Наталя Данилюк: \"До щастя - крок, космічна малість!\" - в передчутті бажаного, до якого рукою подати!.. Так гарно втілили почуття! Хоча інтрига: так і не зрозуміла, чи вдалося ліричному герою втілити свої бажання?
Наталя Данилюк: Мудрі і виважені настанови. Прикро, що в сучасному світі не перед тими цінностями люди готові бити поклони... Жадоба диктує своїх ідолів, з якими добру і гідності не по дорозі. Сильні поетичні рядки!
Наталя Данилюк: Продираюся знов до світла... - а інакше й бути не може, бо ти й сама світло! Потужно! Навіть після найчорнішої ночі настає світанок, завжди про це пам\'ятаймо. Обіймаю!