| Сторінки (12/1172): | « | 11 12 | » |
[b]Не хвилюй Лиман, нехай дріма,
так приємна прохолода рання.
Не буди чуттів, яких нема –
не вернути втрачене кохання…
Не шукай його бліді сліди,
це – міраж тієї насолоди.
Йди вперед… без мене, просто йди,
де життя вирує повноводе.
…Пристрасно чатують рибаки
на зорі ранковій мить улову.
Вправний ти рибалка і меткий –
десь ти розставляєш сіті знову.
Озеро завмерло, спочива,
Змовкли крики чайок галасливих.
А кохання трепетні слова
У цім штилі…більше не важливі.[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Я так і не змогла забути Вас,
І хоч ніхто минуле не поверне,
Перед очима – спогадами – терни,
Незгойний біль не заспокоїв час…
В очах рябіли спалахи подій:
Якась рутина, дріб'язкові справи,
Напружені, в буденності – яскраві,
Я не здалася хвилям безнадій.
Моя душа, обпалена до тла,
Серед ілюзій втрачених німіла,
в молитві кріпла... і лишилась ціла.
і ожила… не підвела... змогла!
А серце лікувалося щораз,
складалось зі шматків, уламків, крихіт...
В рідні та друзях бачило утіху.
…Та так і не змогло забути Вас.
Цей монолог чуттєвостей лишіть:
Торкають терни зболено-студене.
…А Ви в думках звертаєтесь до мене?
І як у Вас при цьому на душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
[i][b]Я вплету материнку й полин,
Сон -траву та ще м’яту духмяну,
На добро – деревію дістану.
Тирлич-зілля хоч пару стеблин.
Для здоров’я - безсмертник знайду,
Сокирки та блакитну волошку.
Ще й калину вплету…хоч потрошку…
Чорнобривці візьму, резеду.
Ці дванадцять розкішних квіток
несуть магію рідного краю,
Бо з коханням навіки єднає
У це свято купальський вінок.
Так з надією я до вінка -
Прикріплю вже палаючу свічку,
Ти неси мій вінок, нічна річко,
Хай коханий мене відшука…
Ми стрибнемо удвох стрімголов
через вогнище, взявшись за руки.
І ніколи не буде розлуки,
Бо Купала дарує любов…[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Назавжди очі ці сумні,
Немов докір зорять мені:
Міський автобус почуття завіз навіки…
Я не була в тій стороні,
Хоч часто бачила вві сні,
І щем розлуки червонив мої повіки.
Вже скільки часу утекло,
Та погляд бачу Ваш крізь скло,
І закриваю щільно почуттів завісу…
Ясніє спогад у теплі:
Троянди білі на столі –
Така краса і сум, я певна, не сумісні…
Відтоді я із року в рік
Веду трояндам білим лік
Вони й кохання наше – назавжди тотожні.
Пелюстки ніжної сліди
Із білим сумом назавжди
Забути їх, як перший сніг, ніяк не можна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
[i][b]Вона легка, красиві має крила,
Дає душі вразливій свій політ,
І невагомість ця заполонила
Своїм нектаром - серця дивосвіт.
Кришталь прозорий вибухнув фонтаном,
Мов усміх сонця усмішка бринить,
Метеликом піднесеним я стану,
Коли відчую цю солодку мить…
У подиху єдинім погляд в погляд
З’єдналися думки – рука в руці.
Хоч не завжди твоя людина поряд,
Та ніжність в серці – сонця промінці.
Вона ніколи сну не потребує ,
Метелики не сплять – це їхній дар.
Не витрачай ти почуття те всує,
Жорстокі нищать ніжності нектар…
Метеликом, що має дужі крила,
Злітає ніжність між людських утіх.
Така легка ця добра, світла сила –
Дарую й Вам…хай вистачить на всіх![/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
[i][b]Не забувай кохання вічноюне,
«Люблю»,- на вкритому сльозами склі.
Нехай бринять цього кохання струни,
Хоча роки пройшли вже чималі.
Зі мною поруч вічнотепла злива,
А в ній до нитки змоклі я і ти.
І почуттями тими я щаслива,
Продовжую їх в серці берегти.
Той вічнотихий та чарівний вечір
Занурить серце в чистий зорепад,
Поверне він усе з тії далечі,
Куди роки замріяні летять.
Хай виринуть стежини ті космічні
і зорями коханим вкажуть шлях.
Бо почуття такі глибокі - вічні,
Нам не сховатися від них в своїх далях.
Та знов серед ялин вічнозелених
Наш промінь серця, що в роках не згас.
Мов усміх сонця ти ідеш до мене,
А хвиля почуттів – змиває час… [/b][/i]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
[i][b]Палка душа ув’язнена у вас,
У кожнім м’язі – прагнення свободи,
Казковий епос та любов народу –
Червона нитка, що іде крізь час.
Бив чудотворне джерело Пегас
На муз горі – у грецькім Геліконі,
Назавжди в поетичнім лексиконі
Він став натхненням, вірою для нас.
Цей білосніжний надзвичайний кінь.
Несе поета до вершин Парнасу.
А в міфах зустрічається щоразу
Кентавр – злиття коня й людських створінь.
Згадались коні всіх богатирів,
Козацькі – ті, що справжні побратими,
Пишалися герої завжди ними,
І зараз цей тандем не застарів.
Звитяга, вірність, сила всіх стихій
Єднання людства й справжньої природи,
Поету – ще й натхненна насолода
І втілення про волю кращих мрій.[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Марина… Ще з народження «Морська» я,
Душа прозора в ліриці до дна.
У ній, бурхливій, хвилі б'ють і грають:
Розхристана, оголена, чудна…
Малюю серцем моря горизонти,
Поезія – між гребенями хвиль,
На дні ж – Ви потаємне не чіпайте –
Залиште почуття зі мною Ви.
Вирує море – я немов дитина.
Літа ж не зупиняються, спішать.
І між людей розчулено-невинна,
На хвилі мчить довірлива душа.
А бриз несе ранкову прохолоду,
Кришталь кохання, прошу, не покинь.
"Люблю" у віршах – мов чуттєва ода,
Тривожать почуття прозору синь.
Каскад зірок.. припливи та відпливи…
Для когось гра, комусь же – усерйоз.
Удвох не знали ми перед розривом,
Що холод почуттів несе норд-ост.
Чутки людські водойму забруднили,
Здавалось, мить – і я у ній тону.
Морській душі усе тепер немиле,
Кохання йшло навік у глибину…
З народження моє ім'я Марина –
Рядок у вірша хвилею веде….
Та особисте у морських глибинах
сховаю потай у надійній скрині
У твані, недосяжній для людей ...
рос. версія
С рожденья имя мне дано «Морская»,
И каждый душу норовит раскрыть до дна.
