| Сторінки (4/325): | « | 1 2 3 4 | » |
Который день я без тебя, но, будто, выжил...
Пока хромая на одно крыло от боли,
Пока опять случайно, вдруг я не увижу,
Не осознаю своих чувств, что лишь с тобою...
Который век уже не хочется сдаваться
Потоку дней и лет, круговороту судеб...
Ведь по привычке снова хочется остаться
У ног твоих, у глаз, у тела, будто будет
Ещё надежда прорасти в тебя корнями,
Сочиться соком из давно созревшей вишни...
Как будто вечность не расставила над нами,
Чьи годы "до нас" были, а чьи годы вышли...
Который день я без тебя, но снова выжил...
Пока хромая на одно крыло... иль оба...
Опять случайно я тебя уже не вижу,
Не вспомню, может, своих чувств с одной тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863678
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2020
...И постель быть смятою должна,
И с тобой я - неизменный ветер...
Ты не знаешь, как ты мне нужна!..
Только... я опять тебя не встретил...
Не разбился в очаге тепла,
Коченея с холодом гранита...
Встретил ту же, внешне, что была,
Но дороги оказались хлипки:
Заплелись в туманах между стен,
Что срывали иглами одежды,
Вместе с ними, путаясь затем,
Разрывали также и надежды...
Ты была, конечно
... но другой...
Резала рассчетливо, как знаешь,
И ушла - красивою, нагой,
Как всегда, дороги заплетая...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863203
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2020
Отдам себя в большие руки...
За уголок у батареи,
За тёплый завтрак, хоть раз в сутки,
Я буду тихим... Еле-еле
Пройдусь на кухню, и обратно...
Комком пушистым, мягким шарфом
Погрею шею в непогоду...
Мне б только дальше от природы,
Где злые люди, как собаки,
Коты не выпустят без драки
И мокро, сыро и опасно...
А я ведь - одна нежность с лаской...
Отдам себя большому сердцу!..
Мне бы чуть-чуть у его жизни...
Я не ретив и не капризен,
Мне бы слегка под ним погреться...
Хочу всего - немного ласки...
Ведь я отдам! Отдам сторицей!
Чтоб можно было без опаски
Лежать у ног и поделиться
Хоть капелькой своей тепла...
Ведь я - любовь, что не пришла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2020
Я відірвався від Землі...
Мій вибух став, мабуть, фатальним...
І тиша... Тиша в тлі загальнім...
Гнітюча тиша поколінь...
Я відірвався від Землі...
Вже недоступні часу плини,
Десь там, далеко всі світлини,
Де я та Світ... чи моя тінь?..
Я відлетів, немов й не був...
Ховає Сонце світ проміння,
Забрівши знов за обрій змінно...
Лишень пташок вже не почув,
Що, ніби десь завжди жили,
Що завжди радо затихали,
Наснивши нам нічнії чари...
Але сьогодні - не змогли...
Я відірвався від Землі...
Тікає Сонце... Світ холодний...
І тиша... Тиша у безодні...
Житя без меж і без подій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Молекулы страстью питаются...
Не знаю, как все, но в любви - это точно...
Ведь все, кто ни жил, - возвращаются
В истоки свои, где комфортно и сочно...
Где мысли, как змеи, запутаны,
Где риск потерять - это риск оторваться...
Стараются мигами скудными,
Пока дышат в такт - за мгновенье цепляться...
Пока мысли напрочь отсутствуют -
Смотреть на него, как в своё отражение...
Тактильно считая присутствие,
Внимать, не считая эмоций движения...
Молекулы страстью питаются...
Не знаю, как все, но в любви - это точно...
Ведь все, кто ни жил, - возвращаются
В истоки свои, где комфортно и сочно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862363
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.01.2020
Запорошене минуле загортається у марево...
Заблукала та й забула, хоч вві сні щоночі марила.
Заблукала в своїх мріях, а мені ж - ні слова вимовить,
Діаманти лиш на віях видавали душу... вигорить...
Запорошило всі звуки, що здіймались понад ліжками...
Лиш тенетами розлуки стіни на шпалерах з книжками
Розмальовані, мов сітка павутиння, рік незаймана.
Зачаровані місця із зачарованими слайдами.
Запорошило і душу, сірим пилом із байдужості.
Жити тінню знову мушу, сірим тілом із бездушності.
Тихі зорі, сірий місяць, але всі якісь - примарами, -
Зорі вічні, зорі тихі, але ж навіть вони - парами.
Запорошене минуле загортається, ховається...
Заблукали та й забули, хоч вві сні колись вертається,
Затягнувши у безодні теплих мрій, кохання й пам'яті...
