| Сторінки (4/325): | « | 1 2 3 4 | » |
...і лише постать у вікні...
І дише в шибку, щось малює...
І лиш душею - у вогні
З морозом, пасмами, лютує
На себе, долю, дивний стан,
Коли із ним... коли без нього...
Вже непотрібен старий крам,
А лиш тепло обіймів то́го,
Його слова, його думки,
Що не дослухала, як завжди,
Гарячий жар його руки
Та подих - ніжний, до мурашок...
Вже непотрібні ті слова -
Летіли, зайві, ненароком...
Тепер навколо лиш моква
І хлюпіт... хлюпіт з кожним кроком...
Туман прони́зав увесь світ,
Не знала - плакати?.. сміятись?...
Чекала кожного "Привіт",
Щоб знову сумно відвертатись,
Листи чекала... і вже ні...
Бо загубилась десь у світі,
Щоб він писав... та уві сні
Тобі наснив свої "Привіти",
І ти, радіючи в думках,
Щоб знову сумно відверталась...
Мороз... і сонце... радість... страх...
А ж лише з цим ти вже лишалась,
Бо... непотрібні ті слова
Колись летіли... ненароком...
Тепер... лиш шибка спотіва -
Малює серце... рік за роком...
...
..і лише постать у вікні...
І дише в шибку, щось малює...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2025
На жаль... добро - не ва́ртує...
На жаль, ми - стислі жартами...
На жаль, ми - не почуті...
Шкода, ми - не розкуті...
Якби ж... думки - загалу...
Якби ж всі - нелегали
У світі, поки стануть
Відверті, й собі манять...
На жаль, ми ще у пеклі
Своїх бажань та смерті,
Своїх завчасних бачень,
Незважно на призначення..
На жаль, ми - не почуті!
Шкода, бо вже - забуті
В житті, що не кінчалось,
Допоки це не сталось,
Що вже добро - не вартує...
На жаль, ми - стислі жартами...
На жаль, ми - не почуті...
Шкода, ми - не розкуті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025
...Збагнули, що любили, та запізно...
Він - доживав, вона - лиш почала.
Але обоє свої ночі слізно
Проводили, чекаючи дива...
Обоє у зустрічному обличчі,
У кожнім русі, протягом життя
Ловили, що роками стало звичним...
Все те, що викликало каяття
Та сум... Та щем в душі... Будило пам'ять...
Що викликало радість із глибин,
Коли торкались ніжними вустами,
Вивчаючи все тіло, але з тим
Все знаючи на ньому краще свого...
Пізніше - захотілося нового...
І він пішов... І знов вона пішла...
І знову десь чекають на дива...
09.01.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025
Шовком павутиння ніжністю залило...
Си'роти стенають, щоби відпустили,
Хвилі насолоди - вже німіють руки,
Простирадла - долі... Наслідки розлуки...
Усе зайве - долі, лише ми в судомах...
Чарівні проміння з тінями удома
Мерехтять у танці, й постаті щасливі -
Голі, як вигнанці, ніжні та красиві...
Відблиски на шкірі, відблиски навколо...
Шепотом та зойками окреслене вже коло,
Ніби у шаманів із обрядами посвяти...
Жарко, ніби в пеклі зачарованого свята...
Стисли, мов востаннє, втислись, як єдині...
Не впізнати тіл туману... постатей... години...
Все, як круговертю: масно... дивно... смачно...
Боязко порушити це диво необачно...
Ніжно, ніби промінь, водночас пристрасно...
Тіла та долоні лиш повторюють завчасно
Рухи задоволень, сполохи яскраві...
Ти - моє відлуння поштовхів ласкавих...
Міцно, як єдині, у обіймах снули...
Чарівні в любові... Для усіх - забулі...
Ніжністю покриті, ніби павутинням,
Щирістю відкриті, із душі проміння
Між собою тішить, пестить, зігріває...
Чарівні відлуння... разом...та кохають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025
Побудь для мене пряною,
Побудь від мене п'яною,
А я - покажу витримку
З міцним смаком кохання....
Побудь зі мною ружою,
Закоханою, дружньою,
А я в промінні місячнім
Здійсню твоє бажання,
Захоплю мрійним поштовхом
На цю перину ніжності,
Розбурхаю я дотиком
Твої різноманітності...
У погляді - еротика,
На дотик - ти екзотика,
Із пряним ароматом
Зачарованої дійсності.
Побудь для мене якорем
У хвилях несвідомого.
Забудемо про потім та
Про те, що було до того:
Як ми зустілись поглядом,
Як світ змінився вихорем, -
Тобою, пряним напоєм,
Та мною, трохи винного.
Захопиш смаком пристрасним,
Зріваючи всі зайвості,
Зруйнуєш всі думки разом,
Все затопивши радістю...
У погляді - еротика,
На дотик - ти екзотика,
Із пряним ароматом
Затамованої шалості.
Побудь для мене п'яною,
Побудь від мене пряною,
А я - покажу витримку
З міцним смаком кохання....
Побудь зі мною ружою,
Закоханою, дружньою,
А я в промінні місячнім
Здійсню твої бажання...
Забудься насолодою,
Між пристрастю та вродою,
Забудемось на мить... чи все
Життя, та будем Згодою,
Коханням, Міццю, Силою,
Закоханими милими...
І років через сотню -
Поряд, хилими могилами...
Побудь для мене пряною,
Побудь від мене п'яною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
Наші погляди суміжні, але...
Ти - ще квітка, а мені - сто років...
І в очах обох чатує ніжність,
На заваді - кілометри кроків,
На заваді пів-життя від тіней,
Пів століття, або прірва часу...
Ми милуємося цим, осіннім...
І захоплює усе, й одразу...
Видихаємо одне повітря,
Споглядаємо на світ відверто...
Почуття - синхронні сателіти,
Відчуття - можливо, завтра вмерти,
Та любити з-поміж перепони,
Незважаючи на вік та розсуд...
У любові лиш одні закони -
Або поряд, або бити посуд...
Наші погляди ніким не зримі,
Ми - комахи у життя безладді,
Ми живемо лиш у павутині,
Куди самі покладем принаду.
Ми - творці, а також руйнування
Своїх ласощів, щодення, долі...
Ми - заручники свого кохання,
Але й власники своєї волі...
Наші погляди суміжні, але...
Ти - зростаєш, але я вже сивий...
І в очах обох чатує ніжність,
На заваді лиш життя безсиле...
На заваді все життя без тебе...
Пів століття, або прірва часу...
Ми милуємось осіннім небом...
І захоплює усе, й одразу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
Нас ночі ніжності й тепла
Так ваблять у чарівне коло...
Ти знову поряд! Ти була
В моїх обіймах, як ніколи,
Такою Пристрастю!. Ти - Жар!
Спалила вщент мене, до краю...
Така любов для мене - Дар!
В шаленій пристрасті згоряю
Й тебе спалю щоразу так,
Та виснажу тебе цілком, до спраги,
Щоб до тремтіння у руках,
Щоб ти скорилась від наснаги...
... знов ночі ніжності й тепла
Так ваблять у чарівне коло...
Така ти лагідна була...
Ми знов кохались, як ніколи!..
2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
Чому весь світ здригається від плачу,
Чому весь світ здригається від війн?
Відколи кожен п'ятий є палачем
Для решти людства? ...кожен третій син..?
Катують та вбивають за свободу,
За іншу віру, мову та життя,
За "кров Землі", за золоту породу,
Не маючи ні краплі каяття...
І матінка-Земля все більше шрамів
Отримує від нас, своїх дітей...
Від лихоманки вибухів, від кранів,
Загвинчених в артерії... як цей
Ненависний комар чи кліщ на тілі...
Але ж мільярди нас, як комашні,
Що тіло все її заполонили...
Нехай би просто... жити... Але ж ні...
Все точимо, бездарно та незграбно...
Все нищимо, неначе у пітьмі...
Неначе ми самі`... Ніби останні,
Що вижили... Немов сліпі в вогні,
Тепло відчувши грітись захотіли...
Палаємо!.. Палаємо вже й ми...
Може й останній сморід запустили?
Може й не буде літа?.. чи зими?..
Може востаннє рідних зустрічали...
Може востаннє вірили, кохали..?
Востаннє воду брали з джерела,
Востаннє усмішці раділи дочки, сина...
Або ж остання в світі родиться дитина...
Останній промінь сонця та тепла
Упав на ще зеленую долину,
Де парубок, закоханий в дівчину,
Побачив, та... згорів уже дотла...
Палаємо... Бо розуму немає...
Нам би тепер прожити, поки є...
Поки життя своє ще догоряє,
Поки каміння, золото своє..!
Дарма - майбутнє... та дарма - природа...
Дарма, що не побачимо вже роду...
...Нас скине Світ... Нас скине, як ми є,
У золоті, сапфірах, чи ми голі...
Земля нас, Матінка, закине долі...
Заллє, закине...
Кожного зіллє’...
Вона прокинулась! Уже чатує!..
То хвилею закине та зруйнує,
То зливою по вінця залива...
...Та з вуст людей одні лише слова,
Що "лише шторм", чи то - "лише негода"...
Та ні!.. То збунтувалася природа...
Та ні... То - наслідки, але сто літ - за два...
Ви зважте, людство! Нумо, схаменіться!
Бо-ж ви - комахи... вірус, що плодиться
Та пожирає все, що ожива...
Планета виживе, не ті ще "динозаври",
Та жаль міняти мозок знов на зябра...
На жаль, "Планету збережем!" - лише слова...
2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025
Давай я з тобою побуду на відстані - поряд...
Триматиму руки у серця, зігрію, як можу,
Впіймаю, зненацька, твій ніжний закоханий погляд,
Шепочу на вушко шаленості, ніжно, до дрожі...
Щоб все пройняло до мурах, запалало, зігріло,
Щоб віра в майбутнє з'явилась, зажевріла знову...
Давай я побуду з тобою, допоки ще злива,
Або наспіваю на вушко свою колискову...
Давай я з тобою побуду хоч подумки поряд,
Триматимусь поруч із серцем, допоки дрімаєш,
Згадаю, як завжди, твій ніжний закоханий погляд,
А вранці розкажеш мені, як ти сильно кохаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
Залитий оксамитом цнотливого проміння
Весь ліс перекликався, дивуючись всім барвам,
Що маревом осіннім в вуалі павутиння
Горіли-прогорали під надлишками фарби.
Палітру всю зібравши теплі подихи малюю,
Поки не позтирала снігова зимова гумка,
Слідів, як наостанок листя сонечко цілує...
Всі барви закарбую від такого поцілунку!
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025
Мабу́ть я зрозумів тебе,
Зізна́ння не чекавши...
Ти хочеш бути вільною,
Лишаючи в полоні.
Ти хочеш володіти,
Захопити, заховавши
Все те, що хоче дихати,
У стиснутій долоні.
Ти хочеш не давати,
Бо, можливо, звикла брати
Наосліп, навмання,
До найостанніших емоцій?..
Можливо навіть більше -
Ти звикла не кохати,
Чекаючи до себе
Його́ чарівних порцій?..
Ти знаєш, я ціную
І люблю понад безмежжя...
Ти знаєш, бо такі були́
У нас з тобою долі.
Нам треба лиш удвох
Попрацювати над мереживом
Взаємного кохання -
Не любовної неволі.
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025
І знову світла в нас немає...
А десь немає вже життя...
Когось від розпачу ламає,
Когось від злого каяття,
Що не сказав останнє слово,
Не обійняв, коли пішов...
Що перервав її розмову,
Чи що востаннє без розмов...
Що не забрав дитину вчасно,
а вибирав панно сучасне,
Чи на роботі клятій знов,
Немов востаннє...
А тут - кров...
А тут - жахіття!.. Знов приліт...
Немає пів-будинку... Дід
Якийсь вже мовчки, лиш хрипить...
Бліда, мов смерть, сім'я стоїть
Та видивляються в пітьмі,
Кого виносять... Всі німі...
Вже з розпачу немає сил,
Лише надія... лише пил,
Що ще здіймався де-не-де...
Ось рятувальник знов іде,
І всі, мов змовившись, за ним...
Чи ще хто є?..
Ні, лише дим...
Швидка вивозить раз за раз...
TV вже кажуть без прикрас:
Русня приносить лише смерті!..
Лиш душі, стіни лиш обдерті,
Лиш горе в сім'ї, лють у душі!
Це лиш шматок гнилої суші
Із божевільним їх народом,
Якому в пекло лише сходи!..
І знову світла в нас немає...
А десь немає вже життя...
Когось від розпачу ламає,
Когось від злого каяття,
Що не сказав останнє слово,
Не обійняв, коли пішов...
А як прийшов - вже не знайшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Я збережу свою обітницю мовчання,
Щоб навіть пошепки балансу не порушити,
Від того - пів-останнього бажання
В обійми загорнути, аж до хрускіту,
Щоб не зірвати голос, надріваючи
В останнім слові перепони, стіни, відстані...
Не можу жити, твоїх рук не відчуваючи...
Не можу чути я нічого окрім істини...
Я збережу свою обітницю до старості,
Можливо, - дам тобі свободу вільно мислити...
Мені однак тепер не буде більше радості
Що-небудь слухати від тебе, окрім істини...
Не можу чути я очей твоїх волаючих,
Водночас слухати, як гарно все та весело...
