Все  проще  -  ты  испугалась.

Как  же  ты  хороша,
Как  ужасно  все  это.
Много  всего  и  нет  ответа.
Много  дорог  и  это.

Мне  казалось,  ты  так  близка.
О  как  кружилась  моя  голова.
Мы  вдвоем  в  этом  сюжете
Мы  влюбились  в  огонь  этим  летом.

Огонь  обжигает  тела,
Ты  обожгла  все  до  тла.
Ты  героиня  сюжета.
Быть  рядом  и  не  найти  ответа.

Костер  обжигает  ,  страсть  накаляет.
Зов  любви  ,  страсть  -  все  згорает.
Звезды    ярко  сверкают.
С  высоты  наши  свечи  пылают.

Мне  казалось  -  начало.
Так  открылась  судьба.
Ночь  связала  тела.
Почему  ж  ты  одна  .

Эта  вспышка  в  ночи.
Словно  зов  из  души.
Говорят  -  не  спеши.
Ты  ж  люби  и  греши.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022

Миру вашому дому. Шануймося. Ми того варті.

Для  чого  розпалювати  цю  ворожнечу,
Міжнаціональні  усобиці  ж  дуже  страшні.
Мовні  питання  зовсім  недоречні  -
Ми  всі  заручники  війни.

Мовні  питання  давно  піднімали,
Мовні  питання  -  лише  розділяли.
Спільне  вам  важко  знайти?
Так  хочеться  всім  однієї  мети  ?

Убивати  іномовних,  знищити  всіх  інородних.
Вони  не  такі?
Не  жителі  вони  Землі?
Чому  і  в  чатах  і  з  екрану

Пером  воюють  мов  штиком?
Кому  потрібна  людська  кров?
В  вас  спільного  нема  нічого?
Може  нема  уже  й  людського?

Чим  кращі  ви  тоді  за  них  ?
В  містах  моєї  України  рідну  мову  ми  ж  не  чули.
Чому  тоді  ви  всі  мовчали  ?
Коли  вкраїнців  виганяли.

Тоді  ж  русинів  заселили.
Щоб  вони  поряд  з  вами  жили.
Щоб  більше  їх  було  на  Сході.
Прапори  ж  були  червоні.

Де  ж  тоді  були  герої?
Були  де  наші  прапори  ?
Владу  тоді  ви  шанували
І  всі  ж  тоді  ви  да  мовчали.

Російська  мова  і  в  столиці
І  в  Харкові  і  всіх  велих  же  містах.
Національностей  багато.
Що  інші  мови  вже  не  вчити.

Простіше  їх  заборонити.
Щоб  одне  одного  не  чули.
Та  спільного  щоб  не  було.
Стадо  на  стадо,  щоб  вже  йшло.

Чужого  навчайтесь  й  свого  не  цурайтесь.
Цього  напевно  вас  не  вчили.
Були  тут  люди,  лиш  могили.
Нестало  більше  хуторів.

А  стало  більше  лиш  царів.
Село  щороку  вимирає.
Райони  всі  переділили.
Реформи  нові  поробили.

Щоб  мирно  жити,
Знати  мови.
Мир  цінити.
Ні  -  давайте  будем  воювати.

Всі  мови  ми  знов  забороним.
Забороняли  ж  українську.
Та  все  ж  ми  чули  пісню  дзвінку.
Ніхто  із  нас  ж  бо  не  боявся,  співав.

Народ  і  землю  прославляв.
Своє  минуле  пам'ятав.  
Колись  були  в  нас  вороги,  зараз  партнери  всі  ж  вони.
І  з  москалями  слід  миритись,  а  їм  давно  пора  змінитись.

І  мову  вчити  у  Росії  не  тільки  руську,  а  і  нашу.
Слав'янську,  спільну  для  Європи.
Своє  коріння  памятати,  нема  за  що  тут  воювати.
Земля  козацтва  це  була.

Свята  земля,  кров'ю  полита.
Достатньо  всім  уже  насильства.
До  миру  люди  всі  тягніться.
Від  влади  насильства  відкажіться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022

Не зову тебя вночи, напишу вновь о любви, твое сердце я согрею, в тебя Радость я ведь верю

Чтобы  понять  как  сильна  ваша  связь
Вы  начинаете  ее  все  же  рвать
Или  желание  ей  управлять
Или  страх  новое  в  жизни  принять

Заставляют    вас  ее  потерять
Муки  разрыва  увы  так  близки
Любим  страдание  близкой  души
Как  же  нам  нравится  часть  нас  помучить

Нас  тянет  магнитом  близкая  часть
В  невидимой  силы  своя  частота
Мы  следуем  только  туда
Неконтролируемый  это  процесс

Резонанс  очень  близких  сердец
Скрываем  мы  чувства
От  них  убегаем
Мы  часто  глупцы,  любовь  мы  теряем

Как  будто  палкой  по  голове
Мучим  кого  то,  а  он  нас  извне
Мы  ведь  матрешки,  внутри  мы  души
Глупость  иную  себе  не  внуши

То,  что  с  детства  тебе  все  внушают
Лишь  по  тому,  что  тобой  управляют
Искренность  есть  только  в  детей
Школа  увы  -  начало  потерь

Души  ведь  наши  очень  близки
Им  всегда  мало  нашей  любви
Слиться  они  в  один  сгусток  хотят
Даже  в  ночи  наши  души  не  спят

Сквозь  расстояния  к  нам  ведь  летят
Близкие  души  тянутся  к  нам
Мы  закрываемся,  аль  убегаем
Мы  чувств  боимся
От  себя  убегаем

Часть  мы  души  очень  близкой  теряем
Близкие  связи  мы  обрываем
Инородное,  что  то  как  будто  рождаем
Этим  его  возрождаем,  питаем

Часть  ведь  себя  при  этом  теряем
Близкой  душе  часть  света  не  дали
Радость  от  близости  мы  потеряли
Ты  далеко,  молча  бежала

Часть  нашей  близости  в  сердца  украла
Думаешь  ум  тобой  управляет?
Только  душа  твоя  сильно  страдает
Не  понимание  вечное  в  нас

Временность  тел,  бремя  земное
Как  же  близки  в  море  звезд  мы  с  тобою
Я  всегда  чувствовал  наш  резонанс
Меня  ты  прости  -  твою  душу  не  спас

Кто  управляет  -  решил  нас  помучить
Уверенность  сердца  решил  нам  внушить
Боль  для  души  решил  предложить
Самое  близкое  внушил  нам  разрушить

Ты  ведь  внутри,  сильно  так  сжалась
И  от  души  ,  от  своей  же  скрывалась
Это  и  есть  не  совершенство
Мы  потеряли  наше  блаженство

Солнце  мое  себя  береги
Часть  ты  себя  не  погуби
Страданием  душу  свою  не  сгуби
Рай  или  Ад  выбор  ведь  был

Каждый  из  нас  себя  погубил
Светом  души  не  дорожил
Он  распылил  вечность  и  время
Он  не  любил,тянул  жизни  бремя

Солнышко  милое  мне  ты  свети
Радость  любви  в  себе  ощути
Утром  и  ночью  глазами  сверкай
Там  ведь  где  ты  -  души  моей  Рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022

Прикосновения, ощущения, откровения.

Не  дает  покоя  мне
Образ  милый  при  Луне
Манит,  вабит,  с  ума  сводит
Ветром  косы  расплетает

В  ощущений  мир  впускает
Двери  в  Космос  открывает
Мое  тело  окрыляет
Сладко  дымкой  возбуждает

Будто  что  то  проникает
Груди  страстью  наливает
Воздух  ярко  вновь  сверкает
Аромат  живот  вдыхает

Раскрывает  все  в  тебе
Не  дает  покоя  мне
Словно  дева  ты  живая
И  русалочка  морская

Волны  с  моря  ветер  гонит
Они  выше  и  сильней
Их  толчки  уже  во  мне
Я  с  тобой  их  ощущаю,  тебя  просто  обожаю.

Нам  реальность  подменили
И  встречаться  запретили
Может  свалим  мы  отсюда
Сотворим  вдвоем  мы  чудо

Нравится  мне  наш  контакт
Это  лучше  чем  контракт
Ведь  разводят  нас  повсюду
Запретили  в  мире  чудо

Нормы  права  написали
Соблюдать  все  приказали
Все  чудесное  секретно
Все  желанное  запретно

Без  разрешения  ждет    расстрел
Кто  насладится  жизнью  успел  ?
Каждому  ж  время  определили
И  ярлыки  на  вас  нацепили

Годы  и  нормы  вас  разделили
Какой  же  чудесной  парой  вы  были
Только  пока  тайна  была-  это  любовь  и  жила
Зависть  и  власть  новая  страсть

Ей  нынче  все  часто  ведь  в  масть
Больше    мой  друг  ты  не  грусти
Меньше  люби,  чаще  глупи
Искренне  вновь  ты  улыбнись

Озорись  и  Проснись  ,  руки  пошире
И  обними,  близость  сильнее  вновь  ощути
Нам  ведь  с  тобой  повезло
Познали  мы  все,  кому  то  на  зло

Нам  хорошо  и  будет  еще
Начало  всего
А  не  конец
Кто  понимает  тот  молодец.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022

Субъективная объективность

Каждый  на  своей  волне
Не  понять  тебя  из  вне
Каждый  шум  ведь  излучает
И  эфир  преображает

Что  б  о  ком  то  ты  не  думал
Что  б  себе  не  представлял
Репродукцию  ты  видел
Образ  чуждый  осязал

Ты  его  не  понимал
Ты  лишь  в  матрице  блуждал
Мир  иллюзий  ощущал
Порождал  ты  отражения

И  объект  преображал
В  разуме  своем  блуждал
Игры  квантов  и  полей
Но  эгрегоры  сильней

Они  нами  управляют
Мысли  наши  направляют
Ощущаем  мы    поток
Нескончаемый  исток

В  мир  иллюзий  погрузился
В  образ  созданный  влюбился
Репродукция  прекрасна
Тело  то,  а  что  внутри  ты  попробуй  разбери.

Все  покрыто  тайной  ночи
Все  нам  слепит  только  очи
В  ярком  свете  мы  лишь  тени
И  блуждаем  в  отражении

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022

Продовження… ( звуки печалі)

The  end.

Не  пишу  про  патріотів,
Бо  при  владі  їх  нема.
Править  Світом  Сатана.
Правовірні,  православні  різні  люди  ці  державні.

Є  СлавЯни  -  Славі  Яни,
Є  права  віри,  є  путани.
Ми  не  Джони,  ми  Івани.
Як  Івана  не  назви,  він  начудить  як  завжди.

Гени  в  нас  ще  є  саркальні.
Ми    спимо  ще  на  печі,
Ось  тому  ми  всі  й  такі.
Любим  борщ  і  калачі.

Нас  багато,  всіх  Слав'ян  їм  не  здолати.
Стрьомно  навіть  починати.
Всіх  гуртом  не  повбивати,
Почали  нас  лікувати.

Гени  тут  і  гени  там.
У  Слав'ян  достатньо  ран.
Хто  мутант,  той  деградує.
Гени  він  свої  руйнує.

Він  повзує  та  плазує.
Ним  ця  влади  і  кермує.
Убивають  та  лікують
І  нікого  ще  не  чують.

Хто  мутант,  той  деградує.
Маску  нову  надіває
Та  посаду  приміряє.
І  чим  вище  підніметься

Тим  по  більше  наживеться.
Паразити  тут  і  там.
Деградація  пластична.
І  закінчим  це  трагічно.

Волі  не  було  й  не  буде.
Вимрете  ви  смертні  люди.
Ви  не  вічні,  зупиніться.
Та  навколо  огляніться.

Більшість  вже  ж  чужими  стали
Та  страшні  часи  настали.
З  вами  точно  не  жартую.
Я  пишу,  не  панікую.

Правовірним  по  закону  айдікод  не  видають.
Їх  як  інших  теж  ж  убьють.
Православні  ще  лишились?
Де  ці  Яни,  ці  Івани.

Ці  герої-удальці.
Славі  витязі  зостались?
То  чому  ж  ви  поховались?
Скільки  можна  убивати  ?

Іван  стріляє  по  Івану.
Хто  якого  є  вже  клану?
І  кому  це  по  карману  ?
Є  приказ  -  Вести  війну.

Вас  багато,  вас  бояться.
Ось  тому  війну  й  почали.
Бо  за  те,  що  натворили
Їм  не  світять  і  могили.

Змії  червоні  з  зеленими  дружать.
Змії  людей  ядом  вже  жалять.
Сірі  прийдуть  -  всі  смертні  помруть.
Цього  приходу  вони  лише  ждуть.

Казочку  знову  говорять  пишу.
Земля  крутиться  ми  астронавти.
Космонавти  ти  і  я,  змії  геть  із  корабля.
Вібації  світла  ми  генеруєм,  будем  гуртом

В  кругу  все  й  відчуєм.
Нові  частоти,  свіло  ж  бо  в  нас.
Ми  генератори  і  приймачі.
Згинуть  із  Раю  ці  кермачі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022

За Шевченківськими мотивами (40+)

Сльозами  море  не  долити,
Потрібно  якось  далі    жити.
Мов  Ярославна  зранку  рано
Сльозами  жалю  додаю.

Полетіла  б  я  голубкою,
Тією  сизою  птицею,  вдовицею-жарптицею.
Все  над  Дніпром  я  облетіла  б
І  там  би  серце  й  залишила.

Вітрило,  Вітре,  я  молю
-  Мої  ти  крила  підійми
До  милого  на  мить  візьми,
До  мого  ладо  віднеси.

Неси,  лети,  лети  туди,  де  він  і  ти.
Тут  неба  мало  і  землі,
Мені  одній  на  самоті.
І  море  синєє  в  сльозах.

Застило  горе  на  вустах.
О,  Дніпре,  дужий,  друже  мій.
Ти  повноводний  та  прекрасний.
В  воді  спокійній  покажи  ,  де  мій  коханий,  витязь  красний.

Мої  ти  сльози  за  водою  неси,  неси  мене  ти  за  собою.
Його,  молю,  ти  вокреси  !
Не  в  силі,  Ти?  Тоді  мене  візьми.
Й  до  нього  в  омут  занеси.

Щоб  більше  сліз  не  проливала,
Тебе  щоденно  прославляла.
Щоб  більше  я  не  сумувала.
Була  де  він,    його  кохала.

Якщо  живий,  то  шанувала  .
Якщо  він  там,  то  з  ним  б  Була.
Словами  ж  жалю  додаю,  чи  не  достатньо  й  так  болю.
Тим,  що  було  уже  живу.

Сльози  рікою  проливаю.
Своє  я  ладо  виглядаю.
Собою  світло  закриваю.
В  тумані  знову  я  блукаю.

В  Путивлі  граді  на  валу
Коханий,  знову  виглядаю,    чекаю,  жду  ,  стою.
До  неба  думкою  літаю.
Де  б  ти  не  був,  тебе    люблю,  нема  кінця  цьому  жалю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022

Прощание.

Два  существа
Друг  друга  любят  лишь  едва.
Сладка  лишь  страсть
И  плоти  власть.

А  так  борьба  й  предубеждения.
Лишь  в  миг  сближения  вдохновение.  Ой,  извините  -  наслаждение.
Два  разнополых  существа.
Один  сладкий  процесс,  флюиды  энергий  по  телу  текут,

Гормоны  желаний  друг  друга  влекут.
Но  кто  познал  весь  вкус  любви,
Меня  ты  милой  не  зови.
Кто  ощутил  всю  глубину,

Тот  любит  маму  лишь  одну.
Кто  падал  в  пропасть  с  головою,
В  рулетку  тот  играл  с  судьбою.
Кто  в  брак  вступил,  скорей  сглупил.

На  те  же  грабли  наступил.
Война  полов  -  предубеждение.
Любовь  -  одно  лишь  наслаждение  ?
А  кто  трудится  не  приучен,

Ему  любовь  -  всего  лишь  случай.
Игра,  обман  и  соблазнение.
И  там  не  важно  ваше  мнение.
Как  не  крути  -  вы  раб  любви.

Аль  вещи  смело  забери.
В  содержанок  новый  век,
Как  низок  й  жалок  человек.
Трудно  готовить,  лень  родить.

Лишь  для  себя  охота  жить.
Лет  так  пожить  до  сорока.
А,  что  потом?
Я  хороша.  И  буду  я  такой  всегда.

Года.  Куда  бегут  мои  года.
Как  быстротечная  река.
Внутри  же  та.
Зеркала  видно  вновь  кривые.

