|
Сонце радісно сіяє,
Промінцями обнімає.
Небо чисте, небо світле,
Будній день, теплом привітний.
Сонечко все вище в небі,
Розцвітають квіточки.
Зеленіють грядочки,
Посміхаються тобі.
Страстна п'ятниця.
Найскорботніший є день.
Не до пісень.
Час прозріння, віч-на-віч із Богом.
Час жалоби та скорботи,
Порожнеча, покаяння.
Самотність.
Ми іуди, зрадили Бога.
Стратили, розп'яли.
За власні гріхи покарали.
Творця, Отця.
Відреклись, відхрестились, склонились.
-Не покидай!
- Спаси!
- Надію у вірі здійсни.
- Захисти!
Блудні діти .
Гріховні сини.
Невдячні осли.
Слуги, раби.
Бог нас до себе в гості не жде,
Бог поряд з нами завжди іде.
Хай кожен хрест свій обере,
У вічність Бог нас поведе.
Надію дав, любов і світло.
Нам всім всміхається привітно.
Не стоне він, за нас страждає,
Любов дає, кров проливає.
У тілі бога Сонця світло.
Він серце кожного зігрів.
Він за собою нас повів.
В любові жити заповів.
Усіх людей Бог врятував,
Він людству вічність дарував.
Образи Бога. Іскри вогню.
Образ терновий, болі й жалю.
Розгляньмо моральне обличчя людини.
Тернові, кроваві, духовні стежини.
Свідоме гріхопадіння .
Злочин без кари, без покаяння.
( вірш незакінчений, ваші варіанти рядків приймаються,
його слід читати потім знизу вгору,за задумкою все в ньому
закінчується Великоднем;
чуттєва ідея - зверху вниз посилюється смуток,
знизу вгору наповнення світлом, коханням, вірою, зростанням духу,
а середина терниста - то підйом духовний, то новий гріх.)
Бирюза
Глаза в глаза,
Удар ножа.
Внутри гроза.
Прощай, печали госпожа.
Не долго песни
Звезды пели.
Не долго в небо
Мы летели.
Гроза.
Нам лучше больше не встречаться.
Слеза.
Пришла пора, увы, расстаться.
Глаза в глаза,
Удар ножа.
В последний раз мы посмотрели
И опустели карусели.
Река любви,
В потоке страсти
Мы упустили наше счастье.
Мы берега, бежит река.
Течет вода.
Лишь омывает берега.
Глаза в глаза,
А в той воде
Слеза, слеза....
И не пугает
И гроза,
Пройдет, пустынный берег зарастет.
Слепой все услышит,
Глухой все увидит.
Течет вода, бурлит река,
Разьединяет берега.
Птицы, прошу вас,
Пойте потише.
Люди в подвалах,
Люди под крышей.
Листва шелестит
Тише и тише.
На сердце замок,
Прячутся мыши.
Птицы, прошу вас,
Пойте потише.
Жалок щенок,
Писк его слышен.
Листва шелестит
Тише и тише.
Прячутся люди
У щелях, под крышей.
ID:
980182
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.04.2023 13:20:22
© дата внесення змiн: 14.04.2023 20:49:20
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
