Мирослав Вересюк: Болить нас, друже, одне і теж - доля України!І в мене є чимало критичних віршів, щодо діючого президента!Та останні події навели мене на деякі роздуми. Так в соцмережах якимось дивним чином зникло оте Вальцман.(Хоч і не знаю достеменно чи це факт). Одразу про це забули і не згадують. Нами маніпулюють і хочуть втюрити набагато страшніших Вальцманів чим діючий, тому вчепили інше - барига. Він не святий, але і не всесильний, це точно. І останні події за участю Національних дружин в Черкасах і Житомирі це показали. Якби він мав таку силу як ми собі думаємо, то цього ніхто би не допустив. А як Московія діє з ними в унісон! І ще багато подібниих, дрібних вроді би, моментів які наштовхують на певні висновки. Мені здається, що той кого ми своїми руками приведемо до влади буде набагато гірший. Вірніше приведуть нашими руками. Ми не хочемо думати, а ще більше щось робити. Бардак в кожному населеному пункті робить не президент, а ми. Та навіть приклад з отим смітям в лісополосах та лісах, їх вирубка... Ось такі невеселі думки. Все не напишеш. А патріота -українця цього разу не оберемо, це точно! Дай Боже, щоб обраний був хоча б патріотом!
Мирослав Вересюк: Чудовий експромт. Дякую, друже, за той щем, за ностальгію. Є виходить за чим! Та ми ще живемо мріями. А спомини, це як сторінки улюбленої книги. Інколи хочеться погортати....
Мирослав Вересюк: Мій тато, щоб побудувати хату завербувався в Вологодську область на лісозаготівлю, щоб заробити і привезти кругляк. Подивившись як живуть тамтешні люди він говорив: "То є дич"! Вбивча характеристика!
Трошки довга вийшла розповідь. Хотів показати всі сторони життя що збереглися в памяті.
Мирослав Вересюк: Так друже. У нас утворився якийсь телепатичний звязок. Ми бачимо світ однаково, нам болить однаково, ми переживаємо однаково і свої почуття викладаємо у віршах так, як це відчуваємо і дуже схоже. Здоровя Вам, пане Євгене, наснаги і многая літа. Я горджуся, що маю такого поетичного друга-однодумця!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