И  кавалеры  не  решалы  .
Конфликт  полов  вновь  обострился.
Но  новый  мальчик  появился.
Мне  хорошо,  а  остальное  все  прошло.

Вот  наконец  до  всех  дошло.
Вам  хорошо  Лишь  от  того,
Что  возле  вас  нам  хорошо.
В  войне  настало  перемирие.

Расцвет  желаний  миновал.
Поиск  ощущений  озарился.
Поуже  в  щели  углубился.
Поиск  любви  не  прекратился.

Мой  милый.  снова  ты  напился.
Глаза  как  в  кролика  твои.
И  вызываешь  вновь  такси.
Но  мне  ты  завтра  не  звони.

Сегодня  выпьем  яд  любви.
По  капле    с  вкусом  сочных  губ.
А  утром  кофе  на  прощанье,
Я  обожаю  расставание.




А  знаешь  у  нас  все  взаимно
Сейчас  я  пройду  только  мимо
Мы  не  на  столько  близки
Что  б  вместе  по  жизни  идти

Только  знакомы  черты,
Но  это  точно  не  ты.
Мы  были    тобой  у  черты,
Нам  не  зачем  дальше  идти.

Мне  нравится  наше  взаимно.
Я  отражение  твое
Живем  с  тобой  в  разных  мирах
И  рушится  все  на  глазах

Сквозь  расстояния  лет
Мы  не  услышим  Привет
Не  будет  у  нас  и  прощай
Мы  не  заглянем  на  чай.

Кто  то  сказал  сильно-  сильно
Теперь  вот  все  очень  легко
Мы  очень  с  тобой  далеко
Чего  же  тогда  нас  влекло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022

Несвобода любви. 18-.

Не  знаю  как  ты,
Я  выбираю  пута  любви.
Из  одной  не  свободы
Мы  переходим  в  несвободу  другую.

Я  ж  выбираю  любовь  святую.
Надену  на  тебя  пути  любви
И  уходи,  просто  люби.

Как  будто  ритуал
Нас  на  века  сковал.
Не  знаю  как  ты.
Я  не  узник  в  нашей  любви.

Выбор  есть  не  свободы.
Ключ  внутри  у  природы.
Еще  раз  возбуди
В  сети  любви  угоди.

Нет  свободы  на  Земле.
Лишь  сияет  луч  любви.
Ты  меня  в  нем  ощути.
Люби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022

Жаркий поцелуй в небе ночном, мы снова вдвоем.

Такая  девушка  уходит,
С  ума  мужчин  она  всех  сводит.
Такая  девушка  идет,
Блаженства  ночь  с  собой  ведет.

Такая  девушка  -  огонь.
Я  потерял  покой  и  сон.
Такую  девушку  люблю,
Ее  сейчас  я  отпущу.

Лишь  аромат  вновь  ощущаю.
Ее  стихами  соблазняю.
Она  вновь  ручкой  мне  взмахнула.
Как  будто  звездочкой  мигнула.

Пульсар  мы  этот  ощущаем.
В  ночи  мы  Космос  открываем.
Такая  девушка  уходит.
Она  ведь  вновь  меня  заводит.

Огнем  как  будто  опалила,
Глаза  сверкали  так  игриво.
Комету  эту  наблюдаю
И  поцелуй  ей  отправляю.  

Ее  уста  всегда  найду.
В  наш  Космос  двери  отворю.
Каснусь  огня  блаженства  вновь.
Она  одна  моя  любовь.

Бурлит  по  телу  снова  кровь.
Моя  комета  в  небе  звездном
О  как  красиво,  грациозно
И  оторваться  не  возможно.

Огнем  любви  она  горит.
Своим  полетом  как  магнит
Влечет  и  оставляет  след.
Любви  прекрасней  чувств  ведь  нет.

Закон  один  во  всей  Вселенной.
Люби  и  будь  всегда  блаженным.
Люби  ее  ты  недостатки.
Вкус  любви  ведь  горько-сладкий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022

Ой, гірко. Ой, тяжко. Осінь-зима 2022.

Здається  просто  все  забути
І  те,  що  було  зачеркнути.
Неначе  вчора  то  було.
Та  вітром  щастя  віднесло.

Вогонь  погас,  жар  залишився  назажди
І  поряд  ти,  твоє  тепло.
Вогонь  душі  в  мені.
Тебе  нема  ,  це  не  сказати.

Як  важко  все  це  відчувати.
Теплі  слова  ті  назавжди.
І  поряд  ти.
Не  вистачає,  все  не  те.

Лиш  думка,  там  он  там  він  жде.
Он  він  ,  он  руки  простягає.
Він,  він  виглядає.
Подих  томний,  вітерець.

І  я  лечу  аж  навпростець.
Не  він,  мені  лише  здалось.
Він  тінь,  за  мною  лиш  мандрує
Та  тихо  пошепки  глузує.

Ой,  пошепчись.
Ой,  зупинись.
До  мене  хоч  на  мить  вернись.
Очима  ще  хоч  раз  всміхнись.

Візьми  мене  з  собою  в  вись.
Без  тебе  тут  лише  зима.
Опало  листя,  я  сама.
Ти  є  й  нема,  люблю,  молю.

Несу  свій  хрест.
Вічна  душа.
Камінь  важкий.
Люблю,  живий.

Яскрава  хмаринка  в    обрії  зір.
Бездонна  крупинка  бажань  ти  і  мрій.
Яскравий  промінчик  в  непроглядну    цю  ніч.
Кохання  ж  бо  вічне  ,  чому  ж  обірвалось.

Чому  те  чого  так  жадали  не  сталось.
Життя  мов  та  нитка  вмить  обірвалось.
Чому  ми  спішили,  чому  нас  тянуло.
Кохання  земне  нажаль  промайнуло.

Як  мило  торкнулось.
Чисто  та  щиро.
Цвіло,  зізрівало  ,  манило
Й  не  стало,  крилом  на  прощання  вмахнуло  і  ввись.

Не  побачимось,  не  обнімемось.
Не  долюбили.  Жити  спішили.
Годинник  час  лиш  відбивав.
В  димці  розтала  чатинка  душі.

І  по  крупинці  все  на  руці.
Осінь-зима    2022.
Війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022

Пташка в небі знов порхнула, до думок моїх сягнула.

Жити  в  брехні  навіщо  мені  ?
Кажуть  кохання  в  світі  править.
Хто  так  каже,  той  лукавить.
Оман  з  дитинства  ми  приймаєм

Як  би  кохання  в  нас  цвіло,
Брехні  навколо  б  не  було.
Нас  вчать  скривати,  приховати,
Обдурити,  владу  підло  прихватити.

Брехнею  вірність  підмінити.
Бути  не  тут  і  ще  не  там.
Скільки  отрути  в  язиці,
У  хитро  сказанім  слівці.

Жити  в  брехні,
Не  любо  мені.
Щасливий  той,  хто  не  дожив,
В  своїх  ілюзіях  прожив.

Все  не  таке,  яким  здається.
З  часом  мине  і  знов  вернеться.
Що  ми  втрачаєм,  лиш  цінуєм.
Даремно  час  лише  марнуєм.

Ми  всі  сліпці,  кудись  мандруєм.
Чогось  чекаєм,  в  щось  ще  вірим.
 А  що  з  прекрасного  ми  втілим  ?
Душа  піднеме  всіх  нас  в  вись  ?

В  тумані  буднів  розтворились.
В  благополуччі  заблудились.
Любіть  життя,  живіть  щасливо,
Бо  кожна  мить  -  це  дійсно  диво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022

З часом погляди на те, що творилось змінюються.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Huc6GhqwnF4[/youtube]
Криси  при  владі  Союз  розвалили.
Підлі  бездари  корабель  потопили.
Біле  чомусь  чорним  зробили.
Все,  що  народне  вони  захопили
Країну  мов  хліб  вони  розкришили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022

Ядерна війна буде за тиждень, , наказ про мʼясорубку вже є ?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fhK5e76SA9I[/youtube]

Это  не  игра,  это  война.
Кому  нужна  ядерная  война  ?
Печальные  говорят  у  меня  стали  стихи,
А  разве  у  вас  они  хороши  ?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YAO9g-b99q4[/youtube]

Разве  спокойно  у  вас  все  в  душе?
Кто  то  решает  власти  вопрос,
Кто  то  в  коррупцией  сильно  оброс.
Кому  то  кризис  грозит,  в  природе  месяц  дождь  моросит.

Наши  миротворцы  были  в  Европе.
По  чему  же  сейчас  войну  продолжают
И  эскалацию  лишь  накаляют.
Мы  на  пороге  страшнейших  потерь.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=luQjlrgRLhs[/youtube]

Только  в  победу  говорят  сильно    верь.
Ради  чего  миллионы  потерь  ?
Победа  на  чем  ?  Горы  трупов,  смрад,  кровь.
Ядерный  гриб  ?  Земли  раскол  ?

В  бункеры  власти  сейчас  побегут?
Новые  беды  народы  вновь  ждут?
Не  паникуй  и  не  пиши,
Все  приготовили,  ты  просто  жди.

Мирным  народом  потери  уравновесим.
С  партнерами  это  потом  мы  все  взвесим.
Границы  закрыты,  ты  в  центре  Европы.
Запомни  родной,  давно  ты  ведь  в  жопе.

Свободой  не  светит  и  не  светило.
И  те  и  другие  закабалили.
Только  одно  нам  осталось  -  НАДЕЖДА.
Партнеры  исход  предрешат,  а  не  мы.

Мы  дети  и  жертвы  этой  войны.
Бункер  только  для  власти  построен.
Может  в  него  мы  посадим  детей?
Будущее  ж  они  этой  страны  ?

Или  их  дети  давно  за  границей.
Или  рулят  войной  з-за  бугра.
Колонию  делят,  колонию  рушат.
Никто  никого  не  будет  тут  слушать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022

Душа в нас вічна, бережіть її.

На  сороковий  день,
Коли  покидає  тіло  душа,
Приймають  проект  41    42.
Напевно  це  не  випадково.

Цифра  й  цифра  щось    говорять.
Загроза  тут,  загроза  там.
Хімтрейли  тут,  розсіяли  там.
І  відбувається  все  це  вночі.

Чиєїсь    гри  вони  посланці.
Прелюдія  і  застереження,  людина  все  ще  жива  .
Хтось  вже  давно  розпочав  ці  жнива.
Слава  Богу    вічна  душа.

Посміхаються  мерці,
Їм  відомі  ігри  ці.
З  ними  в  них  уже  не  грають.
Їх  уже  не  залякають.

Прокидається  свідомість,
Нам  говорить  підсвідомість.
Прокидаємося  ми.
Ось  й  тому  таке  твориться.

Зло  у  Світі  нас  боїться.
Скільки  крові  пролило,
Скільки  бід  нам  принесло.
От  й  боїться  нас  воно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022

Небилиці

Хто  б  міг  подумати.
Це  не  сказати  й  не  описати.
Наші  пращури  вміли  літати.
Зорі  в  небі  доганяти.

Чудеса  преображати.
Швидка  думка  не  лякала.
Світ  духовний  проявляла.
Дивні  замки  будувала.

Вся  планета  процвітала.
Всім  всього  в  Раю  хватало.
Ціле  літо  все  буяло.
Літо  не  таким  було.

Все  родило  і  цвіло.
Роки  літами  тоді  звались.
Сонце  завжди  над  головою.
Все  живе  було  у  колі.

Друзі  й  подруги  навколо.
Життя  вічним  тут  було.
Їжі  просто  не  було.
Ми  не  їли  і  не  пили.

Ось  тому  й  щасливо  жили.
Знайте  ,  ми  не  виживали.
Еволюції  не  було,  дивовижно  просто  було
Рай  навколо  і  в  тобі.

Боголюди  були  ми.
А  природа  часть  планети.
Рай  нам  Дар.
Ми  й  дарували  і  ні  з  ким  не  воювали.

Мирно  всі  ми  процвітали.
Тут  з'явилось  люте  Зло.
Спокусило,  в  нас  вселилось
Та  планету  нахилило.

Холод  в  серці  та  на  навколо.
Розірвалось  щастя  коло.
Сонце  крутиться  навколо,
Світить  нам  воно  з  тобою.

І  зове  нас  за  собою.
Бо  в  середині  в  нас  зорі
Діти  ми  його  св'яті.
В  нас  крупинки  є  Душі.

І  коли  ми  їх  з'єднаєм
Та  добро  все  об'єднаєм,
Ми  піднімемо  планету,
Нахил  змінемо  осі.

Та  потрібні  люди  всі.
Скільки  можна  воювати.
Та  планету  руйнувати.
Просвітитися  пора,  Богу  нашому  хвала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022

Закроем небо, опустим звезды, будем приказы исполнять, друг друга будем истреблять.

Стадо  баранов  настолько  тупое
Вы  потеряли  связь  ведь  с  судьбою
На  родственников  пошли  войной
И  Сатана  лишь  ваш  герой

Насколько  нужно  опустится
И  как  вас  сильно  запугать
Что  б  отреклась  родная  мать
Украина  вам  угроза

Идиоты  спору  нет
Вы  б  пошли  на  нас  войною
Довод  курицы  тупой
Вас  Америка  снабдила

Вы  сильнее  ,  вы  мощнее  будете
Вы  нас  всех  погубите,  мы  удар  ваш  упредили
Армагедон  ,  что  б  Россию  спасти  распалили.
Вы  себя  хоть  слышите  ?

Эта  власть  вас  отравила
Смерть  и  страх  вам  всем  привила
Космос  закрыли  ,  пыль  распылили
Правду  скрывают

Вечную  жизнь  у  вас  отбирают
Барыги  войну  разожгли
Их  экономика  снова  цветет
А  капитал  прирастет

Что  же  скажите  ,  славяне  ждет  ?
Настолько  с  рогами  ?
Настолько  тупы  ?
Приказы  исполнили  Вы  Сатаны.

Эра  Света  скоро  придет
Но,  что  же  тогда  расцветет  ?
Ядерные  грибы  ?
Виноваты  ж  только  мы?

Кто  приказы  исполнял  ?
Кто  кровью  землю  поливал  ?
Кто  приказы  отдавал,  имя  известно  его
Страх  перед  ним,  вот  и  молчим.

Земля  в  новую  эру  идет.
Что  ж  вас  ждет  ?
Гонение  ?  Истребление  ?
Правды  боятся  й  прозрения  .

Страх  их  пред  гневом  Богов.
Вот  ночь  й  опускают,  людей  истребляют.
Они  правду  знают.
Свет  вреден  им.

Вампиры,  паразиты.
Оборотни  ведь  кругом.
Тени  Землю  захватили
И  народы  истребили.

Война  Добра  со  Злом.
Начата  конечно  Злом.
Зло  Землян  ведь  разделило.
Властью  нас  ведь  спокусило.

Деньги.  Деньги.  Власть.
Это  пропасть.
Мое  -  твое  тоже  зло.
Разделение,  властность

Гибели,  вражды  начало.
Написал  и  грустно  стало.
Где  же  Бог  ?
Он  нас  спасет  ?

За  собою  поведет  ?
А  за  ним  кто  же  пойдет  ?
Точно  не  тот,  кто  в  уюте  живет.
Кресто-человеки  плачут  ваши  веки.

Вечности  слеза  с  неба  упадет.
Вечное  падение.
Грех  провести  жизнь  не  по  предназначению.
Время  на  что  тратим  ?  Воюем  сами  з  собой.

Космос  нам  светит  жизнью.
Свет  нам  дает  и  тепло.
Мы  же  сидим  за  забором.
Звезды  закрыты  для  нас.

Стадо  баранов.
Рогами  до  крови.
Кладочки  путь  отмеряли  нам.
И  запустили  с  разных  сторон.

По  этому  крики  и  стон.
Узенький  путь  вам  отвели.
С  детства  в  ограде  вас  заперли.
Целую  жизнь  вас  стригут.

