гостя: щиро дякую, насправді, вірш старий, як світ...десь там завалявся в моїх архівах невідомо з яких часів...то й подумала, нехай побачить світ, поки той світ ще існує
гостя: ахах...мабуть, я не настільки толерантна, як штучний інтелект, бо він мені іноді робить зауваження (якщо ви вживатимете образливі слова, то нам важко буде порозумітися і т.д...)) то я вже якось сама даю собі раду...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
дякую