Світлана Ткаліч: Неспокійна душа, як урічки так і в авторки. Гарно.
25.02.2017 - 13:58
Дуже дякую!!!По житті ,немов в річці
,то тихо пливеш сам,то течія підносить
Мабуть така доля ,що в душі
Що непомічаєш,як саму заносить...
Рада,що завітали!Заходьте в гості на прозу.Нехай щастить!!!
Світлана Ткаліч: Людмилочко, перечитала Ваш \"Жаб\'ячий концерт\". Сподобалося. А обговорення таке веселе, натхненне та гамірливе! Приємно.Я також років два, як написала після дощу. Взагалі то боюсь жаб. Але чомусь подумала: а чому б не написать? І знаєте, навіть з меншим острахом стала до них відноситись. І справді - це ж наша прекрасна природа.
Світлана Ткаліч: Так добре, що зважились надрукувати, так красиво. Вірш ллється як місячне приємне сяйво. А що стосується коханки, то душа ж ніколи не старіє, та й виливається у вірші. Куди ж їй ще діватись?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
