stand by me: бідні - не ваша ніша.челядь не дуже то й спішить розвивати мозок за всіх віків.Це перше.
Друге ,щоб читали вибагливі до літератури гурмани- їм і страву треба подавати відпрвідну.
Третє, в країні, де основна маса бідахи, важко всім, окрім тих, хто треться біля верху, або тим, кому Божа ласка щедро вилилась і за таких обставин ( це про матеріальне)
stand by me: та ніхто за нас той спокій всередині і не поселить)
вибір за нами - чи їсти себе, вважаючи світ несправедливістю, а чи прийняти як те, що не нам міняти, ставитись до "хвороб" інших,як до невиліковних, пам'ятаючи ,що маєм і свої.
Спостерігав напевне кожен - боротися проти світу, проти обставин його - хворіти хворобами душі, а це завжди боляче і душі, і як наслідок - тілу. Благо, коли наступає той час,коли "біль" серця змушує реагувати з терпимістю до того зла, яке їмо щодня з рук інших, пам'ятаючи, що це на користь нашій душі, тобто з вдячністю те приймати.
Щоб не нищити душу і її спокій - єдиний вихід.
Нема інших шляхів, або вони, інші, примарні.
Добре,коли вдається не запускати самому собі в очі мило)
stand by me: присутність твоя сильно заважає,
не смикай нутрощі, шнурівки не в\'яжи,
пусти життя її, дай просто проживати
без хмизу тяжкості, без зайвих вантажів
stand by me: в шафу можна заглянути в пошуках скелетів, бо коли дверцята зачинені, кісточки невидимі, або банальний запис в не найкращу з небесних книг, згідно з записів яких щастя роздають згори, але як правило, все має свою причину, навіть оті записи не просто
stand by me: діткам, що лише народилися, та мусять відразу померти через хворобу, наприклад, не встигло набриднути життя, так само може і з дорослим буває, ще жити хочеться, а час згори ,що треба йти ((((