Любіть десницю, мертву плоть та відтинаючу,
Плекайте те, що залишається не знесене, -
Мабуть живе... Мабуть ще жевріє надією,
Що Дар не втрачено Кохання, може й вистоїм...
Я збережу свою обітницю над силою,
Бо вже не зможу чути слова, окрім істини...
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
І доходив він стомлено кроками,
Лиш поволі, ніч за ніччю...
А життя все шмагало уроками,
Сумом долі, але вічно...
Загортались від сорому й відчаю
Дивні квіти, полохливі,
Поливали їх роси одвічнії,
Як сльозою... оросили...
Просувався, ледь зрушивши з оберту,
Та вертався... у минуле.
Кожен крок знову здійснював помилку,
Лиш згадавши... все забуле,
Шаленів від огиди та відчаю,
Променів від тепла та від вічної,
Окрилявся... марнів та дотичною
Знову падав у бруд... Полоснуло...
Полоснуло життя, як осокою,
До усмішки, через сльози.
Солоніли вже рани глибокії,
Хрускотіли... на морозі,
Забивались іржою прадавньою,
Відкривались із Божою манною,
Та скінчились, зненацька, останнії,
Залишивши... лише грози...
І ходив колись стомлено кроками,
Лиш поволі, ніч за ніччю...
А життя все шмагало уроками,
Сумом долі... ба', не вічно...
Загортались від сорому й відчаю
Дивні квіти, полохливі,
Поливали знов роси одвічнії,
Як сльозою... оросили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025
Вранці сонні.. чай та кава.
Прокидаєшся цікава…
Намащу я бутерброди,
Знов не знайдемо наш одяг.
Душ і фен, мій – телевізор…
Ранок – це пора сюрпризів.
Ванну хтось зайняв відразу!
(Загризу, Моя…Прекрасна)
Всі ми «сови», якщо спати,
«Жайворонки», як літати...
Вранці рано (чи то пізно)
Вимикаєм телевізор...
Вечір тягнеться до ночі,
Чи до ранку, якщо хочеш…
Інтернети та планшети...
Від шести у нас дієти…
Чи ми спали, чи на потім,
Та деремо знову рота.
Ось світанок, тут і сон...
Знову будить телефон!..
Роздираємо все рота…
Пів-на-восьму! На роботу!!!
…Знову вранці кава… кава…
Я цікавий, ти цікава...
Ледве з ліжка –знов відразу
Навмання до унітазу…)
Ти біжиш, я чимчикую,
Бо по голосу вже чую –
Ти завжди у мене перша…
Навмання.. (ну як саперша!
Одне око напівсонне,
Друге, ніби від безсоння
Чи закрите, чи в тумані…)
До дверей – ти знову в ванній…
Я ж – у ліжко… сон дивитись…
Ранок – то ж пора сюрпризів…
Ти збиралась на роботу,
Але ж сьодні вже субота!..
Ти знімаєш сукню модну,
Знову просишся під ковдру.
Не пускаю – кривиш рот…
«Мила, тут у нас дрес-код!
Всю білизну, навіть «боді»,
Залишаємо на вході
Та завдаток на рахунок –
Ніжний в губи поцілунок…»
Ну, тоді вже буде добре –
Залізай хутчіш під ковдру…
Нижче… нижче… Грійся там.
Das ist gut!!! Шерше ля фам...)))
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025
Руки, ніби, ледве теплі,
Мрії-думки шаленіють,
А душа моя самотня
Вже від туги зеленіє...
Хоче ближче, ніж до тіла...
Хоче щось... понадземного...
Спати?.. Може, та з тією,
Що розрадила до того...
До того, як загубився,
Мрії свої майже втілив ...
Загубився у дрімотній
Незалежній самоті я...
Гарно?.. Гарно... Тільки поряд
Десь присутня і тривога:
Де ж дрімає на самоті
Та, що на кінці дороги..?
Яку пестив нещодавно,
Ту, що пестив без упину,
Поки вже застукав ранок
У розпеченії спини...
...Завжди "треба"...
...не спинити
Мить життя, якби й хотілось...
...Знов хотів би зрозуміти,
Як це - ближче, ніж до тіла...
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025
Ти - наша нова ера, екватор насолоди...
Я зачиняю двері та прагну лиш до вроди,
У патоку бажання, у похоті тумани,
Моя кривава леді, без чар та без омани.
Ти - інший мій світогляд і демон переможний.
Чарує навіть погляд, навіяння спроможний,
Чарує і дурманом, і станом тіло пружнє.
Моя чарівна відьма і чари твої дружні...
Тривалії тумани, безумні твої рухи...
Ми вже взаємно п'яні від пекла та розрухи,
Та знову ми творці, - щось неймовірне, миле
Від нашої жаги, від похоті та сили...
Ти - лише інший світ, затьмарений роками,
Яскравим джерелом у сполохах між нами
Зажевріла новим вогнем та різнобарв'ям.
З'явився новий сенс: залив яскраві фарби,
Залився всім живим, та лиш злегка багряним...
І знову ожила, заплутана в тумани,
З'явився новий блиск, що аж пашіє жаром,
Закоханих очей... І серця знов удари...
Ти - наша нова ера, екватор насолоди...
Я зачиняю двері та прагну лиш до вроди,
У патоку бажання, у похоті тумани,
Моя безумна леді, без чар та без омани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2025
Теплі краплі на паркеті ..
Дощ осінній, чи сум душі..?
Досить рано... Стиль сюжету -
Свіжі рани, бліді вірші
Не потрібні рокам та зорям,
Руйнівні, ніби хвилі моря,
Та сумні у воді прозорій,
У тиші'...
Жар багаття, моє сприйняття:
Подих, сполох та круговерть.
Як латаття живе прокляття -
Застеляє в один момент:
Все минуле, забуте знову,
Зорепадів мовча'зну змову,
Квітів подихів кольорові
Вщент...
Теплі краплі на паркеті ..
Дощ осінній, чи сум душі..?
Досить рано... Стиль сюжету -
Свіжі рани, бліді вірші
Не потрібні рокам та зорям,
Руйнівні, ніби хвилі моря,
Та сумні у воді прозорій,
У тиші'...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050714
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2025
І у душі вогонь, і у очах вогонь.
Зібрала все тепло на лінії долонь,
Зібрала всю жагу в обійми золоті...
Кохання вже не те, і почуття не ті...
Як не тамуй печаль, а очі видають.
Ти міряла вуаль, не знаючи про суть,
Що змінюється світ, не зміниться лиш він -
Для тебе, ніби цвіт, останній і один.
Як не тамуй в очах - змінити не могла...
Такий же вільний птах, і клітей не сприймав,
Такий же, ніби жар, а інколи - вода...
Змінилися літа, незмінна лиш хода.
В душі також вогонь, і у очах вогонь.
Збирав також тепло на лінії долонь,
Збирав усю жагу, обіймами віддав,
Коханням... Але кліть... піднявся та зламав,
Зневаги ж-бо тенета не подобаються всім...
Для тебе, ніби цвіт, останній... і за ним,
Як не тамуй в очах - злетіти не могла...
Змінились лиш літа, незмінною ж була.
І у душі вогонь, і у очах вогонь.
Зібрала все тепло на лінії долонь,
Зібрала всю жагу в обійми золоті...
Кохання вже не те, а почуття - пусті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2025
А давай закриємо фіранки,
А давай забудемо про Всесвіт!
Тільки ми від зараз і до ранку,
Ти і я, та в тиші лиш два серця.
А давай тебе я зацілую,
Аж допоки зойки стануть тихші,
А заснеш - тебе я намалюю:
Уві сні ти зараз наймиліша.
А давай забудемо про море,
А пірнемо у тіла взаємно!
Ти - водою, плескітом прозорим,
Огорнеш ласкаво так, приємно,
Я - стрімким бурхливим водоспадом
Увіллюсь, збираючи краплини.
І не буде кращої принади,
Ніж емоцій, відчуттів лавини.
І, як завжди, голос твій чарівний
До мурах на тілі пробирає.
Із тобою почуваюсь дивно -
Як вода зсередини палає.
Увіллюсь у тебе обережно,
Зачерпну собою, ніби вихор.
Закохаю ніжно та безмежно,
Заспокою лагідно та тихо,
Обійму, неначе кришталеву,
І заснем у лагідних обіймах.
Залюбки, епічно, променево,
Ми влаштуємо щоночі війни:
Як завжди закриємо фіранки,
Як завжди забудемо про Всесвіт.
Тільки ми від зараз і до ранку,
Ти і я, та в тиші лиш два серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2025
Залитий оксамитом цнотливого проміння
Весь ліс перекликався, дивуючись всім барвам,
Що маревом осіннім в вуалі павутиння
Горіли-прогорали під надлишками фарби.
Палітру всю зібравши теплі подихи малюю,
Поки не позтирала снігова зимова гумка,
Слідів, як наостанок листя сонечко цілує...
Всі барви закарбую від такого поцілунку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
Ззовні - сто твоїх випадів,
Та я - море прилежності:
Не зважаю на викиди
Почуттів незалежності,
Не зважаю на зойки, що
Запізнились у досталі...
Я вже - сталь із горновища,
Неразово, у просторі
Маслянистого зарева
Дивних пут загартована...
Ти - жага мого марева,
Так оманливо скована,
Неймовірна безмежністю,
Та крихка протилежністю...
Неймовірна... та дивна,
Лиш своєю бентежністю...
То було... лише спогади,
Що потанули прикрістю...
Загартовані часом,
Загартовані милістю...
Затамований подих
В затамованій силі...
Зачерпаю я спо'вна,
Ніби прах із могили:
Геть забуті забави -
Геть забуті прокльони...
Чи заради Ви слави
Підняли своє лоно,
Підняли своє его
Та й супроти живого...
Карбував я навіки
Кожне мовлене слово...
...
Та тепер.. твої випади -
Лише море прилежності...
Не зважаю на викиди,
Я - лиш пік незалежності,
Не зважаю на зойки, що
Спізнились у просторі...
Я вже - сталь із горновища,
Неразово, у просторі...
...
Лише час в своїм прагненні
Не спиняється, вражено...
Чи безмежно нестриманий...
Чи безмежно ображений...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2025
Згасає день, і теплий бриз розвіяв всі тривоги...
І вже затихли цвіркуни, - згадали тиші смак,
Зникає спека, залишивши всі свої дороги
У вільний сон людей війни, та всіх її ознак,
Зникають вибухи на тлі пустих.. поодиноких...
Зникає світло у повітрі - від "салютів" блиск...
Згасає день...
Можливо десь завадять вам тривоги?..
Радійте, що не довелось вам оцінити тиск ракет "пісень",
Повітря того вибуху, незнаного ще досі,
Та пекло незбагненне всіх розпечених скалок,
Руїни стін, життів, кохань... приреченостей постіль...
Що ви не чули в пеклі цей жахливий рій думок:
Волання тої матері над тільцем немовляти...
Весь розпач той Вселенський... відчай, крик батька солдата,
Що вперше, лиш дізнався... вів родину у життя...
Так думав він... Але... чиє це каяття?!...
Байдужжя тих, хто так плекав зневагу в часі,
Хто руйнував та нищив волю у зневазі
Свідомих, люд, що вибрали життя
Замість гнилого... пліснявілого... кайданок...
І вибирали між окопів... танок...
Комусь останній... Танок смерті та життя...
Радійте, коли вдягнені та ситі,
Що маєте можливість порадіти,
Коли дитя сміється біля вас...
Коли війна для вас - то десь... далеко...
Коли ще повертаються лелеки,
І є куди...
Радійте, що ввесь час
На варті безліч років наша Сила...
Радійте, що не ви зараз в могилах...
Сумуйте, що хлоп'ята... замість вас...
.....
Згасає день... Знов теплий бриз розвіяв всі тривоги...
І знов затихли цвіркуни, - згадали тиші смак...
Покине спека, залишивши всі свої дороги
У вільний сон людей війни, та всіх її ознак...
А десь на варті все чатують соколята:
Брати, сини та найвродливіші дівчата,
Щитами вкривши місяць, зорі й тиху ніч...
Шануйте тишу... та красу таких облич...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2025
Чув, сніжинки так падали радісно,
Загортаючись пухко, по парам...
Вечоріло. Було майже заздрісно,
Що до слів так пасує гітара,
Та немає ні щастя, ні музики -
Лише тиша гнітучая й вітер.
Заблукав у тепло ковдри... з Музою...
Й по-домашньо-розтягнутий світер.
Краще б краплі дощу, ніби молотом,
Забивали б думки в підвіконня...
Краще б, ніж підборіддя наколоте
Та надколоте серце в долонях...
2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2025
Лише в морі обожнюєш сушу...
Лиш при вітрі бажаєш ти тишу...
Закортить вже загублені душі,
Кам'янілість прадавню порушить,
Забажаєш з кінця починати
Те, що краєм тоді не здавалось...
Забажаєш, як вранці, кохати,
Коли вечір на віки навалить
Все: і сукні, вбрання із намистом,
І оркестр наджиттєвих мелодій,
І сукно на столі, ледь не чисте
Від життєвих історій-пародій,
Всі розмови, думки та підозри...
Ледь живий та глибоко прозорий
Гине мозок у лютім морозі,
Кам'янілістю сам ледь не хворий...
Лише в морі обожнюєш сушу...
Лиш під галас бажаєш ти тиші...
Скам'янілістю визнатись мушу -
Скам'янілим пишу лише вірші...
