мудріша за білу ворону,
чистіша за праведний гріх_
тримаєш хитку оборону,
амури жадають зловтіх_
холодний, осяяний мармур,
природній, навіяний страх,
під черепом жар та литвари,
солона зола на вустах_
ікона в тремтячому світлі,
палаюча крига очей_
отруєне сміхом повітря,
розплавлені форми речей_
розправлені крила спокуси,
роззявлені пащі свічад_
насилу, як мінус до плюсу
погорда, позбута засад_
слюда золотава на вікнах
ховає негоди кіно_
до плоті торкулися ікла,
посипався ряд доміно_
триматися ролі запізно,
хапатися тіні – на сміх_
плоть ріжуть вериги залізні,
стихає відлуння зловтіх_