Олена Бондар (Бондаренко): Дякую Вам, пане Олексо, за увагу до мене. І скажу Вам таке у відповідь: я вдома і хочу щоб українська жінка, прочитавши мого вірша, згадала, що вона жінка, що вміє пристрасно кохати і не соромиться цього божественного почуття. Тільки в любові наша краса. А краса, як відомо, колись таки та врятує світ ))))
Добра Вам і натхнення!!! Дякую!
Олена Бондар (Бондаренко): Дякую, Олексо, щиро! Ваші вірші просякнуті не пафосним, а справжнім патріотизмом
Тарас сьогодні живе і промовляє. І Вашими вустами в тому числі.
Олена Бондар (Бондаренко): (шутка - пошалим..?)
Вовсе я не тебя послала -
А сходила б туда сама...
В парке холодно нынче стало -
Подождем, пусть пройдет зима ))
Олена Бондар (Бондаренко): Привет! Та женщина с гитарой - я, только много лет назад. Но карие глаза еще хранят свой блеск. Спасибо за предложение - она сможет ))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
