| Сторінки (4/325): | « | 1 2 3 4 | » |
Тяжело всё забыть, раз попробовав вкус
И испив этот запах твоей чувственной кожи...
Тяжело не забыться, а просто уснуть,
Не имея в попутчиках тонущей дрожи.
Тяжело всё оставить, как будто чужой,
Запретить даже мысли мучительной страсти...
Закалить всё туманами злости немой,
Закалить в суету дико мнимого счастья.
Тусклый мир здесь мерцает невидимой тьмы,
Забирая надежд моих призрачных тени.
Я живу без людей, без рассветов, зимы,
Ожидая во сне своих сладких видений.
Тяжело всё забыть, раз попробовав вкус
И испив тот коктейль, зажигающий радость...
Не хотелось бы лгать, говорить, что вернусь,
Но никак не забыть тебя, Бурную Сладость.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929960
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2021
Ти застрягла між часом, згубилась в повітрі,
Що вдихаю життя, разом тішусь без віри.
Затесалась у диво-веселок палітрі,
Та живіше, яскра́віше, звісно, без міри,
Каменієш у схилах та вічнім граніті,
Всю красу чудо-гір вже не в змозі тримати...
Схаменусь, закотившись далеко у світі,
Та не зможу вже сутність твою опізнати.
Вже тьмяніє те срібло свинцевого сяйва,
Що як місяць було, лише вабило долі,
Засивів і той лист, яскравіший за мальви,
Що був свідком того поцілунку в тополі,
Ті зірки затьмяніли, в дорогу зібравшись,
Зацвіла дивно папороть - зникла у мряці...
Ти застрягла між часом... і я, покохавши...
Навкруги чорнота... тиша... темінь прострацій...
Навкруги тиша, темінь, жива дика стужа,
Що зібрала в собі всі гріхи лихоліття...
Ти згубилась чарівною вічною ружею
У моєму бездоннім шаленім суцвітті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Всё отлично... лишь осень, промозглая осень
Затеряла нас снова в сметанных туманах,
Непривычно и серо, и лунная проседь
Октября неизменного бликами встанет.
Октябрит... ноябрит снова нам незаметно,
Тонкий день лишь вплетает свои очертания
И тревожит-пылит как-то зыбко и блекло
В робкой памяти тёплых и летних желаний.
Всё отлично... лишь дождь моросит неуместно...
Только холод и рябь нас толкает в объятия
Жара стен и каминов у ёлок рождественских...
Всё живёт как всегда, иногда с неприятием...
Всё живёт... Даже осень промозглая кается,
Что стирала тепло и эмоций отчаянья.
Забирайся в каминов тепло, коль не нравится,
Береги летний зной и мечты тихой чаянье...
Всё отлично... лишь осень... нежданная осень
Заметала нас снова сметанными клочьями.
Непривычно и серо, и лунная проседь
Октября неизменного тихою ночью...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929749
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2021
Не откладывай жизнь на потом,
Ведь потом-то и жизнь не твоя.
Ты - сейчас, и сейчас дети, дом
И сейчас ты живой весь до края.
Не откладывай вкусный пирог
И в пустынной степи чашку чая.
Выбирай только ту из дорог,
Что прожить тебе даст, не скучая,
Где почувствуешь ветер и дождь,
Прямо в душу - снежинок колючки.
Выбирай только тех, кого ждёшь,
Только то, что подарит лишь случай,
Только вкусных и пряных людей,
А не сплошь соляные скульптуры.
Ты посмотришь - у сотканных дней
Проявляются чудо-фигуры
Твоей жизни как росчерк пера,
Если есть, что смотреть и что вспомнить...
Не откладывай, либо "вчера"
Нужно чувствовать, слышать, запомнить,
Словно кутая в тёплую шаль
Каждый памяти нежный кусочек.
Не откладывай и не мешай
В жизни ставить себе многоточия...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928259
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2021
Охопив би як хвилею, морем,
Як вода, проникаючи всюди.
Не зважай, що вода надпрозора,
Проникає ж, стискаючи груди,
І захоплює все у тенета,
Розчиняє що має, безмежно...
Охопив би у відчаї, де ти,
Але... ти вже мені неналежна ...
Затонув би в тобі, ніби човен,
Ніби дзвін затихає в майбутнім,
Та... у розпачі розсудом повен,
Що, як дивно, ще дещо присутній,
Що, не дивно, знімає всі чари
Від шаленостей марного щастя...
Шаленію, здіймаючи хмари,
Та вже мертвий від свого ненастя.
Охопив би, як хвилею, в ніжність,
Як вода, перепон не відчувши...
Не зважай... Всі ми, зрештою, грішні,
Що кохаємо, навіть забувши...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Намалюю Вас білим по білому,
Щоб відтінками лише стиралися
Чарівні загадковими хвилями
Тіла лінії перепліталися.
Зосереджу увагу на постаті
У примарних навіяних сутінках,
Та загладжу штрихи білим просто ті,
Де здавались Ви менше розкутими.
Затоную я пудровим кольором
Дивні тіла замріяні вигини,
Залишивши солодке прозорим, а
Найсолодше - сірішими, вигідно...
Намалюю останніми барвами
Вашу усмішку... Так, лише контурно,
Бо замажу, боюсь, лише фарбами
Таку чисту красу недоторкану.
Намалюю Вас білим по білому,
Щоб відтінками лише відчулася
Та краса загадковими хвилями,
Що у серце вражає, незчулося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021
А небо падає в осінь
І золотавить хмаринки
Яскраво-жовтою просіддю
Із переливом бурштиновим.
Сумує, падає мокрими,
Що скоро стануть сніжинками,
Сльозами відчаю, босая
Ступає в холод калинами.
Ступає різними барвами,
Святкує, ніби салютами,
Святковий килим стеляючи
У кожен вранішній двір.
А небо падає фарбами,
Чекає сутінкі лютії,
Засне зі снігом найпершим,
Як незавершений твір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Снова вырвался тихий стон...
Как-то грустно, быть может, стало...
Вызываешь в душе огонь,
Вызываешь во мне усталость
От незримых тебя оков.
Вспоминаю несносный голод...
Поздно думать, не нужно слов,
Но с тобою был вечно молод.
Снова вырвалась томно грусть
Тёплых дней, ни на что не схожих.
Счастлив былью... И прошлым, пусть,
Пронимало, зато, до дрожи...
Грустный дождь вымывал окно.
Жаль, что не было в душах ставен.
Так закрыли б - и всё равно.
От друг друга, поди, устали.
Снова мять принялся диван,
Забирая из комнат холод.
В голове, как всегда, туман,
А в душе неусыпный голод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2021
Поставил точку... Точку... Точку... Многоточие...
Осталась мысль, будто, меж нами неоконченной...
Не нужно быть циганкой, или же пророчицей,
Чтобы закрыть провалы в памяти бессрочные.
Оставил свежесть на лице и маску радости,
Оставил терпкие от мыслей изыскания.
Вполне достаточны вскружили мыслей сладости,
Чтоб не горчили едких слёз очарования.
Оставил точки, точки, точки следом видимым,
Как будто кочки между топей безысходности.
Я не пророчил, просто чувством своим, видимо,
Я предвещаю столь осознанной природностью,
Что будет счастье, закалённое тревогами,
Что будет всё, как ты во снах чудесных видела.
Мы заплутали, вновь ведомые дорогами,
Среди чудес земных, порою и невиданных.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926006
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2021
Місто...
тиша...
та двоє лише...
Барви в кімнаті ледь-ледь пурпурові...
Постіль зім'ята, за сніг біліша,
Усмішки щастя безмежно чудові...
Усмішки щастя тут дуже часто,
Часто літають надтеплі хмари.
Не усвідомлять, що за напасті...
Мабуть невидимі добрії чари.
Місто... Тиша біжить за обрій,
Нам розчахнувши новії барви,
Нам розчахнувши ще чари добрі,
Гамір людський та зеленії лаври,
Стежку у поле чи сонячний промінь...
Вранішній дзвін ледь устиг розбудити.
Тиша відходить, та твої долоні
Не відпускають у вранішнє літо.
Місто... тиша... та двоє лише...
Знову кімнати ледь-ледь пурпурові...
Постіль зім'ята, за сніг біліша,
Усмішки щастя безмежно чудові...
Пружне тіло, кохані очі
Та весь світ полетів круговертю.
Наша тиша живе щоночі,
Зазіхає на вік безсмертя
У солодкому мрій полоні
Тіл гаряче-німого виру.
Місто... Тиша... та поруч долоні
У барвистих тенетах довіри.
Місто... Дощ за вікном ледь помітно
Нам наспівує пісню донині,
Мерехтить легким подивом світло
У привітнім та теплім комині,
Тепле вино смакує дивно
В барвах кімнати, ледь-ледь пурпурове.
Нам з тобою завжди було винно,
Завжди хмільно від вуст чудових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Ты знаешь, смотришь, вот, вокруг -
А всё, ведь, неизменное:
Любовь, взаимность, лучший друг...
Лишь дни летят бессмертные...
В пыли стирают сапоги,
Ладони, души, нежности...
Соседи, леди и враги -
Всё тают в бесконечности.
Ты знаешь, смотришь, вот, вокруг -
Живут, словно потеряны.
Смеются... то заплачут вдруг...
Выбешивать размеренно
Пытаются, себя щадя
Для разочарования,
Другим вокруг в глаза глядя,
Как будто на свидании.
Ты знаешь, смотришь на других
И душишь тень сомнения.
Как много, ведь, вокруг больных...
Больных на невезение,
На боль, обиду и тоску,
Что въелась в души нежные:
Где сединою на виску,
Где болью в сердце прежнею,
Где вовсе душу сожрала,
Лицо скукожив масками...
Ты знаешь, смотришь, вот, вокруг,
А всё покрыто красками.
Не теми что у мира есть,
А мутными и серыми.
Ты знаешь, ведь кому-то - жесть
Прожить, дыша лишь верою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925295
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2021
Они стояли - разные и страстные...
Никто ничем не выдавал желания.
Молчали... о погоде, днях ненастных,
Скрывая взгляды, мысли и страдания.
Молчали... Ни о чём... перебирая
События, не столь уж и далёкие,
И даже себе в мыслях привирая,
Что не они писали эти строки,
Что не они стирались в пыль и пепел,
Не им вдвоём одно и то же снилось...