Рано  аль  поздно  волки  ж  сожрут.
Звездные  люди!
   С  вами,  что  стало?
Жизнь  в  нищете  милой  вам  стала?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022

Закроем небо, спрячем Солнце, колону пятую поставим, молится нам вас всех заставим

Злые  языки  страшнее  пистолета
Промытые  мозги  печальней  нет  сюжета
Нам  воздух  перекрыли  и  небо  загрязнили
Наслали  адский  сон  и  молвят  в  унисон

Свое  лишь  нам  внушают
Нас  в  стадо  обращают
И  гонят  нас  словами
А  кули  косят  сами

Мы  только  нажимаем
И  жизни  отбираем
За  сценой  языки
Мы  взялись  за  штыки

В  погоне  за  победой
Мы  главное  забыли
Что  человеком  были
И  нам  они  служили

Мы  верили  в  добро
Спокойно  все  мы  спали
Всех  радостно  встречали
Сейчас  друзья  -  враги

И  даже  все  забыли
Победы  ж  отменили
Что  блюди  в  мире  жили
Друг  другу  ,  что  б  простили

Кровь  жизни  не  вернет
А  только  заберет
Виновных  не  накажут
Они  ж  руководили

Колону  ведь  скупили
И  всем  мозги  промыли
Нас  как  зверей  стравили
Неужто  вы  забыли

Как  радостно  мы  жили
Уют  в  каждой  квартире
И  были  перспективы
И  было  наше  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022

Все , что сейчас уже было, мы просто забыли

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e_hXgVTubho[/youtube]
Было,  все  было
Недавно  й  давно
Добро  за  добро
В  итоге  ведь  зло

К  этому  снова  сейчас  нас  ведут
Лозунги  смерти  мы  слышим  вокруг
Кто  то  по  туже  карманы  набьет
Многих  навеки  война  заберет

Вовремя  силы  они  не  нашли
Многие  так  вот  бесследно  ушли
Все  повторяется,  замкнутый  круг
Вот  почему  горе  й  смерти  вокруг

Кто  то  асфальт  в  честь  победы  кладет
Кто  то  асфальт  этот  снесет
Плиткою  выложит  новый  он  путь
Про  миллионы  людей  ты  забудь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

Перемены, дожди, не грусти.

Почему  осенью  сырость  и  грусть,
Серое  небо,  серые  тучи  ?
Даже  не  греет  солнечный  лучик.
Целыми  днями  дождик  идет.

Самое  ценное  мимо  пройдет  ?
Хочется  радость  вносить  в  каждый  день.
Мирное  небо  над  головой.
Что  б  все  плохое  смыло  водой.

В  старости  нужен  горячий  камин.
Треск  дров,  свет  огня.
И  не  хватает  ведь  тепла.
Высокие  цены  в  холод  вгоняют.

Даже  в  старости  не  разрешают
Дом  хотя  бы  обогреть.
Всем  приходится  терпеть.
Ждать  весны  и  до  нее,  что  б  дотянуть.

Дождик  чаще  моросит.
Все  промокло,  зябко  стало.
До  зимы  ведь  далеко.
Только  детство  ведь  прошло.

Красно  лето  отплясало,
Даже  птицам  грустно  стало.
Собираются  вновь  в  путь.
Ищут  теплые  края.

Не  хватает  всем  тепла.
Наступают  холода.
Парасольки  тут  и  там,  
Словно  спелые  грибы.

Вот  лукошко  я  возьму
И  с  утра  их  соберу.
Есть  и  в  этом  дар  природы.
Все  растет  и  в  непогоду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

Let me say it

Позволь  сказать  тебе  мне  это
Ты  лучшая  на  всей  планете
И  сочиняю  я  сонеты
С  одной  лишь  мыслю  -  Радость,  где  ты?

Let  me  say  it
I  remembered    you  I  love  you  too
Твої  губи  ,  твої  очі  ,  стан    дівочий  
Саме  так  тобі  скажу,  вір,  не  вір  -  тебе  люблю

Это  точно,  точно  знаю
Лебедь  белая  моя
Грациозно  ты  идешь
Словно  по  воде  плывешь

Взлядом  серце  одаряешь
А  словами  увлекаешь
Шейку  ручкой  оголяешь
Меня  ближе  привлекаешь

Взлядом  ты  меня  зовешь
Скромностью  своей  берешь
Как  же  мило  и  дразливо
Эротично  и  строптиво

Не  могу  всего  сказать
Буду  нежно  целовать
Чувства  стремно  оголять
И  по  лезу  нам  гулять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022

Утопія (18+)

Під  час  війни
Люди  миру  чекають
Критика  й  страх  повсюду,  навколо
Замкнуте  хочуть  створити  нам  коло

Щира  підтримка,  добрі  слова
Віра  й  надія,  щоб  в  серці  жила
Під  час  війни  потрібно  добро
Добрі  новини  й  душевне  тепло

Героїв  чекаєм,  вірим  і  ждемо
Мир  ми  вдихаємо  в  кожному  сні
Він  лиш  потрібен  тобі  і  мені
Ми  з  ворогами  одного  ж  бо  роду

Славяни  вони,  славяни  є  й  ми
Влада  сусаніних  ними  керує
Стадо  баранів  нашу  землю  тупцює
Хто  ще  живий  мене  хай  почує

Мирно    додому  нехай  він  мандрує
Прикази  надали  нам  вороги
Ми  ж  не  скоти,  були  ж  як  брати
Скільки  під  ніж  за  царя  можна  йти  ?

Людство  віками  чекає  героїв
Хто  поведе  за  собою  до  бою
Хто  чистий  серцем
Хто  нас  кохає

Тих,  що  життя  на  Землі  ӡахищає
Страшну  війну,  хто  відведе
Вони  не  говорять,  вони  не  лякають
Вони  ж  бо  кордони  не  закривають

Пута  вони  обривають  людські
Ми  ж  бо  не  вівці,  досить  стригти
Ми  родились  для  святої  мети
Скільки  ярмо  це  можна  тягти  ?

Вони  не  тирани,  не  можновладці.
Вони  не  за  себе,  а  за  народ.
Вони  миру  оплот.
Підчас  війни  вони  як  зорі.
І  кожен  з  них,  то  наш  герой.

І  нас  веде  він  за  собою.
Не  заставляє  воювати
Та  кров  людську  знов  проливати
Він  йде  домівку  захищати

Він  сам  іде,  він  серед  нас
А  то  керують  кермачі
Самі  ж  бо  в  бункерах  сидять
Їх  віли  ж  досі  не  горять

Герой  усе  роздасть  народу
Здобуде  у  бою  свободу
Все,  що  було  верне  народу
Націй  різних  більш  не  буде

Лише  добрі  й  щирі  люди
Ми  не  будемо  ділити
Просто  будем  в  мирі  жити
Бо  домівка  в  нас  одна

Планета  Яра  є  вона
Рай  то  наш  є  спільний  дім
І  достатньо  місця  всім
Не  потрібно  нам  царів,  тунеятців  та  банкірів

Досить  кров  людську  вже  пити
За  рахунок  людей  жити
Ті,  хто  зараз  за  кордоном
Хай  ідуть  за  кораблем

Досить  нам  бариг  терпіти
І  Монако  їх  кормити
Можемо  й  самі  ми  жити
І  ресурсів  досить  всім

Не  потрібно  лиш  царів
Хочуть  знову  воювати
Замки  ,  віли  відберіть
І  за  вітром  їх  пустіть.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022

Непрочитанный роман.

Начатый  роман,  не  дочитав,  закрыла.
А  как  же  увлеклась,  начав  читать  игриво.
Знакомый  переплет,  ожившие  странички.
Ты  предпочла  зажечь  одну  всего    лишь  спичку.
Оборванный  сюжет  и  пламя  обжигает.
Все  нити  и  сюжет,  да  й  жизни    отбирает.
Что  то  родное,  увы  бесследно  ускользает.
Не  лежать  ему  на  полке,
Не  затерты  в  нем  страницы.
Вечно  юн,  вечно  сучасен.
Роман  ушел,  он  был  прекрасен.
Кто  то  вверху  его  читал.
Искры  костра  его  обжигали,
Угли  тепло  жадно  вбирали.
Время  его  видно  ушло.
Новые  страсти  и  интерес.
Это  старинный  мир  лишь  исчез.
Вот  й  полыхает  пламя  пожаров.
Мы  й  не  заметили,  что  с  нами  стало.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022

Осінь.

Краплинки  волосинки    з  дощиком  спустила.
Знову  зрання  осінь  коси  розпустила.
Діаманти  з  неба  капають  кап-кап.
Капельки  хрустальнії  з  неба  знов  летять.

Красені  лебеді  привуть  по  воді.
Знов  приходить  осінь  у  своїй  красі.
Землю  напуває  цей  шалений  дощ.
Землю  омиває,  лишнє  забере.

Бурний  знов  струмочок  по  землі  тече.
Кришталеві  коси,  чорнії  очі,
Теплії  ночі  та  рясні  дощі.
Дні  уже  короткі,  час  мов  птах  летить.

Ключі  журавлів  в  небі  проліта.
З  кожним  днем  минають  радісні  літа.
Ніч  приходить  рано  і  бере  своє.
Осінь  нас  з  тобою  манить,  вабить,  зве.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022

Ангел

вірш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022

She didn't keер her promis

Вона  шукала  компроміс
Із  уст  звучало  -  Я  не  знаю.  Ось  така  я.
І  все  її  уже  лякало
В  привичнім  ритмі  лиш  жила

А  тут  війна
Та  перешкоди
Треба  обдумати
Щось  слід  рішити

Хоч  йде  війна  всім  ж  хочеться  жити
Кохання  не  буде  поряд  з  війною
Всіх  призивають  щоденно  до  бою
Горе  і  втрати  вже  не  лякають

Щоденно  вбивають
Пусті  обіцянки
Навіщо  давати
Те,  що  було  лиш  забуваєм

Те  в  що  втянули  ранить  щоденно
То  ж  не  журися  більше  даремно
Копроміс  ранить  також  як  куля
Рани  на  тілі,  рани  в  душі

Щось  обірвалось
Щось  не  відбулось
Все  як  завжди,  новий  виток
У  нездійсненність  невпевнений  крок

Лиш  за  близьке  потрібно  триматись
Боротись  за  себе  і  за  любов
Що  обіцяли  слід  добиватись
Що  дороге  слід  берегти

А  не  вівцею  далі  брести
Віз  й  тягомотину  з  сумом  тягти
Будні  покрасили  в  сіру  тональність
Голову  й  очі  ви  опустили,  свої  обіцянки  й  слова  загубили

Мовчки  втікати
Роками  мовчати
Частинку  серця  собакам  віддати
Вибір  же  був  ,  так  мене  чули

Все  як  завжди
Чужі  просто  ми
В  кожного  свій  лиш  інтерес
Кохання  нема,  один  лише  хрест.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

Осінь моросить дощами, щастя буде завжди з нами

Хмари  небо  затягнули
Та  мене  лиш  посміхнули
Все  в  природі  гармонійно
Сіре  небо  і  туман

Хмари  в  небі  нас  лякають
Смуток  в  душі  знов  вселяють
А  я  просто  посміхнусь
Під  дощем  ще  раз  пройдусь

Осінь  хмарою  підкралась
Зелені  гаї  вбирає
Кольорі  теплі  підбирає
Все  навколо  прикрашає
Вони  теплі  та  не  гріють

Золотом  лише  блистять
І  востаннє  гомонять
Вітра  сильного  чекають
Тайну  світу  цього  знають

Сила  духу  їх  підхопить
Закружляють  вони  в  танці
У  прощальнім  з  світом  цим
Не  побачать  більше  зір

Не  потягнуться  до  Сонця
Ми  посидимо  в  сторонці
І  красу  цю  осягнем
Спокій  в  серці  збережем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

Не радісно

Мало,  мало
І  не  стало
Досить  ,  досить
Серце  виплакатись  просить

Що  важливе  ми  ж  не  ціним
Лиш  ,  коли  ми  це  втрачаєм
Розумієм  і  страждаєм
Думалось  та  не  здійснилось

В  голові  все  це  лиш  снилось
Все  не  так  як  нам  здається
Навіть  серденько  й  те  б'ється
Все  пройде,  усе  минеться

Наче  й  не  було
Скільки  літ  ми  змарнували
Що  в  житті  ми  цінували
І  любили  ми  кого  ?

Зло  навколо,  люте  зло
Зло  у  людях  проросло
Зло  з  людьми  ж  бо  не  воює
Воно  нами  лиш  керує

Все  з  дитинства  нам  внушають
Зло  добром  нам  подають
Ось  тому  й  панує  лють
Мало,  мало

Чиїсь  бажання  ,  чиїсь  мрії
Чужі  норми,  чужі  й  ми
Не  від  сердця,  не  по  правді
Не  в  любові,  не  в  добрі

В  масках,  в  кожурі,  в  ярмі
В  огорожі,  це  свобода  ?
І  за  це  ми  так  боролись  ?
А  як  файно  гордимось

Кров  рікою  пролилась
Щоб  сиділи  всі  в  ярмі
Що  змінилось  ?  Ви  прозріли  ?
Гляну  і  махну  рукою

Тут  не  зміниться  нічого
Ось  тому  усе  й  палає
І  любові  тут  не  має
Ненавість  лише  і  гнів

Гарно  вмієм  говорити
Та  не  вмієм  в  світі  жити
Все  під  себе  лиш  гребем
Не  помітим  як  й  помрем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022

Под грифом СЕКРЕТНО

Тарелки  над  головой
Кто  то  давно  играет  с  тобой
Кто  то  давно  играет    с  судьбой
Кто  то  ведет  эту  войну
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jEFoVe6aie0[/youtube]

Кто  й  почему  захватил  ведь  Луну
Кто  то  забыл  правду  сказать
Кто  то  решил  народ  истребить
Не  хочется  ж  верить,  хочется  жить

Разве  ты  правду  когда  либо  знал
С  кем  и  за  что  ж  тогда  воевал  ?
Вирусы  видел  ?  Смерти  лучи  ?
Куда  нас  вели  кермачи?

Еще  вам  нестрашно  в  темную  ночь  ?
Долги  ....  Власти  долги...
Разве  ответы  они  вам  давали
За  тайны  войны  они  отвечали  ?

Тарелки  летают  в  ночи
Нет  подтверждений,  засекречено  все
Угрозы,  войны,  тайны
Тотальный  контроль

Ты  мурашка  й  не  спорь
Никто  не  видел
Не  подтвердил
Только  пленки  и  война

Большая  игра
Секреты  спецслужб
Следы  замели
Стерли  с  земли,  бойся  й  молчи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022

Кохання вічне, просто кохай.

Чомусь  не  сяють  твої  очі
Не  чую  ніжний  голосок
Тому  й  цілую  поміж  строк
Часу  нема,  то  все  задумки

Нема  того,  що  говорили
Поради  часто  всі  дають
Тому  отак  вони  й  живуть
А  ти  вдихай  на  повні  груди

А  ти  собою  залишись
І  щиро,  щиро  посміхнись
Собою  будь,  все  не  повторне
Нема  того,  що  нам  внушають

Серця  лиш  почуття  єднають
Все  інше  лиш  від  не  знання
Можна  в  достатку  вік  прожити
Серце  при  цьому  лиш  розбити,
Двоє  чужих  людей  
Лише  терпіти  ,  та  будні  сірі  волочити

А  слід  просто  летіти,
Часу  не  помічати
В  щасті  купатися  зранку
І  не  чекати  світанку

Сонце  тримати  в  долонях
З  птахом  співати  пісні
Небо  безкрає  відчути
Сильно,  пресильно  кохати  і  небеса  наближати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022

Свет любви ( I love you Baby)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kffacxfA7G4[/youtube]
Не  бойся  любить  никогда,
Всегда  иди  до  конца.
Куда  б  не  несла  жизни  река,
Любви  весло  не  отпускай.

Смело  греби,  сильно  люби  !
Руки  не  отускай,  преграды  всегда  огибай
Штормит    вода  ,  тянет  трясина.
В  тебе  ж  огонь  и  ты  не  глина  !

Не  расскисай,  не  бойся  ,  люби  !
Не  нужно  страдать,
Умей  верить  й  ждать  !
Руку  мне  дай,  не  уходи....

Люби...  ,  терпи...
Люби...  ,  держи...
Верь  в  небеса  !
Звезды  зажги  !  Жги  !!!

Люби...,  живи....
Борись  до  конца.
Не  предавай  и  не  клянись.
В  любви  проживи  ,  тьму  озари.  

