ведмежатко: ...як це - кого я бачу? А я, як завше, - jestem tu!Просто своїх нових віршів не виставляю, а так - читаю, коментую, оцінюю. Тут - і на ПМ теж.
ведмежатко: нема, Володь! Нема нового - а все старе пішло на переплавку Правлю деякі речі так, що з первісного варіанта в остаточний переходять тільки деякі розділові знаки )))) Важко настільки, що скоро, бачу, в організмі станеться відторгнення головного мозку
17.07.2013 - 06:27
Синдром Гоголя? Ти це облиш! Прекрасні вірші! Не смій людей без них залишти!!!
ведмежатко: А я й не кажу, що поезію читають розумом, та й проти співтворчості з читачами нічого не маю. Я проти чогось такого химерного, чудернацького і суперпупербарвистого, що приховує від читача авторський задум. Шукай, Сашко! І багатозначність, і поєднуваність непоєднуваного в кінцевому результаті зводяться до того, хто тебе читатиме. Хай йому буде цікаво читати, а тобі - писати!
15.07.2013 - 21:44
ну трішки химерності і чудернацькості не завадить(має бути якась таємниця), але в основному поради цінні, тож щиро дякую!)чесно кажучи це набагато краще ніж марні вихваляннячка))видно що читаєш, а не просто оцінки ставиш))
ведмежатко: бачиш, Сашко, якщо у вірші присутня хоч найменша неоднозначність чи щось таке, що важко сприйняти без авторського пояснення, то він (вірш) від цього тільки програє. Поезія - самодостатня, не має бути так, що автор півгодини пояснює, де коли, за яких обставин він раптом щось відчув чи пережив таке, що надихнуло його на написання чотирьох рядочків. Ці чотири рядочки повинні сказати все самі за себе - оце поезія. ТАК писати дуже й дуже непросто. А правити те, що вже написано, аби позбутися зайвини і необов*язковості - ще важче. Сидиш над віршем і перебираєш кожне слово, щоб воно знайшло своє місце, щоб сказати САМЕ ТАК, І НІЯК ІНАКШЕ. От саме цим я зараз і займаюся. То реально - муки творчості. Тому, коли пишеш, уникай будь-яких недоречностей. У читача не повинно виникати питань до форми поезії, питання мають бути до суті, до змісту. Щоб прочитав - і щось у людині стрепенулось...ну, от якось так я собі все це уявляю
15.07.2013 - 21:09
не з усім погоджусь, бо люблю герметичну інтуїтивну поезію, де розумом важко пояснити, але серце таки стрепенеться (наприклад: росу// засудили на смерть// і в ранці// повісили на травах (Тарас Мельничук), але щодо моїх крил півнячо-пінгвінячих, то я таки подумаю і щось з тим зроблю) дякую за поради!) і до речі про неоднозначність: я дотримуюсь якраз принципу багатозначності, щоб було певне Основне значення, але й, щоб читачі могли трактувати також по своєму (стаючи співтворцями)... я в вічному пошуку і прагну поєднювати непоєднюване, але дуже ціню поради і прислухаюсь, та вірю, що істина посередині (тобто десь між твоєю і моєю думками)))
ведмежатко: Саш, сам задум - потрясний, образи теж...але, як на мене, щось є, а чогось нема - і крила пінгвінячі й півнячі точно зайві. Щиро -
15.07.2013 - 20:12
Дякую!) я подумаю, але я тут хотів сказати, що мені не потрібні просто крила, а крила які б літали (на відміну від півнячих, чи пінгвінячих), тут трагікомізм) що на це скажеш?)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
)))) Важко настільки, що скоро, бачу, в організмі станеться відторгнення головного мозку 
Впевнена, що в тебе вийде ще краще! 
