| Сторінки (15/1425): | « | 11 12 13 14 15 | » |
*****
Весь час чогось не вистачає.
Постійно щось не те, не так.
Як хтось собі одне придбає,
Як ще чогось бажа відтак.
Можливо, слід задовольнятись
Нам тим, що маємо ми вже,
Аби й того не позбавлятись,
Що нашу душу береже,
Що душу нашу вберігає
Від будь-якого лиха, зла,
Іти вперед лиш спонукає,
Куди б нас доля не вела;
Що в наше серце густо сіє
Лиш світлі, добрі почуття,
Що через наші вчинки діє
В ім’я яснóго майбуття;
Що наші думи окриляє
Й ідеї гідні у життя
Утілити нам дозволяє
Без труднощів і сум’яття?
Лиш варто розум, серце й душу
Звільнити від пітьми тенет,
Із чистим розумінням «мушу»
Розкрити щастя той секрет,
Розкрити щастя ту загáдку,
Сказавши «зможу я!» собі,
І врешті віднайти розгадку,
Яка знаходиться в тобі,
І ту розгадку віднайшовши,
Мерщій вдаватися до дій,
Щоб з ними, до мети дійшовши,
Здійснився весь рій мрій, надій.
Євген Ковальчук, 21. 07. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Тобою дихаю, живу,
Життя ж бо сенс в тобі вбачаю
І в снах, і в мріях, й наяву.
Тебе нема – усе втрачаю,
Усе втрачаю, адже ти
Усе те змістом наділяєш,
Щоб я духовно міг рости,
Коли себе ти проявляєш.
Адже в мені ти, як щораз
Ідеї сієш, мов зернини,
В душі бажання будиш враз
Їх втілити в життя людини,
З тобою втілить їх разóм,
Бо ж той, хто ці рядки читає,
З незгасним прагненням цілком,
Як їх здійснити, все ж пізнає;
Пізна, як зробить річ одну –
Уважно розум свій скерує
На ту ідею головну,
Яку вірш певний генерує;
Бо ж вірш – той поетичний твір
З римованими рядками,
Що внутрішній наш кругозір
Все ж відкрива, немов руками;
Той твір, що завжди спонука
В житті до гідних дій вдаватись,
Як доля випала гірка,
Ніколи їй не піддаватись;
Той твір, який у той же час
Навча любити і творити,
Аби на світі кожен з нас
Завсіди* міг щасливо жити.
*Завсіди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 14. 07. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
*****
Говорять, скільки є людей,
То стільки ж і думок існує,
Та мізер лиш із тих ідей
Себе таки реалізує.
І тут питання постає:
Чому ж життя лиш мізер має?
Коли до справ час настає,
То більшість, наче дим, зникає.
Можливо, хтось із вас вважа,
Що тут фінансова проблема,
Яка усім їм заважа
Втілитися в життя зокрема.
Гадаю я, що лихо тут
Все ж радше в тому полягає,
Шо більшість з нас душевних пут
Не може зняти чи не знає;
Тих пут, що тиснуть в силі тій
І на бажання, й намагання
Утілити в красі усій
Свої і мрії. й сподівання.
Не варто все ж свої думки,
Ідеї світлі й почування
Всі зачиняти на замки
Й ключів збуватись без вагання.
Вони ж бо є у нас на те,
Аби в життя їх утілити,
Яке в нас часто непросте,
З метою краще всім нам жити.
Гаразд, як думи й почуття
Свої на них як слід націлиш,
Та швидше втіляться в життя,
Як з іншими ти їх розділиш.
Євген Ковальчук, 07. 07. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
В обійми сильні, преміцні,
Візьми, поезіє, мене,
Але насправді, а не в сні,
Що згодом все-таки мине.
Цілком мені в тобі дозволь
Втонути, розчинитись вмить,
Аби твою збагнути роль,
Яка мене навчає жить –
Аби не просто шлях життя
Свій в цьому світі лиш пройти,
А щось корисне в майбуття
Усього світу привнести.
Можливо, хтось вважа, бува,
Що ні на що не здатна ти,
Що в тебе всі пусті слова,
Нема в них суті, ні мети.
Та всім, хто так іще гада,
Я заперечу без роздум.
У них загальна та біда,
Що міцно сплять в них серце й ум.
Тому в них думи й почуття
Не можуть осягнути все ж
Крізь тебе повноту життя,
Його красу без жодних меж.
Поезіє, мого життя
Окраса, сенс, зміст золотий,
Всі їхні думи й відчуття
На світ цей широко розкрий,
Дай ясно знати їм усім,
Хай ким би не були вони,
Що щастя полягає в тім,
Щоб жити в мирі, без війни.
Євген Ковальчук, 30. 06. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Хай до краю дійде
Врешті-решт війна
Темная, страшна,
А натомість зійде
Тихо сонце ясне
Миру та добра!
Прийде хай пора
Ця до нас прекрасна,
Щоби ми з тобою
З нею лиш жили́,
У душі цвіли,
Наче квіт весною;
Бо ж війна приносить
Лиш страждання, зло,
А в душі тепло,
Мов траву ту, косить;
Косить почування
Добрі, чарівні,
Ніжні, неземні
Всі без співчування.
Час всім нам збагнути
В світі цім земнім,
Що війни на нім
Не повинно бути.
Світ – не світ з війною
Й нашеє життя –
Зовсім не життя,
Що тече рікою,
Бо ж його забрати
Може та війна
Будь-коли. Вона
Те життя, що мати
Нам дала, вважає
За ніщо й життя
Вже без вороття
Тільки забирає.
Євген Ковальчук, 16. 02. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Поезія – мій хліб і сіль,
Повітря, сонце та вода,
Мого життя найвища ціль,
Душа ж кортить бо молода
Самісіньких її основ
Глибинних, вічних досягти,
Щоб мудрість, благо і любов
На світі з нею віднайти;
Щоб в розуми та у серця
Усіх людей, що на Землі,
Їх посівати без кінця,
Щоб завжди в згоді та теплі
Жили́ усюди всі вони,
Не маючи уже повік
Ні голоду, ані війни,
Та не на мить – на цілий вік;
Щоб їхні думи й почуття
Наповнювало лиш те все,
Що згодом в їхнєє життя
Щось світле, добре унесе;
Внесе оте, що зможе враз
Вказати їм без помилок
Всім правильний дороговказ.
Лиш слід зробити перший крок,
Ніскілечки не боячись,
Що станеться не те, мовляв,
На що надіявся колись,
Що солодко так уявляв
І уявляєш, бо все те,
Що б там не сталось у житті,
Як віра в серці ще цвіте
Й працюєш, прийде в майбутті.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
*****
Життя іде, життя минає.
На зміну світлу йде пітьма.
Мені часами виглядає,
Немов життю й кінця нема.
Але, чи слід отим займати
Свої думки і почуття?
Гадаю, варто проживати,
Мов свято, кожну мить життя.
Воно нехай же принципово
Часами не сміється нам,
Та все здолаєм поступово,
Віддавшись світлим лиш ділам,
Якії густо засівають
В серця людей всіх знову й знов,
Хай навіть і не помічають,
Добро та щирую любов:
Добро, яке відповідає
Потребам, цінностям століть;
Любов, що душу огортає,
Щоб нею всіх людей зігріть.
Адже для того ми й живéмо,
Аби усюди кожен з нас,
Хоч різними шляхами йдéмо,
Усім допомагав всякчас.
Чи ти заможним є, чи бідним,
Не так важливо те усе.
Аби лише життям жив гідним,
І доля щастя принесе,
Те щастя, що в своїх же мріях
З дитинства малював ще ти,
Те щастя, що у добрих діях
Усі з нас зможуть досягти.
Євген Ковальчук, 23. 06. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
*****
Не тямлять ті, що зло лиш роблять,
Що їм зло й повернéться.
Всі матимуть те, що зароблять.
В цім світі так ведеться.
Аби собі здобуть бажане,
Над тим слід працювати,
Адже без праці те жадане
Так легко не придбати.
Всі в нашому житті події
Минулих вислід мають,
Тому що нашії всі дії
Нікуди не зникають.
Вони лиш вигляд свій міняють
На інший відповідно,
Цим самим двері відчинять
Наступним вірогідно.
І так собі життя минає
Стрімким коловоротом,
Старе лиша, нове приймає
Із кожним поворотом,
Із кожним долі поворотом,
Назад не повертавшись,
Вперед лиш швидкісним польотом
Летить, не озиравшись.
Хтознá, яким йому ж бо бути,
Яке його майбутнє,
Якого нам не відвернути,
Хоч нині ще відсутнє.
А, як воно уже настане,
То й буде нам видніше,
Що з нього кожен з нас дістане,
Щоб жити щасливíше;
Аби усім лиш так жилося,
Як їхнє серце просить,
Одначе, щоб це відбулося,
Самих лиш слів не досить.
Потрібно завжди працювати
За щастя хоч краплину,
Ніколи не ледарювати,
Як ще не час спочину.
Потрібно ближніх поважати
І у біді, і в щасті,
В час слушний їм допомагати
Позбутися напасті.
Як руку щирої підмоги
Якось хтось смів подати,
Куди би не вели дороги,
Подяку слід віддати.
Коли комусь завдав ти болю,
То слід перепроситись,
Аби не втрапити в недолю,
А друзями лишитись.
Як ти багаті статки маєш,
Ділися із нужденним,
І справжнє щастя упізнаєш −
Робить когось блаженним.
Але, якщо ти сам же бідний,
Не варто горювати,
А, як ти стан ще маєш гідний,
Берися працювати.
Адже залежить все від тебе.
Повір, що все ти зможеш,
Пізнавши влад самого себе,
Всі біди переможеш.
Євген Ковальчук, 17. 06. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Моя душа лише страждає
Без тебе в путах самоти,
Як жить без тебе вже не знає
З пори, коли з’явилась ти.
Як ти її заполонила
Ураз чарівністю краси,
У ній прокинулася сила,
Відсутня за усі часи.
У ній прокинулась та сила,
Що спала у глибокім сні,
А нині ангельськії крила
Зі щедрістю дає мені;
Незламні крила ті дарує,
З якими б я літав, мов птах,
Й красу всесвітню, що панує,
Описував в своїх вірша́х,
Що від душі та серця линуть
У думці, світлім почутті.
Мої хвилини з часом сплинуть,
Та вірші будуть при житті,
Бо ж ти, поезіє, є вічна
Так само, як моя душа.
Тож пісня хай твоя одвічна
Повік в цім світі не стиша.
Нехай вона звучить та сяє
В людських і душах, і серцях
І всіх їх мудро направляє
Лише на гідний долі шлях,
Той шлях, що всі з нас обирають,
Хоч що не думай, не кажи,
А тим, як вибрати, не знають,
Поезіє, допоможи.
Євген Ковальчук, 16. 06. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
*****
Невпинно я усе тону
В життя шаленім вирі.
Я маю думку лиш одну ‒
Щоб жили всі у мирі.
Для війн не створений цей світ,
А для добра й любові,
Щоб їхній цвів у серці квіт
І всі були здорові
В прекраснім світі цім завжди
І зовнішньо, й душею,
Щоб жодні прояви біди
Не ширились землею.
Таки властиво людям всім
На світі помилятись,
Але питання тут у тім,
Чи можуть виправлятись
Вони? На кожнім з нас лежить
За те відповідальність.
Лише її слід розбудить
І втілити в реальність.
Світ сповнений до верху, так,
І добрими, й лихими
Моментами, тому відтак
Керуй розумно ними,
Навчися вибирати ті,
Що добрі й незабутні,
Щоб завжди у твоїм житті
Вони були присутні.
Лишень підстав своє плече
Всім тим, хто із тобою,
Й життя твоє все потече
Щасливою рікою.
Євген Ковальчук, 09. 06. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
*****
В житті людському все минає
На цьому світі: радість, сум…
Однак постійно залишає
Про те вир почуттів і дум.
Без сумніву, усі події,
Що відбуваються в житті,
Чи добрі, чи, бува, лихії
На все уплинуть в майбутті.
Питання тільки полягають
У тім, чого від них ждемо?
Який в них люди сенс вкладають?
Куди невпинно ми йдемо?..
А відповідь на ці питання
Ховається у кожнім з нас.
Лиш виявити без вагання
Її нам варто саме вчас.
Ту відповідь знайти можливо,
Гортаючи всі сторінки
Свого життя, також важливо –
Оцінювати їх стежки;
Оті стежки життя, якими
Ми у минулому ішли,
Порівнюючи їх із тими,
Якими нині ми пішли;
Порівнюючи їх для того,
Якщо погані, обійти,
Як добрі, то впродовж усього
Свого життя лиш ними йти
Й ніколи в ньому не здаватись,
Хай навіть не виходить щось,
А працювати та навчатись,
Щоб в нас усе в житті вдалось.
Євген Ковальчук, 02. 06. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
Вона жорстокая, безжальна.
На серденько падé
Тривога темная, печальна,
Коли вона іде.
Добра ні крапельки немає.
У ній саме лиш зло.
Його вона в собі тримає.
Воно – то джерело
Її. Воно й керує нею,
Хай де б вона не йшла.
Воно із нею, мов з ріднею,
Живе. Її без зла
На цьому світі не буває.
Ним живиться вона,
Коли на ньому ж і триває.
Одна це сторона
Її, а інша полягає
В тім, що людські життя
Вона з собою забирає
Без краплі співчуття.
Вони для неї ж бо не значать
Нічого, мов нема
Їх, але очі ж їхні бачать
Жах, що вона здійма.
Хоча самі ж ті люди в світі,
В якім вони живуть,
Допоки йде він по орбіті
Своїй, її ведуть
Заради влади, збагатіння,
Яким не бачать меж.
Що ж говорити про сумління?
Його нема в них теж,
Бо з ним війну на світі цьому
Вони би не вели,
А в мирі й злагоді на ньому
Довіку б всі жили́.
Євген Ковальчук, 08. 02. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Коли з’являється у мене вільний час,
Тоді не гаяти я намагаюсь,
А з користю проводити його всякчас,
Як маю змогу, завжди я стараюсь.
Цей час присвячую себе всього, цілком
Тому, що серцю радість лиш приносить,
Його заповнюючи щільно, та з умом
Лиш тим, що незабаром плодоносить;
Лише отим, що у близькому майбутті
Внесе обов’язково зміни тії,
Що з миттю кожною в моїм земнім житті
Сповнятимуть усі надії й мрії,
Що серденько моє так гаряче плека
В нестримному чеканні все ж здійснитись,
Та знаю, що, як не підніметься рука
На те, повік в життя їм не втілитись.
Адже не досягнути бажаного так,
Лише солодкими про те думками.
Бодай початок дати слід йому, однак
Початок не словами, а ділами.