А в ней, сумбурной – волны бьют, играя,
Как на ладони, в штиль - душа моя видна.
Рисую сердцем моря горизонты,
Поэзию влечет прибрежною волной,
На дне же – сокровенное не троньте –
Пусть чувства вечности останутся со мной.
Плеск моря, его влажное дыханье
Взывает к чувствам - и стоим мы, чуть дыша.
В той неге – и чиста, и первозданна,
Влюбленно-ласкова безбрежная душа…
Несет прохладу бриз нам с упоеньем:
Чистой любви, хрустально -хрупкой - не покинь.
"Люблю" кричат тебе стихотворенья,
Тревожат силой чувств своих морскую синь.
Все изменилось с пенным тем отливом:
Огнем душа сияла под каскадом звезд.
Вдвоем не знали мы перед разрывом,
Что охлажденье чувства принесет норд-ост.
Волной неслась уже молва людская,
Казалось мне, что в этот миг - я утону.
И штормом билась вся душа морская,
Любви роняя чувства с треском в глубину…
С рожденья имя мне дано Марина –
Играет море белой пеною в строке.
И только где-то там, в шелковой тине
Все сокровенное - навеки в сундуке...[/b]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
До твору SERGE DRONG «Прости»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674
[b]Пробач,
тоді не знала я,
що ти в душі беріг ті спалені мости,
моя образа не змогла б тоді рости.
Я так чекала в хвилях смутку й самоти,
а ти, на жаль, посмів, зумів не підійти –
була безжальною
та мить невдач.
Мотив
цієї істини –
тепер навіки кожен з нас утратив шанс…
і в спільній долі більше вже не буде нас.
А те, що вогник-спогад у серцях не згас –
Лише нюанс, щоб біль ущух - потрібен час
з душею чистою
вперед іти…
Не мрій –
я вже прокинулась
від того зимного, замріяного сну,
розбила серцем диких ревнощів стіну,
вже почуттів забула силу й глибину
і віднайшла лише свою тепер весну.
Прожогом ринулась –
в вогненний рій…
Зумій!
В дарунок ночі тій,
для двох намріяній - щось в серці віднайти,
цей вогник радощів розквітлих донести,
ти не шукай в пітьмі мене – де я, не ти…
тому прошу – ім’ям кохання – відпусти,
прости дівоче те
і – зрозумій –
Ти вже не мій…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
[b]На столі – вареники і глечик,
Повний прохолодного узвару.
Ароматом літнього нектару,
Рідним щастям огортає плечі…
На порозі примостилась кицька:
- Що за гості в господині ранні?
У твоїм нехитрім частуванні -
Невимовна радість материнська.
На подвір’ї мокрі, безтурботні
Бігають - хлюпощуться качата.
Рідко нас доводиться стрічати,
Бо між нами – кілометрів сотні…
Все у мами - світле і ошатне,
Квіти розмаїттям привітали,
Рідні очі мамині – кристали
Ніжать серце в теплій благодаті.
А домівка пахне пиріжками,
Ось вони – духмяні, з пилу, з жару!
Затишна гостина манить чаром –
Мов душа той рідний голос мами…
Сонечко ласкаве ген за обрій…
Вже до купки збилися качата…
Сумно тебе, мамо, полишати –
Хай же буде все у тебе добре!
Поцілунок в рідні сиві скроні –
Знову сум в очах завжди привітних:
- Чи приїдеш ти хоч раз за літо?
…В хаті - кицька знов на підвіконні.[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
[b]У полі почуттів заснулих
Бреде зарошене минуле,
І так довірливо до нього гнуться трави.
Уже іти бракує сили,
Цей невзаємний світ немилий,
Не шкодували серця очі зеленаві…
Магнітом погляд той крізь хмари
По серцю зраненім удари –
Шаленим пульсом те кохання б’ється в скроні.
Та сонце знов на зміну ночі
Промінням згаслим затріпоче,
Мені холодні зігріваючи долоні.
Всі зустрічі давноминулі
У хвилях часу затонули б –
Не витримало почуття таку розправу…
Та знову шовк травою в’ється,
Минуле вперто йде до серця,
Яке залишила у полі золотавім…[/b]
(Фото -- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Сьогодні в Міжнародний Олімпійський день,
Ми хочемо спортсменів привітати,
І тренерів, які готують їх щодень
На плідні та високі результати.
Вітаємо ми всіх, хто любить спорт,
В умовах - без дітей, на карантині…
Та щиро віримо: найвищих нагород
Спортсмени варті на славетній Харківщині!
Пишаємось і вболіваємо за Вас,
Хай будуть вдалими життя дороги,
Бо кожен з Вас – у спорті просто ас,
Бажаємо Вам тільки перемоги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
На мить давайте, люди, стишимо свій біг,
Молитву подаруємо в цій тиші
Захисникам, хто повернутися не зміг,
Зберігши від фашистів найсвятіше.
Вони, як ми – ростили доньок та синів,
Були Вітчизни вірні патріоти.
Згадаймо долі, понівечені в війні,
Схилімо наші голови в скорботі…
Лише на мить одну згадаймо їх усіх:
Кого чекала та не стріла мати –
Кохати, жити він хотів, але не зміг…
Вдову, що зачекалася солдата…
Останній подих - вічний подив юнака,
Що впав від кулі на духмянім полі.
Сліпа війна їх душі кинула зіркам,
Так не забудьмо ж, люди, це ніколи!
В стрімкому русі на хвилину зупинись.
Замислившись про вічне та нетлінне –
В скорботній тиші за героїв помолись,
Ти їм завдячуєш своїм життям, людино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
У кожному із Вас –
так б’ється серце закладу гаряче.
Усе це відчувається щораз
В усмішках ще таких напівдитячих,
В зворушливій манері фраз,
В піснях отих, що серце чуйне плаче.
Для кожного із Вас –
Дитячий заклад став вже другим домом.
Ви повертаєтесь сюди не раз,
Тут дороге все, трепетно-знайоме,
Підтримка друга повсякчас,
А літо – з подихом дощу і грому.
Ціную дуже Вас –
завзяті, праця Ваша без спочинку,
Що навіть у скрутний непевний час,
У вихідні знаходите хвилинку.
І квітне з Вами раз у раз
Наш Зміївський дитячий заклад відпочинку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Не будет сезона…
О том сокрушаются клены,
Березы склонили в печали
поникшие ветки.
Они же весь год встречу с Вами безропотно ждали,
Но в этом году все онлайн, Вы простите нас, детки!
Пустынно и сонно
На Белом. Не будет сезона,
А сколько всего мы при встрече
еще не допели.
