Наталка Долинська: Як мало треба – крапельку любові
І ніжно-теплу руку на плече,
І тихе слово в барви вечорові,
Як ніч полотна зорянисті тче. Саме так! Як мало треба людині для щастя, але ж як багато мусимо зробити щоб бути щасливими... Дуже гарно!
Наталка Долинська:
Нам голова ногами екрувати,
Якби ж ще точно, ох якби ж то знати
Де заведе вона цього нас разу?...
щоб тільки не в халепу лиш зараза!...
Наталка Долинська: Йому не треба словоблудства на вінках,
любов свою до Неньки окропив бо кров’юСаме так пане Олексо! Саме так! Але маю дуже тривожні почуття в серці... І думка болюча спокою не дає... Тільки не марні всі ці втрачені життя. Тільки б не марні...