Кроссинговер: Уважаемый Абдур-шин. Что же вы так сразу и резко пишете про \"мерзкую сущность врагов Христовых\"?
Апостол Павел был одним из самых заклятых врагов Христа, но, как впоследствии выяснилось, сущность у него оказалась совсем даже не мерзкая. Видимо, вы здесь перегнули палку в оценке. Да, у него были заметно искажённые взгляды на Христа и Его учение, но это было следствием не так его сущности, сколько доктринальной канвой религиозных убеждений, которые в него вложил с юности Гамалиил. Но сущность у него была довольно-таки приличная: он был искусен в познании.
И на пути в Дамаск Иисус совсем не лишал его рассудка, чтобы немного отрезвить и открыть глаза на Истину.
А вотвы почему-то называете человеческий рассудок ненужным аттавизмом, мешающим познать вашу истину. Не кажется ли вам, что именно рассудок является тем немногим качеством, что было Создано Богом по Его образу? А вы своим учением намереваетесь эту связующую с Богом нить прервать. Зачем нужно кому-то лишать личность рассудка? Не для того ли, чтобы потом легко было вкладывать в неё свои противоречивые и нелогичные доктрины - т.н. знания, без которых эта личность не сможет испытать \"божественного счастья\"?
Сомневаюсь, что вы ответите на мои вопросы - предполагаю, что не хватит мужества.
Поэтому закончу такими словами: \"Пробудитесь!\"
15.08.2015 - 17:53
1). Величайшее заблуждение человека во все времена – так это подвергать критике и делать скороспелые выводы обо всём том, что хоть как то не совпадает с тем, что он уже якобы знает и выучил, при всём при том не удостоившись хоть в малой степени разобраться и прояснить для себя а какие же истинные цели и задачи ставил перед собой автор данной книги. Даже тот факт, что Вы не удосужились выяснить что личность которая вам сейчас пишет в виду необходимости и несказанного мужества и личность Абд-ру-шин не одно лицо, говорит о том как легкомысленно Вы подошли к данной теме, и что более непростительно высокомерно и величайшим самомнением. Удел слабого человека, умничать под личиной смелости и краснобайства, критикуя всё то новое и непонятое, что хоть в малой степени мешает им комфортно верить на перине самообольщения, так делают фарисеи, как и во времена Христа, так и сейчас, только хуже. Дай им волю они бы сожгли на кострах преследований за личную свободу половину поэтов на этом сайте. Как могу видеть Вы не глубоко а точнее поверхностно разбираетесь в понимании и значении в земной жизни человека таких важных понятиях, как Дух, Душа, рассудок, рассудочность, рассудительность, смешивая всё в кучу Вы предлагаете путаницу вместо логического заключения. Не понятым осталось и предложенная автором и эта тема, где автор указывает на рассудок как на важный инструмент в земной жизни человека, но как второстепенный, который в силу своих природных качеств способен подвергать анализу и квалификации всё в земном странствии человека, а не на его первенство, как краеугольного камня всего строения, на первое почётное место в послании автор ставит духовность, духовную сущность человека как основу строения мироздания, на котором и должна быть построена счастливая и радостная жизнь.
Кроссинговер: Насправді ж усе - далеко не так. Кожен вбачає щастя у власному успіху, повній кишені грошей, хоч маленькій владі над іншими людьми, великій кар\'єрі, славі, ситому шлунку.
Увесь світ стрімглав несеться в погоні за власною наживою, затоптуючи невдах, котрі не змогли видирати лещатами у цього світу для себе хоч трохи щастя.
Про велику любов до людей та народу - тільки лукаві балачки, бо своя сорочка ближча до тіла. Нікого не хвилює чужий біль, горе, недуг - всі думають про особисту насолоду і достаток.
Подивіться б хоча на рейтинг моїх творів: нікого не цікавить розмова про совість, честь, самопожертва. Проте зайдіть на сторіночку плюгавого дівчиська: її бездарні теревені про кохання, сексуальний потяг, еротичні фантазії мають шалений успіх!!!
Це - в країні де точиться кривава війнв і щодня гинуть люди на фронті.....
Ви гарно написали, молодець.
14.08.2015 - 00:29
може, скажу банальність, але насправді щастя просто у тому, щоб бути поруч з тією людиною, котру кохаєш. і все. цього достатньо. коли бачиш її посмішку і розумієш, що вона посміхається саме завдяки тобі - хіба це не щастя?
не в образу кажучи (бо нічого вашого я поки не читав), я намагаюся уникати читання нових віршів невідомих мені авторів. просто тому, що для того, щоб знайти там щось путяще, доводиться перечитувати тонни всілякого словесного хламу. іншими словами - копирсатися у смітті. забагато банальщини і графоманії є. навіть не знаю що гірше.
Кроссинговер: Хоча я не зовсім зрозумів стратегію побудови останнього стовпчика...
Однак приємно вражений зміною клімату в Вашій поезії! Чудовий вірш. Дуєе чудовий.
10.08.2015 - 18:36
неможливо весь час писати твори однієї тематики (принаймні мені)...