И утро как настало не заметили...
Сейчас же, как-бы, прошлое, забылось...
Изъедено, отпущено из памяти...
Как будто... И упущено с годами...
Молчали, не обученные грамоте,
Но вместе с ней и думал он стихами.
Они стояли... Странно, неподвижно,
Боясь обнять, боясь обидеть, может.
Ушли года... Молчали еле слышно,
Боясь нарушить мысли о хорошем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925089
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2021
Як літо, ненароком, загубилося в суцвітті?
Ось гріло, дивувало теплим сонечком усіх,
Зненацька - жовті сутінки, жовто-гаряче світло,
А потім, незабаром, забіліє перший сніг...
Як листя посивіло..! над'яскравою красою,
Калейдоскопом барвів, ніби усмішка услід
Широколистих крон, які сумують за порою,
А проти них - і світ ввесь замарнів, зачах, поблід,
Змінився, постарів на рік, втомився дивувати.
Останній лиш акорд краси... Останній подих свій.
Ось сили набереться, ніби, та вкладеться спати,
Залишивши дерев самотніх крони, - своїх вій...
Затих садок, принишкли цвіркуни у надвечір'ї,
Лиш ми, горнувшись ковдрою, на ганку золотім.
Лиш філіжанки кави й лише тиша на подвір'ї,-
Осінньо-літня тиша зачаровує і дім.
І так спокійно, солодко та дещо гірко стало...
Чи кава, чи то жаль, що цього літа було мало..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Я наполнил бы море в бокалы
И на скатерть песка их расставил,
Разместившись удобно о скалы,
Как о спинку дивана, отправил
Все желания, мысли к созвездьям.
Время - пыль... Всё рассыплется прежде...
Я наполнил бы жаром сосуды:
Тёплым сном, жарким днём с ниоткуда,
Где срываются синие дали
В океаны лазурные Бали,
Известил бы судьбу об отгуле
В этой жизни, сбежав бы в другую...
И наполнил бы соком Планеты,
Жизнью той разбавляя и эту.
Я наполнил бы трепетом странным
Возглас ветра в краю безымянном,
Затерялся на остров печали,
Где бы птицы надрывно кричали
Свои песни, знакомые многим,
Кто плутал по забытым дорогам.
Затерялся бы, словно дельфины,
Под стихией своей безневинной.
Вот, бушует - спокойно, без правил...
Я наполнил бы море в бокалы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924516
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2021
Не люблю чорну каву, але з молоком,
Не люблю щось не щире, чи в щирому марне.
Намагався вірші написати пером,
Та не в тому я віці родився примарному.
Не цінується зараз дівоча коса,
Багатьом недосяжний і спів солов'їний,
Не збагнуть, як щекоче уранці роса,
Восени як у бір золотий серце лине.
Не збагнуть, що навколо шепоче дощем,
Пахне медом, травою та зоряним світлом...
Заплелись, ніби равлик, холодним плащем
Та сховались в примарнім комп'ютернім світі...
В павутиння всесвітнє чуже заплелись,
Проживаючи марно роки та століття.
Оживіть! Адже скоро настане "колись":
Буде пізно ганяти в полях по суцвіттям,
Будеш зором слабий та коліна хрускі,
А згадаєш, що міг і по-іншому жити...
Хвилі мірно та тихо шепочуть в піски
І хвилюються морем барвистії квіти,
Так хотілось пройтись по траві босоніж,
Піднімаючи хмари метеликів жвавих...
Пам'ятайте - ми лише знаходимось "між":
Між роками, між снами, між чашками кави...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Отчего-то пыль на полках села,
Отчего-то тоскно на душе.
Почему-то мыслей - до предела,
А предельный - времени сюжет.
Почему-то искры не искрятся
И невесел радуги стежок,
Прокативший в пелене акаций,
Дождь не в радость, да и я промок,
Утопая в лужах и закатах...
Я иду... Ещё иду куда-то...
Отчего-то раздражён камином...
Раздражён, не знаю почему.
Жжёт себе, трещит теплом невинно
И кого-то греет... Не пойму,
То ли летний вечер так несладок,
То ли на душе кипит осадок...
Отчего-то пыль на полках села,
Отчего-то мыслей - до предела, -
Выедают, выстроив кантаты...
Снова я иду... Опять куда-то...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2021
Пролітають зорі... Пил та зорі...
Пролітаємо і ми у Всесвіті...
Чомусь дні, напрочуд, всі прозорі,
А літа геть тануть десь, у безвісті...
Чомусь світ чудовий нас минає,
Лиш щекоче барвами та пристрастю...
Лиш щекоче, рідко захлинає,
Неохоче радує зі щирістю
Дум своїх відвертих, теплих скарбів,
Чистих перемог нових та звершень...
Пролітають сни, шепочуть барви,
Вимагають дій нових завершення,
Прагнуть світлих чар у дивоцвітті,
Прагнуть тих світлин, що зачаровують...
А всі дні, напрочуд, - всі в суцвітті,
А літа геть тануть, щось приховують...
Пролітають зорі... Пил та зорі...
Пролітаємо і ми у Всесвіті...
Чомусь дні, напрочуд, всі прозорі,
А літа геть тануть десь, у безвісті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
И снова воздух сентября...
И снова сны по миллиметру
Сбегают в лужи, вновь даря
Туманы в лоне буйных ветров...
И снова тысячи картин
Тень взбудоражила на ветви...
И снова осень пыль витрин
Смывает, словно лик портретов...
И снова зыбким холодком
Тебя, как статую, протянет...
И снова я, столь незнаком...
И снова год один устанет
Порхать весёлым мотыльком -
Ещё одним листом завянет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923205
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2021
Ты бывала вкусной приправой
В жизни моей трезвой, с горчинкой.
Сыпала елейные травы
В душу, обдувая пылинки,
Сыпала ваниль и корицу,
Подливала масла и чаю.
Первая хотела мириться,
Первая кричала "Скучаю!".
Ты бывала тёплым комочком
Тихой милой нежности разом.
Забывала всё в одиночку
И жила сегодня и сразу.
Искренне любила концерты,
Ненавидя тушь и помады.
Ты бываешь милым десертом,
А бываешь сущностью ада.
Ты бывала вкусной приправой
В жизни моей трезвой, с горчинкой.
Любовалась утром, лукаво
Оголяя нежную спинку,
Любовалась тихими днями
Возле моего наслажденья.
Ты бываешь вкусной приправой...
Только иногда - наважденьем.
Ты бываешь тонкою нитью,
Иногда беспечною гранью.
Самый ненадёжный хранитель -
Шелковистой тонкою тканью
Еле прикрываеш секреты,
Будоража взор и сознанье.
Ты бываешь жаркой, как лето,
И таким наивным незнаньем.
Ты бывала вкусной приправой
В жизни моей трезвой, с горчинкой.
Сыпала елейные травы
В душу, обдувая пылинки,
Сыпала ваниль и корицу,
Подливала масла и чаю.
Первая хотела мириться,
Первая кричала "Скучаю!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922873
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2021
Наполняют всё тело запахи,
Наполняют всю душу образы.
Загибается сердце за душу
Всё не слишком уж и серьёзное.
Загибается сердце жаркое,
Как от счастья ты не увиливай...
Забывают, ведь, что-то, радуют
Только снами, никак не силою.
Наполняются мысли радостью,
А от снов, ведь, одни открытия:
Словно фильмы, все полны разностью,
Были, мыслей и красок жителей,
Полны нежностью и симфонией
Всех желаний тех, неосознанных,
Полны сбывшихся ожиданий и...
Как всегда у финала порваны...
Наполняют всё тело запахи,
Наполняют всю душу образы...
Поизношены мы, затасканы,
Иногда не совсем и грозные...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2021
Жизнь немножко повеяла страстью,
Выжигая узоры вновь искрами...
Ты старалась казаться лишь частью,
Зарываясь в уютность неистово.
Белый свет собирая в перины,
Выдирая с пристрастием розгами
Недозрелые корни-былины,
Что казались какими-то кознями...
Жизнь немножко повеяла снами,
Что зажили немножко картинно...
Затерялся туман между нами...
Как-то буднично, вяло, невинно...
Жили, словно большие драконы,
Утопая в холодных расщелинах...
Подышать бы... Людские законы
Затеряли нас, мудрых, но преданных...
Жизнь немножко повеяла смыслом,
Но... мы снова теряемся в истине...
Задышать бы огнём, словно в мыслях...
Утонуть бы в огне снова искренне...
...
...Жизнь немножко расставит на место
Все слова, все причуды, извилины.
Мне, конечно, всё искренне лестно,
Но дракону счастливее с крыльями...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921900
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2021
Візьми мене з собою - я прикрию сивину...
Візьми... чи я візьму, не стільки з віком сперечаючись.
Візьми у розум свій... візьму я, навіть не збагну,
Що я зустрів одну... Зустрів, на диво, не чекаючи...
Візьми мої бажання та у захваті вмочи,
Візьми своє невір'я, розтопи у ніжнім смутку.
Бери свої емоції та не зважай, кричи,
Кричи про відчуття та про нові свої здобутки...
Візьми себе зі мною, як робили в давнину...
Не тільки у світанках, а й у заході червонім.
Візьми себе, та мрію, що була... Хоча б одну...
І затишок візьми у свої ніжнії долоні...
Візьми мене з собою, або я, як на війні,
Здолаю-зворушу та захвачу в свої обійми.
Здолаю за бажанням, звісно, чар твоїх німих,
Та захвачу тебе, як є, коханою та вільною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
Цей незабутній запах ночі... цвіт фіалки,-
Нема межі того чуття у літнім мороці...
Тут знов присутні цвіркуни - пісні при ґанку,
Тут - мережі зіркових розсипів у моросі
Живих туманів, ще незроджених, незайманих,
Що лиш чуття своє притягують з світанками ...
Волого, тихо... свіже листя над фіранками
Здіймає цвіт життя, здіймає в запахах...
Ці незабутні, незбагненні фарби мороку,
Що притаманні лише рідному подвір'ю...
Затягнуть сни в тенети мрій та диво-пороку,
Затягне пам'ять в цілковитеє невір'я...