Знову поряд дні холодні... Знову дні останні за́м'яті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
А ты тоже, как я, сумасшедшая?
Ты живёшь каждый день, как последний?..
И находишь улыбку, не смешивая
Быт и Солнце в погодный весенний
День, открытый для нас всеми красками,
Также счастлива, воздух вдыхая..?
Также любишь предельными ласками
Заласкать всех животных, играя
В только вам лишь понятные игры,
Получая с любовью взаимность..?
Также любишь добавить палитры
В мир вокруг, а сама - Мисс Невинность..?
А ты тоже, как я, сумасшедшая?
Любишь мир, невзирая на беды..?
И, как я, любишь драться отверженно,
Не приходишь домой без победы,
Будь то сложный кроссворд или выстрелы
Твоих ярых завистников в спину...
Также любишь свой дом, где немыслимо
Тебя любят, взаимно обнимут..?
А ты тоже, как я, сумасшедшая?
Любишь то, что другие не видят?..
И друзей, что давно уж не прежние,
Но тебя никогда не обидят,
Никогда не забудут, и мысленно
Всегда рядом, хоть сами - по свету
Разбросались... Родные и искренни...
Пусть раз в год, даже, дарят "Приветы)"...
А ты тоже немножко с безуминкой?..
Иногда смотришь в мир, как в картину,
И желаешь разбавить изюминкой
Постный взгляд этих скучных, невинных
В такой жизни, людей-человечиков,
Потерявшихся в серых туманах
Серой жизни, как будто подсвечники
Без свечей, без огня, в жизни странной...
А ты тоже, как я, сумасшедшая..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861342
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.01.2020
Не заважаю... Відпускаю...
Малюй своє життя, як хочеш...
Малюй свої в нім ідеали:
І зимні дні, і літні ночі...
Я не зважаю вже на світ.
Нехай іде своїм натхненням
І завмирає в сьогоденні.
Я не сумую від пророчень...
Я не зважаю на дзвінки.
нехай за ними лише пам'ять
Карбується вві сні віками...
А на душі так люто-зимно.
Вві сні немає лиш руки,
Що завжди в пошуках: шукала
Чому вже проміжок між нами
Та обнімала... ліпше рідного...
Не заважаю пустоті...
Нехай панує... Вже набридло:
Ти - десь згубилась поза мріями
Та десь звернула без пуття,
Чарівна, сонячна... Та марно
Гадати сонцем, коли хмарно...
Душа лиш - знов у небуття...
Не заважаю... Не тримаю...
Лаштуй своє життя у правді,
Бо ж я у нім тобі не радник...
Зимові дні... а будуть - ночі...
Я не зважаю вже на світ.
Нехай іде своїм натхненням
І завмирає в сьогоденні.
Я не сумую від пророчень...
...бо я сумую лиш без тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
Окунуться в тебя б без остатка,
Заболеть бы тобой сильно-сильно...
Чтоб остаток судьбы кисло-сладким
Был вином с тонкой ноткой жасмина,
Чтобы утро тобой начиналось,
Каждый вечер хотелось подольше
Посидеть, растворяя усталость
Счастьем, нежно целуя, побольше...
Потерять бы тебя в одеялах,
Отрывая, срывать тонкий атлас,
До утра отрываться, не зная,
Что уже за окном дымки завесь...
Заблудить бы тебя в лабиринтах
Своих грёз, своих снов и желаний,
Чтоб забылась ты мною, безликая,
Чтоб безликим был я, твоей тайною...
Заболеть бы тобой сильно-сильно
И лечиться тобою же страстно...
Затеряться в кофейно-жасминовых,
Хоть и знаю, что это опасно...
Хоть и знаю - "кофейно-игривые"
Сродни также "кофейно-тигриным".
Затеряюсь, всё так же - без имени,
Затеряешься в нотках жасмина,
В ароматах цветов и желания,
Тонко-тонко расставив аккорды:
Ты, такая - всегда многогранная,
Я же твой, независимый, твёрдый...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858096
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2019
Ведь ты же знаешь, как мне музыка важна!..
И ноты слов, звучанье снов, и звуки песен,
Урчанье радио в сегодняшнем эфире,
Щелчок стальной двери, что из квартиры выходя...
Как птицы трель с утра чарующе нежна!..
Казалось, для неё звон леса тесен,
Казалось, музыка не в нашем мире,
А где-то меж Галактик рождена...
Всё, даже звуки тишины в пустой квартире...
Сравнимы с этим лишь симфонии дождя...
Ведь знаешь, вой в лесу - сильнее ветра.
Он будто пробирает незаметно
И отозвётся во всём теле холодком.