2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2025
Журавлі прилетіли із синьої далі...
Пам'ятаєш..?
Мої перші вірші, ніби перші скрижалі...
не знаєш..?
Ти незламна була, я - нестримний, мов вітер...
То дурість?..
Ти - чарівна мала, я, можливо, п'янкий...
Зараз - хмурість...
Перші ластівки в'ють на дахах
та під стріхами змову,
Бо весна вже вступила в права
через край, веселково.
Бо і ми, як тоді, знову беззастережні
та милі,
Бо зріває знов дах, дозріває,
чи й визріла сила...
Знов весна, як тоді, прокотилась -
розбризкала чари.
Іще більше питань та ще більше,
ніж тиші, втручання.
Ми згоряємо вдвох, не поклавши
ніщо на багаття.
Що то? Знову весна,
чи чиїсь жартівливі прокляття?..
Журавлі прилетіли, зібравши
на ганку намисто...
Зачаруєш - нехай, якщо ні -
то нехай буде й чисто...
Чистота - то не жаль, то - ніщо
замість розчарування,
Головне - не згорить разом з нами
і наше кохання.
Перші ластівки в'ють на дахах
та під стріхами змову,
Бо весна вже вступила в права
через край, веселково...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025
Ти - та сама!.. Ти той Янгол,
Що сліди свої залишив...
Ти - та сама... Ти - коріння,
Що поволі оплело
Та вживляло в нас кохання,
Як цукровим соком вишню...
Чарувала, мов пташине
Біле, янгільське крило.
Щебетала, ніби пташка
Навесні радіє сонцю,
Замовляла, лише серце
Відкликалось в унісон.
Ніби знала, що так важко
Промінь втримати віконцем,
Ніби знала, що озветься...
Що майбутнє, ніби сон,
Заворожить, зачаклує
Наші долі зав'язавши
У міцний єдиний вузол
Із кохання та тепла.
Ніжний Янгол, ти лікуєш
Душу, навіть руку взявши.
Ти той Янгол, ти - та Муза,
Що омріяна була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025
А кава... Знаєш, це - як особисте...
Як теплий вітер, як Святий Грааль...
Коли сідаєш у розлоге крісло,
І накидаєш на весь світ вуаль,
І губишся у світі ароматів,
Не пам'ятаючи ні слів, ні дати,
І ринеш у мережу відчуттів...
А кава - це не є лише напоєм...
Змагаються смаки в своїм двобої
І полонять духм'яністю, чарують,
Малюнки парою та пінкою цілують,
Ніжніше найкоханішої кралі...
А ти - крізь світ, що загубився у вуалі,
У її чари подумки влетів...
І ці хвилини - лише насолода,
Лиш відчуття та естетична згода,
Гармонія всередині та ззовні...
А зараз ти - у неї у полоні...
Бо ж кава... Знаєш, це - як особисте...
/Фото запозичене із мережі Інтернет,
автор невідомий/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2025
Я здригаюсь лиш на мить... Те відірване минуле,
Що у пам'яті забулось, не існує, не болить,
Не лоскоче нерви, тіло...Вже давно цей світ лишило,
І немає вже судом... Але, кажуть,- є фантом...
Я здригаюсь... Вище волі, від фантомної, та болі...
Я здригаюсь від дощу - від бажання зачерпнути,
І вже майже розплещу те, що мав собі здобути:
Мокрі вії, жар із вуст та лиш шепіт від обіймів,
І цей хист... чи може хруст від кінцівок, майже вільних...
Майже, але це не факт... Зачепило... Другий акт...
Я здригаюсь... Мушу йти далі жити - прямувати.
Я здригаюсь... може й ти, але я - себе заради,
Бо у хащах загубив я себе та існування.
Знову скалки підберу... та здригаюсь від кохання.
Остаточно розплескав еротичний світ фантазій,
Які ми творили разом... Та, мабуть, грубішим став...
Я здригаюсь... Мушу йти далі жити - прямувати.
Я здригаюсь... може й ти, але я - себе заради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Сідає... заряд батареї, сідає.
Все те, що між нами ймовірно буває:
Ті інші картини, ті смайли невинні,
І ти в своїй смуті листи всі зібґаєш...
Сідають заряди - невпинні снаряди
У серце, що досі цю пісню співає,
Та ти, теж невпинна, хоча ж безневинно,
Вважаєш, що серце тебе не кохає...
Усі телефони, планшети, смартфони, -
Розряджені знову - чорніють екрани.
Чорніють зіниці, заряджений стогін, -
Завершено все... Так було бездоганно.
І навіть снаряди - між нами обряди,
Не вершать такого німого розряду
Обох, емоційно, що більше, ніж цінно
Для нас, що не слухають інших поради...
Кохаєш подумки, кохаєш потемки,
Коли невротики знімаються на готиці...
Коли не змінами, а половинами
Своїх віків серця залежать від еротики...
Кохає пазлами смутку та радощів,
Та тінить влітку у жарі, у лоні пахощів,
Кохає відліком тебе, єдиної,
У хащах пестощів, завжди неспинної...
Сідає... заряд батареї, сідає.
Все те, що між нами ймовірно буває:
Ті інші картини, ті смайли невинні,
І ти в своїй смуті листи всі зібґаєш...
І знову зникає твій світ уві тьмі..
Та лестощі знову, але не мені,
І відгуків лише на чергову тишу,
Зникають заряди, кохання... і лише...
....
Кохаєш подумки, кохаєш потемки,
Коли невротики знімаються на готиці...
Коли не змінами, а половинами
Своїх віків серця залежать від еротики...
Кохає пазлами смутку та радощів,
Та тінить влітку у жарі, у лоні пахощів,
Кохає відліком тебе, єдиної,
У хащах пестощів, проте завжди неспинної...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048459
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Зігрій жагу кохання зорепадом...
Щоночі до безтями б милуватись...
Щоночі хочу з розуму злітати
Під сяйвом зоресвіту весняним...
Зігрій мене, щоб Сонцем милуватись.
Щоб знову в щось повірити, радіти...
В кохання знов повірити й торкатись
До Щастя, що чатує поруч з ним...
Впади до мене Зіркою в обійми,
Та поруч за веселкою по полю
Мерщій гайнемо за лани безмежні
Край світу до великої води.
Зігрій і я зігрію тебе ніжно.
Щоб лихо оминало нашу долю,
Я нести буду дуже обережно
Тебе, щоб не торкнулася біди...
Зігрій, щоб знову ми не забарились
До перших променистих першоцвітів,
Серед пісень чарівних солов'їних,
Коли земля зароджує життя.
Щоб ми, як Сонце, вранці народились,
Щоб колосились, наче літнє жито,
Та щоб в коханні лебединім жити
Від вічності життя й до забуття...
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2025
Відповідай мені тілом та рухами,
Пошепки, поглядом - будеш розкутою.
Я наодинці танцюю не дуже, та
Танці вві сні наші запам'ятай.
Лівою, правою - поруч та пристрасно.
Дико-ласкавою, дивно та рідкісно
Очі-зіниці, обійми ти звужуєш
В кольорі рідкіснім. Не відпускай.
Переглядай мене, Світ в моїй пристрасті,
І не зітхай - буде вечір повільностей:
Вальсом притиснемось, щільно, дві різності,
Музика та лише подихи пошепки.
Лівою, правою - поруч та гаряче.
Пара над кавою буде палаюча,
Льодом пекучим розмежує ніжності
В нашій уяві, розірваній подумки...
Відповідай мені тілом, спокусою,
Голосом зірваним... знову надкушую
Кольору вишні вуста соковитії.
Танці вві сні - ніби рідкісні витвори.
Лівою, правою - серце, як молотом.
Дико-ласкавая, пекло із холодом,
Буря із тиші, засіяна квітами,
Штиль, одночасно розвіяний вітрами.
Відповідай мені тілом та рухами,
Пошепки, поглядом - будеш розкутою.
Я наодинці танцюю не дуже, та
Танці вві сні наші запам'ятай.
Лівою, правою - поруч та пристрасно.
Дико-ласкавою, дивно та рідкісно
Очі-зіниці, обійми ти звужуєш,
Та не зважаю, лиш не відпускай.
03.12.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2025
Ти - так ніжно, ніжкою,
Я - як завжди, вихором...
Були виразні'шими,
Ніби в спеку віхола,
Ніби в лід - розпеченим
У горнилі заступом...
Були, як приречені
Божевільним наступом...
Обійматись - спалахом,
А поодаль - жевріти,
Шаленіти запахом,
Відірватись - жертвами,
Засинати мертвими,
Прокидатись збуджено...
Якось почувалися
Навзаєм застуджено,
Навзаєм запилено
І, напрочуд, вірусно:
Коли ми, пашіючи,
Мов у вирві, цілісно,
Запеклись єдиністю,
Монолітом пристрасті...
Ти - своєю милістю,
Я - тобою бідності...
Ти - як завжди, ніжкою,
Я - як завжди, вихором...
Були виразні'шими,
Ніби в спеку віхола,
Ніби в лід - розпеченим
У горнилі заступом...
Були, як приречені
Божевільним наступом...
Запеклись єдиністю,
Монолітом пристрасті...
Ти - своєю милістю,
Я - тобою бідністю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025
Тривожні сцени, тривожні люди...
І, як не прикро, тривожні - всюди.
Живуть нервово, або в ударі -
Тривожно нерви навколо палять...
Нервові сплески, нервові мантри -
Постійним стали у їхніх мандрах,
Та пошук жалю, та пошук сили...
А потім - палять лиш на могилах,
Тривожні, рухаючись угору...
І знов тривожно шукають мору
Когось сильніше... когось із жалем...
І знову - цикли від їх сансари...
Тривожні сцени, тривожні люди...
І, як не прикро, тривожні - всюди.
Живуть нервово, або в ударі -
Тривожно нерви навколо палять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025
Жага кохання на межі безумства...
Жага кохання, пристрасть до безтями...
Не треба слів, я хочу бути буйством,
Незримим штормом мовчазним між нами,
Я хочу лиш дихання відчувати,
Зрівати ковдру мовчазну заради стонів...
Я хочу пристрасті, а не лише кохати,
Та не триматися моралі та законів...
Не треба слів... Лиш очі та мовчання...
Думки, слова ми осторонь залишим.
Наскільки пристрасть нам дозволить та кохання...
Не треба слів... Сьогодні - пристрасть тиші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2025
Палітра сірих кольорів, від білого до чорного...
Здається, чимось захворів... це - щось на кшталт мусонного...
І вже навколо все чуже, холодне в непривітності,
І вже навколо лиш драже солоних дальновидностей:
Чорніє темная межа, що завжди була зоряна,
Світила розсипом стожар, палала, ніби полум'я;
Сивіє світ, стає блідим - закручує у вихори,
А на душі чиїсь сліди та холодіє віхола;
Шматує, розтинає лють до себе, і до ворога,
І сльози, що навколо ллють, стають нам дуже дорого...
Палітра сірих кольорів ставала геть чорнішою...
Здавалось, чимось захворів... Та робить все сильнішими
Усіх кривавеє ярмо, нав'язане дияволом...
Лиш чорно-сіреє пасмо та біль, у скроні загнаний...
Палітра сірих кольорів, від сірого до чорного...
Здається, чимось захворів... це - щось на кшталт мусонного
Відливу вихорів, вітрів в душі, забутій кольором...
Живемо, ніби у тій грі, та виживаєм гонором...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2025
Бажання, мов краплі, злились в насолоду:
Стікали в чарунки дівочої вроди,
У сяйво усмішки, у затишок світла,
Що вабило, тепле, до себе привітно.
Бажання було, через край заливало,
У затінку жаром, здавалось, буяло,
Що лід недовіри зникав лише паром...
А ми - крокували неспішно бульваром...
Гойдались у такт всі принади бентежні,
За талію ніжно тримав, обережно,
Співали пташки й моє серце... Чи диво?
Здається обоє ми зараз щасливі...
Бажання - мов краплі, на вушках червоних,
А ніжні вуста - зачарована втома, -
Зірвались услід усі бджоли до меду...
Солодка, як сік, соковита потреба...
Як треба притиснути, пружно, захмарно, -
Засяють у світі веселкові барви,
Засяємо й ми, зачаровані й ніжні,
Сховаємо жар у життя білосніжне.
Клекоче бажання, мов лава, у тілі.
Ми - втілення душ неймовірно-щасливих:
Пашіє вона, я зливаюсь у спразі,
Свідомо - бульвар та лиш спрага екстазу
Й бажання... Мов краплі, злились в насолоду...
Стікали в чарунки дівочої вроди,
Моєї жаги, почуттів неймовірних,
Бажання життя та пекучої згоди
На вибух небес... і життя... літа... спраги...
Бажання - то варто твоєї уваги!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025
Вона любила Колу, родзинки та фісташки,
А він їй лиш писав, та лиш запрошував на каву.
Вона хотіла волі, зачарована, мов пташка,
У нього - лише кліті: золоті, литі, цікаві.
Так сталося... Зійшлися, ніби буря й штиль у морі, -
Буває... А ж керують так жартуючи і зорі..
Вона - зірками марила та вірила у щастя,
Закохана в романи та історії бентежні.
А він був прагматичний, годинник на зап'ясті,
По розкладу вечеря... Власне, - сута протилежність...
Вона хотіла вечір у рожевім сонця блиску,
В обіймах захід разом, а можливо і до ранку...
