Галя Костенко: Ваш вірш прекрасний, при читанні отримуєш не тільки задоволення, а ще й щирі почуття дитинства, щемні спогади… І, якщо дозволите, мій маленький скромний причеп
Хоча стежинка ця й травою й заросла,
Та серце її бачить, відчуває,
Там в лоні матінки душа мене знайшла,
Й щодня до істини Бог шлях нам простилає…
Галя Костенко:
…
Не курця і не п’яницю,
А господаря в сім’ю,
Щоб любив він молодицю
Дуже віддано свою
Неймовірно вдячна Вам за дотепний відгук, до якого придумалось продовження Трішки жартів та гумору не завадять Щастя Вам і добра у прийдешньому році і не тільки.
Галя Костенко: Щиро дякую, Катрусю, за підтримку і за відгук. Ніби свята, розслабились ледь, але нечистивці тільки набирають сил… Нам треба бути сильними також, сильнішими, ніж вони… Тут ніяк не обійтись без духовності і звернення до Божих сил. А тим паче, душа болить за малечу, як їх правильно виховати в таких гріховних джунглях… Обнімаю душею і вітаю з Новим роком. Нехай все буде добре