Взъерошит гриву, сердце бъется учащённо -
Поднимет хворого и даже полусонного,
А это - песня молодых волков...
Ведь слышишь - каждый звук - из центра Мира...
А ты сидишь одна в пустой квартире...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857150
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.12.2019
Адже вмієш підкрастись навшпиньках,
Голіруч обійнявши зненацька,
Щоби шурхіт впізнав лише стрімко
Та тебе не вкусив необачно...
Адже вмієш ходити, мов вітер,
Лиш твій смак видає, лише запах,
Що для мене - виразніше літер,
Що лише додає сили в лапах,
Що лише додає ендорфінів
Та займає бурхливість емоцій...
Я тебе покохав сильно-сильно...
Я у тебе закоханий досі...
Лиш для тебе мій оскал та ікла
Можуть визначитись, як усмішка...
Адже вмієш підкрастись навшпиньках,
Адже шурхіт лиш твій тишком-нишком...
Адже запах, статура та очі
Лиш твої карбуватиме серце.
Мій вогонь твого попелу хоче,
Що відродиться, все ж, та озветься.
Що жадає, кипить-википає
До виття, до сліпої надії...
Вовча доля нічого не знає,
Адже в неї лише свої мрії.
...
Та щоночі вві сні, ледве чутно,
Як лиш ти намагалась, навшпиньках,
Голіруч обійму невідчутно,
Поцілую, розвіявшись стрімко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2019
Хотів би володіти, жити й дихати тобою,
Вдихати аромат твій, неначе дивну квітку,
Закрити-захистити у собі, посеред бою,
Усіх дощів, негод та імовірних небезпек,
Хотів би чарувати, зачаровуючи погляд,
Знести кордон між нами, моя милая лебідко,
А світ відгородити, навпаки, від нас стіною,
Щоб лише ти, а поряд - лише свіжість від смерек,
Гірського духу, річки, лісу та пухкого снігу...
Безмежний край і ми – такі чарівні в насолоді,
Безмежний світ, величність дивовижна на долоні,
Від краю і до краю, від небес і до землі.
Хотів би щось нестримного... нестримного польоту
Серед думок, подій, де лише ти і твоя врода,
Польоту без обмежень, без жалю та, при нагоді,
Торкнутися двох душ, що потонули у золі,
Горіли ж-бо раніше, десь колись, пашіли жаром,
Тепер, мов Фенікс, щоби знов повстали із пожарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2019
Залишайся в собі, залишайся собою,
Краще світ хай навколо пливе непомітно.
Хто бажає – проб’є те невидиме коло,
Із думок, відчуттів, круговерті подій,
Де ти гинеш щодня, у німому двобої
Серед тисяч облич, філігранно-тендітно
Оминаючи пастки, співаючи соло,
Вовче соло в руїнах загублених мрій.
Залишайся, як є, тихим смерчем в чеканні,
Не останній у світі і перший в коханні...
Не тікай від подій, не тікай від природи...
Лише ти є творцем свого духу й свободи,
Лише ти знаєш хто і для кого живеш,
Ради кого злетиш, ради кого помреш...
Не ховайся від змін. Все мине, відчайдушно
Переверне світи, що були непорушні,
Переверне в історії тисячі фраз,
Все минеться для них, і почнеться для нас.
Залишайся, як є, тихим смерчем в чеканні,
Не останній у світі і перший в коханні...
Залишайся в собі, залишайся собою,
Краще світ хай навколо пливе непомітно.
Хто бажає – проб’є те невидиме коло,
Так як любиш і ти – філігранно-тендітно.
Залишайся, як є, тихим смерчем в чеканні,
Не останній у світі і перший в коханні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855790
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.11.2019
...Выбираем путь – кто на что умён...
Если не вернуть – пусть горит огнём,
Если не спасти ложную любовь –
Пусть не пепелит жизнь, сжигая кровь...
Не сумел дойти – не беги теперь,
Ведь, как ни хотел, не вернётся дверь,
Не вернётся пыл, не вернётся дрожь...
Древнюю любовь не терзай, не трожь!...
Не успел сказать – ты теперь молчи,
Ведь, неровен час, не найдешь ключи
Уж к «своей» душе, что когда-то грел...
Если уж не смог – ты теперь не смей!...
Истина проста – будь самим собой.
Любишь – так Люби!.. но... не вини Любовь!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851869
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.10.2019
Я би й зараз вуста цілував би своїми губами...
Там, під кіркою десь, шаленіє емоцій безодня,
Почуттів, відчуттів, перекритих мовчанням, словами,
Ще не сказаними, що в майбутнього ще у полоні...