У вільний час ‒ час, вільний від турбот,
А також від постійної роботи,
Іти слід крок за кроком до висот,
Забувши про усі свої клопоти;
Іти до світлих прагнень, мрій, бажань,
Які в душі та серці оселились,
Та слід прикласти максимум старань,
Аби насправді всі вони здійснились;
Бо ж вільний час ‒ ніскілечки той час,
Аби нічого в ньому не робити,
А час отой, в якому кожен з нас
Те робить, щоб лише щасливо жити.
Євген Ковальчук, 26. 05. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
*****
Невпинно в мозку думи вирують.
Одні щоразу інші формують,
Ті думи, кóтрі родять почуття
З метою утілитися в життя,
Думки про світ, його елементи,
Про радісні та тужні моменти,
Які трапляються у нас в житті:
В минулім, у сучаснім, в майбутті;
Про вдалі та провальнії події,
Що наші створюють із вами дії,
Про те, що нам усім робити слід,
Аби завжди іти лише вперід,
Долаючи свої всі перешкоди
До щастя-долі, волі та свободи
На власному життєвому шляху,
Позбувшись і зневіри, і страху,
Шо може щось погане статись.
Слід вчитися та розвиватись,
Аби наблизитися до мети,
Якої ти бажаєш досягти,
Мети, яка здійснитись зможе,
Мети тієї, що поможе
Тобі, цілком щоб проявився ти
Й життя останні кроки міг пройти,
Слідів лишивши безліч власних
У вигляді лиш справ прекрасних,
На схилі літ покинувши життя,
Якому вже не буде вороття.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
*****
Немов у свято, кожним днем живіть,
Лишаючи позаду негативне.
Шляхом життя лише вперед ідіть,
Беручи з нього тільки позитивне.
В минуле повертайтесь у думках,
Щоб приклад брати з доброго, як жити,
Засвоївши уроки в помилках,
Щоб їх ніколи більш не повторити.
Живіть теперішнім, в той самий час
Як слід будуючи своє майбутнє,
Яке залежить від самих же нас.
В сучаснім джерело його присутнє.
Ніколи, не подумавши як слід,
До справ серйозних ви не удавайтесь.
Аби не зіпсувати їхній плід,
До старших ви частіше прислухайтесь.
Якщо ніяк все не вдається вам
В житті своєму цілей досягати,
Не варто довіряти лиш словам.
Слід працею до них шлях торувати.
Не бійтесь зерна світлих мрій, надій
В своєму серці сіять ненастанно,
Та, щоб збулись, напористістю дій
Ви завжди поливайте їх старанно.
Коли важливий вибір у житті
Своїм зробити час у вас настане,
Керуйтесь розумом, і в майбутті
Багатий досвід у пригоді стане;
Той досвід, що у слушну часу мить
Найкраще, як ніхто, вам допоможе
І як на цьому світі жить, навчить,
Аби у вас завжди було все гоже.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
*****
Нехай усе іде, усе минає
І більш йому немає вороття,
Але в душі та серці залишає
Про все те незабутні почуття,
Емоції та почуття лишає,
Що будять в спогадах події ті,
Яким, хоч вороття уже й немає,
Та певний слід лишили у житті;
Той слід, що певним чином упливає
І на сучасний, і майбутній час,
Між ними внутрішній зв’язок тримає,
Бо ж друге ‒ вислід першого, що згас.
Адже сучасне, що із часом гасне,
Услід минулим ставши назавжди,
Веде майбутнє світле та прекрасне
Чи сповнене нещастя та біди.
Звичайно, вир невпинний цей залежить
Лише від злободенних тих подій,
Що відбуваються й яким належить
Виконувати світовий розвій –
Той розвиток, який постійно в русі,
Не зупиняється ані на мить
Із вірою та силою у дусі
Людськім на краще світ увесь змінить
Або хоч спробувати, постаратись,
Почавши з себе, вставши із колін.
Як всі на інших будуть покладатись,
Повік не бачити нам жодних змін,
Проте, як кожен підведеться, встане
І всіх своїх зусиль все ж докладе,
То згодом світлий час таки настане,
Якого кожен з нас так палко жде.
Євген Ковальчук, 11. 05. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
*****
Все має сенс і значення –
У наслідку й причині.
Лиш варто власне бачення
Розширити людині,
Бо ж часто користується
Вона лиш тим, що має,
Та більше їй дарується,
Хоча цього й не знає;
Однак, якщо наможеться,
Як є знання і сила,
Звичайно, що спроможеться
Душі розправить крила,
Їх широко розправити
Й у той світ полетіти,
Де право да́но правити
Життям як слід уміти;
У світ, в якому надано
І право, і можливість
Здійснити, що загадано,
Його всю особливість.
Лиш гаяти зневажено
Ні миті не потрібно,
А діяти, та зважено
І разом, не осібно.
Можливо, як бажатимеш
Чогось сам досягнути,
Завади певні матимеш,
Що важко буде збути,
Проте, якщо напружено
Всім разом працювати,
То й будуть в нас заслужено
Успішні результати.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2919
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
*****
Людина часто не цінує
Все те, що нині знає, має,
А потім болісно шкодує,
Коли його ураз втрачає.
Тому, аби не шкодувати
За тим, що вже не повернути,
Слід розумом лиш керувати
Своїм життям, щоб не втонути;
Аби у морі не втонути,
У морі горя, лиха й болю,
Що вже тепер не оминути
Свою гірку, нещасну долю;
Ту долю, що не обирає
На світі в цім житті нікого,
Адже її таку всяк має,
Хто створює її до того
Моменту власними думками,
Які у голові вирують,
Утілюючи їх ділами,
Які уклад життя формують.
Адже на все свої причини
І наслідки їм відповідні.
Як втямить розум це людини,
Робитиме учинки гідні
Вона, робитиме ті вчинки,
Що тільки користь їй нестимуть,
Ті вчинки, кóтрі без зупинки
На шлях до істини вестимуть;
Вестимуть всі до розуміння
І світу, й свого місця в ньому,
А навики, знання й уміння
Поможуть вдало в ділі цьому.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
*****
Я свої здіймаю
Руки до небес.
Небеса, благаю,
Чудо із чудес
Станеться хай нині.
Хай мине страшна
В нас на Батьківщині
Рідній ця війна!
Скільки ж бо терпіти
Можна ще її?
Доки будуть діти,
Що ідуть з сім’ї,
Щоби захищати
Земленьку свою,
Битись, воювати
У тяжкім бою
З ворогом? Хто знає
Відповідь? Скажіть.
Земленька благає.
Досить вже жахіть
Цих вона зазнала.
Де ж кінець їм, де?
А вона не знала
Спершу, що гряде
Ця війна зі сходу,
Щоби захопить
Волю, дух народу,
Щоб їх придушить.
І тому готова
Не була вона,
Бо прийшла раптово
Ця страшна війна.
Що ж? Така вже доля
Випала їй знов,
Та в народу воля
Є міцна й любов
До країни-нені.
Повен він украй
Ними, як легені
Цим повітрям. Край
Рідний на поталу
Ворогу не дасть
Він повік. Повсталу
Ту гірку напасть,
Що на нього впала,
Наче сніг із хмар,
І давити стала,
Мов важкий тягар,
Він таки поборе.
Переможе він
Лютеє це горе,
Вставши із колін
Й гідну відсіч давши.
Скінчиться війна,
Згадкою лиш ставши,
Що ішла вона.
Мир в нас запанує.
Прийде він до нас
Всіх. Це серце чує.
Прийде світлий час.
Будемо в нім жити
Ми усі й лишень
Всім добро робити
Завжди, кожен день,
Щоби процвітала
Наша вся земля,
Щоби огортала
Так, немов маля
Ненька, радість світла
Душі та серця
Й квітла, мов розквітла
Квітка, до кінця.
Євген Ковальчук, 03. 02. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
*****
Перш, щось зробити, поміркуй,
Чи слід це взагалі робити.
Як ні, то ліпше не рискуй,
Бо зробленого не змінити.
Перш, ніж сказати щось комусь,
В думках ти оціни, що стане,
Щоб сказане, бува, чомусь
Не викликало небажáне;
Бо ж дії нашії несуть
Плоди всім нам беззастережно.
Як ми збагнемо їхню суть,
То й діятимемо належно,
То й діятимемо відтак,
Аби про те не шкодували,
Щоб все ставалося лиш так,
Як ми про те наміркували.
Лиш щиро ти повір у те
Й до гідних дій ураз вдавайся.
Нехай життя і непросте,
Однак ніколи не здавайся,
Ніколи не здавайся йти
До власної і мрії, й цілі,
Та завжди знай, що досягти
Їх можна дійсно лиш на ділі.
Як думати лиш без вагань ‒
Само собою якось стане,
То за подібних міркувань
Нічого так і не настане;
Однак, якщо ж бо кожен з нас
Як слід робити заходиться,
Обов’язково прийде час,
Коли задумане здійсниться.
Євген Ковальчук, 01. 05. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
*****
Ну що слова, які лунають,
Ввійшовши у людське життя?
Але слова ті оживають
Прекрасні в серці почуття,
Оті слова, що йдуть у люди
В прислів’ях, віршах і піснях,
Цим самим сіючи усюди
Насіння мудрості в серцях,
А також в розумі людському,
В яких живе нерідко зло,
Як треба жить на світі цьому,
Щоб завжди все гаразд було.
Лише частіше прислухатись
До них уважно всім нам слід,
Поради їхні намагатись
В життя утілювати вслід,
Утілювати поступово
В своє буденнеє життя,
Щоб кращали вони чудово
Й теперішність, і майбуття.
Для цього варто нам сприймати
Усіх їх з розумом, критично
Й тоді їх реалізувати,
Як втямимо категорично;
Їх вдало реалізувати
В підхожім місці, в слушний час,
Аби, бува, не нарікати,
Що щось пішло не так у нас;
Бо ж вміле їхнє уживання
Й тоді, як втрачено усе,
Без жодних сумнівів, вагання
Жаданий успіх принесе.
Євген Ковальчук, 30. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
*****
Чи я поет, чи тільки ним здаюся,
Невтомно пишучи постійно вірші,
Яким я повністю душею віддаюся,
Чи то якісь з них кращі, чи то ‒ гірші?
Про це ж бо кожен власну думку має,
Коли візьметься він їх почитати.
Комусь в них особливого немає.
Хтось відповідь в них зможе відшукати.
Але, гадаю, що таки важливо
Те, що усі вони від серця линуть,
І рано чи то пізно неквапливо
До берега свого таки приплинуть.
Той берег ‒ розум і душа людини,
Яким прокинутись іще несила,
Адже сліпа облуда до краплини
Нещадно їх усіх заворожила.
І так заворожила їх щосили,
Що з цього стану й вибратись не можна,
Та звільняться, як наберуться сили,
Яка здолать облуду ту спроможна;
Як мудрості і сили наберуться,
Щоб серця і душі погасла спрага,
І враз до справи гідної візьмуться
В ім’я свого й усього світу блага.
Але, як щось у тебе не виходить,
Усе одно не слід рук опускати,
Бо ж той лиш до мети в житті доходить,
Хто вік вперед готовий прямувати,
Долаючи всі перешкоди доти,
Допоки до своєї цілі все ж не дійде,
Якої не досягне без роботи,
Бо сонце успіху лиш з нею зійде.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
*****
Коли тобі здається, що лише даремно
На цьому світі проживаєш ти життя,
Куди ідеш, де мало б бути світло, темно,
Розкрий же розум й душу, думи й почуття.
Розкрий ти почуття, що у душі буяють,
Немов квітучі квіти й трави навесні,
У розумі ‒ думки, що любо відчиняють
Всі двері в світ реальний, а не уві сні.
Ввійди в цей світ, що хоч часами видається
Таким, якому ти ніскілечки й не рад,
Що доля в ньому над тобою лиш сміється,
Як ставить безліч справжніх перешкод, завад.
Адже усі ті перешкоди та завади,
Які ускладнюють всім до мети іти,
Лиш силу волі нам відточують заради
Того, аби мети все ж дійсно досягти.
Лиш варто нам всім мати справжнє розуміння,
Що кожен з нас бажа, мети свого життя,
Й здобувши певні, навики, знання, уміння,
Її обов’язково втілить майбуття;
Пізніше втілить у твоє життя майбутнє,
Та, звісно, як свої зусилля докладеш.
До бажаного, що раніш було відсутнє,
Нарешті з успіхом насправді ти дійдéш.
До нього дійдеш ти, його реалізуєш,
Впровадивши в своє життя. Мить прийде ця.
Цим самим дійсно гідну долю побудуєш,
З якою житимеш ти до свого кінця.
І вже на схилі літ не шкода буде й вмерти,
Коли залишиш в світі добрий ти свій вклад,
Який і після наглої твоєї смерти
Усе ж скрашатиме людей життя уклад.
Євген Ковальчук, 28. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Поезіє, моя сестрице,
Як маю жити, підкажи.
Моя царице, чарівнице,
Мені дорогу покажи,
Дорогу від страху та болю
До світлого лиш почуття,
Що увійшло б в майбутню долю
Мою і в нинішнє життя;
Дорогу ту від порожнечі
Душі, темнішої від тьми,
І днів буденних колотнечі
До злагоди поміж людьми,
Що часто все ж не розуміють
Ні власних дум, ні почуттів,
Не розмірковуючи, діють.
Жалкують потім: біль, сум, гнів…
Пекучий біль, сум, гнів, тривоги
В душі, а також в серці в них,
Що жодної не мають змоги
Змінити це усе вони.
Звичайно, так, що вже зробили,
Змінити змоги в них нема,
Але, як повні віри й сили,
Що все не втрачено дарма,
Що все не втрачено даремно,
То зможуть ще вперед піти,
Щоб, де, здавалося б, ще темно,
Удачі світло віднайти
І з гордістю його впустити
В своє буденнеє життя,
Аби щасливо завжди жити,
Лихе все стерши в небуття.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Мрія ‒ прагнення незгасне
Втілити бажане в життя,
Щоб прийшло до нас прекрасне,
Щасливе, гідне майбуття.
Мрія ‒ думонька крилата,
Що будить світлі почуття,
Щоб настала вже та дата
Її здійснити до пуття.
Мрія, хоч і невидима,
Та доти дум не омине,
Доки дійсність невситима
Її цілком не проковтне.
Мрія ‒ загадка утішна.
Хто знá, в який час, як і де
Мить настане та розкішна,
Як мрія у життя ввійдé?
Мрія ‒ дивна та картина,
Шо в думці пишемо своїй.
Прагне кожная людина
Знайти в житті місцину їй.
Мрія ‒ це не лиш бажання,
Що в думці й серці маєш ти,
А також дії, всі старання.
Її ж без них не досягти.
Мрія ‒ дещо незвичайне,
Щось дальнє й водночас близьке,
Щось і прόсте, й надзвичайне,
Що скрашує життя людське.