Но помните, дети: на озере Белом под вечер
О Вас грустью шепчут забытые кедры и ели…
Не будет сезона…
Болезнь с отпечатком короны
И жизни – не только сезоны –
кому-то сломала…
СЕБЯ БЕРЕГИТЕ – мы просим всех Вас убежденно –
МЫ ЛЮБИМ И ЖДЕМ ВАС командою всей персонала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2020
Добро навчала в серці берегти,
Чесноти цінувати до безтями .
Літа дали тягар від самоти,
Тобі віддаємо лише крихти́,
А ти терпляче нас чекаєш, мамо…
Своїм життям – надбала копійки́,
Та жити чесно і мене навчила.
Щоб вижити – в городі б’єш грядки,
І чесний хліб такий чомусь гіркий,
Ще й вік, хвороби – забирають сили.
Усе життя ти тільки віддаєш,
Тримаєш господарство, та одначе
Продукти, ліки – ціни всі – без меж,
і я допомагаю зрідка теж,
самотнє серце смутком тихо плаче.
Із совістю пліч-о-пліч вірно йти
Ти вчиш дітей сумлінно й мирно жити,
Жертовною любов’ю ми зігріті,
Летять до нас щодня твої молитви.
…А від усіх у відповідь – крихти́.
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Не переношу темряву, пітьму,
Тому у віршах - всім дарую світло.
Я сонячну поезію візьму,
І ці рядки, наперекір всьому,
Коханням запалю своїм розквітлим.
Я щиро вірю – морок цей спаде,
Осяяний промінням теплих віршів,
Не буде присмерк в нім бриніти більше,
Своє я сонце – подарую іншим –
І темінь вже не з’явиться ніде.
Хай вірші – ті, котрими я живу
Дарують полум’яну насолоду,
Хай щедро ллється слово повноводе,
Хай світло возвеличує природу,
Чутливе серце ронить в синяву...
…Не переношу темряву й пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
[b]Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не ти́шить і не га́сить.
У душах десь у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співа
І подихом звучить в повітрі,
В поезії - душа жива:
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…[/b]
(Малюнок - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
На вулиці - плюс сорок...
біля хати –
Прив’ялого жасмину аромати.
Солодку млість несила нам вдихати,
Від спеки в голові – суцільний морок…
Розпечену, знесилену, змокрілу
По вулицях запилено- спекотних
Нечастих перехожих тінь самотню
Ми бачимо в задусі захмелілій.
Дме суховій, пожежна небезпека…
Повітря б’є знесилено-гаряче,
Чекає на вологу нетерпляче
Природа.
Дошкуляє літня спека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
[i] [b] У тому сні, наповненому Вами,
Пробило почуття табу залізне,
Ми схаменулись, та було запізно –
Кохання знову розлилося снами…
Крізь мури рвалось, відкривало грати,
Здіймало штормом всі забуті хвилі –
Зболіле серце, що дрімало в штилі
Не сподівалось знову так палати.
Ми гріли сну того хвилину кожну,
Тепло лилося й стугоніло в скронях,
І все було далеке і стороннє -
Цей сон удвох забути не спроможні…
Воскресло те, що билось молитва́ми,
Що віршем стало в дні без Вас дрімотні,
І я відчула – більше не самотня
У тому сні, наповненому Вами…[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
І знову манить серце щемно та поляна –
Фізрук вогонь розвів, як Прометей,
На полі - вогнище, куліш кипить духмяний,
Він пахне дружбою дорослих і дітей.
Козацькі курені готові до змагання,
Є оселедці й вуса, хвацький свист…
Не мислить табір без дитини існування,
Бо в усмішці дитячій - його зміст.
Сьогодні заклад наш іще на карантині,
Ніхто не знає долі цьогоріч.
І линуть спогади в емоціях дитинних,
Та в думах про сезон – безсонна ніч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
[i][b]У тім кра́ю,
Де крім мене ніхто не бував –
Сонце щедре, у росах трава,
Муза пісню одвічну співа,
Бо – кохаю.
У тім кра́ю,
Я така, яка є – без прикрас,
Там немає нудьги та образ,
В тім куточку сховала я Вас
В водограю…
У тім кра́ю
Забуваю про сльози і біль,
В водограї кохання Ви – мій,
Обплели мої вірші, як хміль –
Вам читаю.
У тім кра́ю –
Все найкраще в душі воскреса:
Почуттів наших з Вами краса,
І коханням цвітуть небеса
Ці безкраї.
У тім кра́ю
Муза знову місток прокладе
В серце вперте та вічно тверде,
І за руку до Вас приведе –
Точно знаю.
У тім кра́ю
Зараз тиша безжально-німа,
Світле сонце в заду́мі дріма –
В водограї лишилась сама…
…Вас чекаю.[/b][/i]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
У нас кохання вічного не вийшло –
В садах вишневих почуття згубилось.
І білоквітним сумом плаче вишня,
За тим, що бути разом не судилось…
Розвів стежками різними Всевишній –
Серця самотні інші хочуть гріти.
…Лиш в спогадах щасливих – квітне вишня,
І цей солодкий, ніжний запах літа…
Нам не забути зустріч дивовижну,
що місяць нагадає в сумі ночі,
Згадаємо в цвіту ми нашу вишню –
І серце - стиглим соком кровоточить.
Самотньо плаче дощ, рахує втрати,
Бо знає, я для тебе вже - колишня.
І тільки в серці буде квітувати
У кожному із нас – ця біла вишня...
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
[b][i]Двох однакових днів
У житті не бува.
Ось новий забринів –
Почалися дива.
Усміх сонця ясний
Мружить він між повік,
Літній день голосний
Починає свій лік.
Злив холодну красу
Проганя звідусіль –
Літу вдячність несу
Я босоніж в росі…
Сирість, втому, пітьму
Літній день погасив.
І ми вдячні йому
За палкий позитив.
Я вінком запашним
Уквітчаю чоло –
З почуттям вогняним
Справжнє літо прийшло![/i][/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Очеретини розрослись –
Ледь чутно шерех.
За тим, що втрачено колись
Сумує берег.
Як відчуваю в самоті
Хвиль шепотіння,
Була найкращою в житті
Любов осіння.
Слова кохання, мов птахи
Співали в гаю,
Черемха квіт зняла сухий -
життя збігає.
Посутеніло від імли,
І згасла пісня.
Кохання ми не вберегли –
Уже запізно…
Зігнорували дорогим -
удвох недбало…
І нас по різні береги
Пришвартувало.
Та нагадали знов мені
Любов останню
Два дикі лебеді сумні,
Як те кохання…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Тремтіло листя... вітер ніс журу...
А сльози-зливи щедро поливали.
Печаль дощу із серця не зітру,
шрамованій весні годили шквали…
О, ці дощі! Коли ж полинуть геть?
І зникне туга – затяжна, тривала?