Oh-ooh-whoa-oh-oh-oh-oh
Oh-ooh-whoa-oh-oh-oh-oh
Oh-ooh-whoa-oh,  oh-oh-oh-oh
You  know  you  love  me  (yo),  I  know  you  care  (uh-huh)
Just  shout  whenever  (yo),  and  I'll  be  there  (uh-huh)
You  are  my  love  (yo),  you  are  my  heart  (uh-huh)
And  we  will  never,  ever,  ever  be  apart  (yo,  uh-huh)
Are  we  an  item?  (Yo)  girl,  quit  playin'  (uh-huh)
"We're  just  friends"  (yo),  what  are  you  sayin'?  (Uh-huh)
Said,  "There's  another"  (yo),  and  looked  right  in  my  eyes  (uh-huh)
My  first  love  broke  my  heart  for  the  first  time,  and  I  was  like  (yo,  uh-huh)
"Baby,  baby,  baby,  oh"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  no"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  oh"
I  thought  you'd  always  be  mine,  mine
"Baby,  baby,  baby,  oh"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  no"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  oh"
I  thought  you'd  always  be  mine,  mine
Oh,  for  you,  I  would've  done  whatever  (uh-huh)
And  I  just  can't  believe  we  ain't  together  (yo,  uh-huh)
And  I  wanna  play  it  cool  (yo),  but  I'm  losin'  you  (uh-huh)
I'll  buy  you  anything  (yo),  I'll  buy  you  any  ring  (uh-huh)
And  I'm  in  pieces  (yo),  baby,  fix  me  (uh-huh)
And  just  shake  me  'til  you  wake  me  from  this  bad  dream  (yo,  uh-huh)
I'm  goin'  down  (oh),  down,  down,  down  (uh-huh)
And  I  just  can't  believe,  my  first  love  won't  be  around,  and  I'm  like
"Baby,  baby,  baby,  oh"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  no"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  oh"
I  thought  you'd  always  be  mine,  mine
"Baby,  baby,  baby,  oh"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  no"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  oh"
I  thought  you'd  always  be  mine,  mine  (Luda!)
When  I  was  13,  I  had  my  first  love
There  was  nobody  that  compared  to  my  baby
And  nobody  came  between  us,  nor  could  ever  come  above
She  had  me  goin'  crazy
Oh,  I  was  starstruck
She  woke  me  up  daily
Don't  need  no  Starbucks  (woo)
She  made  my  heart  pound
And  skip  a  beat  when  I  see  her  in  the  street  and
At  school  on  the  playground
But  I  really  wanna  see  her  on  the  weekend
She  knows  she  got  me  dazin'
'Cause  she  was  so  amazin'
And  now,  my  heart  is  breakin'
But  I  just  keep  on  sayin'
"Baby,  baby,  baby,  oh"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  no"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  oh"
I  thought  you'd  always  be  mine,  mine
"Baby,  baby,  baby,  oh"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  no"
Like,  "Baby,  baby,  baby,  oh"
I  thought  you'd  always  be  mine,  mine
I'm  gone  (yeah,  yeah,  yeah,  yeah,  yeah,  yeah)
Now,  I'm  all  gone  (yeah,  yeah,  yeah,  yeah,  yeah,  yeah)
Now,  I'm  all  gone  (yeah,  yeah,  yeah,  yeah,  yeah,  yeah)
Now,  I'm  all  gone  (gone,  gone,  gone)
I'm  gone

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022

Ирония любви

Как  же  легко  ты  отказалась
И  ничего  в  нас  не  осталось
Как  же  легко  так  поступить
Проще  конечно  же  забыть

Искать  иное  в  жизни  тленной
Молча  зарыться  ,  вновь  начать
И  по  ночам  опять  страдать
Й  чего  то  ждать,  опять  й  опять

Как  же  легко  так  поступать
И  от  себя  вновь  убегать
Махнуть  рукой,  огонь  со  льдом  смешать
Вместо  любви  -  страдать  и  новой  страсти  ждать

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Паутина лжи

Как  много  лжи
Зачем  же  рядом  то  жили
Ведь  не  любили,  рядом  были
Пьянка  любовь  ?

Мы  ж  пили  кровь.
Как  много  лжи.
А  смысла  ж  нет.
Что  б  в  гречку  прыгать  с  головою  ?

Связать  себя  грехом  с  судьбою  ?
На  те  же  грабли  наступать.
Лгать....  Лгать...
Что  б  просто  с  дури  погулять?

Налево  тянет  от  безделья
Одно  лишь  манит  наслаждение
Как  будто  сладкое  видение
Ослабло  видно  у  нас  зрение

В  паутине  вновь  и  вновь
Кто  то  ищет  ведь  любовь
Бьется  крыльями  в  экстазе
Кровью  снова  истечет  

Все  пройдет
Любовь  умрет
Сладок  лишь  запретный  плод
И  по  лезвию  лжи  ты  смелее  вновь  иди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Полотно життя

Тепло  душі  знов  намалюю....
Картину  полум'ям  пишу  я.
Кольорі  крові,  кольорі  Сонця,
Світла  й  життя  доберу  я.

Світло  Сонця  й  душі
Знов  вкладаю    в  ці  вірші.
Чорний,  червоний...
Жовтий,  рожевий.

Колір  один  !
Світло  і  тінь.
Полумя  серця  тіло  ласкає
Погляд  картини  нові  розкриває

Вічність  душі,  радість  тепла
Полум'я  з  неба,  сплах...,  призив.
Данко  в  картині  груди  розкрив...
Тріск  дровенят  ми  чуємо  в  тиші.

Іскорку  Бога  з  теплом  відчуваєм,
Світло  добра....
Кожна  людина  хоче  тепла,
Кожна  душа  прагне  добра.

Божественна  іскра  в  кострі  і  в  каміні.
Ми  і  від  слів  відчуваєм  тепло,  коли  в  них  є  добро!
Пише  нам  долі  Бог  полотно,
Вабить  мене  Світлом  воно  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022

Любіть восени - не чекайте весни. (30+)

Ангел  всміхається  з  неба  вночі
Моє  рукою  пише  вірші
Осіннім  дощем  шепоче  так  ніжно
На  вушко  говорить  вітром  тобі

Тихо  краплинки  з  неба  летять
Ласку  небесну  дарують
Й  по  тілу  спускаються  ...  тануть
В  тумані  осіннім...й  в  кожній  клітині.

Ангел  сказати  важливе  щось  хоче
Він  проявляється  кожної  ночі
Вдень  він  тебе  оберігає
Променем  сонця  ніжно  ласкає

Цей  промінець  ніхто  не  обхватить
Не  зупити  кохання  душі
Можна  сховати,  можна  зігрітись
Та  він  прямує,  він  нескінченнний

Був  десь  далеко,  а  вже  поруч  з  тобою
Його  і  не  видно.  По  тілу  ж  тепло
Очі  як  він  ти  просто  примруж
Віями  в  небо  на  Сонце  дивись

Мило  йому  навзаєм  посміхнись
Посмішку  щиру  з  неба  відчуєш
Тихо  промовить-  люба  ти  чуєш!
Можем  ми  знов  гомоніти  з  тобою

Не  зупити  нікому  любові
З  неба  завжди  тебе  виглядаю
 Сонечком  в  небі  з  тобою  гуляю
Ти  відчувай  я  сильно  кохаю,  
Все-все,  все,  що  було  я  пам'ятаю
Серце  з  душею  на  небо  сягнуло
Те,  що  в  мені  знов  запалало
Без  тебе  мені  самотньо  так  стало
Промені  з  серця  Бог  посилає
Ангел  мій  вірний  тебе  захищає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022

Разорванная нить, незаконченный сон

Спим  в  разных  спальнях
Не  говорим,  не  пишем
Сердце  стучит  все  тише
Друг  друга  мы  не  слышим

Ночь  за  окном
Пустынный  дом
Красный  абажур
Полумрак,  тень

После  ночи  будет  день
Если  доживем
По  лужам  под  дождем
Больше  не  пройдем

Разные  зонты
И  чужой  уже
Воет  чей  то  пес
В  голове  понос

Извини,  грущу
Я  ж  не  отпущу
Точно  знаю,  знаешь
Точно  знаю,  помнишь

Только  все  не  так
Глупо  это  все
Разные  пути  и  по  них  идти
Разорвать  ,  забыть

Просто  отпустить
И  в  разлуке  жить
Кто  за  нас  решил
Что  б  он  сам  так  жил

Игры  над  тобой
Выбор  тишины
Тонкие  одежды
Голые  тела

Й  только  тишина.....
Только  в  голове....
Странный  тот  мотив
Времени  обрыв....

Стих  увы  банальный
Стих    голос  желанный
Я  тебя  не  вижу
Но  й  не  отпускаю

Взором  слух  ласкаю...
Помнишь  точно  знаю.
Просто  обожаю.....
Вот  й  не  отпускаю.

В  памяти  держу,
Брежу  на  яву.
Образ  твой  со  мной.
Помню  и  люблю.

Теплом  дорожу....
Все  же  зацепила...
Очень....  очень,  было
И    дождем  все    смыло,будто  он  прошел.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022

Сумно.

Кохання    з  серця  витікає
По  капілярах  в  тіло  прилипає
Тук,  тук  серця  стук
Так,  так  все  в  такт

Протікаю,  наповняю
Життя  даю  і  забираю
Нові  поштовхи  з  любов'ю
Що  відмерло,  відсікаю

Серце  часто  розриваю
Подих  щастя  забираю
І  лічильник  то  життя
Від  кохання  в  небуття

Артерії,  вени
Такт,  аритмія
Тепло,  оніміння
Почуття,  потім  страх

Поки  кохаєш  -  ти  ще  живеш
Поки  ти  віриш  -  чогось  ще  чекаєш
Потім  мовканка  -  все  зупинилось
Серце  в  цю  мить  чомусь  зупинилось

Якже  сіяло,  кричало  і  рвалось
Від  втрат  і  тишині
Щось  обірвалось
Ріка  бурлити  перестала

Тиха  гладь  в  тобі  настала
Все  ще  ніби  як  колись
Мороз  окутав  тіло
Та  все  вже  оніміло

Вода  кохання  вже  в  болоті
Ряска  та  очерет
Трясина
Людина  лише  глина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022

Відповідь на коментар Максима на попередній вірш

И  эти  мелкие  три  слова
Сведут  с  ума,  сведут  любого.
Прокричи  и  провой  на  Луну  -
Как  же  сильно  тебя  я  люблю!


----------

Як  на  словах  це  романтично
А  в  житті  все  ж  прозаїчно
Вушками  давно  не  чують
Гаманець  частіше  бачать

Як  приємно  його  взяти
Приласкати,  там  відкрити
В  руки  взяти,  потримати
Пройтись  з  ним  саме  так

Саме  з  ним
Саме  туди
Він  так  і  манить
Так  і  просить

Візьми  мене,  скоріш  візьми
Які  три  слова
Статок,  гроші
Перспектива

На  знайому  глянув
На  її  близькі  контакти
Взнав  хто  татко  в  цих  друзяків
Враз  стало  зрозуміло

Тут  коханням  й  не  світило
Ой,  до  хлопців  я  охоча
Так  дівча  мені  співало
Сама  ж  ручку  просувала

Що  хотіла  уже  й  знала
Юна,  наче  і  красива
А  в  очах  уже  нажива
Там  коханням  і  не  світить

Разом  наче  й  не  жили
І  життя  так  провели
Кожен  сам,  самотності  у  домі
Сварки,  п'янки,  крики,  стони

Правда    виють  на  Луну
Трошки  піӡно  спохватились
Лиш  тому,  що  знов  сварились
Остогидла  ця  брехня  і  трьох  слів  давно  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022

Годуйте добро, щоб воно проросло

Вовків  нажаль  годуємо
Вони  ж  нас  поїдають
Із  долею  жартуємо
З  Луною  розмовляємо

Живемо  серед  оборотнів
Та  маски  надіваємо
А  знявши  з  когось  масочку
Від  себе  ми  тікаємо

Чомусь  природнє,  істинне
Завжди  ми  заміняємо
І  наготу  і  правдоньку
Ми  завжди  прикриваємо

В  театрі  маріонетками  щоденно  виступаємо
За  ниточки  нас  дьоргають
Та  ролі  всім  прописані
Стаї  давно  сформовані

Не  ситно  нагодовані
Та  підлістю  згуртовані
Той  виють  на  Луну
Голод  у  цьому  у-у-уууу

Холод  аж  до  глибин
Навколо  темнота
Червоні  алчні  взори
І  зуби  рвуть  забори

Кого  ми  годували  ?
Кому  ми  довіряли  ?
Зубами,  щоб  нас  рвали  ?
Щоночі  завивали  ,  а  вдень  знов  панували  ?

Говорять  ми  за  волю
Скажіть,  а  хто  з  вас  вільний  ?
Ви  ж  боїтесь  звільнитись  ?
Простіше  ж  бо  скоритись  й  з  вовками  подружитись

Почую  на  словах
Ми  вовків  не  годуєм
Ми  вільні,  це  наш  вибір
Чому  ж  тоді  ви  виєте  і  зуби  скриготять

Чому  ж  оці  овечки
Навколо  нас  гуляють  і  мясо  доставляють
Кого  ми  годували
Такими  всі  ми  й  стали

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022

Кричи. ( любовна лірика)

Лише  три  слова
Я  тебе  кохаю
Оберт  планети  заcпукають
Та  недосяжне  наближають

Лише  три  слова
Я  тебе  люблю
Тримають  на  орбіті  Землю  цю
Та  нездійсненне  проявляють

Планети  зорями  ж  сіяють
Коли  ми  дивимось  здаля
Ти  теж  планета
Теж  сіяєш,  зигзаги  в  просторі  виводиш

Когось  вночі  з  ума  ти  зводиш
Безмежність  всесвіту  вдихаєш
Ефір  блаженства  ти  вбираєш
Життя  нове  ти  починаєш

Життя  даєш,  в  тобі  початок
Лише  три  слова  ти  скажи
Звучи,  звучи
Так  мелодійно  як  завжди,  кричи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022

Німий діалог.

-  Домовились  ?
-  Так.
-  Посміємось  ?
Навіщо  взагалі  спілкувались  .
Навіть  не  по-англійські  ж  розстались.
Кому  з  нас  потрібна  брехня?
На  це  лиш  достало  ума  ?
Слова,  порожнеча....
Безглузда  втеча....
Німа  тишина.
Хтось  замітає  сліди.
Ти  ?
Слів  не  вистачає  ?
І  таке  буває.
Хтось  тікає
Все  життя  біжить
Це  ж  не  зупинить
Бо  життя  -  лиш  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022

Зацикленность.

Красиво  говорим  обо  всем
Красиво  говорим  ни  о  чем
Полная  неопределенность
Тратим  время  свое  и  твое

А  на  Что?
Полный  туман.
Ложь  и  фальшь.
Удобно,  выгодно,  подло.

Выдуманное  время  убиваем
В  неизвестность  мнимую  улетаем
Увлекаем  кого  то  туда  же
Красиво  зато  говорим

Красивые  слова  подбираем
Обманом  жизнь  прокладываем
Уютно,  комфортно  зато
Все  это  же  зло.

 С  правдой  кто  сейчас  дружит?
Реально,  кто  й  кому  нужен  ?
Каждое  утро  слышим  вздор
Все  чаще  непонимание  й  раздор.

Красиво  говорим  обо  всем
Красиво  говорим  ни  о  чем
Полная  неопределенность
Человеческая  склонность

Самовлюбленность,  эгоизм
Красивые  слова....
Без  смысла,  отрешенность
Нужно  меньше  слушать

Никому  не  верить
Меньше  говорить
Просто  нужно  жить
Словами  на  ниточке

Тянут  не  потянут
Словами  вроде  милыми
Вновь  ведь  вас  обманут
Смысла  нет  давно,  туман  да  дурман

Ты  ж  не  наркоман  ?
Кому  ты  поверил  ?
Истории  ,  уловки
И  ты  в  мышеловке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022

Минуле забуваємо, тому й страдаємо, зло творимо й примножаємо.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d5fRHvScaY0[/youtube]
Минуле  забуваємо,  тому  таке  й  допускаємо
Такими  як  ті,  що  на  вас  нападали  ви  й  стали
Точно  все  так,  лише  навпаки
Скоти

Пята  колона  мозги  всім  промила  ?
Це  такий  сраний  прогрес?
Це  ви  назвали  еволюція  ?
Повна  брехня,  постійне  гріхопадіння.
Розвитку  людства  нема,  править  бал  Сатана.

То  хто  фашисти  ?
 V  -  це  теж  нациський  символ.
За  ці  ж  ідеї  тисячі  жертв  знов  і  знов.
За  сценою,  за  кулісами  цього  жахливого  дійства  хто  сидить  в  Монако,  в  Москві  і  править  цей  кровавий  бал?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

Не удобное стихотворение о неправильном герое той войны той неправильной страны

О  как  же  он  летал
И  Человеком  был
Сбивал  немерено  врагов
И  крыс  давил  тыловиков
Неправильным  героем  был,  он  героически  ведь  жил
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8Z_zp6eLjMs[/youtube]
"Война  это  прежде  всего  идеологическая  непримиримость  воюющих  сторон.  Она  всегда  была  и  будет  жестокой  и  направленной  на  то,  чтобы  до  предела  до  самого  края  мобилизовать  людей  на  уничтожение  себе  подобных!"