Цей незабутній запах ночі... цвіт фіалки...
Нема межі від відчуттів у літнім мороці...
І сни чудові нам навіює під ранок,
І диво-пісня солов'їв в ранковій порослі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Пусті провалля теплих стін,
Порожні звуки - пустодзвін,
Піски зибучі у очей,
Дзвінки, пустоти цих ночей....
Прозорі ритми навіжені,
Роки проносяться скажені,
А кольори - турбота світу,
А звуки - божевілля літа...
Пусті, порожні геть обійми...
Здавалось запальні та вільні,
Здавалось пеком допікали,
Але то - літо засмагало...
Пусті провалля прохолоди...
Так, зараз пестощі негоди,
Мабуть, як диво те ненасне...
Комусь, можливо, і за щастя...
Комусь...
Та нащо світ турбує?..
То ж літо навкруги малює!
Сьогодні - спека, завтра - злива...
Були б ми повні та щасливі...
Були б наповнені жагою,
В дозвіллі б тішилися зноєм,
В турботі б збіжжя сповивали
Та сонце вгледіли б з-за хмари...
Пусті провалля теплих стін,
Порожні звуки - пустодзвін,
Прозорі ритми навіжені -
Роки проносяться скажено...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Так зачаровує місяць,
Так викарбовує пам'ять...
Тільки своє, мабуть, лишить,
Лиш з навіженими марить...
Марить приємнеє пекло,
Світлом жаги не прикрите,
Марить і іншії перли,
Що притаманнії літу...
Так, зачаровує, вкотре,
І підіймає світлини:
Свято - південнеє море
Та диво-день ледвеплинний,
Радість яскравих коралів,
Світло в очах незабутнє,
Пляжі піщані на Балі,
Я, та і ти в своїй сукні...
Місяць дивує красою,
Ніби у нас, в Україні..
Ніби?.. Чи знову росою
Сон сповиває-навіє..?
...Дивна та ніч-колискова -
Мрії так вірно наснить нам...
Місяць милується знову...
Знову чарівнеє літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
Мир за миг до тебя и столетия позже
Перестал быть живым... быть живым и прекрасным.
То ли прошлое - зло, то ли сущее постно,
То ли свет перестал пресыщать тело красками...
То ли взор мой двулик и меняет планеты,
Перелистывая всё былое обратно...
Я забыл, что привык выдыхать только с ветром,
Я забыл, как под Солнцем безумно приятно.
Мир за миг до тебя и столетия позже...
Может пыл поугас, всё - лишь серая масса?..
То ли прошлое - зло, то ли сущее постно,
То ли свет перестал насыщать тело красками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913132
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.05.2021
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
Подай лиш руку - лише крок до неба,
Відпустиш - навіть сонце не зарадить.
А в горах всі зірки, ніби поляна
Із весняних чарівних першоквітів.
Милуюсь всюди, де лиш око гляне,
Милуюсь-визираю, де ж те літо?
А в горах ближче до зірок... співає
Все тіло поки, а душа малює.
Подай лиш руку - лише крок до раю,
Відкрий лиш серце - доля зацілує...
А в горах ближче до зірок... і обрій,
Світанок ближче, ніж будь-де навколо...
Ось перший промінь промайнув самотній
Та знову день ступив у нове коло...
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
Подай лиш руку - лише крок до неба,
Відпустиш - навіть сонце не зарадить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
...А ощущаюсь как-то бесполезным...
Смеюсь и плачу вместе с остальными,
Хоть отличаюсь нервами стальными,
Хоть никогда и не был я болезным...
А ощущаю пустоту в пробелах...
Ведь иногда их было очень много,
Ведь иногда и не туда дорога,
Но вновь шагаю искренне и смело.
...И ощущаю тёплый бриз, приливы,
Смешные дни и грустные до боли,
Играю безполезные я роли,
Играю иногда, что чувства живы...
Или они играют злую шутку,
С прибоями стирают все границы
И ощущаюсь как-то бесполезным...
Играют... или что-то снится,
Когда без брони панцирей железных...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912841
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2021
Будьте обережні... Це - кохання...
Це думки про неї без упину,
Це самотні ночі та зітхання,
Погляди бажання, але в спину,
Це душі скрипіння через шибку,
Дощ сумний вікно та душу миє,
Чай холодний, цукору лиш дрібку,
Сірий день та вітер знову виє...
Будьте обережні... Це - кохання...
Заховалось, правда, як примара.
Викликає зайві сподівання...
Нерозділене - воно як кара...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Пам'ятаєш каву із корицею,
Пам'ятаєш теплі ноти струнні?..
Завершив надійними обіймами,
Так, не завершаючи, з відлуннями...
Пам'ятаєш ти зірки у мареві..?
Чому марево..? Та не зважай, бо
Закохався, ніби знову впіймана...
Диво, звісно, бо сам не бажаю
...
Пам'ятаєш, ти плела віночками,
Я ж, так просто, плив собі поволі?
Задивилась карими ти очками,
Я ж ледь не занурювався долі:
Чарувала лісовою мавкою,
А відлунням плесо сповивала,
Ніби заручився я з русалкою,
Так до себе звала-зазивала
Поглядом дівочим, ледь соромлячись...
Очі - ніби зараз місяць грає...
Десь далеко у тумані поночі
Сич пісні вже шлюбнії співає,
Шовковисто ковдрою вже стеляться
Трав зелених пишне павутиння,
Ти, немов німа жива хуртелиця,
Оповила теплим сновидінням,
Погляд від сторонніх затуманила,
Граючись із пасмами волосся...
Ворожив, я вогнище запалював
(Чи від нас, пекельних, зайнялося?),
Діставав горнятко з філіжанками
Щоб тебе занурити у чари...
Чаклував, як, власне, завжди ранками,
Щоб відгородитися від Мари...
Так, спіймати присмак задоволення
Та твою жадаючи увагу...
Заплелись німі, вплітали й полум'я
В тимчасову Всесвіту зневагу,
Загортались знову у те марево,
Та тепер навмисне, відділялись.
Кава додавала сма'ку парою,
Пара ж милувалась-дивувалась...
Пам'ятаєш каву із корицею?
Нам тоді так смачно було...
Сумно...
Час давно стікає вже живицею...
Пам'ятаєш?..
Ночі ж іще лунні...
Пам'ятаєш каву із корицею?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Мы на белых постелях,
Окна в пол, как витрины,
За окном тихо стелит
Белый занавес-снег,
Горы призрачно белы,
Как младенец, невинны...
Утро солнышком греет,
Вновь готовит побег
От суровых морозов
Ледяной безнадёги
В тёплый нежный весенний
Расцветающий сад...
Мы же в белых постелях,
Без забот и тревоги
Наслаждаемся утром,
А минуты летят...
Как минуты из Рая...
У горячих каминов,
Твои сонные руки -
Нежность снега, тепла.
Здесь и нежность другая,
И желанья невинны,
Здесь сочнее и звуки...
Ты здесь ближе была
Чем когда-нибудь... Рядом,
Не спеша, без порогов,
Без какой-то ненужной
Деловой суеты...
Ты была просто рада,
Забывая тревоги...
Сон, покой, снег снаружи,
Только я, только ты...
Мы на белых постелях,
Окна в пол, как витрины,
За окном тихо стелит
Белый занавес-снег,
Горы призрачно белы,
Как младенец, невинны,
Утро солнышком греет,
Вновь готовит побег...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906916
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2021
Он молчал... Она молчала,
Продлевая междустрочье
Бесконечных многоточий,
Передуманных в слова...
Он устал, она устала
От избытка чувств, пророчеств,
И от каждой тихой ночи,
Что за пять ночей была...
Он бродил по лабиринтам
Недосказанных историй,
А она, как тихий иней,
На развалинах жила...
Как бокал звенит, игривый,
Взрыв емоций, как "love-story"...
Но... Прискорбно... Новым финтам
Не сопутствует игра...
Жаль, но снова лишь приличья...
Жаль, но снова -тишина...
...жили... Новый лик обличий...
Лишь часы кричат - "Пора!".…
Он молчал... Она молчала,
Продлевая междустрочье
Бесконечных многоточий...,
Больше жизни не успеть. .
Он устал, она устала
От избытка чувств, пророчеств,
А от каждой тихой ночи
Видел : " Больше не пропеть..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906400
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2021
Поезда... поезда...
Атмосфера своя, неподдельная,
Под размеренный стук,
Под качание тихое, нежное.
Так проводят года,
Иногда, люди деланно-дельные,
Ну а мне важен звук
И в окошке просторы безбрежные.
Поезда... поезда...
Где-то греет любовь к ним особая,
Путешествий каприз,
Мыслей пристань в туманах седеющих...
Как уходит вода
И песок усыпает особенный
В жизни нашей,
Я слышу в вагонах редеющих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905905
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2021
Доторкнись до душі, як умієш...
Так, щоб ружі цвіли безупинно,
Щоб збулася, нарешті, надія,
А прокинулись солодко-винно,
Розумілись, гортались у ковдру,
Теплий затишок спільно ввібравши,
Щоби мило горнулась та гордо
Всюди поруч, усмішку діставши.
Доторкнись до душі ненароком,
Зав'яжи свою стрічку у коси,
Щоб зненацька зволожили око
Своїм сріблом незаймані роси,
Щоб тумани в очах посивіли
Від щасливих хвилин та розчулень.
Доторкнись... Я накрию, мов хвиля,
Щоб удвох, щоб нікого не чули.
Доторкнись до душі, лиш на хвильку,
Доторкнись, тільки ти так зуміла.
Я тобі відповім... ніжно тільки,
Щоб обох наше щастя накрило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
(...по мотивам роздумів гарної, чуйної та теплої людини Лариси Мель...)
...Не говори що ти "востаннє":
Останній раз, останній рівень,
Останній день свого кохання,
Чи маєш вже останні сили...
Не говори, що "вже не буду",
Чи що "вже ніколи й пожити",
Або "є кращі, варті люди,
А ми - старі... Нехай вже діти...",
Що все прожито і вмирає,
Скотились сном прадавні мрії...
Не говори!.. Бо ти й не знаєш,
Які у Всесвіту надії
На тебе, силу твого духу,
На ще одне життя-століття.
Не говори, що вже задуха.
То - поштовх був для повноквіття!
