Війна взяла нас у полон
І вже не відпуска,
Але мине, неначе сон,
Ця доленька гірка.
Її позбудемося ми
І будем жить в краю
Своїм щасливими людьми,
Неначе у раю.
Цього бажає кожен з нас,
На це лише чека
І певен в тім, що прийде час
Цей світлий, хай яка
Війна важка. Адже щосил
Ми боремося, щоб
Над нами мирним небосхил
Був завжди. Скільки спроб
Робили вороги, аби
Схопить собі наш край,
Та не цурались боротьби
Ми й клали всім їм край.
У цей раз теж покладемо
Край їм і цій війні.
Хай голову покладемо,
Але її страшні
Дні, ночі також пройдуть всі,
На порох і на пил
Зітруться. І у всій красі
Лиш мирний небосхил
Над нами буде цілий вік,
Усі віки, які
Минатимуть. Війни ж навік
Моменти преважкі
Минуть, мов їх і не було,
А буде гріти нас
Всіх сонця миру лиш тепло
Усюди й повсякчас.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