Наче  не  спільне  минуле
Наче  забути  потрібно
Те,  що  зближало
Та  в  мирі  тримало
Те,  що  народи  єднало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

Він, вона, небо й Луна.

[b][color="#0400ff"]Хто  з  любов'ю  не  знається  -  той  світу  не  бачить
Хто  в  любові  не  знається  також  гірко  плаче
Так  я  не  плачу,  я  просто  кохаю
В  небі  пташкою  парю  іноді  й  порхаю

Нам  чи  жити  бо  в  печалі
Нам  чи  не  літати
Нам  чи  пісень  з  серця  та  не  заспівати
Та  так  щоб  гори  зрушились

Ріки  пробудились,  розлилися  й  плюскочучути  душу  зачепили
Заспіваймо  пісню  браття
Солов'я  почуймо,  його  крик  й  ридання
В  пісні  нашій  лине

Зов  весни  повноводної  ще  лунає  й  нині
Сльози  щастя  розлилися  по  лугах  та  нивах
Буяє,  квітне  наша  Україна
Хто  з  любов'ю  не  знається  -  той  цього  не  бачить

Хто  в  любові  не  знається  в  самотності  плаче
Пісню  вод  грунтових  понесем  рікою
Плач  кохання  й  радості  ми  візьмем  з  собою
Любіть  тілом  та  душею  не  лише  весною!

Моя  люба,  моя  мила
Завжди  я    з  тобою
Ти  й  верба  й  береза
Й  дорога  край  поля

Ой,  не  випадкового  знов  звела  нас  доля
Ой,  як  витьохкує  серденько  поряд  із  тобою
Ой,  як  гірко  там,  слід  підсолодити
Уст  чарівних  живу  воду  буду  знову  пити

На  губах  залишу    ніжний  поцілунок
Та  зігрію  тіло  й  душу  піснею  живою
Ракружляю  дивоптахом  в  небі  над  тобою
Запалаю  над  горою  ясною  сльозою

Омию  тебе  морською  водою
Небом  обніму
Вітром  понесу
В  гори  знов  покричу,в  шаленій  пустелі  твій  слід  знов  залишу

Хто  з  любов'ю  не  знається  -  той  й  не  літає
Хто  в  любові  не  знається  той  і  не  сіяє
Ой,  як  дивовижно  ж  соловей  співає
Ой,  як  же  палко  дівка  та  кохає.[/color]
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

Сонечко до Сонечка крильцями махнуло, сонечко у Сонечка світло зачерпнуло

Дозволь  тебе  спитати  ,  Сонце
Чом  не  заглянуло  в  віконце  ?
Ти  так  багато  обіцяло
Та  обіцянок  не  тримало

Дозволь  тебе  спитати,  Сонце
Чому  ти  нижче  опустилось
Чому,  рідненьке  зажурилось  ?
Ти  все  ще  світиш  та  не  грієш

Чи  ти  забуло  наші  мрії  ?
Чи  ти  стомилось  й  похилилось  ?
Чи  ти  вночі  десь  заблудилось?
А  може  це  мені  наснилось.

Дозволь  спитати  тебе,  Сонце
Чом  літо  швидко  промайнуло
Весни  скажи  чому  не  було  ?
І  осінь  ти  скажи  куди  й  чому  летить  так  стрімко?

Те  обморозилось,  тому  водиці  не  достало
Те  не  дозріло,  те  згнило  ?
Чому  скажи  чому    ось  так  було?
Чому  навколо  стільки  зла?

Чому  ти  вище  не  піднялось?
Чому  ти  гріти  перестало?
Мені  завжди  ж  тебе  замало
Серце  моє  тебе  ж  чекало

На  тілі  слід  -  загар  морський
Та  запах  долі  й  привкус  солі
Сонечко  моє,  ти  ж  на  світі  є
Сонечко  сіяй,  серце  зігрівай.

Щоранку  ти  ж  в  моїх  долонях
Щоранку  тіло  ти  ласкаєш
І  промінцями  заряжаєш
Одне  ти  таємницю  знаєш

А  звечеріє  зір  тримаєш
На  небі  барвами  мов  граєш
І  горизонтом  обнімаєш
Зі  мною  разом  засинаєш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

Все не таке яким здається, Україна: хто ж винен ? Що робити ? Як в мирі жити?

Вогонь  пекельний  навкруги
Та  двері  ласки  відчини
Сьогодні  люблять  і  кохають
Свою  країну  звеличають

Країна  ж  мила  там  де  ти
І  там  цвітуть  завжди  сади
Там  Ангели  оберігають
Війни  вони  не  допускають

Зонт  відкривають  від  тривог
Зливи  людські  там  нестрашні
Божі  люди  є  ми  всі
Коли  рука  в  твоїй  руці

Коли  ми  впевнено  крокуєм
Голос  сердець  коли  ми  чуєм
Патріотизм  -  моя  родина
Моя  прекрасна  Україна

Вона  багата  і  красива
Тому  в  крові  завжди  вона
Кожен  бажає  володіти
Кожен  воліє  захватити

Собі  відрізати  шматок
Великий  палець  він  побачить
І  кожен  ворог  люто  скачить
Хоробрі  наші  вояки,  пора  тікати  -  вороги.

Пора  давно  вже  зрозуміти,
Що  вам  народ  цей  не  скорити
Вам  всім  не  хочеться  більш  жити?
Вогонь  пекельний  манить  вас?

Вас  дома  рідні  не  чекають?
На  вас  вовки  не  нападають  ?
То  пащі  знову  ви  розкрили
І  тут  вночі  гуртом  завили?

Для  цих  зубів  вогненні  вили
Для  цих  гієн  в  нас  подарунки
Ще  ближче  просто  підійдіть
Та  в  лютім  полум'ї  згоріть


[b][color="#ff3700"]Как  выглядит  любовь?
 
Вы  думали  об  этом?
Единство  ?  Жертвенность  ?    Самовлюбленность?
Любовь  -  постоянная  радость
Любовь  это  горькая  сладость
Любовь  это  боль
А  не  только  оргазм
Троичность  любви  у  тебя  все  внутри
Единство  с  Богом  и  людьми
Единство  с  ним,  только  твоим
Любовь  ты  можешь  рассмотреть?
В  любовь  тебя  хотят  одеть?
Аль  раздевают  ежедневно  ?
Аль  умираешь  от  любви  ?
И  бедра  вновь  твои  в  крови.
Горькое  чувство,  эмоций  блаженство
Гениталии  цветут
Так  тела  в  любви  живут.
Энергия  любви  у  тебя  ведь  в  крови
Тонкая  нить
Светит  в  пути
Это  ведь  чувство  любви
Горечь  потерь
Радость  заботы
Дотойность  души
Костер  в  ней  любви
Радость  блаженства
Ты  ж  совершенство
Это  пойми
И  люби,  возлюби
Пусть  любовь  в  этом  мире  цветет
Одежда  любви  в  нашу  моду  войдет![/color][/b]

[b]В  чому  причина  ж  війни  ?

[color="#04ff00"]Віра  відсутня  в  кожного  з  нас
Кажите  вірите  -  знайте  -  це  фарс
Той,  хто  справді  вірить  не  убиває
Бога  в  ділах  своїх  прославляє
Ближні  народи  завжди  поважає
Допомагає,  а  не  вбиває
Мови  він  інші  не  заборонить
Він  поєднає,  краще  візьме
Спільне  в  усьому  завжди  знайде
Він  не  собі  кусочок  відріже
Він  сад  посадить,  поле  засіє
І  не  собі  урожай  забере
Він  все  віддасть
Й  цим  він  живе
Віра  сліпа,  оболонка  красива
Все  ж  що  в  середині  -  дуже  жахливо
Поки  народ  все  це  не  пойме
Доти  війна  ця  й  буде
Не  винуватих  слід  нам  шукати
Не  одне  одного  слід  нам  вбивати
Границі  не  старі  слід  повернути
Серце  відкрити,  про  гроші  забути
Не  має  нічого  твого  на  Землі
Ти  гість  і  в  країні  в  своїй  і  в  чужій
Поле,  завод  не  твоє  зрозумій
Досить  усім  нам  давно  вже  панів
Все  то  для  блага,  для  процвітання
То  ж  ви  на  всіх  цей  й  поділіть
Всім  вистачить  -  мирно  в  любові  й  живіть![/b][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

Будет и от вас пыль, кто с пылью пришел, тот в нее и превратится, лишь только Бог разозлится

Сидите  в  норах
Пишите  стихи
Поздно  куда  то  бежать
Границы  закрыты
Хода  вам  нет
Билеты  на  Польшу  продали  давно
Закройтесь  в  квартире
Смотрите  кино
Ситуацию  дальше  в  стране  нагнетают
Народ  потихоньку  они  истребляют
Пыль  в  атмосфере
Заражено
Радиоактивное  в  небе  сырье
Это  отходы,  пыль  и  частицы
Это  реальность,  не  небылицы
Вас  не  пугаю
В  норы  забейтесь
Месяц  вы  минимум  там  просидите
Если  удастся  -  экстрим  обеспечен
Вы  все  прочли
Легче  вам  стало?
Вот  и  меня    вопросом  достали
Черт  приказ  один  дал
Его  исполнитель  стрелял
Колона  молчала
Потом  запищала
Крысы  давно  за  границей
В  норах  пора  нам  селится
В  норах  не  выживают
В  норах  скорей  доживают
Нас  не  мирно  давно  истребляют
Просто  глазеют  на  это
Нам  почитать  лишь  дают
Какие  новости  ждут
Смотрят  куда  ж  побегут
Никто  никуда  не  уйдет
Пути  все  закрыты  давно
Согнали  рашистов  и  нас
Смеются  и  травят  всех  нас
Конечно  мы  победим
Народ  наш  неистребим
В  этом  они  просчитались
Кто  дал  приказ  -  тот  умрет
Скоро  он  тоже  поймет
Таких  как  он  убирают
Следы  от  себя  обрывают
Инфу  дали  и  ждут
Куда  ж  они  побегут
В  кошки  и  мышки  играют
Но  все  же  они  проиграют
Нам  не  привыкать
Веками  заставляли  выживать
Сталкеры  весь  наш  народ
Каждый  в  крови  патриот
Правду  лишь  только  узнают
Всех  мудаков  й  растреляют
Радиация  у  нас  в  крови
А  ты  нелюдь  ответку  жди
Ветер  в  Москву  пыль  унесет
Каждый  русский  это  вдохнет.
Радиацию  внутри...
Жди  ,  Россия,  жди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

А що ж під маскою, все краще пізнаєм з любов'ю та ласкаю

[color="#ff0000"]Ми  те,  що  ми  є
Ми  те,  що  у  нас
Як  зверху  його  не  преукрась
Людина  із  серця  завжди  виростає

Без  серця  навколо  люди  страждають
Те  щонайкраще  в  нашій  душі
Усі  діаманти  у  нас  в  глибині
Скарб  це  не  тіло  як  не  старайся

Тілом  звичайно  відчуй  насолоду
Грішну  свою  пізнай  ти  природу
Потім  не  будеш  більше  літати
Просто  прийдеться  сильно  страждати

Все  як  хотів
Копія  гідна
Та  то  не  ти
І  життя  не  твоє

Ой  як  же  швидко  воно  промайне
Краще  пірни  в  свою  глибину
З  серця  розкрий  неймовірну  красу
Божу  відчуй  в  собі  ти  природу
Будь  ти  прикрасою  власного  роду.
[/color]

[b]Не  играй  с  огнем[/b]

На  струнах  души  играть  не  спеши
Настрой  лад  внутри  и  жди
Не  спеши,  не  рви...  жди....
Психологические  штуки  забудь

Сделаешь  что  то,  назад  не  вернуть
Что  катит  накатом
Растает  с  закатом
Что  сделано  подло

Даже  добро
Вернется  оно
Вернется  ж  оно
Болью  внутри,  не  спеши....

Играть  научись
Искренне,  с  чувством
И  полюби  свое  ты  безумство
Ноты  души  своей  ты  познай

И  играй....
Мелодию  ту....
Одну....
Для  него....

Ритм....  Танец  сердец....
Пламя  души  к  небу  пусти
Не  обжигай.....
И  не  спеши....

Ладой  в  акордах  плыви
Волны  пространства  познай
Играй....  Играй.....
Смелей....  продолжай.....

[b][i]Гарно,  красиво....[/i][/b]

[color="#0004ff"]Лебідкою  пливеш
Ой,  як  же  красиво  ти  поруч  ідеш!
Зважено,  плавно...  хвилі  вудлунь
Як  по  воді  ступаєш  ногами

Чаруєш  зустрічних  своєю  ходою
Освітлюєш  шлях  ти  очима
Шийку  ти  гордо  знову  відкрила
Усмішкою  біло-щирою  мене  одарила

Румянець  блиснув  на  щоці
Рука  аж  зіжалась  в  руці
Щось  аж  кольнуло
Мене  притягнуло

Щось  мов  іскра  в  мені  запалало
Тебе  мені  мало,  мало  стало
Хочеться  всю,  всю  на  руки  взяти
Хотеться,  хотеться  страстно  кохати

Лебідка  летить  над  землею
Звуки  крил  як  серця  відлуння
Поштовх  повітря  манить  мене
Така  чарівна  душа  пропливає

Час  та  дихання  вона  зупиняє
В  вічність  несе
Могутні  крила,  взмах  і  політ
Душі  в  коханні  новий  взліт

Пробудження,  збудження
Почуттів  злива
Лебідко,  яка  ж  ти  красива
Дихання  життя,  орган  для  душі

Не  можу  все  виразить  я  у  вірші
Просто  милуюсь  тобою
Твоєю  живою  душі  й  тіла  красотою
Погомоню  серцем  разок  ще  з  тобою.[/color]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BI87Sbwevo8&list=RDhwx4wy9g-6o&index=5[/youtube]

 В  мир  волшебных  грез
Голос  родной  снова  унес
В  дивный  лес,  в  свет  зари
Все  ,  что  желанно  в  этой  дали

В  блеске  й  сиянии  яркой  зари
В  каждой  пещерке  твои  светлячки
В  каждой  тропинке  я  вижу  следы
Те,  что  оставила  ты

В  мире  грез  море  слез
Мир  как  дым  папирос
Дурманит  меня,  все  он  скрывает
Верх  и  низ    в  дымке  сближает

Лунная  ночь  над  землей
Где  то  ты  там  не  со  мной
Где  то  и  снова  вдали
Нам  мало  грез,  нужно  любви

Звезды  прекрасны
Ночью  на  небе
Люди  светят  внутри
Их  светлячки  горят  от  любви


       [b]  [color="#ff0000"]Вічність

Життя  закінчується  як  день
Закриваєш  очі  й  тебе  вже  нема
Тьма,  вічна  тьма
Лиш  вогник  на  небі

Новий  запалав
Хтось  там  тебе  віками  чекав
Місце  тобі  приготував
Поряд  з  тобою  він  знов  засіяв.[/color][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

Голосу серця певно не чула, те, що кохала вітром все й здуло.

Полумя  охопило  все  тіло
Давно  я  тебе  не  чекаю
Щось  неймовірне  згоріло
На  серці  тату  залишило

Вогники  тілом  ідуть
Знову  мене  обпечуть
Щось  дивовижне  зі  мною
Марилось  бути  ж  з  тобою

Дим  від  костра  лиш  лишивсь
Жар  десь  в  мені  загубивсь
Пташкою  я  щебетала
Поряд  з  тобою  літала

Хмара  все  небо  накрила
Хмара  вогонь  затушила
Без  бою  тебе  віддала
Дурою  просто  була

Легко  без  бою  я  здалась
Сама  ж  відказалась
Сама  відпустила
Те,  що  любила

Хмару  впустила
Хмара  й  вогонь  той  залила
Вогнена  злива
Пожежа  в  мені

Самотні  знов  дні
Нестерпні  ночі
Заплакані  очі
Сама,  сама,  просто  дура  була
А  скоро    зима.