Не говори, навіть не думай!
Додай ще світу позитиву!
Бо ж жити - аж ніяк не сумно,
А інколи - цілком щасливо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
Подай лиш руку - лише крок до неба,
Відпустиш - навіть сонце не зарадить.
А в горах всі зірки, ніби поляна
Із весняних чарівних першоквітів.
Милуюсь всюди, де лиш око гляне,
Милуюсь-визираю, де ж те літо.
А в горах ближче до зірок... співає
Все тіло поки, а душа малює.
Подай лиш руку - лише крок до раю,
Відкрий лиш серце - доля зацілує...
А в горах ближче до зірок... і обрій,
Світанок ближче, ніж будь-де навколо...
Ось перший промінь промайнув самотній
Та знову день ступив у нове коло...
А в горах ближче до зірок, до тебе...
А в горах ближче, бо самотність радить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Знов весь світ уже усіяний серцями:
Де й розбиті, та частіше - зачаровані,
Хтось втішається взаємністю роками,
Хтось кохає безутішно та приховано...
Та, втім, гарно, що це свято хтось вигадував.
Хто й навіщо, звісно, досі я не знаю,
Проте, привід зайвий мене, звісно, радує,
Щоб сказати зайвий раз "Кохаю".
З днем закоханих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Хапайте шматочками щастя,
Не треба чекати шаленого!
Сьогодні живемо! У казці ж
Ми снами завжди проживемо.
Хапайте всі сни кольорові
Та здійснюйте власнії мрії.
Ви ж знаєте - вічній любові
Пасує лиш віра й надія.
Хапайте шматочками, люто
Вбираючи в себе, як даність.
Ви знаєте ж, давняя скрута
Така незбагненна, бо старість.
Бо маєте шанс опинитись,
Все ж, щастям наповнені вдосталь...
Хапайте шматочками! Грітись
Достатньо й вугіллям... Це просто!
Хапайте шматочками щастя!
Шматочків-бо вистачить з лишком,
Лиш треба розгледіти в пастці
Життя, бо занесене листям.
Хапайте шматочками щастя,
Не треба чекати шаленого!
Сьогодні живемо! У казці ж
Ми снами завжди проживемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Бывает с женщиной легко?...
... "Едва ли", Вам смогу ответить...
Это - поймать своей рукой,
Размахом, леденящий ветер...
Это создать невинный штиль
В безумном море-океане,
Или создать из Правды - Быль,
Что ей, уж, ближе, как ни странно...
Бывают океаны слёз,
Или стенанья утром рано, но...
Ближе им сады из роз
И буря... но на дне стакана...
Чтоб можно было погасить
Невинным милым поцелуем...
И это Вам... могли простить...
(В душе немыслимо ликуя...)
Бывает с женщиной легко?...
Бывает!.. Только им, конечно)))
...А ты, уставшею рукой,
В итоге, пальцем гасишь свечи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2021
Все приходить із зорями,
Все минає з світанками...
Ми родились прозорими
І прозорі останками.
Залишаєм примари
Із уявної пам'яті...
А залишимо хмари
Лише аркушів зам'ятих.
Все приходить із зорями,
Все минає з світанками...
Ми сумні вечорами,
А щасливіші ранками.
Хай лише на хвилину
Разом з променем світла,
Хай із жартом в родині,
Або радісним літом.
Все приходить із зорями...
Всі думки найживучіші...
Ми сміємось під болями,
Бо воно - рідне, внутрішнє.
Затріпоче негадано,
Ніби птаха у пазурах...
Все минає з світанками...
Все минає, позаду-бо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Это было - сплошная абстракция
"Натюрморт в ослепительном танце".
Мы стояли в венках из акации,
Но безмолвные, два иностранца.
Иносказанность, инакомыслие
Словно молнии били в пространство.
От прострации мимика кислая,
От безвкусия - то же убранство.
Выдавали нас только движения
И два ритма до боли безумные.
Люди думали - полны сомнения.
Мы лишь знали - опять полнолуние...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902051
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2021
Как хочется, чтоб кто-то до души,
Как хочется не только до, а после.
Чтоб кто-то сверху уж давно решил,
Что общим нашим будет даже воздух,
Чтоб не было разрывов и преград
Сплетённым нитям радости и счастья...
Как хочется... Я был бы только рад
Остаться вместе бесконечной частью.
Заманчиво мне было написать:
"Весь твой... Ещё живу... Люблю... Скучаю..."
Ведь да... Но снова нам не потерять...
И снова я живу... Не отвечаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902045
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2021
Как часто мы счастливы в мелочах,
Как часто мы несчастны в жизни, в целом...
Наверное так глупо, но печаль
Скрывает нас в своих разбитых стенах,
Сжимает до невидимых границ
Пустой души... Вернее опустевшей...
До насквозь опостылевших всех лиц...
На тот момент... печали онемевшей.
Как часто мы уверены, что всё
Ушло, что уничтожено навеки...
Но вдруг, как тот маяк, душа встаёт -
Мы целый мир находим в человеке...
Как часто мы счастливы в мелочах,
Как часто мы не видим жизни в целом...
Наверное так глупо, ведь печаль
Скрывает нас в своих разбитых стенах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901656
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2021
Ми загрались в відсутність кохання...
Я не я, ти не ти, і цього не було взагалі.
Не торкались взаємно в бажаннях,
Не були поряд всюди, де бути є сенс на землі.
Не торкалась мене теплим снігом
Твоїх вій, зазиваючи в душу тепло назавжди,
Не було у очах і інтриги,
Що вселялась з думками про світле майбутнє туди.
Ми загрались в відсутність кохання...
Я не я, ти не ти, не німіють години вночі,
Коли радість, неначе востаннє,
Навіжено, чуттєво, нестримно волає-кричить.
Навіть тиша пірнає у мрії,
Навіть світ завмирав, намагаючись ствердити мить...
Ми загрались з тобою в надію...
А немає - нічого, неначе, уже не болить...
Ми загрались в відсутність кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
- ...А океани сині-сині...
- Ти їздив, був..?
- В тобі я бачу...
І в центрі, ніби насінини
Великі... Рівновагу втрачу
Та полечу у них, в провалля,
Кудись, з душею поєднатись,
Хоча... Давно вже не літав я...
Вже лину, щоб тебе дістати.
...А чуєш, чарівна сопілка?
- Знову вві сні?
- Та ні, ти твориш...
Я в сон чарівний поринаю,
Коли щебечеш ти, говориш...
І океани сині-сині
Так заспокійливо і тихо...
І ти, так звабливо красива,
Знов щастя накликаєш сміхом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Звісно, кисню не завжди настачить...
Звісно, дихати кожен захоче...
Дихай! ...дихай ти вільно, юначе!...
Дихай, дівчино, зорі за очі...
Дихай, що б тобі світ не пророчив,
Змінюй власне життя лиш на краще.
Хочеш - линь та лети світ-заочі,
Лиш би знав (знала) за чим, куди, нащо.
Хочеш - лети до мети, свого щастя,
Та не зважай на те, що люди скажуть.
Скинь всі кайдани, пірнай у безвластя,
Бо лиш твоє то життя, ти докажеш.
Звісно, кисню багато не буде.
Звісно, хто ж може жити у зливах?
Дихай! ...дихай ти вільно! Побачиш,
Ти також зможеш бути щаслива (ий)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Позволь мне быть с тобой одной безмолвным тихим ветром...
Играя по пути стирать пылинками помаду,
Взъерошить волосы твои, вдруг пролетая рядом,
Рассыпать твои розы, что любимый подарил...
Позволь найти, укромно затеряться в складках где-то,
Потом тебя преследовать с утра и до упаду,
Зимой же от камина слыть горячей, но отрадой,
А томным жарким летом охладить немножко пыл.
Позволь, я буду морем, омывающим бессменным...
Позволь тобою жить... Тихонько, жарко и забвенно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901332
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2021
"Нам недоступне наше диво...
Вже недосяжне на межі десятиліть...",
Хтось так вважав собі, роки свої щасливі
Ховаючи в шухляди... десь, далеко... у землі...
"Нам недосяжна вже любов без тями,
Ну, а попереду лиш горе... ями...
Мабуть, попереду - ми, кволі та малі,
Востаннє граємось роками, не віками,
А всі навколо - лиш зацьковані та злі..."
"Нам не судилось вже вставати разом з сонцем,
Усмішку щиру дарувати йому вслід"...
Тому завжди і будеш незнайомцем,
Що від думок своїх та темряви ти зблід,
Бо "не судилося" ще кажеш, ще вважаєш,
А хто вже поряд є - не знав... та і не взнаєш,
Бо важко тінь свою побачити на тлі,
Коли вона завжди себе зливає,
Чужої тіні, чи всіх тіней на землі...
Нам недоступне наше диво,
Допоки мрії на межі десятиліть
Згасають так, роки свої щасливі
Згубивши... десь, далеко... у землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Нам иногда так не хватает тишины...
Простой, глубокой, чтобы с мыслями собраться,
Чтоб без обид и ссор, ухмылок и вины,
С чем нам другие вторят навязаться...
Нам иногда так не хватает теплоты...
Простой, уютной, без наивных обязательств...
Порой, бывает, также делишься и ты,
Когда всё просто, без измен и без предательств,
Когда пресыщен ты в достатке, насыщён
Любовью той лучистой, или лаской,
Когда в душе уже имеешь дом,
Что не сравним ни с чем, и даже сказкой...
Когда, кто рядом - просто идеал,
И также излучается бесстрастно...
Когда ты понимаешь: "Я попал...",
Но начинаешь сам светиться счастьем...
Нам иногда так не хватает тишины...
Простой, глубокой, чтобы с мыслями собраться,
Но в тишине нам также на плече нужны
Покой и нежность, чтобы улыбаться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900380
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2021
Тремтить в тумані надвечір'я...
Тремчу і я, мов сизий птах.
Здавалось все твоє невір'я
Відображається в очах...
Твій перший сміх, твій перший острах,
Твої спростовані підозри
В найочевидніших речах...
Ти не зважай, то - лише страх...
Тремтить в тумані знову морок.
Тобі і привиди, як ворог.
Дарма, що викликані в пору,
В якій не варто зізнаватись,
Що зачарована Love story,
Що стиль відпустки - лише море,
Що, не зважаючи на горе,
Життя у нас - суцільне Party...
