Євген Ковальчук

Знання

Не  родяться  із  ними  люди,
Тоді  ще  їх  не  мають,
А  протягом  життя  їх  всюди
Вони  всі  здобувають

Для  того,  щоб  навчитись  жити
Як  слід  на  світі  цьому,
Аби  на  благо  лиш  служити
Завжди  усім  і  всьому.

Вони  –  то  ключ,  аби  нещастя
Навік  усі  лишити
І  двері  до  людського  щастя
Земного  відчинити,

Ввійти  до  нього  та  відчути
В  собі  його  присутність,
Ввійти  до  нього  і  збагнути
Життя  свойого  сутність,

А  також  світу,  на  якому
Родились  й  проживають,
Усього  тóго,  що  на  ньому
Навколо  себе  мають.

Хоча  до  них  не  доторкнутись,
(В  тім  й  сумніву  немає),
Та  зможе  всіх  проблем  позбутись,
Хто  з  них  же  користає,

Знайшовши  способи  дієві,
І  їх  застосувати,
Щоб  більш  проблеми  ті  життєві
Не  мали  змоги  стати

Між  ним  і  світлою  метою,
Що  прагне  досягнути,
Щоб  з  світом  і  самим  собою
У  згоді  завжди  бути.

Від  знань  повік  не  відвертайся.
Не  смій  від  них  тікати,
А  їх  по  вінця  набирайся,
Щоб  щасно  поживати.                                                  



Євген  Ковальчук,  15.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023

Бажаю я…

Бажаю  я,  щоб  всі  нещастя
В  минуле  відійшли,
Щоб  люди  всі  пізнали  щастя,
З  яким  би  вік  жили.

Бажаю  я,  аби  здорові
Завжди  усі  були,
Щоб  сліз  гірких,  а  також  крові
На  війнах  не  лили́.

Бажаю  я,  щоб  війни  тії
Скінчилися  умить,
Щоб  люди  почали  усії
У  світлім  мирі  жить.

Бажаю  я,  аби  бажання
І  світлі  мрії  всі
Здійснились  без  розчарування,    
У  всій  своїй  красі.

Бажаю  я,  аби  добробут,
А  також  згоди  час
Наповнювали  завжди  побут
У  кожного  із  вас.

Бажаю  я,  аби  навіки
Минуло  в  світі  зло,
Щоб  у  людських  серцях,  мов  ріки,
Завжди  добро  текло.

Бажаю  я,  щоб  ним  ділились  
Вони  з  всіма  людьми,
Аби  одного  дня  змінились
Навік  на  краще  ми.

Бажаю  я,  щоб  не  ховався
Від  світу  жоден  з  вас,
А  щоби  реалізувався
На  ньому  в  певний  час.

Бажаю  я,  щоб  ви  прожили
Своє  життя  як  слід,
Щоб  після  себе  залишили
На  світі  добрий  слід.                                                    



Євген  Ковальчук,  14.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023

"Ти не нарікай на те…"

*****

Ти  не  нарікай  на  те,
Що  життя,  мов,  непросте,

Що  воно  лише  сміється
Над  тобою,  не  вдається

Жити,  як  хотів  би  ти,
Цілей  всіх  в  нім  досягти,

Всі  здійснити  світлі  мрії,
Сподівання  та  надії;

А  борися,  не  здавайся,
До  конкретних  дій  вдавайся,

Враз  позбувшися  страху
І  зневіри  на  шляху

Тим,  що  ти  до  них  торуєш,
Тим,  яким  до  них  прямуєш

У  своїм  житті  щодня,
Вміння,  навики,  знання

Здобуваючи  щоразу,
Застосовуючи  зразу

В  час,  коли  це  необхідно,
Та  не  будь-як,  а  лиш  гідно,

Так,  як  треба,  так,  як  слід,
Щоби  розтопити  лід

Тих  проблем,  що  виникають,
Шлях  до  цілей  закривають,

Щоб  до  них  ніколи  ти
Вже  не  міг  в  житті  дійти.

Та,  якщо  все  ж  докладаєш
Всіх  зусиль,  що  тільки  маєш,

З  часом  вирішиш  ти  їх
І  до  цілей,  мрій  своїх,

Що  попереду  ти  ставиш,
І  до  тих,  що  ще  поставиш,

Не  лише  в  своїх  думках
Чи  у  мріях,  чи  у  снах,

А,  скажу  тобі  по  правді,
Дійдеш  наяву,  насправді,

Щоб  солодкий  смак  життя
Ти  відчув  весь  до  пуття

Усіма  пак  почуттями,
Що  вирують  до  нестями,

Мов  вогонь,  в  тобі  щомить,
Щоб  щасливо  в  світі  жить;

Бо  всі  ми  на  світ  з’явились
У  минулім,  народились:

Ти,  вона  і  він,  і  я  –
Цілая  людська  сім’я,

Щоби  жити  не  в  напасті,
А  лише  у  світлім  щасті.

Та,  щоб  всім  нам  в  щасті  жить,
Слід  його  нам  заробить,

Тобто  не  байдикувати,
А  старанно  працювати,

Та  не  нині  лиш  –  завжди,
Щоби  і  ноги  біди

В  нас  ніколи  не  бувало,
Щоб  лихе  все  нас  минало,

Щоб  для  нього  стали  ми
Невидимими  людьми,

Що  для  нього  не  існують,
Що  до  щастя  лиш  прямують,

Щоб  із  ним  лиш  кожну  мить
Часу  в  цьому  світі  жить.                                      



Євген  Ковальчук,  13.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023

"Повіває вітерець…"

*****

Повіває  вітерець,
Листячко  гойдає
Так,  неначе  у  танець
Він  їх  закликає.

І  на  листячко  в  той  час
Дощик  накрапає,
Що  його  ж  бо  водночас
Живить,  напуває.

Сірі,  дощові  хмарки
В  небі  пропливають
І  дерева,  і  квітки
Рясно  поливають,

Щоб  вони  усі  росли,
Буйно  розцвітали,
Щоби  гарними  були
Й  око  милували;

Поливають  і  поля,
І  сади,  й  городи,
Щоби  матінка-земля,
Крім  своєї  вроди,

Завдяки  дощу  води,
Що  все  ллє  добротно,
Згодом  же  смачні  плоди
Дала  нам  щедротно,

Дала  всім  нам  залюбки
Фрукти  і  злакóві,
І  гриби,  і  ягідки́,
Щоб  були  здорові,

Щоб  ми  повними  були  
І  здоров’я,  й  сили,
Щоб  в  ріці  життя  плили́,
Щоб  щасливо  жили.

Хай  ріка  життя  несе,  
Доки  серце  б’ється,
І  як  втрачено  усе
Чи  лише  здається.                                                      



Євген  Ковальчук,  12.  07.  2020  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

"Сподівайся, сподівайся…"

*****

Сподівайся,  сподівайся,
Та  також  до  дій  вдавайся

Враз  без  жодного  вагання,
Щоб  усі  ті  сподівання,

Що  ти  в  серденьку  тримаєш
І,  мов  діток  тих,  плекаєш,

В  нім  не  лиш  рікою  лились,
А  в  твоїм  житті  здійснились.

А  коли  щось  не  вдається,
Мов,  недоленька  сміється,

Рук  не  смій  же  опускати,
Щоби  воленьку  їй  дати

Над  тобою  все  знущатись.
Ні,  не  смій  їй  піддаватись.

Їй  нізащо  не  корися.
Проти  неї  ж  бо  борися,

Доки  не  побориш  тую
Доленьку  свою  лихую

До  кінця,  щоб  більш  не  мати.
Далі  ж  добру  будувати

Власну  долю  заходися.
Тільки,  друже,  не  барися,

Не  здавайся,  не  вагайся,
До  конкретних  дій  вдавайся

Зараз  же,  тепера,  нині,
Щоб  вони  тобі,  людині,

Все,  чого  бажаєш  мати,
Знати,  вміти,  відчувати,

Дали  й  попри  всі  напасті,
Завжди  жив  ти  лиш  у  щасті.                                                



Євген  Ковальчук,  11.  07.  2020    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

Для чого?

Для  чого  в  певнім  місці,  час
Родивсь  на  світ  цей  кожен  з  нас?

Ви  що  мені  відповісте
На  це  питання  непросте?

На  нього  відповідь  своя
Є  в  кожного,  а  ось  й  моя.

Дам  відповідь  я  вам  просту  –  
Аби  відчути  повноту

Єдиного  життя-буття
Крізь  наші  думи  й  почуття,

Які  у  кожного  із  нас
У  голові,  душі  всякчас

Вирують,  наче  пишний  цвіт
На  цей  прекрасний,  білий  світ;

Аби,  на  нім  родившись,  ріс
І  тілом,  й  духом,  щоби  вніс,

Навчившись  мудрощам  життя,
В  ім’я  ясно́го  майбуття

Свого  й  тих,  поруч  що  живуть,
А  також  тих,  що  ще  прийду́ть

На  світ  цей,  мов  до  себе  в  дім,
 Щоб  жити  завсігди  у  нім

У  щасті  лиш;  корисне  щось,
Аби  таки  не  довелось

На  схилі  віку  шкодувать
І  жалкувати,  й  нарікать,

Що  другий  раз  життя  прожить
Не  вдасться  вже,  не  пощастить,

Аби  в  цей  світ  зумів  внести
Все  те,  чого  так  прагнув  ти.                                                  



Євген  Ковальчук,  10.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023

Бажаю…

Бажаю,  щоб  щасливо  в  світі
Всі  жили,  наче  квіти  в  цвіті,

Буяли  пишно,  процвітали
В  душі  та  бідоньки  не  мали,

Аби  вона  й  не  наближалась,
А  щоб  удача  лиш  всміхалась

Всім  вам  і  кожному  зокрема,
Щоб  будь-яка  у  вас  проблема

Вирішувалася  щоразу,
Коли  з'являлася  б,  відразу;

Щоб  труднощі  вас  не  лякали,
А  лиш  вперед  йти  спонукали,

Туди,  де  кожен  з  вас  гадає,
 Що  власне  щастя  відшукає,

Те  щастя,  що  бажа  здобути,
Щоб  повністю  в  нім  потонути

Всіма  думками  й  почуттями,
Які  постійно  до  нестями

У  голові  й  душі  вирують,
Коли  до  щастя  шлях  торують,

Яким  невпинно  йдуть  поволі,
Наповнені  і  сили,  й  волі

Завади  всі,  які  стрічати
Прийдеться  якось,  вщент  долати

Без  жодної  до  них  пощади,
Долати  їх  усіх  заради

Того,  щоб,  збувши  всі  нещастя,
Прийти  до  бажаного  щастя

І,  щоб  ніколи  не  тужити,
Лишитися  навік  з  ним  жити.                                                  



Євген  Ковальчук,  09.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023

"Щоби нас разо́м з тобою…"

*****

Щоби  нас  разо́м  з  тобою
Лихо-горе  стороною

Завжди  й  всюди  оминало,
Навіть  і  не  помічало,

Щоб  повік  з  ним  не  тужити,
А  у  щасті  завжди  жити,

Треба  байдики  не  бити,
А  як  слід  усе  робити.

І  щоб  в  тім  не  помилитись,
Слід  всьому  старанно  вчитись,

Бо  лиш  праця  та  навчання
Можуть  наші  всі  бажання,

Щоб  не  тільки  ними  снити,
В  нашому  житті  здійснити.

Лиш  не  варто  зволікати,
Щоб  їх  реалізувати,

Бо  відомо  всім  ще  зроду  –
Без  зерна  не  буде  плоду.

Плід  –  це  здійсненії  мрії,
А  зерно  –  конкретні  дії,

Ті  зусилля,  що  ми  маєм,
І  до  них  же  докладаєм

Неабияк,  а  доладно,
Як  би  не  було  нам  складно.

Як  цю  істину  збагнемо
І  зусиль  всіх  докладемо,

Щоб  здобуть,  чого  бажаєм,
Але  поки  що  не  маєм,

З  часом  все  ж  здобуть  вдасться,
Але  тим  лиш,  хто  не  здасться.                                            



Євген  Ковальчук,  08.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

Разом ми – одна сім'я

Він,  вона  і  ти,  і  я:
Разом  ми  –  одна  сім'я:

І  дорослий,  і  маля.  
Спільний  же  в  нас  дім  –  Земля,

Де  усі  родились  ми,
Ті,  що  зовемось  людьми,

Щоб  у  щасті  й  згоді  жить,
Одне  одного  любить.

Всі  ж  ми:  він,  вона,  я,  ти  –
Наче  сестри  та  брати

На  Землі  –  планеті  цій
У  родині  вселюдській,

Що  впродовж  тисячоліть
Населяє  білий  світ.

Щоб  у  щасті  й  згоді  жить,
Треба  нам  як  слід  робить,

Бо  лиш  праця  принесе
Кожному  із  нас  усе,

Що  бажаємо  здобуть,
Щоб  щасливимим  лиш  буть,

Та  не  лиш  у  певну  мить,
Щоби  тільки  з  щастям  жить,

Сповнивши  ним  почуття
І  думки,  а  все  життя,

Доки  не  настане  час
Той,  коли  прийде́  по  нас

Смерть,  що  відвернуть  повік
Не  зуміє  чоловік,

Щоб  на  світі  вічно  жить.
Смерть  не  вдасться  ж  обхитрить.                                        



Євген  Ковальчук,  07.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

"Борімося із горем…"

*****

Борімося  із  горем,
Яке  прийшло  до  нас.
Ми  разом  всі  поборем  
Його.  Прийде́  цей  час.

Він  вже  до  нас  прямує.
Він  вже  до  нас  іде.
Тоді  і  запанує
В  нас  мир,  якого  жде

Вся  наша  Батьківщина,
А  отже,  кожен  з  нас.
Мине  лиха  година.
Я  запевняю  вас.

Лише  як  слід  борімось,
А  ворогу  повік,
Нізащо  не  корімось,
Бо  коротати  вік

Свій  з  ним  лише  ми  будем.
А  перемогу  ми
Над  ним  таки  здобудем,
То  й  будемо  людьми

Ми  вільними  і  доля
Щаслива  буде  в  нас,
А  вся  лиха  недоля
Мине  у  той  же  час

І  більш  не  потурбує.
Ця  мить  уже  іде.
Моє  це  серце  чує
У  грудях  молоде.

Хай  досі  ще  триває
Жахлива  ця  війна,
Яка  жалю  не  знає,
Та  скінчиться  вона.

І  ми  в  ній  переможем.
Поразки  лиш  зазна
Наш  ворог.  Ми  це  зможем
Зробить,  Це  кожен  зна.                                                        



Євген  Ковальчук,  31.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023

"З миттю кожною минає…"

*****

З  миттю  кожною  минає  
Неупинний  час
Й  незворотно  наближає
Кожного  із  нас

В  час  війни  до  перемоги.
Прийде  тая  мить.
Встанемо  з  колін  на  ноги.
Серце,  що  щемить

Нині,  більш  щеміть  не  буде,
Буде  лиш  радіть
Перемозі,  що  здобуде
Кожен  з  нас.  Й  не  ждіть,

Вороги,  що  ми  здамося.
Ні,  цього  повік
Ви  не  діждетесь.  Б’ємося
Ми  і  вас  навік

Подолаємо.  Скорити
Вам  не  вдасться  нас.
Хай  свою  ми  будем  лити
Кров  в  цей  темний  час,

Хай  не  кожен  повернéться
З  бою,  із  війни,
Та  війна  ця  все  ж  минеться.
Як  не  ми,  сини

Й  доньки  наші  жити  будуть
Вільними  людьми
І  героїв  не  забудуть
Тих,  які  грудьми

Закриваючи  державу
Рідную  свою,
Що  належить  їм  по  праву,
Згинули  в  бою.

Згинули  вони,  та  слава
Буде  завжди  жить
Їхня,  бо  велика  справа  –
Край  свій  боронить.                                                            



Євген  Ковальчук,  29.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023

Ми наближаємось до перемоги

Із  миттю  кожною  до  перемоги
Всі  наближаємося  ми,
Щоб  жить  щасливими  людьми
Вік,  з  серця  знявши  всі  тривоги.

А  що  за  нами  перемога  буде,  
Упевнений  в  тім  кожен  з  нас.
Ось-ось  її  настане  час.
Її  держава  наша  все  ж  здобуде.

Ми  наближаємось  до  перемоги,
Сміливо  борючись  в  бою
За  України  і  свою
Свободу,  ворога  лихі  вимоги

Відштовхуючи.  Не  приймаєм
Їх  за  жоднісіньких  умов,
Щоб  ворог  нас  не  поборов.
На  плечах  голову  іще  ми  маєм.

Ми  наближаємось  до  перемоги.
Закінчиться  страшна  війна.
Поразки  ворог  наш  зазна.
Як  він  впаде,  не  стане  більш  на  ноги.

Душа  ж  його  в  ту  мить  піде  до  пекла,
Горітиме  в  палкім  вогні
Вік.  В  нашій  рідній  стороні
Ще  точиться  із  ним  війна  запекла.

Ми  наближаємось  до  перемоги.
Не  кожен  з  нас  до  неї  хай
Дійде́,  одначе  рідний  край
Не  зрадить.  Іншої  дороги

Нема  ні  в  кого  з  нас,  не  може  й  бути.
Настане  та  прекрасна  мить.
Таки  нам  з  вами  пощастить.
Ми  перемогу  зможемо  здобути

Й  здобудемо  усе  ж  таки.  Й  тужити
Не  будемо  ми  більш  повік,
А  будемо  лиш  цілий  вік
У  мирі,  злагоді  та  щасті  жити.                                        



Євген  Ковальчук,  29.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023

"До кінця, до краю…"

*****

До  кінця,  до  краю
Дійде  ця  війна.
Я  це  точно  знаю.
Кожен  з  нас  це  зна,

Бо  хоробро  б’ються
Хлопці,  юнаки...
Зовсім  не  здаються
Наші  козаки

Ворогові.  Прийде
Перемоги  мить.
Сонце  миру  вийде
Скоро  й  заблищить,

Буде  ніжно  гріти
Кожного  із  нас.
Будемо  радіти  
Ми  життю  всякчас,

І  свободу,  й  волю
Виборовши  та
Збудувавши  долю
Світлу.  Ця  мета

Нашая  здійсниться,
Втілиться  в  життя.
Ця  війна  скінчи́ться
Вже  без  вороття,

Бо  ми  докладаєм
Всіх  зусиль  своїх,
Ворогів  здолаєм.
Більш  не  буде  їх

В  нашім  кра́ю.  З  нього
Ми  проженемо
Всіх  їх  дня  одного.
Край  покладемо

Їм,  щоб  Батьківщина
Жила  в  неземній
Радості  й  людина
Кожная  у  ній.                                                                          



Євген  Ковальчук,  28.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023

Секрет

Здавна  відоме  слово  це  усім,
Хоч  значення  його  лексичне  в  тім

У  нас,  людей,  звичайно,  поляга,
Що  розголосу  він  не  підляга.

