| Сторінки (13/1205): | « | 11 12 13 | » |
Спливає кров’ю мати-Русь священна…
Міста і села - все охоплено вогнем.
Куди не глянь - скрізь вбиті, полонені,
Людей багато спалено живцем.
Уже з усіх сторін Рязань палає,
Яка залишилась без помочі князів.
Радійте ж ви, нойони препогані -
І Володимир повністю згорів…
А ж ось і Київ, легендарний Київ…
Це - саме серце нескоре́ної землі.
Захоплений ордою хан-Батия,
Весь потопає в трупах і крові.
Де Десятинна церква - люта січа,
Лиш чуть страшенний гуркіт списів та щитів.
Загинули всі оборонці міста -
Радіє ворог - знищив, що хотів.
Та знай, Батий, нічого вічного немає -
Ми разом справимось з набігами орди,
Бо боротьба народу ще триває,
Люд гордий – існуватиме завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Для тебе, любий читачу,
У вірші кожному душа є,
До мрії думкою лечу,
Її в поезії лишаю.
Уста німі. Але рядки
Свою мелодію співають,
Несуть у вир життя-ріки,
Збираючись у віршів зграї…
Для тебе, щирий читачу,
Відчую юність голосами,
Для тебе – вітром тріпочу
В рядках, що в серці не згасали.
Співаю в лузі солов’єм
Про все щемке і особисте.
Для тебе – все життя моє
І кожен день - разок намиста.
Читай про вічне – досхочу,
чутливе серце в римах б’ється.
Цей вірш – для тебе, читачу,
Рядки, які течуть із серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2020
Суха троянда ронить білий цвіт,
Це нищення краси – немов зітхання.
Та згадує вона крізь призму літ,
Своє розквітле, мов бутон, кохання…
Буяли літні пахощі її -
В солодкій млості швидко час минає.
І заливались щастям солов’ї
В побаченнях хмільному водограї
Красуню кожен у саду беріг.
Вражала та сліпила пишна врода.
Всі промені їй падали до ніг.
Вона - натхнення!Серця насолода!
Та час летить… не тішити букет.
(Де й зникли розкіш і життєві соки!)
Життя промчало, і в один момент
Все відцвіло... лишилась одинока...
Тепер – суха. Немає вороття.
І білий цвіт не вкриє її рясно.
…Стоїть троянда, згадує життя
Таке коротке, світле та прекрасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020
На Зміївщині – незабутнє небо
Злилось в обіймах із Козачою горою,
Яка милується незвичною красою
У Білім озері з криштальною водою
І так хвилююче вдивляється у тебе.
А твоє серце – в неземнім польоті –
Пейзаж нагадує думки безкраї,
Нічого в світі кращого немає
Від сходу сонця у небеснім раї –
На цій вершині щастя та свободи!
Тут все в гармонії, в добрі й надії:
Ти бачиш сонце, відчуваєш вітер,
Тут можеш власному життю радіти
У неповторно - чарівному світі,
Бо ця гора дива творити вміє.
І ти чекаєш мить - магічну ту хвилину,
Момент пробудження від сну природи,
Цей промінь світла – справжня насолода,
Гори Козачої натхнення та свобода –
Усе це наша мальовнича Зміївщина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020
Знов серце лине в ті світи,
Де часто так буваєш ти.
Так склалося життя –
Що не з тобою я.
У розпачі стогне зима:
- Це – крик душі, та сліз нема…
Повинен ти від мене йти,
У ті, лише Твої світи!
В обличчя – сніг густий,
За сльози, Любий, прости.
То плаче-тужить зима:
- Це – крик душі, та сліз нема…
Приспів:
І до мене і до тебе –
Життя струну веде
Немов горить вогнем
Вся у тілі кров –
Так у серці цвіте
Наша грішна любов…
…У серці будуть назавжди
Кохання нашого сліди.
Той незабутній час,
Що доля зводить нас.
Не я, то плаче зима:
- Це – крик душі, а сліз…
а сліз нема…
Так склалося життя –
Що не з тобою я.
Не я, то плаче зима:
- Це – крик душі, а тільки сліз…
А сліз вже нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020