Мрія в нас всіх безкінечно
Одна за одною йде, так,
Та без неї, безперечно,
Життя утратило б свій смак.
Євген Ковальчук, 21. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Доленька лиха прийшла,
Україно-мати,
І тебе в полон взяла,
Щоб у нім тримати
Безпощадно кожен день,
Кожную годину,
Кожну мить? Та ти лишень
Не здавайсь. Без впину
Проти неї ти борись
І борись щосили.
Їй нізащо не корись,
Доки до могили
Все ж її не заженеш
Повністю, до краю,
Бо із нею не прийдéш
Ти до долі-раю,
Із якою прагнеш жить
Кожний день, щомиті,
Позабувши, як тужить
І страждати. Миті
Дивовижні, чарівні
Ці прийду́ть, настануть
Наяву, а не у сні,
А лихі розтануть,
Наче сніг, немовби лід,
Та уже навіки.
Лиш тобі боротись слід,
Та щосил. Повіки
Ти годину цю лиху
Все ж не подолаєш
На життєвому шляху,
Як не докладаєш
Всіх зусиль, які в тобі
Є. Борись! І зможеш
Подолати в боротьбі
Все. Ти переможеш.
Євген Ковальчук, 17. 12. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
*****
Живу на світі я чи, може, лиш існую,
Як квітка, дерево, трава, хмарина?
Звичайно, що живу, тому що я формую
Частину світу під ім’ям Людина,
Людина зі свідомістю та почуттями,
Думками, здатними в життя втілитись,
Щоб те, що видається не таким місцями,
Могло на краще назавжди змінитись.
Але, на жаль, людина часто не цінує
Багатство те, яким же й володіє, –
Природою, яку нещадно все руйнує,
Та наслідки того не розуміє
Чи просто їх вона не хоче розуміти,
Задумавшись про це просте питання,
Аби наступні покоління – наші діти
Не думали про власне виживання;
Про власне виживання жодні гадки
Опісля пагубного «царювання»
Людей сучасних прийшлії* нащадки
Не мали ввік, а мали процвітання.
Але, аби це в цьому світі сталось
На користь всім в сучаснім, у майбутнім,
Про це все розуміння, як би там не склалось,
Потрібно, щоб у всіх було присутнім.
Як кожен з нас як слід збагне це, зрозуміє,
Тоді в своїм житті, беззаперечно,
Всі способи і засоби знайти зуміє,
Щоб всім жилося в злагоді, безпечно;
Жилося так, як кожен з нас того бажає,
Малює це в солодких снах і мріях,
Але, оскільки час увік не зволікає,
Слід втілювати їх в конкретних діях.
*Прийшлий – заст. Майбутній.
Євген Ковальчук, 20. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
*****
Мої слова поезії рікою
Нестримною, бурхливою, стрімкою
Течуть, пливуть і ллються всюди
В широкий світ цей, поміж люди.
Поезії невпинної рядки
Народжують усі мої думки
І внутрішні безмежні почуття
З метою утілитися в життя,
Щоб очі і серця людей розкрити,
Як слід всім нам на цьому світі жити,
Аби усі невдачі, лиха й сум
Ніколи не терзали наших дум,
Не відбувались в нашому житті
Ані в теперішнім, ні в майбутті;
А лиш здоров’я, щастя і добробут
Сповняли кожного буденний побут,
Щоб в нас, приклавши відповідні дії
В житті, збувались всі надії й мрії,
У серці панувала лиш любов
Бзмежна, вічна, ніжна й без умов
На цьому світі до усього й всіх;
Щоб замість сліз гірких, лунав лиш сміх,
Сміх радості, душевної відради
І, щоб здолавши на шляху завади,
Своїх життєвих цілей досягнули
Ми всіх і всім своїм єством відчули
Із тихим стукотом серцебиття
Прекрасну повноту свого життя.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
*****
Мені часами видається –
Відсутній зміст мого життя,
Що наді мною лиш сміється,
Туманить думи й почуття;
Проте в подібні миті смути,
Стараюсь я, аби їх збуть,
У душу власну зазирнути
Якмога глибше, в її суть;
Але не тільки в свою душу,
А й також в розум, у думки
З чітким тим наміром, що мушу
Змінити їх я на віки;
Змінити з суму та тривоги
На світлі думи й почуття,
Щоб всі вели мене дороги
Лиш до щасливого життя;
Того життя, про кóтре мріяв
Іще я із дитячих літ,
В душі про те насіння сіяв,
Що зійде їхній гарний цвіт.
Всіх сил мені слід докладати
Щоб я цього міг досягти,
А труднощі усі – долати
І, їх здолавши, – далі йти.
А далі йти ‒ це означає
Творити, вчитися завжди,
Й хай часом успіху немає,
Ніколи не спинять ходи,
Ходи до мрії, перемоги,
Мети всього свого життя,
Доклавши сил усіх для того,
Щоб втілив у життя їх я.
Євген Ковальчук, 07. 04. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
*****
Прокинься, народе! Годі вже спати!
Прийшов час тобі нарешті вставати,
Вставати всім і кожному з колін
В ім’я настання гідних перемін.
Вкраїна досить лиха пережила.
Його терпіти нині вже несила.
Як житиме всяк по собі, один,
Налагодить, мовляв, все часу плин,
Нічого доброго так не настане,
А глибше в хаос грузнути все стане,
Проте, як кожен схаменеться з нас,
Відкриє очі й розум водночас,
Усі до купи разом згуртувавшись,
Відваги й розуму набравшись,
Гіркій несправедливості й брехні
Нарешті скаже остаточне «Ні!»,
Почне зусилля докладати, дії,
Аби здійснились мрії та надії,
І попри труднощі усі завжди,
Ніколи не спиняючи ходи,
Без жодних сумнівів, страху, вагання
До цілковитого лиш процвітання;
Припинять литися і сльози, й кров.
Натомість мудрість, щастя та любов
До нас у розум, душу та сердéнько,
Мов до оселі, вселяться гарненько
Й несхитно опанують на віки
Всі наші почуття і всі думки.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
О, скільки ж мов на світі! Мати рідна!
Вона – виразник наших дум і почуттів.
І кожна мова – неповторна, своєрідна,
Душа народу із прадавніїх віків.
Вона нам дозволяє будь-які ідеї
Утілювати якнайкраще у життя.
Світ був би порожнечею без неї,
З якої не було б уже і вороття.
Вона – провісник розвитку держави,
В якій спроможні згоди мешканці дійти,
А також вершити великі справи
Заради спільної, високої мети.
Немає мов ні гірших, ані кращих.
Це тільки суб’єктивне бачення людей,
Адже з існуючих мов і пропащих
Всі втіленням культури є, її речей.
І зовсім, аніскільки не важливо
На кόтрому щабелі мова та стоїть,
Бо кожна мова в світі – особлива,
В собі велику мудрість давнюю таїть,
Яку цілком лиш той як слід пізнає,
Хто мову завсігди, старанно, всюди вчить,
Ту мудрість, що усім нам повідає,
Як ми повинні всі на цьому світі жить;
Бо ж мова ‒ не порожня, беззмістовна
Та хаотичная сукупність певних слів.
Вона ‒ логічна, сутня, послідовна,
Найбільша схованка духовних всіх скарбів,
Скарбів, яких ніколи неможливо
Продати чи купити, мов якийсь товар,
Скарбів, що маєм вік ми шанобливо
Використовувати як безцінний дар.
Євген Ковальчук, 24. 03. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Що означає патріотом бути?
Свою країну рідну завсігди любити:
Не лиш в час радості, а й також ‒ смути,
Для неї й ради неї жити і творити.
Що означає патріотом бути?
І берегти, і цінувати знову й знову
Її усі довічні атрибути:
Її герб, прапор, гімн і звичаї, і мову.
Що означає патріотом бути?
Не за кордоном щасну доленьку шукати,
На батьківщині, щоб її здобути,
Своє омріяне майбутнє будувати.
Що означає патріотом бути?
До іншої держави злоби не тримати:
Як має біди ‒ помогти їх збути,
А як розвинутіша ‒ приклад з неї брати.
Що означає патріотом бути?
Країну, де родився й виріс, розвивати,
А як посміє хтось на неї зазіхнути ‒
Як треба буде, то й своє життя віддати.
Євген Ковальчук, 17. 03. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
*****
Честь і славу віддаю
Донькам всім і всім синам
України, що в бою
Захищають сам на сам
Волю та свободу ті,
Що вона ж і здобула
На тернистій тій путі,
По якій до них ішла
Через роки та віки,
Що пливли, мов кораблі.
Захищають вояки
Волю рідної землі
Й нині, в час, коли вже знов
Раптом ворог увірвавсь.
Маючи палку любов
До Вкраїни, не піддавсь
Ворогові вірний син,
Вірна донька. До кінця
Борються всі, як один,
Щоб війна скінчилась ця.
Борються вони щосил,
Як би важко не було,
Лиш за мирний небосхил,
Щоб здолати люте зло
Повністю, цілком, ущент.
Певні всі вони у тім,
Що настане цей момент –
Прийде мир у їхній дім.
І не шкода їм віддать
Навіть власнеє життя,
Щоби ворогу не дать
Рідну землю. Почуття
Честі, гідності в них є,
А також – патріотизм
І ніколи їх не вб’є
Ненависницький рашизм.
Євген Ковальчук, 17. 12. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
*****
Як я багато ще не знаю
І скільки треба ще мені пізнати,
Аби я повністю, до краю
Себе міг добре реалізувати!
Життя мені встеля стежини
В ще нерозвідане моє майбутнє,
Щоб, йдучи ними я щоднини,
Знайшов в нім щось значне, вагоме, сутнє;
Аби знайшов в собі я змогу
Свого життя і світу зміст збагнути,
Обравши в ньому ту дорогу,
Де міг би повноту його відчути,
Де міг би, в душу зазирнувши,
В ній силу незбагненную розкрити,
Що досі, солодко заснувши,
Себе не мала змоги проявити;
Ту силу, що би розбудила
Всі внутрішні мої ресурси повні
Й можливості, їм давши крила,
Щоб проявилися вони уповні.
Адже у кожнім з нас вони наявні,
Хай навіть складно нам і уявити,
Та, щоб вони нарешті стали явні,
Слід спершу хоч би перший крок зробити;
Зробити перший крок, наступний,
Наближуючись до мети порогу,
Який раніш був неприступний,
Та нині вже видніється з-за рогу.
Лишень не варто утрачати
Ніколи ані віри, ні надії,
А працею слід стежку торувати,
Де здійсняться всі сподівання й мрії.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
*****
В житті нічого не стається
Знічев’я, без причини, навмання.
Тому удача дістається,
Хто вправно застосовує знання.
Хто ним і навиками, вмінням
Керує, як належить, у житті,
Всі прагнення свої, стремління
Таки реалізує в майбутті.
Лише не варто побиватись,
Як часом в тебе щось не так іде,
А слід старатись і навчатись,
Й до тебе успіх згодом ще прийдé;
Бо ж успіху ти не здобудеш,
Якщо опустиш руки, та й по всім,
А лиш страждати вічно будеш,
Бо виходу не знайдеш в стані цім.
Тому в життя важкі моменти
Всім проти них боротись завжди слід,
Щоб долі злі експерименти
Навік спинили свій ворожий хід,
Недобрий хід свій зупинили
Без жодного відновлення свого.
Лиш слід набратись віри й сили
Здолать лихого гостя отого,
Здолати добрими думками
Всіма своїми й почуттями теж,
А також – гідними ділами,
Які в собі не мали б жодних меж.
Адже від того, як сприймаєш
Цей світ, себе і власнеє життя
Та що у нього ти вкладаєш,
Залежить, що тобі дасть майбуття.
Євген Ковальчук, 03. 03. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022
Дружба ‒ завжди теплії стосунки,
Що між людьми на цьому світі виникають
Не за гроші чи якісь дарунки,
А за те, що люди добре серце мають.
Дружба ‒ це найглибшеє коріння
Довіри, щирої взаємодопомоги,
А також взаєморозуміння
В час миру, спокою і в час біди, тривоги.
Дружба ‒ це фундамент найміцніший
Високих почуттів духовної фортеці.
Дружба ‒ це супутник найвірніший
Впродовж життя у згоді, злагоді й безпеці.
Дружба ‒ мов широке, синє море,
Безмежна, предковічна, сильна та глибинна,
У якій миттєво тоне горе,
Натомість виринає радість безупинна.
Дружба ‒ скарб це цінний і коштовний,
Та той, який ані продати, ні купити.
Гідними лиш вчинками чудовний
Дарунок цей собі ти можеш заробити.
Дружба ‒ це ті почування чисті,
Що скріплюють серця і душі найміцніше,
З кóтрими життя стежки тернисті
Проходити все ж значно легше та простіше.
Дружба ‒ друзям джерело відради,
Що живить світлих дум, емоцій протікання,
Разом подолавши всі завади,
Здійснивши їхні мрії та усі бажання.
Дружба ‒ єдність спільних інтересів,
Що друзі прагнуть між собою розділити.
Дружбу вік цінуйте без ексцесів,
Бо, втративши, вже можна і не відновити.
Євген Ковальчук, 24. 02. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Всі хочуть мати щастя у житті,
Та що вони для того роблять?
Адже лиш справами у майбутті
Лиш те здобудуть, що зароблять,
Отими справами, які тепер
І тут лиш кожен з нас же чинить,
Щоб руку помочі простер
Талан, що двері в світ відчинить;
Відчинить двері в дивний світ,
Де справдяться усі надії,
Розквітнуть, наче пишний цвіт,
Всі світлі і солодкі мрії;
Надії, сподівання, мрії ті,
Які є щастя складовими,
Яскраві, світлі, добрі, золоті,
Як стануть дійсними, живими;
Коли вони в твоє життя ввійдуть,
Немов до власної господи,
І щедро в світі цім тобі дадуть
Все те, щоб мав ти лиш вигόди;
Ті втішнії вигόди, про які
Усі безперестанно мріють,
У миті незручні, сумні, важкі
Приємні почування сіють;
В душі, у серці сіють почуття
Безпеки, радості, любові,
Упевненості в світле майбуття,
Щоб всюди всі були здорові;
Здорові зовні та в душі завжди,
У повноту життя пірнувши,
Й своєї не спиняючи ходи,
Жадане щастя це відчувши.
Євген Ковальчук, 17. 02. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
Як в чомусь досвіду не маєш,
За те серйозно й не берись,
А лиш, як ти його придбаєш,
Як слід за справу ту візьмись.
Адже без досвіду не можна
Сягнути тої висоти,
Що помогти тобі спроможна
Дійти до власної мети.
Але, аби його придбати,
Потрібно, справу розпочавши,
її ніколи не кидати,
І навіть успіху не мавши;
Бо ж досвід зразу не приходить.