Я би й зараз хотів прорівати безмежні кордони
Твого одягу, тіла, душі, виливаючи ззовні
Все, що поза тебе скам'яніле було та холодне,
А з тобою - то лава й вогонь із моєї безодні...
Я би й зараз бажав те, що в серці, плеснути на волю
У густу круговерть, у таке ж навіженеє пекло...
Я би навстіж хотів розчахнути до сво́єї долі,
Доки ще на землі, доки сонце для мене не смеркло...
Я би й зараз бажав цілувати вуста на світанках,
А надвечір дивитись, коли ти сонливо стуляєш
Свої очі, примруживши, ніби не бачила зранку,
Посміхнувшись, неначе мене ти без міри кохаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2019
Я загубив себе у цьому світі
Без тебе, без свого того майбутнього.
То ніби у чарівних диво-квітів
Забрали кольори усі присутні,
Зірвали, просто лише для забави,
Лише в петлиці поносити хвильку,
В чиюсь косу старанно так вплітали,
Розвіявши майбутнє дуже хитке...
Я загубив себе у цьому світі,
В думках з тобою в пам’яті вмираючи.
Крихке єство, крихке навіть повітря
Ставало, всі емоції вбираючи,
Немов піском мальоване майбутнє
Знесло життям, дощем, німою повінню,
І вже здавалося усім присутнім,
Що те й раніше більше було порізно...
Мабуть здавалось... Навіть спільні діти,
Що в мріях були щастям оповиті...
Та загубив себе у цьому світі
Без тебе, намагаючись зігрітись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Не зважай, я не буду тобою, в тобі... Я не стану
Як частинкою тебе, як ти не збагнеш, не захочеш, так щиро й безмежно...
Не зважай, бо не буде ні бою в собі, ані рваної рани,
Так як в дзеркалі ми - близнюки, але ми, зазвичай, та́кож і протилежні.
Не зважай, не сумуй над діагнозом, ніби, здалось, остаточним,
Що у людства, як прийнято, був еталон та зразок протиріччя, двобою.
Зазвичай не кохання взаємне здавалось у світі порочним,
А відсутність його та присутність зневаги і люті обличчя... у болі...
Не зважай та не думай над тим, що іще у житті не ставалось,
Хай настільки жадане, чи ні... ще не здійснене в мріях, у снах і насправді.
Не зважай та не край своє тло у душі, що вже ніби здавалась,
Бо навічне кохання вві сні, чи у прийдешніх діях не злине без зради.
Не зважай, я не буду тобою, в тобі... не останні
Ми хвилини з тобою, роки... Хіба ти не захочеш, так щиро й безмежно...
Не зважай, не чекай ти ні бою в собі, ані рваної рани,
Так як в дзеркалі ми - близнюки, але ми, зазвичай, за́вжди і протилежні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
Спіраль життя, спіраль подій та круговерть у часі...
Час, як примара, десь щезає, чи мов талая вода.
Я загубився у подіях, у думках, в чиїйсь увазі
Чи неувазі, подрібнивши в миті довгії літа.
Шалений світ, шалений тиск подій та перемовин,
У божевіллі ґвалту так хотілось тиші та тепла,
Буяння квіту, аромат троянд, пташок промови,
Чи теплий бриз... але щоб поряд ти завжди була...
Бо ж надто тісно одному у цілім світі спати.
Спав наодинці, а мене, зненацька, полонило відкриття:
Людей, що вносять безлад у моє життя багато,
Не стачить тої, що знайшла б у тому безладі своє життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
Розірвав би повітря
Найсолодшою втіхою!..
Нахромилась на вістря
Знову доленьки лихої,
Знову вв'язла в багнюці
Ароматно та солодко,
Бо багнюка - кохання,
Та і ти - Моє Золотко.
Розірвав би і пути,
Чи й скував би, як пташечку,
Бо ж свобода - примара
Для душі-бідолашечки,
Що не хоче так волі,
А звичайного дива -
Щоб навіки невільна
Та безмежно щаслива.
Розрідив би повітря
Ейфорією й казкою,
Чи нестерпним чеканням,
Божевільною ласкою,
Та тоді, коли хочеш,
Бо як ні - не завершиться.
До пітьми у підвалинах
Рідко сонечко вернеться.
Розірвав би повітря
Найсолодшою втіхою.
Нахромилась на вістря
Знову доленьки лихої,
Чи зірвала в саду
Найсолодше, з спокусою?
Що готує нам світ?
Нервуватись вимушує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
...але ж треба нам інколи й Жити!..
