Підступний ворог вдарив під ребро,
Єдиним рухом цілячи у серце,
І цівкою життя моє текло,
Коли на горло став ногою в берцях.
На шмаття рвав скажено із боків,
Зубами лязкав і гарчав щосили.
Понад усе хижацьки він хотів,
Щоб я від болю зовсім очманіла,
У відчаї рабою нареклась,
Від себе відрікаючись навічно,
Як це було уже в численний раз,
Попри моє минуле героїчне.
А глядачі обурено ревли,
Хто шеляг кинув, хто – слівце бадьоре,
Усі чекали в ступорі, коли
Із нас у герці хтось когось поборе.
Я опиралась із останніх сил,
На існування заявляла право,
Допоки світ урешті-решт прозрів,
Життям платила данину криваву.
Гарний вірш, Оксано. Так і є, ну, головне, що наша рідна країна не збирається коритися загарбникам ні за яких обставин. А на світ не варто особливо і оглядатися, як є - так і є, власні шкурні інтереси зазвичай там і переважають, а не солідарність там якась з важливих питань чи гуманізм.
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Одвічна проблема... Дякую, Дмитре, за візит і відгук!
А на назву вірша то, мабуть, вас один з творів Михайла Коцюбинського наштовхнув? А, ну, він же тривалий час якраз у вас там на Чернігівщині і жив, хоча родом був з Вінниці.
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вразив Ваш вірш, Оксаночко, до глибини душі. Сьогодні вже 4 місяці ворожої навали, і хто-зна, скільки ще жорстоких і трагічних днів попереду. Тримаймося!
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Який сильний вірш, Оксано...
Вдалі метафори, порівняння, але відкидаймо всю цю літературну єрєсь - головне: ідея й те, як Ви цю ідею донесли.
Хвилин 5 після прочитання обдумовував. Дійсно, світ "жує попкорн", допоки ми платиму данину, й не лише за себе - а й за них!
Браво! Я в захваті...
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00