Віктор Чернявський: Дякую, що звернули увагу саме на ці сім рядочків. Я із задоволенням розповів би Вам про свого старшого сина, та обмежусь тільки одним: ми з ним багато у чому схожі.
Наприклад, він - театральний актор і режисер. Я - актор Народного театру. На цьому наказую собі зупинитись...
Віктор Чернявський: Так, дійсно, останнім часом ліра моя мовчить. Не можу однозначно пояснити - чому. А від псевдоніма я відмовився з причини публікації мого вірша на одній із сторінок альманаха КП.
Віктор Чернявський: Навіщо таїти - приємно було читати Ваше звернення. Бо щось пригадується, колись ми спілкувалися. Правду кажуть: “Старый друг - лучше новых двух”. Зараз у профайлі моє справжнє ім’я.
Не хочу бути стриманим у слові,
Нема чого таїтися мені…
Анно, прошу Вас, будь ласка, обирайте будь-який з моїх віршів і для мене - свій відгук. Буду Вам щиро вдячний! З Вашого дозволу і я можу так вчиняти...
Віктор Чернявський: Дивне відчуття: здається, що авторка звертається особисто до мене... Але цього ж не може бути - кажу сам собі. Та відчуття не зникає... Відверто кажу: думав, що вже ніколи не писатиму віршів. Вік... розумієте? Тепер буду! Щиро вдячний за це!
Віктор Чернявський: Как хочу - так и оцениваю, думаю, что ты достойна именно такой оценки в рейтинге. Почему? Да потому, что, безусловно, оригинально. Замысловато? - ну, и пусть. Чем-то напоминает футуризм (например, Елена Гуро - 1877-1913).
Віктор Чернявський: Як це невимовно чудово! Скільки б років не минуло, а відкриєш свою сторінку і знайдеш-таки живі, цілком відверті, щирі відгуки, які чомусь ще не читав... Щиро дякую!
Віктор Чернявський: Стихотворение чудесное! По замыслу, по теме.
Но есть \"слабое звено\" - 7-я и 8-я строки.
Предлагаю на выбор два варианта:
Тут надо не хилую хватку
И силу с лихвой про запас...
или Нужна тут не хилая хватка И сила с лихвой про запас...
Прошу прощения, что влезаю в творческий процесс.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