Його із часом набуває
Той, хто ніколи не відходить
Назад, а курс вперед тримає;
Постійно курс вперед тримає,
Долаючи всі перешкоди,
Лиш краще від життя приймає,
Коли трапляються вигόди;
Вигόди всі, не зволікавши,
Щоб щастя посадить насіння,
В житті як слід застосувавши
Всі навики, знання і вміння
Такі потрібні та жадані,
Яких за гроші не придбаєш,
Ті, що у праці та навчанні
Щодня потроху набуваєш.
Тоді й блаженствувати будеш,
Часи забувши злі, лукаві,
Коли нарешті ти здобудеш
Багатий досвід в певній справі.
Євген Ковальчук, 10. 02. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
*****
Не все ще втрачено, не все,
Як маєш у житті невдачі.
Повір, талан твій принесе
Й тобі солодкії удачі.
Лиш треба вірити у те,
В полон зневірі – не здаватись.
Нехай життя і непросте,
Але не варто побиватись.
В собі потрібно віднайти
Ту силу внутрішньої згоди,
Яка тобі поможе йти,
Долаючи всі перешкоди
В цім світі на життя шляху,
Нерідко довгім і тернистім,
Що будять доленьку лиху
У зáдумі своїм нечистім.
Такий той задум має зміст –
Аби назавжди припинити
Усіх людей духовний ріст,
Що їх навчає гідно жити.
Але, як знайдеш у собі
Ти силу-міць значну, потужну,
То разом з нею в боротьбі
Здолаєш долю осоружну.
Її здолавши в прах і вщент,
Собі ще кращу ти придбаєш,
Де будь-який її момент
Таким лиш буде, як бажаєш;
Таким, як прагнеш цьóго ти,
Щоб вже не міг ніколи впасти.
Лиш слід, щоб досягти мети
Цієї, сил усіх докласти.
Євген Ковальчук, 31. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
*****
Хай скінчиться війна
Нарешті вже умить,
Бо доброго вона
Жоднісінькую мить
Нікому не несе,
А тільки зло, яке,
Немов змія та, ссе
Із серця все людське,
Всі світлі почуття,
Які у нім живуть,
Які впродовж життя
На світі цім несуть
Всі люди на Землі –
Планеті голубій –
Дорослі та малі,
Які живуть на ній.
Хай запанує мир
І добрих почуттів
Усемогутній вир
Усіх без жодних слів
Затягне в себе, щоб
Із ними всі жили́
Буз сутичок, хвороб,
Щоб річкою текли
Лиш світлі почуття
В людей, також – думки
Впродовж всього життя,
Щоб жили залюбки
Вони в цім світі всі
Без винятку у всій
Небаченій красі
Його, у чарівній
Природі, що буя
На ньому повсякчас,
Допок’ є дім-Земля,
Де мешка кожен з нас.
Євген Ковальчук, 25. 11. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
*****
Здається іноді, що вже
Моя поезія заснула
Навіки враз, але невже
Вона мене від себе збула?
Звичайно, ні. Мені лиш слід
Пильніше в душу зазирнути
І розтопити в ній весь лід
Зневіри, сумнівів і смути,
Аби гарячий промінець
Любові, віри й сподівання
Поклав їм впевнений кінець
Без жодного вже повертання;
Аби ці світлі почуття
У мозку думи розбудили,
Які, утілившись в життя,
Надали б внутрішньої сили;
Тієї сили, що мене
Провадила б до тої цілі,
Що вже ніяк не омине,
Здійснившись наяву, на ділі;
До цілі усього життя ‒
Себе в нім реалізувати,
Теперішнім же майбуття
Лише щасливе збудувати;
Той всесвіту майбутній час,
Що творимо ми вже в загалі,
Адже від кожного із нас
Залежить те, що буде далі.
Якщо свій ваговитий вклад
На світі цім внесуть всі люди,
То в ньому діятиме влад
Усе постійно та усюди.
Євген Ковальчук, 30. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
*****
Сиджу, занурений в думки
Я про життя-буття земне,
Пишу поезії рядки
Про те, що повсякчас мене
Хвилює чи то бадьорить,
Щоб я лише вперед ішов,
Свого життя щасливу мить
На цьому світі віднайшов;
Ту мить, яка мене навчить,
Як маю жити в світі цім
І що повинен я робить,
Щоб я як слід цілком у нім
Всі сторони життя пізнав
І щоб збагнув його я зміст ‒
Аби я реалізував
Себе, підвищив цим же ріст
Духовний свій, також поміг
Його і іншим досягти,
Щоб кожен, хто жадає, зміг
До бажаної висоти
Дійти не в снах, а наяву,
Розкривши свій потенціал,
Ту силу внутрішню, живу,
Її втілити в ідеал,
Яким жагуче прагнеш ти
Насправді стати за життя,
Щоб в світ, в якім живеш, внести
Те, що сучасне й майбуття
Завжди лише вперед вело б,
До розвитку, та без кінця,
Аби на світі все змогло б
Дійти до чистого взірця.
Євген Ковальчук, 29. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
*****
Як я поезію творю,
Немовби у вогні горю,
Вогні натхнення без кінця,
Що будить у мені митця,
Ворушить думи й почуття,
Аби втілити їх в життя,
Його відчути повноту –
Солодку втіху й гіркоту,
Збагнути світу й власну суть,
Щоб правильну знайшов я путь,
Щоб гідний віднайшов я шлях
В своїх думках і почуттях,
Куди мені потрібно йти,
Щоб я дійшов до висоти
Своїх і прагнень, і стремлінь,
І знань, і навичок, і вмінь,
Щоб не боявсь я й не ховавсь,
А самореалізувавсь;
А також іншим допоміг,
Щоб кожен у житті все ж зміг
Супроти моря перешкод:
Невдач, знесилля і знегод,
Ураз здолавши їх ущент,
Невдалий мов експеримент,
Як треба, то і в боротьбі ‒
Знайти могутню міць в собі
Зневіру, внутрішній свій страх
У серці, у душі, в думках
Й, знайшовши, вигнати геть їх,
Непроханих гостей своїх,
Щоб жодного їх вороття
Не бачило вже майбуття;
Натомість в глибині єства,
Де ще надія є жива,
Надія світлих перспектив,
Свого життя лиш позитив,
Як все іде на шкереберть,
Посіяти насіння вщерть,
Насіння мудрості, добра,
Щоб світлая прийшла пора,
Також любові, де б не йшов,
Щоб кожен завжди був здоров
Як зовнішньо, так і в душі
Й були всі, мов товариші,
Підтримуючи повсякчас,
Як в добрий, так і в горя час
Один однόго враз в ім’я
Добра, немов одна сім’я,
Заради спільної мети ‒
Довершеності досягти
Або наблизитись хоча б
І навіть, як уже ослаб;
До неї ідучи завжди,
Своєї мужньої ходи
У жоднім разі, ні на мить,
Хай навіть, як не таланить,
Повік не зупиняти, ні,
У дійсності, а не вві сні,
Де б ти не був і що б не мав,
У вигляді щоденних справ;
Тих справ, що мають певну суть,
Суспільству користь лиш несуть,
Щоб квітнуло воно, мов цвіт,
І кращим був наш цілий світ,
Забувши всі лихі часи,
Занурившись у вир краси;
Краси природи, що навкруг
Буяє пишно без наруг
Й енергією напува,
Мов чистая вода жива,
Яка постійно залюбки
Тривожні почуття й думки
Очищує ретельно враз,
Даючи всім дороговказ,
Куди повинні йти вони,
Аби ніколи ні війни,
Ні голоду, ані стихій
У вигляді страшних подій
Ніколи в світі не було,
Аби навік заснуло зло;
А завжди панували в нас
Любов, достаток, мирний час,
Щоб щастя здобули усі
В його всій величі й красі,
Працюючи як слід щодня,
Щоб вміння, навички, знання
Всі стати явними могли
Й здобуть те щастя помогли.
Євген Ковальчук, 28. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
Усе тече поезія рікою,
Невпинною рікою в дальню даль,
Поміж людей, несучи із собою
І радість, і журбу, і втіху, й жаль.
Вона сердéньку, що утіха вкрила,
Розкривши щастя давнішній секрет,
Дає незламні ангельськії крила,
І вже його не зупинити лет.
Душі, яку журба й жаль полонили,
Її звільнивши з їх міцних тенет,
Дає відваги, внутрішньої сили
Здолати їх назавжди без прикмет;
Бо ж хоч поезія і невидима,
Та містить внутрішню в собі могуть,
Яка ще здавна є непоборима,
Бо криє вічную, важливу суть;
Ту суть, яку ті віднайти лиш зможуть,
Що значення збагнуть її всіх слів,
Що відповіді їм знайти поможуть
На всі питання серед будніх днів;
На ті питання, що людей турбують
Стосовно почуттів, думок, подій,
Які невпинно раз у раз вирують,
Втручаючись у безкінечний бій;
У бій за те, кому все ж панувати
Настануть в нас свої і місце, й час,
Щоб в злагоді та згоді поживати
Міг кожен з нас усюди й повсякчас;
Але не просто жити-поживати,
Марнуючи єдинеє життя,
А вчитися, творити, працювати,
Нащадкам давши світле майбуття.
Євген Ковальчук, 24. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Вірте, мрійте, але також дійте,
Адже без жодних дій не здійсняться ніяк
Ваші мрії. Ви лиш зрозумійте,
Коли застосувати слід їх, де і як.
Вірте, мрійте, але також дійте,
Аби здійснилось все, що серденько плека.
Це не сталось ще? То не жалійте,
Як ваша не піднялася на те рука.
Вірте, мрійте, але також дійте,
Якими б ваші віра й мрії не були.
Мов насіння, їх старанно сійте,
Та й працею їх поливайте, щоб цвіли.
Вірте, мрійте, але також дійте
За будь-яких умов, усюди і завжди.
Занедбати мрії не посмійте,
Аби солодкії вони дали плоди.
Вірте, мрійте, але також дійте,
Зважаючи на всі деталі та місця.
Як не вийшло щось, то не шалійте,
А завжди йдіть до переможного кінця.
Вірте, мрійте, але також дійте
І навіть, як прийдéться, в боротьбі.
Все робіть для того, лиш не стійте,
Щоб ви здобули бажане собі.
Вірте, мрійте, але також дійте,
Все крок за кроком до своєї висоти
Йдучи сміло, та знайти зумійте
Душею, розумом шлях світлий до мети.
Вірте, мрійте, але також дійте,
Адже без дії віра й мрії – наче пил.
Тож, аби всіх їх здійснити, дійте,
Докладаючи як слід своїх всіх сил.
Євген Ковальчук, 23. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
Як вірші я пишу щоразу,
То чую почуттів, думок політ
У неповторний світ одразу,
В поезії новий, чарівний світ.
І щойно в нього поринаю,
Немов народжуюсь удруге я,
Бо все на світі забуваю.
Є тільки я й поезія моя.
Цей світ усюди населяють
Незліченії мешканці-слова,
Що враз взаємодоповняють
Один однόго, вірна мов братва.
Доповнюючись між собою,
Вкладають в себе певний мудрий зміст,
А рима служить їм сестрою,
Що вміло окрашає їхній вміст.
У цьому світі ворожнечі
Один із одним поміж слів нема,
Бо всі без винятку їх речі
Сповняє тільки світло, не пітьма;
Те світло, кóтре потрапляє
В людські уми і душі, і серця,
Неначе вчитель, направляє
На шлях до істинного мудреця.
Мудрець цей Досвідом зоветься,
Що з часом набуває кожен з нас.
Хто мудрості у нього набереться,
Для того і настане добрий час,
Настане добрий час, бо він зуміє,
Забувши темні думи й почуття,
Усе, чому навчився, ‒ знає, вміє, ‒
Утілити як слід в своє життя.
Євген Ковальчук, 22. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Хай скінчиться війна
Й пов’язане усе
Із нею, бо ж вона
Добра нам не несе,
А лиш жорстоке зло,
Що нівечить життя,
Їх розбива, мов скло,
Без краплі співчуття.
Нема в ній світла, ні.
В ній лиш сама пітьма,
Яка і ночі, й дні
Її, мов обійма.
Її мета одна –
Забрать чиєсь життя.
Ним живиться вона.
Людськії почуття
Для неї – нуль, ніщо.
Для неї їх нема.
Адже всяк знає, що
Вона глуха, німа.
Ніяких почуттів
Немає в неї, ні,
Хоча без жодних слів
Насправді, не у сні
Лиш темні почуття
В людей тих виклика,
Які без співчуття
Її ведуть. Яка
На них жде доля? Зна
Це кожен. Не щадить
Нікого ж бо війна.
Хай, може, пощастить
Раз, два, а в третій раз
Вона в неждану мить
Життя позбавить враз,
Зненацька, раптом, вмить.
Євген Ковальчук, 26. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
Учись, твори і розвивайся
На шляху під назвою «Життя»,
Самим собою залишайся,
Звільнивши думи всі та почуття.
Учись, твори і розвивайся,
Ідучи до власної мети,
Однак ніколи не здавайся,
Як чогось не можеш досягти.
Учись, твори і розвивайся,
Переборюючи шквал завад,
Лише вперед йти намагайся,
Хай як важко, тільки не назад.
Учись, твори і розвивайся,
Щоб збагнути істинную суть
Себе і світу й постарайся
Віднайти до неї добру путь.
Учись, твори і розвивайся,
Щоб пізнати справжній смак життя,
Всі сторони його. Лиш не ховайся
За завісою самобуття.
Учись, твори і розвивайся,
Щоб наблизитися до взірця.
Не вийшло ще? Не побивайся,
А іди до самого кінця.
Учись, твори і розвивайся,
Щоб широкий ти світогляд мав,
Упевнено із ним вдавайся
Лиш до гідних, переможних справ.
Учись, твори і розвивайся
Всюди, що б не сталось, без страху,
Але завжди остерігайся
Тих, хто прагне збити зі шляху.
Євген Ковальчук, 17. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Як лагідна, зворушлива надія
Твоє сердéнько любо укрива,
Що здійсняться бажання, кожна мрія,
Відверто ти повір в її дива.
Адже вона, крадучись прямо в душу,
Її чарівно, ніжно окриля,
Щоб ти подався з гордим гуком «Рушу!»
До цілі, що видніє вже здаля;
До цілі, кóтра перешкод не знає,
До цілі усього твого життя,
Що дбало серденько твоє плекає
З надією, що втілить майбуття;
З надією, що полум’ям незгасним
В твоїй душі бурхливо пломенить,
Невимушено дотиком прекрасним
Лоскоче думи й почуття щомить.
