ще довгий шлях попереду,
а вже надходить пора арктичних ночей.
якби я рухався трошки швидше, дитино!
знає лише господь, де вже я був би.
з тих перших туманних днів, коли зіп'явся на ноги,
я покладався на силу та вміння – я оминав дива.
та життя – парадокс, а моє життя – й поготів.
тепер ті дива мене переслідують,
аж наступають на п'яти.
сонечку, не тривожся. я нікуди не кваплюся.
поглянь, як гарно! ми тут самі, – розмовляємо
з усією мудрістю світу. світ усміхнувся веселкою.
колись я мріяв бути блискавичним капіталістом.
та, зрештою, швидкість не дуже мене приваблює.
ще я хотів би стати збирачем подарунків неба,
та то – завелика спокуса. можна впасти в корупцію.
я вирішив просто спостерігати світ та його події.
там тепер перегони століття! курява, рев та гуркіт!
я лежу тут в високій траві; мої ноги – за горизонтом.
мене ніхто ніколи не прив'язував; я й не хотів утекти.
не пробивали коліс, не підсипали отрути.
ніхто не натягував віжок, щоб трохи мене вгамувати,
ніхто ніколи не бачив, щоб я виривався вперед.
кажуть про мене: ходить повільно,
та не звертає зі шляху, й доходить, куди б не йшов.
коли надворі гарна погода, я сиджу й на неї милуюся.
ну, а коли погана, сиджу та чекаю на гарну
all the time in the world, deep purple