А він - вечерю, близкість, та, як завжди, по-англійськи...
А вранці він щоразу - лиш вівсянку до сніданку,
П'ять тридцять - душ, п'ять сорок - чай без цукру із хлібцями,
О шостій сорок п'ять - стояв у черзі прохідної...
Немов "День бабака", немов не жив, а марив снами,
Немов не мав душі в собі чарівної живої.
Обожнювала все живе, всіх котиків, собачок,
Пташками зачарована, у листя загорталась...
Бувало, навіть, оживе, приїхавши на дачу,
Зануриться в садок... Коли й дерева обіймала...
Жила, бувало... в'янула та чахла... засихала...
Все більше наодинці та частіше все зітхала.
Вже Кола - "це шкідливо", фісташки - "не всі люблять",
Коти - "це алергія, шерсть та пух по всій квартирі"...
А коло чоловіка - все чужі сторонні люди,
По графіку й дієті, пісно на душі та сиро.
Стандартно, монотонно, темно, душно та... даремно...
Зачахла та замерзла... а лиш посміхалась чемно...
Хотілося родзинок, просто щастя й шоколаду...
А в нього, вона знала, лише гроші, слава, влада...
І прожила життя... якесь чуже... а винні зорі,
Бо сталося - зійшлися, ніби буря й штиль у морі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
Ти віриш у фантазії,
Ти віриш у минуле:
Минулі нісенітниці,
Давно уже забулі,
Та мариш лише мріями,
Відірвані реальністю,
Ти - межі із надіями
Та тіла досконалістю.
Ти віриш у фантазії,
Та віра - не чарівності.
Ми поруч, але наші
Урізнобіч прагнуть мрійності.
Ти віриш, бо синоптики
Планують сонце й спеку...
Триває ретроградний, ще
Триває небезпека...
І ми - суцільна кара,
І ми - суцільний морок.
Згоряють тут гітари,
Спрацьовані у порох.
І стерлись барабани,
Пробило зсередини.
Надія лиш одна,
Але надія і наш ворог.
І марево минулого
Штовхає на шаленості.
Про всіх уже забули,
Незважаючи на ревнощі,
Поринули у музику,
Нірваною затягнуті:
Заполонили музами
Усі комірки пам'яті,
Закрились у емоціях
Та драйві з насолодою.
Ми любимо пропорції,
Що називали вродою.
І ми - суцільна кара,
І ми - суцільний морок.
Згоряють тут гітари,
Спрацьовані у порох.
І стерлись барабани,
Пробило зсередини.
Надія лиш одна,
Але надія і наш ворог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040761
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
Сходинки в прірву -
Лише сходинки... в прірву...
Ми залишились наодинці у вирви.
Сіре довкілля, проте далі... лиш морок...
Сходинки вниз... Ти є друг, чи ти - ворог?..
Йдемо згори, та... в провалля? ...в долину?
Лише вперед, та... прикриє хто спину?...
Темрява далі... та роздуми... Й сходи...
Знову тенета?.. Та чи, все ж таки, ВОЛЯ?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
...і знову дощ... травневий... холодний...
І знов чужі обіймають долоні:
Сухі, черстві, хоча й травень не перший...
І знову йду... захолонув, не вмерши.
І знову дощ... і зелені тумани
У буйство трав поглинають роками.
Лише вони дивовижні, постійні...
Позаду - "тил" та збудовані стіни.
І знов вода, така лагідна, рада,
Зелений дах - щире листя лускате,
Могутній дуб... Обійму, як розраду...
Як гарно! Дощ серед буйного саду!
Травневий дощ! Завтра ще забуяє!
І квіти знову на сонці засяють!
Життя - вода... А сьогодні - ДОЩ ранній!
Омиє біль та вчорашнє, примарне.
...і знову... дощ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
Нехай мурчать пухнастії коти
І у людей, що зазнають печалі...
Нехай комусь мурчала б навіть ти,
Розсунула б в тенетах всі вуалі
Про все минуле, що ти досі - у межАх
Тримала, як розраду, на долонях...
Нехай... Але ж для долі - не межа
Затиснути бажання лиш... поволі...
Зважати на гидотне та пусте...
Не це тебе життя весь вік навчало!..
Зважай лиш: все доступне - то просте!
Чи не дарма коти про це мурчали?...)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
Знову порожні надії...
Порожньо... склянки та посуд...
Знову занедбані мрії,
Вади - на будь-який розсуд,
Тіло - суцільна омана, -
Пристрасті - лиш навіЯння...
Душі - оголені рани,
Та лиш примара кохання...
Знову порожні судини,
Що захлинаються жаром...
Погляди знову невинні...
А у душі - лиш піджарить...
Світло неначе тьмяніє
У різновиді... Та вдоста!..
Вже від жаги каменіє
Клинами й повстю - короста...
Кріпко, міцніше за сталі,
Жаром, сльозами невпинне...
Мабуть, вже суть - в п'ядестали,
А від німого - в провину...
Знову порожні надії...
Порожньо... склянки лиш... посуд...
Знову занедбані мрії
Й вади - на будь-який розсуд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
...і на руїнах, в жахливій війні
Не загасало мистецтво в мені...
Ставив у згарища зброю та лють
і для душі, ніби ліки від пут,
Ніжно акорди повів у політ:
Музика миру та слів заповіт...
І на руїнах я очі закрив...
Шепотом вітер волосся омив,
Тиша своїми думками звела...
Згарище всюди, та квітка цвіла
Жовтим суцвіттям кульбаби... мов сон...
Знову співав... та луна в унісон...
Знову пірнув серед музики чар...
Тиша та вітер... мелодії дар...
...
Знову вир пекла... затихли вогні і...
Знову заграло мистецтво в мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
...Ще ніколи не бачив настільки вразливою...
Такий сум у очах, безпорадність та... спокій...
Ти навшпиньках пробралась у мій передпокій,
Залишивши позаду і одяг, і біль.
Намагалась забути щось, стати щасливою
У реальніших снах, де затьмарює й дотик,
Де втрачається сутність з гарячими зливами,
Розмиваючи грані та внутрішній стиль,
Та стаєш, як податлива Божая глина -
Знову без нарікань. Просто: чиста, невинна.
Ще ніколи не бачив тебе без обличчя...
Без того, що для всіх, що вдягаєш щоденно.
То, здавалось, було все настільки буденно...
До сьогодні. До чистих твоїх почуттів.
Я повірив, чи й вперше за ціле сторіччя,
Що буваєш настільки невинно-невпевнена,
Що бажаєш ти, дійсно, такого повернення,
Як сама не хотіла, та й я не хотів...
Що бажаєш ти бути незмінна, невинна,
Знов бажана, кохана, як завжди - єдина.
...Ще, мабуть, не була ти настільки жаданою...
Щоб бажав, як ніколи, з тремтінням в руках,
Серед суміші дихання й тіл бездоганної,
Відчуваючи лиш насолоду та страх,
Що то сон, чи примара... чи має закінчення...
Ми з тобою були ніби Богом повінчані.
...Ще ніколи не бачив настільки закохану...
Лише жар у очах. Чарівна насолода...
Так, здавалось, що ти щасливіша від роду,
Серед найгарячіших усіх відчуттів.
Відчуттям захопилась... та пташка сполохана
Знов відчула той страх, страх з'явитись непрохано.
Мабуть знала, що страх додає тобі вроду,
Що наш страх - то союзник у кожнім житті...
Ти боялась, що я розлюблю та покину -
Розвернулась... пішла, крізь оголену стіну...
...
...Ще ніколи не бачив настільки вразливою...
Та мій сум у очах... безпорадність та... спокій...
Знов, як завжди, пустий та німий передпокій,
Знову ліжко холодне та вікна пусті...
Знов твій страх залишитись навіки щасливою,
Бо ті мрії шалені існують, допоки
Не приходить жадане безумство і спокій,
Та... щезає та Мрія, як дим в небутті.
А без Мрії і Щастя немає в житті...
Я ніколи не знав, що усе вже завершено...
Ти була вже не тут...
але... неперевершена...
10.01.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Ви повірте, ж-бо для звіра
Не існує гірше долі,
Ніж в лещатах у зневіри
Прогнивати у неволі...
Вовча сутність не загине,
Бо не скориться нікому -
Чи вирішуйте двобоєм,
Або ж випустіть додому.
Відпустіть у чисте поле,
Чи навіки у кайдани -
Я вам не теля без волі
Чи вівчарка бездоганна...
Чи тавруйте і до смерті
Закатуйте - не скорюся...
Не кінець для мене - вмерти...
Краще кров'ю захлинуся -
Кров'ю ворога лихого,
Що навішував кайдани...
Ліпше не знайду дороги,
Бо від крові буду п'яний...
Від дурману ледь тримаюсь,
Ледве дихаю від спраги
Та на лапи піднімаюсь...
Очі дикі від зневаги
Та налиті кров'ю... болем...
Адже вам життя - розвага,
Для вовків же "жити" - полем,
Для вовків життя - відвага.
Осокою, манівцями,
Полювати за потреби,
Пообідати зайцями,
Пити воду, наче небо
У озерах прохолодних,
Загубитись десь у світі,
Загубитись у безодні
Неба чистого блакиті...
Я нескореним залишусь -
Краще у бою загину.
Вовча сутність - українець,
Моя доля - Україна!
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Очі світяться? Вірний напрямок!
Чи то сонячно, чи то затінок,
Чи змагаєшся, чи милуєшся...
Очі світяться - тож чаруєшся!
Ти закохана в своє бачення?
Не зважай на все, й "До побачення"
Зайвим поштовхам, зайвим судженням.
Особлива - Ти! Не засуджуй їх.
Очі сяють? Ти - своє рішення!
І живи лиш тим, чим ти тішишся,
І живи Добром власних сутінків!
Не зважай на тих, що є "суддями".
Не зважай на тінь всіх побоювань!
Ти - Єдина, де Щастя - зброєю,
Сила - Посмішка, але в щирості!
Тіло та думки - завжди в милості.
Очі світяться - вірний напрямок!
Чи то сонячно, чи то затінок,
Чи змагаєшся, чи милуєшся...
Очі світяться - тож чаруєшся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
І хотіла приміряти крила
Білі-білі, як лебедів морок,
Ніжні-ніжні, мов пух тополиний,
А на сонці - як вітер прозорі...
І хотіла приміряти щастя
Тепле-тепле, омріяне з віком...
І хотіла минути напасті,
А сховатись за Тим Чоловіком...
І летіло... Життя так летіло,
Не збагнула, що сталось з тобою,-
Ніби тихо, і все, що хотіла,
І кохання, і ви, ніби, двоє,
Ніби тепло, надійно та... сумно...
Чомусь сумно ставало щоразу...
А всередині - вітер потужний
Підіймався із болю й відрази.
І хотіла приміряти крила
Чорні-чорні, як попіл поно'чі...
І ставало у них дещо дивно:
І зникали ті сльози дівочі,
І зникав легкий сум про колишнє,
І зникала вся ти, що... несправжня?..
Загорнулась у теплі та ніжні,
Розгорнула вже й плечі поважно,
Прямувала, що всі озирались,
Зникло все в чорних сутінках тіні...
А вночі, коли крила знімала,
Оглядала розірвані стіни
І... хотіла приміряти знову:
Білі-білі, як лебедів морок,
Ніжні-ніжні, мов пух тополиний,
А на сонці - як вітер прозорі...
І хотіла пірнути у щастя
Тепле-тепле, омріяне з віком...
І хотіла минути напасті,
І сховатись за Ним...Чоловіком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Раз ти вийшла, раз ти вийшла
До ставка купатись,
Раз ти вийшла, раз ти вийшла -
Будем цілуватись.
Ой, мамо, не дивіться -
Ви до батька посміхніться,
Ви до батька пригорніться,
Гой-да гой-я.
Ой, мамцю, не дивіться,
На городі ходить птиця -
Чи лелека, чи синиця, гей.
Чи до саду, чи до гаю,
Чи то до криниці, -
Я у тебе, моя мила,
Зачерпну водиці.
Ой, мамо, не дивіться -
Ви до батька посміхніться,
Ви до батька пригорніться,
Гой-да гой-я.
Ой, мамцю, не дивіться
Що ми робим у криниці,
Помутніє ж бо водиця, гей.
То я в тебе, то ти в мене
Будемо черпати,
Аж калина червоніє -
Будем цілуватись.
Ой, мамо, гарна днина,
Чому червона калина,
Не питайте Ви у сина,
Гой-да гой-я.
Ой, мамо, гарні очі
Покохаю я дівочі,
Ой, не спляться мої ночі, гей.
Чи ти любиш, чи не любиш,
Не край мені серце.
Зустрічай сватів, кохана,
Підем на озерце.
Буде місто веселитись,
Буде привід і напитись.
А ми, мила, а ми, люба,
За зірками.
Ми загубимось з тобою,
Зачаруємось весною,
Закохаємось обоє, гей.
Ой, дивіться - не дивіться,
Нам із милою не спиться,
Нам із милою не спиться
До світання.
Ой, дивіться - не дивіться,
Бо лелека буде сниться,
Нам лелека буде сниться, гей.
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Та я ж не дерево, листя втрачаю...
Та я ж не квітка, вражаюча квітом!
Ніби й не Демон, що душі вертає
У середовище, що за блакиттю...
Ніби не Джин, що виконує мрії,
Та й не безсмертний, всі ваші принади
Оберігати від інших надії,
Оберігати вас, вашії вади...
