Я стільки раз падав і піднімався,
я стільки раз виходив у перед і повертався.
І завжди говорив собі так я-
не винуватий,то таке життя.
В житті бувало по різному усе,
буває попераємось а потім як з неба упаде.
Ну ось таке моє життя було,є-навірно і буде,
бо все на це показує,усе до цього йде.
У всіх людей тепер таке життя вирує,
але не кожен замічає це- не кожен себе чує.
І тільки вглубившись у чуже життя,
тайком,про себе думаєш-а якже я?
Хтось хоче радості,хтось грошей в житті,
а хтось здоровя та сміху в хаті дітлашні.
Ціна і бачення життя у кожного своє,
але,що воно збудется-надія в кожному живе.
Тому і не розумію я інколи себе,
чого хочу,куди мене життя,таке ось приведе.
З страхом чекаю завтрашнього дня,
і вірю в добре та везіння -як мале дитя.
А інколи обдумавши своє- тільки своє життя,
я розумію,що все це мав або вже маю я.
Але ця жага чи жадність,що в середині панує,
характер а з ним і долі всіх людей формує.