Тремтить майбутнє та минуле,
На жаль, зсипається у стому...
Ми - найрідніші, які були...
Ми - найкоханіші знайомі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Вновь эти стены... Нет, не верю...
Ведь может быть этюд иначе..?
Опять все сцены у партера
И публика смеётся, плачет,
Опять тревожат танцы стоя,
И с бубном... пусть простят все жанры,
Но продолжать едва ли стоит.
Ведь далеко здесь до пожара...
Вновь эта публика немеет...
Нелепы возгласы: " Вау..! Браво..!",
Но для шутов или плебеев
Нелепость хуже чем отрава...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2020
Одевалась и в Gucci, и в Prada
Всех коллекций, от случая к случаю.
Все мужчины у ног твоих, правда,
И букеты все самые лучшие.
Ногти, брови, ресницы и губки -
Всё, казалось, само совершенство,
Только ты донималась от скуки
И желала простого блаженства:
Той любви, о которой писали
И снимали в старинных картинах,
Страсти той, о которой мечтала,
На фигуру любуясь в витринах...
Было тоскно в душе, неуютно,
Будто вдруг овладело ненастье.
Так хотелось побыть неприступной,
Но всегда надевать только Счастье.
Жаль, такого портной не придумал,
Кутюрье лишь косили глазами:
Нитей нет, и лекала, и пуговки
Не смогли бы достать себе сами,
Нужно ткань из любви, силы, нежности,
И с узорами правды и радости...
...Завернулась в алмазы - и в прежнюю
Побрела жизнь из приторной сладости...
Так осталось в душе неуютно,
Будто холод пробрал и ненастье.
Так мечталось побыть неприступной,
Но всегда надевать только Счастье...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899132
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2020
Вугілля знов згасало у комині...
А може досить жару..? Досить нині,
Коли від нього може все палати..?
Додай повітря - випалить всі дати,
Які ми зберігали так ретельно.
Усе зсередини - вогнем пекельним,
А ззовні - тиша, спокій та байдужість,
Ніби скорили неміч та бездушність.
Вугілля знов повільно засинало.
Знов ніч скорила, й у думках смеркало,
Затихло щемом в серці та злобою.
Вугілля опадало вщент золою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
Шалений світ історій божевільних,
Сердець, закованих в броню,
Та дивних постатей, примарно-вільних
Вві сні, залежних наяву.
Шалений світ у проявах нахабних
Затримати все те, що непідвладне
Жодній із влад, жодній із вад, які вживу
Міняють-змінюють твою уяву, твоє життя та досвід...
Для забави ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
Не говори... Не говори...
Так лучше, ведь, для нас двоих.
Так проще думать перестать.
Не говори. Молчи опять...
Не говори какой прогноз.
Ведь лучше вьюги и мороз,
Чем, ожидая в тишине
Слова услышать обо мне...
Не говори. Успей скачать,
Пока не одолели мысли,
Любимой музыки печать
На слов несказанные искры.
Не говори... Не говори...
Порой и паузы расскажут,
Что было между слов внутри,
Что не успело выйти даже
На свет, к источнику невзгод
Или пленительного счастья.
Не говори и всё пройдёт.
Умрёт меж нами, мыслей частью...
Не говори... Не говори...
Ушло немало... Всё проходит...
Ведь слово, как себе не ври,
Порой с ума обоих сводит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2020
Всегда хотела... любила осень поменять на зимний вечер
И, как обычно, весну разменивала летним зноем.
Так нетерпелось, хотелось очень нашей скорой встречи,
Что спать ложилась, лишь только день укрылся золотым покоем.
Всегда жила так, как будто жизни больше нет на свете
Без нас двоих, и по отдельности весь смысл её терялся.
Вот мы всё также остались в разных полюсах, и только ветер
Ещё не стих, ещё безудержно нас связывал-метался...
Всегда хотела... любила осень поменять на зимний вечер
И, как обычно, весну разменивала летним зноем,
Но, оказалось, наш долгий век людской совсем не вечен -
Седым пером нас обязательно побеспокоит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897800
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2020
Ты где-то там, вчера...
А может жизнь другая
Распилит всё в цвета
Свои калейдоскопом.
Ты как судьбы игра:
Родная, но чужая,
Как партия моя,
Но спета не по нотам.
Затерянная эхом
В бесконечном лабиринте,
Следы свои стираешь
Незаметно и беспечно,
И в памяти прорехой
Оказалась в моей жизни -
Эмоции и страсть лишь.
А ночами сны, как призраки,
За мной следят повсюду,
Не давая высыпаться:
Безумные деяния
В лиловых одеялах,
Разбитая посуда,
А мы - в любимом танце,
Как первые свидания
На площадях, вокзалах...
Ты где-то там, вчера,
Во сне, как жизнь другая -
Распиленна в цвета
Свои калейдоскопом.
Вновь памяти игра:
Родная, но чужая,
Как партия моя,
Но спета не по нотам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897712
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2020
Хотела с осенью остаться.
Давно хотела... просто... дождь...
И снова масками меняться:
Опять затянет снова ложь -
Проступит жёлтою картиной
На листьях мазью вновь невинной.
Проступит, вызывая дрожь
И мелкий моросящий дождь...
Хотела с осенью остаться,
Забыться в сон под рябью грёз.
Хотела больше не стесняться
Горячих прошлогодних слёз,
Своих желаний пожелтевших,
И слов, тебе поднадоевших,
Что были, как немой вопрос:
"Любимый, это - не всерьёз?"...
Хотела дни считать обратно,
Катить Луну в былое "завтра"
Назад приклеить календарь:
Апрель, март снова, и февраль...
Вернуть январь, декабрь и снова
Услышать осени оковы -
Звенящий дождь и рокот грома...
И пусть!.. Но мы ещё знакомы...
Хотела осень...
Ненавижу!...
Твои шаги в листве я слышу,
А в каплях вспоминаю слёзы...
Хочу жить снова, лишь в морозе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2020
"Бачиш, сніг проліта за вікном..?",-
Дивувався картині довершеній...
Сумували ми неперевершено,
Як жили потім з сивим чолом...
Коли сніг пролітав, тихо падав,
Так колись, ніби рідну, розрадив.
Дивувались і паросткам першими,
Бо для нас все, як диво, було.
Біла ковдра вкривала довкола,
Лише затишок брали у полум'я,
Загортаючи тіло долонями,
Знову жадібно, ближче та краще.
Завернула лиш краєм подолу
Темна ніч, не наважившись порівну
Розділити те вогнище порізно,-
Опекла б і бездонную пащу.
Коли й сніг той насипав не бачили...
Бо у тузі нас дуже нестачило
Одне одному, ніби побачення
Ті були у минулім столітті:
Закипів, ніби море не стримане,
І розлився, як хвилями пінними.
Жар скотив свої хвилі на радощах
Весняної жаги дивоквіття...
Затягнуло, схололо, збуло...
Знову час розтягнувся мереживом,
Заплітаючи снігом та інеєм
У тумані надії безмежжя.
У таємне жагуче тепло
Так хотілося знову, за межами
Всіх реальностей, відстаней лінії,
Загорнути тебе обережно...
Та лиш сніг проліта за вікном...
Дивувався картині довершеній...
Сумували ми неперевершено,
Та жили потім з сивим чолом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Хочу кави смачної, чи чаю.
Хочу зараз, чи завтра, до відчаю,
Але в Альпах, засніжених сяйвом,
В мальовничих руїнах Афін...
Чи води льодяної гірської,
Що місцевим такою є звичною...
Чи відчути себе таким зайвим
У бездонній блакиті глибин
Посеред різнобарв'я коралів,
Різновидів тваринного світу,
Що не знають ні хмар, ані вітру, -
Лише тиша та спокій німий.
Просто Cola, та лише на Bali,
У просоченні моря палітри,
Чи милуючись різьбленням Митри,
Відголоском колишніх подій
У полотнах славетної Brera,
Мандрувати посеред Мілану,
Одягнути славетне сомбреро,
Мексиканський послухати спів.
Та хоча б і в кафе на Мадейрі,
У затишнім кафе із фонтаном...
Хочу кави з могутнім дурманом
Різновидів країн та світів.
Хочу кави смачної, чи чаю...
Хоча б зараз, чи завтра... до відчаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Неперевершена, разюча
У бурштині осіннім листя.
Палаєш дивом, найквітуча,
Ніби смарагдове намисто
Ти сяєш загадково щастям
Із посмішкою Мони Лізи,
І не зважаєш вже так часто
На долі дивної капризи.
Тобі пасує навіть осінь,
Тому, що золото і в пасмах,
В очах закралось з літа досі
Від сонця іскрою рудастою,
Змішалось з дивним каро-кавовим
І променіє - заливається.
Щасливою була, ласкавою.
Це ж так чудово, що кохається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
В своє минуле хочу знову повернутись,
Відчути перший погляд твій, такий безмежний,
І знову дотиком своїм тебе відчути,
Як серце б'ється, ніби птаха, обережно,
Спіймати жар в твоїх вустах таких шалених
Та змусити весь світ навколо замовчати,
Вивчати знову невідомі гобелени
Майстрів німих, що в витворах могли кричати.
Знов обпекла би, як тоді, стрімким потоком
Жаги й бажання, освіжаючого пекла.
Тобі я знову б відповів, не кліпнув оком,
У хвилі лагідні свої, щоб все померкло,
Затиснув, змив твої фантазії й негоди
У світ чарівний, наш, нікому не доступний,
І розчинив би у тенетах насолоди,
Де лише ти і я були присутні...
А своє минуле я хотів би, та з тобою,
Бо знов душа холоне, прагне захворіти -
Не чує поряд серця лагідного бою,
А я раптом забув, як дихати, як жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Вмить вибухнула туга і печаль
Та спалахнув із нервів осередок.
Тебе узрів, і тут пройняв мі' жаль,
Що мавпою, мабуть, був і мій предок,
А ти - чарівній ружі золотій
Праправнучкою, чиста насолода:
Твій образ - то натхнення моїх мрій,
Твій аромат шалений... вбивча врода
Звиває тіло, ніби алий стяг
На сонці вітром жадібно тріпоче...