Крім  власника,  його  також  в  нас  зна
Людей  ще  інших  кількість  незначна,

Людей,  які  не  видадуть  його,
Які  не  зрадять  друга  свойогó,

Його  секрет  по  світу  усьомỳ
Розносячи,  на  горенько  йому.

Кому  ми  довіряємо  украй,  
Говоримо  ми  його  зазвичай,

Щоб  він  його  надійно  зберігав,
Аби  про  нього  більш  ніхто  не  знав.

У  тім  його  ж  бо  й  полягає  суть.  
Здебільшого  його  в  нас  люди  звуть

Секретом,  хоч  у  нього  також  є
Іще  інакше  йменнячко  своє.

Також  ще  таємницею  зовуть
У  нас  його,  та  значення  і  суть

Ті  самі  має  він  від  початків.
Міняється  тут  тільки  форма  слів  –

Секрет  і  таємниця.  Також  зна,
Я  певен,  кожен  з  вас,  що  й  таїна

Стоїть  із  ними  поряд  на  виду    
У  їх  синонімічному  ряду.

Його  це  поетичнеє  ім'я.
Повинна  ціла  людськая  сім'я,

Аби,  бува,  не  сталося  біди,
Надійно  берегти  секрет  завжди.                                        



Євген  Ковальчук,  06.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

"Усім і лихам, і нещастям…"

*****

Усім  і  лихам,  і  нещастям
Скажи  твердеє  «Ні!»,
Щоб  ти  лиш  оповитим  щастям
Був  в  рідній  стороні

Чи  там,  де  проживаєш  нині,
І  зараз,  й  майбутті,
Яке  призначене  людині
В  її  земнім  житті

Відтоді,  як  на  світ  з’явилась
Вона  у  певну  мить,
Щоб  з  ним  вона  неначе  злилась,
Аби  із  ним  лиш  жить,

Щоб  з  ним  лиш  жити-поживати  
До  самого  кінця,
Його,  мов  зерна,  посівати  
У  людськії  серця,

Щоб  врешті  світлая  година
До  нас  усіх  прийшла,
Аби  з  ним  кожная  людина
На  світі  цім  жила́,

Цілком  усе  лихе  втопивши
У  річці  небуття,
Його  в  минулім  залишивши
Уже  без  вороття.

Адже  на  світ  цей  народились
Усі  ми,  кожен  з  нас,
Щоб  ми  із  щастям  подружились
І  щоби  повсякчас

Як  слід  з  ним  живучи  усюди,
За  ним,  мов  тінню,  йшли,
Аби  із  ним  лише  всі  люди
На  світі  цім  жили́,

Працюючи,  як  кожен  має,  
Не  покладавши  рук,
Допоки  в  грудях  ще  лунає
Серде́нька  тихий  стук.                                                    



Євген  Ковальчук,  05.  07.  2020    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

"Не знаю, в кого вдався я…"

*****

Не  знаю,  в  кого  вдався  я,
Чи  в  батька,  чи  у  мати.
Покинула  ж  мене  сім’я,
Коли  життя  надати

Наважились  мені  батьки,
Мовляв,  і  кволе,  й  хворе,
Життя  важкії  сторінки
Ніколи  не  поборе

І  хтозна,  може,  й  взагалі
Не  виживе,  бідага,
На  цьому  світі,  цій  Землі.
Й  байдужість  і  зневага,

А  не  батькі́вські  почуття
Їх  серце  полинили
Й  мене,  як  надали  життя,
Покинули,  лишили.

Не  сталося,  однак,  того,
Як  думали,  гадали
У  світлу  мить  життя  свого,
Коли  мені  надали

Його  вони,  бо  наяву,
Хоч  сміли  залишити,
На  світі  досі  цім  живу  
І  далі  буду  жити.

І  далі  буду  в  світі  цім
Я  жити  і  творити,
Щоб  міг  я  по  собі  на  нім
Щось  гідне  залишити.

Адже  я  певен,  кожен  з  нас,
Не  лиш  я,  народився
На  світ  цей  божий  в  певний  час,
Аби  на  нім  трудився,

Уносячи  свій  певний  вклад
У  нього  повсякчасно,
Щоб  жили  всі  в  нім  завжди  влад,
Щасливо  та  прекрасно.                                                    



Євген  Ковальчук,  04.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

Вогонь солодкої надії

В  моїй  душі  вогонь  пала
Солодкої  надії,
Що  скінчаться  всі  лиха  й  зла
Бурхливії  стихії.

Натомість  сонце  заблищить
Великої  любові
В  людських  серцях,  що  оживить
В  них  почуття  чудові,

Щоб  з  ними  люди  всі  могли  
Позбутися  напасті,
Щоб  замість  неї  всі  жили́
Завжди  лише  у  щасті,

Якого  він,  вона,  я,  ти
Надією  повиті,
Бажаємо  все  ж  досягти
Кожнісінької  миті.

Досягнемо,  як  кожен  з  нас
Не  тільки  буде  мріять,
А  й  також,  щоб  настав  той  час,
Все  ж  відповідно  діять.

Конкретні  дії  помогти
Зуміють  нам  у  тому,
Щоб  бажаного  досягти
Міг  кожен  з  нас  у  всьому.

Адже  відомо  всім  вже  вік,
Й  мені  разо́м  з  тобою,
Не  станеться  нічого  ввік
У  нас  само  собою.

Було  так,  є  і  буде  так
На  світі  цім  й  надалі.
Тож  слід  зважати  нам,  однак,
На  всі  його  деталі,

Щоб  жодную  не  пропустить,
Аби  їх  розтлумачить,
Щоб  добре  нам  на  світі  жить,  
Що  кожная  з  них  значить.                                                



Євген  Ковальчук,  03.    07.  2020  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

"Чи треба кожному з нас забувати…"

*****

Чи  треба  кожному  з  нас  забувати
Все  те,  що  у  минулім  відбулося,
Чи  слід  його  нам  завжди  пам’ятати,
Щоб  в  пам'яті  воно  в  нас  збереглося?

Яку  ж  ви  відповідь  могли  би  дати,
На  перший  погляд,  це  просте  питання,
Не  знаю  я,  та  хочу  розказати
Я  відповідь  свою  вам  без  вагання.

Я  думаю,  що  все  таки  події
Усі  нам  треба  завжди  пам’ятати,
Події  як  і  добрі,  так  й  лихії,
Які  в  житті  в  нас  місце  сміли  мати.

Події  добрі  –  щоб  вони  служити
Могли  усім  нам  тим  зразком  завсіди*,
Як  треба  нам  на  цьому  світі  жити,
Аби  не  потрапляли  ми  у  біди.

Лихії  ж  треба  нам  всім  пам’ятати,
Щоб  більше  ми  вже  їх  не  повторили,
Якщо  не  хочемо  їх  знову  мати,
Аби  із  ними  ми  повік  не  жили.

Для  того  й  наданий  нам  розум,  люди,
Аби  як  слід  ми  ним  же  міркували
Про  те,  що  відбувається  в  нас  всюди,
Із  того  певні  висновки  складали.

А  пам’ять  нам  у  тім  допомагає,
Щоб  ми,  що  вивчили,  могли  згадати,
Із  тим,  що  жити  часом  заважає,
У  слушну  мить  могли  ми  раду  дати.

Чи  згодні,  чи  не  згодні  ви  зі  мною,  
Про  це  лише  вам  рішення  приймати,
Лиш  хтів  би  я,  аби  ви  стороною
Питання  це  не  обійшли,  щоб  мати

Могли  ви  час,  а  також  ту  можливість,
Аби  над  ним  як  слід  поміркувати,
Його  збагнути  певную  важливість
І  власну  відповідь  зуміли  дати.                                    

*Завсі́ди  –  розм.  Завжди                                                                                                                                          



Євген  Ковальчук,  02.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

"Будуй життя, як ти того бажаєш…"

*****

Будуй  життя,  як  ти  того  бажаєш,
Аби  на  нього  ввік  не  нарікав.
Використовуй  все,  що  знаєш,  маєш,
Належним  чином,  щоб  лиш  успіх  мав

В  сімейному  житті  та  на  роботі,
У  всіх  тих  справах,  що  колись  почав,
Щоб,  їх  завершивши,  в  гіркій  скорботі,
Що  щось  не  вийшло,  не  перебував.

Звичайно,  що  не  все  в  житті  виходить,
Як  нам  усім  хотілося  б  того.
До  успіху  ж  на  світі  цім  доходить,
Хто,  йдучи  тим  шляхом  життя  свого,

Який  йому  його  надала  доля,
Тим  шляхом,  що  він  сам  собі  обрав,
Аби  не  стрілася  йому  недоля,
З  якою  б  цілий  вік  свій  коротав;

Усі  ті  перешкоди,  що  він  має
Попереду  на  власному  шляху,
Якщо  можливість  є,  то  обминає,
Якщо  ж  нема,  позбувшися  страху,

Сміливості  набравшись,  їх  долає,
Хай  як  нелегко  не  було  б  йому.
Коли  усіх  зусиль  він  докладає,
Звичайно,  покладе  кінець  всьому,

Що  прагне  знівечити,  зруйнувати
Умить  нещадно  все  його  життя,
Щоб  і  можливості  не  міг  він  мати
Щасливеє  зустріти  майбуття,

Яке  щомиті  сам  же  він  будує,
Йому  назустріч  ідучи  щодня,
Бо  саме  він  своїм  життям  керує,
Утілюючи  вміння  і  знання,

Що  він  здобув  і  далі  здобуває,
У  дійсність,  щоби  жити  саме  так,
Як  прагне,  як  за  правильне  вважає,
Аби  своє  життя  прожити  всмак.                                        



Євген  Ковальчук,    01.  07.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

Страх

Коли  у  душу  він  неначе  заповзає,
У  ній  тривогу  і  неспокій  викликає,

Що  неприємне  щось  ось-ось  уже  настане,
Що  мучити  нещадно  душу  й  серце  стане,

В  ній  рясно  сіючи  без  жодного  вагання
Лиш  негативні,  темні,  злії  почування,

А  в  голові  –  думки  усі  лише  бентежні,
Які  у  той  же  час  є,  звісно,  й  застережні,

Що  скоро  щось  погане,  неприємне  може  статись
Із  тим,  до  кого  раптом  смів  він  підібратись,

Або  із  тим,  хто  дійсно  вельми  небайдужим
Для  нього  є.  Однак,  якщо  духовно  дужим

Той  є,  то  страх  він  тут  же  увесь  поборе,
Аби  не  сталося  із  ним  небажанеє  горе,

Яке  йому  уже  на  п’яти  наступає
У  час,  як  позаду  нього  страх  ступає.

Хоча  не  можна  ні  побачить,  ні  почути
Його,  але,  як  прийде,  то  тоді  відчути  

Його  і  серцем,  і  душею  все  ж  можливо,
Коли  в  них  пробереться  раптом  він  сміливо.

Можливо  страх  цей  і  відчути,  і  збагнути,
Що  можна  все-таки  насправді  відвернути

Те  горе,  що  ще,  на  щастя,  нині  в  нас  не  сталось,
Хоч  мить  тому  воно  відбутися  збиралось;

Бо  страх  –  це,  люди,  лиш  нав’язлива  ідея.
І  зовсім  не  важливо,  хто  я  і  де  я,

Про  те  ідея,  шо  у  нас  ось-ось  настане
Для  нас  цілком  щось  дійсно  дуже  небажане,

А  те,  чи  станеться  воно,  скажу  по  правді,
Напевно,  що  ніхто  із  нас  не  зна  насправді.                    



Євген  Ковальчук,  30.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

"Не важливо, що ти маєш…"

*****

Не  важливо,  що  ти  маєш,
А  що  відчуваєш,  знаєш,

Те,  як  почуття  й  знання,
У  своїм  житті  щодня

Застосовуєш  на  цьому
Світі  білому,  в  якому

Народився  ти  й  живеш,
В  світі,  у  якім  несеш

Той  вантаж  життя  з  собою
Поміж  людською  юрбою,

Що  підсильний  лиш  тобі
Пронести,  не  тій  юрбі

Чи,  бува,  комусь  із  неї.
Ні,  подібні  привілеї

Не  властиві  в  цім  житті,
Ані  будуть  в  майбутті

В  світі  цьому  непростому
Жодному  із  нас,  нікому.

Особливий  кожен  з  нас,
Неповторний,  в  той  же  час

Долю  власную  будує
І  на  розсуд  свій  керує

Нею,  щоб  вона  цвіла,
Наче  квітка,  щоб  була

У  майбутнім  лиш  такою,
Як  ми  прагнемо  з  тобою

Бачити  її  у  нас
Нині,  потім  –  повсякчас,

Щоб  усі  здійснились  мрії,
Сподівання  та  надії.                                                      



Євген  Ковальчук,  29.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

"Роби, що вмієш ти робити…"

*****

Роби,  що  вмієш  ти  робити.
Тому,  що  ще  не  вмієш,  вчись,
Аби  на  цьому  світі  жити,
Як  палко  ти  хотів  колись

І  щоби  жити,  як  бажаєш
В  час  нинішній  ти  більш  за  все.
Якщо  ж  зусиль  всіх  докладаєш
Для  цього,  доля  принесе

Його  тобі,  немов  на  таці.
Лиш  рук  своїх  не  покладай.
Старанно  у  постійній  праці
До  нього  шлях  свій  прокладай,

Той  шлях,  яким  йдучи  поволі,
Долаючи  завади  всі,
Ти  дійдеш  до  своєї  долі,
Яка  у  всій  своїй  красі,

Яка  у  всій  своїй  пишноті
Тебе  гостинно  привіта
Удома,  також  на  роботі,
Й  уся  буденна  суєта,

А  також  всі  твої  клопоти
Закінчаться  у  тую  ж  мить,
Більш  не  тривожитимуть  доти,
Допоки  в  світі  будеш  жить.

Й  позбувшись  темної  напасті,
Її  замівши  всі  сліди
У  серці,  житимеш  у  щасті,
Та  не  лиш  зараз,  а  завжди,

Допоки  серце  буде  битись
У  грудях,  до  кінця  життя,
Щоб  ним  цілком  насолодитись
Перш,  ніж  ти  підеш  в  небуття

Чи  в  інший  світ,  хто  зна,  можливо,
Та  поки  ще  живеш  на  цім,
Своє  життя,  мов  справжнє  диво,
Щомить  всмак  проживай  на  нім.                              



Євген  Ковальчук,  28.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023

Про поезію

З  поезією  я  здружився
Відтоді,  як  її  пізнав.
Здається,  що  я  народився,
Щоб  вік  із  нею  проживав,

Аби  я  жив  разо́м  із  нею
На  цьому  світі  кожну  мить,
Немов  зі  справжньою  ріднею,
З  якою  не  припало  жить

Мені  у  цім  житті  земному,
Коли  покинули  мене
Батьки,  спровадивши  із  дому.
Либонь,  в  них  серце  кам’яне,

В  якім,  немов  сірник,  згоріли
Батькі́вські,  теплі  почуття,
Якими  зовсім  не  схотіли
Зігріти  ріднеє  дитя.

Та  ти,  поезіє,  надіюсь,
Мене  не  кинеш  вже  повік,
Й  коли  вже  навіть  зістаріюсь,
Кінця  доходитиме  вік.

Адже  в  мені  ти  оживляєш
Найкращі  думи  й  почуття,
Лихі  ж  натомість  умертвляєш,
Спровадивши  з  мого  життя.

В  мені  палким  вогнем  палаєш,
Поезіє,  ти  кожну  мить
І,  що  б  не  сталось,  надихаєш
Не  просто  жити,  а  творить,

Аби,  як  припиню  я  жити,  
Життя  переступлю  поріг,
На  цьому  світі  залишити  
Душі  своєї  частку  міг;

Бо  ж  ми  не  просто,  щоби  жити,
Прийшли  на  світ,  скажу  тобі,
А  щоб  творити  й  залишити
На  нім  щось  гідне  по  собі.                                    



Євген  Ковальчук,  27.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023

"З кожним днем до перемоги…"

*****

З  кожним  днем  до  перемоги
Наближаємося  ми.
В  нас  достатньо  сил  і  змоги.
Житимемо  ми  людьми

Лиш  щасливими  щомиті,
Протягом  всього  життя.
Душі  та  серця  сповиті,
Наче  милеє  дитя,

Будуть  тільки  почуттями
Світлими,  мов  золоте
Сонце,  що  сіяє  днями,
Хай  і  нині  непросте

В  нас  життя,  адже  зі  сходу
Вторглись  вороги  в  наш  край,
Щоби  волю  та  свободу
Знищити,  одначе  край

Ми  покладемо  їм,  з  краю
Нашого  проженемо
Їх.  Дійде́  війна  до  краю.
Ми  горою  стоїмо  

За  свою  Вітчизну-мати
І  стояти  до  кінця
Будемо.  Нас  не  здолати
Ворогові.  Прийде  ця

Переможна  мить,  настане.
І  в  своїй  державі  жить
Кожен  з  нас  у  мирі  стане
Й  буде  все  як  слід  робить,

Щоб  вона  лиш  процвітала
З  кожним  роком  все  буйніш,
Наче  квітка,  і  не  мала
Вже  війни  повік.  Ясніш

Та  іще  ясніш  блищати
Сонце  миру,  згоди  в  нас
Буде  й  ніжно  зігрівати
Кожного  з  нас  повсякчас.                                                    



Євген  Ковальчук,  28.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

"Україні слава…"

*****

Україні  слава
І  героям  теж,
Бо  без  них  держава
Позбулася  б  меж,

Бо  без  них  країни
Не  було  б.  Сини
Й  доньки  України
Ще  із  давннии

Мужньо  захищають
Матінку  свою,
Ворогів  долають
У  важкім  бою

За  свободу,  волю
І  будують  всі  
Лиш  щасливу  долю,
Щоб  в  її  красі

Всій  довіку  жити
Неповторну  мить
Кожну  і  робити
Все,  щоб  так  же  жить

Дійсно,  а  не  в  мріях
Золотих  своїх,
Не  лише  в  надіях
Світлих,  скільки  б  їх  

Не  було.  Лиш  ділом
Втілить  кожен  з  нас
Це.  Душею,  тілом,
Серцем  повсякчас

Лиш  тоді  ми  будем
Гармонійно  жить.
Щостя  ми  здобудем
Тільки  в  тую  мить.