Ті сльози – напоїли душу вщерть,
Мов шершні, що встромили гострі жала…
Скоріш би сонце витіснило сум,
Щоб серце знову піснею співало,
Щоб квітом вкрило стежку вічних дум,
Осмислено під зливою чимало…
Щоб душу світлу радістю зігрів
У ароматі квіту на шипшині
Ліричним дзвоном чудо-трударів
Оркестр із мрій хвилюючий, бджолиний.
Щоб грав…бджолиним серцем тріпотів,
І розігнав він мошкари навалу,
Щоб ароматом світлих почуттів
Під усміх сонця – серце заспівало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
[i]Знаєте, як озеро люблю без тями,
Й блакитне небо, сплетене з ялинами?
Душа його співає кольорами,
Негода із надмірними дощами –
Дуетом з невгамовними краплинами…
Знаєте, скільки сонця, світла та пісень,
У дні моєму, із дитячими турботами?
Як з дітьми швидкоплинно гасне день -
Із прагнень, щастя,віри та натхнень,
А тепле серце – розмовляє нотами…
Знаєте, як всі думки про них щоразу,
Як розумієш: саме там – твоя душа?
Ти забуваєш труднощі й образи,
Дитячі гріють щирі, теплі фрази,
І те тепло тебе уже не полиша?
Знаєте, що я цим раєм - захворіла?
Колеги й діти і батьки - одна родина.
Зігріють серце від проблем змарніле –
Найкраще місце на Землі - ти, Біле!
Бо головне для кожного із нас - дитина…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
На мілкому лимані солонім - фламінго рожеві
Притулились серцями в замруженій тиші привітній.
Поєдналися очі назавжди в танку місяцевім.
У чужому краю, але разом лишились залітні…
Вони вирвались десь із гнітючої серце неволі,
Де без подиху вітру, мабуть, кожен з них би загинув.
Поєднало кохання разом дві знівечені долі
І злилися вони у польоті синхронно-єдинім.
Все танцюють у щасті танок - незабутньо-величний,
І дивують красою незвичною тихі озера.
Чисте, світле кохання цих двох - як легенда одвічна,
Мов вогонь в їхніх душах – яскраво-рожеві ці пера…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Вивчаєш ти слова секрети…
Ти – диктор? Редактор газет?
Філолог –учитель? Студент ти?
Чи, може, колега – поет?
_
До слова любов наша лине,
Є мовником кожен із нас.
Єднає усіх солов’їна,
Звеличує світ повсякчас.
_
Такі виробляв ти пасажі
Поете, як риму гукав:
Малює словами пейзажі
Уміла художня рука.
_
Палають, блищать щохвилини
Святі, буйноквітні слова -
То мова - душа України,
Чарівна! Квітуча! Жива!
З Днем філолога усіх, кого єднає і надихає любов до Слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
[b]На щоці палаючій – дощ гіркий, безжальний.
У обіймах обрію промінь ледь дрімав.
Одинокий човен на ріці дзеркальній
Човняра чекає, а того - нема…
Чом усе так сталося? – б’ються в сумі хвилі.
Він же був з коханою тут удвох завжди.
Берегом кохання все блукали милі,
А тепер зостались на піску сліди…
Дерев’яний скрип човна...стогоном - зітхання…
Хвилі озиваються плескотом сумні.
І дощем печальним хлипає прощання –
Одиноке серце плаче у човні…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
[b]Торкаючись промінням до землі
Дарує день нови́й усім світанок.
Колише вітер жито на стеблі,
А всюдисущі гомінкі джмелі
У пахощах п’янких збирають ранок…
Роса в промінні сонця виграє
На маках, що вквітчали щедро поле.
Така краса – життєвий зміст дає –
Співає серце в почуттях моє,
А сонце гріє небо захололе…
Краса світанку в полі у жнива...
Від сну щойно прокинулась природа:
В духмяних квітах сонце ожива,
Буяє пахощами вся трава,
Спів жайворонка – справжня насолода…
Розіллється таке тепло в душі
Під відчуттям природного спокою.
Так світанко́ві пишуться вірші –
В житах, у чебреці та спориші,
А мак лоскоче ніжно під щокою…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
[b] Крізь дикі терни
проб’ються вперто перші сходи.
Кохання зерна
в серцях зростуть без перешкоди.
І заспіває
у почуттях чудове літо,
Бо хто кохає,
того уже не зупинити.
Чуттєва врода…
тепло стосунків серце тішить.
Кохання сходи –
Найперші… мабуть, найсильніші…
Який безмежний,
раптово-трепетний цей спалах.
Кохання перше –
як теплий дощ, що так чекали…[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Відпущу все погане –
І, кажуть, що серце відтане…
Хвилюватись не буду
про сум… Я давно уже звикла.
Відфільтрую старанно
із серця ще ниючі рани,
Й безпорадно-болюча полуда
з очей моїх зникне…
Відчиню почуттям
всі ретельно змуровані грати,
В повні груди вдихну,
під безхмарною синню постою…
І вбереться життя
у яскраві, безболісні шати –
Так прокинусь від сну,
З полино́вою він гіркотою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
[b]Всі мої друзі знають, що в Лимані
Готують українське хачапурі.
Воно завжди - духмяне та рум’яне,
Додайте в нього ложечку сметани –
І не здолають Вас життєві бурі…
Коли проблеми в друзів чи образи,
Чи пристрасті навколо них лютують –
Замішується тісто і одразу,
Вже хачапурі є дороговказом
У місце, де проблеми їх почують.
Не можемо ми жити без мучного,
Ви скажете: зашкодить це фігурі…
Та з'їхалися гості до порогу,
Бо їдуть в пошуках чогось значного –
…Мабуть, таки корисне хачапурі![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
[b]Серпанок
Темною вуаллю
Закрив туманною душею
Від підлої твоєї зради.
Цей ранок
З сірою печаллю
Образи стиглою іржею
Мене продовжує карати…
Туманом
Нарізно блудили
В німому відчаї-чеканні
в глибокім сумі мли тієї.
Ті рани -
Ще не відболіли,
В тумані – силует кохання:
Забутий ключ душі моєї…
Обманом –
Любому не стати.
Не буду більше я твоєю,
В імлі образ, брехні і бруду.
Хай тане
Морок цей проклятий,
Я вирвусь птахом над землею –
Й - забуду![/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Куди не глянь – поля, степи безкраї,
Чорноземи родючі красноградські.
Душа співа, як в гості приїжджаю
До земляків, що так цінують працю..
Дитинство тут і рідна перша школа,
Педколедж, юність на плечах колише…
Тут найдорожче – мама сивочола,
Та рідний сад із біло-пінних вишень.
Стрічає сонця лагідним промінням
Усмішка мами на порозі знову.
Мій рідний край, моє міцне коріння!
Тобі - безмежні прояви любові.