Аж тут згадав, й померкло все в очах...
Гайда додому! ...мене ж жінка хоче!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Так шкода, не відверті були дідусі...
Ні, відверті, звичайно, та тільки... мовчали...
Затискали серп, заступ міцніше в руці,
Коли я: "Розкажи, що було!"... І зітхали...
Так шкода... Я ж допитливий був... Та і є...
Та історії не дочекався відвертої.
Так шкода... лиш по слову збирав те, своє,
Лиш уривками знаю життя круговерті їх...
Так, шкода... Я ніколи в житті не любив
Ту "Історію", що нам у школі читали,
Бо, мабуть, тим дитятком допитливим жив,
Що різницю казок від життя відрізняли...
Пам'ятаю зі слів, пам'ятаю з життя,
Що Людина нічим не різнилась від пилу...
Дійсно, скільки дідів відійшло в небуття,
Задарма полонили весь простір могилами...
Пам'ятаю слова про безглуздість війни,
Про отари юнців, яких гнали на бійню,
Про "злодюг", що зерно приховали в штани,
А сім'ю не схотіли пускати у злидні...
Пам'ятаю цей погляд сталевий, німий...
Відчував лиш емоцій мурашки по шкірі...
Так, жалкую, дідусю, що ти не живий,
Бо тобі я і досі, над все, лише вірю...
Так шкода, не відверті були дідусі...
Ні, відверті, звичайно, та тільки... мовчали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Хтось сказав би... не я... Не моя то краса
Серед листя опалого щастю радіти,
Адже в листі пожовклім сивію і сам.
Я сивію, доросліші стануть і діти.
Тихо пасмами віють та сиплять, сумні:
І стрункі, і розлогі, та жовто-гарячим...
Для дерев лиш сезону останнії дні,
А людей сивина не завжди і пробачить -
Де-не-де, та й згорять у вогні...
Лиш дерева сумують та плачуть...
Хтось сказав би... не я... Не моя то краса
Серед листя опалого щастю радіти.
Як сумують вони - посумую і сам,
Мабуть, інколи, варто тихенько потліти
Перед тим, як палатиму там...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
...а тебе ж я колись приручив...
Малювала шалені ідеї, безмежні картини...
В зернях кави тебе я навчив
Пізнавати майбутнє своє, бо така ти, єдина...
Діставала з коріння знання,
А із пасм золотих виплітала дорогу у мрії,
По життю ти ішла навмання,
Але шлях осявала теплом нескінченно з надією...
А тебе ж я колись приручав,
Хоч, як завжди, в міцних ти обіймах сміялась-пручалася.
Як собі, навіть більше, вкладав,
Та, проте, від життя ти навчитись лише намагалася.
Я не знаю, лиш, скільки твоїх
Янголят-охоронців в скаженому ритмі погинуло,
Але, маю надію, за них
Гарну долю та шлях у своєму житті ти отримала...
...а тебе ж я колись приручив...
Малювала шалені ідеї, безмежні картини...
В зернях кави тебе я навчив
Пізнавати майбутнє своє, бо така ти, єдина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Я закохуюсь з фарбами осені,
Що випалюють світ цей нескорений.
Як людина, та з жовтою просіддю,
Вимирають щороку до золота,
Забирають до срібла у мрійнощі
Снігових заметілей чи морозей.
Закохався в традицій цих вірності,
Що тривають до вранішніх порослей.
Закохався навіки у вранності
Весняного стрімкого пробудження.
Забирають сніги свої талості,
Заграваючим сяйвом напружені,
Заграваючим сонцем зігрілися
Всі померлі, чи й заспані тропіки.
Поки літо своє не отримає,
А хто спізниться - й літнії опіки...
Знов закохуюсь з фарбами осені,
Що випалюють світ цей нескорений,
Як людина, та з жовтою просіддю,
Вимирають щороку до золота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Він був, на жаль, примушений до страти
Свого таланту та своєї вроди...
Сіріли стіни дивної палати
Навколо металевої породи
Чудного ліжка в сірім павутинні,
А руки - перев'язані пасами...
Писав, творив, поки не стало, нині,
Коли за нього написали самі,
Поки його фантазії багатство
Не стримали простісіньким уколом...
Тепер - палати чарівне убранство,
Та він: байдужий, лагідний та кволий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Мені шкода, що ти скотилась у безодню,
У вік зневіри - цілковито диких чар...
Гортаєш сутінки сторінками погодніми,
А за годинника тримаєш календар,
Блукаєш склепами порожніх електричок,
І намагаєшся позбутись диких звичок
Горнути попіл... бо колись горнула жар...
Мені шкода, що вік чарівний твій вже сірий,
Бо ти війною відділилася від миру...
Мені шкода твоїх яскравих дивограїв -
Очей смарагдових, що сяяли в повітрі,
Шкода промов, не менш яскравих, що літають
Ще довгий час, лише просочені у вітрі,
Шкода того твого запалу та бажання,
Твоєї ненависті та твого кохання,
Бо не відчує світ у сірості палітри...
Мені шкода, що вік чарівний твій вже сірий,
Бо ти війною відділилася від миру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Не розмінюй даремно хвилинами
Все життя, що зібрала у пригоршні.
Ми триваємо вже часоплинами,
Часто марно жадаючи прийдешнє,
Часто марно чекаючи в роздумах
Те, що справді нічого не вартує...
Справжнє - те, в що ми віримо й робимо,
Залишаючи зайвих, мов статуї.
Справжнє те, що чарує до паморок,
Мельтешіння лишаючи осторонь.
Знай, залишиться пам'ять і пагорбок,
Або попелом, звіяним із долонь...
Не розмінюй даремно хвилинами
Все життя, що зібрала у пригоршні.
Залишайся собою, людиною,
Залишившись, як приклад для прийдешніх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Каждый день вспоминаю тебя...
Тёплый взгляд из-под карих туманов,
Тихий шёпот на ушко, любя,
Тёплых губ поцелуй долгожданный,
Нежный плен столь уютных оков
Из объятий, взрывающих инеи
Пожелтевших от давности слов...
Как давно уже были счастливые...
Каждый день вспоминаю тебя...
Не отменят звонки расстояния...
Давят тяжестью эти года,
Вечный голод тепла и терзания
В томных долгих пустых вечерах,
Где не греет ни пламя камина,
Ни далёкие письма в рядах
Поцелуев, сердец половинок...
Не согреет, пока не со мной,
На плече вновь, свернувшись калачиком.
А пока вновь пишу: "Вечно твой...",
"Сердце", "губки"... Хоть что-то да значит...
...каждый день вспоминаю, любя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891056
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2020
Хочу жити, як в танці...
Лише музика й ти... все завмерло навколо
У своїй круговерті,
Не важливій для нас, для майбутніх історій.
Прокидатися вранці,
Заворожено знову ступати у коло
Та лиш ритм, відчуття
Один одного... Вічна безмежна love story...
Хочу жити, як в танці...
Щоб "вперед" означало лиш тільки назустріч,
Лише очі у очі,
Лише ти та можливість до тебе торкнутись.
Танцювати до ночі,
Дикі танці всю ніч щоб не дали забутись,
Соковитеє танго
Щоб будило обох недовершених вранці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
...ток ...ток... ток...
Час в шпаринки стікає невпинно примарою...
...тук ...тук ...тук...
Лише серце не знає, нам скільки відміряно...
До зірок
Завжи тягнемось, нехтуєм чорними хмарами,
Що нам тут
Лиш нагадують, інколи й сильними зливами:
Про життя,
Що стікає із часом невпинно хвилинами,
Про любов,
Що зів'яне, не втримавши щось недовершене...
Забуття
Всіх чекає нас, врешті, чи рано, чи пізно,
А ми знов
Лиш зірками закохані, неперевершені...
...
...ток ...ток... ток...
Час в шпаринки стікає невпинно примарою...
...тук ...тук ...тук...
Лише серце не знає, нам скільки відміряно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Твои волосы с запахом нежности,
Твоя кожа - ванили с корицей...
Наши мысли останутся прежними.
Нам, как прежде, ночами не спится.
Всё эфиром невидимым устлано,
Загорается нежным свечением.
Мы невидимым связаны - узами,
Что вплелись где-то, среди видений:
У истоков твоих, у подножия
Той горы столь причудливой формы,
Средь пейзажей, соцветий и множества
Водопадов, снующих покорно;
У истоков моих, среди порослей
Дикой флоры, чащобы нетронутой...
Чую запах невиданной бодрости,
Предвкушаю все сумраки комнаты...
Твои волосы, запахи прежние,
Твоя кожа - ванилью с корицей...
Наши мысли теряются в нежности,
Нам, как прежде, ночами не спится...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890095
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2020
Я сивію без тебе...
Сивина поросла, як прокляття,
Без надії на вічність,
Без надії на сонячні дні,
Що вдались би до чар
Та додали б жару́ у багаття...
Я сивію... Печаль
Додає в пасма ще сивини...
Я сивію без тебе...
Посивіли думки, чахне образ
Тих очей неймовірних
В тому блиску чарівних ночей...
Посивіло і небо
В мережі блискаво́к неймовірній...
Я сивію на тлі
Безкінечних самотніх ночей...
Я сивію... Як сніг
Покриваючись маревом срібним,
Завиває у снах
Та самотніх мотивах печаль.
Срібний вік, срібний час...
Але ти, як була, досі рідна
У моїх посивівших
Від часу та болю очах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Пірнай в мене глибоко... темінь та тиша...
Занурюйся в затишок, ніжністю лишень
Пізнай свою долю лишатись навіки,
Втішатися нами та тішитись літом.
Пірнай, не вагайся. То - вмить насолода,
Якщо ти, звичайно, не з жару у воду,
Якщо не солодка для когось крім мене.
Пірнай, не вагайся. Слів зайвих не треба.
Ти хочеш тепла? Не зважай, не залишить,
Тепло ж-бо виходить з любові та тиші.
Зігрієш відразу і світ весь навколо,
Була би лиш щира, не втратила коло.
Пірнай у майбутнє... як завжди, можливо...
Ти знаєш, що хочеш, щоб жити щасливо.
Пірнай в мене глибоко, глибше за інших.
Пірнай, я чекаю тебе, сонця й тиші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
...
Хочу тебя... в объятия одену,
Под кожей томной бурей пронесусь.