Долі  не  корімось
Злій,  щоб  не  страждать,
А  щосил  борімось,
Щоб  лиш  добру  мать!                                                



Євген  Ковальчук,  24.  03.  2022  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

Ми розлучимось з війною

Ми  розлучимось  з  війною,
Що  до  нас  прийшла,
Повна  люті,  зла,
Що  нам  не  дає  спокóю.

Нині  ще  у  нас  триває
Ця  страшна  війна,
Що  жалю  на  зна.
Наше  ж  військо  наближає

Їй  кінець,  із  ворогами
З  сил  усіх  б’ючись
І  не  боячись
Їх  ніскілечки.  За  нами

Цілковита  перемога
Буде.  Кожен  з  нас
Певен  в  тім,  що  час
Прийде  цей.  У  нас  є  змога,

Сили  є.  Ми  з  ними  
З  ворогом  б’ємось
І  не  здаємось.
Хай  не  всі  живими

Будуть  з  нас  в  годину
Ту,  коли  страшна
Скінчиться  війна
Ця,  та  Батьківщину

Ворогу  віддати
Не  посмієм  ми.
До  кінця  грудьми
Будем  захищати

Ми  її,  щоб  волю
І  свободу  теж,
Що  не  має  меж,
Мала  й  щасну  долю.

Ми  розлучимось  з  війною.
Ця  прекрасна  мить
Вже  ось-ось  примчить,
Прилетить  до  нас  стрілою.                                        



Євген  Ковальчук,  24.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023

"Йдім до бою з ворогами…"

*****

Йдім  до  бою  з  ворогами,
Що  прийшли  лишень,
Щоби  лихо  поміж  нами
Сіять  кожен  день.

Їм  нізащо  не  корімось.
Проти  них  щосил
І  хоробро  всі  борімось!
Захищаймо  тил!

Україну  захищаймо
Всю!  Вона  ж  одна.
Ворогу  її  не  даймо
Знищити  до  дна!

Україна  –  наша  мати.
Діти  ми  її.
Мати  треба  захищати
В  час,  як  до  сім’ї

Ворог  суне,  щоб  скорити
Всю  її  собі,
Та  її  ми  захистити
Зможем  в  боротьбі

Проти  нього.  Не  здолає
Ворог  тих  повік,
Хто  зусиль  всіх  докладає,
Щоб  його  навік

Побороти,  подолати
Повністю,  ущент.
Той  лиш  перемогу  мати
Буде  в  той  момент.

Тож  нізащо  не  корімось
Ворогові,  ні,
А  щосил  усі  борімось!
І  тоді  війні

Цій  жорстокій  край  настане.
І  настане  час
Той,  в  який  у  згоді  стане
Жити  кожен  з  нас.                                                      



Євген  Ковальчук,  23.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023

До лиха

Ой,  ти  лишенько  моє,
Геть  від  мене  йди,
А  деінде  ти  своє
Місце  віднайди.

І  про  мене,  лихо,  ти
Вже  забудь  навік,
Щоб  до  мене  більш  прийти
Не  могло  повік.

Не  потрібне  ти  мені,
Лихо  навісне,
Ані  наяву,  ні  в  сні.
Тож  покинь  мене.

Адже  ти  лише  важкі
Сієш  почуття
У  моїй  душі,  які
Нівечать  життя.

В  голові  ж  лише  сумні
Думи  будиш  ти,
Щоб  складніш  було  мені
По  життю  іти.

Ставиш  безліч  перешкод
На  моїм  шляху
В  вигляді  тяжких  знегод,  
Жаху  і  страху.

Та  я  перещкоди  ті
Здатний  всі  пройти
І  пройду,  щоб  в  майбутті
Не  з’являлось  ти.

Лихо,  їх  здолаю  вмить,
Щоб  вік  не  тужить,
А  у  щасті  кожну  мить
В  світі  цьому  жить.

З  ним  лиш  буду  жити  я,
Повен  ним  ущерть,
Доки  не  прийде́  моя
Незворотна  смерть.                                                          



Євген  Ковальчук,  26.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023

Іди вперед

Іди  вперед,  а  не  назад,
Аби  життя,  мов  шоколад,

Було  солодким,  тобто  втішним,
Мов  квітка  в  цвіті  та,  розкішним.

Іди  вперед  шляхом  життя
Туди,  де  світле  майбуття

На  тебе,  наче  жде,  чекає,
Аби  віддати  все,  що  має,

Щоб  ти  про  все  лихе  забув,
Щоб  ти  завжди  щасливим  був

На  зло  усім  напастям,
Щоб  ти  пресвітлим  щастям

Сіяв  у  почуттях,  думках,
Неначе  сонце  в  небесах,

Й  щоб  світ  лиш  ним  іскрився.  
І  з  іншими  ділися,

В  людські  серця  його  щодня
Всіваючи,  немов  зерня,

Ласкавим,  ніжним,  теплим  словом,
Що  серце  лагідно  покровом

Приємних  почуттів  вкрива,
Його  голубить,  зігріва;  

А  також  ділом  не  лукавим,
А  щирим,  добрим,  величавим,

Взамін  нічого  не  ждучи,
А  лиш  найкраще  даючи.

Віддячить,  як  на  те  є  воля,
Тобі  твоя  майбутня  доля.

Що  все,  аби  щасливо  жить,
Надасть  вона  у  слушну  мить.                                              



Євген  Ковальчук,  25.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023

Пробачення

Коли  ми  завдаємо  шкоди,
Кому,  не  має  значення,
Тоді  за  першої  ж  нагоди
Ми  просимо  пробачення.

Принаймні  маємо  просити.
Здавна  ще  в  нас  так  водиться.
Нам  варто  лиш  перепросити,
І  все  знов  налагóдиться.

Провину  обійти  байдуже
Не  зможе  той,  хто  зраджує.
Пробачення  ж,  мій  любий  друже,  
Провину  ту  загладжує.

Воно  нас  в  тую  ж  мить  звільняє
Від  дум,  чуттів  стривожених,
Приємними  лиш  наповняє
У  безліч  раз  помножених.

Того,  кому  ми  завинили,
Від  нас  же  не  віднаджує.
Коли  його  перепросили,
Його  також  відраджує.

Воно  його  ж  бо  наділяє
Враз  силою  могутньою,
Яка  ураз  його  зціляє,
В  нім  будучи  присутньою.

Аби  не  потонути  в  тузі
Навік.  Таке  призначення
На  світі  цьому,  любі  друзі,
В  нас  має  це  пробачення.

Тому,  коли  у  нім  потреба
В  нас  є,  не  слід  вагатися,
А  ввічливо  і  гарно  треба
Нам  ним  користуватися.

 

Євген  Ковальчук,  24.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

Іди дорогою життя

Іди  дорогою  життя
Туди,  де  є  лишень
Щасливе,  світле  майбуття.
До  нього  йди  щодень.

Якщо  ж  бо  на  дорозі  тій
Завади  стрінеш  ти,
Не  бійся,  любий  друже  мій.
Їх  пробуй  обійти.

Можливості,  щоб  обійти
Завади  ті,  нема,
Аби  дістатися  мети,
Все  марно,  все  дарма?

Усе  одно  рук  не  складай,
Назад  не  повертайсь,
А  їх  упевнено  долай.
Лиш  добре  постарайсь.

Своїх  зусиль  всіх  доклади,
Щоб  їх  здолати  вщент.
Лиш  відповідний  віднайди
Для  цього  свій  момент.

Здолавши,  не  спиняйся  ти.  
Іди,  біжи,  лети
До  щастя,  мрії,  до  мети,
Аби  їх  досягти.

І  певен  я,  досягнеш  їх
Таки  ти  в  певну  мить,
Усіх  і  цілей,  й  мрій  своїх,
Й  щасливо  будеш  жить.

Адже  народжені  ми  всі
На  світ,  щоб  на  страждать,
А  щоб  у  щастя  всій  красі
На  ньому  поживать.

Але  для  цього  нам  усім
Слід  байдики  не  бить,
А  заходитися  на  нім
Лише  добро  робить.                                                            



Євген  Ковальчук,  24.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

"Коли до тебе лихо…"

*****

Коли  до  тебе  лихо
Крадеться  раптом  тихо

У  розум,  серце,  душу,
Тобі  сказати  мушу  –

Аби  не  упустити
Його  й  вік  не  тужити,

Йому  їх  двері,  друже,
Нехай,  як  навіть  дуже

Увічливо  та  мило
Просило  б  і  молило,

Не  смій  же  відчиняти
І  навіть  прочиняти,

Щоб  глянуть  краєм  ока.
Адже  тяжка  морока

На  тебе  лиш  чекає,
Яка  жалю  не  має,

Морока  до  роботи,
Щоб  лихо  те  збороти,

Щоб  лихо  те  здолати
І  більше  вже  не  мати.

Якщо  ж  уже  так  склалось,
Що  лихо  те  пробралось

До  тебе,  не  корися
Йому,  а  з  ним  борися

Щосил,  як  тільки  можеш.
І  лихо  переможеш.

Натомість  в  них,  зазначу,
Впусти,  щоб  мать  удачу,

Лиш  світлі,  мов  світання,  
Думки  та  почування.                                                    



Євген  Ковальчук,  23.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

Україні

До  тебе,  Україно,  я  горнуся,
Немов  до  неньчиного  серця  немовля
Ти  –  рідна  мама,  матінка,  матуся,
Моя  єдиная,  коханая  земля.

Багато  є  країн  на  світі  цьому.
Багато  усіляких  є  на  нім  держав,
Та  ти  лиш  у  душі  і  серці  мому,
Хай  де  би  я  на  світі  не  перебував.

З  тобою  повсякчас  я  розділяю
Свої  солодкі  радощі  й  гіркі  жалі.
Без  тебе  навіть  і  не  уявляю,
Як  міг  би  жити  я  тоді  на  цій  Землі.

Заради  тебе  в  грудях  серце  б’ється
Й  повітря  глибоко  вдихаю  кожну  мить.
Хай  часом  доленька  лиха  сміється,
Та  нас  повік  їй  не  під  силу  розлучить.

Адже  я  й  ти  –  одне-єдине,  нене,
Неначе  дві  частини  серця  одного,
Того,  що  в  грудях  стукотить  у  мене,
Дві  частки  серденька  мого  й  також  твого.

Хай  матір  неможливо  вибирати,
Але,  якби  таку  можливість  мав,
Тебе,  кохана  Україно-мати,
Без  сумніву,  тоді  би  я  обрав.

Хай,  може,  за  морями  є  країни
І  гарні,  і  багаті  –  наче  справжній  рай,
Для  мене  ж  жодна  з  них,  крім  України,
Не  є  ним.  Ним  є  лиш  батьківський,  рідний  край.

Яка  б  біда  не  сталася  з  тобою,
Від  тебе  я  ніколи,  нене,  не  втечу.
Її  я  у  запеклім  з  нею  бою
Умить,  доклавши  сил  всіх,  розтопчу.

Аби  лиш  ти  буяла,  розцвітала
Завжди,  неначе  пишні  квіти  у  саду,
Аби  лиш  ти  жила́  і  процвітала,
Навік  забувши  про  нещастя  та  біду.                                    



Євген  Ковальчук,  22.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

Поезіє, прийди де мене

Поезіє,  прийди  де  мене.
Хай  серденько  твоє  шалене

Ураз  з  моїм  у  такт  заб’ється
Й  рікою  віршів  розіллється

На  білому,  мов  сніг,  папері.
Нехай  на  нім  відчинить  двері,

Відчинить  двері  не  ключами,
А  поетичними  словами

В  той  світ,  в  якім  все,  що  існує,
Лиш  спокій,  злагоду  дарує

Усім  і  думам,  й  почуванням,
Кінець  поклавши  всім  стражданням

Земним  без  жодного  вагання
Й  ніякого  вже    повертання

До  них  ніколи  у  моєму
Житті.  В  житті  твоєму,

Поезіє,  я  прагну  жити,
Аби  повік  вже  не  тужити,

Життю  радіти  лиш  щомиті,
Щоб  світлим  щастям  оповиті

Були  усі  і  дні,  і  ночі,
Допоки  не  стулю  я  очі

Навіки  і  душа  покине
Вже  тіло,  в  інший  світ  полине,

Лишивши  вірші  в  цьому  світі,
Аби  вони,  мов  квіти  в  цвіті,

Буяли  пишно  і  розкішно,
Щоб  всім  жилось  завжди  утішно;

Враз  сіючи  в  уми  людськії
Думки  лиш    світлії,  ясні́ї.                                    



Євген  Ковальчук,  21.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

Танок життя

Танцюй  же  ти  танок  життя
Весéло  й  динамічно
Під  музику  серцебиття,
Яка  звучить  ритмічно.

Лихих  позбудься  всіх  думок,
Що  розум  обіймають.
Хай  радісний  життя  танок
Приємні  навівають.

Нехай  і  темні  почуття
Умить  тебе  покинуть.
До  тебе  хай  в  танку  життя
Лиш  світлі  враз  прилинуть.

Танцюють  хай  і  тіло,  й  дух
В  час  пізній  і  у  ранній,
Хай  кожний  здійснюють  свій  рух
В  раз  перший,  мов  в  останній.

Танок  життя  ані  на  мить
Нехай  не  зупиняють,
Хай  все,  що  ним  навкруг  шумить,
Лиш  щастям  наповняють  

Таким,  що  дійсно  в  світі  цім
З  нас  кожен  потребує,
Заради  чого  ж  бо  на  нім
Життям  палким  вирує.

Та,  правда,  не  лише  я  й  ти,
Не  тільки  ж  бо  людина,
А  й  також,  щоб  рости  й  цвісти,  –
Ще  й  будь-яка  рослина,

Яка  повітря  чистить  в  нас,
Щоб  ми  його  вдихали,
Його  вдихали  всякий  час  
Й  здоровими  ставали.

Танок  життя  щомить  танцюй,
Й  коли  щось  не  вдається,
Лиш  руки  не  складай,  працюй,
Допоки  серце  б’ється.                                                



Євген  Ковальчук,  20.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

До сонця

Сонце  теплеє,  ясне́,
Вийди  з  хмар,  зігрій  мене.

Вийди  ти  на  білий  світ,
Щоб  розквітнув  квітів  цвіт,

Щоб,  неначе  немовля,
Вся  прокинулась  земля:

І  діброви,  і  гаї,
І  річки,  і  ручаї,

І  поля,  й  сади,  й  ліси,
Де  дзвінкії  голоси

Пташок,  радісні  пісні  
В  нас  лунали  б  цілі  дні,

Тішили  б  наш  чуйний  слух,
Долітаючи  до  вух…

Сонце,  всі  вони  тебе,
Як  і  небо  голубе,

Потребують,  щоби  жить
І  на  благо  лиш  служить

Всім,  усьому,  що  на  нім,
Світі  білому  оцім,

Є.  З  небес  височини,
З  їхньої  ти  далини,

Сонце,  сяй,  блищи,  світи
І  на  них  усіх  пусти

Враз  проміння  життьове.
Хай  довкола  все  живе

Розцвіта  на  цілий  світ
Протягом  ще  довгих  літ,

Доки  матінка-Земля
Вколо  тебе  ще  кружля.                                                        



Євген  Ковальчук,  18.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023

"Мій погляд в ясних небесах…"

*****

Мій  погляд  в  ясних  небесах
Блукає,
У  них,  неначе  вільний  птах,
Літає,

Немовби  він  в  них  повсякчас
Шукає
Того,  чого  іще  в  цей  час
Не  має,

Та  прагне  понад  все  його
Здобути
І  біль  весь  серденька  мого
Враз  збути,

Його,  немов  вогонь  палкий,
Згасити,
Щоб,  наче  камінь  преважкий,  
Носити

Не  мав  можливості  вже  більш
Повіки,
А  щоб,  що  прагну  я  найбільш,  
Мов  ріки,

У  думах  і  у  почуттях
Лилося,
До  нього  віднайшовши  шлях,
Збулося,

Не  в  снах,  не  в  мріях  –  наяву
Здійснилось,
В  життя,  поки́  я  ще  живу,
Втіли́лось.

Я  знаю,  щоб  я  міг  його
Здійснити,
Всякчас  я  маю  для  тогó
Робити.

Й  весь  біль  у  серця  глибині
Минеться,
Й  щаслива  доленька  мені
Всміхнеться.                                                                          



Євген  Ковальчук,  18.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023

"Україно-ненько…"

*****

Україно-ненько,
Чом  сумуєш  ти?
Чом  твоє  сердéнько
Повне  гіркоти?  

"Важко  я  сумую,
Бо  зустріла  знов
Доленьку  лихую
Проливають  кров

Діти,  бо  зі  сходу
Ворог  злий  прийшов
І  лиш  чинить  шкоду.
З  глузду  він  зійшов.

Спалює  будинки
І  лікарні  теж
Без  жалю  краплинки,
Дитсадки…  Та  меж

Вороговій  злості
Й  підлості  нема.
Не  потрібні  гості  
Нам  такі.  Пройма

Душу  невимовний
Біль,  пекучий  щем.
Палить  невгамовний
Він,  немов  вогнем,

Й  серце,  бо  не  має
Ворог  співчуття.
Все  навкруг  ламає,
Відбира  життя

У  мого  народу
Через  те,  що  він
Прагне  мать  свободу
Й  волю,  із  колін

Вставши.  Ввік  не  здасться
Ворогу  він,  ні.
Хай  і  може  здасться,
Що  кінець  війні

Цій  страшній  не  буде
Вже  повік,  однак
Буде.  І  здобуде
Перемогу  так

Мужньо  дні  і  ночі
З  ворогом  б’ючись,
Мій  народ,  бо  мочі,
Сил,  не  боячись

Ворога  лихого,
Доклада  він  всіх.
Буде  дня  одного
Замість  плачу  сміх

Радісний  лунати.
Перемогу  так
Буде  він  стрічати.
Ворог  же  відтак

Лиш  зазна  невдачі.
Він  провалить  всі  
Враз  свої  задачі
Темні.  У  красі

Всій  своїй  прекрасній
Буду  розцвітать.
Буду  в  долі  щасній
Жити.  Більше  стать

Ворог  не  посміє
На  шляху  повік.
Навіть  хай  не  мріє.
Я  й  народ  мій  вік

Матимемо  волю
І  свободу  теж,
І  щасливу  долю.
І  не  буде  меж

Щастю.  Мить  настане
Цяя  чарівна
В  мить,  коли  розтане,
Наче  сніг,  війна".



Євген  Ковальчук,  23.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023

"Ні, не з тих ми, що здаються…"

*****

Ні,  не  з  тих  ми,  що  здаються
Ворогові,  ні.
Ми  –  із  тих,  що  сміло  б’ються
В  рідній  стороні,

Захащаючи  ціною
Власного  життя
Батьківщину.  Йдем  до  бою,
Щоби  майбуття

Світле  Україна  мала,
Щоб  вона  повік
Важко  більш  не  коротала
В  світі  цім  свій  вік.