Серце  в  вогні
Самотньо  мені
Щоб  б  не  казала,
Сама  я  й  не  знала
Любий,  тебе  я  безумно  кохала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

Посміхніться, нам не привикати

Хмари  пилу  з  підвденого-  сходу  ідуть
Небо  темне  вони  затягнуть
Цього  давно  вже  чекають
Що  буде  далі  вони  певно  знають

Не  панікуйте,  закрийтесь  в  домівці

Щось  вже  таке    здається  було
86  як  вчора,  кіно
Маївка,  червоні  скрізь  прапори
Жахливі  наслідки  тої  весни

Хмари  пилу  не  шкідливі  ?
Нас  америка  попереджає  
Та  ніхто  вже  не  зважає
Ще  війна  як  починалась

Ми  ж  до  цього  готувались
Хмари  сірі,  що  несуть  ?
Потім  ще  й  дощі  підуть
Ви  лише  не  панікуйте

Кордон  для  вас  давно  закрили
Двері  просто  зачиніть
Пийте  воду  та  мовчіть
Пил  ви  змиєте  водою

Буде  все,  не  панікуйте
Одне  одного  не  чуйте
Все  пройшло  і  це  пройде
Екперемент  новий  чекає

Хмари  пилу  десь  взялись
І  по  небу  понеслись
Це  звичайно  випадковість
Ви  лише  не  панікуйте

Оповіщувач  ввімкніть
Речі  теплі  приготуйте
Спіть  спокійно  як  в  кіно
Просто  знов  експеримент,

Дослідження  над  нами
Пил  піднявся  над  землею
Вітер  скрізь  його  несе
Все  чудово  закінчиться
Краще  Богу  помоліться
І  звичайно  посміхніться

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022

Світлані Себастіані, з подякою за вірш

Віра  гори  воздвигає
Віра  жити  помагає
Віра  світить  нам  вночі
В  Вірі  Бога  є  ключі
Полюби  та  возлюби
Як  Іссус  завжди  твори
І  себе  ти  не  шкодуй
Світ  від  зла  завжди  рятуй

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022

Поети як самотні гори

https://s41.aconvert.com/convert/p3r68-cdx67/hnusnrguka/20%20.%20.mp3
Поети  як  самотні  гори
Так,  вони  такі
Та  кращі  за  гори
Бувають  лиш  гори

Ті,  гори,  які  ти  ще  не  пізнав
Ті,  гори  в  яких  ти  ще  не  бував
Вірші  не  просто  слід  читати
В  них  проникати,  в  них  гуляти

Одні  мов  їжу  смакувати
Інші  голод  викликають
Інші  ж  подих  зупиняють
Та  вони  під  пилом  слів

Тих,  що    шум  лише  несуть
Стадо  людства  стережуть
Якщо  пташка  не  загляне
Їх  життя  вічна  гора,  одинока  і  стара

Не  росте  на  ній  нічого
Все  її  лиш  обминає
І  сліпа  вона  й  глуха
Скраб  лише  свій  береже

Скамяніло  в  неї  все
Сірі  скелі  в  піднебесну
Сонце  й  те  все  обпалило
Небо  хмара  й  та  закрила
https://knigavuhe.org/book/gora-poljubivshaja-pticu/
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956912
Поети  як  самотні  гори
Камінні  мури  на  землі
Холодні,  сірі  та  високі
Непрохідні,  чужі  та  одинокі

Рідко  їх  хто  розуміє
Всі  кудись  завжди  спішать
Повз  життя  своє  летять
Хто  ти  ?  Пташка  чи  гора  ?

В  тебе  камяна  душа  ?
Ти  співаєш  ?  Чи  відмерла  ?
Звідки  і  куди  мандРуєш  ?
Ти  когось  на  світі  чуєш  ?

Чи  все  пишеш,  пишеш,  пишеш
Та  як  всі,  той  же  мотив
Радість,  щастя  ,  позитив  ?
Кохання,  краса  ?

Горе  та  страх?
Кілька  годин  -вічність  чи  час?
Хто  та  пташина,  що  так  звучить
Вогонь,  що  в  душі,  яка  розведе  ?

Година,  яку  ціла  вічність  чекає
Яка  щовесни  до  тебе  літає
Яка  знає,  що  її  хтось  чекає
Для  кого  вона  ту  пісню

Життя  все  співає
Кохання  несе
Небеса  наближає
Гору  незрушну  в  дорогу  гукає

Самотня  гора,  сльозою  тече
Річка  гірська  камінь  проб'є
Струмками  до  щастя  бурно  прямує
Голос  вбирає  і  оживає

Тоді  лиш  зерно  в  ній  проростає
Вона  вся  цвіте,  на  сонці  сіяє
Так  і  поет  пташку  чекає
Музу  свою  людям  дарує

Той,  хто  читає
Той,  хто  це  чує
Іншим  стає
Та  оживає

Серцем  в  собі  все    відчуває
Плаче,  від  щастя  ридає
Переживає,  дякує  чи  проклинає
Мир  і  добро  зерном  проростуть
Читайте,  шукайте,  пташку  чекайте
Співом  пташиним  серце  наповніть
До  когось  тяніться,  всім  кращим  діліться
Ми  всі  єдині,  планета  домівка
Гляньте  нам  інші  народи  ж  брати
Зустріли,  пригріли,  словом  і  ділом
Зблизили  нас,  час  все  змінити
Єдиним  родом  на  планеті  цій  жити
Досить  господарів  нам  і  царів
Гори  самотні,  скрарб  цей  для  кого?
Краще  цвітіть,  в  сонці  ви  сяйте
Кожен  день  радісно  ви  зустрічайте

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022

Как прекрасна эта осень и у нее уже не спросим, ведь сами знаем мы ответ, прекрасней лета поры нет

Тебе,  не  знаю  ,отвечаю
В  своей  я  жизни  не  решаю
Как  все  куда  то  я  бреду
На  мир  сквозь  линзы  я  гляжу

Как  жаль,  что  вечер  ,  не  рассвет
Прошло  уже  не  мало  лет
И  все  как  будто  не  со  мной
Другая  ты  и  я  другой

Как  быстротечны  эти  дни
Как  будто  й  не  было  весны
Вроде  й  не  с  нами  это  было
Одну  себя  лишь  ты  любила

Как  будто  сон  меня  пьянил
Как  же  красиво  начиналось
И  что  от  этого  осталось
Не  знаю,  впрочем  как  всегда

И  не  кружится  голова
Все  не  летит  уже
Жизнь  замедляю
И  аромат  любви  вдыхаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022

Не могу, но я прилечу следующей весной

[url=""]https://knigavuhe.org/book/gora-poljubivshaja-pticu/[/url]
Пару  кругов  над  горой
Семечко  с  зари
Корни  и  расток
Песня  о  любви

Райский  сад  цвети
От  цветка  к  цветку
От  души  к  ручью
Слезы  радости  горы

Речка  горная  бежи
Птичка  cчастья  прилетай
Камень  садом  заростай
К  Солнцу  также  вы  тянитесь

И  от  денег  откажитесь
Пусть  как  листья  опадут
Власть  камней  вы  отпустите
Птичкой  в  небе  вы  летите

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022

Викривлено, скрашено, подано, прийнято, плани втілено.

Я  зуміла.
Ти  зумів  ?
О,  нарешті  ,  зрозумів.
Ти,  нарешті  поумнів?
Я  з  тобою  помандрую.
Курс  життя  підкоректую.
Як  би  тільки  не  війна,
То  посудина  б  плила.
Сила  нечиста  чомусь  завітала
Молодь  у  вічність  клята  забрала.
Те,  що  зуміла
Уже  й  не  моє
Війна  іде
Війна  крокує
Брехня  землею  знов  мандрує
Війна  все  краще  забирає
Словами  рани  не  залічиш
Кого  нема  вже  не  вернеш
Гучні  промови
Гарні  вірші
А  руки  в  багатьох  в  крові.
Говорять  всі.
А  хто,  що  знає?
Ми  всі  не  знаємо  нічого.
Сліпці.  Живі  мерці.
Хтось  заплакав.
Тому  посмішка  кривить    лице.
Ілюзії  це.
Криві  дзеркала  бачим  ми,
Та  чи  залишимось  людьми.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=53yjVOSuef4&t=11s[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022

А на небе тучи, дождик моросит, летнею грозою небо нам грозит

Небо  затянули  серые  тучи
Спрятали  от  сердца  каждый  солнца  лучик
Где  то  там  по  выше  ярко  солнце  светит
А  на  головою  дождик  моросит

Капает  по  стеклам
Капает  по  лужам
Будто  небо  плачет
Тучки  уменьшая

Капельки  все  чаще
С  неба  моросят
Солнечные  зайчики
Спрятались  в  земле

В  комнату  не  прыгает
Не  зовет  с  собой
Зайчик  вновь  под  елкою
Бегает  с  лисой

Снова  небо  серое
И  на  небе  грусть
Слезами  вмываемся
Ну  и  пусть

Все  легко  смывается
Просто  забывается
С  годами  проходит
Только  тучи  ветер  в  небе  гонит

Сильные  потоки
И  дожди  пройдут
Небо  станет  ясным
Светло  голубым

Лето  мы  запомним
Радость  и  печаль
Водою  в  долонях
Смоем  пыль  и  жар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022

Скучаю

Вогник  в  грудях  палає
Рікак  життя  по  тілу  біжить
Хтось  пролитеть  на  нього  зігрітись
Комусь  захотілось  водиці  напитись

Червона  вода  по  тілу  тече
Тепло  від  сердець  вона  скрізь  несе
Легко  відмовилась  і  промовчала
Потом  засоромилась  і  замовчала

Крила  розпустиш  і  прилетиш
Метелик  мій  любий
Ти  вся  задрожиш
Вогник  для  тебе  світить  вночі

Від  джерела  біжать  же  струмці
Кожен  відчує  жива  де  вода
Де  прохолода,  де  насолода
І  де  є  душа

Куди  крила  несуть  і  де  тебе  ждуть
Вогник  палає  тобою  горить
Ти  є  натхнення  і  муза  життя
Ти  вдохновення,  політ  ти  душі
Все  решта  вірші
Намиста  із  слів
На  тілі  земному
На  шийці  твоїй
Чомусь  я  пишу  все  більше  рядків
То  вище,  то  нижче
Одні  зазвучали
Інші  сумують
Ті  вже  гукають
Ті  виглядають
Ті  манять  і  гріють
Ті  соромливо  у  осінь  крокують
Ті  горною  річкою  в  душу  прямують
Ті  тіло  ласкають,  екстаз  наближають
Та  всівони  знову  тебе  окриляють
В  політ  крила  розпускають
Вітром  до  зірок  несуть
Лети  метелику,  лети
Все,  що  прекрасне  покажи
Серед  таких  як  ти  порхай
Серця  ти  радуй,  не  скучай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022

Лети….

Давно  люблю  все  те,  що  є
Воно  твоє,  воно  моє
Воно  єднає
Не  досягли  чого  хотіли
Ми  все  для  цього  вже  зробили?
Ти  хочеш  бути  на  вершині?
Вище  зірок  взлетіти  в  небо?
Тобі  одного  цього  треба?
Чи  визнання  не  вистачає?
Й  таке  повір  мені  буває.
Мені  хотілось  одного.
Близького,  рідного,  свого.
З  тобою  бути.
Тебе  чути.
Радість  в  очах  твоїх  читати
Тобі,  щось  світле  показати
Тебе  чекати,  зустрічати
І  непомітно  так  ласкати
Кохати  страстно,  цінувати
А  зараз  хочеться  кричати
Та  краще  просто  промовчу
І  цим  тебе  озолочу
Ти  хоч  піднятись  на  вершину
Себе  ти  краще  покохай
Заглянь  в  свої  бехмежні  далі
І  в  глибину  свою  пірни
Там  діаманти  лиш  знайдеш
Ось  лиш  тоді  ти  й  оживеш
Сповільниш  пошуків  ти  крок
Касання,  іскорки,  безмежність
Алмаз  не  буду  я  шукати
В  тобі  його  я  відчуваю
Тебе  до  себе  наближаю
Його  світіння  відчуваю
Ти  дивовижна,  неповторна
Та  ще  нажаль  нерозцвіла
І  цим  прекрасна,  лучезарна
Ти  мов  дитя.  не  з  світу  цього
А  хочеш  бути  як  усі
Чужі  робити  помилки
Чужі  ж  ми  всі
І  всі  ми  різні
В  тобі  багато  так  добра
Ти  дивовижная  зоря
Темна  ,  притемна
Ще  вбираєш
Ще  жити  ти  не  почала
Ти  вся  -  дира
Магнітом  тянеш
Поля  навколо  і  в  тобі
Зірки  кругом  давно  палають
Ти  їх  окутала  собою
Сповила  нащось  пилиною
Чомусь  скучаю  за  тобою
Хоча  навколо  завжди  ти
Світло,  сіро,  мокро,  темно
Щоб  не  творилось
Все  мине
Зоря  на  небі  знов  зійде
І  чорне  стане  світлим  вітлим
Мене  засліпить  білим  сяйвом
Все  це  завжди  я  відчуваю
Тебе  любую  я  кохаю
Тебе  люблю  і  відчуваю
В  тобі  на  відстані  сіяю
Твоє  я  серце  колихаю
Ти  просто  чудо  -  точно  знаю
Рукою  я  тобі  махаю
Прощання  й  зустріч
Все  по  колу
Зустрілись  ми  не  випадково
Цього  не  треба  розуміти
Просто  дано  нам  знов  любити
Двері  в  чарівний  світ  відкрити.
Хоч  досягти  ти  знов  мети  -  лети,  лети.
Я  там  де  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022

I will always love you

years  ago  -  дуже  давно
дивні  слова  miracle  words
все  було  недавно
як  швидко  минуло
life  flew  like  a  bird  into  the  sky
Перше  знайомство
Перші  слова
for  the  first  time  a  tear  ran  from  the  words
Вперше  серденько  в  такт  аж  забилось
it's  a  pity  that  the  dream  has  not  yet  come  true
Заблокувати
В  чорний  список  додати
І  ніжно  ,  таємно,  жаданно  кохати
Розум  чужий  почав  жартувати
a  poem  and  not  a  poem
Просто  кохаю
Світлом  любові  тебе  зігріваю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022

Любимой мышке, моей малышке

Недоступно  доступный  контакт
Для  любви  не  бывает  преград
Контакт  не  доступен
Значит  преграда

Скажи,  а  кому  это  нада  ?
Статус  меняем
К  любви  призываем
Мучаем  только  ж  себя

Кто  то  решил
Кто  то  боится
Любовь  ведь  стучится
Она  достучится

Просто  война
Все  может  случится
Контакт  недоступен
Есть  список  такой

И  где  то  ведь  там  твой  любимый  герой
Легко  отказаться
Любить  очень  сложно
Это  не  игры,  это  судьба

По  оголенной  шагаешь  душе
А  тело  пылает  от  страсти  внутри
Ты  лезвием  бритвы  по  телу  проходишь
Не  видишь  й  не  знаешь,  что  происходит

Хирург  ты  слепой
Невежа  в  любви
Опыт  проводишь
Где  то  внутри

Вселенную  чувств  ты  постигаешь
Что  будет  дальше  точно  не  знаешь
Корабль  любви  на  скалы  бросаешь
А  кто  капитан  ты  точно  ж  не  знаешь

Шквалы  и  волны  по  телу  все  бьют
Ветры  стихий,  сила  природы
Ты  управляешь  этой  погодой?
То  почему  ж  струны  ты  рвешь

И  не  умело  аккорды  берешь
Ты  мой  любимый  и  ласковый  зверь
Тебя  обожаю,  верь  аль  не  верь
Ты  самый  родной  мне  человек

Ты  воздух  морской
Ты  свет  от  звезды
Все  лучшее  в  мире
Это  ведь  ты.

Я  твоя  тайна
Ты  моя  радость
Ты  моя  боль
Я  ж  твой  огонь.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TnQ8Ox7laZc[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022

На сердце снова грусть и пусть, одпускаю и грусть и радость, ты два в одном, до побачення.

Домик  в  сердце  я  построю
Разделю  его  с  тобою
Ты  по  чаще  улыбайся
В  нашем  доме  наслаждайся

И  о  счастье  мне  шепчи
О  любви  внутри  кричи
А  то  только  все  кругами
Ждешь  чего  ?

Сама  хоть  знаешь?
Только,  только  все  мечтаешь...
Шаг  вперед,  а  два  назад
В  прядки  снова  мы  играем

В  доме  нашем  приберу
Чай  горячий  заварю
Голосом  его  наполню
Обниму  тебя  я  нежно

Ты  права  не  обниму
Просто  я  ж  тебя  люблю
Все,  что  дорого  внутри
Ну  ,  а  ты  лети,  лети.

Не  приезжай  и  звони
Забудь.  Прости  и  отпусти.
А  в  сердце  домик  пусть  стоит.
Все,  что  прошло,  пусть  там  гостит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022

Не ті ноти, не та тональність.

