Борисовна: Я не была знакома с Николаем Антоновичем, однако зачитывалась его стихами - мудрыми, сильными, искренними. Пусть надолго сохранится средь людей память о поэте. Пусть найдет душа его пристанище на небесах.
14.02.2012 - 20:59
Леся Геник: ***
Бо й що життя? За мить згорає свічка.
Солоне море незупинних сліз.
І свіжа глина, пам’яті смерічка,
І скрип... Уже такий далекий віз!
Пронесли слово стрічкою сумною...
Не ве́рне! Боже, більше не верне́!
Не пригорне́ безсилою рукою,
Опалий сум потрісканих ренет...
Багатий сад, ще буде плодоносся!
Та пагінець засох між нас один...
Вплетімо жаль у вічності волосся:
Пішов з життя Вкраїни вірний Син!
(14.2.12)
Вічная пам"ять... Буде жити Його ім"я і вірші в наших серцях...
14.02.2012 - 20:53
Лунная соната: Я не знала особисто Миколу Антоновича.Але знаю - пам"ять про нього буде жити в серцях нас усіх -товаришів, рідних та близьких! Вічна пам"ть поету...
14.02.2012 - 18:11
оптимист: Вічна пам"ять Людині з великої букви.
Поет не помирає, а злітає
У височінь і глибину віків,
Він тіло лиш навіки залишає,
Щоб з висоти нас бачити усіх.
Поет не може, просто так померти.
Він оживає у своїх рядках,
Тому завжди у пам”яті народу
Літає серед нас неначе птах.
Він не помер – Відкрийте його вірші,
Там радість, біль і вся його душа,
Він залишив назавжди тільки тіло…
Та не напише більше і рядка.
Коли помирають поети
Запитую кожного: – Де ти?
Для чого ми Богом зустріті?
На сайті, у Слові, в цім світі?
Берімо свічки в свої руки
Вмокаймо перо в незабутнє
Пишімо – хто як – але дзвоном:
- Прощай, наш колего Миколо!
Помилуй, спаси, Боже, душу,
Неси аж до раю, Всесущий!
Прощаймося всі молитвами -
Він був – він горів поряд з нами!!!
14.02.2012 - 15:35
Дзвонар: От і не стало ще одного вірного сина України - поета Миколи Верещаки...
Важке було в нього життя та складна доля.
Та він гідно проніс всі тяготи долі через все своє життя і був достойним сином свого народу. Аж до останної хвилини мав чітку думку і життєву позицію.
Він може бути прикладом моральної стійкості та незламності духу.
Спи спокійно, Микола, ми збережем світлу пам'ять про тебе у часі...
Твої вірші будуть говорити з майбутніми поколіннями замість тебе.
ПАМ'ЯТІ ПОЕТА. . .
І немає Миколи -
Гуде вічність, як дзвін...
Вже не скажеш ніколи -
Я тобі відповім...
Твої вірші, як гори
Все росли з-під руки...
Закривали і горе -
Твої тяжкі роки...
Але ти нездавався.
Ти і жив, і творив...
От і шлях перервався,
Бо так дано "згори"...
Але твої творіння
Будуть з нами завжди,
Бо поети всі вірні
України сини...
Хай буде земля Йому пухом...
Вічна Йому пам'ять!!!
14.02.2012 - 15:20
КОНСУЕЛО: Сумна звістка сайт облетіла, ще одна поетична душа в рай відлетіла...
Я не була особисто знайома з Миколою, але про нього чула від своїх друзів і сьогодні також прочитала, яка це була світла, талановита і мужня людина...
Як добре, що є цей сайт і що ми всі - одна спільнота...
І радість і горе - все пополам...
СВІТЛА ПАМ‘ЯТЬ І ЗЕМЛЯ ЙОМУ ПУХОМ, А ТАКОЖ ЩИРЕ СПІВЧУТТЯ ВСІМ ТИМ, ДЛЯ КОГО ВІН БУВ БЛИЗЬКИМ І РІДНИМ, А ТАКОЖ ВІРНИМ ДРУГОМ...
Вмирав у ліжку хворий чоловік.
Старий, чи ні, не так уже й важливо.
Сам Бог йому такий відміряв вік,
За іншим вже, ніж дотепер, ранжиром.
Той чоловік, вмираючи, не знав
Що дні його відлічені Всевишнім.
Він ще надію в серці добру мав
Себе відчути впевненим, колишнім.
І поглядом тягнувся до вікна,
А там поволі одцвітало літо...
Душі його перервана струна
Бриніла десь над потойбічним світом.
Усім сонцям не випити журби,
Усім вітрам не вистудить печалі -
Коли останній час його пробив
Усе завмерло в вічному мовчанні.
На смертнім одрі доля всім - одна.
І шлях усім гряде невідворотній.
Втішає лиш, що смерть - це новина,
Яку не варто знато напередодні...
Царство небесне Вашій зболеній душі,
Миколо Антоновичу.
Мазур Наталя: 12 лютого 2012 року пішов із життя Микола Верещака, який останні роки перебував у будинку ветерана в Черкасах. Він не був сильний фізично, з дитинства кволий з вадами рухового апарату, але це не завадило закінчити інститут і потім весь трудовий вік на посадах серйозних і відповідальних працювати. Мав паралельно з трудовою діяльністю хобі: технічно - складні і високо - духовні, такі як поезія. І чим би він не займався, чого б не потребувала його душа в той момент, тій справі він віддавався повністю, без останку. Видав збірку своїх віршів
" Думок сталеві лемеші". Попри прикутість до ліжка та важку багаторічну хворобу, він багато писав, читав та друкувався в інтернеті.
Нехай земля буде йому пухом!
02.02.2012 - 06:59
*SELENA*: БАЖАЮ ВАМ НЕЗЛАМНОЇ СИЛИ ДУХУ У НЕЛЕГКІЙ ЖИТТЄВІЙ СИТУАЦІЇ І БОЖОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ НА ОДУЖАННЯ, ТВОРЧІСТЬ І ЩОБ РАДІСТЮ НАПОВНИВСЯ ВАШ ДІМ.