Гостини-зустрічі такі - нечасті,
Та вдома – і душа відпочиває.
Бринить у душах рідних тепле щастя -
Матусин світ дитині стане раєм.
Так хочеться спинити ті хвилини,
Надовго так від неї не зникати.
Та час такий безжалісно-невпинний –
І знову день за днем чекає мати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Із неоліту, саме із Трипілля
Нам стала вишиванка добрим дивом.
Це славне та магічне рукоділля –
З енергією світла й позитивом.
Свою любов – найкращий подарунок,
Всім серцем мама вишивала дітям,
Молитву вклала в кожен візерунок –
Частинка мами стала з ними жити…
Давала сину оберіг-молитву,
Щоб він був дужим у бою і вправним,
А раптом кулею зачепить в битві -
То вишиванка зцілить його рани…
І зберігали вправні господині
Свої секрети вишиванки свято,
Мистецтво з покоління в покоління
Своїм нащадкам вміли передати.
Сучасні зараз вишиванки носять,
Та все ж на оберегу всемогутнім
Зійшлись троянди, маки та колосся –
Теперішнє. Минуле . І майбутнє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Чудо - вишиванку з чистими думками
Під молитву світлу, в тиші мовчазній,
На щасливу долю вишивала мама –
Оживали маки, мов вогонь на ній…
Мова її серця – дивні візерунки,
В них вона вкладала всю свою любов.
Не було для доні кращого дарунку –
Мамине мистецтво, сила молитов...
І горіли маки – обереги долі,
Зцілювали душу у момент біди.
Так щезали з серця негаразди й болі –
Мама - в квітах: поруч з донею завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
[b]...Вже вісім років збігло, як здале́ку
Приїхала на славну Зміївщину.
В Лиман, де над оселями лелеки,
У край, де люди щедрі і гостинні.
Водойма на усушеній сториці,
Де Сіверський Дінець був повноводий -
Це озеро Лиман, що в мріях сниться,
Куточок мальовничої природи...
Солончаків долина уціліла -
У регіоні більш таких немає.
Урочище під назвою Горіле,
Болотами там чайки крик лунає.
Сухий Лиман і озеро Світличне,
І Ямка, й Чайка і Комишувате –
В краю лелек - дрібні озера звичні,
Продовжують красою дивувати…
Блиск храму возвеличує довкола
І золотом всю землю осяває.
Поряд із ним - сучасна, гарна школа,
Сільрада наша - всіх теплом вітає.
Співочий голос - гордощі лиманські:
Пісні в місцевім клубі солов’їні,
Народні, і сучасні, і козацькі,
Цінують їх у неньці - Україні.
Приїдете, і кожен Вам покаже
Для промислу місцевого лаштунки:
Тільки лиманці віники так в’яжуть –
Вони тут якнайвищого гатунку!
На береги прозорого Лиману
У вихідні, ледь вибравши хвилинку,
В місця курортні їдуть всі містяни,
Заповнивши всі бази відпочинку.
І озеро свою небесну вроду
Дарує і місцевим, і туристам.
Ви тільки бережіть таку природу -
Цей край лелек, чудовий та барвистий![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
[b]Знов тулилась
Я до Вашого тепла,
Мов не бу́ло
тих покритих сумом років.
Так світилась...
як раніш для Вас цвіла,
Все відчула,
що дрімало в снах глибоких…
Наша мрія
Раптом спурхнула з душі.
Лиш від того,
Що теплом одним зігріті.
Ностальгія
Забуяла в спориші,
Всі тривоги
Полишивши в теплім літі…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
На склі сльоза дощу тремтяча –
Сум для натхнень.
Тебе в житті я не пробачу –
Згорає день.
Хвилюють сльози сизе небо,
Та я німа.
Не хочу вибачень від тебе,
Тепла нема.
На шибці тануть силуети –
То я і ти.
Всі почуття потрібно стерти –
Удвох не йти.
Як терпне серце... ледве стука
Крізь це лиття.
У шибку ллє гірка розлука
На все життя…
Прогонить сонце хмари знову
За небокрай,
На склі краплинами два слова:
Навік прощай.
Віддам зі спогадом дощеві
Вологий вірш.
А от слова твої дешеві -
Собі залиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
( По мотивам романа Этель Войнич «Овод»)
…Ці сходи кам’янисті – без кінця,
та кожен крок – наближення розплати,
Не зміг в житті своїм знайти вітця,
Житло останнє – стіни каземату.
Мій батько – кардинал, свята могуть…
Його молитви чують в високості.
Такі за віру до останку йдуть,
Він сам благословив мене на розстріл.
В житті я мало зустрічав тепла,
І в тілі, і в душі кровили рани.
Але усе ж любов в мені жила,
Хоч був для всіх життєвим грубіяном.
Бунтар я, хуліган та балагур,
(У непокорі – революцій сила.)
А десь у глибині я той Артур,
Якого Ви так щиро полюбили.
Злий постріл... і останній вітру шум.
Та все ж свободу я обрав би знову.
У Вашім серці слід тонкий лишу.
…Прощайте, Джеммо. Ваш до смерті – Овод.
Російська версія
Ступеньки каменные - без конца,
И каждый шаг - все ближе час расплаты,
Не смог я в жизни обрести отца,
Последний дом мой – стены каземата.
Отец мой – всемогущий кардинал,
Сутана красная огнем горела.
Он веру в своем сердце не предал,
Благословив меня перед расстрелом…
Немного в жизни я встречал тепла,
И в теле и в душе кровили раны.
Но все ж любовь в моей душе жила,-
Хоть был для всех по жизни грубияном…
Я правда – хулиган и балагур,
Бунтарь, мятежник, революций сила.
А где-то в глубине я тот Артур,
Которого Вы, Джемма, полюбили.
Пусть выстрел обрывает жизни нить,
В свободу вера – мой единый довод.
Я в Вашем сердце буду вечно жить.
…Прощайте, Джемма. Ваш навеки – Овод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Мелодія ранку
У спалаху нового дня...
Про радість світанку
Співає пташина рідня.
Я слухаю тишу,
Її я люблю над усе.
Цю велич залишу –
Хай рими ранкові несе…
Всю свіжість повітря
Я віршем до Вас донесу,
В барвистій палітрі
Ранкову чарівну красу.
Дивлюсь крізь віконце:
Рожеві бринять промінці,
Наповнились сонцем
Всі фарби природи оці.
Метелик над гаєм
Стріча новий день у красі:
- Вставайте,- благає,-
І доброго ранку усім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Стежина припадає до струмка,
Бо спрагла і води попити хоче.
О, та вода – холодна і м’яка,
Щоразу їй про це струмок дзюркоче…
Бере початок у старій вербі,
На волі – трохи набирає силу.
Я вдячна за таку красу тобі,
Що ми у гущі лісу заблудили.