Вільність неба спіймати в польоті,
За минулим своїм потужити,
Небезпеки отримати дотик,
Струс реальності перемагати,
Залишаючись милим та ніжним,
Та страхи із валізи дістати -
Полишити кліше псевдокнижні.
Але ж варто нам інколи й Дихати
Надвечір'ям сухим пурпуровим,
Варто досуха Відчаї вилити,
Прокотившись відлунням по долам,
Зазинувши у темряву вічную,
Віднайти там Чарівні прикраси-
Для душі свої Кошти незвичнії,
Віднайти... Краще інколи Разом...
Але ж треба нам інколи й Жити,
Випиваючи й полум'я досуха,
Ні за що, ні за ким не тужити,
Хоч зріває всі заводі посуха,
Лити пісні в тугії литаври,
Лити й олово, звісивши голову...
Але ж треба...
. ...можливо і лаври
Колись красити будуть... поголену...
Але ж треба...
Нам правдою Дихати
До ста літ, чи Житття чи... істотами...
Жити треба... а інколи й Вижити...
То ж Надії та Волі достоту нам!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Але ж треба нам інколи й ЖИТИ...
Просто жити, без віз, без обмежень...
Не в погоні за золотом в злитках,
а відчути Свободу Безмежну!..
а відчути Кохання та Спрагу
до найближчих та до найрідніших...
Адже наше життя - то є жа́га,
яку в серці навіки залишим...
/W/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Натхнення є, коли хтось надихає поряд,
Коли жага до світлих мрій, бажань та насолоди,
Коли позбудешся в душі усіх незгод та горя
Та будеш прагнути до змін в собі, в душі погоди,
Коли нагряне знов в тобі весна, десь із-за рогу, так, зненацька,
Та оживає твоя сутність, ніби з чистої сторінки...
Натхнення разом з щастям, зазвичай, крадеться хвацько,
Незчуєшся, як знову підлетиш, немов хмаринка,
І будеш стрімко-стрімко «набирати обороти»
До нової мети, нових вершин, висот, досягнень...
У кожного в житті існують різні повороти,
Треба, лишень, не змінювати ні мети, ні прагнень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2019
Шалена спека та шалене літо,
Бо ж сонце випікає всі думки та волю.
Навіть у тіні хочеться роздітись,
А шкіра, ніби, оплива додолу.
Зріває дах та оплавляє мозок,
І тисне між промінням пекло всюди.
Поки не випекло дощенту розум
Піду пірну у прохолодний Удай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2019
...А ты сидела у размытых окон...
и одиночество тянуло зарыдать в подушку...
Вновь на душе, всё также, скверная погода, как же больно...
А тучи, как-бы чувствовали, что ли...
И небо захотело всё тебе отдать...
И разразилось проливным... опять...
...
…А за окном всего лишь просто дождь…
Да, он бывает неуместен… просто - мокрый…
Да, за окном тогда и воздух сплошь промозглый,
И вызывает в твоём теле только дрожь…
Да! За окном ведь просто переменный дождь!..
Он не намочит, как слеза, твои постели,
Он не укроет пеленой туманов, еле
Окутав, обогрев чуть-чуть, как сладостная ложь…
Да… за окном, всего-то, каплями вода,
Унылых путников нелестная картина…
Но из окна, казалось, вовсе и невинна,
Хоть льётся, как бы, ниоткуда, в никуда,
Питая землю, реки и… …питаясь болью…
Тебе казалось так... тогда, как-будто вместо воли
По венам протекала просто талая вода,
А ты, как-будто… ты вернулась в никуда…
Но не вини… ведь за окном лишь просто дождь,
Что дополняет столь унылую картину…
Поверь, душа ничья не стала бы невинной,
Кабы струилась вместо солнца просто ложь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838994
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.06.2019
Пишу давно... з часів прадавніх,
Лиш мене мати народила.
Та окрилявся у коханні,
Знаходив сили у безсиллях...
Знаходив шмат якийсь, олівчик
Та десь губив себе у спразі...
Тепер папір, ніби, й не личить -
Бо світ комп'ютерних фантазій,
Бо світ, вважай, стає залежний
Від всіх мереж... або й мережив...
Для мене ж він був надбезмежний,
Коли у сто́зі мрійно ле́жав,
Коли на клаптику паперу
Я власний світ творив та пле́кав...
Лежав... повз мене, взовж по сте́рні
Ходив, мо' й танцював лелека,
Сідало сонце в оксамиті,
Ховались люди, і кульбаби...
Писав думки, в слова одіті,
Але тоді, все ж, десь щезали...
Пишу давно, з часів прадавніх,
Лиш мене мати розповила,
Та окриляюсь лиш в коханні.
То - Світло для душі та тіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2019