Покажется нам дикою изменой
Самим себе с собою, ну и пусть.
У страсти не бывает расстояний,
Как не бывает даже тормозов.
Есть ты и я, и есть одно желание -
Зарыться в твои волосы без слов,
Стирать тебя с собой, лишая масок,
Из этой яви в бурю диких красок
Без памяти, без сна и без оков.
Хочу тебя... В объятия одену...
Пожалуй, даже вовсе растворю.
Ты лишь со мною можешь быть неверной,
Ведь только я хочу, горю, люблю...
Ты можешь быть неверной своим принципам,
Коснуться губ, и более, как с пристани
В безумный омут чувств своих нырнуть...
Хочу тебя... С тобой упасть осадком,
В обнимку засыпая сладко-сладко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888009
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2020
Топити горе у вині не треба,
Собі зізнайся - то лише слова.
Поглянь-но краще в зорянеє небо:
Ти, зорі й навкруги трава
М'яка, лоскоче ніжки павутинням.
Впади в її обійми - хай в коріння
Вбирає все: і сльози, і слова
Німих емоцій, а тобі ж дає дива.
Поселить тишу й спокій безсумнівний,
Що оновишся й ти, зітхнувши вільно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
...а телефон молчал... до самых первых приступов,
До слёз и до безмолвных стонов-выкриков...
Ты мог не позвонить, мобильный выбросив,
Но всё же не позволил перелистывать
Страницу нашу смятую, пропитану
Эмоциями с солью, только высохшей...
Попытку нашу пятую ты искренне
Пытался воплотить поэмой вышедшей...
...
Я трубку теребил рукой немеющей,
В раздумиях вернуть судьбу ушедшую.
До дрожи тосковал, не зная, где ещё
Найти такую сердцем околеющим,
До скрипа, забывал улыбку нежную,
Сжимая челюсти покрепче молота,
Но ты пылала жарче, ярче прежнего,
Сжигая сердце, что и так расколото...
...
...а телефон молчал... два дня, иль месяца...
Смешалось всё, стиралось или таяло...
Ты снова был, как тихий отклик песенный:
Незримый, нетерпимый, неприкаянный,
Терялся в закоулках, тихих омутах...
Казалось вот появишься и выскажеш...
А дни сгибали тяжкой ношей хомутов,
Пока секунды таяли, как выстрелы...
И ты молчал...
...
И ты, покрепче прежнего,
Сжимала, наконец-то, плечи пальцами...
Звонками мало утолить надежды нам.
Я знал - необходимо повстречаться лишь!..
...
...а телефон молчал уж от ненужности,
Стараясь отвернуться для приличия...
Казалось, даже буря была скудностью
Перед безумием псевдодвуличия.
Казалось, даже краски как-то смазались
В палитре ног и тел переплетения...
А телефон молчал, тихонько радуясь,
Для них двоих готов нырнуть в забвенние...
...а телефон молчал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883106
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2020
Ответ на произведение Виктории Халилулаевой
"Однажды ты соскучишься по мне..."
...
...Однажды снова вспомню о тебе,
И тело побежит вдруг без оглядки.
Затмится год, а может целый век,
Как будто мы вчера играли в прятки
С тобою... А сегодня, невзначай,
Глаза открылись снова и прозрели...
И вспомню аромат - жасминный чай,
Который пили, остывая еле
От томной ночи-бури на заре,
С таким же тесно стелящим туманом...
Прошел уж год... А может целый век,
А ты всё так же стелешся дурманом...
Как хрупок и наивен человек...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882074
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2020
- Смакуємо за кавою?..
- З тобою - особливо...
Смакую навіть в люту
Навіжену, майже, зливу,
Незчувшись, що навколо
Вітром верби прихиляє...
Відчую - відчуваєш те,
Що й я... Відчую й знаю.
- Смакуємо глінтвейнами?..
- Поволі, з задоволенням...
Смакуємо, діставши
До верхів'я гір долонями,
Присівши на притоптаний
Додолу шлях сріблястий.
Смакуємо, смакуючи
І смак простого щастя.
- Смакуємо і чаєм?..
-Та чому ж не смакувати,
Коли разом такий союз:
Ми й море... чи Карпати..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Капли росы на коже...
Очень приятные, солёно-свежи...
Ты вся пылала, до дрожи,
Вто́рив обратное, вдыхая реже.
Воздух хватала обрывками,
Сгустками слов его выдыхая...
Нет, недостаточно прыткими
Пальцы мои твои струны играли...
Капали капли повсюду,
Ритмы свои расставляя по тактам.
Нет, недостаточно блюдо
Было жарко́ к новой трапезе актов.
Были пробелы и в музыке,
И в обстановке, приборах, движениях.
В чём-то трико было узко,
В чём-то - обратное отображение.
Капли росы, наконец-то,
Снова совпали под ритмы мелодии.
Ты, снова чувствуя место,
Готова вкушать ароматы рапсодии,
Музыку манго, жасмина,
Тонкую грань раскалённого холода.
Снова мила и невинна,
Снова полна первобытного голода.
Капли росы на коже...
Очень приятные, свеже-солёные...
Ты вся пылала, до дрожи,
Реже вдыхая эфир раскалённый,
Воздух хватала обрывками,
Сгустками слов весь запас выдыхая...
Долгими - долгими пытками
Нашу мелодию струны играли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880525
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.06.2020
...Не зцілилась ніколи б...
Не зцілився б нізащо...
Затинався б у повені
Та заплутався б в хащах,
Засосало б у хижії
Болота та прогалини...
Не схотілось би й вижити -
Доповзти до галявини...
Не здійнявся б ніколи вже
Із крильми, що й затоплені.
Не здійнявся б, та Сонце лиш
Пройняло знову променем,
Зачепило, та барви всі
Оголило до надлишку, -
Лише теплії сни,
Лише спокій та затишок.
...Не зцілилась ніколи б,
Не зцілився б нізащо,
Але нашії сни -
То лиш нашії хащі,
Де лиш ми здатні вижити,
Де лиш царство незаймане.
Лише ти, лише я
З оберемком конвалії...
Не зціляйся ніколи -
Завжди будь біля ліків,
Адже кожному Сонцю
Треба теж Чоловіка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
Примарну хмаринку розвіяло хвилею спомину,
І тепло, так тепло відразу в душі знов зажевріло...
Та знову, сполохана, тиснулась в полум'я комину,
Згортаючи страхом та відчаєм ковдру із темряви.
Ти знову шукала свої неприховані сторони -
Не знала, що я був завжди лиш тобою просочений.
Боялась навіть відійти, розділивши нас порівну -
Вважала кохання на відстані злочином, збоченням...
Заснула... хмаринку розвіяло хвилею спомину,
І знову в душі запалало, мов сонечко істинне.
Кохання - воно ж, ніби промінь, влітає в віконечко,
Навіть коли світ розділяє нас шибкою відстаней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Зійшов лиш місяць в надвечір'ї заполоханім,
Зірки зібравши у хмаринки пухко й лагідно...
Нехай тебе, мала, затягне ніч безоднею,
Наснить чарівні казки, чи дівочі радощі.
Нехай сріблястий дивну пісню віє, радісну,
Із хутром сірим чарівних казок-туманностей,
У тиші потім стелить пухко, сонно, заздрісно
Свої вірші, пісні і... тишу знову вранності...
Заходить місяць, новим днем уже закоханий, -
Так заморився, мов світило перевершував...
Все ж світ зітхнув, сльозу зронив, як завжди, росами...
На жаль, не зливу, звісно, також і не першую...
Ще сяє місяць в надвечір'ї заполоханім,
Зірки розсипав - розіслав, мов просо ситами...
Нехай тобі, мала, насниться в тихім спокої
Пісок яскравий, вітер теплий, хвилі літнії,
Насниться мрія чарівна коралів россипом,
І ти в польоті, як пір'їнка невагомая.
Заходить місяць, так поволі, дивно, покотом,
А враність знову солов'єм співа знайомої...
Заходить місяць, новим днем уже закоханий, -
Так заморився, мов світило перевершував...
Все ж світ зітхнув, сльозу зронив, як завжди, росами...
На жаль, не зливу, звісно, також і не першую...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2020
...и, к сожаленью, мне уже идти...
А Вам, иль к счастью, иль к несчастью, -
Но Вам не быть со мною частью,
И нам, увы, не по пути...
Ведь я, как видите, меняюсь,
И, жаль, совсем не извиняюсь,
Ведь это - выбор только мой:
Мои слова, мои попытки...
Хоть для кого-то, может, пытки...
Но и у моря есть прибой...
Ведь я, как видите, Вода...
Как гладь её: тиха, спокойна,
И ссоры тихие, и войны...
Конечно, вовсе не всегда,
Ведь и в стакане грянет буря,
Когда в сторонке нервно курят
Все Ваши грозы и беда...
Всё верно... Это лишь Вода...
Я, к сожаленью, не артист...
Ведь не моё стелить Вам речи,
Когда другой бы Вам на плечи
Сложил весь опыт без реприз...
Я просто жил и буду жить
В своём, лишь мне известном, мире...
И лишь с Моей мне жечь на лире,
С которой мило так испить
Не только мёду, даже яду
Из чаши горькой до услады.
Ни слов не нужно, ни награды,
Лишь дайте мне не позабыть...
Уж, к сожаленью, мне идти...
Смывайте грим, снимайте маски
И уж живите без опаски,
Чтоб не сбиваться на пути.
Вам ещё много осознать
Придётся, ведь ещё не вечер
И Ваши дни и Ваши встречи,
Возможно смысла нет терять...
Вы попытайтесь лишь обнять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868511
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2020
Ковток повітря і ні грама більше...
Мені так треба всіх глибин дістатись,
Пірнути разом серед виру тиші,
Забутись та нестримано кохатись...
Ковток повітря досить для натхнення,
Ковток тебе та рідних ароматів.
Я запливу, незнаний достеменно,
І випірну, тобою я багатий.
Я випірну, дивуючись тій тиші,
Що вмить усе приємно полонила...
Ковток тебе хоча б, та трохи більше,
Мені було так треба задля сили!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Я тебя не найду...
Ведь давно я тебя уже создал
Среди тысячи звёзд,
Среди тысяч чужих, но улыбок...