Мов у люстерко дивляться хмарки
Тендітні та легкі, красиві й милі.
Мелодію, що знають лиш струмки,
У лісі ми з собою прихопили.
Звучить вона, доноситься здаля,
Її несе відлуння небокраєм.
Немов тендітні руки скрипаля
Біля струмка для двох про вічне грають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
[i]Черемха ронить білі квіти,
Мов гонить час.
І як же серцю не радіти –
Зустріла Вас.
Ви серед квіту зупинились,
Та все – дарма.
Гадала я, що все наснилось,
Бо Вас – нема…
Той рай черемховий розтане,
І сон мине.
А все ж повітря це весняне
На двох – одне.
Духмяні квіти ці по вітру -
Без вороття.
І хоч одне на двох повітря,
Та два життя..
Як розійшлися дві дороги –
Сади цвіли.
Та все ж щаслива я від того,
Що Ви – були…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
[b]Кружляють над домівкою лелеки,
Милує око їх політ легкий.
Думки мої полинули далеко,
В мого дитинства стоптані стежки.
Ось бачу молодими маму й тата,
На іншій – юність енергійно б’є,
Було стежок в житті таких багато,
І кожній в серці місце є своє.
На цім шляху – зустрілась я із сумом,
Урвистий він, немов круте піке.
Заплутані стежки - одвічні думи,
Моє життя насичено – стрімке.
Стрічала я людей невипадково -
Глибокі рани гоїли вони.
Падіння. Зліт… я йшла стежками знову,
Шукала дні квітучої весни.
В душі усе було – зима і спека,
Літала... і зривалася з орбіт.
Та щиро вірю: навесні лелеки
Дають надію на новий політ…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
[b]На площі виступає для народу
Циганка незвичайної краси.
Закоханий в красуню Квазімодо
Для неї зробить все, що не проси.
Він з Клодом Фролло виріс у Соборі,
Священника вважав опікуном,
Усе життя ділив з ним радість, горе
Та стала Есмеральда їхнім злом.
Священник закохався. Сили неба!
Про Есмеральду мріє повсякчас…
А та не зводить чорні очі з Феба,
Який її від викрадення спас.
Циганка Квазімодо пожаліла,
Біля стовпа дала йому води.
У дзвонаря немов з’явились крила –
Він цілував коханої сліди…
Її в Соборі він сховав від страти.
Від злих людей, як міг – оберігав.
Глухий дзвонар, який умів кохати
Священника за смерть її скарав.
А потім їх знайшли в одній могилі
(Про це складають у віках вірші.)
Навіки разом вже тепер спочили
Горбун і Квітка – дві нескорені душі…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
У юнім серці - пристрасний роман...
І виклик долі лине в небеса.
Любов до Бога і духовний сан
Ніс у собі отець де Брікассар.
Що почуттям обітниця й закон?
Безсмертна пісня лине крізь віки,
Крізь відстань, осуд, біль від заборон,
кривавляться тернові колючки.
Кохання вічне в терні навесні -
Співає пташка і хвилює кров.
Звучать у серці ці сумні пісні,
Що в Бога вкрали – йде до неба знов.
За смертний гріх він Меггі покара,
Все найдорожче забере назад.
Сліди залишить невигойних ран
Та вічний спогад - попіл від троянд…
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Окрасо краю, Сіверський Донець,
Побачиш – не забудеш пишну вроду.
Несеш спокійно ти могутні води,
Красою вразив тисячі сердець.
Мов білі вежі – скелі крейдяні,
Край берега - змережані ярами,
В запла́ві – сиротинці з болота́ми.
Ось риба б’ється в синій бистрині,
Найбільше озеро твоє – Лиман.
Уквітчане лататтям чисте плесо,
Лиш чути хлюп отой рибацьких весел
Та інколи пройде катамаран.
Всі їдуть до Козачої гори,
А не в Єгипет, Грецію чи Сочі.
Приймають всіх бажаючих охоче
Місцеві Коробові Хутори.
Біля заплави – листяні ліси,
І лавра Святогорська у долині.
Краса велична Сходу України,
Бальзам душі - глибоководна синь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Кохання - гра.
Та ставки тут великі.
Тобі - пора,
Але запал вже дикий.
Ідеш ва-банк.
І кожен нерв лоскоче.
Та з гри однак
Ніхто іти не хоче.
Такий турнір.
І "пас" казати пізно.
Прошу, повір,
бувають ставки різні.
А ти, картяр,
Програв у грі останнє .
Тепер – злидар,
Мав на кону кохання...
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Привітне небо скинуло блакиті,
І стало раптом темно та похмуро,
Нависли хмари дощові, понурі,
Їх рими всі - поривчасто-сердиті.
Ось блискавка розрізала край неба,
Б'ють в диво-барабани слуги грому,
Хизується характером знайомий -
Сподобатися хмарі дуже треба…
Здавалось, нагорі йде суперечка,
Та щедрий дощ спинив усі конфлікти.
Ми, вимоклі, продовжували бігти,
А він все лив на села та містечка.
Вируючі потоки по дорозі
Змивали сірість, пил і бруд асфальту.
Розмив етюд дощу травневі шпальти,
Слова дібрати я красі не в змозі…
…Все рідше вибухали звуки грому,
А небо стало лагідним, сердите,
Всміхнулась грому райдуга привітна -
Вертаймо, друже, нам пора додому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
[b]Пам’яті прадіда Омельяненка Самійла Корнійовича (02.09.1909 -08.09.1996).
Воював з 1941 по 29.09.1943р. у 175 гвардійському стрілковому полку
58-ої Красноградсько - Празької стрілкової дивізії.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Мій прадід воював за Україну,
Та в сорок третьому у битві за Дніпро
Багряним маком запеклася кров –
Бо кулею роздроблене коліно.
Він чудом вижив, ледь не втратив ногу,
У госпіталі на околицях Дніпра,
Та кожну ніч кричав вві сні: Ура! -
Усі думки були за перемогу.
В бригаді тракторній він стільки літ і весен,
Хліб для солдат - тепер його курок...
А як згадає свій стрілковий полк -
То в серці сум, немов пройшлися лезом.
Із хромотою прадід залишився,
Та він не скаржився, не жалкував про те,
Бо захищав все рідне та святе,
Для України все життя трудився.
…В травневі дні, коли земля вквітчалась
Ми згадуємо тих, хто переміг війну -
Уклін і дяка їм за цю весну!
… Як шкода, що Вас майже не зосталось…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Наснилося бабусине село.
Колодязь сивочолий біля хати,
Повітря чисте з пахощами м’яти
враз защеміло в серці, ожило...
Навколо - дивні квіти запашні,
То усміхом стрічає матіола.
Вже не забути у житті ніколи
Духмяні ноти, що звучать в мені...