Голублячи їх щиро і тендітно,
В них силу неосяжну розкрива,
Ту силу, що, хоча і непомітно,
Та все ж енергією напува;
Енергією поїть їх постійно,
Щоб мали гідний той орієнтир,
Що з вірою, обачно та граційно
Провадить їх в життя чарівний вир;
У вир життя, який коловоротом
В незвідане несеться майбуття
Твоє із кожним долі поворотом,
Звідкіль уже не буде вороття;
Звідкіль ніколи вже не повернутись,
Лишивши у минулому усе,
Із чим колись доводилось зіткнутись,
В надії ‒ доля краще принесе.
Євген Ковальчук, 16. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022
Мова ‒ це чітка сукупність слів
Тих, що з’єднані логічно між собою
В речення, у звістку, в текст чи спів,
Що луна ще змалку поруч із тобою.
Мова ‒ це безцінний скарб дідів,
Опрацьований як слід майстрами слова
З давніх, незапам’ятних часів.
Мова – це стосунків між людьми основа.
Мова ‒ це є вираз почуттів,
Якнайменших їхніх проявів, подробиць.
Мова ‒ це щоденний той посів
Слів-зернин в час згоди, а також усобиць.
Мова ‒ джерело порозумінь
Між людьми в думках, у вчинках та у діях,
Що штовхають їх до знань і вмінь
Світу розвитку у будніх всіх подіях.
Мова ‒ незамінний інструмент
Поєднання всього цілого народу
В одне-ціле, як прийде момент,
В боротьбі за право, віру і свободу.
Мова ‒ то є звільнення думок
Із ув’язнення у голові на волю,
Щоб іти вперед лиш крок у крок
Із метою збудувати світлу долю.
Мова ‒ із коштовностей Землі ‒
Найцінніша із наявних всіх перлина,
В кóтрій криється зокрема й взагалі
Мудрість давня, невмируща і глибинна.
Мова ‒ це окремий цілий світ,
Де наявні власні правила й закони,
Що, як опануєш, знявши гніт,
Знищиш сховані і явні перепони.
Євген Ковальчук, 15. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
*****
Коли у нетерплячому чеканні
Великого чуда твоя душа чутлива,
Спинись бодай на мить у намаганні
Як слід розпізнати всю велич тóго дива,
Його пізнати, глибоко відчути
Всіма незрадними своїми почуттями
І спробувати розумом збагнути
Його п’янючу неповторність до безтями.
Адже якраз чарівні тії миті
Й запалюють у серці те багаття віри,
Що здійсняться бажання, оповиті
Надіями незгасними без міри,
Що здійсняться усі бажання й мрії,
Які так пильно серденько твоє плекає,
Якщо ж до них ти прикладеш і дії.
Адже й вогню без диму в світі не буває.
Та часом надзвичайні ці моменти,
Які немов душевна, внутрішня пожива, ‒
Фундамент, невід’ємні елементи
В очкуванні довгобажаного дива.
Адже вони дбайливо напувають
Отими прагненнями спраглі серце й душу,
Які тебе вперед йти спонукають
І діяти лиш через «хочу», а не «мушу»,
В життя невпинному, стрімкому вирі
Любити, вчитись, благодіяти, творити,
Щоб завжди в згоді, злагоді та мирі
На цім прекраснім світі кожен з нас міг жити,
Міг жити, та не щоб життя прожити,
Всіма забутим, втрапивши у смерті пастку,
А, щоб на цьому світі залишити
Душі безсмертної своєї добру частку.
Євген Ковальчук, 14. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
*****
Я мислю, мрію, відчуваю,
А отже, я живу зі світом влад,
Але чи дійсно укладаю
У нього певний кóрисний я вклад?
Отак я з думкою цією
Дорогою життя вперед іду,
Душею прагнучи всією
Ту відповідь знайти, та чи знайду?
Шукаючи її, гадаю,
Пізнати слід всі сторони життя
Й оцінювати все, що маю,
Зважаючи на розум, почуття:
На розум, бо лиш він підкаже,
Що вмію і повинен я творить;
На серце, що в мить слушну скаже,
Коли, що, де і як мені робить.
Також беззаперечно маю
Хоч часом дослухатись до порад
Я старших, друзів, що, я знаю,
Мені вперед йти кажуть, не назад;
Туди йти, де мене чекає
Несхибна ціль всього мого життя,
Яку постійно серденько плекає, ‒
Теперішнім покращить майбуття,
Оте майбутнє, що із вами
Ми творимо всі разом повсякчас
Своїми будніми ділами,
Які говорять якнайбільш про нас;
Бо ж з часом наше лю́дське тіло
У всіх навік відійде в небуття,
Та кожне прижиттєве діло
Своє продовжуватиме життя.
Євген Ковальчук, 10. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
*****
За волю і свободу
Вкраїнського народу
Ідіть сміливо в бій,
Сини всі України –
Великої країни,
Щоб доленьці лихій
Ніколи вже не дати
В ній знову панувати
Ні на єдину мить.
Давно Вкраїні-мати
Пора вже процвітати,
У згоді й щасті жить.
Цього я їй бажаю
Й надіюсь, вірю, знаю
Я те, що й буде так.
Ви тільки не здавайтесь,
Боріться і старайтесь,
Затиснувши в кулак
Тих «гостей» небажаних,
Непроханих, нежданих,
Що вторглись в рідний край
Наш любий та коханий,
Єдиний, бездоганний,
Не край, а справжній рай.
Боріться ви запекло,
Щоб рай цей їм у пекло
Не дать перетворить!
На вас уся надія,
Щоб злого лиходія
Назавжди зупинить.
Євген Ковальчук, 24. 08. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
*****
Минають дні. Минають ночі.
Навколо Сонця крутиться Земля.
Десь хтось помер, закривши очі,
А десь нове родилось немовля.
Отак собі життя й проходить
В стрімкім коловороті всіх подій.
Одна за іншою надходить.
За нею ще одна стає у стрій.
Й шаленою так круговертю
Вони вперед мчать, мов на зов,
Застрягши між життям і смертю,
Щоб скінчитись, початись знов…
Здається, що нема їм краю.
Назустріч інші їм прийдуть,
Проте усі вони, гадаю,
До світу розвитку ідуть;
До розвитку його коріння
В ім’я яснóго майбуття,
Бо кожна дія ‒ мов насіння
На полі нашого життя;
Бо ж будь-який учин людини
В цім світі з іншими услід
Нам відповідь дає щоднини,
Назад йдемо ми чи вперід,
Або, можливо, зупинились
На розі безлічі шляхів,
Чи в лабіринті загубились
Своїх думок і почуттів.
Але, щоб з лабіринту цьόго
Знайшов свій вихід кожен з нас,
Ми маєм досвіду нового
Пізнати справжній смак в свій час.
Євген Ковальчук, 09. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
Я на поезію голодний.
Вона − неначе їжа денна,
Що живить дух мій первородний,
Й встає в нім сила незбагненна.
Поезією спрагле серце.
Воно без неї – мов пустеля,
А з нею – наче втіх озерце,
Немовби затишна оселя.
Її кожнісінької миті,
Немов повітря, я вдихаю.
Мов щастям, нею дні сповиті,
Бо втіхи іншої не знаю.
Адже вона мені дарує
Безмежну внутрішню могутність
І мудро розумом керує,
Аби життя пізнав я сутність.
Мов матінка, мені встеляє
В світ довгую життя стежину,
Напучивши, вдаль направляє,
Зронивши із очей сльозину;
Сльозину щастя та любові,
Щоб лиш гаразди мав в дорозі,
Щоб люди всміхнені, чудові
Стрічалися на кожнім розі;
Ті люди, кóтрі надихали б
Цей світ, життя украй любити
І душу, й серце огортали б
Незгасним прагненням творити;
Тебе творити завжди, всюди,
Поезіє непоборима,
Щоб суть твою пізнали люди,
Моя утіхо невтишима.
Євген Ковальчук, 08. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
*****
Життя невпинно все минає.
Хтось десь вродився, хтось ‒ помер.
Цим самим нам оповідає
Воно, що жить слід тут, тепер.
Усі ті успіхи, невдачі,
Що доля шле нам повсякчас, ‒
Життєві, мудрії задачі.
Їх рішення лише у нас,
У наших помислах і діях
Щоденних та у почуттях,
Що в дійсності, не лиш у мріях
Всім вказують нам гідний шлях,
Що варто взяти нам утішно,
Чому сказати «ні» вже час,
Щоб рішення, прийня́те спішно,
Не мучило ніколи нас.
Адже усе на світі має
Свій певний неповторний зміст,
Який у тому полягає,
Аби підвищувати ріст;
Ріст розвитку душі, моралі,
Що має користі найбільш,
Щоб завжди лиш вперед йти, далі,
Назад не повертатись більш;
Назад вже більш не повертатись,
Хай навіть не виходить щось.
Лиш слід ніколи не здаватись,
Аби усе в житті вдалось,
Аби усе в житті так стало,
Щоб і на схилі власних літ,
Що б там тебе в нім не спіткало,
Ти квітнув, як весняний цвіт.
Євген Ковальчук, 03. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
*****
Я часто думаю про те,
Яке життя в нас непросте:
Поки один палац будує,
Як інший надворí ночує.
Куди не глянеш, звідусюд,
Як знищує природу люд.
В той час, як хтось дітей чекає,
То інший власних покидає.
А молодь курить, п’є, гуля
І потім ‒ хворе немовля.
Змаля знехаявши освіту,
Багато хто блука по світу,
Де краще все життя шука,
Яке їх там і не чека.
Додому потім повертають,
Пізнавши смак того, що мають,
За що платити всім їм слід,
Щоб завжди йшли лише вперід,
Про кепський досвід пам’ятавши
І власну долю будувавши
Іще за власного життя,
Аби сучасне й майбуття
Удома, в рідній Батьківщині,
Щоб завше бути на вершині,
Вершині розвитку свого,
Душі і тіла ‒ усього;
Щоб світ на зло усім ледащим
Щодня робився тільки кращим,
Щоб бути прикладом усім,
Як треба жити всім нам в нім.
Євген Ковальчук, 02. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
Будую я будинок з почуттів:
Дах із хоробрості, аби жар сонця
Не пік, дощ влитися не смів,
А двері ‒ із відваги-охоронця.
В нім вікна з естетичного чуття,
Щоб око милували краєвиди,
Що тягнуться у довжину з життя ‒
Поля, ліси, річки, моря, бескиди…
Предмети вжитку у будинку цім
Всі зроблені із почуття любові,
Щоб ними користуючись у нім,
Провадили лиш миті пречудові.
Вітальня побудована з теплом
З гостинності до всіх і до усього,
Аби переконати їх цілком,
Що в ній таки нема нічого злого.
А кухня та їдальня ‒ з насолод,
Аби, готуючи та ївши денно,
Життя завсіди кожний епізод
Я проживав в будинку цім блаженно.
Санвузол я будую з почуттів
Порядності та гідності, поваги,
Аби й духовно чистим бути вмів,
Не втративши у серці рівноваги.
А спальня вся, куди не зазирни,
Іскриться щастям, ніжністю, любов’ю,
Щоб я солодкі завжди бачив сни,
Щоб проявитися дали здоров’ю.
Будую я будинок з почуттів
Гуманності, але не лиш для себе,
Але й для тих, хто жити б в нім хотів,
Для всіх – для неї, нього і для тебе.
Євген Ковальчук, 01. 01. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
*****
Ворогові не корімось
На жоднісінькую мить,
А сміливо всі борімось
Проти нього, щоб не жить
У тяжкій його неволі
В рідному краю повік,
Мучачись лиш від недолі
Під його ярмом весь вік.
Не здаваймося! Ідімо
Проти нього у бою
І йому всі покажімо
Славну силоньку свою!
І нехай її пізнає
Він, і носа більш свого
В край наш вже не потикає
Протягом життя всього
Нашого й нащадків доти,
Доки буде існувать
Край наш, що себе збороти
Не дозволить. Процвітать
Буде він і ми всі з вами,
Що у ньому живемо,
Та не разом з ворогами.
Ворогові ми дамо
Відсіч зразу, як припреться
Знову у наш рідний край,
І якщо не повернéться,
То йому настане край,
Щоб нізащо не страждала
Україна більш повік,
А щоб жила-процвітала
Лиш весь свій життєвий вік,
Доки сонце ще палає
І Земля є – твір Творця
В космосі, який не має
Ні початку, ні кінця.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Для чого в світі ми живéмо?
Для чого народились ми в житті?
Куди невпинно все ідéмо?
Що нас усіх чекає в майбутті?
Звичайно, подані питання
Хоч раз собі ж і ставив кожен з нас
З вогнем палкого сподівання,
Що відповідям їхнім прийде час.
Гадаю, відповіді треба
Шукати добре кожному в собі,
А не чекаючи, що з неба
Пошле одного дня їх Бог тобі.
У кожному із нас ще змалу
Закладено чи здібність, чи талант.
Знайти лиш треба їх, помалу
Відточувати, наче діамант.
Можливо, те, що ти умієш,
І є призначенням твого життя.
Яке насіння в нім посієш,
Такі й плоди тобі дасть майбуття.
Та також треба нам зважати
На те суспільство, в кóтрім живемо,
Бо разом можна все здолати
Й здобути все, що прагнемо, ждемо.
Що в майбутті всіх нас чекає,
Ми творимо вже нині повсякчас.
Яким воно в дім завітає,
Залежить лиш від кожного із нас.
Для чого в світі ми живéмо?
Аби себе змогли всі проявить
І чи то разом, чи окремо
Свій гідний вклад у ньому залишить.
Євген Ковальчук, 25. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022
*****
Щоб все, що хочеш, досягнути,
Усіх своїх і мрій, й бажань,
Всю повноту життя відчути,
Докласти варто всіх старань.
Хоч на шляху їх пострічати
Ти можеш цілий шквал завад,
Яких нелегко подолати,
Не слід вертатися назад.
Вони ‒ не привід, щоб здаватись,
А слід покласти їм кінець,
Бо ж варто їм хоч раз піддатись,
Як піде все лиш нанівець.
Вони для того всі існують,
Аби не зупиняти рух,
Бо, хоч вони його гальмують,
Та в той же час бадьорять дух;
Бадьорять дух і глузд з ним разом,
Аби ніколи він не спав,
Був правильним дороговказом,
Спонукою до гідних справ;
До справ, що в душі людям сіють
Лиш світлі, теплі почуття,
Що буйним квітом враз рясніють
В проміннях щасного життя;
Життя, яке в своїх же мріях
Малює змалку кожен з нас,
Аби в прийдешніїх подіях
Настав йому нарешті час.
Щоб все, чого б не забажалось,
Тобі вдалося досягти,
Хай навіть і не так щось склалось,
Потрібно завжди далі йти.
Євген Ковальчук, 23. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
*****
Хоч те, що сталось, не змінити –
Чи то приємне, чи не дуже,
Таки потрібно далі жити
Тепер і тут, мій любий друже.