Хмарне  небо
Темна  ніч
Та  не  в  цьому  навіть  річ
Щось  зламалось
Обірвалось
Наче  просто  все  здалось
Як  не  думав,  так  й  збулось
Серпневі  дощі  ідуть  і  вночі
Пасмурне  небо
Тиша  навколо
Крик  лиш  сирени  все  нарушає
Знову  про  лихо  вона  сповіщає
Хтось  віддалився
Хтось  жде  дзвінка
Хтось  відійшов  назавжди
Мокро  та  сиро
Буде  ще  злива
Хтось  виглядає
А  хтось  на  роботі
Котик-муркотик  зкрутився  клубком
Вже  й  він  награвся  ниток  клубком
Місто  живе,  місто  гуде
Значить  все  це  мине
Птахи  у  небі  знову  літають
І  мушкару  вони  поїдають
Яснеє  сонечко  я  ж  бо  чекаю
Небо  чисте  й  голубе
Мирні  дні  та  ночі  світлі
Зорі  в  небі  пурпурові
Сталось  так  як  мало  бути
То  й  дощі  йдуть  за  вікном
Хтось  же  спить  вже  вічним  сном
На  роботу  всі  спішать
Знов  в  мурашнику  шумлять
І  кудись  біжать,  біжать
Та  від  себе  не  втечеш
І  на  зустріч  знову  йдеш
Завтра  буде  ?
Так,  авжеш.
До  побачення  почуєш  ?
Ой,  напевно  ти  жартуєш.
Ти  про  це  ще  пожкодуєш.
Просто  все  ще  ти  відчуєш
Чуєш  ,  знаю  точно  чуєш
Ось,  тому  воно  й  по  колу
Наче  в  танці
Крок  вперед  і  два  назад
Всі  в  мурашнику  ж  біжать
Добре  там  де  нас  нема
Скоро  осінь,  там  й  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022

Полечу я за тобою, за лелекою святою

Світло  темна  ніч  сховала
Зорі  сяють  та  далеко
Лиш  летять  туди  лелеки
Люди  крил  таких  не  мають

Ось  тому  вони  й  страждають
Хтось  давно  внушив  не  те
Норми,  мораль,  розтлумачив
Те,  у  чому  сам  профан

Лиш  валіза  й  чемодан
Серце  своє  на  замок
І  вперед  не  до  зірок
Чомусь  вчитись  та  трудитись

Не  літати,  а  пахати
Не  радіти,  а  ридати
Не  кохатись,  а  чекати
Того,  що  уже  не  буде

Що  подумають,  що  скажуть
Лиш  накази,  графік,  час
А  в  житті  все  лиш  для  нас
Зрозуміти  слідце  вчасно

Ми  алмази,  ми  живі
Ми  огранка  для  душі
Просто  слід  лише  сіяти
Жити,  жити,  не  чекати

І  від  себе  не  тікати
Що  твоє  не  відпускати
Просто,  просто  ж  це  літати
Ум  та  норми  відключати

Мрії  в  мить  в  життя  впускати
Не  боятись,  лиш  літати
Що  твоє,  оте  й  кохати
Все  бажанне  в  мить  робити

В  щасті  і  радості  слід  жити
Нами  хочуть  управляти
Нами  хочуть  керувати
Наше  щастя  відібрати

І  життя  не  цінувати
Владу,  владу  хочуть  мати
Нас  всі  хочуть  усипити
І  на  цьому  заробити

Слід  кохання  берегти
Знаю  я  це
Знаєш  й  ти
Йти  завжди  лиш  до  мети

Що  говорять,  то  пусте
Що  навчали  нас  бариги?
Що  навчили  на  батьки  ?
Це  не  ми,  це  все  вони.

Ми  то  ми
І  всі  ми  різні
Карма  в  нас  всіх  не  така

Вічне  й  цінне  лиш  душа
Все  пусте,  все  лиш  обман
Ти  собі  лиш  довіряй
Любиш,  віриш  -  то  й  літай

Не  чекай,  не  озирайся
І  не  жди,  лети,  лети
Вище  зір,  ти  неповторна
Сама  ярка  та  красива
Ти  лелека  чорноброва
Ти  красуня  й  дивний  птах
Серце  піснею  лунає
А  душа  твоя  літає
Ось  такою  вічно  будь
Посміхнутись  не  забудь
І  нікого  ти  не  слухай
Будь  собою
Будь  такою
Будь  шаленою  зорею
Небо  завжди  відчиняй
Раз  жива,  сміліш  літай
Крилами  з  небес  махай
В  свіжім  просторі  порхай
Насолуджуйся  життям
І  губами  цьом,  цьом,  цьом
Слався  вічно  нічний  стон
Це  не  сон,  це  мить  життя
Ти  щаслива,  ти  вродлива
Моя  Ладо,  чорноброва
Ти  лелека,  ти  веселка
Ауру  лиш  прояви
Та  себе  в  собі  відчуй
В  яснім  небі  ти  мандруй
Кожну  мить  люби  й  цінуй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022

Радуга

Лучшие  моменты  на  Земле
Сокровища  звезд  увидел  в  тебе
Разве  так  важно,  что  сейчас  здесь
Ты  просто  есть

Что  я  увидел,  чем  удивила
Просто  музой  желанной  стала  в  ночи
Криком  родной,  близкой  души
Тем,  что  влечет,  тем  откровением

Счастья  мгновением
Моментом  страсти
Просто  еще  не  умеешь  любить
Страх  ведь  в  глазах

Тело  дрожит
Ум  или  разум  в  тебе  говорит
Чувства  еще  не  бурлят
Ты  как  ребенок,  малое  дитя

С  звезд,  что  на  Землю
В  грехе  упало
От  удивления  все  й  засверкало
Много  всего  еще  впереди

Просто  люби
Нет  ни  лета,  не  ни  зимы
Осени  нет,  нету  весны
Все  ощущения,  грезы  ума

Выводы  ложные
Если  Лишь  Земля
Земля  это  Солнце
Земля  это  ты

Лети,  Гори,  Пылай
В  страсти  кричи
Все  отпусти,  
Пышно  рожай,  вечно  цвети

Плоды  собирай
Радуйся  каждому  мигу  дыханья
Радуйся  жизни,  ее  наполняй
Радугой  в  небе  сияй

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022

Глубинная красота

Чувство  жиӡни  озаряет
Вечность  красотою  оно  ослепляет
Любовь  слепа
Ореол  вечной  красоты
О  как  прекрасна  ты
Не  из  мрамора
И  не  из  бронзы
Вечно  Живая  
Всегда  молодая
Запах  жасмина
Привкус  миндаля
Как  вся  сияешь
Уста  приоткрыты
Линии  тела
Природа  создала
Твой  стан  так  умело
Ангел  воздушный
Дикая  лань
Жемчуг  морской
Сверкает  с  тобой
Ты  опьяняешь
Сводишь  с  ума
Вечности  юной  ты  красота
И  в  поцелуе  сомкнулись  уста
Та  как  всегда  сказала  согласна
Как  после  этого  стало  мне  классно
Ангел  земной  рядом  со  мной
Ты  окрыляешь  мой  друг  дорогой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022

Життя ріка, пливем по ній, тримай міцніш коханий мій.

Життя  це  миті
Це  сліди,  що  ми  лишили  на  піску
Для  когось  зовсім  не  помітні
Хвилі  часу  їх  змивають
Розмивають,  ми  ходили  по  піску
Чиюсь  руку  ми  зжимали
І  уста  ми  смакували
Хто  кохав,  той  все  це  знає
І  сліди  ті  памятає
Ту  стежину  по  воді
Місяць  вабив,  ми  кохали
По  воді  ми  там  гуляли
І  життя  ми  цінували
Там  воно  ж  бо  сповільнялось
Найцінніше  там  зосталось
У  в  серцях  лиш  діаманти
Що  в  ночі  завжди  сіяють
Ті  сліди  нам  оживляють
В  вічність  з  нами,  що  підуть
Кроки  ті  до  верху  йдуть
По  тропині  не  помітній
Наші  душі  підіймались
До  блаженства  наближались
В  світлі  зір  ми  там  гуляли
Мовчки  миті  ті  вбирали
З  уст  коханих  проявляли
Несказанно  щось  близьке
Вічне,  ніжне  та  святе
Діаманти  ж  бо  в  очах
Жемчуг  серця  проявлявся
В  морі  почуттів  купався
Нас  з  тобою  все  єднало
Серце  з  серцем  воркувало
Тіло  в  тіло  проникало
Всі  відмінності  зникали
І  на  небі  ми  літали
Моє  небо  лише  ти
Моє  Сонечко  світи
Ти  мовчиш,  а  вітер  свище
Твоє  серденько  все  ближе
В  такт  з  моїм  воно  воркує
А  душа  вночі  все  чує
Той  пісок  такий  пекучий
Хвилі  ніжніїї  морські
Вітер  коси  знов  ласкає
Все,  що  змите  проявляє
Серце  знов  тебе  кохає
А  душа  летить  до  тебе
Нам  в  житті  так  мало  треба
Все  життя  то  є  дорога
Головне  рука  в  руці
Сльози  знову  на  щоці
Їх  уже  не  витираю
Мила  я  тебе  кохаю
Там  де  ти  завжди  літаю
Ангел  мій  з  тобою  завжди
Він  тебе  оберігає
Лиш  про  це  його  благаю
Що  було  і  що  ще  буде
То  все  хвилі,  все  мине
Лиш  душа  нехай  живе
Серце  вічно  хай  кликоче
Кров  бурлить,  щоб  кожна  мить
Тебе  в  небо  лише  звала
А  душа  твоя  сіяла
Моє  серце  зігрівала
Квітку  щастя  ти  знайди
Доглядай  її  ,  люби
Вічноз  нею  процвітай
Та  на  небо  споглядай
Вище  хмар  мене  шукай
Ручку  просто  підійми
Зупись,  все  пригадай
І  лети  на  небо  ,  в  Рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022

Система. Лживые знания. Ценности иные. Нет мы не плохие. Просто мы - ЧУЖИЕ.

Зачем  детсады  ?
И  школы  зачем  ?
Что  б  вечно  работать  ?
Так  надоели  ?
Система  понятна,
С  детства  контроль,
Промывание  мозгов,
Вроде  все  как  у  всех
И  стадо  рабов
Пообрезали
В  рамки  загнали
Невидимая  резервация
Полная  деградация
Массовое  мнение
Отупение
Чем  лучшее  учится
Тем  тупее  курица
Чем  больше  знает
Тем  больше  страдает
Лже  -  истиной  ефир  засоряет
Не  цветут  цветы
Не  цветут  сады
Бурьяном  поросло
Не  сойдет  зерно
Полынь  трава
Маки  цвета  крови
Большие  глаза
Степь  ты  широка
Глубока  река
Жалок  человек
Это  с  века  в  век
Грешное  падение
Катимся  все  ниже
Мавпомчкин  уют
Мамочкино  мнение
Тела  наслаждение
Если  повезет
Горести  не  в  счет
Все  ниже  падение
Роботы  везде
Нужен  ль  ты  стране?
Нужен  ли  кому  ?
Мясо  на  войне  ?
Кто  тя  воспитал  ?
Тетеньки  в  очках  ?
Сладко  говорили  ?
Аль  до  боли  били  ?
Водка  и  вино  ?
И  забил  на  все  .
Сладкий  дым  сигар,
Полный  вновь  бокал  ?
Весело  кайфуешь  ?
Так  чего  ж  воюешь  ?
По  чему  не  так  ?
Мало  ведь  всего  ?
Не  взросло  зерно.
Заросли  везде.
Боль  в  твоей  душе.
Жизнь  проходит  зря.
За  тебя  решили.
Что  б  рабы  так  жили.
Матрицы  в  уме.
И  не  стыдно  мне.
Правду  здесь  писать.
Тяжело  молчать.
Куры  лишь  растут.
Яйца  не  несут.
Просто  пищу  жрут.
Что  дают  клюют.
Умные  в  очках.
Учат  малышей.
Больше  будет  крыс
Новых  да  мышей.
Поле  опустеет,  яд  во  всем  кругом
Это  же  был  дом
Целая  планета
Солнце  под  ногами
В  землю  все  втоптали
Знания  и  свет
И  прощенья  нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022

Мы живы вечно, если нас любят. Любите… Берегите…. Вечно живите.

Все  было  недавно
Будто  вчера
И  по  щеке  покатилась  слеза
Все  в  голове  и  наяву
Как  прежде  мой  милый
Тебя  я  люблю
Все  приготовлю
Что  ты  так  любил
Слезою  умоюсь
Й  пойду  в  магазин
Двери  откроешь
Ждешь  у  двери
Со  мною  мой  милый
Рядом  иди
Все  как  обычно
Тебя  только  нет
Только  на  кухне
Не  выключен  свет
Кофе  вновь  в  доме
Терпкий  такой
Тот,  что  готовил
Любимый,  родной
Таит  мороженное
В  меня  на  устах
Губ  твоих  сладких
Чувствую  смак
Будь  рядом  любимый
Иначе  никак
Тебя  отпускаю
Хмарку  подвинь
На  небе  тучки  ты  разгони
С  неба  мой  милый
Ты  ярко  свети
Вечно  в  блаженстве
Родной  там  живи
Каждое  утро  тебя  я  встречаю
К  Солнышку  милому  ручки  тяну
Целую  ночку,  мой  свет  тебя  жду
И  как  всегда  очень  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022

Любимо

Кадри...кадри  ..  в  голові...
Мов  кінохроніки  хвилини....
Життя  миттєвості  щасливі....
Так  було.....
Більше  так  не  буде...
На  що  завідували  люди...
Мов  та  мочалка  ми  вбирали....
Не  цінували....
Лиш  поспішали....
Чорні  ворони  чомусь  закружили....
На  крилах  в  вічність  забрали  душу...
Тепер  без  нього  жити  я  мушу...
Яркі  світлини....
Мені  залишив....
Щастя  крупини....
В  серці  назавжди....
Вічно  живий....
В  небі  розтанув.
[img]https://images.app.goo.gl/ShNg4oCCJDFCpraH6[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022

Я тебе сильно кохаю, чому пишу сам я й не знаю.

Зачекай....
Сама  покличу....
Неба  ж  було  мало...
Не  позвала....
Як  сніг  розтала....
Частинку  серця  просто  вкрала.
Які  слова  ти  говорила....
Долі  злякалась,  серце  ти  зжала...
За  нас  рішили...
Ти  промовчала....
Може  й  кричала...
Може  й  рішала.....
Те,  що  єднало,  чомусь  пропало...
Чогось  близького,  чомусь  не  стало....
Наше  з  тобою....
Все  пережите.....
Хвиля  емоцій  і  все  уже  змито.
Ми  половинки.....
Крупинки  одного.
Чогось  нездійсненно  живого,  святого.
Так  не  буває,  щоб  просто  тянуло.
Як  же  так  швидко  любов  промайнула.
Чому  кохана  світло  сховалось.
Все,  що  бажали,  чому  не  збувалось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022

Беги от жизни, убегай.

