Freesia: І з яким настроєм дивились на місто?
Зрозуміло!
Та ще після зими не встигли повигрібати все двірники.То ж за всю зиму назбиралось.А по Європах, хіба сміття не видно на вулицях ! Зачекати, заквітчають ґаздині, буде лялька.
Freesia: Gravitoff, і таке не вперше, саме через сон моєї дитини, в цьому випадку він, як зв\'язковий!
І так,я знаю,що роблю не так! Коли в своєму житті робила в крупному все правильно, на мене сипались всі можливі блага, і це я не тільки про матеріальне! І хвороби відступали, і не тільки мої, а рідних. Робити, як належить і вірити, по вірі і отримуємо.
І ще сильна є молитва праведника. Добре,коли є щастя, коли за нас молиться така душа, але насамперед маєм самі \" не плошать\".
Freesia: Ем Скитаній, Вам .
Роздвоєність.., думаю.Не думаю!)))
Поясню може ,що вклала в слова,щоб вікрився мій погляд.
Чому \" поклади на землю\", бо все ж з ним вона літає, і у снах, і в житті реальному. Чому \" прагну переконатись,що вона не твердиня для мене все одно\" , бо і в реалі,вона біля нього, наче в казці.
Надійність і мужність його в тому, що він взяв на себе повну відповідальність за неї, за її душевний і фізичний стан!
Вона довірилась, бачите, вона ховає свої легкі почуття за його широкою спиною ( що як надійна правдива фортеця).Він маскує її почуття від сторонніх у квітах любові до неї, прикриває, ховає( навіщо чужі очі мозолити), одночасно розпещує її все більше проявами свого кохання ( волочить в хату завжди щось,щоб зробити їй приємність), от і вдмухує в неї все більше енергії любові своєї, і в ній цим роздмухує вогонь бажання любити і надалі цю людину їй Богом дану!
А про прив\'язати, так він не клітку створив золоту, простір вільний , вона може перетнути світи інших, що може бути небезпечним не так для неї, як для тих, чужих інших, що зачаруватись нею можуть нехотячи легко). Навіщо?!
Коли не зв\'язують руки,то не хочеться втекти!
Про відповідальність її, то ж від хорошого не тікають.
Дякую за цікавість до мого твору і за діалог
Freesia: Оооо.
Надивилася за останній рік,не приведи більше!
Хай собі йде те все на глухі болота, оте слово нещире пусте, топитися!
Заклики! Вигуки! Чується пустий дзвін!)
Та хай)
Freesia: Химери, сьогодні дитина серед ночі кличе мене : мамо, - даючи мені подушку свою, на, накрий мене від стріл.Я перепитала його, він те саме повторив.
Розумієте?! Я роблю щось не те для добра свого життя.Мені через дитину це говорять. Я почула з іншої кімнати крізь сон, хоча звук його голосу був тихим!
Часто діти страждають за нас, навіть не відаючи,що ми робимо.
Ці слова і до мого сьогоднішнього посту відносяться, і до ваших химер нічних, хоч вони у вас сьогодні і мирні!
Хай шастить ,і сміливості мати розум для справжнього, а не удаваного хвилинного задоволення ...!!
Сподобався твір
Freesia: Останній рядок - не розумію!?
Внизу можуть давитися!
Вгорі - НІКОЛИ!!!
То нічого, що всуваю) свою думку в обговорення чужого твору
Чудов і добротою рядки вгинаються від злості .На самого себе, Ваш літературний герою?!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Зачекати, заквітчають ґаздині, буде лялька.
чомусь баба згадалась снігова.