Та я ж не перший у світі й останній,
І не весь Всесвіт, чи просто Система...
Не зазіхайте на квіти в коханні!
Не зазіхайте на драйви по венах!
І не турбуйте коріння та крону,
На що ви не маєте впливу та права!
Може ви втратили межі, кордони?
Чи вас затьмарила вашая слава?
Чи щось, зненацька, сталось у русі
Ваших стенань , незалежних, вродливих..?
Ваші кордони - то є ваше право...
І ваше право - прожити щасливо, та...
Та я ж не дерево, листя втрачаю...
Та я ж не квітка, вражаюча квітом!
Ніби й не Демон, що душі вертає
У середовище, що за блакиттю...
Ніби не Джин, що виконує мрії,
Та й не безсмертний, всі ваші принади
Оберігати від інших надії,
Оберігати вас, вашії вади...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Лежав я опівночі...
Ліс галасливий, шумний...
Лежав я щасливий,
бо чув, що шепоче, Зелений!..
Лежав з насолодою!..
...
ТАМ-бо він був... та німий...
Стирчали лиш шпали оголені...
дуба, сосни або клена...
І ніч мовчазна, запечатана сотнями сліз,
Стенань та могил, серед степу-пустелі понищеній...
І я, мовчазний та пошарпаний, ніби той ліс,
І ми, як остання опора, - незламні... незнищенні...
Ні звуку, ні скрипу, ні шелесту листя, гілок,
Бо ж їх не було у колись буйній хвойній колисці.
Лиш листя та хвоя, вугілля та стовбур-кілок...
І купа землі, припорошена тирсою й листям...
Лиш прірви та знищена лише ущент цілина,
Розорана свіжими вибухів плу'гами...
Й трупи...
Ця клята!... Навіки усіми проклята війна!..
Не лише для нас... для природи настала наругою...
На сотні гектарів немає живої душі,
Лиш душі своїх, перебитих життям... або й смертю...
...
Лежав я опівночі... Тиша... вже тиша віршів:
Радіти - немає чому, бо навколо лиш мертві...
...
Згадав...
Та лежав уже в пружних зелених гілках...
Згубитись би тут, геть забувши про морок минулого...
Згадав, і принишкло усе над'яскраве в думках,
Лиш холод війни залишився... А люди забули...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Ще не настав твій день,
І не досягнуті всі мрії.
Ще не до пісень,
І ще не втілились надії,
І не настав той час,
Коли зайняло твої двері
Пекло з-поміж нас.
В жагу змінилось на папері...
І не настав той час...
....
Іще не до подій -
Не здоженуть вони фантазій,
Ти провокуй та мрій,
Адже вони лиш згодом разом,
І лиш свої вуста:
Цінуй і смак, і лиск долонь.
Мелодія проста,
Лише дося'гла твоїх скроней...
Та лиш... Та лиш...
Але лише вуста...
...
Ще не здійняло час,
Не зупиняє лік хвилин.
Мелодія для нас,
Лише займається годинник
Тим теплим спомином,
Обігріваючим долоні
Та рідним комином,
Останнім спомином...
Ще не настав твій день,
Ще не досягнуті всі мрії.
Але не до пісень,
Іще не втілились надії
У все твоє життя...
Намалювала на папері
Ти власні каяття...
А поруч - двері... Твої двері,
Та життя...
Твоє, моє життя...
Уже настав твій день,
Уже досягнуті всі мрії.
Та да'рма до пісень, -
І ще не втілились надії
Та не настав той час,
Коли відчула, що ти - вільна..
А пекло з-поміж нас...
В жагу змінилась... божевільність...
Та не настав той час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015795
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
Навчи мене кохатись, як востаннє...
Спали мене, неначе свічку - у комин,
Втягни у транс своїм приреченим диханням
Та зачаруй, кохана, поглядом палким...
Навчи, як вітер, не торкаючись кохатись,
Навчи, як розум лиш від погляду втрачати
Та так приречено втрачатись разом з ним...
Давай розчинимось та втратимось сумісно
Один у одному, щоб і у світі тісно
Було від нашого пекельного вогню,
Навчи, як жити до останнього... до краплі,
Коли у світ твій дивний я прорвусь-потраплю,
Коли я дихати окремо припиню...
05.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Губи твої смаку спілої вишні
Так цілували, неначе востаннє.
Вина солодкі, конвалії ніжні
Нам говорили про наше кохання.
Щиро вслухались в мелодію вітру,
З ним говорили та перекликались,
В себе вбираючи світу палітру
Разом зливались - чарівно кохались.
Стали із світом яскравим Єдиним:
Ніжно вливались струмками у річки,
Співом доповнювали солов'їний,
В місячну суть прикрашаючи свічки,
В жар післяденний свого додавали,
В жарких обіймах пашіли-вмирали.
Кожного разу себе відкривали,
Ми не кохались - ми просто кохали.
31.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
...А потім - кава охолоне...
І лиш холоднії долоні
Торкнуться тіла ненароком...
Щезав лиш жар поволі, з роком...
А потім - дивних зауважень
Роки, у світлі нових вражень
Зникає тінь, бо зникло світло...
Зникає погляд той, привітний,
У сні забутих заперечень...
Мабуть все було недоречним...
А потім - божевілля світу...
Здавалось, вже з життям і квити,
І квіти - то гербарій в порох,
Проте й життя, напевно, ворог:
Стенає, що світ непридатний
Для підлості та дій продажних...
Життя засмучує усіх....
Мабуть, то - недолугий збіг...
...
А потім - світло, що вже згасло...
Життя нам знов диктує ґасло:
"Не забувай свої кордони!"...
Та ігнорує хтось, потоне
У світі чарівних фантазій,
Що з світом не бували разом
Навіть в найвищому екстазі...
...
А потім - кава охолоне...
І знов холоднії долоні,
Торкнутись тіла в намаганні...
Вже не когось, - себе поранять
Відвертим лиском дурі... зради...
Тепер ніхто вже не порадить...
І не порадує минуле...
Вже все загинуло, забулось,
Згнило у світі всіх образ...
Немає, як не було, й нас....
...
І зовсім кава охолола....
Життя минуло... Може кволо
Продовжувало існувати...
А варто було все віддати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
Ще не настав твій день,
Ще не досягнуті всі мрії.
Ще не до пісень,
І ще не втілились надії,
Не настав той час,
Коли відчули твої двері
Пекло з-поміж нас...
В жагу змінилось на папері...
Не настав той час...
....
Іще не до подій -
Не здоженуть вони фантазій,
Ти провокуй та мрій,
Адже вони лиш згодом разом,
Лиш свої вуста:
Цінуй і смак, і лиск долонь,
Мелодія проста,
Лише дося'гла твоїх скроней...
Та лише... лише твої вуста...
...
Ще не здійняло час,
Не зупиняє лік хвилин.
Мелодія для нас,
Лише займається годинник
Теплим спомином,
Обігріваючим долоні
Рідним комином,
Останнім спомином...
Ще не настав твій день,
Ще не досягнуті всі мрії.
Та не до пісень,
Іще не втілились надії
У твоє життя...
Намалювала на папері
Власні каятття...
Поруч - двері та життя,
моє життя...
...
Уже настав твій день,
Уже досягнуті всі мрії.
Та да'рма до пісень,
І ще не втілились надії...
Та не настав той час,
Коли відчула, що ти - вільна..
Пекло з-поміж нас...
В жагу змінилась...
Божевільність...
Не настав той час!..
Не настав той час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015248
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
А дощ періщить за вікном...
А я, з прикритим ледь чолом,
Прямую потемки... Зім'ятий подумки...
Кому вікно - то є межа...
А я, немов лише стожар,
Тримаю дотики життя й еротики...
Тримаю вісь у темноті,
Гублюсь у мріях залюбки,
Зчиняю віхолу у небі тихому,
Тримаюсь не лиш за печаль,
Здіймаю біль, жагу та жаль...
Шкода, не виключно у люду лихого...
Ба, дощ періщить за вікном!
Тепліє... Ще коли було
Так мрійно-радісно?.. Весняним поштовхом
Все прокидалось віді сну
Та наближало... сивину...
Аж знову заздрісно - у юність подихом,
Майнути б, не мінявши час,
Зустрівши галас, інших нас,
Не знавших смутків, зрад, війни та мороку,
Майнути б, мріям лиш услід,
Де заховався щирий світ,
Де чутно звуки лиш салютів пороху.
А дощ періщить за вікном...
А я, з прикритим ледь чолом,
Прямую потемки... Зім'ятий подумки...
Позаду ще одна межа,
А я, немов отой стожар,
Збираю дотики життя екзотики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
-Привіт, Серденько... я тебе кохаю...
-Привіт... Ти пізно дзвониш... -ти зітхаєш.
-Поговорімо, поки у безкраї,
Не загубилися мої Світи?..
Я світ не знав - я бавився тобою
Та захлинався від жаги-любові...
Та зараз захлинаюся від болю...
-Коханий, чому? Чом "було"?.. Де ти?..
-Моє ти Серце, тисячі пробачень!..
Моя Жага, себе не звинувачуй,
У марних почуттях себе не втрачуй -
Остання мить... Останні в ній слова...
Моє Життя, я Там, та я з тобою...
Запам'ятав цей світ в твоїй любові...
Запам'ятав його без лиха й болі...
Весь світ з тобою... Та Світів є два...
...Вона в сльозах:
-Та не ґлузуй, коханий... -
Та впала непритомна...
Свіжий ранок
Проліз у шибку - засірів світанок...
Її таку на ліжку і застав...
Роздерла очі... "Сон?.. Ні... Мабуть... Може
То серце за коханого тривожить..?"
Підбігла в двір, до сітки-огорожі,
Відчула - й серця стукіт перестав...
Стояв... Не він, ні... Просто так, хлопчина...
Волосся сиве, сіро під очима...
В костюмі-"гірці", торба за плечима
Й... вологі очі...
"Може що болить?.."-
Собі сказала... А сама, як морок...
А він:
"Пробачте... Оточив нас ворог...
Було їх, мабуть, чоловік за сорок,
А ми із ним - удвох... Та лише мить...
Неначе звірі здичавілі бились...
Підмогу звали й Господу молились....
І хлопці підійшли... Від куль закрились
Ми з ним на нашій рятівній "броні",
Та... Куля все ж його дістала... потім...
Там клятий снайпер десь сидів у дзоті,
А танк звернув на ліво в повороті...
Пробачте, що та куля не мені...
Пробачте, що живий... а він не з Вами...
Пробачте, що картатимусь роками..."
...Вона зомліла... Захитались плями
Та світ зненацька вивернув з-під ніг,
Як щойно душу виривав та серце...
Вона упала, скошене стебельце,
З очей самі, неначе два джерельця,
Лилися сльози... "Але як він міг?!.
Та ж він дзвонив!.. Та ж він казав!.." ...Та марно...
Відразу ж Світ навіки стане хмарним,
Зсивіли очі, вмить чоло безбарвне
Та зморшки вмить прорізали вуста.
Пішла... Вже не дівчина... вже примара...
Стара, як світ, важка, неначе хмара...
"Мабуть за щастя так настигла кара..."
Стара... бездушна... квола та... пуста...
2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Всі думки - геть, і заряд - в нуль...
Що ми, і де?.. -Та з-поміж куль,
Та серед зла, смерті і втрат...
Що ми й коли? - Зараз - солдат...
Всі думки геть. Є лиш наказ:
Вижити зараз, без зайвих образ,
Тримати стрій, тримати дух...
Звільним від ворога - і я прийду...
Прийду, дасть Бог, у рідний дім:
Стіл у садку, помовчим посидим,
Згадаємо біль та на небі усіх...
Не скоро забуду... не скоро ще сміх.
Не скоро я їстиму смажене м'ясо...
Наврядчи засну... або знов підкидатись
Від найменшого скрипу буду вві сні...
І не скоро сприйматиму жарти, пісні...
Прийду, дасть Бог... Виживу може...
Дай лиш терпіння та сили нам, Боже...
Поки ж - всі думки геть, і заряд - в нуль...
Що ми, і де?.. -Та знов з-поміж куль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Суцільна ласка...
Безмежна ласка та тепло у твоїм тілі
Й довіра... красно,
Очима красно ти говориш, що хотіла
Лиш показати,
Лише висловлювати ніжність, пригорнувшись,
Лиш подрімати,
Лиш обійняти, ніс вологий протиснувши
В мої долоні.
Зігрій холодні свої лапки й не журися.
Свою безодню
Тепла й довіри віддаєш щоразу, кицю.
Суцільна ніжність...
Безмежний, ніжно-нескінченний світ з тобою.
Маленьку вічність
Свою муркочеш, заховавшись з головою
Під своє хутро,
Примостившись на колінах чи на грудях.
Створіння - суто
Любов та ніжність викликаюче у людях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Це вовче кохання,
Політ феромонів,
Єдине бажання -
Назустріч - в гормонів,
Звірячі інстинкти,
Жага та кохання.
Ми разом вмираємо
Ніби востаннє.
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
До краю, до краю!
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
Дістались до раю!
Спалахують очі
Вогнем жовто-карим,
Це - наша надія,
Чи може то кара
За віру у світле,
За віру у себе,
Та вибухом нашим
Злетим ми у небо.
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
До краю, до краю!
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
Дістались до раю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010108
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Вже б... здається, весна?..