Вишняк гуде – рій бджілок і джмелів
Мелодію виводить стоголосу,
І спомином - ясного неба просинь -
Ця насолода рідної землі.
Побачу я бабусю молоду
На фоні споришевого покосу,
У саме серце теплоту доносить
Мій сон про матіолу у саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Сяє в далині вогник у вікні,
Опадає листя на тополі…
Зрозумій мене і пробач мені,
І прошу: не випробовуй долі.
Ти не почуєш болю і жалю
За тим, що нами уже втрачено.
Не дізнаєшся, як палко я люблю,
Як тяжко вразило мене побачене.
Нехай же дні минають як роки,
Та серце дише вогняним запАлом.
Ти доторкнешся до її руки –
Й заб’ється моє серце так невдало…
І усміх зникне твій, як зрозумієш,
Що одиноко, тяжко мені в світі.
Але повір, нічого тут не вдієш –
Ні ти, ні я у цьому не в отвіті.
Опадає листя на тополі,
Сяє вогник у твоїм вікні.
Я прошу: не випробовуй долі –
Повертайся! І пробач мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Я собі дозволю помилятись –
Бо людей немає без гріха.
Темних плям у кожного багато,
До спокус життєвий шлях штовхав .
Тож звільнюся від стереотипів –
Мої вірші мають безліч тем…
Замилуюсь снігом – щойно випав,
Хай у римах сріблом проросте.
Забажаю мріями, що треба –
Миру всім, здоров’я – без ціни.
Музу віршам – хай летить, мов лебідь!
Мрії – щирі... збудуться вони!
Гіркоту не буду я сприймати,
Бо життя така коротка мить.
Хай радіє серце, мов дитя те –
А роки? Роки вже не спинить …
І яким Ви темпом не іде́те -
Швидко мчить життєвий паротяг,
Не журюся я, як всі поети,
Бо ціную кожну мить життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2020
Тужно та розпачливо
Чайки лине крик.
Біль її за втраченим -
Милий серцю зник...
Сумно б'ється крилами,
Хоч навкруг весна.
Квилить морем, схилами -
В пісні хвиль сумна.
Йде шляхами битими
Доля нелегка:
Так в риданні й житиме -
Милого шука.
В'ється морем з друзями -
Справа непроста,
Серце в вічній тузі в них
Суджений - відстав.
Знайде ще пернатого –
Роки молоді.
Тільки крик лунатиме
На сумній воді…
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2020
[i]День зимней сказкой во дворе
Предметы все припорошил,
Как будто снова в декабре
Метели не хватило сил.
Так я бежала за тобой,
Хоть понимала – в никуда.
Теперь навеки ты с другой,
Как поздно я сказала : Да!
Да… Вновь ты мне снишься сквозь года,
Да…не забуду никогда,
Ты слышишь?
Да…Я чересчур была горда,
И сердце стонет иногда,
Что не сказала тебе: Да!
Мороз рисует на стекле
Души терзанья и печали,
И слово «Да», что в декабре
Друг другу так и не сказали.
Я снова мыслями с тобой
Иду по кромке изо льда,
И пусть рискую головой
Кричу тебе я: да! Да! Да![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2020
Листья шуршат. И в воздухе мороз.
А сердце до тебя не достучится.
Задумалась над жизнью я всерьез –
Мне осень золотая ночью снится.
Та бархатистость, что подарит иней,
Морозный, светлый, этот чудный день.
Вновь я будто вижу глаза синие,
И сердце снова тянется к тебе…
Осенний парк. Он на тебя похожий.
Он дарит теплый и красивый цвет.
И кажется, сейчас в толпе прохожих
Ты улыбнешься моему «Привет».
Вдруг снова все закружит силой жизни,
И возвратится прошлое назад.
Но наяву остались только мысли –
Да верный и морозный листопад…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.04.2020
[b]В день поминальний добрим словом, щиро
Померлі душі треба пригадати.
За спокій їх – молитву прочитати,
Щоб вічно спочивали вони з миром.
Звертаюся до тебе, любий тату!
Тебе в думках я згадую постійно,
Твоя душа хай буде там спокійна –
Я зможу про сім’ю нашу подбати.
У ті світи пішло Вас так багато,
З тобою поряд – всі мої бабусі,
Діди та інші рідні – що боюся
Бодай когось сьогодні не згадати…
Щоб Ваші душі відпочили в ра́ю,
В молитві Бога я просити мушу.
…І плаче свічка за спочилі душі
Всіх тих, кого люблю та пам'ятаю.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2020
[i]У будинку - ні шелесне,
Світло в вікнах де-не-де.
Скоро обрій вже воскресне -
Сонце день новий веде.
Час летить, рахує зими -
Це, звичайно, знаєш ти,
Ніч малює світлі рими -
Й знов спішить в свої світи.
Стане день яскравим точно,
Зникне швидко все бліде,
Бо на зміну темній ночі
В люди світлом він іде.
В білім танці знов кружляють
Рими потай від людей:
В щире серце вмить вселяють
Справжню віру в новий день…[/i]
( Фото з інтернету.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2020
[i] Наша природа - незабутньої краси,
Візитка неповторна Зміївщини.
А парк природний - Гомільшанскії ліси
Національна гордість України!
Мжа, повноводий Сіверський Донець
Та ще зелені прибережні кручі
Красою полонили тисячі сердець,
Ви закохаєтесь у край цей неминуче.
Гаї дубові та сосновий бір
Наповнені тваринами, птахАми,
Байдаркові маршрути, велич гір,
Гора Козача і славетні храми.
Пташок у лісі трепетний акорд.
Ще риболовля, трофі-рейди і походи,
В районі дуже люблять велоспорт
Та фестивалі в лоні матінки-природи.
Етнографічні Коропові Хутори,
А ще – щорічні свЯта на Купала,
Районний заклад відпочинку дітвори -
«Біле озеро», мене з ним доля поєднала…
У нас такі співочі голоси,
Що солов’ями пісня світом лине!
Тож завітай у край мистецтва та краси
На незабутню та славетну Зміївщину![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2020
Надія серця і моя душа,
Промінчик радості та водограй наш,
З тобою доля дарувала шанс,
Ти, доню, справжня сила життєдайна.
Ти - тепле сонце, віра в майбуття,
З тобою всі здолаємо вершини!
Хай Ангел зберігає все життя
Тебе, мою єдиную дитину.
Без тебе – мов на світі не жила,
Дорожча мамі доня над усе бо…
Здоров’я, щастя, радості, тепла,
Професія здобудь! Повір у себе!
Ти – моя гордість, впевненість руки,
За тебе Бога я молити буду:
Щасливими хай будуть всі стежки,
І щирими до тебе будуть люди…
Ти – на Землі залишений мій слід -
Розумна, творча – не злічить талантів,
Будь, донечко, щаслива сотню літ,
Коханою, й сама умій кохати!
