ведмежатко: Андрюш, слів нема.... Колись ти мене в гості запрошував - я знаю, що в такий час рідний дім не кидають, але мої двері відчинені навстіж. Україна єдина. Навіть якщо її рвуть на клапті
29.05.2014 - 07:57
Нагостимся ещё, Галинк. В лучшие времена. Вот переживём худшие - и нагостимся...
ведмежатко: Справді перший?????????? Дуже й дуже достойно. Підтримую ідею про власну сторінку. Дещо можна було б поправити - то вже сам підкажи, але загалом - !!!!!!
ведмежатко: ...а мені здається, Андрюш, що всі наші проблеми починаються з того, що українці дуже різні. Завжди знаходилися відчайдухи, готові будь-якої миті померти за ідею - і ті, хто тихо пересиджував до кращих часів. Так і тепер. Хтось ішов на Майдан, а хтось сидів за пляшкою і нив:"Та шо, куме, шо воно змінить?" Хтось вивозив мільярди за кордон, а хтось рився на смітнику, шукаючи їсти і продавався на виборах за гречку чи консерви. А потім чергових п'ять років кляв таким чином обрану владу....
Не моя і не твоя вина, брат, що сьогодні слово "бандерівець" для багатьох українців звучить як найгірша лайка. Мій дід, мамин тато, який народився 1913 року в Котовську, під час Першої світової з родиною виїхав на Рівненщину, пройшов Велику вітчизняну, і потім усе життя прожив тут, де зараз живу я - не міг мені розповісти ПРАВДУ про ОУН-УПА, бо не знав її. Не могли прості люди в той час розібратися в тому, що діялося навколо - хто друг, хто ворог, хто герой, а хто зрадник. Але найбільшим злом для України дід завжди вважав "совєтів". Бо це їхня система винна в тому, якими ми сьогодні є. Чому, замість того, щоб нарешті вивчити історію і зрозуміти, хто такий Бандера чи що таке УПА - ми човпемося лобами і ненавидимо один одного? І повір мені, Андрюш, западенці уміють працювати не гірше вас. Ти ж знаєш, я цього року випустила 11 клас - так от, у мене реально в класі були такі діти, з батьками яких я вперше зустрілася на випускному. Бо вони НАРЕШТІ приїхали з заробітків - з Італії, Польщі, Росії...
Я справді тільки зараз почала розуміти, наскільки сильно люблю Україну. Андрюш, це НАША земля. Ми маємо право жити тут так, як хочемо. Говорити тією мовою, яку вважаємо рідною. Не боятися вийти з дому у вишиванці чи взяти в руки синьо-жовтий прапор. Мені не треба, щоб мене прийшли визволяти путінські вояки. Я до них через кордон не лізу.
09.05.2014 - 15:57
Галин, историю, как известно, пишут те, кто стоит у власти. А потому это - одна из самых брехливых дисциплин. По крайней мере, у нас...
И пока кто-то ездит работать в загранку, донбасские мужики дохнут в шахтах. И ты им никогда не втолкуешь, что те, кто работает в Италии или Польше - пашет больше, чем они.
А про землю- всё да, всё верно. Вот только родной язык для моего региона - русский. И когда его пытаются вырвать, маємо, що маємо...
И, поверь мне, я тоже люблю СВОЮ землю. Но то, во что превратилась Украина после Майдана - не МОЯ земля. Я готов умереть за Донбасс. Но не за Киев. И таких здесь - большинство. И это не оболваненные кем-то дурики, и не сепаратисты. Это - нормальные люди. Которые считают, что именно к ним полезла "через кордон" американская иже с ней "коричневая чума". Если бы официальный Киев хотел мира, он бы делал шаги навстречу по велению души, а не после выстрелов. Он же делает их лишь под угрозой. И под прикрытием армии. После такой крови и таких "переговоров" вернуть Донбасс не то что сложно, а практически невозможно.
Хоть, как не раз доказывала жизнь, в мире нет ничего невозможного...
ведмежатко: Вірш потрясаючий. Бо дістало все - і всіх. Але є одне АЛЕ. Я АБСОЛЮТНО не ідеалізую нинішню правлячу верхівку України. Навіть навпаки. Але у мене одне-єдине питання. Невже попередніх чотири роки Донбас настільки добре чули, що всіх усе влаштовувало? То виходить, золоті батони - це дикість лише для нас, западенців? І до речі. Бандерівка для мене - це комплімент.
08.05.2014 - 15:51
Да нет здесь никаких "но", Галк. А Донбасс, поверь мне, очень терпелив. И он не особо умеет протестовать, что-то доказывать. Он умеет работать, как проклятый, - эт да. Но то, что творится в стране сейчас - согласись - куда страшнее того, что было раньше. И раз уж кто-то взялся управлять страной, должен не метаться, как говно в проруби, не пугать АТО, НАТО, инопланетянами, не решать судьбы всей Украины междусобойчиком, а спасать её. А нас развели по углам, раздраконили - и теперь сидят и ждут, когда мы друг друга перебьём... Для моего края "бандеровка" никогда не будет комплиментом. Равно как никогда слово "колорад" не будет использоваться в качестве синонима к людям, которые носят георгиевские ленточки. Но это не значит, что я начнут убивать тех, кто придерживается другого мнения. А нас сейчас, к сожалению, учат убивать. И свои, и чужие...
ведмежатко: а до речі. На сайті видавництва "Чорнильна Хвиля" Ваш вірш уже під Вашим іменем Тільки вони просять надати їм інформацію про дату написання і адресу автора
06.05.2014 - 00:08
Дякую! Вони на мене вже вийшли. Я дав згоду і уточнив для них інформацію.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Така злива за вікном, що не могла не надихнутися. 
ага