Чи здіймаються прірви ще люті..?
Все ж здається... не всі
Від зими прокидаються люди...
Ще, здається... не краще
За дворічні знущання над миром...
Ще, здавалось, весна...
Так, здавалось... Нестачить ще сили...
Вже б, здавалось, що всім
Зняті шори на істину... очі...
І, здавалось, просочують
Нашу землю ці сльози дівочі,
Ці солоні, ропою,
Кристалами врізались в тіло...
Ще б здалося - весна...
Ні, не рання, а тиха та мирна...
Ще, здавалось, недавно -
Були друзі усміхнені щиро...
Ось, здалося, тихіше,
Без вибухів, пахне вже миром...
Так хотілося б чути...
Та смерть завиває повсюди...
Темні, зморені люттю,
Але непокорені люди.
Вже, здається, весна.
Теплий вітер волосся куйовдить,
Світ шматує війна,
Все пухлина червона не сходить, -
Труїть землю... думки...
Чутно лише глухії прокльони
Та мозолі руки
Досилають до стволу патрони...
Ось, здається, весна...
Та здіймаються прірви ще люті!..
Не здається! Не всі
Від зими прокидаються люди:
У руїнах, завалах...
А кращі - в окопах, у полі...
Вже, здавалось, весна...
Так, здавалось... Багато ще болю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Люблю в Вас розум, шарм, жагу та Особистість...
Для мене Ваша роль завжди була цікава.
Ви завжди існували в ароматах кави,
Вина, романів та кантати "ля-бемоль".
Завжди мене чомусь вабила Ваша пристрасть
До вищих нот у мьюзіклах та у виставах,
До головних ролей у массових забавах
Та у житті займати головнішу роль.
Чарівний голос, ніби скрипка Страдіварі,
Вуста гарячі з-під нерідної вуалі
Й жага Кохання, ніби в юної Ассоль...
Але... Ви впевнені, що Вас зачарували?
Що Ваша роль свободу Вашу відібрала
Та що король насправді то є Ваш Король?..
Вуста солодкі Ваші, погляд загадковий...
Насправді Вами, як ніколи, був я хворий...
Пуста квартира, пусте ліжко й за вікном
Для когось сонце, як шалене, випікає,
Для мене ж - хмарами стягнуло та зникає
З дощем солоним та "гіркою" за столом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
Ми незалежні, ніби вітер,
Що вабить пошепки у травах,
Такі невинні, ніби діти,
Бо щиро, віддано кохаєм.
Вночі самотні та радієм,
Що поруч ми такі щасливі.
Не полишаємо надію
Частіше у любові зливі
Купатись ніжно та безпечно...
Зливатись і в душі, і тілом.
І іноді так недоречна
Ця незалежність, що хотіли...
07.01.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
"Только ты...только я...
Друг о друге, увы, забываем...
По ночам обнимаем и тискаем,
нежно сопя и ворча...
Не друг друга, увы...",-
И из жизни листы вырывая,
Поднимаясь, ты снова берешь телефон
позвонить, сгоряча...
И бросаешь опять ... телефон...
из объятий пуховых подушек
Перебравшись на теплое, мягкое,
очень родное плечо,
Ты подумаешь снова:
"Опять сны о долгой разлуке...",
И урча, растворишься на мне
и во мне горячо...
10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009830
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2024
А завали ще не припинились...
Пекло в сотні міст втинає зуби...
В іншому ми світі опинились:
За кордоном - нелюди... Не люди...
Вже не "браття" (й не були ніколи):
Фанатичні погляди криваві,
Божевілля у очах тих, кволих,
Ріки крові - символи держави,
Сатаною "свячені" ракети,
Що дітей ховають у руїнах...
Хочеться спитати: Боже, де Ти?
Де той Янгол що боронить Сина?
Де Рука, караюча ту нечисть,
Що паплюжить всі життя... всі долі?..
За які гріхи нам це на плечі :
Гідна смерть, чи жити у неволі?..
Скільки ще життів повинні дати
За Свободу славної Країни?..
Скільки ще триматимуть Солдати
Цю межу між нелюдів й невинних?..
Скільки ще руїн та сльоз пролитих?..
Скільки іще душ потрібно вбитих?..
Та завали, все ж, не припинились...
Досі - безліч тіл та ріки крові...
Десь, там, в болотах лише забились
Лишки душ (бездушшя) у неволі,
Сатани бали та чернь беззуба...
Моск@лі, що втратили все людське...
Що ж... Настане місце і Тризуба,
Що до слова Русь вкоротить "русскє"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Вічна Пам'ять тобі, Воїн!
Серце вірне, на жаль, застигло...
Розпач!.. адже Сини - строєм
В Небо, в Рай... як птахи у вирій...
І частинки сердець наших
Покидають цей світ з ними...
Вічна Пам'ять тобі, вдячність
За свободу всіх нас, України,
За дітей наших усмішки й радість,
За квітучі поля в вільнім краї...
Але ж... сліз вже нема... Безпорадність...
Бо найкращих Синів вже немає...
Бо ракет все ще зливи... дронів...
Лізе сила-силенна бруду,
На яких вже нестачить патронів,
І яких не назвати й людом...
Бо за Совість, Свободу гинуть,
А кінця цій війні немає...
Вічна Пам'ять тобі, Брате, Сину,
Вічний Спокій та Вічного Раю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Мов неймовірно-фантастичне кошеня,
Очами-зорями, пухким рудим волоссям
Зачарувала, не торкнувшись досі,
Відразу впала в душу навмання
І засліпила, погляд лиш упав,
Торкнувся вуст твоїх чарівно-ніжних,
Лише на мить зимово-білосніжних,
Та миттю зрозумів, що все дарма…
Дарма життя без тебе марнував,
Дарма про щастя я не мріяв щиро,
Дарма його не бачив та не вірив,
Дарма рудий я колір зневажав…
Бо ж ти за мить перевернула світ,
Змінила мій світогляд, посміхнувшись,
Та ніби промінь сонця, доторкнувшись
Додала нові фарби до палітр.
Навколо більше усмішок дода'ла,
Дода'ла більше щирості й емоцій,
Коли по-особливому палала
Своїм єством з енергією Сонця…
Така руда, як сонечко грайливе
Й мов полум'я, жива без перестану…
Така безмежно ніжна та щаслива,
Закохана довіку та кохана.
2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Несамовито вже й іди, Несамовита...
Зазнали, вже ж, ми всіх печатей порівну,
І всіх печалей спробували борозни,
Та всіх тих тіл, війною оповитих...
Несамовито спотикайся об кайдани!..
І зрозумій, не спротив - ті Майдани,
Ті захоронені в багнюці борони
Та міни, нам війною віддані знов, дані...
Ті міни, що, на жаль, в обидві сторони...
На жаль, бо наслідок війни - це данність...
Несамовитою же будь, Несамовита!...
Лише втрачай ти більше ворогів тут наших!
Лиш залишай їх в українській пашні,
Що більш родючим роблять ґрунт... То й квити...
Несамовито мрій, будуй, твори та віруй
У наших вірних, рідних козаків-солдатів,
Та зич їм фарту, досвіду, наснаги, сили,
Щоб дочекалась із них кожного їх мати,
Щоб дочекались рідні всі додому, милих,
Та щоб найшвидше повернулись, браття!..
Несамовито вже й іди, Несамовита!
Ти - на своїх ланах, лугах та збіжжях!
Твої сини на стрічки ворогів поріжуть,
Якби лиш, Ненько, прихистила вітром!
Якби лиш пагорби твої - міцніше сталі
Від куль, снарядів в перепону стали,
Болота - пастками, а гори - як фортеці,
Земля окопами тримала у безпеці
Свою кровину... Чужину ж - на віття!
І хай Господь - суддя, та поруч вітер
Їх колихає, вічність віддаля...
Несамовито вже й іди, Несамовита!
Вже ж забери, допоможи зустріти
Мечем та гідним словом москаля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Ледве надкусити - соком захлинуся,
Голова - дурманом, памороки - світ...
Лагідне волосся поруч... Посміхнуся,
Зачерпну, солодку, й разом у політ...
Стиглим нектарином віяло в повітрі,
Свіжою оазою у пекельнім сні.
Ледве зачерпнули ми фарби у палітри,
Розлили підлогою нотами весни,
Розкотили похапцем власними тілами,
Зливою солоною змили, де було,
Чарували жаром та жагою малювали:
Десь закарбувалось, часом - повело...
Знову надкусивши - соком захлинувся,
Барвами, дурманом, мороком - весь світ,
І лишень уранці знову схаменувся...
Лагідне волосся, ти та наш політ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Я хотів би зустріти тебе,
Вранці міцно тримаючи, ніжно...
Я хотів би зустріти ту мить,
Де зима любить нас, білосніжна...
Та хотів би, спиняючи час,
Заглядати в шаленії очі...
Ба, збагнути у сутінках нас...
До полону беззмінної ночі,
Де між сполохів, мерехту зір
Твоя усмішка сяє щасливо...
Я хотів би зустріти, повір,
Навіть в самую щільную зливу
Теплий твір від твоєї душі,
Рідний гомін самої природи...
І хотів би творити вірші
Від душі... від тепла... та від вроди
Золотистого скарбу прикрас,
Що тамує осердя барвисте...
Я хотів зустрічати би нас
У житті, що прямує плямисто
В темну прірву, сліпе майбуття...
Та хотів, щоби пам'яттю знали,
Що залишили слід від життя,
Не дарма нашу стежку топтали...
Я хотів би, щоб ружі плели,
Свої сни, всупереч тим негодам...
Я хотів би солодкії сни,
Мирний побут своєму народу,
Та бажав би усім ворогам
Тихим соняхом степ прикрашати...
Тиху ніч... Мирний сон усім вам...
Перемоги - незламним солдатам.
Віри кожному, понад усе,
Ситих днів та тепліших домівок...
І нехай наша доля несе
У минуле, до співу сопілок,
До плодючих та мирних садів
Та незайманих див дивокраїв...
Я хотів би, щоб я посивів
Серед рідних та милого краю...
Та хотів би зустріти тебе,
Вранці міцно тримаючи й ніжно
На безмежній хмарині небес
Та у вічністі цій білосніжній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Одягнись у жіночність,
Одягни гарний настрій,
Запали свої очі
Та зважай лиш на фарби.
Лиш на барви чарівні
Запускай свої чари,
Прояви себе, вільну,
Затамуй всі печалі.
Одягнись у жіночність,
Закарбуй свою ніжність
І неси себе гордо,
Вмить забувши колишнє.
Твоє Сонце - з тобою,
Розжене негаразди!
Залишайся собою,
Лише справжньою завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Ось... Рай зачинених воріт...
Так не збагнеться та не примариться...
І лиш нестримані тоді,
Як в переверті ми... та недомареній...
...Навіть здіймаються з небес
Всі перші роздуми... всі перші розбрати....
Як обіймаю я тебе...
Як загортаю знов всі скалки розбиті...
То - Рай затислих почуттів,
Пересилань німих створінь... знесилених...
То - те, що так завжди хотів...
І дещо інше, від прагнень силувань...
Ось... Рай зачинених воріт...
Так не збагнеться... Не примариться...
І лиш нестримані тоді,
Як в переверті ми... та в недомареній...
Здійнялись думи в заповіт,
І сил розсіяно безрадно безлічі...
Весь Рай закритий у тобі,
Але ж... Ключі уже забуті в безвісті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Через все гілля, скошене біллю,
Знову прямуєш нестримно в політ.
Знову затятий ти, син свого тата,
Мусиш вставати, та стримуєш світ:
Світ божевілля, руїн та насилля,
Світла нескорених, адже живих.
Через все гілля, скошене біллю,
Сонця проміння прямує й до них.
Сон розпорошимо, біль переможемо,
Сили кохати нам стачить на всіх.
Поки - лише за країну тривожимось,
Поки - за совість та за рідний дім,
Силами мірні, душею ми вірні
Переконанням та перед життям.
Наше кохання - лиш вогник надії,
Що буде жевріти до здобуття.
Але ще не Рай...
Та іще й не Пекло, щоб палити Світ.
Але ще кохай
Та даруй чуття незабутній політ!
А іще - Живи!
Покажи усім недолугість підстав,
Та світи порви!..
Підставляй обличчя під її вуста,
Хоча ще не Рай...
Стихло, та сумно - косить бездумно
Вільнії душі до Раю війна.
Стиглі всі тілом... Кохати б безумно,
Але не всіх нас чекає весна...
Гірка, холодна у своїй безодні,
Вогка, сумна від самотніх очей.
Стихло для когось навіки, в полоні
Темних зірок та вже вічних ночей...
...
А для нас - не Рай...
Та іще й не Пекло, щоб палити Світ.
Але ще кохай
Та даруй чуття незабутній політ!
А іще - Живи!
Покажи усім недолугість підстав
Та світи порви!..
Підставляй обличчя під її вуста,
Хоча ще не Рай...
Хоча ще не Рай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
- "...а звідки ж скроні посивіли?..
А чому ж нерви - в павутиння?..."
...Так... Просто... Втома, моя Мила...
Та міномети - до коріння...
Та просто... вижити - за щастя...
Брати й земля лише за стіни...
А ззовні - пекло та пропащі
Все москалі чекають зміни
На інших... Просто підпирають:
Ті - в чергу, а ці - в домовину...
Але... їх трупи просто не ховають...