Ту единственную Звезду,
Рядом меркнут с которой все звёзды,
Меркнут высеченные
Все планеты былых ошибок...
Я тебе не терял,
Видно так разошлись тропинки,
Чтобы снова в пути
Мы друг друга навечно опутали...
О тебе всё мечтал,
Закрываясь другими картинками
И от вихря безумного
Выставляя лишь грани из прутиков.
Я тебя не ищу,
Ведь, я знаю, нашёл уже отроду,
Завывая на степь
От тоски, от унынья, отчаянья...
Ты блуждала, гонимая
Пёстрыми красками города,
Я же плыл по судьбе,
Не насыщенный и неприкаянный...
Запирался в себе,
Запирал, пока плыл, все желания...
Ты же верила лишь
Только в то, что смогла видеть около...
Ни земли, ни небес,
Только наши с тобою признания,
Наша быль, наша правда,
Навеки окутана коконом...
Я тебя не найду...
Ведь давно я тебя уже создал
Среди тысячи звёзд,
Среди тысяч чужих, лишь улыбок,
Ту единственную Звезду,
Чей лишь свет для меня только роздан...
В многоцветии роз,
Мир не кажется столько уж зыбок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867899
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2020
...Дай мне возможность лишь любить,
Как все закаты и рассветы,
И никогда не позабыть,
Что мы одни на свете этом
Живём, как воздухом дыша
Друг другом, вечность наслаждаясь...
Живём, друг в друге, не спеша,
Всю жизнь от края и до края.
Дай мне возможность лишь любить
Тебя, как будто мы бессмертны...
Как будто можно позабыть
Тот парусник на встречу ветру,
Стихии бури и огня
В своём слияньи сумасшедшем...
Без нас, ведь нет тебя, меня, -
Всего лишь призраки безгрешные,
Всего лишь жизнь и полуболь,
Как пыль, сквозь пальцы протекает...
Забудь, коль сможешь, нас с тобой,
А если нет - забудь про тайны...
Дай мне возможность не терять,
Кусочки сердца вырывая...
Я лишь хочу тебя обнять...
И лишь - от края и до края...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867273
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2020
Мне кажется, я склонен к диалогу с тишиной,
Мне кажется, ко мне и тишина всё так же склонна...
Я не из тех, кто бросился на мельницы с войной,
Но и не тот, кто вовсе не приемлет эти войны.
Я не из тех, кто будет ваши вычурные стили
Воспринимать за кисти неизвестных мастеров...
Я не из тех... Но вижу, на высоте Вы были,
И, если не насыщусь, воспринимать готов...
Готов Вас повторить во всех движениях и фразах...
Возможно не сейчас... Возможно не всё сразу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866924
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2020
...Волки снова у стен, не бойся -
Это души родных до боли.
Я с тобой, уже успокойся -
Буду ангелом, только на воле.
Буду крепкой тебе стеною,
Лишь бы ты мне была тылом,
И всегда, слышишь, лишь со мною,
Только я и лишь ты, милая.
Рука об руку будет мало,
Серце в серце - уж как-то лучше.
Не волков бойся, а шакалов -
Со спины криком режут уши,
Выедают пока отвернёмся,
Забираясь так нагло, под сердце...
Я с тобой, ты и их не бойся.
Ты всегда можешь рядом согреться.
Дай мне руку свою тоже,
Чтоб опять не терялась в тумане.
Нам не нужно ничто больше,
Ведь и волки теперь с нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865412
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2020
Хто знає, той підтримає,
Хто має - відчуває.
Щасливий жити з вірою,
Що рідність та буває.
Щасливий поряд з світлими
Людьми, які закохують,
Відкритістю та щирістю
Своєю перехоплюють.
Щасливий, що існують, все ж,
Такії ж божевільнії,
В яких також немає меж
Життю радіти спільно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
І знову ти у світі... Світі іншому - Фантазії...
І я у світі тім, але фантазії різняться...
Тебе чомусь манять лише сапфіри із топазами,
Мене ж - живе життя... лише життя з своїми танцями...
Ти бавишся із часом, часом створюєш ілюзії,
Але себе не бачила ніколи навіть поряд...
Ти бавишся зі світом, я - із давньою, та Музою.
Обидва боїмось назустріч кинути і погляд...
Бо знову ти у світі... Світі іншому - Фантазії...
І я у світі тім, проте чекати остогидло...
Тебе чомусь манять лише сапфіри із топазами,
Мене ж - Живе життя... без меж, без страхів і зі світлом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
-Поговорим?
- Поговорим...
- Ты снова с ним теряешь своё время?
- Я снова с ним... Да-да... Я снова с Ним...
Возможно с Ним - мои, всего, Мгновения...
Я снова с Ним теряюсь в Тишине,
И рву, и разрываю междометия,
Когда я - в Нём, а Он когда во Мне,
Ведь я - счастливее из всех на свете...
- Ты ведь ушла?..
- Да... ведь и Он ушёл...
Ушёл, захлопнув напоследок дверью...
- Ну, результат..?
- Обоим хорошо... Ведь в это, странно,
Но никто и не поверил...
- Ведь Ты - одна..?
- Одна... Ну как сказать...
Одна, пока мне моё Счастье не вернется...-
...Сказала, тоскно посмотрев в кровать...
И дверь немножко приоткрыв... для солнца...
...
- Поговорим?..
- Чего ж не говорить... Ведь разговорам мысли не помеха...
- Разве ж не были..? Почему ж не быть?..
- Возможно в мыслях не сошлись... Приехали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864720
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2020
...і навіть море хвилювалось, ніби вперше,
Коли виходила до нього наодинці...
Пісок зашарівся, торкаючись до тіла,
І розстелився без свідомості у ніг...
Сніги стікали із високих гір навершя,
Щоби наповнити води по самі вінця,
А сонце в очі, навіженеє, світило,
Якби не чорних окулярів оберіг...
І знову море хвилювалось, ніби вперше,
До твоїх ніг блідих торкаючись несміло
І, як навмисне, поглинало твоє тіло,
Водночас хвилями штовхаючи на сушу...
Підступний вітер несподівано завершив -
Зненацька бризками тебе усю залило
І ти сама вже якнайшвидше захотіла
Пірнути в прохолоду, все забувши...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Я боюсь утонуть в тебе... снова...
Не умею любить половинно...
Утонуть, словно в негу закован,
Не "для всех", как ты любишь, картинно,
Умирая лишь по миллиметру -
Погружаясь в тебя без опаски...
Погружаясь, с потоками ветра
И тебя вновь затягивать ласкою...
Я боюсь утонуть в тебе снова:
Я боюсь утонуть... а напрасно?..
Мы, в который раз, будем готовы
Погрузиться, вкушая опасность
Оказавшись внутри быть счастливыми
И спиралью не выйти наружу
На который зигзаг непредвиденный...
Я боюсь утонуть в тебе, слушай...
Я боюсь утонув в тебе снова,
Не услышанным быть, как обычно...
Я боюсь не услышать ни слова,
Утопая в тебе... так привычно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864418
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2020
А за вікном зима негадано,
Як і в душі - моро́зно й сиво...
Лиш вірний кіт теплом порадує,
Живим теплом, з теплом коми́ну...
Мов відчуває кожну шпа́рину
У тілі скошенім з душею...
Черпає ласку нероздарену,
Муркоче - залоскоче нею:
Зшиває ауру розтріпану,
Шматами що вже покосилась...
Ще ж нещодавно було зіткано...
Ще ж нещодавно і не снилось...
Ба - за вікном, як сич, хуртелиця,
Звіриться, виє - завиває...
І сніг, як цукор, ззовні стелиться,
Доки не спробуєш - не взнаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020
...тебе хочу я просто кохати...
Бо ж себе вже знайшов, я це знаю...
Вранці - лиш споглядати - чекати
Й розбудити із кавою й чаєм,
Кожну ніч, щодоби випивати,
Напиватись тобою до краю,
Божеволіти, впевнено знати,
Шаленієм взаємно й кохаєм...
...тебе хочу я просто любити
І дітей наших, схожих на тебе.
Вами дихати, бути та жити
В тому спокої... поряд із небом,
До зірок вечорами торкатись,
Зариваючись в твоє волосся,
І, нарешті, відчути та знати,
Що це вкотре не лише здалося...
Хочу спокою, злагоди, тиші
І тебе за своєю спиною...
Я - у бій, ну а ти мені, лише,
Щоб услід подавала набої,
Загортала у радість надію,
Забезпечила ніжністю щиро...
Щоб лише побула мені Мрією,
Я ж - твоїм наднадійнішим Миром.
Тебе хочу я просто з собою
У життя, як основу, забрати.
Щоб у злагоді, просто без бою,
Бути вірними, просто кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020
В глазах твоих нуждаюсь... Нет, не лгу...
Они ведь - две судьбы моей отметины,
Они, как маяки, которым я - в долгу,
Ведь им благодаря с тобой мы встретились...
В улыбке растворился бы ещё,
В той нежной, для других не примечательной,
Ведь мы одни лишь знали, часам теряя счёт,
Что значит друг для друга - не растратиться...
Теряю разум, словно невпопад
Растрачивая смысл на сумасшествие.
Нуждаемся взаимно, нуждаться был бы рад
Всю жизнь свою с тобой в обнимку шествовать...
В глазах твоих нуждаюсь... как всегда...
Уж раз взглянул - и в омутах растаяли
Все мысли, все желания, года,
И волю всю, как олово, расплавили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864058
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2020
...І не осінь одна так кидалася листям,
І не осінь одна розкидалася барвами....
Червоніли з тобою, неначе намисто,
Потьмяніли, змиваючи світло і фарби ми...
І не сніг застеляв нам написані аркуші,-
Нам достатньо було не писати й не бачитись.
Ззовні світ умиляв, а нутру було байдуже -
Проживати-бо звикли, а зовсім не бавитись..
Не зима за вікном - просто вітром навіяло,-
Те, що бу́ло в душі лише ззовні насипало.
Лиш недавно пішли, та вже з пасмами сивими,
Із туманним чолом, але ж все ми отримали...
Та ж не осінь одна розкидається листям,
Адже ще ж не усі в електронному світі...
У комині горять гарно строфи барвисті,
А неписані - роєм нагадують літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020