Будемо  обороняти  
Ми  її  щосил.
Не  зуміє  ворог  стяти
Ні  голів,  ні  крил,

Що  ростуть  в  нас  за  спинóю.
Не  здамось  йому.
Він  пішов  на  нас  війною,
Сіючи  лиш  тьму,

Але  душі  наші  світлі
Край  їй  покладуть
І  тоді,  немов  розквітлі
Квіти,  зацвітуть

В  нашім  краї  мир  і  згода,
Злагода  навік.
Будуть  воля  і  свобода,
Щасна  доля  вік

З  нами.  Нас  їх  не  позбавить
Більш  ніхто  повік,
Бо  учинком  цим  лиш  збавить
Свій  життєвий  вік.

Перемогу  ж  ми  здобудем
Будь-що  і  щомить
Лиш  у  світлім  щасті  будем
Вік  увесь  свій  жить.                                                



Євген  Ковальчук,  22.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023

"Серцем всім своїм бажаю…"

*****

Серцем  всім  своїм  бажаю,
Щоб  війна  дійшла  до  краю
Й  мир  настав  у  нас.

Я  не  думаю-гадаю,
А  я  певен,  точно  знаю,
Що  прийде́  цей  час.

Ми  здобудем  перемогу,
Прокладем  собі  дорогу
В  світле  майбуття.

Нею  будем  прямувати
Й  перешкоди  всі  долати
Протягом  життя.

Ця  війна  навік  минеться.
Доленька  нам  посміхнеться.
Будемо  ми  жить

В  згоді,  злагоді,  любові.
Будемо  також  здорові.
Буде  нам  щастить

Всім  не  лиш  у  цьому  році,
А  завжди,  на  кожнім  кроці.
Прийде  світлий  час

Цей  до  нас,  до  Батьківщини.
Сумніву  ані  краплини
В  цьому  жоден  з  нас

Ні,  не  має,  бо  бажає
Лиш  цього  й  сил  докладає
Всіх.  Лиш  разом  ми

Ворога  свого  здолаєм.
Ми  його  перемагаєм
Вже.  З  тенет  пітьми

Виберемося  поволі.
До  щасливої  ми  долі
Дійдемо  усе  ж.

Подолаємо  нещастя
Всі  ми  і  пресвітле  щастя,
Що  не  має  меж,

Відчувати  серцем  будем.
Перемогу  ми  здобудем.
Ворог  же  зазна

Цілковитої  невдачі,
Проваливши  всі  задачі.
Скінчиться  війна

Ця  страшна,  яка  триває
І  безжально  розрізає
Серце,  наче  ніж,

А  із  ним  і  душу.  Вмерти
Ліпш  від  тої  злої  смерти  
Кожному  з  нас,  ніж

Україну  –  рідну  мати
Ворогу  лихому  здати.
Він  її  ж  весь  вік

Буде  тільки  плюндрувати,
Щоб  над  нею  владу  мати.
Ні,  цьому  повік

Не  дозволим  ми  ся  стати.
Україну  захищати
Будемо  ми  всі,

Щоб  вона  більш  не  страждала,
А  буяла-процвітала
Лиш  у  всій  красі.

Адже  в  нас  вона  єдина.
Промине  лиха  година.
Скінчиться  війна,

Наче  сніг,  умить  розтане.
Мир  усе-таки  настане
Так,  як  і  весна.                                                              



Євген  Ковальчук,  22.  03.  2022  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Перемоги мить

Наближається  до  нас
Перемоги  мить.
Хай  іще  щемить
Серце  в  даний  час

В  кожного  із  нас,  бо  йде
Ця  страшна  війна,
Що  жалю  не  зна,
Перемоги  ж  мить  прийде́.

Ворог,  що  прийшов  в  наш  край,
Щоби  захопить,
Знищити,  скорить,
В  ньому  ж  свій  зустріне  край.

Лиш  за  нами  буде  та
Перемоги  мить,
У  яку  ми  вмить
Ворога  здолаєм,  та,

Щоб  це  сталося,  усіх
Докладаймо  сил.
Мирним  небосхил
Буде  і  лунати  сміх

Радісний.  У  згоді  жить
Буде  кожен  з  нас
Всюди,  повсякчас.
Прийде  ця  солодка  мить.

Ворогу  ж  не  пощастить.
Навіть  хай  він  жде,
Та  до  нас  прийде́
Світла  перемоги  мить.

Прийде  вже  ось-ось  вона
У  наш  рідний  дім.
Певні  всі  ми  в  цім.
Скінчиться  страшна  війна.

Скінчиться  вона  навік.
В  мирі  будем  жить
Ми  усі  щомить,
Цілий  свій  життєвий  вік.                                        



Євген  Ковальчук,  22.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Твори добро

Твори  добро,  а  зло  нехай
Й  на  думку  не  спадає.
Добро  творити  поспішай,
Поки́  життя  палає

В  твоїй  душі  палким  вогнем.
Спіши  добро  творити
Все  більш  і  більш  із  кожним  днем,
Аби  щасливо  жити

Сьогодні,  завтра  –  повсякчас
На  білім  світі  цьому,
Аби  прийшов  кінця  вже  час
На  нім  всьому  лихому.

Твори  добро,  всім  помагай  
Впродовж  життя  усього.
Твори  добро  й  не  вимагай
За  нього  в  них  нічого.

Віддячить  доленька  тоді
Тобі.  Вона  все  може,
Коли  ти  будеш  у  біді,
Здолать  її  поможе.

Твори  добро  лиш  без  кінця,
Твори  його  щоднини,
Тим  самим  сіючи  в  серця
Людські,  немов  зернини,

Лише  найкращі  почуття,
А  також  думи  світлі,
Які  впродовж  всього  життя
Мов  квіти  ті  розквітлі,

Розкішно  би  росли,  цвіли
Завсіди*  та  усюди,
Аби  щасливими  були
На  світі  цім  всі  люди.

Твори  добро,  добро  твори,
Поки́  життя  не  згасне,
І  матимеш  його  дари  
Й  здоров’ячко  прекрасне.                                                    


*Завсі́ди  –  розм.  Завжди                
           


Євген  Ковальчук,  17.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023

"Коли тобі здається…"

*****

Коли  тобі  здається,
Що  доля  лиш  сміється

Зловісно  над  тобою,
А  щастя  стороною

Обходить,  обминає,
Тебе  й  не  помічає,

Не  бійся,  не  лякайся,
Так  просто  не  здавайся.

Знайди  в  собі  лиш  силу
Недоленьку  немилу

Збороти,  подолати,
Від  себе  геть  прогнати,

Щоб  місця  не  займала
В  твоїм  житті  й  не  мала

Можливості  вернутись.
Пора  її  позбутись

Навіки.  Тільки  дії,
Аби  подібні  мрії

Враз  реалізувати,
Потрібно  докладати,

Ті  ді,  що  спроможні
Бажання  й  мрії  кожні,

Що  в  серденьку  ти  маєш
Й  дбайливо  так  плекаєш,

Мов  ненька  рідних  діток,
Улюблених  леліток,

Насправді  все  ж  здійснити,
В  своє  життя  втіли́ти.

Не  дасть  насіння  ж  плоду,
Якщо  не  лити  воду.                                                                    



Євген  Ковальчук,  16.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023

Хай навіки зникне зло

Хай  навіки  зникне  зло,
Щоб  його  більш  не  було

В  людських  душах  і  серцях,
У  думках  та  почуттях.

Хай  воно  умить  піде́,
Місце  інше  віднайде́,

Де  нікого  вже  нема,
Де  лише  пітьма  німа.

Хай  навіки  зникне  зло,
Щоб  в  минуле  відійшло

Й  не  верталося  в  цей  світ
Упродовж  майбутніх  літ,

Та  не  декількох  лиш  літ  –
Доки  житиме  цей  світ,

А  також  усі,  хто  в  нім,
В  світі  білому  оцім

Мешка  нині,  та  всі  ті,
Що  прийду́ть  у  майбутті.

Хай  навіки  зникне  зло,
Щоб,  мов  квітка  та,  цвіло

В  кожного  лиш  доброта
Замість  нього  й  вироста,

Наче  чудо  із  чудес,
До  самісіньких  небес,

Огортаючи  всіх,  все,
Що  життя  в  собі  несе.

Хай  навіки  зникне  зло.
Щоб  і  сліду  не  було

Більш  його  о  цій  порі,
Щоб  жили́  всі  вік  в  добрі.                                                        



Євген  Ковальчук,  15.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

Усмішка

Всміхнись!  Хай  на  твоїм  лиці
Усмі́шка  радісна  й  жива,
Неначе  сонця  промінці,
Сія  і  душу  зігріва.

Нехай  же  світлі  почуття
Вона  у  ній  лиш  виклика,
Що  протягом  всього  життя
Тектимуть  в  ній,  немов  ріка.

Хай  живить  у́смішка  думки,
Ідеї  світлі  навіва
Й  життя  темнючі  сторінки,
Їх  втіливши,  враз  осява.

Усмі́шка  ж  та,  що  на  вустах,
Неначе  сонце  те,  блищить,
Оберне  в  порох,  в  пил,  у  прах
Весь  сум  гіркий  твій  в  тую  ж  мить.

Неначе  бумеранг,  вона,
Бо  здатна  повертатись  вмить
Так  само,  як  гучна  луна,
Й  сумливе  серце  звеселить.

Лиш  не  соромся  ти  частіш
Всміхатись  щиро  у  житті,
Аби  жилося  щасливіш
І  зараз,  і  у  майбутті.

Усмі́шка  також  наповня
Здоров'ям  наше  тіло,  дух
Й  пришвидшує,  а  не  спиня
До  щастя  повного  наш  рух.

Тож  хай,  неначе  немовля,
Що  ненька  любо  колиха,
Усмі́шку  має  вся  земля.
Повік  вона  хай  не  стиха.

Нехай  вона  завжди  звучить
В  ім'я  лиш  щастя  для  усіх,
Нехай  лунає  кожну  мить
Усмі́шка,  посмішка,  усмíх.                                                    



Євген  Ковальчук,  14.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

Для чого надане життя

Для  чого  надане  життя
Мені  і  кожному  із  нас  –
Думки,  а  також  почуття  –
На  цьому  світі  в  певний  час?

Усім  відомо  ще  здавна,
Що  надане  не  просто  так
Всім  нам  життя,  яке  мина,  
А  щоб  його  прожити  всмак,

Корисне  внісши  щось  в  цей  світ,
Що  буде  вірно  всім  служить
Впродовж  десяток,  сотень  літ
Чи  більш,  щоб  краще  в  ньому  жить,

Аби  із  безлічі  доріг
І  я,  й  вона,  і  він,  і  ти  –
Обрати  кожен  з  нас  ту  міг,
Яку  спроможний  він  пройти

До  самого  її  кінця,
Досягши  власної  мети  –
Всього  свого  життя  вінця,
Довершеності,  висоти

Тих  світлих  почуттів,  думок,
Які  вирують  у  тобі.
Лиш  слід  зробити  перший  крок,
«Я  зможу!»,  мовивши  собі,

Зборовши  у  думках  умить
Весь  внутрішній  нестримний  страх,
Що  крок  не  зможеш  той  зробить,
Той  страх  навіки  стерши  в  прах.

Ти  зможеш,  вірю,  знаю  я.
Лишень  занадто  не  барись.
Це  чує  душенька  моя,
Зроби  його  і  враз  візьмись

За  справу  ту  в  ім'я  добра.
Зроби  його,  не  тільки  мрій,
Аби  настала  та  пора
Утілення  твоїх  всіх  мрій.                                                


Євген  Ковальчук,  13.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

Смакуй життям

Смакуй  життям,  мов  стравою
Смачною.
Приправ  його  ти  справою,
Якою

Іще  стократ  смачнішою,  
Мов  каву,
А  також  кориснішою
Ту  страву,

Як  сил  всіх  докладатимеш,
Ти  зробиш.
Належно  працюватимеш  –
Заробиш

Все  те,  до  чого  мріями
Й  думками
Ти  линеш.  Так,  лиш  діями,
Ділами.

Смакуй  життям,  торуючи
Стежину,
Якою  ж  бо  крокуючи  
Без  спину,

З  нещастя  пережитого
Ти  вийдеш
Й  до  щастя  цілковитого
Лиш  прийдеш.

Смакуй  життям,  долаючи
Незгоди,
Й  дійде́ш,  сил  докладаючи,
Ти  згоди,

Уся  твоя  недоленька
Минеться,
Натомість  щасна  доленька
Всміхнеться.                                



Євген  Ковальчук,  12.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

Життя

Життя  –  лише  коротка  мить
У  вічності,  однак
Нам  надане,  аби  прожить
Його  не  просто  так,

А  щоби  ми  всі  унесли  
Корисне  щось  в  цей  світ,
Аби  щасливо  всі  жили́
Впродовж  життєвих  літ.

Що  саме  має  унести
У  нього  кожен  з  нас?
Я  певен,  відповідь  знайти
Підкаже  мудрий  час.

Коли  підкаже,  без  вагань
Роби  усе,  щоб  ти,
Приклавши  максимум  старань,
Того  міг  досягти.

Якщо  ж  завади  на  своїм
Зустрінеш  ти  шляху,
Долай,  сказавши  «ні»  всім  їм,
Позбувшися  страху

Й  зневіри,  що  вони  спинить
Тебе  примусять,  щоб
Не  міг  ти  в  дійсність  утіли́ть
Задумане,  і  спроб

Вже  більше  навіть  не  робив
Ніколи,  щоб  дійти
До  того,  щоб  щасливо  жив,
До  цілі,  до  мети  –

Внести  у  світ  цей  щось  таке,
Про  що  б  не  шкодував
Усе  своє  життя  людське,
А  щоби  спокій  мав

На  схилі  прожитих  тих  літ,
Що  цілі  досягти  –
Внести  корисне  щось  в  цей  світ  –
Усе-таки  зміг  ти.                                                                      



Євген  Ковальчук,  11.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

До життя

Тебе  люблю  я  більш  за  все  на  світі,
Безцінний  скарб  ти  мій,  моє  життя,
Адже  без  тебе,  наче  квітка  в  цвіті,
В  мені  ані  думки,  ні  почуття

Так  пишно  не  буяли  би  вовіки
На  дивний  світ,  в  якому  я  живу,
Не  розтікалися  б,  неначе  ріки,
У  голові  та  тілі  наяву.

Я  знаю,  що  ти  лиш  одне,  єдине,
Моє  багатограннеє  життя.
Коли  мене  раптова  смерть  поглине,
Не  буде  вже  до  тебе  вороття.

Тому  я  намагаюся  так  жити,
Щоб  зовсім  не  було  на  схилі  літ
Шкода  мені  покинути,  лишити
Навіки  цей  прекрасний  білий  світ.

Тебе,  життя,  я  більш  за  все  ціную,
Ціную  кожную  прожиту  мною  мить  –
Коли  радію  я  й  коли  сумую.
Адже  народжений  на  світ  я,  щоби  жить,

Хай  що  б  не  відбувалося  на  ньому,
Якої  б  долі  я  на  нім  не  мав;
А  також  щоб  робить,  долаючи  біль,  втому,
Яких  би  якось  раптом  я  зазнав.

Вогнем  бурхливим  ти  в  мені  палаєш
Щомиті  крізь  думки  та  почуття
Й  творити  повсякчасно  надихаєш,
Щоб  мати  світле,  щасне  майбуття,

А  також  щоби  по  собі  лишити
Своєї  праці  найсолодший  плід,
Щоб  люди  ті,  що  після  мене  жити
На  цьому  світі  будуть,  ним  як  слід,

Як  певна  виникне  у  тім  потреба,
У  певнім  місці,  у  потрібну  мить
Попід  шатром  звисаючого  неба  
Користувалися,  щоб  добре  жить.                                        



Євген  Ковальчук,  11.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

Мрії

Як  маєш  мрії,  не  сумуй,
Що  досі  не  здійснились.
До  них  ти  стежечку  торуй
Ділами,  щоб  втіли́лись

Вони  нарешті  у  життя.
Торуй  її  настійно,
Але  не  будь-як,  до  пуття
Торуй  її  й  постійно.

Й  на  стежці  тій  із  часом  ти,
Доклавши  певні  дії,
Досягнеш  власної  мети  –
Свої  зустрінеш  мрії,

Які  в  твоє  життя  ввійду́ть
І  бути  перестануть
Лиш  ними,  бо  тебе  знайду́ть
І  дійсністю  враз  стануть,

Щоб  ти  про  біди  й  сум  забув,
Щоб  їх  повік  не  мати,
А  щоб  цілком  щасливим  був
Допоки  поживати

Ти  будеш,  протягом  життя,
Не  тільки  певні  миті,
Аби  всі  думи  й  почуття
Тим  щастям  оповиті

Були.  Адже  мрій  всіх  тих  суть  –
Не  щоб  в  думках  лиш  жити,
А  все,  що  у  собі  несуть
Вони,  в  життя  втіли́ти.

Та  кожен  зна,  що  світлих  мрій
В  життя  не  утіли́ти
Без  жодних,  хоч  найменших  дій.
Потрібно  ще  й  робити,

Бо  мрії,  наче  квіти  ті,
Потрібно  поливати,
Та  працею,  аби  в  житті
Їх  реалізувати.                                                                    



Євген  Ковальчук,  10.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023

Роби як слід усе

Роби  як  слід  усе
В  своєму  ти  житті.
І  доля  принесе
Тобі  у  майбутті

Все  те,  що  прагнеш  ти
На  світі  цім  здобуть,
Щоб  до  мети  дійти,
Аби  щасливим  буть.

Як  щось  не  так  іде,
То  рук  не  опускай,
А  пробуй  ще,  й  прийде́
Ще  успіх,  тільки  знай:

Аби  здобуть  його,
Не  досить  же  бажать
Лише  всякчас  того.  
Зусиль  всіх  докладать

До  того  також  слід.
Якщо  ж  завади  мать
Прийде́ться,  уперід
Йдучи,  всіх  їх  долать

Потрібно  і  сліди
За  ними  замести,
Щоб  іншої  біди
Вони  більш  принести

Тобі  вже  не  могли
Впродовж  всього  життя,
Щоб  буйно  лиш  цвіли  
Думки  та  почуття,

Неначе  квіти.  Лиш
Завжди  іди  вперід,
Лихі  думки  облиш
Й  роби  усе  як  слід.

