Олена Бокійчук: То був ще один іронічний вірш. На думку прийшли чотири рядочки, і цього досить.Можливо в іншому випадку анапести, челести та ін. мали б місце,та не тут і не зараз.Бо не могла визначитись, що прибрати з життя - мости чи граблі, а тут таааке!Я вже уявила вираз свого обличчя, коли я римуватиму ці слова, вибачте, ну зовсім відсутні в моєму лексиконі А якщо не дуркувати, то у мене ніколи не виходило підбирати риму за словниками. Ну не дано мені таке. Тому - приймайте, як є, або не приймайте. На істину в останній інстанції не претендую, а те що пишу - думки вголос, в першу чергу тому, що все,що робиться з власно волі - добро, а з огляду на мій вік - така собі виважена життєва позиція.
Олена Бокійчук: тут вся сіль була в старих мостах і граблях
Якщо сюди додати жести,
то вірш на цвинтар можна нести
(тут знову наголос не там.а тема знову загубилась.
То мабуть дворовим котам вся ця трагедія наснилась)
Олена Бокійчук: Стояти легше, ніж вантаж нести,
Мовчати важче, ніж гострить шаблі.
Як взнати, що спалить – старі мости?
Чи спопелить навік старі граблі? - можна так - правильно, але в цьому варіанті вірш загубився
Олена Бокійчук: Взагалі- то "має місце бути" -
У «Словнику наголосів української літературної мови М. І. Погрібного (а це поки що єдиний словник, що подає наголоси різних форм слів), за нашими підрахунками, є понад 400 іменників першої відміни, в яких наголос диференціює форми родового відмінка однини і називного – знахідного множини. Послідовне розмежування названих відмінкових форм наголосом властиве більшій частині цих відмінків3. Сюди належить переважна більшість двоскладових іменників із суфіксом -к- та деякі іменники з двома або більше приголосними перед закінченням, які у формах однини мають наголошений перший склад, а в множині — другий: гі́лки—гілки́4, ду́жки—дужки́, пля́шки—пляшки́, скля́нки—склянки́, ча́рки—чарки́, чу́тки́—чутки́ (але па́лки—па́лки, про́бки—про́бки, па́пки—па́пки, сні́жки—сні́жки, што́рки—што́рки, щі́чки—щі́чки тощо); пі́сні—пісні́, то́рби—торби́, це́ркви—церкви́, ша́блі—шаблі́ та ін. (але но́рми—но́рми, прі́рви—прі́рви, при́мхи—при́мхи і ще деякі); а також група двоскладових іменників із наголосом на закінченні в родовому відмінку однини і з наголошеним коренем у множині: брехні́—бре́хні, грози́—гро́зи, зорі́—зо́рі, нори́—но́ри, плити́— пли́ти, стопи́—сто́пи і под.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Заходила за рекомендованим Вами посиланням... Дякую Вам за трепетну історію вічного кохання... 
А якщо не дуркувати, то у мене ніколи не виходило підбирати риму за словниками. Ну не дано мені таке. Тому - приймайте, як є, або не приймайте. На істину в останній інстанції не претендую, а те що пишу - думки вголос, в першу чергу тому, що все,що робиться з власно волі - добро, а з огляду на мій вік - така собі виважена життєва позиція.