Все  монотонно
Все  привыкли
Как  муравьи  бегут,  бегут
Там  вот  несут
А  там  воруют
Свалка  машин
И  особняк
Дух  человечества  обмяк
Живой  червяк
Ползет,  жиреет
На  дверо  чрево  поднимает
Зеленым  листиком  нам  машет
И  души  ваши  покупает
В  замен  бумажки  раздает
И  человячину  все  жрет
И  ритуалы  ведь  ужасны
Детей  под  соус  и  зубами
Красивых  девушек  живьем
Под  стужи  струи  и  в  огонь
Вы  говорите  это  было  ?
И  не  былицы  не  пиши
Собачки  мясо  просто  жри
Пока  дают
Ведь  все  вокруг  мертвую  пищу  веками  жрут
Кругом  мертятина  в  витринах
Заливка  разная  й  приправа
Отрава  это  все  отрава
Как  й  то,  что  все  нам  говорят
Дела  ведь  темные  творят
А  Люди  спят,  веками  спят
Бежат,  спешат  и  вымирают
И  жить  нормально  не  желают
Рабами  зелени  ведь  стали
Бумажки  слепят  им  глаза
Творения  зла,  все  не  с  проста
Боль,  крики,  страх
Крах,  полный  крах
Внутрь  каждого  проникнет  страх
Беги...
И  никому  не  говори...
В  нору  заройся...
От  жизни  ты  скройся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

Кто вам сказал

Кто  вам  сказал,  что  люди  нормальны?
С  виду  прекрасны  -  внутри  аморальны.
Кто  вам  сказал,  что  все  еще  будет?
Кто  чемоданы  давно  спаковал  
И  не  прощаясь  удрал.
Кто  вам  сказал,  что  войны  тут  не  будет?
Те  же  под  маской  фашисткой  как  люди  ?
Кто  вам  сказал,  что  любит  и  ждет.
Скоро  поверьте  все  это  пройдет.
Так  устроен  ведь  человек
И  укрощаем  его  мы  ведь  век.
Маски,  игры  й  обман.
Ужас  пожара,  стены  огня
Черные,  выгоревшие  всюду  дома.
Тысячи  лет  это  внушали
С  каждым  же  годом  его  наближали.
Люди  не  любят,  всюду  обман,
Темные  силы  мир  захватили,
Души  людей  парабастили.
Кому  ты  поверил  ей  аль  ему  ?
Маску  сними  й  узри  Сатану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

Планета мавп 2022

Віриш
Не  вірш  
Мавпи  ми
Лиш  називаємось  -  людьми
Віриш
Не  віриш
Все  навпаки
Еволюція  -  брехня  !
Постійне  -  гріхопадіння.
З  дитинтва  -  вихователі  та  вчителі
Щоб  не  піднялись  ви  до  небес
З  кожним  обертом  -  щось  ви  втрачаєте
Хто  ви  насправді  -  ви  забуваєте
Ви  мов  та  білка  у  колесі
Нажаль  -  майже  всі  !
Тому  й  не  помітно
Ціль  лиш  одна  
Ви  -  то  раби  !
Навіть  це  слово
Тлумачать  же  вам
Раб-  був  же  учень
Став  же  -  слуга
Все  це  Логіка
 З  супер  машини  зробили
Горіл,  завідних,  диких
Страшних  і  сліпих
Напів  глугих  ,  трусливих  й  лінивих
Стільки  їх  в  світі  цім  наплодили
Що  самі  гороли  стали  чужими
Мавпи  воюють  роками  вже  з  ними
Свідоміть,  інстикти  у  всіх  від  горил
Світ  божевілля  нас  полонив
Віриш
Не  віриш
Так  воно  є.
Ще  щось  страшніше  скоро  всіх  жде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022

На міста, що цвіли подивіться, цвидар, німа картина, вірші не потрібні й слова, драма жива.

Як  би  ви  знали
Скільки  віка  відміряла  вам  доля
Як  би  себе  переключили
Що  в  вас  вложили  відключили

Скоріш  за  все  не  так  ви  б  жили
Ви  час  рахуєте  в  нікуди
Скоріш  прожити  спішите
А  ви  всі  таймер  заведіть

На  статистичний  ваш  же  вік
На  років  так  на  шістесяд
По  іншому  час  промайне
Коли  залишились  години

А  так  минуле  й  те  мов  кадр
Найкращі  миті  бачим  там
Що  жде  не  хочемо  і  знати
Що  нам  в  обмотки  обгортають

Мов  мавпи  дружно  проковтаєм
І  мовчки  світ  цей  покидаєм
Чи  в  пустословї,  ще  страшніше
Інстикти  мавпи  бачу  всюди

І  де  поділись  справжні  люди
Війна  скосила,  з  дитинства  цінність  підмінили
В  стадо  людей  перетворили
Женуть,  стрижуть,  за  вімя  тянуть

Мелодія  фальші,  обгортка  цукерки,  маски  яскраві
Й  одні  ляльки
Театр  драми
На  серці  рани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Доброго дня …. до зустрічі…. тиша…. . гроза…. . мелодія.

Просто  відчуй
Коли  не  кличу
Коли  не  поряд
Відчуй
Лише  відчуй
Впусти  диханням
Повітряно  -  легкі
Проявно-  непроявні
Ритми  душі
Мелодію  кохання
Хвиля  на  частоті  сердець
Початок  чи  кінець
Пронизує  весь  простір
Наповнює  теплом
Цей  стан
Легкий  та  лебений
Це  звук
Глухий,  низький
Та  все  ж  небесний
Не  безсловесний
Ця  мить  очікування
Стан  напівблаженства
Віри  і  зневіри
Надії,  може  й  мрії
Падіння  в  невідомість
Провал  в  напівсвідомість
Страху  й  бажання
Кроку  в  нікуди
Взмах
Крок
Політ
Вдихни
Мурашки  відчувай
Літай
Порхай
Вдихай
Хай  серце  відізветься
Хай  новий  день  почнеться
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uk-DSogtQRo[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Вітаю, мого маленького, рідненького, дорогенького, Дай Боже здоров'я та миру всім

[u]Синок,  тобі  уже  тринадцять.[/u]
Неначе  вчора  сім  було.
За  ручку  разом  в  школу  йшли...
Майстрували  халабуди...
Гра  ігри  дворові...
Потом  коптерним  ти  став
Мій  масажист  маленький,
Все  посміхався,  звеселяв
Малиш  мій  дорогенький.
Час  швидко  якось  промайнув.
Я  і  збагнути  так  й  не  встиг
На  скільки  років  ти  був  зник.
Уже  юнак,  хоча  й  малий.
Будь  завжди  самим  ти  щасливим,
Здоровим,  радісним,
Яким  тебе  я  пам'ятаю,
Життя  тобі  мирного,
Довгого,  милого
Самого  світлого
Самого  щирого!
Здійснення  всіх  твоїх  райдужних  мрій!
Дуже  кохаю,  любий  ти  мій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022

Прощавай, в небі хмариною ясною ти пролітай, крилом лелеки нам ти махай.

Не  маю  сил  літати
Як  боляче,  коли  в  спину  рани
Не  гояться  вони  роками
Життєва  подорож  в  тумані
У  серці  біль  і  пустота  в  кармані
Мало,  що  радує
Більше  дратує
Все  відпустив
Всіх  я  простив
А  от  літати  не  має  вже  сил
Якось  самотньо
З  роками  втрачаєш
Щось  знов  впускаєш
І  не  тримаєш
Любиш,  голубиш
Цим  ще  живеш
Що  відболіло
Назад  не  вернеш
Просто  частинки
Твої  в  них  же  є
Як  б  не  було
Своє,  рідне  є
І  відгукнеться
Покличе  колись
Може  з  тобою  Ірусь
Піднімусь  я  ще  в  вись
Очі  до  неба  вночі  підіймаю
Зорей  могутніть  я  відчуваю
В  небі  незліч    зірочок...
Бачу    тебе  і  своїх  діточок
Пращурів  бачу,  рідних  й  близьких
Очі  на  небі,  молитви  до  Сонця
Знов  щоь  рідненьке  загляне  в  віконце
Сяють  на  небі  душі  святі
Легше  стає  на  душі.
Женю  до  предків  я  провожаю
Плачу  й  усмішку  із  сліз  випускаю
Ти  ще  тут  і  вже  ти  сіяєш
В  вічнім  безсловії  гучно  звучиш
Рідний,  не  бійся
Все  вже  минуло
Світло  до  Бога  тебе  привело
Світло  від  Бога  розсіє  все  зло.
Мученик,  праведний
Вірний  та  добрий
Значить  ти  смертю  когось  врятував
Значить  за  близьких  своїх  постраждав
Біль  як  на  себе  хоробро  прийняв
Їм  ти  життя  своє  дарував
В  Вічністі    світла    ти  засіяв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

Вічно живи.

Темна  ніч  ...  літній  дощ
Остання  ніч  прощання...
Нестерпна  біль...
Все  проплива....
По  каплі  капає  життя....
І  ти  ідеш  у  небуття...
Все  відболіло,  відійшло...
Все  помайнуло....
Відгуло....
Капають  з  неба  сльози  прощання...
Останні  молитви....
Свіча  догора....
Прощай  назавжди  ДОБРОта
Нам  буде  тебе  не  хватати.
Ми  будемо  знов  сумувати.
Оголені  рани  і  дощ.
Плачеш  рідненький,
Прощаєшся  з  нами,  неба  гіркими  сльозами.
Назавжди  ти  з  нами,  ти  вічно  живий.
Ти  назавжди  молодий...
Пробач,  писати  не  маю  я  сил.
Не  можу  прощатись,
Сльози  як  дощ
В  землю  війдуть
Лети  світле  сонце
І  з  неба  світи
Прощай....
Вічно  живи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

Вічно живи! Пробач, якщо чимось обідив, чи зробив , щось не так. лети соколе , лети.

[i]Соколе  ясний,  як  важко  тебе  відпускати
Братику  Женя,  тобі  б  ще  літати  й  літати
[/i]
Друже  мій  любий,  серце  ридає
Кращі  навіки  тепер  відлітають
Рвався,  трудився,  радував  нас
Одна  доброта,  був  і  нема
Сльози  рікою  течуть
Друже  в  останню  вже  путь
Як  же  все  так,  всім  ти  потрібен
Клята  війна,  був  і  нема
Дорога  у  небо
Мріяв  літати
Літаки  ти  творив
Вірив,  любив
Соколе  ясний  лети
Сил  не  маю  писати
Мушу  тебе  відпускати
Кращих  з  нас  небо  чекає
Кращі  навіки  взлітають
Кращі  нам  з  неба  сіяють
Потрібно  радіти,  ти  вже  в  раю
Та  сльози  летять  і  летять
Тяжко  тебе  відпускать
Все  памятаю  й  люблю
Зятю,  моя  ти  сім'я
Як  же  так  лікувати
Чому  ти  мучеником  повинен  страждати
Чому  врачі  як  скоти
40  днів  муку  нестерпну  нести
Це  не  медицина
Тривоги  і  клята  війна
Прощай,  памятаю  й  люблю
Лети,знаю  любий  
Дорога  до  раю
Не  повертай,  не  звертай
Відпускай  і  лети
Душу  свою  бережи
Вічно  живи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

Ты целуй меня целуй, губ любимых поцелуй.

Я  снова  губ  твоих  касаюсь
И  поцелуем  наслаждаюсь.
Неуловимый  поцелуй,
Но  ты  целуй  меня  ,целуй...

Как  сладок  этот  миг  блаженства
Касание  уст,  тепло  души
Сердце  кричит,  сильней  стучит
Мед  на  губах  и  счастья  смак

Привкус  блаженства
Дыханье  ночи
Еще  касание,  губ  признание
Поиск  сближения  ,  пауза  страсти

Ты  вся    моя,  в  моей  ты  власти
Огонь  сближает  и  ласкает
Тело  любви  такой  желает
В  ночи  заря  страстей  пылает

Мы  слились  губами
Ждем  в  предвкушении
Все  остальное  не  имеет  значения
Ищем  мы  страстно  устами  друг  друга

И  открываем  внутри  страсти  чудо,  мы  открываемся,  мы  раскрываемся
К  моменту  невозврата  вновь  наближаемся
Еще  мгновение  ,  еще  касание,
Двух  уст  признание

Двух  уст  сближение
Танец  во  рту  и  искушение
Два  мотылька...  один  полет.
Порхание  тел,  страсти  накал,  желанья  предел.
Кто  то  из  нас  кончить  успел
Как  хорошо,  что  ночь  длинна
Два  мотылька  нашли  себя

Тихо  шепчу  -Люблю  тебя,
Лечу  к  тебе  и  погружаюсь...
В  устах  блаженства  я  растворяюсь...
В  нашей  любви  с  тобой  купаюсь.

Лето  настало
Ты  ощутила
Как  же  все  это  чудесно  было
В  себе  ты  Вселенную  ночи  открыла

Светом  огня  в  небе  поплыла
Вспышка,  открытие  и  переход
В  мир  наслаждений  открылся  проход
Все  ,  что  желанно  давно  уже  есть

Губки  ты  вновь  свои  приоткрой
Чувствуй  оргазмов  морских  ты  прибой
Бриз  ветерка,  мотылек  й  язычек
Губы  целуют  тебя  между  .....  строк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022

Переживемо цю війну

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_kGN2OJ7BHA[/youtube]
Голос  лунає.....  Серце  ридає....
Рука  струни    гітари  знов  обриває....
Куля  життя  назавжди  забирає....
Дощ...  вся    планета  ридає.

Переживем....  Відродимося...
Силу  предків  знову  відчуєм.....
Коханням  близьких  порятуєм.
Нас  не  здолати.  Ми  -  єдині.

Дзвін  колокольні....  не  сирени,
Наповнить  небо  благодаттю.
Слова  і  правда  -  це  солдати,
Нікому  їх  вже  не  здолати.

Дізнавшись  правду,  схаменуться
Від  божевілля  відрекуться
І  пута  влади  обірвуться.
Ми  Переживемо    війну  !

Пісня  ,  що  з  серця  буде  лунати,
Наших  героїв  будем  стрічати.
Нам  залишилоь  -  перемегати,
Підлу  скотину  в  бою  добивати,

Ні  не  стріляти,  а  показати  ,  очі    -  розкрити.
На  правду  дивись  -  на  коліна  й  молись.
Ми  нездоланні,  ми  -  героїчні  ,так  ви  праві    також  ми  й  трагічні.
Україна  переможе  ,  повертайтесь  всі  живі,
Наші  любі  трударі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022

Вітер кохання, політ над землею, щось неймовірне, бажане, шальне, несе, розриває, єднає.

Вітром  несе  моє  серце  та  ноги
А  ти  вже  чекаєш  у  края  дороги
Щось  калатає  нестримно  в  грудях
Крила  кохання  мов  в  журавля
Несусь  до  журавки  в  морі  повітря

Ти  не  спіша,  маниш  всім  тілом
В  танці  мов  лань  ступаєш  уміло
Мов  та  лебідка  на  зустріч  пливеш
Щось  скоро  буде  -  звичайно,  авжеж  )))

Кроки  на  зустріч,  спалах  в  очах...
Ти  витворяєш  в  повітрі  круги....
Тобою  милується  все  навкруги
Лінії  тіла  малюють  картини
 В  небі  пір'їнки  порхають  й  блистять

Ти  є  чарівна-    липи  шепочуть
Ти  є  вродлива  -    річка  щебече
Ти  неймовірна  -  шепочуть  уста
Ти  є  природи  творіння  й  краса

Щось  оживає  в  кожній  краплині
Щось  окриляє  листочки  та  подих
Знову  стрічає  очей  тихий  подив
Хтів  щось  сказати  та  зупинивсь

В  очі  твої  знов  задививсь
В  них  я  тону,  криничка  моя
Серце  хлюпоче,  хвилі  звучать
Губи  здивовано  знову  мовчать

Ноги  німіють,  струми  в  руках
Подих  застив  і  вогонь  лиш  в  очах
Руки  на  плечі  мені  опустила
Та  поцілунком  мене  оживила

Терпкий,  гарячий  з  призивом  до  зливи....
Вітер  по  спинах  нас  закружив...
Обнявши  тебе,  я  як  фенікс  ожив.
На  руки  підняв  та  й  в  повітрі  поплив,

В  танці  кохання  тебе  закружив...
В  серці  відчув  неймовірний  порив.
Поплив...,  поплив...,  закружився
В  коханні....,  лиш  зіроньки  світять

Мов  ліхтарі,  все  вище  й  вище
До  сонячних  гір.
Все  ближче  тебе  я  пригортаю
Й  повітряним  вихором  ніжно  ласкаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022

Перші кроки, перший політ. Бутон розцвітає, серце калатає. Все буде добре. Мирне життя настає.

Посміхнись,  моя  дівчинко
Сіяй,  моя  зіронько
Літай,  моя  пташечко
Кохай,  моє  серденько

Нестримно,  шалено
Пряно,  жаданно
Жадно,  духмяно
Чарівно  і  пяно

Пяній  в  насолоді
Цвіти  ти  в  обіймах
Літай  і  порхай
Рай  наближай

Все,  що  прекрасне  в  собі  пробуди
Лети  моя  радість,  не  бійся  -  лети
Порхни  в  вишину,  над  горами
Над  світом,  залиш  цю  буденність

Роздінься  й  до  світла
Скинь  все  земне
Богині  прекрасні
Шалені,  вогнені

Для  нас  не  досяжні
Кохання  на  небо  лише  підіймає
Безумна  любов  нас  окриляє
Прах  цей  земний  тоді  відпадає

Тіло  й  душа  в  ефірі  порхає
Сонечко  любе,  пташко  співуча
Ти  дивовижна,  земля  ти  родюча
Ти  ще  земна,  квіточка  дика

Мов  той  бутончик  до  Сонця  тянулась
О,  моя  люба  -  ти  посміхнулась
Очки  зіяють  мов  зірочки
Ти  вже  так  близько,  ще  крок  до  мети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022