дякую за коментар
Кроссинговер: Суперровий вірш! У всіх відношеннях. Почуття у автора, мабуть, переливалися через борт, що останній стовпчик аж подвоїв два рядкр.
Можливо, краще все ж вибрати по одному, або дописати з ними ще один стовпчик...
15.08.2015 - 23:51
Така форма(похідна від сонету) дозволяє легше втиснути основні акценти у останній строфі, хоч правда завершення тут являється антитезою(дисонансом) розвинутої думки.
Я правильно зрозумів Ваше запитання?
Кроссинговер: Дуже шкода ту другу, котра живе з тим, до якого тягнеться Ваше серце. А ще жалкіше їхніх дітей, за котрих Ви теж у своєму вірші жодним словом не згадали...
08.08.2015 - 22:24
Цьому віршу багато років. Він для мене як старе фото, чи старовинний друг. Тому краще Вам у ньому не вишукувати докорів. Бо я не буду такою ж лояльною, як в інших творах. А жіночку ту немає чого жаліти, вона щасливо зістарілася з коханим чоловіком, хоча і не змогла йому народити дитинку. А моє кохання не перемогло любові до власної дитини, тому що він не був би для сина гарним батьком, адже я шукала більше батька ніж чоловіка. А якщо Ви без гріха (хоча я вже можу назвати декілька), то киньте в мене камінь
Кроссинговер: Боже збав: я ніяким чином не бажав звинувачувати Вас у повчаннях та критиканстві.
А відносно зарозумілості моєї Ви, як бачте, помилились: я з радістю відповів на Ваш колючий відгук і навіть задав Вам питання. Навіть і зараз готовий підтримати цю цікаву полеміку про вічне блукання людини у пошуках істини.
Бо існують люди, котрі нізащо не визнають існування, а тим більше - пізнаність істини. І все через примітивне небажання їй коритися.
З повагою чекаю на відповідь.
До речі, цього разу Ви не відповіли на питання про Запорожець...
08.08.2015 - 22:37
Я якраз не повчаю ( бо відомо, що тільки неуки люблять повчати, а ті хто дійсно знають завжди сумніваються).І я Вам скажу від кого я готова приймати істину: від моєї бабусі,якій 98 років і вона завжди мало говорила, а багато слухала; від моїх батьків, які разом 45 років і бувало всякого, але завжди підтримували одне одного і своїх дітей; від мого вчителя музики, який ні коли ні кого не звинувачує, завжди знаходить краще в людях. А Ваші "вічні блукання" та оці "коритися" чомусь викликають до Вас почуття жалю. Здається, що Ви дуже самотній з такою рабською психологією. Ви розумієте це тільки відчуття, а не твердження
Кроссинговер: Треба розуміти, що Ви пишете свої дописи аби отримати задоволення? А я завжди вважав, що люди спілкуються для обміну інформацією, пізнання істини. До речі, Ваші спроби вивчення будови вірша - це вже маленький крок до конкретної істини
віршописання.
Я був дуже втішений, коли Ви трохи справили недоліки. Це робить Вам честь.
Задоволення завжди приносять довершені твори, над якими майстер посиленно працює, відшліфовуючи свій шедевр. Тому краще написати один досконалий, ніж двадцять недолугих. Людина вкладає в творчість душу - це значить, що прикладає зусиль та часу.
Приємно їхати на якісній машині, носити брендовий одяг, користуватись досконалим комп'ютером. Відчуваєш себе щасливим, бо майстер вклав весь свій професіоналізм у своє твориво. А коли їдеш на пошарпаному Запорожцю, одягаєш неякісний одяг, інші почуття переживаєш. Правда ж?
Таким чином ми сіємо навколо себе або щастя або нещастя. А що сіємо, те й пожнемо. Тому краще робити мало, але якісно. Наша поезія - насіння в духовний світ.
Але чому Ви не відповіли на моє питання на моїй сторінці?
07.08.2015 - 12:18
Доброго дня. Я намагаюся в кожному творі розгледіти автора. Так от мені здалося, що Ваша інформація не передбачає обговорювань. Тобто викладене не підпадає сумніву і має претензію на істину. От і все. А критики і вчителів тут в клубі вистачає.
Кроссинговер: В 3 стовпчику, мабуть, опечатка - обРаз.
Щось дуже багато збойчиків у кількості ямбів: важко читається.
Про Ісуса зовсім нічого не зрозумів. Що ви мали на увазі?
07.08.2015 - 09:59
Дякую за коментар Що змогла виправила. Я зовсім недавно почала знайомитися з правилами будови вірша, але вже почала помічати вплив, рядки ніби неживі... Я писала завжди, отаке собі хоббі і на ідеальність ніколи не претендувала. Але, якщо Ви отримали задоволення від свого допису, що ж...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Гарна лірика. Жалко тілько, що відсутня літера Є
Одне з призначень поета - бути світочем совісті своєму народу та його чільників.
, голосу 
і (що найбільш прикро) грошей 
.
Написано щиро і від серця. Дякую
Я писала завжди, отаке собі хоббі і на ідеальність ніколи не претендувала. 
Але, якщо Ви отримали задоволення від свого допису, що ж... 
это стихи моей юности...