Усі помилки та невдачі,
Яких ти зазнавав раніше,
Тобі ще принесуть удачі,
Як з них здобув найголовніше.
Не варто всіх їх забувати,
Але не щоб їх знов робити,
А завжди добре пам’ятати,
Аби повік не повторити;
Бо ж їх навчившись впізнавати
Завчасно на стежині-долі,
Ти їх позбавиш змоги стати
На ній супроти їх сваволі.
Як маєш мрії та надії,
Що в тебе в серці зародились,
До них прикласти варто дії,
Аби вони таки здійснились.
Немає ж без зернини плоду,
Дощу без крапель, дня без ночі.
Щоб мати в серці насолоду,
Розплющити потрібно очі
На світ цей, на його реальність
І діяти, як серце каже,
Щоб мати в всьому доскональність,
Що розум в слушну мить підкаже;
Підкаже і навчить робити,
Щоб справжнє щастя роздобути,
І як потрібно в світі жити,
Аби щасливим завжди бути.
Євген Ковальчук, 16. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Моя поезіє, сестрице,
Чому в мені ти вже заснула?
Невже, любове-чарівнице,
Мене зненацька ти забула?
Прокинься врешті ти від сну.
Моїй душі не дай зотліти,
А, наче пишную весну,
Вдягни її в барвисті квіти;
Барвисті квіти й ароматні,
Що сповнені краси, принади,
Тендітні, ніжні, делікатні,
Що сіють почуття відради;
Відради, злагоди, добра,
Що ширять благородні справи,
Щоб світлая прийшла пора
Для кожної землі, держави;
Щоб в серці кожної людини
Збудити почуття любові,
Аби ніколи ні краплини
Не бýло ані сліз, ні крові.
Наповни розуми людей
Ураз премудрістю-могуттю
І безліччю ясни́х ідей,
Що повні світлою лиш суттю;
Ясни́х ідей, що дозволяють
Поліпшить світ не тільки зовні,
А й також тих, які вселяють
Любов, добро у душі вповні;
Бо ж ми народжені на світ,
Щоб в мирі та любові жити
І, щоб не в’янув їхній цвіт, ‒
Завжди всім лиш добро робити.
Євген Ковальчук, 09. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
Ніколи не пізно змінитись
На краще, аніж дотепер ти був.
Старанно лише слід трудитись,
Щоб бажане у майбутті здобув.
Ніколи не пізно навчатись,
Хай скільки б років ти в житті не мав,
Іти вперед і не здаватись,
Як важко не було б, щоб успіх мав.
Ніколи не пізно творити,
Творити те, що добре вмієш ти,
Щоб завжди так, як прагнеш, жити,
Свого життя досягши висоти.
Ніколи не пізно простити
Всім тим, хто, може, якось завинив,
Щоб душу всю від пут звільнити,
Хай навіть хтось цього й не заслужив.
Ніколи не пізно звернути
З лихого шляху на шлях доброти,
Аби лиш вдалося збагнути,
Що це зробити можеш тільки ти.
Ніколи не пізно сказати
Близьким і друзям «я вас так люблю!»,
Щоб тільки слова ці звучати
Могли й звучали щиро, без жалю.
Ніколи не пізно впустити
У душу власну світлую любов,
Її з тим щедро розділити,
Хто поруч без корисливих умов.
Ніколи не пізно зробити
Щось гідне, доки ти іще живий,
Аби по собі залишити
Нащадкам добрий слід свій віковий.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Праця ‒ то велика сила,
Що рухає вперед цей світ.
Праця та, що серцю мила,
Буяє, наче пишний цвіт.
Праця ‒ головна умова
Всього спокійного життя.
Праця ‒ то міцна основа
Щасливого всіх майбуття.
Часто праця непроста є,
Мозолі спричиняє вслід.
Згодом з неї ж виростає
В нас гарний і солодкий плід.
В ній немає слова «мрії»,
Що лиш в уяві нашій є,
Бо сприймає тільки дії,
Що певний результат дає.
Та, аби ці результати
Були успішними завжди,
Рук не варто опускати
Ніколи, навіть в час біди.
Завжди легко запустити,
Над чим старанно працював.
Часто ж важко відновити
Той самий успіх всіх тих справ.
Кожному слід пам’ятати:
Аби життя було, мов мед,
Потрібно добре працювати
І рухатись лише вперед,
А не ждати, що на таці
Усе нам принесе життя.
Слід самим в невпинній праці
Творить щасливе майбуття.
Євген Ковальчук, 01. 05. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
*****
Нізащо неволі
І темній недолі
Повік не корімось!
За честь і за волю,
За світлую долю
Хоробро борімось!
Хай ворог пізнає,
Яку силу має
Вкраїнська родина,
Що рук не складає,
Коли наступає
Враз темна година,
А бореться сміло
І душу, і тіло
Готова віддати,
Щоб ворогу тільки
Ніколи, ніскільки
Землі не забрати.
Адже в нас єдина
У всіх Батьківщина,
Де нас всіх зростили.
Тому захищати
Та оберігати
Ми всі, що є сили,
В лихую годину
Свою Батьківщину
Повинні завзято,
Щоб щастя лиш мала
Вона, проживала
Щодень, наче в свято.
Євген Ковальчук, 19. 10. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Тече час безупинною рікою
В незвідане, далеке майбуття,
Що творимо ми разом із тобою
Тепер своїми вчинками з життя.
Летить вперед час бистрою стрілою,
Тією, що не вернеться повік,
Лишивши у минулому з собою
Усі події, що пройшли, навік.
Складається він з митей неповторних,
Які одна за одною ідуть,
І білих – добрих, і поганих – чорних,
Тих митей, кóтрі прийдуть, і підуть.
Душевні рани гладко він лікує,
Що завдані тобі колись були,
Пекучий їхній біль навік гамує,
Щоб в свій полон повік більш не взяли.
Він помилки нікому не прощає,
Бо те, що сталось, ввік вже не забуть,
Та кожен з нас в житті таки шанс має
Їх виправити і назавжди збуть.
Він зроду вправно світом всім керує:
Дарує світло дню, а ночі ‒ тьму,
Людей, тварин, рослин ріст констатує
Так само нині, як сто літ тому.
Хоча час неможливо зупинити,
Та в серці кожну світлу мить лиша,
Яка навчає в цьому світі жити,
Ту мить, від кóтрої тремтить душа.
І що би там на світі не ставалось,
Що трапиться, що відбулося вже,
Хай люди забувають те, що сталось,
Та час усе навіки збереже.
Євген Ковальчук, 01. 04. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Поезія ‒ моя сестра,
З якою я одної крові,
На струнах мого серця гра,
Будивши вірші пречудові,
Мені допомагає враз
Себе відкрити, проявити.
Вона ‒ то мій дороговказ,
Як треба в цьому світі жити.
Невпинно разом з нею я
Буденним мудрощам навчаюсь.
Старанно їх я у життя
Завжди втілити намагаюсь.
Мої думки та почуття
Чи то в час втіхи, чи то смути
Мені дає їх до пуття
Цілком збагнути і відчути.
Вона мене, мов окриля,
Щоб я небес зумів торкнути,
Із тої висоти, здаля
Землі всю велич осягнути.
В моїй душі живу струну
Торкнувши, піснею вмить ллється,
Пробуджує у ній весну,
Й дзвінкіше серце в грудях б’ється.
Її сукупність звучних рим,
Сполучених своєю суттю,
Горить в мені вогнем палким,
Сповня всередині могуттю.
Вона ‒ неначе океан,
Який бездонний, безбережний,
Див справжніх буйний ураган,
Сплеск ніжних почуттів безмежний.
Євген Ковальчук, 25. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Помиляючись, навчайся
Всім премудростям життя.
Їх втілити намагайся
І в сучасне, й майбуття.
Помиляючись, навчайся,
Прислухавшись до порад
Вірних друзів, і старайся
Йти вперед, а не назад.
Помиляючись, навчайся,
Не спиняючи ходи,
Помилкам услід всміхайся,
Їх змітаючи сліди.
Помиляючись, навчайся,
Вір в незламність сил своїх,
Від проблем ти не ховайся,
Вчись вирішувати їх.
Помиляючись, навчайся
Бути пильним до всього
І невпинно наближайся
До мети життя свого.
Помиляючись, навчайся,
Скільки б пόмилок не мав,
На свій досвід покладайся,
Де б не був, що б не приймав.
Помиляючись, навчайся,
Сам собі ти доведи,
На що здатний, і дізнайся
Ти, коли йти і куди.
Помиляючись, навчайся
Досконалості дійти.
Лиш ніколи не здавайся,
І її досягнеш ти.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
Щоранку любо усміхнувшись
До мене, лагіднеє сонце,
Промінням віч моїх торкнувшись,
Мене вітає крізь віконце,
Енергією наповняє
Мене на день прийдешній всенький
І любо двері відчиняє
Мені в незнаний світ новенький;
У світ, в якому все зв’язалось –
До суму радість, щастя к горю,
Та, що б зі мною там не сталось,
Я знаю, все пройду, поборю.
Адже від того, як зустріну
Ще зранку день, який надходить,
Залежить, як я кожну зміну
Його переживу, що вродить.
Як з кислим виразом обличчя
День стріну сяк-так, як прийдеться,
Про пишнеє його величчя
Мені забути доведеться.
Проте, якщо з лицем я світлим
Надам початок дню новому,
Його я проведу розквітлим
В душі, забувши біль і втому.
Тому слід кожний день стрічати,
Неначе він останній в тебе,
На потім справ не відкладати,
Щомиті жити всмак для себе,
Щоб план життя твій неприступний
Ішов завжди на план передній,
Сьогоднішній день і наступний
Ще кращим був за попередній.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
*****
Хто вірить в щось так свято,
До того, звісно, він прийдé,
Як впевнено й завзято
Своїх зусиль всіх докладе
І попри перешкоди,
Що можуть стрітись на шляху,
Ловитиме нагоди
Здолати їх всіх без страху.
Коли щось не виходить,
Спиняти не потрібно хід,
Бо ж успіх той знаходить,
Хто завжди йде лише вперід,
Іде вперед, навчавшись
Минати цілий ряд пасток,
Всіх цілей враз діставшись.
Лиш слід зробити перший крок,
Дать згоду при розмові
Порадами близьких піти,
Які завжди готові
Як слід тобі допомогти.
Хай, може, не відразу
Всі справи в тебе добре йдуть,
Та діявши щоразу,
Й до тебе успіхи прийдуть,
До тебе завітають
Ласкавим променем тепла
І все дадуть, що мають,
Щоб доля світлою була.
Нехай лише сміється
Вона до тебе кожну мить.
Допоки серце б'ється –
Допоки будеш в світі жить.
Євген Ковальчук, 01. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
*****
Здається, що все ж неможливо
В своє майбутнє зазирнути,
І що вже сталось, чарівливо
Назад таки не повернути.
Та всім тим, хто так ще вважає,
Я сміло заперечу їм.
Підтвердження, що зміст свій має,
В наступному я їм повім.
Усі прийдешнії події
Відомі нам уже частково,
Бо нинішні всі наші дії
Будують всіх їх поступово.
Від них вони таки й залежать.
Основою вони їм є,
Якій упевнено належать,
Що більше й сил їм додає.
Адже теперішнє й майбутнє
Взаємозв’язані чимало,
Бо в кожному з них те присутнє,
Без чого б їх не існувало.
Що сталося вже, так, не можна
Назад буквально повернуть,
Та наша пам'ять все ж спроможна
Його у спогади вгорнуть;
У спогадів безмірну плідність,
Щоб згодом всі їх розгорнути,
Як виникне в тім необхідність,
Усім своїм єством відчути.
Тож, що б в житті в нас не здавалось,
Нема можливості зробить,
Все майже, що б не забажалось,
Наш розум-праця все ж здійснить.
Євген Ковальчук, 22. 02. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022
Захищай свою Вітчизну – рідну мати!
Ворогу не смій її байдуже здати.
Захищай свою Вітчизну, доки жити
Будеш ти на ній і їй служити.
Захищай свою Вітчизну від напасті,
Щоби завжди жити в ній лише у щасті.
Захищай свою Вітчизну, як лиш можеш,
І тоді обов’язково переможеш.
Захищай свою Вітчизну, що б не сталось,
Хай, як важко би тобі не видавалось.
Захищай свою Вітчизну, щоб нічого
З нею більш повік не сталося лихого.
Захищай свою Вітчизну! Захистити -
Твій обов’язок, щоб в ній вік гідно жити.
Захищай свою Вітчизну так, як знаєш,
Можеш, як себе самого захищаєш.
Захищай свою Вітчизну, щоб майбутнє
Лиш щасливе завжди в ній було присутнє.
Захищай свою Вітчизну, як бажаєш
Жити в ній лиш так, як ти того жадаєш.
Захищай свою Вітчизну, свій куточок!
Захищай її й її синів та дочок!
Захищай свою Вітчизну, бо єдина
Так, як матір, в кожного з нас Батьківщина.
Захищай свою Вітчизну, щоб не збитись
Зі шляху, допоки серце буде битись.
Захищай свою Вітчизну від напасти
І, як прийдеться своє життя покласти!
Євген Ковальчук, 14. 10. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
*****
Що знаю я і що умію,
Що доленька мені несе,
І чи сказати я посмію
Колись, що знаю, вмію все?
Звичайно, ні, бо я навчатись
Повинен все своє життя,
В житті ніколи не здаватись,
Щоб світле мав я майбуття.
Адже з дитячих перших кроків
Ми всі вперед повинні іти,
Засвоюючи суть уроків,
Аби дібрались до мети;
Уроків тих, що принципово
Дає нам нелегкий талан,
Щоб всі ми разом поступово
Свого життя здійснили план,
Який у тому полягає,
Щоб кожний з нас досяг мети,
Призначення, що помагає
Життєвим шляхом гідно йти;
Іти вперед завсіди тільки,
Долаючи шквал всіх завад,
Аби повік анінаскільки
Не повертатись вже назад.
Адже усі ми народились
На цей прекрасний, Божий світ,
Щоб ввік на ньому не журились,
А квітнули, мов пишний цвіт;
Цвіт щастя, згоди та любові,
Як друзі, як товариші,
Жили, й завжди були здорові
Як зовнішньо, так і в душі.
Євген Ковальчук, 20. 02. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022
Коли настане вже той час,
Як щасна доля і до нас
Нарешті любо завіта,
Неначе осінь золота,
Все лихо – і нове, й старе
На порох назавжди зітре,
Натомість в кожну хату, дім,
Без винятку усюди, всім
Здоров’я і любов, і мир,
До злагоди орієнтир,
Добробут, внутрішнє тепло,
Що станути примусить зло,
Як прийде втішная пора,
Ласкавим променем добра
Відверто, щедро принесе,
Аби навіки всі та все
Лихих думок та почуттів,
Шкідливих якостей, страхів,
Що сіють купу чорних справ,
Щоб люд увесь лише страждав,
Так просто позбулися вмить
І наново почали жить
В гармонії тій світовій,
Безмежній, сильній, віковій,
Яка вселилася б в серцях,
Вказавши всім нам гідний шлях?