А ми?... Та що..? За зміну - зміна...
Атака... Вечір... Сон... Атака...
А скроні - то пусте ж... Ти знаєш...
Як там наш син?) Вже каже "Татко"?)
Чи знову "Мама", та зітхає?)
Як ви?... Садочок у підвалі?...
В безпеці будьте!... Ми ж - на варті!..
Ти не сумуй... Часу - провалля,
Але ж ви, рідні, того варті!...
Ти не сумуй!.. Рости дитину!...
Нехай вже "Татко" врешті скаже!)))
А сивина - то цвіт родини!
Лиш не пустити б кодло враже!..
...
"У тебе скроні геть вже сиві...
У тебе нерви - павутиння!..", -
Герої будь-які красиві,
Була б живою Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Миру всім!.. Кохання!.. Звісно й Тиші!..
Потім вже горнятко кави можна...
Щоб смачною була пінка... лише
Не на сніг в окопах, - на хмаринку схожа...
Щоб гірчинка... Не від да'лі дому,
Рідних... Просто - кавова "Робуста"...
Допивали щоб не у чужій державі...
У своїй й здорові, України людство!
Щоб забули, що таке кайдани!..
Краще будьте каво(Ви)залежні
У Квітучій Золотій Державі,
Аніж мово- й думкопротилежні!
...
Миру всім!.. Кохання!.. Звісно й Тиші!..
Потім вже горнятко кави можна...
Щоб смачною була пінка... лише
Не на сніг в окопах, - на хмаринку схожа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Не забудь! Ця Війна - лиш для тебе!
Ти збагни! Не існує частинок!
Ти - це частка Безмежного Неба
Над Державою, суттю Країни!
Ти - це вибір твоєї промови,
Також - прояви гідності й слави...
Твої прагнення - це твоя Мова!
Бо лиш Мова - то прояв Держави!
Твої діти - то Наше Майбутнє!
Зміст у них - Серце всього надбання!
Свідки цьому, як завжди, присутні,
Але Слово віками змагалось!...
Не забудь! Ця Війна - лиш для тебе!
Ти збагни! Не існує частинок!
Твоя Мова - Безмежнеє Небо
Над Державою, суттю Країни!...
Не збагнули?.. Стида вам та сором!..
Не цієї ви, мабуть країни...
Ви поволі, стернями та долом,
Утікайте з країв України!
Адже стануть кремезнії кручі
Серед вас нездоланним примістям:
Пеклом тих літ - Ірпіння і Бучі!...
Всього Пекла, чим варті ви дійсно!!!
...Не забудь, Ця Війна - лиш для тебе!!!
Ти збагни!!! ...не існує частинок!!!
Ти - це частка Безмежного Неба
Над Державою, суттю Країни!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Люблю ранки із присмаком кави,
З круасаном, смачним поцілунком,
Люблю сонця промінчик ласкавий,
Що заграє в очах візерунком -
Чорно-карим теплом золотавим
Із яскравим підґрунтям кохання...
Люблю ранки із присмаком кави...
Люблю погляд зі смаком бажання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Ти можливість дала доторкнутись до Неба...
Ти можливість до Щастя дала приєднатись...
Ненадовго, на мить, як частинкою тебе,
Мав нагоду та щастя себе відчувати...
Порятунок давала мені та Надію,
Мерзлоту розтопивши промінням яскравим...
Я щасливий! ...Так... Був, але то була Мрія!
Я щасливим залишився... Там... Де буяло
Різнобарв'я в душі, серенади й багаття
Бушувало, зігрівши усіх, і забрало
Весь непотріб та чорні тягучі прокляття,
Залишаючи чисте, яскраве, тривале
Відчуття тебе, Сонце, у закутках серця,
Відчуття того Світла, жадоби, бажання...
Я щасливий. Хай був, але це ще озветься.
Я щасливий, бо знаю яке це - Кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
О, Янголе! Як вільний, Ти заграй!
Заграй нам світ безмежних тих світлин!..
Зіграй всі відзвуки безмежних водограїв,
Луну (чи Ехо) Ти тих гІрних полонин...
Зіграй Ти, ввіковічені буттям
Своїх, ще недалеких тоді віянь,
Та віяй тим безсмертним каяттям
До воїн, вщент затятих у обіймах
Безвіччя... Душ, знівечених життям....
О, Янголе! Як можеш - збережи
В запеклих війнах щем від тих прокльонів
З обох боків і до червоної межі...
Не слів завдячної, - червоної від крові.
І наших Воїв душі збережи,
Тіла оберігай від бранців Пекла,
Диявола улюблених пожив,
Допоки Сонце Божеє не смеркне.
Весь світ, коханий Богом, бережи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Привіт... Привіт ... Це цвіт твоїх фантазій...
Це - забуття, здоланне рАзом... Також квіт...
І квіт надії й насолоди вже одразу,
Поки панує розум, врода... Начебто і світ...
І світ шалений, як примара... Так, безумний...
Цілком занедбаний у чарах тих політ, -
Політ фантазій, див та чар... Та чомусь сумно...
Палають чари, з ними - попіл звершених тих літ.
Буяють квіти... та клекочуть потім в лаві,
Непереможні і міцні... Здавалось жваві...
І ми разом колись ставали - лише жар...
Неперевершені й незмінні від тих чар:
Бажання... віку... стилю... стану... ради... вроди...
А зараз - лиш і залишається той дар, -
Бажання сили та незнаної свободи...
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Дай душі своїй трОхи спокою...
Не збирай ти, хоч хвильку, зАздрощів.
Зачаруйся у річці осОкою,
Або плин течії, хоч врАнішній,
Зупини своїм поглядом мрІйливим
Та вбери ранні проміжки пУстощів.
Дай душі своїй бути спокІйною,
Дай розливам осЯгнути мУдрощів
Дивних трав, що стелились, шовкОвії,
Та лілей, що розквітли, мов зІроньки...
Дай душі просочитись любов'ю:
До останніх тих пагонів спІлості,
До останніх, живих ледь, корІнчиків
Сірих променів, вже ледве тлІючих...
Дай душі своїй трохи промІнчиків,
Що просочені нЕ лиш надІєю!
Дай душі своїй віри у спрАвдішнє,
В перемогу буття й лИше Істини!
Дай душі свОїй більше рАдощів!
Адже тим лиш спроможні ми вИстоять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Мы снова здесь и зажигаем свечи.
Огонь в камине манит нас, озябших,
И снова в полумраке томный вечер
Пригреет, приласкает нас двоих.
Ты снова есть. И не нужны нам речи,
Пустые, для годится, нам, уставшим
От суеты мирской. Так будет легче
Не видеть - ощущать лишь каждый миг:
Дыханьем, телом теплоту и нежность,
Щекой холодной влажную одежду,
Щетиной... губы, руки в исступленьи
Целуя, без разбору... без преград...
Безумно... только вырваться... сдаваясь,
В немом плену найти, опять ругая...
Бессильно в сон спокойный уплывая
Поймать влюблённый сумасшедший взгляд...
Огонь в камине, словно кот, играет,
А сердце снова, снова умирает
От теплых рук, которые блуждают
Бесцельно, бархат кожи изучив...
Ты снова здесь... Была... Как наважденье...
Огонь погас и растворился с тенью...
Была ли ты?.. Или опять виденье?
Была ли ночь? И был ли снова жив?..
/січень 2018 р./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Я буду поряд... Тихо, потай
Я буду поруч, споглядати
Чи не згубилась ти, чи просто
Жива, здорова та щаслива...
Навколо буде тиша й спокій.
Про це ніхто не буде знати.
Навіть якщо безлюдний острів
Заселиш ти, моя вродлива.
Буду співати колискові
На вушко тихо, ледве чутно,
У полі квіти волошкові
Я подарую незабутні...
Я буду поряд, лиш послухай -
Шепоче у північній тиші:
"Своє кохання не забуду
Та твоє серце не залишу..."
Я буду в вітрі, без упину
Здіймати шовковисті коси,
Я у воді з тобою плину,
І на руках, як ранні роси
Залишусь, ніби на папері
Віршами, ледве непомітно...
І нагадаю, як ті двері
У хаті, лише звучним скрипом...
Передивлюсь твої картини
Вві сні, неначе там присутній,
Додам і фарб туди, зарину,
Щоб був твій сон злегка розпутній,
Щоб ти згадала шарм емоцій
Та нерозважливість бажання...
Щоб ти згадала свої мрії
Та ніжний смак мого Кохання...
Я буду поряд... Тихо... потай...
З тобою спати... прокидатись...
Не хочу руйнувати спокій...
Я буду просто... споглядати...
2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Что-то дождик пошёл... но поздно...
Ведь усохли цветы, завяли....
Ведь цветам был как жизнь - воздух,
А без воздуха, видно, устали....
Что-то дождик пошёл так внезапно...
Прямо ливень, в пример многим...
Но ведь Солнцу, поди, это властно
Осушить... только... промочив ноги...
....Снова крик осушил душу...
Видно слов иногда не хватает...
Я, конечно, ведь, жизнь не нарушу,
Когда сохнет она, изнывает...
Когда треснута напрочь колба,
Что держалась на чьих-то остатках....
Ой... Не в лоб, говорят, так по лбу -
Снова вывернулись на изнанку...
Снова чист, словно ангел, но с примесью
Той слегка ядовитой отметины...
Ад огня, вроде, нам и не вымысел...
Вед мы с Адом всегда лже-приветливы...
Прямо ливень, в пример многим,
Тонко высушенным и раскаянным...
Соль не даст нам подняться на ноги,
Соль от слёз - это только чаянье...
Чьи-то вымыслы, переживания:
Как получится... или слюбится...
Никому не нужны признания -
Хочет - по-боку, хочет - губится,
Хочет - с грязью тебя измазанным
Так захочется в свете выставить...
Ты не верь только им рассказанным...
Ты не верь никому искренне...
Только дождик придёт... может поздно,
Ведь и так всем ресницам мокро...
Ты поглубже вдохни свежий воздух.
Только он чистый, искренний, бодрый...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2023
Ты, как кошка, цеплялась
За каждый участочек кожи,
Так забвенно, безудержно
Втиснув всё тело в пожаре.
Раскалив ещё больше
Расплавилась, вплавилась может,
Чтобы ближе... быть ближе,
Чем может влюблённый представить...
Ты, как ангел, взлетала,
Летела - расправила крылья,
Не пуская меня
Ни на миг от себя, ни на йоту.
Ты заставила верить,
Что можно быть лучше, чем кто-то,
Ты заставила знать -
Стал я кем-то и значу я что-то...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996635
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2023
Сліпило сонце, шепотів ліс колискову,
Сполохано принишк спів солов'я,
Перину трав зім'явши, геть, додолу
Ми з пагорба скотились - ти да я.
Сплелись з тобою розумом, тілами,
Шалені від шалених почуттів.
Ми не хотіли, щоби поміж нами
Бодай шматочок вітру пролетів,
Втискаючись до паморок в безодню
Шаленої дифузії двох тіл.
Переплітались в пошуці долоні
Та й дихати ніхто вже не хотів,
Бо поглинали, дихали, вбирали
Взаємно силу почуттів, любов...
Хотіли ближче, ніж допоки знали, -
Щоб однією стала наша кров...
Незчувся - злився світ у ритмі танцю,
Злились всі звуки в унісон сердцям.
Були ми зараз більше, ніж коханці,
Ми знову дихали, жили однім життям,
Боролись з сутністю обох та підсвідомо
Ми двох хотіли втиснути в одне,
Настільки рідне нам, давно знайоме
Із наших мрій, єдине головне...
Злились, немов у дивну пісню звуки,
Бурхливих два струмка гірських змішались,
Два полюси від довгої розлуки
Взаємно просочились та з'єднались...
12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Ты - как сосуд, не очень полный…
Я думал, чем тебя наполнить..?
Ты так умна и так нежна…
Мудра и очень терпелива.
Я иногда не вижу, силы
Где ты берешь, чтобы сполна
Все воссоздать после иссушья,
Когда твою разбили душу…
Все воссоздать, испив до дна…
Хотел бы склеить все осколки,
Но я не Бог… Быть может только
Слегка могу лишь подтолкнуть,
Тебя подбросив ближе к Свету,
Чтобы лишь ты нашла ответы
Вопросов Жизни… Свою суть…
Суть слез и шрамов жизни прежней,
Причину стать не безмятежной,
А стать Собой когда-нибудь…
Да… Я, пожалуй, знаю толк…
В таких бессмысленных обидах,
Когда тебя в упор не видят.
Вот потому, пожалуй, Волк…
Ведь жить волкам намного проще.
Не думая, идешь наощупь,
Лишь ты и чувств один комок…
Я всё-же твой, тебе достанусь,
И до краёв налью – достану
В сосуд твой нежности сполна,
Осколки склеить попытаясь,
Замажу лаской - заласкаю,
И сладкого любви-вина…
Чтобы меня ты изучила
И мной же душу излечила,
И от любви была пьяна…
Да, твой сосуд, не очень полон…
Я знаю, чем тебя наполнить…
12.2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996531
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2023
...Когда музыка - жизнь...
...Когда звуки - дыхание...
Когда хочется гладить мелодии профиль...
И аккордами ввысь, на границе желания,
Когда хочется выплеснуть нотную похоть...
Тускловатый минор переливами лунными
Чтобы душу пронял до невидимых точек
И мажором наполнив сосуды безумные,
Чтобы выплеснуть среди зародышей-почек,
Забивая все мысли, негативно насыщенны,
Разбивая туманные поросли в корне...