І  доля  принесе,
Немов  на  таці,  те,
Що  прагне  понад  все
Сердéнько  золоте.                                                                



Євген  Ковальчук,  10.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023

"Сонце встало з небокраю…"

*****

Сонце  встало  з  небокраю
Й  освітило  весь  мій  край.
Щоб  війна  дійшла  до  краю,
Щоб  настав  їй  врешті  край

Остаточний,  я  бажаю,
Та  не  я  один,  а  всі,
Що  живуть  у  цьому  крáю.
Щоб  у  всій  своїй  красі

Розквітав  він,  наче  квіти
Гарні  буйно  навесні,
Щоб  раділи  ми,  мов  діти,
Наяву,  а  не  у  сні,

Всяк  нестримано  жадає
Й  те,  що    прийде  світлий  час
Цей,  не  думає-гадає,
А  в  цім  певен  кожен  з  нас,

Бо  його  ми  наближаєм,
Бо  до  нього  ми  йдемо,
Ворога  щосил  долаєм.
Край  свій  рідний  не  дамо

Ми  йому  повік.  Ціною
Власного  життя  ми  всі
Край  боронимо,  до  бою
З  ворогом  йдучи.  В  красі

Всій  своїй  буяти  буде
Україна  повсякчас,
Як  вона  таки  здобуде
Перемогу.  Жоден  з  нас

Віри  в  цьому  не  втрачає.
Прийде  мить  солодка  ця.
Та  війна,  яка  триває
Нині,  дійде  до  кінця.

Ворогу  лиш  не  здаваймось,
Як  би  важко  не  було,
А  щосил  здолать  стараймось
Зло,  яке  до  нас  прийшло!                                            



Євген  Ковальчук,  21.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023

Очі війни

Темні  очі  у  війни.
Сповненії  люті,  злості,
Безпощадності  вони
І  у  того,  хто  не  в  гості

Йде  на  іншу  землю,  край,
А  щоб  підкорить  собі
Весь  народ,  що  рідний  край
Палко  любить,  далебі.

Очі  у  війни,  мов  море
В  шторм.  У  них  немає  дна.
Не  вода  в  них,  сльози-горе
Ті,  що  виклика  війна.

Очі  у  війні  жорстокій
Підлі.  Погляд  –  гострий,  мов
Ніж.  Душевний  мир  і  спокій
Розрізає  він  немов.

Очі  у  війни  не  плачуть.
Викликають  плач  вони.
Нерви  в  тілі  наче  скачуть
Від  усіх  жахіть  війни,

Вириваються  назовні.
Сил,  щоб  стримать  їх,  нема.
Невимовний  біль  уповні
Душу  й  серденько  пройма.
 
Очі  у  війни  страшенні.
Той,  хто  дивиться  у  них.
Почуття  свої  блаженні
Всі  лиш  топить  в  них  одних,

А  натомість  виринають
Із  очей  війни  сумні
Почуття,  що  огортають
Душу,  серце  ночі  й  дні.

І  без  краплі  співчування
Мучать  їх  лише  вони,
Доки  не  прийде  остання
Мить.  Це  очі  у  війни.  


Євген  Ковальчук,  21.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023

"Серденько моє сумує…"

*****

Серденько  моє  сумує,
Плаче,  наче  немовля.
Ворог  рідний  край  руйнує.
Вся  від  вибухів  земля

Українськая  двигоче.
Ворог  і  її,  й  народ
Дуже  захопити  хоче
І  позбавити  свобод,

Прав  і  волі,  підкорити
Власній  темній  владі,  та
Не  удасться  це  зробити.
Не  здійсниться  ця  мета

Зла  його,  бо  захищають
Всі  від  ворога  свій  край
І  щомиті  наближають
Перемогу  ту,  що  край

Ворогові,  що  лютує,
Та  війні  цій  покладе.
І  тоді  в  нас  запанує
Мир,  якого  кожен  жде.

Будемо  ми  в  згоді  жити,
Позабувши  жах  війни,
Що  прийшлось  нам  пережити
В  світлий,  теплий  час  весни.

Більш  не  буде  розривати
Ворог  землю  і  серця,
Душі  наші  катувати.
Остаточного  кінця  

Час  цей  темний,  лютий  дійде.
В  цьому  впевнені  ми  всі.
Сонце  злагоди  все  ж  зійде
У  своїй  усій  красі

Й  буде  ніжно  всіх  нас  гріти.
Буде  врешті  кожен  з  нас
Світові  й  життю  радіти
Дуже  всюди  й  повсякчас.                                        



Євген  Ковальчук,  21.  03.  2022
                                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023

"Я надію маю…"

*****

Я  надію  маю,
Що  дійде́  війна
Ця  страшна  до  краю
Скоро,  і  вона

Більш  не  потурбує
Ввік  наш  рідний  край.
Хай  лиш  мир  панує
В  нім!  Цього  всі  вкрай

Ми  бажаєм.  Знаєм
Ми,  що  й  буде  так.
Ворога  здолаєм,
Виженемо.  Смак

Перемоги  тої,
Що  прийде́,  усі
Ми,  позбувшись  й  зброї,
Ув  усій  красі

Все-таки  відчуєм.
Перемоги  ми
Тихі  кроки  чуєм
Вже,  адже  грудьми

Ми  обороняєм
Весь  свій  рідний  край
І  не  проміняєм
Ні  на  що,  бо  вкрай

Ми  його  кохаєм.
Вороже,  тебе,
Начувайсь,  здолаєм!
Небо  голубе

Буде  понад  нами
Мирним  цілий  вік.
Знай  же  –  ми  рабами
Більш  не  будем  ввік.

Ми  свободу  й  волю
Будемо  вік  мать
І  щасливу  долю
Власну  будувать.                                                        



Євген  Ковальчук,  20.  03.  2022  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023

"Тоді, коли від болісної муки…"

*****

Тоді,  коли  від  болісної  муки,
Що  каменем  на  серденьку  лежить,
Складаєш  ти  у  безнадії  руки,
Що  більш  тобі  не  стане  краще  жить,

У  розпач  ти  не  смій  же  упадати.
Йому  так  легко  ти  не  піддавайсь,
А  замість  того,  щоби  нарікати
На  доленьку  лихую,  удавайсь

До  дій  конкретних,  тих,  які  змінити
Її  спроможні  дійсно,  не  лишень
У  мріях  і  думках,  щоб  краще  жити
Не  лиш  сьогодні,  завтра  –  кожен  день.

Адже,  якщо  лиш  мріяти  й  гадати
Про  те  й  нічого  більше  не  робить,
То  доленька  тобі  нічого  дати
Сама,  повір,  не  зможе  в  тую  мить.

А  також  марно  повсякчас  просити,
Щоб  бажане  вона  дала  тобі.
Щоб  мати  те,  що  прагнеш,  слід  робити,
Хай  навіть  доведеться  –  в  боротьбі.

Адже  нічого  просто  не  дається.
Коли  ж  дається,  то  не  повсякчас,
Але,  хто  робить,  успіху  доб’ється,
Якщо  не  зараз,  то  в  пізніший  час.

Лише  не  варто  руки  опускати,
Якщо  завади  стрінеш  на  шляху,
А  треба  їх  упевнено  долати,
Позбувшися  зневіри  та  страху.

І  знаю  я,  що  ти  їх  все  ж  здолаєш,
Коли  зусиль  своїх  всіх  докладеш,
І  цілей  всіх,  що  у  душі  плекаєш,
Із  часом  неодмінно  досягнеш.

Коли  ж  їх  досягнеш,  тоді  новії
Завжди  перед  собою  цілі  став,
Щоб  втілить,  поливай,  мов  квіти  тії,
Водою  в  вигляді  конкретних  справ.                                    



Євген  Ковальчук,  09.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023

Живи, твори і процвітай

Живи,  твори  і  процвітай    
На  цьому  білім  світі.
Нехай  життя,  немов  розмай,
Буяє  в  пишнім  цвіті.

Живи,  твори  і  процвітай
Кожнісінької  миті,
Аби  знайти  той  світлий  рай,
Де  щастям  дні  сповиті.

Живи,  твори  і  процвітай
Усупереч  усьому,
Що  в  серці  викликає  вкрай    
Гіркую  лиш  оскому.

Живи,  твори  і  процвітай,
Щоб  щастя  роздобути.
Зусиль  усіх  лиш  докладай.
І  так  тому  і  бути.

 Живи,  твори  і  процвітай,
А  всі  ті  перешкоди,
Що  стрінуться,  ураз  долай
За  першої  ж  нагоди.

Живи,  твори  і  процвітай.
Не  слід  рук  опускати,
Без  праці  ж  бо  не  прийде,  знай,
Що  прагнеш  ти  так  мати.  

Живи,  твори  і  процвітай,
Поклавшися  на  себе.
Що  матимеш  ти,  пам’ятай  –
Залежить  перш  від  тебе.    
     
Живи,  твори  і  процвітай,
Щоб  в  світі  залишити
Щось  те,  що  посприяє  вкрай    
Щасливо  людям  жити.

Живи,  твори  і  процвітай
Щомиті,  бо  ж  не  знає
Ніхто,  коли  вже  край  
Його  життя  чекає.                                          



Євген  Ковальчук,  08.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023

Життя

Життя  –  найбільший  дар,
Що  маємо  всі  ми.
Так  чом  же  безліч  чвар
У  нас  поміж  людьми

З’являються  у  тім
Житті  на  світі  цім,
На  світі,  що  –  наш  дім,
Бо  живемо  всі  в  нім?  
 
Невже  ми  всі  збагнуть
Не  можемо  ніяк
Життя  і  світу  суть,
І  жити  в  ньому  як

Повинні  ми,  аби
Щасливим  кожен  з  нас
Був  завжди  в  нім?  Якби
Настав  той  світлий  час

Все  ж  дійсно,  а  не  лиш
У  мріях  та  думках
Чи  то,  коли  ним  сниш
В  нічних  солодких  снах.

Не  марно  я  живу,
Бо  знаю  –  статись  це
Насправді,  наяву,
Нехай  як  у  лице

Не  било  б  лихо  те
Проклятеє  мене,
Як  серце  золоте
Бажає,  то  мине

Воно  у  тую  ж  мить.
Лише  спиняти  хід,
Аби  щасливо  жить,
Мені  повік  не  слід,

А  сил  всіх  докладать
Потрібно  повсякчас,
Старанно  працювать
Повинен  кожен  з  нас.                                                      



Євген  Ковальчук,  07.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023

"Здається іноді, життя…"

*****

Здається  іноді,  життя  –  
Самі  лише  страждання,
Які  туманять  без  пуття
І  думи,  й  почування,

Щоб  сонця  теплі  промінці
У  них  не  зазирали
І  щоб  в  холодні  миті  ці
Вони  не  зігрівали

Їх  ніжним,  лагідним  теплом,
Щоб  жити  завжди  в  щасті,
Щоб  все  це  виявилось  сном,
Що  зникли  б  всі  напасті,

Які  уторглися  в  життя
І  вже  не  йдуть  із  нього,
І  в  думи,  також  в  почуття
Нічого,  крім  лихого,

Вони  не  упускають,  щоб
Усе  життя  тужити,
Щоб  навіть  будь-яких  тих  спроб,
Аби  щасливо  жити,

Не  мав  ти  змоги  вже  повік
В  своїм  житті  здійснити,
Хіба  що,  може,  ними  вік
Мав  змогу  тільки  снити.

Але  коли  тебе  такі
Думки  та  почування,
Неначе  камені  важкі,
Лиш  тиснуть,  без  вагання

У  ту  ж  найменшу  часу  мить
Ти  їх  облиш  спокійно,
Аби  лише  щасливо  жить
Усюди  та  постійно,

А  не  у  нинішній  лиш  час.
Та  варто  пам’ятати:
Щоб  сталося  це,  повсякчас
Потрібно  працювати.                                                        



Євген  Ковальчук,  06.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023

Старайся

Старайся  ти,  як  тільки  можеш,
Робити  все  як  слід.
Тоді  усе  ти  переможеш,
Що  зупиняє  хід

До  мрій,  що  в  серці  ти  плекаєш,
А  також  до  мети,
Якої  палко  так  жадаєш
В  житті  цім  досягти.

Старайся,  тільки  не  здавайся.
Якщо  зустрінеш  ти
Завади,  то  їх  намагайся
Минути,  обійти.

Якщо  ж  не  можеш  оминути,
То  їм  ти  не  корись,
А  щоби  цілі  досягнути,
Із  ними  ти  борись.

Старайся  лиш,  аби  дорогу
В  неле́гкому  бою
Пройти  й  здобути  перемогу
Солодкую  свою,

Коли  ти  так  цього  бажаєш.
Лиш  часу  ти  не  гай,
А  всі  зусиль,  які  ти  маєш,
До  того  докладай.

Старайся,  й  вийде  все  у  тебе.
Лиш  надто  не  барись.
Поклавшись  на  самого  себе,
До  справ  своїх  берись,

До  справ,  що,  як  належно  зробиш
В  своєму  ти  житті,
То  все,  що  прагнеш  ти,  заробиш
Й  одержиш  в  майбутті.



Євген  Ковальчук,  05.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

Для чого вірші я пишу

Для  чого  вірші  я  пишу?
Таким  же  чином  залишу

Я  певний  слід  на  світі  цім.
Життя  ж  бо  полягає  в  тім,

Аби  не  просто  поживать,
А  щоби  реалізувать

Себе,  у  світ  цей  унести
Щось  гідне,  що  допомогти

Зуміє  дещо  в  нім  змінить,
Аби  на  ньому  краще  жить

Було  не  лиш  тим,  хто  в  цей  час
Живе  на  нім,  а  й  водночас

Також  і  тим,  хто    ще  прийде́
На  світ  цей,  в  нього  увійде́,

Неначебто  у  рідний  дім,
Щоб  жити  затишно  у  нім

Впродовж  всього  свого  життя,
Якому  більше  вороття,

Не  буде,  як  мине  воно.
Відомо  це  усім  давно.

Я  ж  прагну  віршами  внести
У  світ  цей,  що  допомогти

Тобі,  читачу  любий  мій,
Поможе  шлях  на  світі  свій,

Яким  повинен  ти  іти,
Аби  дійти  до  висоти

Невдачам  всім  наперекір,
Розширивши  свій  кругозір;

Аби  не  йшов  ти  навмання
Шляхом  життя,  а  щоб  знання,

Уміння,  навики  всі  ті,  
Які  здобув  ти  у  житті

Раніш,  щоб  їх  не  занедбав,
А  щоб  як  слід  застосував,

Вперед  прямуючи  лишень
До  цілі  власної  щодень,

До  цілі,  що  так  прагнеш  ти
В  житті  своєму  досягти.

А  як  уже  вдалось  тобі,
Щоб  ставив  цілі  ти  собі

Інакші  і  до  них  ішов,
Робив  як  слід  все,  щоб  дійшов.

Адже  нам  надане  життя  –
Думки,  а  також  почуття,

Щоб  ми  не  просто  так  жили́,
А  щоб  щасливими  були,

А  щоб  щасливими  були  –
Завжди  лише  вперед  ішли,

Належно  роблячи  усе,
Що  тільки  користь  нам  несе;

Щоб  щастя  у  душі  було,
Щоб,  наче  квітка  та,  цвіло

Воно  впродовж  життя  твого
Єдиного,  життя  всього,

А  не  лише  якуюсь  мить.
Але  для  того  слід  робить,

Усі  зусилля  докладать,
А  не  лише  весь  час  чекать.

Адже  зна,  певен,  кожен  з  нас  –
Без  праці  не  прийде́  той  час,

Як  світ  цей  небо  голубе,
Огорне  щастя  те  тебе.                                                          



Євген  Ковальчук,  04.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

"Плекай в душі надії…"

*****

Плекай  в  душі  надії,
Що  те,  що  прагнеш  вкрай,
Здійсниться.  Тільки  й  дії,
Зусилля  докладай

Також,  щоб  не  лишились
Надії  світлі  ті
Лиш  ними,  а  втіли́лись
В  життя  у  майбутті.

Вони  без  них,  всяк  знає,  –  
Лиш  марево,  мана,
Щось  те,  чого  немає.
А  час  не  жде,  мина.

І  потім  бути  може
Запізно  те  зробить,
Що  дійсно  допоможе  
В  життя  їх  утіли́ть,

Бо  інші  будуть  згодом
Обставини  і  час,
Які  неквапним  ходом
Уже  ідуть  до  нас,

Обставини,  якії
Непросто  відгадать,
Чи  добрі,  чи  лихії
Прийде0ться  зустрічать,

А  також  час,  що,  наче
Стріла,  вперед  летить,
Час  той,  який,  одначе,
Не  вдасться  нам  спинить.

Тому  потрібно  нині
Робити  дійсно  все,
Що  все  ж  тобі,  людині,
Насправді  принесе  

Все  те,  що  ти  бажаєш,
Щоб  цілі  досягти.
Як  сил  всіх  докладаєш,
Її  досягнеш  ти.                                                              


Євген  Ковальчук,  03.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023

Літо

Весняна  пора  пройшла.
Вже  від  нас  вона  пішла,

Та  не  назавжди,  навік,
А  зна  всяк  –  лише  на  рік.

Літо  краснеє  прийшло
І  з  собою  принесло

Сонця  лагідне  тепло,
Щоб  навкруг  усе  цвіло

Ще  буйніше,  ніж  раніш,
Навесні,  гарніш,  пишніш;

Щоб  барвистий  цвіт-розмай
Прикрашав  наш  рідний  край,  

Щоб  багатії  сади
Незабаром  нам  плоди

Соковитії,  смачні
Всім  –  йому,  тобі,  мені

Дали  щедро  залюбки  –
Різні  фрукти,  ягідкѝ…

Сонце  світить  угорі
Яскравіше.  Школярі

Навчання  кінчають  в  нас,
Бо  настав  канікул  час,

Бо  для  них  уже  настав
Час  спочинку  та  забав.

Хай  і  сонце  гарячé,
В  небі  світячи,  пече,

Та  для  них  це  не  біда,
Бо  від  нього  їх  вода

Прохолодна  захистить,
Та  вода,  яка  біжить

В  морі,  озері,  ріці
У  спекотнії  дні  ці;

Та  вода,  в  яку  вони,
Мов  підводнії  човни,

Упірнають  і  пливуть,
Наче  риби,  що  живуть

У  водоймищах  отих,
Що  домівкою  для  них

Є.  Хоч  іноді  й  дощить
Влітку  також,  та  живи́ть

Землю  літній  дощ  у  нас,
Щоб  на  ній  росли  в  той  час

Трави,  квітоньки  усі
І  цвіли  у  всій  красі,

Щоб  багатим  був  город
Наш  від  дощових  тих  вод

В  нас  на  овочі,  а  сад
Яблука  та  виноград,

Груші,  абрикоси  дав,
Щоби  їх  не  шкодував;

Також  ягоди,  гриби
Й  інші  фрукти  теж,  аби

Їли  досхочу  їх  ми,
Щоб  здоровими  людьми    

Всі  були.  Крім  них,  авжеж,
Злакові  культури  теж

В  цьому  посприяють  нам  –
І  дорослим,  й  малюкам.