Тоді б, мов в казці, всі жили,
Якби настало те «коли».
Євген Ковальчук, 15. 02. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
*****
Коли проблеми на дорозі,
Повір, боятись їх не слід,
А з вірою, що ти у змозі
Збороти їх, іди вперід.
Йдучи, ніколи ти не сердься,
Хай навіть вир проблем іде.
На рішенні їх зосередься,
Й до тебе успіх ще прийдé.
Лиш рук не варто опускати,
Казати ‒ виходу нема,
Мені проблем тих не здолати,
Все йде на марно, все дарма.
Як в тебе є така потреба ‒
Мети своєї досягти,
Не тільки мріяти, ще й треба,
Щоб діяв відповідно ти.
Адже проблем не побороти,
Лише міркуючи про те,
Бо без зерна ‒ труда, роботи ‒
Нічого так й не проросте.
Коли вони все ж виникають,
Руйнують внутрішнє тепло
Й здається, вже не позникають,
Знайти слід їхнє джерело;
Слід їхнє віднайти коріння
І знищити навік, цілком,
Натомість посадить насіння
Любові й злагоди з добром;
Його старанно посадити
У душах та серцях людей,
Аби ніколи більш зродити
На мали змоги злих ідей.
Євген Ковальчук, 31. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
*****
Щораз, як я пишу віршí,
Занурююся у глибінь
Своєї чуйної душі,
Її чуттів, бажань, стремлінь.
І ті бездонні почуття
Ворушать всі мої думки,
Що втілюються у життя,
Розлігшись в творчості рядки.
Поезії ланцюг стрункий,
Що зроджує чарівність слів,
Спроможний стан душі важкий
Полегшить так, як ти б хотів.
Лиш варто кожнії слова
Сприймати розумом своїм,
Стелити в глибині єства
Щасливую дорогу їм.
Ту суть, що квітне в них, мов цвіт,
Якщо таки ти віднайдеш,
То і себе, і цілий світ
Навколишній як слід збагнеш.
Адже поезія ‒ не лиш
Сукупність послідовних рим.
Це дещо значно більше, звиш
Звичайних просторіч, мов дим.
Її пишу́чи при житті,
Надія у душі росте,
Що, як не зараз, в майбутті
Її цвіт пишний розцвіте.
Той цвіт розквітне у серцях
Людей, що в світі цім живуть,
Вказавши саме той їм шлях,
Яким до щастя лиш прийду́ть.
Євген Ковальчук, 29. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022
Своїм життям як слід керуй.
Не жди, що зробить хтось за тебе
Це, й добру долю ти будуй,
Поклавшись на самого себе.
Своїм життям як слід керуй.
Навчися ним регулювати,
Й завади, хоч що не віщуй,
На зможуть на дорозі стати.
Своїм життям як слід керуй
І кожную його дорогу
Невпинно гарно ти торуй,
Щоб до мети дійшов порогу.
Своїм життям як слід керуй.
Поради ближніх завжди слухай.
Як мудрі, то до них прямуй
І з ними «Я» своє ти рухай.
Своїм життям як слід керуй.
А як колись щось не вдається,
Рук не складай, не байдикуй,
А дій, то й доля посміхнеться.
Своїм життям як слід керуй,
Йдучи лише на ті стежини,
Якими дійдеш, не сумуй,
Ти до жаданої вершини.
Своїм життям як слід керуй.
До серця завжди прислухайся,
Та дій із розумом, крокуй
Вперед лиш, тільки не здавайся.
Своїм життям як слід керуй,
Зіпершися на досвід власний,
І всім своїм єством відчуй,
Який же світ таки прекрасний.
Євген Ковальчук, 24. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю»,
Відкинувши їх в небуття.
Кажи, що «навчуся, зумію, пізнаю
Всі сторони світу й життя».
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю,
Як цілей власних досягти».
Кажи повсякчас, що «таки подолаю
Завади всі я до мети».
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю»,
Хай ким би і де б ти не був.
Як слід працюй, старанно вчись без краю,
Щоб успіху ти досягнув.
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю».
Лихі думки із голови
Ти викинь всі й тут, у своєму, ріднім крáю,
Свого життя момент лови.
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю».
Не так щось йде, лиш не здавайсь,
А з гуком обнадієним «все подолаю!»
До дій переможних вдавайсь.
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю»,
А крок за кроком йди вперед,
І ти незабаром відчуєш, я знаю,
Життя солодкий смак, як мед.
Євген Ковальчук, 22. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022
Герої не вмирають,
Коли від нас ідуть!
Хоч світ вони й лишають,
Та в пам’яті живуть.
Герої не вмирають!
Вмирають лиш тіла,
Бо світом вік витають
Великі їх діла.
Герої не вмирають!
Хай навіть сотні літ
По смерті їх минають,
Та знає їх весь світ.
Герої не вмирають!
Всі ми їх так всіх звемо,
Бо гідний слід лишають
Вони, яким йдемо.
Герої не вмирають,
Хай хто б не говорив,
Коли їх пам’ятають,
Що кожен з них зробив.
Герої не вмирають!
Неначе квіти ті,
Й по смерті розцвітають
Їх справи золоті.
Герої не вмирають!
Покинувши життя,
Їх справи освіщають
Шлях в світле майбуття.
Герої не вмирають,
Допоки в світ цей йдуть
Ті люди, що бажають
І приклад з них беруть.
Євген Ковальчук, 30. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
*****
Приймай безціннії дари
Свого життя й природи.
На світі цім добро твори
За кожної нагоди.
Дари духовнії приймай,
Як і матеріальні.
Лихі стежини оминай,
Йдучи на тріумфальні.
Цінуй мить кожную життя,
А від невдач вгамуйся.
Щоб мав лиш гарне майбуття,
Робити не лінуйся.
Адже ми всі прийшли в цей світ,
Щоб в щасті й згоді жити.
Тому, аби зійшов їх цвіт,
Ми маємо творити,
Творити всюди й повсякчас,
Що користь лиш приносить
Як в світлий, так і в темний час,
Що серце дуже просить;
Що просять серце і душа
В надії преглибокій,
Яка повік не полиша,
Щоб мати мир і спокій;
В надії тій, щоб все здійснить,
Що доля зготувала,
Щоб думи й почуття звільнить,
Щоб згода панувала
І в почуттях, і у думках,
Які усі ми маєм.
Життя ж своє ми у руках
Своїх усі тримаєм.
Євген Ковальчук, 17. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
Роби добро усім та усьомý,
Не дивлячись на будь-які незгоди
І не чекаючи за те винагороди,
І не питаючи, за що, чому.
Роби його усім ти просто так,
Аби ніколи не доводилось тужити,
А тільки в злагоді та щасті завжди жити,
Свого життя відчувши дивний смак,
Бо ж щиро й щедро роблячи добро,
Його собі самому ти стократ вертаєш
Й водночас по собі свій гідний слід лишаєш,
Душі своєї й серця суть, ядро.
Адже немає щастя без добра
Так, як людських стосунків теплих без любові.
Тому потрібно завжди буть напоготові
Віддати частку серця, як пора.
Й не так важливо скільки, нащо, як,
Бо ж часом лиш приємне, ніжне, добре слово
Спроможне погасити біль душі раптово
Ще краще, ніж найбільший той мідяк,
Бо той мідяк потратиш з часом ти,
А тепле слово назавжди у серце входить
І безліч лиш найкращих почуттів в нім родить,
Які тобі поможуть далі йти;
Поможуть йти тобі шляхом життя,
Аби здолав на ньому ти всі перешкоди,
Натомість зустрічаючи лише вигóди,
Що кращали б сучасне й майбуття.
Лишень ніколи більше не втрачай
Тих світлих почуттів, що в серденьку жеврíють
І всюди завжди тільки добрі справи сіють.
Із ними світлу долю зустрічай.
Євген Ковальчук, 15. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022
Ніколи не пізно почати все знову.
Рішучим будь у тім, що прагнеш ти,
І, взявши терпіння собі за основу,
Старанним трудом іди до мети.
Ніколи не пізно почати все знову.
Для того в тебе досить є часý.
Побачити варто лише веселкову
Всю світу й душі своєї красу.
Ніколи не пізно почати все знову.
Ти віри й надії ввік не втрачай.
В собі віднайшовши міць духу здорову,
До цілі завади мужньо долай.
Ніколи не пізно почати все знову.
Не так щось йде? Здаватися не слід.
В життя упустивши жадану онову,
Усіх своїх нещасть розтопиш лід.
Ніколи не пізно почати все знову.
Потрібно зробити перший лиш крок,
А далі усе потече, наче в змову,
Мов річка, успішно і без пасток.
Ніколи не пізно почати все знову.
Скеруй в голові ти лиш думи всі
На те, що приносить тобі пречудову
Гармонію у її всій красі.
Ніколи не пізно почати все знову,
Коли вірних друзів маєш і ти,
Які по твоєму лиш першому зову
Готові на поміч до завжди прийти.
Ніколи не пізно почати все знову.
Всміхнеться щаслива доля тобі.
Відчуєш життя повноту загадкову.
Довірся лишень самому собі.
Євген Ковальчук, 11. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
*****
Цінуємо ми завжди те,
Що щедро нам усім надано,
Лише тоді, коли, проте,
Ураз втрачаємо неждано.
Та часто пізно за життя
Назад його вже повернути.
Що кануло у небуття,
Лиш можна в спогадах відчути.
Тому все, що в нас зараз є,
Потрібно завжди цінувати,
Усе, що користь нам дає, –
Ніколи більш не забувати;
Бо ж успіх, що здобув раніш,
У час, що вже й не пригадати,
Можливо, все-таки пізніш
Тобі в пригоді може стати.
Лиш слід не нехтувати ним,
А завжди дбало розвивати
Й пізніш трудом тим чималим
Ще більше успіхів придбати.
Та й потім, як ти їх придбав,
Ходи своєї не спиняти,
Щоб ти їх ввік не занедбав,
А з ними мрії міг здійсняти;
Свої і мрії, й цілі всі,
Надії світлі, що ти маєш,
У всій їх величі й красі
Дбайливо в серці зберігаєш.
Лиш впевнено усім їм слід
Дверцята їхні розчинити
Й сміливо, давши їм прохід,
В своє життя їх упустити.
Євген Ковальчук, 09. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
*****
Ми часто переймаємося тим,
Що вже давно в минуле відійшло,
Назавжди із собою віднесло
Все те, що вже розтануло, мов дим.
Нерідко забуваємо про те,
Кому й чому повинні ми служити,
Аби було заради чого жити,
Що серце зігріває золоте.
Усе, що сталось, пам’ятати слід:
З поганого засвоїти урок,
Від доброго ніколи ні на крок
Назад не повертати долі хід.
Талан, який будуєм повсякчас
Своїми вчинками ми й нині,
І по якій підем життя стежині,
Залежить лиш від кожного із нас.
Тому, щоб шкодувати не прийшлось,
Що щось зробили ми не те, не так,
Що шкереберть усе пішло відтак,
Слід спершу думати, щоб все вдалось.
Спланованії кроки до мети
І всі продумані як слід учинки
До кожної деталі, до краплинки
Більш шансів мають успіх принести.
Ловити слід навчитися свій шанс,
Знайшовши справжні радощі життя,
Якими повні наш час, майбуття,
Якщо в них кожен бачити нюанс.
Адже на цьому світі майже все
Трапляється за нашої лиш волі,
Яка на крилах посланої долі
Дари життєві нам усім несе.
Євген Ковальчук, 08. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Все буде так, як схочеш ти.
Здійсняться всі бажання й мрії.
Лиш завжди слід вперед іти
З незгасним полум’ям надії.
Все буде так, як схочеш ти,
Із вірою йдучи до цілі,
Та все ж, щоб досягти мети,
Тому сприяй ти і на ділі.
Все буде так, як схочеш ти.
Лишень розправ душевні крила
І впевнено вперед лети,
Допоки внутрішня є сила.
Все буде так, як схочеш ти.
Коли ж зустрінеш перешкоди,
Щоб бажаного досягти,
Здолать їх на втрачай нагоди.
Все буде так, як схочеш ти,
Адже на світі все можливо,
Та, щоб удачу віднайти,
Усе ж і діяти важливо.
Все буде так, як схочеш ти.
Ніколи в цім не сумнівайся.
Як не вдається щось пройти,
Щосил борися, не здавайся.
Все буде так, як схочеш ти.
На поміч друзів сподівайся,
Та, щоб таки свого дійти,
На себе краще покладайся.
Все буде так, як схочеш ти.
На те у тебе є всі шанси,
Та, щоб того все ж досягти,
Зважати слід на всі нюанси.
Євген Ковальчук, 02. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
*****
Ніч скінчилася. Світає.
Десь по небосхилу
Піднімаючись, вітає
Сонце світ і милу
Любу, славную країну,
Що під ним створилась
У час давній – Україну,
Та вкрай зажурилась
Нині наша ненька-мати,
Сльози ронить долі,
Що повинна знов страждати,
Жити у недолі.
Вздрівши сонце те, питає:
«Чом ти плачеш, мила?
Жаль бо твій мене лякає,
Скільки ж ти пролила
Сліз гірких! Глянь, ціле море.
Можна й утопитись.
Україна: «Біль та горе
Змушують журитись,
І журитись, й проливати
Сльози ці гіркії,
Бо знов маю я стрічати
Ті війська лихії,
Що уторглися зі сходу
Підло і неждано.
Загодя ж бо походу
Всі вони старанно
В себе дома готували
Всю потрібну зброю.
Зброю ту свою дістали
Й рушили до бою,
Щоб скорити, сплюндрувати
І свободу, й волю,
Щоб не мала змоги мати
Я щасливу долю.
Та не бійся, сонце красне,
Здатись не посмію.
Щоби майбуття прекрасне
Мати, все, що вмію,
Все, що маю, все, що знаю,
Добре застосую
І тих ворогів здолаю,
Знову запаную
Я у ріднім, любім краї
Так, як має бути,
Щоб традиції, звичáї,
Мову не забути
Ті, що з роду і до роду
Нéслися, віками
В славного мого народу
Попід небесами,
Та не щоби зруйнувати
Всіх їх над землею,
А щоб знати й розвивати
З розумом, з душею,
З ясними лише думками,
Також – почуттями,
Завсігди їх захищати
Власними життями.
Ворог злий посмів напасти
Нині в темній змові,
Та таки життя покласти
Власнеє готові
Діти. Йдуть всі воювати
Воїни-солдати,
Щоб ніколи панувати
Ворогу не дати
У коханій Батьківщині,
У своїй господі,
Щоб жить кожній в ній людині
Вік у щасті й згоді».
