У мене відчуття провини,
Яке не можу подолать.
Неначе я у цілім світі
Неможу й слова проказать.
Чому всі люди раптом сліпнуть?
Довкола бід не бачать?
Можливо ті, хто зараз гинуть,
Ніколи не пробачать.
Невже вам байдуже, що хворій,
Багатодітній жінці
Немає як прогодувати
Малих дітей. А злидні…!
Та що розповідати…
Коли нема поняття «голод»
Ніхто й не чув про слово «холод»!
У цьому світі кожен за себе,
Одягнуть окуляри, і минуть тебе.
Та добре, як не скажуть, що невдаха.
Бо ви ж не знаєте, як жить без даха.
У вас вельможих лиш маєтки, шахти,
Все що захочете, ви можете придбати.
Щоденно витрачаєте мільйони,
Купуєте все нові павільйони.
Не знаєте ви горя й бід,
В той час, як їм не вистачає і на хліб.
Не залишайтеся байдужими до долі,
Допоможіть! І буде щастя в домі.