Адже  літа  бо  пора,
Повна  всякого  добра,

Вже  прийшла  в  наш  рідний  край,
Щоби  був  він,  наче  рай.                                              



Євген  Ковальчук,  02.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023

"Той, хто віру хоч і має…"

*****

Той,  хто  віру  хоч  і  має,
Що  доб’ється  він  чогось,
Та  зусиль  не  докладає,
Дума,  що,  можливо,  хтось

Зробить  вмить  усе  за  нього,
Щоб  дійшов  він  до  мети,
До  мети  життя  свойого,
Що  так  прагне  досягти;

Покладаючи  надії
Лиш  на  когось  повсякчас,
Сам  не  прикладає  дії
Жоднії  у  той  же  час,

Може  думати-гадати,
Що  відбудеться  все  так,
Що  зусиль  тих  докладати
Не  прийде́ться,  а  відтак

Станеться  само  собою
Все,  що  прагне  він  в  ту  мить,
Щоб,  йдучи  життя  тропою,  
Завсігди*  щасливо  жить.

Та  насправді  так  стається
В  нас  далеко  не  завжди.
Бажаного  той  доб’ється,
Хто  своєї  ввік  ходи,

Розпочавши,  не  спиняє,
А  завжди  вперед  іде,
Робить  більш,  ніж  розмовляє.
Той  лиш  до  мети  дійде́,

До  мети,  яку  втіли́ти
Прагне  у  своє  життя,
Все  сплановане  здійснити
До  кінця  та  до  пуття,

Не  втрачаючи  нагоди,
Не  шкодуючи  зусиль,
Всі  завади-перешкоди,
Плаваючи  зверху  хвиль

Моря,  буйного  часами,
Моря  з  назвою  Життя,
Що  стікає  поміж  нами
Безупинно  в  майбуття,

Що  є  сили,  враз  долати
Без  пощади  й  співчуття,
Щоби  знову  змоги  стати
Вже  не  мали  все  життя.

А  як  вдасться  побороти,
Далі,  уперед  слід  йти
І  до  праці,  до  роботи,
Щоб  дістатись  висоти

У  своїх  тих  починаннях,
Що  ти  розпочав  колись
В  серця  буйних  пориваннях,
Знову  впевнено  візьмись,

Бо,  що  прагнеш  ти,  на  таці
Доленька  не  принесе.
Тільки  у  постійній  праці
Ти  отримати  те  все

Зможеш  дійсно,  а  не  в  мріях,
Обнадієних  думках,
Тільки  при  конкретних  діях,
Лиш  при  справах,  при  ділах.

Як  ти  істину  простую
Цю  цілком  як  слід  збагнеш
І  собі  дорогу  тую
Серед  інших  обереш,

І  підеш  по  тій  дорозі
Ти  до  власної  мети,  
До  якої  справді  в  змозі,
А  не  лиш  в  думках  дійти;

То,  хай  щоби  там  не  сталось,
Ти  до  неї  все  ж  дійде́ш,
Що  лиш  маревом  здавалось,
Наяву  ти  досягнеш.

*Завсігди  –  розм.  Завжди



Євген  Ковальчук,  01.  06.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023

"Ой, гіркий мій смутку-жаль…"

*****

Ой,  гіркий  мій  смутку-жаль,
Геть  у  неокраю  даль

З  серденька  мого  іди!
Інше  місце  віднайди

Ти  собі.  Йди  назавжди
Й  за  собою  всі  сліди

Ті,  що  залишаєш  ти,
Зразу  швидко  замети,

Щоб  до  нього  більше  ти
Вже  не  міг  повік  знайти

Шлях-дорогу,  щоб  не  був
Ти  на  нім,  аби  забув

Враз  його  на  все  життя,
Щоб  важкії  почуття,

Що  роздавлюють  немов
Дужче  й  дужче,  знову  й  знов,

В  ньому  ти  не  викликав,
Щоби  я  лише  страждав.

Радосте-утіхо,  ти,
Мов  в  гніздо  птах,  залети,

Мов  у  рідний  дім,  ввійди
В  серденько  вже  назавжди,

Щоб  повік  я  не  тужив,
А  з  тобою  завжди  жив

Я  на  білім  світі  цім,
Щоб  не  просто  жив  на  нім,

А  навчався  та  творив,
Щоб  на  ньому  я  лишив

Після  себе  гідний  слід
Для  усіх,  хто  прийде  вслід.                                                    



Євген  Ковальчук,  31.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023

Захищаймо Батьківщину!

Захищаймо  Батьківщину
Рідную  свою!
Захищаймо  до  загину
У  важкім  бою!  

Захищаймо  Батьківщину,
Волю,  долю  –  теж  
Світлую  її  без  впину
І  без  жодних  меж.

Захищаймо  Батьківщину
Всю  від  ворогів,
А  не  лиш  її  частину  –
Київ,  Харків,  Львів…

Захищаймо  Батьківщину
Силами  всіма!
Як  вона,  ні  на  краплину
В  світі  цім  нема.  

Захищаймо  Батьківщину,
Ким  би  не  були
Ми,  щоб  кожну  ніч  і  днину
В  злагоді  жили.

Захищаймо  Батьківщину
Так,  як  і  себе!
Буде  й  мирним  в  ту  годину
Небо  голубе.

Захищаймо  Батьківщину!
Будьмо  вірні  вкрай
В  добру  і  лиху  хвилину
Їй!  Вона  ж  –  наш  край.

Захищаймо  Батьківщину,  
Згоду,  супокій
І  хатину,  і  родину,
Що  живе  у  ній!

Захищаймо  Батьківщину
Навіть  в  тую  мить,
Як  ворожа  куля  в  спину,
В  груди  нам  летить!                                                    



Євген  Ковальчук,  19.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023

"Ціною власного життя…"

*****

Ціною  власного  життя
Солдати  захищають
Всю  Україну.  Співчуття
До  ворогів  не  мають

Вони,  бо  вторглись  вороги
Зі  сходу,  щоб  скорити
Народ  наш,  та  він  без  ваги*,
Щоб  їм  усе  ж  зробити

Це  не  вдалось,  теж  з  ними  в  бій
Іде.  На  панувати
У  нашім  краї  долі  злій.
Її  нас  не  здолати.

Тече  в  нас  українська  кров
Іще  здавна.  Здобудем
Над  ворогом  тим,  що  прийшов,
Ми  перемогу.  Будем

І  далі  у  свободі  жить,
У  волі  й  цінувати
Їх  кожну  неповторну  мить,
Державу  будувати,

Неначе  дім,  щоб  жили  ми
У  злагоді  та  згоді,
Були  щасливими  людьми
В  своїй  країні.  Годі

Лиш  скаржитися  на  життя
І  за  кордон  тікати.
В  своїй  країні  майбуття
Слід  світле  будувати

І  захищать  від  ворогів
Її  в  лиху  годину
Так,  як  батьків,  сестер,  братів  –
Усю  свою  родину,

Тому  що  в  нас  вона  одна,
Як  матінка,  єдина.
Тож  все  робім,  щоб,  мов  весна,
Цвіла  вся  Батьківщина!                                          

*Вага  –  тут  заст.  Вагання                                                                                                                    



Євген  Ковальчук,  18.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023

Україні

Україно,  певен,  ти
Ворога  перемогти
У  двобою  зможеш.  

Прийде  дивний  цей  момент.
Ти  його  здолаєш  вщент.
Ти  все  ж  переможеш.

Переможеш  в  боротьбі.
Посміхнеться  і  тобі
Доленька.  Здолаєш

Ворога  ти  у  бою.
Силоньку  пізна  твою
Він.  Її  ж  ти  маєш.

У  тобі  вона,  немов
Кров,  тече.  Її  прийшов
Час  застосувати.

Тож  йому  ти  не  корись,
А  хоробро  з  ним  борись,
Україно-мати,

За  дітей  –  дочок,  синів.
Ворог  той  так  знавіснів,
Що  й  їх  убиває,

Бо  ні  краплі  співчуття
Він  до  них  і  до  життя
Їхнього  не  має.

Як  таким  жорстоким  буть
Можна?  Важко  це  збагнуть,
Може,  й  неможливо,

Та  я  певен  в  тім,  що  час
Мирний  прийде  і  до  нас.
Станеться  це  диво,

Україно,  а  війна
Ця  жорстока  та  страшна
Піде  у  минуле

Назавжди,  на  цілий  вік
І  не  буде  більш  повік
Душу  й  серце  чуле

Різати,  немов  ножем,
Обпікати,  мов  вогнем,
Без  жалю  краплини.

Будуть  добрі  почуття
В  них  впродовж  всього  життя
В  кожної  людини,

Що  в  тобі  живе,  моя
Україно.  Мить  твоя
Світлая  настане,

Та  триватиме  вона
Вік,  як  скінчиться  війна,
Як  війни  не  стане.

Ще  недовго  їй  іти.
Змусимо  її  піти
Ми,  твої  всі  діти,

Україно,  щоб  життю,
Йдучи  навстріч  майбуттю,
Кожну  мить  радіти

Із  тобою.  Ти  одна,
Україно.  Нас  єдна
Всіх  до  тебе  світла,

Чиста,  ніжная  любов,
Що  у  серці  знову  й  знов
Квітне,  мов  розквітла,

Гарна  квітка  навесні,
Наяву,  а  не  у  сні.
Ця  любов  не  має

Жодних  меж  в  собі.  Вона,
Дивовижна,  чарівна,
Ніжно  обіймає

Наші  душі  та  серця.
Тож  ми  будем  до  кінця,
Україно-мати,

Захищати  всі  тебе.
Буде  небо  голубе  
Мирним.  Будеш  мати

Волю  та  свободу  ти
І  надалі.  Будеш  йти
У  майбутнє  з  ними

Лиш  прекрасне,  чарівне,
Неймовірне,  неземне
Стежечками  тими,

Що  до  нього  й  приведуть
І  тебе,  і  тих,  що  йдуть
Ними  із  тобою,

Україно  рідна.  Край
Прийде  тим,  які  у  край
Твій  пішли  війною.

Ця  ж  війна  їх  перетре
В  пил,  з  лиця  землі  зітре
Назавжди.  Здобудеш

Перемогу  ти  й  лишень
Кожен  неповторний  день
Процвітати  будеш.



Євген  Ковальчук,  18.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023

Скінчиться страшна війна

Скінчиться  страшна  війна.
Прийде  в  кожен  дім
Мир,  мов  красная  весна.
Житимемо  в  нім

Ми.  Настане  світлий  час.
Й  сумніву  нема
В  цьому  в  жодного  із  нас,
А  всіх  обійма

Вневненість  тверда,  міцна,
Наче  камінь.  Ця
Безпощадная  війна
Дійде  до  кінця,

Скільки  б  не  ішла.  Всі  ми
Зробим  це,  щоб  жить
Лиш  щасливими  людьми
В  Україні  мить

Кожную  свого  життя
Й  щоб  нащадки  теж
Жили  в  щасті.  Почуття
Світле  це  хай  меж

І  не  має  і  не  зна.
Вже  ось-ось  у  нас
Скінчиться  страшна  війна,
Що  іде  в  цей  в  час.

Ми  кінець  їй  покладем.
Лютих  ворогів  
Переможем,  проженем
За  дочок,  синів

України,  майбуття
Світле  їхнє.  Всі
Цілеє  своє  життя
У  його  красі

Всій  і  я,  і  він,  й  вона
Будемо  все  ж  жить.
Скінчиться  страшна  війна.
Всім  нам  пощастить.                                                  



Євген  Ковальчук,  17.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023

"Повік не зупиняй свій хід…"

*****

Повік  не  зупиняй  свій  хід,
Ідучи  до  мети,
Щоб,  роблячи  усе  як  слід,
Її  міг  досягти.

Та  роблячи,  бо  лиш  діла
Сприятимуть  тому,
Щоб  доля  світлою  була,
А  не  окута  в  тьму.

Коли  ж  завади  на  шляху
Стрічаються  тобі,
До  них  не  відчувай  страху,
А  їх  у  боротьбі,

Із  ними  борючись,  долай,
А  краще  –  обійди.
Коли  є  змога,  оминай
Завади  всі  завжди,

Аби  в  халепу  з  ними  ти
Не  вскочив,  не  попав,
В  халепу  ту,  що  до  мети,
Що  ти  собі  обрав,

Тобі  перекриває  шлях,
Той  шлях,  яким  ти  йдеш.
У  думах  та  у  почуттях,
Можливо,  і  дійде́ш

До  неї  ти,  та  наяву  
Із  нею  не  дійде́ш,
А  замість  неї  лиш  нову
Халепу  віднайде́ш,

Якої,  може,  й  обійти
Не  вдасться,  щоб  прийти
До  тої  світлої  мети,
Що  прагнеш  досягти.  

Роби  усім,  не  лиш  собі
Завжди  як  слід  усе,
І  щастя  доля-птах  тобі
На  крилах  принесе.                                                                  



Євген  Ковальчук,  30.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

"У кожного із нас в житті…"

*****

У  кожного  із  нас  в  житті
Бувають
У  певний  час  моменти  ті,
Що  мають

Не  те,  про  що  в  душі  були
В  нас  мрії,
Про  що,  мов  квіти  ті,  цвіли  
Надії,

А  те,  що  душу  розріза
Неначе,
Коли  у  неї  заповза.
І  плаче

Вона  так  гірко  від  страху,
Від  болю,
Що  на  своїм  шляху
Їй  долю

Стрічати  довелось  важку
І  жити  
Із  нею,  на  своїм  віку  
Тужити.

Але  й  надалі  ти  тоді
Тужити
Із  нею  будеш,  у  біді
 Лиш  жити,

Якщо  не  будеш  ти  робить
Нічого,
Аби  її  в  житті  змінить
Для  того,

Щоб  жити  так,  як  ти  того
Бажаєш,
На  поклик  серденька  свого
Зважаєш,

Щоб  зникла  вся  напасть  
У  ньому;
Також  на  глузд,  що  раду  дасть
Усьому.                                                                                



Євген  Ковальчук,  29.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

Дій!

Дій,  не  зволікавши,
Щоби  досягти,
Всіх  зусиль  доклавши,
Власної  мети.

Дій,  аби  всі  мрії
Стали  яв’ю  вмить,
Адже  тільки  дії
Можуть  їх  здійснить.

Дій!  Всі  перешкоди
Впевнено  долай,
Щоб,  буває,  шкоди
Не  завдали  вкрай.

Дій!  Не  переймайся,
Що  ж  бо  буде  там,
А  роби,  старайся,
Й  успіх  прийде  сам.

Дій!  Як  не  вдається,
Ще  раз  пробуй  ти.  
Той,  хто  не  здається,
Дійде  до  мети.

Дій!  Адже  словами
Лиш  не  досягне́ш
Цілей,  мрій.  Ділами
Ти  до  них  дійде́ш.

Дій!  Усі  надії
Світлі  покладай
Лиш  на  себе  й  дії
Ти  всі  прикладай.

Дій,  як  є  потреба,
У  потрібну  мить,
Щоб  усе,  що  треба,
В  слушний  час  здійснить.

Дій!  Не  слід  ліниться.
Й  все,  що  прагнеш,  знай  –
Згодом  все  ж  здійсниться,
Й  буде  світ,  як  рай.                                                            



Євген  Ковальчук,  28.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023

О, мово рідна…

О,  мово  рідна,  як  почую
Тебе,  в  мені  мов  щось  тремтить,
Що  в  час  важкий,  коли  сумую,
Журливе  серце  веселить,

А  в  час,  як  радість  делікатно,
Його  голублячи,  торка,
Її  примножує  стократно
І  з  нього  вже  не  відпуска.

О,  мово  рідна,  так,  існує
На  світі  безліч  інших  мов,
Але  від  тебе  лиш  вирує
У  жилах  життєдайна  кров.

Звучить,  як  музика,  чудово,
Неначе  пісня  солов’я,
Твоє  крилате  кожне  слово.
Не  можу  жить  без  тебе  я.

Без  тебе  я,  мов  сиротина
Без  прихистку  та  без  тепла,
Неначе  безпросвітна  днина,
Немовби  птаха  без  крила.

Адже  в  мені  ти  оживляєш
Впродовж  всього  мого  життя,
Коли  до  мене  промовляєш,
Найкращі  думи  й  почуття,

Аби  на  білім  світі  цьому
Не  просто  так  собі  я  жив,
А  щоби  всім  я  і  усьому
Лиш  гідно  повсякчас  служив,

Уносячи  у  світ  цей  власний,
Хай  і  малий,  одначе  вклад,
Аби  завжди  цей  світ  прекрасний
Буяв,  немов  квітучий  сад.

О,  мово  рідна,  я  порою  
Не  тільки  вірші  ці  пишу
Й  балакаю,  але  й  тобою,  
Немов  повітрям  тим,  дишу.                                                



Євген  Ковальчук,  27.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023

Працюй

В  житті  повік  не  ледарюй,
А  в  нім  старанно  ти  працюй.

Працюй  сумлінно,  до  пуття
Усе  своє  земне  життя.

Працюй  на  благо  вселюдське.
Хай  часом  і  життя  важке,

Можливо,  хай  і  праця  та
У  тебе  зовсім  непроста,

Але  лиш  з  нею  дійдеш  ти
До  бажаної  висоти.

Адже  зовсíм  не  новина.
Усім  відомо  ще  здавна,

Що,  щоб  у  щасті  поживать,
Потрібно  завжди  працювать.

Лиш  добра  праця  принесе
Насправді  кожному  з  нас  все,

Що  прагнемо  ми  так  здобуть.
У  тому  й  полягає  суть

Її.  Усім  тим,  хто  лишень
Б’є  байдики  усенький  день,

На  вуса  слід  це  намотать
І  вже  повік  не  забувать,

До  праці  приступать  пора
Заради  власного  ж  добра,

А  також  тих,  хто  повсякчас
Із  нами  розділя  свій  час.

Нема,  що  прагнеш?  Не  горюй,
Не  роблячи  нич*,  а  працюй,

І  все,  чого  так  прагнеш  ти,
Зумієш  з  часом  досягти.                                                        


*Нич  –  діал.  Нічого                                                                                                                                                                      



Євген  Ковальчук,  26.  05.  2020  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023

Цінуй, мов скарб, своє життя!

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя!
Воно  ж  лише  одне.
Йому  не  буде  вороття
Назад,  коли  мине.

