Мій край одів хустину з квітів,
тепер він найчарівніший у світі.
Весінні квіти різних кольорів,
краси додали до Углянських берегів.
Повсюди первоцвіти і шафрани зацвіли,
вони перетворили край мій у царство красоти.
Як по хмарах іду я по землі-
земля неначе посміхаєтся у цій красі.
Ще вітерець вправно квітками так грає,
він їх у різні сторони квапливо нахиляє.
Ну а вони,вклоняючись легесенько йому,
говорять- подивись і ти на цю красу.
Це у Закрпатті так весна показує себе,
і будить від сплячки зимової усе живе.
І задивляючись на цю усю красу,
я Богу дякую,що я у ній живу.
У горах на вершинах ще сніги,
а тут в низу вже показ весневої краси.
Хоч очі,ще не звикли до ярких кольорів,
але усі вже тягнутся,подалі від снігів,
Така краса панує на моїй маленькій Батьківщині,
і ця краса є рідною,завжди дорослому й дитині.
Так,це Закарпаття-це моя рідна земля,
і десь в душі горжуся,що тут родився,я.