Жить мелодией, чувствами, музыкой-мыслями
И кому-то мелодией мысли наполнить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996429
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2023
Я напишу тебе стихи...
Ты пролистай... не нужно плакать.
Я напишу тебе о том,
Как быть могло... в другой Галактике...
Как будто мы еще милы,
Как будто живы все признания...
...как будто не было золы
От жжённых писем, расставаний...
Я напишу тебе о том,
Что счастлив я... и ты, я думаю...
Что стал чужим давно твой дом,
Как голос твой, как и безумие,
Мелькающее у дверей
Еще тогда... сто жизней до-сейчас...
Как много прошлых кораблей,
И память сброшена в который раз...
Я напишу тебе... не плачь...
Твоя судьба - в твоем столетии.
Ты так боялась неудач,
Что, может быть, меня не встретила.
Хотела жизнь опередить,
Хотела все четыре стороны,
Хотела слез уже не лить,
О чем еще не знали вороны.
Ты так боялась доверять...
Ты в душу не впускала прежде...
Ну что ж... Пишу... Могу обнять,
Увы, не радуя надеждой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995742
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2023
Незримі почуття... і очі
Тьмяніють, ніби із провалля...
Вже сліз немає, щоб щоночі
Давити спогади в собі.
Вона, тендітна по-жіночому,
Та по-дитячому забавилась...
Вона, яскрава, ніби сонечко,
Тепер -туманом при воді
Стелилась, сірою примарою,
Росою вкрита, лиш солоною.
Колись буяла квітом-мальвами,
Колись буяла відчуттям,
Тепер же вся покрита хмарою -
Сумує за його долонею,
Що по щоці проводив лагідно...
Бо ж лише це - то все життя...
Незримі почуття... і очі
Тьмяніють, ніби із провалля...
Вже сліз немає, щоб щоночі
Давити їх лише в собі.
Загралась у діла дівочії,
Заграла кров у жилах дальніх,
Забула, що це "непорочність".
Тепер у сумі - у журбі...
Незримі почуття, та дарма...
На кожен гріх існує карма:
Веде у світ пустий та сонний,
Веде у світ живих подій,
Кого - нагору, чи по колу,
Кого збиває з ніг додолу.
Незнана доля й не безкарна.
Ніхто не буде в ній святий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
...Неважливо, чи сон, чи в реальності,
Та незчуюсь - тебе поглинаю...
Розчиняю тебе віртуальністю,
А реальністю лише кохаю...
Понад спрагою, понад безумністю,
Понад вірою, понад розумністю,
Понад відчаєм - лише емоції,
Лиш емоції вітром зітхаю...
То не диво - то дощ над пустелею,
То не радість - то тільки оаза.
Ти щаслива, як хмара над скелею...
Хмара й дощ, але тільки відразу...
...Дощ не безмежний, пустеля осушена,
Камінь залежаний мертвими душами.
Дарма на звичаї мертвої осені.
Поки живу - тільки доти кохаю.
Та неважливо, чи сон, чи в реальності,
Вихор, чи злива, чи дощ ненормальності,
Вітер занедбаний, вихор скуйовджений,
Бурями-грозами щойнонароджений.
Та неважливі мої геніальності,
Коли розлука на фоні банальностей,
Коли емоції врозріз з бажаннями.
Ми перероджені. Діти Кохання ми...
Завжди важливі ми, навіть самотніми.
Вже не лякаєм пустими безоднями
Мрій та зіниць у безмежніїм просторі.
Щось є надійніше втрачених осеней.
Щось є новіше старої історії,
Поряд шляхів є повітряні колії.
Копії світу іще не зпорошені.
Гості в життя лиш чекають запрошення...
Геть неважливо, чи сон, чи в реальності,
Лише незчуюсь - тебе поглинаю...
Знов розчиняю тебе віртуальністю,
Але реальністю лише кохаю...
Понад спрагою, понад безумністю,
Понад вірою, понад розумністю,
Понад відчаєм - лише емоції,
Лиш емоції вітром зітхаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
Тримай своє тіло найближче до мене,
Тримай на мені свої лагідні руки.
Ти більше, ніж я, заслужила повернень,
Я більше, ніж ти, заслужив на розлуки...
Хапай, як востаннє, жагуче повітря
І знову занурся у світ божевілля,
Бо наше кохання - то часточка світу,
Затьмарює розум дурманом, як зілля.
Тримай своє тіло найближче до спраги,
Щоб потім цінити смак кожної краплі,
Тримайся без мене, тримай без уваги,
Щоб закарбувати все згодом на шпальтах
На перших сторінках усе надважливе,
Що з розуму зводило кожного ранку...
Ти вся - візерунки шаленого дива,
Ти - більше ніж жінка та просто коханка.
Тримай своє тіло у ритмах конвульсій
Хіп-хопу, джаз-фанку й шаленого танго.
Стривай - ти у світі безмежних ілюзій
Без віку, без тіла, солодка, як манго...
Тримай своє тіло найближче до входу,
В емоції світла там мав бути вихід,
Тримай, як хотіла, і вдачу, і вроду,
Залишиш кохання солодкії крихи...
Тримай своє тіло найближче до мого,
Зрівай свої маски - оголена краща...
Душа не чекає звороту такого -
Такий чесний обмін: ніщо на нізащо...
Тримай своє тіло у ритмах конвульсій
Хіп-хопу, джаз-фанку й шаленого танго.
Стривай - ти у світі безмежних ілюзій
Без віку, без тіла... й солодка, як манго...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
...Ще ніколи не бачив настільки вразливою...
Такий сум у очах, безпорадність та... спокій...
Ти навшпиньках пробралась у мій передпокій,
Залишивши позаду і одяг, і біль.
Намагалась забути щось, стати щасливою
У реальніших снах, де затьмарює й дотик,
Де втрачається сутність з гарячими зливами,
Розмиваючи грані та внутрішній стиль,
Та стаєш, як податлива Божая глина -
Знову без нарікань. Просто: чиста, невинна.
Ще ніколи не бачив тебе без обличчя...
Без того, що для всіх, що вдягаєш щоденно.
То, здавалось, було все настільки буденно...
До сьогодні. До чистих твоїх почуттів.
Я повірив, чи й вперше за ціле сторіччя,
Що буваєш настільки невинно-невпевнена,
Що бажаєш ти, дійсно, такого повернення,
Як сама не хотіла, та й я не хотів...
Що бажаєш ти бути незмінна, невинна,
Знов бажана, кохана, як завжди - єдина.
...Ще, мабуть, не була ти настільки жаданою...
Щоб бажав, як ніколи, з тремтінням в руках,
Серед суміші дихання й тіл бездоганної,
Відчуваючи лиш насолоду та страх,
Що то сон, чи примара... чи має закінчення...
Ми з тобою були ніби Богом повінчані.
...Ще ніколи не бачив настільки закохану...
Лише жар у очах. Чарівна насолода...
Так, здавалось, що ти щасливіша від роду,
Серед найгарячіших усіх відчуттів.
Відчуттям захопилась... та пташка сполохана
Знов відчула той страх, страх з'явитись непрохано.
Мабуть знала, що страх додає тобі вроду,
Що наш страх - то союзник у кожнім житті...
Ти боялась, що я розлюблю та покину -
Розвернулась... пішла, крізь оголену стіну...
...Ще ніколи не бачив настільки вразливою...
Та мій сум у очах... безпорадність та... спокій...
Знов, як завжди, пустий та німий передпокій,
Знову ліжко холодне та вікна пусті.
Знов твій страх залишитись навіки щасливою,
Бо ті мрії шалені існують, допоки
Не приходить жадане безумство і спокій,
Та... щезає та Мрія, як дим в небутті.
А без Мрії і Щастя немає в житті...
Я ніколи не знав, що усе вже завершено...
Ти була вже не тут, але... неперевершена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
О, Янголе! Як вільний, Ти заграй!
Заграй нам світ безмежних тих світлин!..
Зіграй всі відзвуки безмежних водограїв,
Луну (чи Ехо) Ти тих гІрних полонин...
Зіграй Ти, ввіковічені буттям
Своїх, ще недалеких тоді віянь,
Та віяй тим безсмертним каяттям
До воїн, вщент затятих у обіймах
Безвіччя... Душ, знівечених життям....
О, Янголе! Як можеш - збережи
В запеклих війнах щем від тих прокльонів
З обох боків і до червоної межі...
Не слів завдячної, - червоної від крові.
І наших Воїв душі збережи,
Тіла оберігай від бранців Пекла,
Диявола улюблених пожив,
Допоки Сонце Божеє не смеркне.
Весь світ, коханий Богом, бережи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
І знову вересень в думках... десь застигає у повітрі...
І знову сни якісь сумні свої мережива плетуть,
Серпанком, пасмами-примарами зливаються із вітром
Та вранці баряться, тримаються, ховаються, не йдуть...
І знов їх, тисячі вітрил, немов нанизує на гілля...
А східці, вікна всіх вітрин покриє пилом... сірим пилом...
І знову паморозь примарна - за комір струменем повільно...
І знову рік втомився хмарний, нам незнайомий, непомітно....
Залишив слід у всіх серцях, тяжкий, до крові гострим лезом...
А десь калина у лугах, немов червоне дике плесо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
Огорну тебе в обрій вечірній,
В теплі промені слів оксамитових.
Зачарую тебе, непокірную,
Та осиплю мереживом квітковим.
Заховаю, туманною ватою
Підмостивши, щоб солодко спалося,
І здалека, з дощами-розкатами,
Заспіваю, як хмари зібралися
В візерунки чудові, намріяні
Серед снів твоїх, дивних та радісних,
Як ліси в надвечір'ї малиновім
Колисковими перекликалися,
Як зірки, лиш на небі з'явилися,
Мерехтіли, змагаючись з сонечком,
І як місяцем вмить освітилися
Твої мрії, що глянув в віконечко.
Обгорну, ніби жаром коминовим,
У обійми згорну, дам розтанути.
Помандруєм, у казку поринемо,
Сни цікаві разом переглянути.
2017 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
Зім'ятий комір та шеврон затертий...
Глибокий погляд... Туга, ніби морок...
Вже сотні хвиль ти випливав від смерті...
Десятки тіл... адже зустрівся ворог!..
Штани до дір зачовгані в багнюці,
А на ногах - лахміття... колись - берці...
Мозолі знову виїдають руки...
Дарма!.. Адже згинаю - то ж не мертві...
Води краплини - залишок у флязі...
Ні... Їсти вже не хочеться... Блювати...
Минаю кожен крок... і так щоразу
Тут мерехтить в очах від тіл солдатів...
Ворожих, звісно... Наших ми вивозим
Додому, в тил... Негоже залишати...
Окопи... Стрілянина... Знов в дорозі...
Така робота зараз... Ми - Солдати...
Позаду - сім'ї, рідний край та хата...
Попереду - ті нелюди в болотах.
Ми вистоїм - за сина, маму й тата,
Лише ви залишайтесь з нами доти:
У пам'яті.... світлинах... телефонах...
Дзвінках, коли можливо, й СМС-ках...
Нам зараз, як ніколи, це важливо!..
Завжди!... На жаль, та декому - до смерті...
...
Зім'ятий комір та шеврон затертий...
Глибокий погляд... Туга, ніби морок...
Він сотні хвиль вже випливав від смерті...
Та він стоїть!.. Бо в Україні ворог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
Повернувся із пекла...
Пробачте...
Так щасливо місцями тут... щиро...
Ні смертей у окопах не бачите,
Зачаровані тінями "миру",
Ні катів, тих, нових та просунутих,
Що точково... ракетами - в безлад...
Повернувся із пекла... Не буду вам,
Що не каже затиснута преса...
Не скажу про жахи існування там...
Промовчу про братів, що на небі...
Повернувся із пекла... Пробачте ви...
Попрошу вас, - шануйте, що треба!..
Пам'ятайте: Свобода - то залишки
Тихих душ всіх Героїв залишених!..
Сутеніють навічно там надлишки
І братів, і сестер... ввіковічених...
Їм, на жаль, не судилось побачити
Теплий дім... Свіжий хліб... Чисту постіль...
Повернувся із пекла...
Пробачте...
А як вам?..
Гарно спиться і досі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
Важлива Щирість!.. Важливі струмені душі,
Що зачепили всі струни, майже на межі...
Важлива хвиля із чар занедбаних сердець...
Важливе море... І відчуття, що ти вже Десь!..
Мій світ у хмарах... Все заборонено... Та ким?
Ти - як Примара: існуєш, не здійнявши дим,
Чи хоч і хвилю у темнім залишку чогось...
І, звісно, - Мара тебе чекає крізь вогонь.
Ти знову лишок у світі темряви та сну...
Здіймись ти, лишень, хоча би на одну весну,
Ковтни повітря, ковтни свободи через край, -
Затягнеш пісню, живу, як вічний водограй.
Важлива Щирість... Хоча й забута у віках...
Живи на милість, неначе звільнений ти птах,
Плекай Свободу, затяту серед хижих війн,
Та знай, є хто Ти, у тіні марних сірих стін.
Важлива Щирість!.. Важливі струмені душі,
Що зачепили всі струни, майже на межі...
Важлива хвиля із чар занедбаних сердець...
Важливе море... І відчуття, що ти вже Десь!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023