Грай на гітарі, віршами - світи,
(А я тебе підтримати готова!)
Даруй тепло душі для спраглих ти,
Купайся в хвилях радості й любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2020
В різнотрав’ї - поле при дорозі,
Пахощі медово-запашні,
Стежкою видніються покоси,
Оживають спогади в мені.
…Ось веде дідусь мене за руку
(На покоси – за́вжди мене брав!)
Вмить згадались поля дивні звуки,
Все, що вітер шепотів між трав.
І забився настроєм дитячим
Сон моїх рожевих світлих мрій:
Як волошки пробивались лячно
Крізь ромашок рівний білий стрій.
Пам’ять серця журавлем приносить
Полиха́нням маків на стерні
Дідусеве поле стоголосе,
Що згадалося – привиділось мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2020
У день такий - і світлий, і хороший,
Коли благаємо у душі чистоти,
Молитвою озвуся: милий Боже!
Допоможи, зціли та захисти!
Морально важко всім на карантині,
Під впливом добрих ЗМІ хвилюються думки…
Та в серці зберігаємо святиню:
Захист Всесильної і мудрої руки.
Ісус Христос мив свої учням ноги,
За нас усіх віддав і Тіло й Кров,
Треба і нам не забувати Бога,
Повагу всім нести, смирення та любов.
Нехай сьогодні всі думки тривожні
Змиє вода - цілюща і свята.
В свідомості звучать закони Божі -
Терпимість, людяність, порядність, доброта…
Повернеться тоді всім Божа ласка,
Весна зустріне миром та теплом,
І буде на столі духм’яна Паска,
І вся родина буде разом за столом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2020
Ты от меня далеко…
Но километры - не преграда,
Я ведь душой – всегда рядом,
И сомневаться не надо –
Мне без тебя нелегко.
Солнце ли, дождь, холода –
К маме душа моя жмется:
Как же тебе там живется?
А из груди сердце рвется –
Вечером, ночью – всегда!
Мысли - с тобою опять.
Смутное время, тревожно
Одной тебе - очень сложно,
Приехать нам – невозможно,
Чтоб крепко тебя обнять.
Мы попросим терпенья,
У Всемогущего Бога,
Счастья простого, земного,
Здоровья всем золотого,
Ну и немного везенья…
Годы идут – не беда!
В сердце - весенняя просинь,
Помни: тебе - 28!
И у судьбы мы попросим,
Чтобы так было в с е г д а.
Все отдала бы, любя…
И в каждый твой день дорогой,
Знай, своей душою с тобой
В стужу, и метели и зной –
Дочка, что любит тебя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872199
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2020
Спливає кров’ю мати-Русь священна…
Міста і села - все охоплено вогнем.
Куди не глянь - скрізь вбиті, полонені,
Людей багато спалено живцем.
Уже з усіх сторін Рязань палає,
Яка залишилась без помочі князів.
Радійте ж ви, нойони препогані -
І Володимир повністю згорів…
А ж ось і Київ, легендарний Київ…
Це - саме серце нескоре́ної землі.
Захоплений ордою хан-Батия,
Весь потопає в трупах і крові.
Де Десятинна церква - люта січа,
Лиш чуть страшенний гуркіт списів та щитів.
Загинули всі оборонці міста -
Радіє ворог - знищив, що хотів.
Та знай, Батий, нічого вічного немає -
Ми разом справимось з набігами орди,
Бо боротьба народу ще триває,
Люд гордий – існуватиме завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Для тебе, любий читачу,
У вірші кожному душа є,
До мрії думкою лечу,
Її в поезії лишаю.
Уста німі. Але рядки
Свою мелодію співають,
Несуть у вир життя-ріки,
Збираючись у віршів зграї…
Для тебе, щирий читачу,
Відчую юність голосами,
Для тебе – вітром тріпочу
В рядках, що в серці не згасали.
Співаю в лузі солов’єм
Про все щемке і особисте.
Для тебе – все життя моє
І кожен день - разок намиста.
Читай про вічне – досхочу,
чутливе серце в римах б’ється.
Цей вірш – для тебе, читачу,
Рядки, які течуть із серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2020
Суха троянда ронить білий цвіт,
Це нищення краси – немов зітхання.
Та згадує вона крізь призму літ,
Своє розквітле, мов бутон, кохання…
Буяли літні пахощі її -
В солодкій млості швидко час минає.
І заливались щастям солов’ї
В побаченнях хмільному водограї
Красуню кожен у саду беріг.
Вражала та сліпила пишна врода.
Всі промені їй падали до ніг.
Вона - натхнення!Серця насолода!
Та час летить… не тішити букет.
(Де й зникли розкіш і життєві соки!)
Життя промчало, і в один момент
Все відцвіло... лишилась одинока...
Тепер – суха. Немає вороття.
І білий цвіт не вкриє її рясно.
…Стоїть троянда, згадує життя
Таке коротке, світле та прекрасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020
На Зміївщині – незабутнє небо
Злилось в обіймах із Козачою горою,
Яка милується незвичною красою
У Білім озері з криштальною водою
І так хвилююче вдивляється у тебе.
А твоє серце – в неземнім польоті –
Пейзаж нагадує думки безкраї,
Нічого в світі кращого немає
Від сходу сонця у небеснім раї –
На цій вершині щастя та свободи!
Тут все в гармонії, в добрі й надії:
Ти бачиш сонце, відчуваєш вітер,
Тут можеш власному життю радіти
У неповторно - чарівному світі,
Бо ця гора дива творити вміє.
І ти чекаєш мить - магічну ту хвилину,
Момент пробудження від сну природи,
Цей промінь світла – справжня насолода,
Гори Козачої натхнення та свобода –
Усе це наша мальовнича Зміївщина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020
Знов серце лине в ті світи,
Де часто так буваєш ти.
Так склалося життя –
Що не з тобою я.
У розпачі стогне зима:
- Це – крик душі, та сліз нема…
Повинен ти від мене йти,
У ті, лише Твої світи!
В обличчя – сніг густий,
За сльози, Любий, прости.
То плаче-тужить зима:
- Це – крик душі, та сліз нема…
Приспів:
І до мене і до тебе –
Життя струну веде
Немов горить вогнем
Вся у тілі кров –
Так у серці цвіте
Наша грішна любов…
…У серці будуть назавжди
Кохання нашого сліди.
Той незабутній час,
Що доля зводить нас.
Не я, то плаче зима:
- Це – крик душі, а сліз…
а сліз нема…
Так склалося життя –
Що не з тобою я.
Не я, то плаче зима:
- Це – крик душі, а тільки сліз…
А сліз вже нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020