Євген Ковальчук, 26. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
*****
Коли у серці жевріє надія
Й незгасна іскра у душі жива,
Що здійсняться бажання, кожна мрія,
Повірити наважся у дива;
Повірити й завжди обов’язково
Лише вперед до бажаного йти,
Долаючи завади поступово,
Щоб досягнути власної мети;
Долаючи завади, виправляти
Усі свої поточні помилки,
До щастя вдалу стежку простеляти
На довгії, прийдешнії роки;
Ту стежку устеляти ненастанно
Своїм учинком кожним вже, тепер,
Аби тобі в майбутнім бездоганно
Талан твій руку помочі простер;
Тієї помочі, з якою ти, звичайно,
Усіх досягнеш прагнень, мрій своїх,
Які плекає серце надзвичайно
З надією таки здійснити їх;
Здійснити їх й нові ще народити,
Їм сміло стелячи дорогу вдаль,
Аби було заради чого жити
Й на схилі віку згинути не жаль;
На схилі літ було б не шкода й вмерти,
Лишивши після себе гідний слід,
Що з пам’яті й душі повік не стерти –
Своєї праці найсолодший плід;
Той праці плід, що легко, гармонійно
Уллється і в сучасне, й майбуття,
Той праці плід, який вже на постійно
Залишиться на кораблі життя.
Євген Ковальчук, 01. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
Лови момент! Його ж життя
Й не є́ден* може мати.
Лиш слід думки та почуття
На нього скерувати.
Лови момент! Поміж подій,
Що спершу, може, звичні,
Старанно віднайти зумій
Моменти в них величні.
Лови момент! Не забувай,
Як трапиться нагода,
Його втілити й поспішай,
Допоки є вигóда.
Лови момент! Та не чекай,
Що сам він якось прийде.
Йому умови надавай.
Усе у тебе вийде.
Лови момент! Момент лови
Уже тепер, сьогодні.
Думки сумні із голови
Всі викинь до безодні.
Лови момент! Не утрачай,
Коли його немає,
Надії, що він прийде. Знай –
На тебе він чекає.
Лови момент! Завжди цінуй
Все добре те, що маєш.
Його на ближніх ти спрямуй.
Тоді ще більш придбаєш.
Лови момент! Лихі облиш
Думки, які ти маєш.
Завжди роби добро всім лиш,
Й момент цей ти спіймаєш.
*́́Єден – діал. Один.
Євген Ковальчук, 28. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
*****
Усе іде, тече, біжить, минає,
Та щось нове йому на зміну йде,
Що згодом теж в минуле поринає,
І більше вже ніколи не прийде.
І так життя коловоротом часу
В незвідане майбутнє лине враз,
Яке теперішнє збудовує завчасу,
Формуючи йому дороговказ.
Адже найближче світове майбутнє
Залежить від сучасних наших дій,
В яких насправді те, що в них присутнє,
Предтечею майбутніх є подій,
Бо ж кожний нинішній усіх наш вчинок
Є наслідком здобутого знання
Й водночас однією зі сходи́нок
До світу й внутрішнього пізнання.
Сукупність цих учинків, що складають
Знання, уміння, навички життя,
Всі відповідний вплив свій накладають
І на сучасне, і на майбуття.
Що робиться зі щирістю, відверто
Та містить добрі наміри в собі,
Зі спогадів, з душі не буде стерто
Ніколи, й після смерті, далебі,
Бо ж все достойне, гідне та корисне,
Що здійснює людина у житті,
Повік не зникне, а таки навмисне
Проявиться також і в майбутті,
Проявиться зі світлою метою ‒
Любов, добро і щастя принести,
Аби успішною життя тропою
Всі мали змогу з легкістю іти.
Євген Ковальчук, 25. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
*****
Коли опускаються руки,
Коли вже надія згаса
І швидшають серденька стуки,
Свій погляд зведи в небеса.
У їхнім чудовім свічаді ‒
Душі віддзеркалень ясни́х –
Покірно віддавшись їх владі,
Себе знайти спробуй у них,
Знайти, зрозуміти, пізнати
Самого себе, власну суть,
Як в світі реалізувати
Всю внутрішню силу, могуть.
Адже нам для цього всім дáно
Думки, а також почуття.
Лиш варто усіх їх, старанно
З’єднавши, втілити в життя.
Не треба постійно чекати,
Що інший хтось все це здійснить.
Як будуть всі так міркувати,
Не прийде солодка ця мить.
Не раджу я вам зволікати,
Відклавши убік всі діла,
А діяти зараз і дбати,
Щоб світлою доля була.
Адже наперед не чекає
Ніколи невпинний наш час.
Що кожен собі сам придбає,
Залежить від кожного з нас.
Тож треба обачність всім мати,
Що робимо ми в дану мить,
Аби не прийшлось шкодувати,
Що зробленого не змінить.
Євген Ковальчук, 18. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
Життя ‒ незвідана дорога,
Якою нам судилось йти
Від материного порога
До втілення його мети.
Життя ‒ незвідана дорога,
Що ми будуємо самі,
Як радість чи гірка тривога,
Як серце в світлі чи пітьмі.
Життя ‒ незвідана дорога,
Де кожен з нас є поводир,
Бо думать, відчувати змога ‒
То є всіх нас орієнтир.
Життя ‒ незвідана дорога,
По вінця повна таємниць,
Що нам дано розкрить від Бога.
Лиш слід позбутись всіх дрібниць.
Життя ‒ незвідана дорога,
Де кожен крок наш в темний час
Вплива на те, чи перемога
Солодка прийде і до нас.
Життя ‒ незвідана дорога,
Де зустрічається усе:
Багата доля та убога,
Що щастя чи біду несе.
Життя ‒ незвідана дорога,
Якої кожен камінець ‒
Особа чи подія ‒ змога
Спіймати щастя промінець.
Життя ‒ незвідана дорога
Падінь і злетів між людьми.
Якою ж буде ця дорога,
Вирішуємо саме ми.
Євген Ковальчук, 13. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
Прийди до мене хоч у сні,
Моя ти радосте незрима.
Дозволь втонути враз мені
В тобі, утіхо невгасима.
Прийди до мене хоч на мить,
Моє ти щастя-супокою.
А серце хай більш не щемить.
Нехай воно живе з тобою.
Прийди до мене в почуття,
Моя незгасная любове,
Щоб кожну мить свого життя
Сприймав, мов диво пречудове.
Прийди до мене у думки,
О мудрая ідеє, чиста,
Аби життя всі сторінки
Сіяли, мов зоря іскриста.
Прийди до мене, апогей
Мойого творчого здобутку,
Щоб сіяти в серця людей
Насіння щастя, а не смутку.
Прийди до мене наяву,
Утілення надій крилатих,
Що душу збуджують живу,
Наповнену чуттів багатих.
Прийди до мене крізь віршí,
Відрадо внутрішняя, сутня,
Аби завжди в моїй душі
Буяла сила всемогутня.
Прийди до мене, у мій дім
Навік, моє майбутнє щасне,
Щоб я переконався в тім,
Яке ж життя таки прекрасне.
Євген Ковальчук, 11. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
*****
Україно, наша нене рідна,
Ворогу в полон не віддавайсь.
Долі кращої собі ти гідна.
Тож борись за неї, не здавайсь!
Тож за неї ти щосил борися!
Хай могуть твою відчує він!
Ворогу нізащо не корися!
Важко буде встати вже з колін.
Потім більше сил не буде встати.
Потім і рятунку не знайдеш.
О, кохана Україно-мати,
Не для того в світі ти живеш.
Не для того в світ ти народилась,
Не для того в нього ти прийшла,
Щоб твоїх дітей кров в ньому лилась,
Щоб невільницею в нім була.
Не тому тебе ж бо захищали
Й предки, кладучи своє життя,
Щоб на тебе, бідну, знов напали
Вороги без жалю й співчуття.
В чім ти перед ними провинилась?
В чому ж бо твоя страшна вина,
Що відтоді, як ти в світ з’явилась,
Ворог злий тебе лиш розпина?
В тім, що і багата, і родюча
В тебе годувальниця-земля,
Що буя природа в ній квітуча –
Луки і сади, ліси, й поля?..
Та невже не досить їм отої,
Що теж мають їхнії краї,
Що все пхнуться до землі чужої,
Щоб собі загарбати її?
Хай, як і загарбають чужую,
Рідною ж не стане їм вона.
Хай збагнуть цю істину святую,
Адже ти, як матір, в нас одна.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
*****
Про минуле не шкодуй,
Що не так щось сталось,
А майбутнє ти будуй,
Щоб все добре склалось.
У минуле ж вороття
Не бува ніколи.
Тож потрібно все життя
Прямувать до школи
Тої, що робить навча
Всіх нас перші кроки
До удачі, що вбача
Мудрі в них уроки;
Тої школи, у якій
Сам собі ти вчитель,
Бо життя ‒ то досвід твій.
Ти ‒ його вершитель.
А який шлях обереш ‒
Білий ти чи чорний,
То залежить, чи знайдеш
Зміст свій животворний.
Адже і мене, й тебе
У цей світ послали,
Щоб ми всі у нім себе
Реалізували,
Бо життя не просто так –
Марне існування,
А суть має і відтак –
Певну роль, завдання.
Лиш потрібно їх знайти,
А не зволікати
І завжди вперед іти,
Щоби їх пізнати,
Розпізнати їх як слід,
Мить свою ловити
Й не спиняти далі хід,
Щоб щасливо жити.
Євген Ковальчук, 06. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Мені не вистачає слів,
Аби твою всю велич змалювати.
Мабуть, ніхто за всіх часів
Не смів тебе так глибоко кохати.
Проте не бракне почуттів
Бездонних, ніжних, що щиросердечно
І серце, й душу і без слів
Сповняють аж до краю, безкінечно.
В твоїй безмежній красоті
Достоту неможливо не втонути,
Її ж бо чари золоті
Повік, якби й хотів, вже не забути.
Для тебе я живу, творю,
В тобі утверджуючи власну гідність.
За тебе хай я вік горю,
Якщо така в тім буде необхідність.
Життя з тобою ‒ наче рай,
Без тебе ‒ безпросвітна порожнина.
Коханий мій, батьківський край –
Лиш ти так, як і матінка єдина.
В моєму серці ти одна.
Для іншої місцини в нім немає,
Моя глибинна таїна,
Мій зміст, що душу повністю проймає.
Якби не ти, чи я би зміг
Належно в цьому світі утвердитись,
Чи зміг би з безлічі доріг
До вдалої колись-таки прибитись?
Звичайно, ні, адже лиш ти
Даєш моїй душі незламні крила,
Щоб я літати міг, рости,
Щоб внутрішня в мені розквітла сила.
Євген Ковальчук, 04. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
Усе своє життя навчайся –
Іще від самого дитинства
Й до схилу літ, завжди вдавайся
Із щирістю до доброчинства.
Усе своє життя навчайся,
Засвоївши його уроки,
Й до успіху ти не вагайся
Наступнії робити кроки.
Усе своє життя навчайся,
Зважаючи на кожний погляд.
На власний досвід опирайся,
Розширюючи свій світогляд.
Усе своє життя навчайся,
Аби воно було активне.
Від нього брати намагайся
Завсіди тільки позитивне.
Усе своє життя навчайся,
Зважаючи на всі деталі,
І лиш вперед іти старайся,
Аби були всі справи вдалі.
Усе своє життя навчайся,
А кількість помилок скорочуй.
Лише на себе покладайся.
Свій досвід, наче меч, відточуй.
Усе своє життя навчайся
З потугою міцною волі
Й до берегів враз наближайся
Щасливої своєї долі.
Усе своє життя навчайся,
Вкладаючи свій внесок в нього,
Й живи, твори, лиш не здавайся
Заради майбуття яснóго.
Євген Ковальчук, 29. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022
Життя дається нам одне
На білім світі цьому,
Яке не вчуєш, як й мине.
Кінець же є усьому.
Життя наповнене ущерть
Подій, що вколо тебе,
Неначе буйна круговерть,
Засмоктують у себе.
Щоб, не спиняючи ходи,
Себе в нім відшукати,
Слід намагатися завжди
Критично світ сприймати,
А разом з ним – також себе,
Можливості всі власні,
Аби провадили тебе
Життя моменти щасні;
Моменти, завдяки яким
Кортить ще більше жити,
Що також добре вчать, між тим,
Любити і творити:
Любити щиро всіх, усе
Та завжди те творити,
Що користь чималу несе,
Яку й не оцінити.
Адже усім на світі нам
Життя для того дане,
Щоб кожен з нас від нього сам
Отримав все жадане,
Отримав те, що заслужив
Учинком особистим,
Щоб далі справедливо жив
З своїм сумлінням чистим.
Євген Ковальчук, 22. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Живи, твори і процвітай
Щомиті гордо й гідно,
Душевний створюючи рай
Омріяний погідно.
Живи, твори і процвітай,
Піклуючись дбайливо
Про все, що в цьому світі вкрай
У дійсності важливо.
Живи, твори і процвітай,
Зважай на кожен погляд
І з нього мудро користай,
Збагачуй свій світогляд.
Живи, твори і процвітай,
У світ внеси вклад власний
В імення блага, щоби рай
Був на Землі прекрасний.
Живи, твори і процвітай.
Лихі думки всі стерті
Хай будуть, з працею єднай
Лиш добрі аж до смерті.
Живи, твори і процвітай,
Всі шанси користавши,
І з ними успіх здобувай,
Себе і світ пізнавши.
Живи, твори і процвітай,
Ідучи лиш до цілі.
Ніколи рук не покладай.
Її сягнеш на ділі.
Живи, твори і процвітай.
Щоб тільки в щасті жити,
Слід завжди, любий друже, знай –
Навчатись і робити.
Євген Ковальчук, 20. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
*****
О думоньки мої крилаті,
Солодкі, часом гіркуваті,
Скажіть мені, як довго мушу
Я сповнювати вами душу
І спраглий розум до нового,
Що будить пізнання усього,
І серце чуле та строкате,
Що почуттями пребагате
Як радісними, так й сумними,
Водночас прόстими й складними,
Що завжди вас невтомно родять
І всюди вами верховодять,
Немов начальник той суворий,
Та справедливий і прозорий?
Коли ви, думи-молодята,
Пробудите в мені дух свята
Життя мойого молодого
І гордо вкладете у нього
Той зміст великий і глибинний,
Духовно ціннісний, перлинний,
Який би внутрішні лабети
Всі знищив і відкрив секрети
Звичайного життя земного
Людського щастя золотого,
Яке б всі муки припинило
Й навіки міцно охопило
Всі почуття мої і мрії,
І сподівання, і надії?
Євген Ковальчук, 15. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022