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя!
Завжди  його  цінуй.
Щасливу,  йдучи  в    майбуття,
Ти  доленьку  будуй.

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя!
Ним  добре  дорожи.
Під  кожний  стук  серцебиття
Його  ти  бережи.

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя,
Його  усяку  мить,
Плекаючи  ті  почуття,
Що  надихають  жить!

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя
За  те,  що  в  тебе  є
Воно  й  за  те,  що  все  життя  
Воно  тобі  дає!

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя  –
Найбільший  Божий  дар!
Керуй  ним  мудро,  до  пуття,
Без  суперечок  й  чвар.

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя
І  світлії  дари
Його  –  думки  та  почуття!
Із  ними  ти  твори.

Цінуй,  мов  скарб,  своє  життя
Й  роби  у  нім  щомить
Як  слід,  належно,  до  пуття,
Щоб  гідне  щось  лишить!



Євген  Ковальчук,  25.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023

Тримайся, друже, не здавайсь!

Тримайся,  друже,  не  здавайсь,
Коли  проблеми  зустрічаєш!
Їх  вирішити  намагайсь,
Доклавши  всіх  зусиль,  що  маєш,

А  також  знань,  які  тобі
Їх  вирішити  допоможуть.
Лиш  не  тримай  їх  у  собі,
Використовуй  їх,  і  зможуть

Вони  тобі  допомогти,
Як  дійсно  ти  цього  жадаєш,
І  засоби,  й  шляхи  знайти,
З  якими  справді  подолаєш

Назавжди  їх,  проблеми  ті,
Які,  хоча  і  не  бажаєш,
Та  часом  у  своїм  житті
Усе-таки  ти  зустрічаєш,

Стикаєшся  із  ними  ти
Усупереч  своєї  волі.
Як  є  можливість,  обійти
Їх  спробуй,  ні  –  тоді  поволі

Ти  пробуй  вирішити  їх,
Знайшовши  їхнєє  коріння,
Коріння  всіх  проблем  своїх,
Й  знання,  і  навики,  і  вміння

Як  слід  застосувавши,  враз
Ти  вирви  їхнєє  коріння,
Аби  проблеми  ті  щораз
Вже  не  зростали,  мов  з  насіння.

Тримайся,  друже,  не  здавайсь!
Поклавшись  на  самого  себе,
Борись,  здолати  лиш  старайсь
Проблеми,  й  вийде  все  у  тебе.



Євген  Ковальчук,  25.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023

Лиє дощ дрібненько

Лиє  дощ  дрібненько
За  вікном  із  хмар.
На  моє  серде́нько
Ліг  важкий  тягар.

Ліг  тягар  великий
Темних  почуттів,
Викликавши  дикий
Біль  без  жодних  слів,

Біль,  що  проникає
В  почуття,  в  думки,
І  мов  розриває
На  дрібні  шматки.

Наче  розриває
Бідь  той  без  жалю  
З  сил  усіх,  що  має,
(Як  я  ще  терплю?!)

Серце,  душу,  тіло  –
Усього  мене,
Щоби  все  боліло.
Та  біль  той  мине,

Як  на  небі  зійде
Сонечко  ясне́,
В  мене  мов  увійде,
Огорне  мене,

Нече  рідна  мати
Немовля  своє,
Й  буде  зігрівати
Серденько  моє,

В  ньому  викликати
Світлі  почуття
Ті,  що  прводжати
Все  моє  життя

Честь  велику  б  мали
Де  би  я  не  був,
І  щоб  проводжали,
Щоб  я  сум  забув.                                                    



Євген  Ковальчук,  24.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023

"Прокидайтеся, думки. "

*****

Прокидайтеся,  думки.
Годі  вже  вам  спати.
Згасли  вже  нічні  зірки,
День  встав.  Вам  вставати

Також  час  уже  прийшов,
Щоби  далі  жити
І  новії  вірші  знов
Впевнено  творити,

Вірші  ті,  які  несуть
У  собі  всякчасно
Певную  важливу  суть,
Щоб  її  прекрасно

Мали  змогу  осягнуть
Розумом,  душею
Люди  всі  і  тую  суть
Ширити  землею;

Суть,  що  криється  в  вірша́х,
Що  пишу  я  нині,
В  їхніх  реченнях,  словах,
Щоб  тобі,  людині,

Міг  її  я  доснести
Повністю  чудовно,
Щоб  не  тілом  лиш  рости
Міг  ти,  а  й  духовно,

Щоби  ти  не  просто  жив
Так,  як  довелося,
А  завжди  все  те  робив,
Щоби  ліпш  жилося,

Щоб  робив,  щоб  працював,
Щоб  щасливо  жити,
Бо  лише  за  гідних  справ
Можна  це  зробити.



Євген  Ковальчук,  23.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023

Помиляючись, навчайся

Помиляючись,  навчайся,
Щоб  тих  самих  помилок
Не  робити,  намагайся
З  них  засвоїти  урок.

Помиляючись,  навчайся,
Що,  коли,  як  слід  робить.
Лиш  ніколи  не  здавайся,
Щоби  бажане  здійснить.

Помиляючись,  навчайся
Ти  життя  усе  своє
І  до  старших  прислухайся,
Тих,  в  яких  вже  досвід  є.

Помиляючись,  навчайся,
Де  б  на  світі  ти  не  був,
Що  би  не  робив,  навчайся,
Щоби  досвід  й  ти  здобув.

Помиляючись,  навчайся
На  своїм  шляху  життя.
Помилок  тих  не  лякайся.
Виправляй  їх  до  пуття.

Помиляючись,  навчайся,
До  мети  вперед  йдучи,
А  назад  не  повертайся,
Іншим  приклад  даючи.

Помиляючись,  навчайся.
Вчись  із  помилок  своїх.
Труднощам  не  піддавайся,
А  борись,  й  побориш  їх.

Помиляючись,  навчайся,
Й  світле  буде  майбуття,
Та  сумлінно  вчись,  старайся
Протягом  всього  життя.



Євген  Ковальчук,  21.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023

Хай буде мир на всій землі!

Хай  буде  мир  на  всій  землі!
Хай  роблять  завжди,  всім
Усі  –  дорослі  та  малі
Добро  на  світі  цім.

Хай  буде  мир  на  всій  землі,
А  війни  всі  минуть,
А  разом  з  ними  і  жалі,
Що  серце  й  душу  рвуть.

Хай  буде  мир  на  всій  землі.
Хай  добрі  почуття
І  думи  кожен  має,  злі
Усі  без  вороття  

Прогнавши  в  темне  небуття
На  цілий  вік.  Нехай
В  душі  та  серці  почуття
Лиш  світлі,  мов  розмай,

Цвітуть  впродовж  всього  життя,
Кожнісінькую  мить
Його  під  серденька  биття,
Що  в  грудях  стукотить.

Хай  буде  мир  на  всій  землі,
А  ворожнеча  хай
Загубиться  в  німій  імлі.
Любов,  поклавши  край  

Їй,  хай  у  кожному  із  нас
Цвіте,  мов  квітів  цвіт,
Сьогодні,  завтра  –  повсякчас
На  весь  цей  білий  світ,

В  якому  всі  ми  всі  живемо,
Хай  навіть  і  колись
Усе-таки  ми  помремо,
Одначе  не  журись.

Якщо  слід  добрий  ти  лишив
На  світі  цім  земнім,
То  недаремно  все  ж  прожив
Своє  життя  на  нім.                                                        



Євген  Ковальчук,  17.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

До матінки-України

О,  Україно,  ти  тримайся.
Нехай  напали  вороги,
Та  ти  повік  їм  не  здавайся.
Жени,  щоб  їхньої  й  ноги,

І  духу  не  було.  Свободу
І  волю  прагнуть  відібрать
Твого  єдиного  народу
Вони,  але  їм  не  здолать

Тебе,  його,  не  підкорити,
В  міцнії  пута  не  скувать.
Ти  завжди  будеш  в  світі  жити.
Народ  твій  ворогу  віддать

Тебе  ніколи  не  посміє.
Здола  він  клятих  ворогів.
На  попіл  їх  усіх  розвіє.
Він  це  робив  споконвіків.

Вони  не  раз  бо  нападали
На  тебе,  матінко  моя.
Твої  ж  бо  діти  не  складали
Своїх  рук  з  розпачу.  В  ім’я

Добра,  щасливої  лиш  долі
В  запеклий  з  ними  бій  ішли.
До  незалежності  поволі
Вони  йшли  і  таки  прийшли

До  неї  їхні  вже  нащадки  –
Ми  з  вами  врешті,  кожен  з  нас.
Хай  ми  не  мали  навіть  гадки
Про  те,  що  прийде  темний  час,

Та  він  прийшов-таки.  Зі  сходу
В  наш  дім  страшна  війна  прийшла,
Та  дух  незламний  у  народу
Твого,  Вкраїно.  Він  здола

Всіх  ворогів.  Війна  минеться
Цілком  і  в  цей  раз  вже  навік,  
І  доленька  тобі  всміхнеться
І  посміхатиметься  вік.                                                



Євген  Ковальчук,  16.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

"Поразки вороги зазнають…"

*****

Поразки  вороги  зазнають
У  цій  війні,  яка  іде,
А  перемога  все  ж  прийде́
До  нас.  Усі  це  добре  знають,

Бо  мужньо  борються  солдати
Із  ворогами,  що  ідуть.
Свою  тут  смерть  вони  знайду́ть,
Бо  жоден  із  солдатів  здати

Їм  Україну  не  посміє.
З  них  кожен  бореться  щосил
За  краю  мирний  небосхил.
Боротись  кожен  з  них  уміє.

А  борються  вони  за  волю
Й  свободу  матінки-землі,
Щоб  і  дорослі,  і  малі  –
Всі  в  ній  щасливу  мали  долю.

Свою  державу  захищати
Від  ворогів  і  всіх  нашесть  
Для  них  –  обов’язок  і  честь.
Одна  в  них  Україна-мати.

Всі,  як  один,  вони  готові
Й  віддати  власнеє  життя
За  України  майбуття
Лиш  світле  зовсім  не  на  слові,

А  дійсно,  у  бою.  До  бою
Йдуть  проти  ворогів  вони  –
Країни  рідної  сини
І  доньки  теж,  узявши  зброю,

Щоб  їх  прогнати,  щоб  здолати,
Покласти  їм  кінець  усім,
Щоб  в  крáю  ріднім,  дорогім
І  волю,  і  свободу  мати,

Щоб  жити  лиш  у  світлім  щасті,
В  душі  та  серденьку  тримать
Його,  вік  ними  відчувать,
Навік  забувши  всі  напасті.                              



Євген  Ковальчук,  16.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023

"Солдати Україну захищають…"

*****

Солдати  Україну  захищають
Від  ворогів,  які  прийшли  зі  сходу.
До  ворогів  вони  жалю  не  мають,
Бо  борються  за  волю  і  свободу

Своєї  Батьківщини-мами,
Її  дітей  –  синів  і  дочок.  Буде  
Вона  із  ними,  як  із  нами,
Звичайно,  бо  вона  здобуде

Над  ворогами  тими  перемогу.
Солдати  й  сумніву  у  цім  не  мають.
Проб’ють  вони  до  неї  ту  дорогу,
Яку  хоробро  нині  пробивають,

Що  приведе  до  перемоги.
Вони  ідуть  до  неї  без  упину,
Гамуючи  у  серці  біль  тривоги
За  Україну  –  рідну  Батьківщину.

Вона  таки  із  попелу  повстане.
Відродиться  велика  Україна.
Війна  ж,  неначе  сніг,  мов  лід,  розтане.
Лунати  буде  пісня  солов’їна

Про  перемогу.  Будем  жити
У  мирі  й  щасті  і  уже  повіки
Не  будемо  всі  ми  тужити
Та  проливати  сліз  і  крові  ріки.

Вже  наближається  ця  мить  поволі
До  нас  невпинно,  ненастанно,
Тому  що  ми,  борці  свободи  й  волі,
За  них  всі  боремось  старанно,

Хоробро,  мужньо  та  сміливо.
Хай  багатьох  із  нас  не  стане
У  цій  війні,  одначе  диво
Усе-таки  у  нас  настане  –

У  мирі,  згоді,  щасті  будем  
Ми  жити,  виборовши  волю.
Ми  перемогу  все  ж  здобудем,
А  з  нею  –  і  щасливу  долю.                                        



Євген  Ковальчук,  16.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023

Хай…

Хай  все  лихе  на  світі  цім
Минеться.
Хай  щасна  доленька  усім
Всміхнеться.

Хай  лиш  вона  людей  усіх
Приймає.
І  хай  не  плач,  веселий  сміх
Лунає.

Хай  всюди  війни  всі  умить
Скінчаться.
Хай  люди  мирно,  дружно  жить
Навчаться.

Хай  мрії  й  сподівання  всі,
Що  сняться,
Ураз  у  всій  своїй  красі
Здійсняться.

Хай  не́нависть,  що  в  серці  злім,
Минає.
Любов  палким  вогнем  хай  в  нім
Палає.

Хто  тяжко  від  хвороб  своїх
Страждає,
Позбудеться  хай,  більш  вже  їх
Не  має.

Хай  будуть  всі  усе  життя
Багаті
На  світлі  думи  й  почуття
Крилаті.

Хай  всюди  назавжди  минуть
Напасті.
Хай  люди  на  землі  живуть  
Всі  в  щасті.



Євген  Ковальчук,  20.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023

Про поезію

Поезії  збагнути  суть
Жадаю,
Ту  суть,  що  в  ній  слова  несуть
Без  краю.

Тому  її  я  повсякчас
Читаю
І,  звісно,  теж  у  вільний  час
Складаю

Ті  вірші,  що  з  моїх  думок
Зринають,
І  на  папірчастий  листок
Лягають

Оті  мої  думки  –  сини
І  дочки.
Лягають  легко  всі  вони
В  рядочки,

Що  риму  також  у  кінці
Всі  мають,
Бо  так  гарніше  думи  ці
Лунають.

Але  не  тільки  має  буть
В  них  рима,
А  й  ще,  звичайно,  певна  суть
Видима,

Яку  доводиться  в  собі
Їм  мати,
Аби  у  певний  час  тобі
Надати,

Щоб  ти,  читачу,  міг  цілком
Відчути
Її  душею,  а  умом  
Збагнути,

І  ширити  всякчас  її  
Землею,
Щоб  щасно  жили  всі  в  сім’ї
Із  нею.                                                                                    



Євген  Ковальчук,  19.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023

Про вірш

Виймаю  зі  своїх  думок
Я  певну  кількість  слів.
Кладу  їх  у  стрункий  рядок,
Ба,  декілька  рядків,

Їх  в  вірші  пишучи  новім,
Що  має  певну  суть,
Ту  суть,  яку,  відомо  всім,
Слова  у  нім  несуть.

Також  не  забуваю  я,
Щоб  рими  у  словах
Жили́,  мов  дружняя  сім’я,
Немов  птах  в  небесах.

Вони  ж  дають  йому  в  той  час
Незайману  красу,
Красу,  яку  я  повсякчас
В  своїй  душі  несу,

І  прагну,  щоб  усі  її
Побачити  могли,
Аби  у  вселюдській  сім’ї
Щасливо  всі  жили́,

Усотуючи  вірша  зміст,
Мов  губка  душова,
Підвищуючи  цим  же  ріст
Духовний,  бо  слова  –

Не  просто  літери,  з  яких
Скадаються  вони.
Адже  відомо  всім,  що  в  тих
Словах,  що,  мов  човни,

Пливуть  по  морю-мові  в  нас,
Ті  мешканці  живуть,
Які  людей  всіх  повсякчас
Рятують.  Їхня  суть

У  тому  ще  із  давнини,
Із  самих  початків.
Виразник  світу  в  нас  вони,
Думок  і  почуттів.                                                                  



Євген  Ковальчук,  18.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023

"Йду дорогою життя…"

*****

Йду  дорогою  життя
Я  вперед,  у  майбуття,

До  якого  я  прийду́
Лиш  тоді,  коли  дійду́.

Мить  життя  наступна  –  вже
То  майбутнє.  Та  невже?

Так,  найближче  майбуття.
Час  же,  нашеє  життя  –

Це  сукупність  митей  тих,
Що  проходять  поуз  них,

Що  проходять  поуз  нас
Нині,  згодом  –  повсякчас;

Митей  тих,  що,  як  прийду́ть,
Так  і  тут  же  всі  ідуть

У  минулеє  життя
І  уже  без  вороття.

Та  за  ними  надійдуть
Інші.  В  тому  ж  їхня  суть,

Щоб  минати,  щоб  іти,
Наче  річка  та,  текти,

Та  лише  вперед,  назад,
Хай  тому  ти  й  був  би  рад,

Ні,  не  можуть,  не  дано.
Всім  відомо  це  давно.

Так  було,  є  й  буде  так,
Доки  світ  цей  є,  відтак

Разом  з  ними  також  і  ми,
Ті,  що  зовемось  людьми,

Що  на  ньому  живемо
Й  в  ногу  з  часом  ідемо.                                                



Євген  Ковальчук,  17.  05.  2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023

Я прагну творити

Я  прагну  творити,
Що  вмію  та  знаю,
Щоб  в  світі  цім  жити,
Як  тóго  бажаю.

Я  прагну  творити,
Що  користь  приносить,
Яку  й  оцінити
Достоту  не  досить.

Я  прагну  творити
Не  тільки  для  себе,
А  й  також  робити
Щось  гідне  для  тебе.

Я  прагну  творити
Вагоме  та  сутнє,
Щоб  з  вами  створити
Щасливе  майбутнє.

Я  прагну  творити,
А  те,  що  не  можу,
Та  маю  –  учити.
Тоді  і  те  зможу.

Я  прагну  творити,
Щоб  світлії  мрії
У  дійсність  втіли́ти,
Приклавши  всі  дії.

Я  прагну  творити
Завжди  в  цьому  світі,
Аби  в  ньому  жити,
Мов  квітка  у  цвіті.

Я  прагну  творити,
Й  коли  в  смерті  пастку
Потраплю,  лишити
Душі  добру  частку.



Євген  Ковальчук,  16.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023

"Все здійсниться, що бажаєш…"

*****

Все  здійсниться,  що  бажаєш
Так  шалено  ти,
Як  зусиль  всіх  докладаєш,
Щоб  вперед  іти,

Всі  долаючи  завади
На  шляху  своїм,
Що  будуєш  ти  заради
«Ні»  сказати  їм,

Стороною  оминати
Їх,  як  змога  є,
Як  нема,  тоді  долати,
Щоб  знайшли  своє

Місце  десь  вони  подалі,
Де  тебе  нема,
Щоб  поглинули  їх  далі,
Де  лише  пітьма

З  порожнечею,  та  й  годі.
У  своїм  житті,
Щоби  в  злагоді  та  згоді  –
Нині,  в  майбутті

Жити,  слід  ще  працювати
Всім  нам  повсякчас
І  старанно,  щоби  мати
Успіх  в  слушний  час;

Успіх  бажаний,  якого
Всі  ми  так  ждемо,
І  упевнено  до  нього
Слідом  ідемо.

