Катерина Шульга: Іде чоловік, що колись був "охочий".
Тепер він чомусь вже "нічого не хоче"...
І тихо в душі заздрить жінці чужій,
Бо що не кажи, а ще "зможеться" їй!
А він... Хіба диво якесь допоможе...
Ну, звісно, що хоче! Але вже - чи зможе?..
СПОДІВАЮСЬ, ЦЕ ТЕЖ - "У РОЗВИТОК ТЕМИ"...
26.04.2013 - 22:22
Блискуче, пані Катерино!
В точку. Дійсно, теж у розвиток теми.
Щойно виставив вірш про чоловіка, який перекликається з Вашим експромтом.Таке от передбачення.
Катерина Шульга: Все - до пори, до часу... Приходить така мить, що терпець уривається, і байдуже, що там чекає завтра - аби подалі від ТУПОЇ НАГЛОСТІ та ІДІОТИЗМУ!!!
І все ж: кінець - це завжди початок. Тож будемо сподіватись - початок чогось достойного, приємного, плідного... Головне, щоб у серці палала ЛЮБОВ, і в душі було місце для МУЗИ!!!
Сергію - ти кращий!!! Ніколи про це не забувай.
Настрій твору співзвучний з нинішнім настроєм моєї душі - додаю в обране.
Катерина Шульга: Я тут, дякуючи Твоєму посиланню...
Але сама посилаюсь саме на ТУ СТОРІНКУ.
Там, на жаль, - ні гумору, ні скептицизму...
Просто - ДУМКИ В УНІСОН... ТВОЇЙ ПОЕЗІЇ.
17.04.2013 - 10:25
А я гадав, що Ви тут завдяки ліриці Кохання...
Бо лише вона - МОЯ ПОЕЗІЯ!
Все інше - так, думки в унісон...