Алекс Юстасум: Отже, істинна суть раю не у відсутності праці. Вона – у єднанні з Богом і відсутності страждань. У Об\'явленні Івана Богослова сказано: \"І витре Бог всіляку сльозу\". І мої сльози – теж.
Щодо питання про молитви і прохання. Апостол Павло, даючи настанови молодому учневі Тимофію, говорив так: перш за все я прошу тебе звершувати молитви, прохання, моління і подяки за всіх людей. \"Всіх\" буквально означає… всіх. Я сприймаю це як настанову і для себе. Я часто молюся за свій народ. Я часто молюся за знедолених. Я часто молюся за всіх, кому боляче. І я намагаюся допомагати тим, кому важко. Не задля власного его. А тому, що шаную Господню заповідь любити ближнього, як самого себе.
Щодо інших богів. Єдиний істинний Бог дає об\'явлення про Себе всім людям. Якщо люди Його не приймають – не я їм суддя, а Він.
У мого батька десятеро дітей. Всі знають його під одним іменем. І він, говорячи з ними, не називає себе різними іменами. Точно так само і Бог. Він давно відкрився людям. Давно показав, що Він – єдиний істинний Бог. І Він давно чітко вказав шлях до Себе. Ісус Христос сказав: \"Я є дорога, правда і життя, і ніхто не приходить до Батька, як тільки через Мене\",
І це можна пережити експериментально. Я теж це пережив.
Але я не збираюся нікого нікуди заганяти. Ісус ніколи нікого не примушував іти за Ним. Він запрошував. Але і попереджав про наслідки неправильного вибору. Прийти до Нього чи не прийти – це вільне рішення людини. Але я скажу і більше: всі, хто \"насаджував Христа\" силою, не знали істинного Христа. І зараз ці люди, якщо вони не покаялися, точно так само знаходяться у пеклі, як і відверті безбожники. Бо Ісус сказав: не кожен, хто говорить мені \"Господи, Господи\", ввійде в Царство Небесне, а лише той, хто виконує волю Мого Небесного Батька.
Алекс Юстасум: Вітаю Вас, пане Георгію!
Щиро дякую за високу оцінку та відгук
Наскільки я зрозумів із Вашого коментаря, Вас цікавить моя точка зору стосовно декількох питань.
Ось перше: чому ми так прагнемо жити в раю?
Для мене ця відповідь дуже проста. Вона того ж порядку, що і відповідь на запитання, чому ми любимо.
Якщо я знаходжу у своїй душі бажання і потяг до чогось, пов\'язаного не з цим світом, я усвідомлюю, що в мене це заклала особистість, яка також пов\'язана не з ним. Правда, думки в людину може закладати і Бог, і диявол, і треба бути обережним із тим, щоби не повестись на вудочку диявола, сприймаючи її як думку від Бога.
Але про рай нам дав поняття Сам Бог. Відповідно, бажання жити у раю в нас існує тільки тому, що Він його заклав у наші душі.
Я хочу в рай не тому, що там буде неважко. Маленькі діти хочуть бути поряд із батьками не тому, що усвідомлюють, наскільки мало вони проживуть без старших. Вони про це ще не мають уявлення, і не можуть мати. Але вони відчувають дискомфорт, коли не мають спілкування з батьками. З людиною, яка знає Бога як свого особистого Батька, те ж саме. У першу чергу я радію тому, що проведу вічність в раю, з тієї причини, що я там матиму вічне спілкування із моїм Небесним Батьком, сповнене любові і взаємоповаги. І не лише з Ним, але і з усіма, хто Його любить.
Але коли я буду поряд із Ним там, мені дійсно буде неважко. Це не причина мого бажання бути в раю, але закономірний наслідок життя там.
Щодо праці в раю скажу так. У Божому задумі щодо цього світу і місця людини в ньому теж було місце праці. Коли Він створив Адама, Він не поклав його на подушки. Він дав йому завдання доглядати Едемський сад. Це була праця. Ми всі створені задля натхненної радісної праці. Правда, гріх, який ввійшов у серце людини, все це поламав.
Чим довше я живу, тим більше і більше усвідомлюю силу натхненної праці. І я хочу працювати так, щоби мій Господь на порозі раю сказав мені: \"Добре, мій вірний раб!\".
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 