Адже  не  впаде,  всяк  знає,
Він,  мов  сніг  з  небес,
Бо  в  цім  світі  не  буває
В  нас  таких  чудес.

Може  це  хіба  наснитись,
Можна  уявить,
Та,  щоб  успіх  міг  здійснитись,
Треба  нам  робить.                                                                  



Євген  Ковальчук,  15.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023

Вірш

Коли  я  певний  вірш  пишу,
То,  мов  повітрям,  ним  дишу,

Висловлюючи  залюбки
В  нім  певнії  свої  думки,

Що  створюють  же  почуття,
Щоб  їх  утілити  життя;

Вкладаю  в  нього  певну  суть,
Яку  його  слова  несуть,

Ту  суть,  що  прагну  донести
До  тебе,  читачу,  щоб  ти

Її  побачити  зумів,
Аби  її  ти  зрозумів;

Бо  ж  вірш  –  не  лиш  сукупність  слів
У  вигляді  строф  і  рядків,

Не  лиш  сукупність  їхніх  рим,
Які,  неначе  сірий  дим,

Розвіюються,  зовсім  ні.
Він  –  дещо  більш.  У  глибині

Його  прихований  той  зміст,
Який  людський  духовний  ріст

Підвищує  до  «самих  зір»,
Збагачуючи  кругозір,

Уяву,  мислить  спонука
Про  те,  на  що  він  натяка,

А  також  –  діяти,  щоб  ти
Своєї  досягнув  мети,

Невпевненості  та  страху
Позбувшись  на  її  шляху.

Якийсь  з  них  кращий,  інший  –  гірш,
Але  зміст  має  кожен  вірш.                                            



Євген  Ковальчук,  14.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023

"Що трапиться у майбутті…"

*****

Що  трапиться  у  майбутті
За  літ,  скажімо,  сто
У  нашому  людськім  житті?
Не  зна  того  ніхто.

Лиш  можна  думати-гадать,
Припущення  складать,
Як  в  цьому  світі    поживать
Люд  буде,  та  сказать

Я  можу,  що  все  ж  початки
Майбутнього  того,
Що  крізь  прожитії  роки
Життя  мого,  твого

Надійде,  творимо  всі  ми
Вже  нині  повсякчас.
На  те  й  звемося  ми  людьми
Усі  і  кожен  з  нас,

Людьми,  в  яких  є  ум,  думки,
Душа  та  почуття,
Щоб  втілювати  залюбки  
Ідеї  у  життя;

Ідеї  ті,  які  до  нас
Приходять  в  певну  мить,
Аби,  як  прийде  слушний  час,
Могли  ми  їх  здійснить

На  благо  людства  в  світі  цім
Чи  тих,  хто  біля  нас
Живе,  з  ким  ділимо  ми  в  нім,
Дорогоцінний  час;

Той  час,  який  іде,  мина,
А  з  ним  –  також  життя,
Якому  вже,  усякий  зна,
Не  буде  вороття.

Тому  його  слід  цінувать,
Його  усяку  мить,
Часу  не  гаять,  працювать,
Щоб  гідне  щось  лишить.                                                        



Євген  Ковальчук,  13.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023

Мрії, сподівання та надії

Звідки  в  нас  беруться  мрії,
Сподівання  та  надії?

Із  потреб  та  із  бажань,
З  наших  прагнень,  вподобань.

А  чи  дім  вони  свій  мають?
Де  вони  в  нас  проживають?  

Їхній  дім  усе  життя  –
Наші  думи  й  почуття.

А  який  їх  сенс  в  них  жити?
Щоб  могли  ми  їх  здійснити?

Що  ж  потрібно,  щоб  здійснити?
Слід  для  цього  нам  робити.

Адже  прагнення  та  мрії,
Сподівання  та  надії,

Всім  відомо  цілий  вік,
Не  здійсняться  в  нас  повік

Без  роботи.  Слід  робити,
Щоб  в  життя  їх  утіли́ти.

Слід  не  гаяти-втрачать
Час,  а  треба  працювать

Попри  труднощі,  незгоди
І  завади,  й  перешкоди…

Через  них  спиняти  хід
Не  потрібно  нам,  а  слід

Їх  у  тую  ж  мить  долати,
А  найкраще  –  обминати,

Як  можливість  є  така,
Щоби  доленька  гірка

Нас  зненацька  не  застала,
Щоб  вона  в  нас  не  настала

Ані  нині,  в  цей  же  рік,
Ні  в  наступний,  ні  повік,

Щоб  вона  нам  не  являлась,
Навіть  щоб  не  наближалась,

Нас  забувши  назавжди.
Та,  мій  друже,  ти  не  жди,

Що  само  все  це  собою
Станеться  у  нас  з  тобою,

Наче  в  казці,  мов  у  сні.
Звісно,  що  ніколи,  ні,

Не  було  й  не  буде  цьóго
Дива-чуда  чарівного.

Ні,  не  може  тáк  здійснитись.
 У  життя  воно  втіли́тись

Може,  до  того  прийде́м
Лиш  тоді,  як  докладем

Певних  ми  зусиль,  всяк  знає.
Та  чи  кожен  докладає

Тих  зусиль  у  певну  мить,
Щоб  задумане  здійснить?

Тут  питання  виникає.
Відповідь  же,  певен,  знає,

Ніде  правди  тут  ховать,
Довго  думати-гадать,  

Кожен  з  нас.  Хто  діє,  робить,
Той,  звичайно,  і  заробить

Те,  що  дійсно  заслужив
За  усе,  що  він  зробив,

Як  не  зараз,  потім,  згодом,
З  часу  неупинним  ходом.



Євген  Ковальчук,  12.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

Не бійся мріяти, та дій

Не  бійся  мріяти,  та  дій,
Щоб  мрії  утіли́ти
В  життя.  Без  дій  же  жодних  мрій
Не  зможеш  ти  здійснити.

Не  бійся  мріяти,  та  дій.
Завади  будеш  мати,
То  все  одно  ти  не  посмій
Ввік  руки  опускати.

Не  бійся  мріяти,  та  дій.
Завади,  що  стрічати
Ти  будеш  на  шляху  подій,
Старайся  оминати.

Не  бійся  мріяти,  та  дій.
Не  знаєш,  як,  то  вчися.
Лиш,  друже  дорогий  ти  мій,
З  тим  довго  не  барися.

Не  бійся  мріяти,  та  дій,
Тепер  дій  добре,  гоже,
Бо  потім,  згаявши  час  свій,  
Запізно  бути  може.  

Не  бійся  мріяти,  та  дій.
Як  добре  не  виходить,
Ще  пробуй,  більш  насіння  сій,
І  щось  таки  уродить.

Не  бійся  мріяти,  та  дій.
Ти  працею  полити
Насіння  те  як  слід  зумій,
Щоб  бажане  зростити.

Не  бійся  мріяти,  та  дій.
І  мрії  ті,  що  сняться,
Можливо,  лиш,  в  порі  одній,
Повір,  таки  здійсняться.



Євген  Ковальчук,  10.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

Вогонь надії

Вогонь  надії  у  мені  пала,  
Що  дійде  до  кінця
Війна  жахлива  ця,
Яка  до  нас  неждано  всіх  прийшла.

І  запанує  мир  у  нашій  стороні.
Ми  житимемо  в  нім
І  в  щасті  чарівнім,
Кінець  навік  поклавши  цій  війні,

Прогнавши  з  України  ворогів,
Що  вторглися  в  наш  край.
Покладемо  їм  край.
Не  переможуть  наших  козаків

Вони  повік,  бо  козаки  край  свій
Боронять  всі  щосил,
Щоб  мирним  небосхил
Вкраїни  був.  Тій  нечисті  лихій

Вони  відважно  відсіч  всі  дають,
Обороняючи  грудьми,
Щоб  скоро  в  мирі  жили  ми
І  завжди  вже.  Вони  кров  ллють

Свою,  одначе  не  здаються,  ні.
У  них  і  в  кожного  із  нас
Про  те,  що  прийде  мирний  час,
Кінець  поклавши  цій  страшній  війні,

Вогонь  надії  буйно  пломенить
І  не  стиха  ані  на  мить,
Хоч  серце  все-таки  щемить,
Та  в  тому,  що  всім  нам  поталанить

З  лабет  війни  звільнитись,  не  втрача
Ні  краплі  віри  жоден  з  нас.
Її  вогонь  в  нас  не  погас.
Невпинно  він  горить,  немов  свіча,

Неначе  ясная  зоря  на  небесах
Вночі,  немовби  сонце  вдень.
Ми  переможемо.  Лишень
Борімось,  й  ворога  у  прах

Ми  розіб’є́мо  так,  немов  кришталь
Тонкий.  Не  буде  більш  й  ноги
Його.  Всі  згинуть  вороги
Або  втечуть  в  свій  край.  Проте,  на  жаль,

Не  кожен  виживе  із  нас  в  бою
Із  ворогом,  який  напав,
Однак  за  те,  що  захищав
Боєць  відважно  Матінку  свою,

Свою  родину,  український  край,
Його  свободу  й  волю  теж,
Ми  пам’ятатимемо  все  ж
Його  повік  і  вдячні  вкрай

Йому  ми  будемо  усі  повік.
Героєм  нашим  буде  він
За  те,  що  підняв  з  колін
Із  іншими  країну,  де  свій  вік

Прожив.  Горить  вогонь  надії  в  нас,
Що  й  далі  хлопці,  юнаки,
Як  і  в  минулім  козаки,
Оборонятимуть  грудьми  всякчас

Усю  державу  –  Україна.  Ні,
Вона,  уставши  із  колін,
Не  упаде  і  добрих  змін,
Що  досягне,  поклавши  цій  війні

Кінець,  триматись  буде  цілий  вік
І  все  для  того  те  робить,
Щоб  в  згоді  й  злагоді  лиш  жить,
До  них  прийшовши  врешті  вже  навік.

Про  це  вогонь  надії  кожну  мить
У  душах,  а  також  в  серцях,
У  думах  та  у  почуттях
Горить,  пала  яскраво,  пломенить

У  мене,  в  нього,  в  неї  –  в  кожнім  з  нас,
Хто  України  вірний  син,
Дочка.  З’єднавшись,  як  один,
Ми  наближаємо  цей  світлий  час.



Євген  Ковальчук,  15.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

"Так, за нами перемога…"

*****

Так,  за  нами  перемога
Світла  буде  в  цій  війні.
Певен  я,  що  є  в  нас  змога
Їй  тверде  сказати  «Ні!»,

Покінчивши  врешті  з  нею,
В  мирі  та  у  згоді  жить
З  друзями  та  із  ріднею
І  більш  гірко  не  тужить.

Виборемо  ми  і  волю,
І  свободу  нашу  теж,
Щоб  щасливу  мати  долю,
Що  не  має  жодних  меж.

Ворогові  не  здамося
Ми  нізащо  і  повік.
Українцями  ж  звемося
Ми  усі  і  ними  вік

Будемо.  Ми  Батьківщину
Ворогові  не  дамо.
Маємо  ж  її  єдину.
Ми  за  неї  стоїмо,

Захищаємо  ціною
Навіть  власного  життя,
З  ворогом  йдучи  до  бою,
Щоб  здолати.  Майбуття

Світле  Україна  мати
Буде.  Певні  в  цьому  ми.
Зможем  ворога  здолати.
І  щасливими  людьми

Жити  будемо  постійно
Ми  й  нащадки  наші  всі.
Боремось  за  це  настійно
Ми  усі.  У  всій  красі,

Наче  квітка,  процвітати
Буде  Україна  вік
І  не  буде  більш  страждати              
Аніскілечки  повік.                                                      



Євген  Ковальчук,  15.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

Війна

Іде  в  моїй  країні
Війна.  Скажіть  за  що,  
Ця  кара  Україні?
За  що  вона,  якщо

Не  йшла  вона  війною
Повік  на  інший  край?
Кривавою  ціною
Боронить  рідний  край

Вона  від  вороженьків,
Що  втроглись.  Хай  вони
Сміливих  казаченьків,
Які  ще  з  давнини

Вкраїну  захищають,
Пізнають  силу!  Хай
Вони  більш  не  займають
Наш  рідний,  любий  край!

Як  ні,  то  тут  чекає
На  них  лиш  смерть  страшна,
Яка  жалю  не  знає
Так  само,  як  війна.

Боротися  ми  будем
І  перемогу  ми
У  цій  війні  здобудем.
Боронимо  ж  грудьми

Свою  ми  Батьківщину
І  будем  боронить
Її  всі  до  загину,
Хоч  прагнемо  ми  жить,

Та  не  шкода  ніскільки
Своє  віддать  життя
В  двобою  цьому,  тільки  б
Щасливе  майбуття  
 
Держава  наша  мала,
Аби  на  цілий  світ
Вона  лиш  процвітала,
Неначе  квітів  цвіт.                                                      



Євген  Ковальчук,  14.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023

"За далекий небокрай…"

*****

За  далекий  небокрай,
Вороги,  ідіть.
В  спокої  наш  рідний  край
Врешті  залишіть.

Мало  краю  вам  свого,
Що  у  наш  претесь?
Та  ми  не  дамо  його,
Не  дамо  ні  весь,

Ні  частину.  Не  дамо
Ми  його  вам,  ні.
Ми  за  нього  стоїмо
Й  будемо  в  борні

Захищати  до  кінця,
Доки  не  прийде́
Перемога  наша  ця,
До  якої  йде

Кожен  з  нас.  Настане  час.
Ми  таки  дійде́м.
Буде  перемога  в  нас  
Лиш.  Край  покладем

Цій  війні.  Мине  вона.
Назавжди  мине
Безпощадна  ця  війна.
Край  наш  огорне

Мир.  У  ньому  будем  жить,
Доки  сонце-птах
Буде  ясно  так  світить
В  синіх  небесах,

Зігрівати  нас  усіх
Ніжно.  Замість  сліз,
Плачу,  радісний  лиш  сміх
Буде  литись  скрізь,

Наче  довгая  ріка.
Добра  доля  нас
Оповиє,  а  гірка
Зникне  в  той  же  час.                                                    



Євген  Ковальчук,  11.  03.  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023

Дорога життя

Іду  дорогою  життя
В  незвідане  я  майбуття.

Іду  я  нею  кожну  мить,
Допоки  серця  стук  звучить.

На  щастя  чи  то  на  біду,
Лише  вперед  я  нею  йду.

Назад,  якби  я  й  захотів,
Піти  б,  звичайно,  не  зумів,

Лише  у  спогадах,  в  думках,
У  мріях  чи,  можливо,  в  снах.

Раніш  чи  то  пізніш  прийти
В  майбутнє  я  так,  як  і  ти,

Не  можу  також  повсякчас,
Лише,  коли  настане  час  

Його.  Та  йду  вперед  я,  йду,
Й  до  нього,  звісно,  теж  дійду́.

А  що  на  мене  в  нім  чека  –
Щаслива  доля  чи  гірка,

Не  знаю,  невідомо,  ні,
Але  усе  ж  у  глибині

Душі  палким  вогнем  горить
Надія  світла  кожну  мить,

Що  світлу  долю  стріну  я,
Що  люба  доленька  моя  

Всміхнеться  радісно  мені,
Пошле  удалі,  втішні  дні

І  ночі,  й  місяці,  й  роки…
Пошле  мені  їх  залюбки.

Та  ніде  правдоньки  дівать.
Для  цього  треба  працювать.                                              



Євген  Ковальчук,  09.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

Мета

Коли  у  тебе  є  мета,
Яку  собі  поставив  ти,
Аби  здійснити,  досягти,
Якщо  і  навіть  непроста

Вона,  за  нею  ти  іди.
Назад  зі  шляху  не  вертайсь.
Її  втілити  намагайсь
Як  слід  в  своє  життя  й  не  жди,

Що  зробить  це  за  тебе  хтось
Із  жалості,  зі  співчуття,
Аби  чекати  все  життя  
Тобі  того  не  довелось.

На  себе  покладайся  лиш.
Хоч  може  хтось  допомогти,
Та  крок  останній  робиш  ти.
А  сумніви  й  страхи  залиш,

Що  зробиш  крок  той  не  туди,
Куди  хотів,  куди  бажав,
Куди  так  довго  прямував.
Облиш  їх  раз  і  назавжди.

Лиши  їх  збоку,  осторонь.
На  них  увагу  не  звертай,
Байдуже  їх  ти  обминай.
У  серці  запали  вогонь

Надії  й  віри,  що  дійде́ш
Одного  дня  ти  до  мети,
Якої  прагнеш  досягти.
Якщо,  звичайно,  докладеш

До  того  всі  зусилля  ті,
Що  маєш  ти  десь  у  собі,
Всміхнеться  доленька  тобі  –
Зустрінеш  ти  в  своїм  житті

Свою  удачу  золоту,
Яка  на  тебе,  мов  чека,
Виглядуючи  здалека,  –
Здійсниш  нарешті  ти  мету.                                                  



Євген  Ковальчук,  08.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

Перешкоди

Перешкод  не  слід  боятись,
Йдучи  до  своєї  цілі.
Ні,  не  варто  зупинятись.
Слід  долати  їх  на  ділі,

А  не  лиш  в  думках  і  мріях,
Що  у  голові  у  тебе,
А  в  конкретних  дійсних  діях.
Покладаючись  на  себе,

На  свої  знання,  уміння,
Слід  їх  впевнено  долати.
Віднайти  слід  їх  коріння
Та  із  ним  їх  відірвати,

Щоб  до  цілі  та  до  мрії
На  шляху  більш  не  ставали,
Щоби  мрії  та  надії
Явом  в  тебе  дійсно  стали.

Хоч,  звичайно,  перешкоди
Завжди  будуть  виникати,
Та  аби  вони  нам  шкоди
Не  завдали,  треба  знати,  

Як  їх  обійти,  минути,
Щоби  їх  не  зачепити.
Варто  також  не  забути,
Що  для  цього  слід  зробити,

Бо  відомо  нам  з  тобою,
Що  цього  повік  не  буде,
Що  це  все  само  собою
Рішення  не  роздобуде.

Перешкоди  теж  існують
Недаремно,  всі  це  знають,
Бо  вони  наш  дух  гартують
І  вперед  йти  спонукають.
 


Євген  Ковальчук,  07.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023