Ми наодинці в обіймах з тобою
Скажи, що кохаєш її, а зі мною –
Лиш те, що в минулому згоріло до тла
Пробач! Відпусти! Бо я вже не та!
На очі наводиш знов сльози мені.
Навіщо картаєш? Прошу відпусти!
Мені з тобою тяжко і я задихаюсь,
В обіймах твоїх я тепер замерзаю.
Волосся твоє таке, як тоді
А губи, як завжди – оманливі, злі.
Я вже не кохаю, напевне, це звичка,
Але у душі ще палає та свічка.
Пробач, що писала тобі ті листи
Вони так безглузді, спали їх спали!
Забудь ти мій почерк і голос забудь,
Прошу тебе, більше у сни не приходь.
Залиш на прощання один поцілунок,
І дотик руки, що мені так потрібен.
Залиш на мені краплю горя й розбрату,
А потім піди…я почну все спочатку.
На тінь упаде сонна ніч аж до ранку,
Ти будеш кохати, але я все спочатку…
Почну все з нуля, забуду твій дотик,
Хоч в серці живе та любов і та осінь.
І знов промовчу, не скажу ані слова,
І вранці підеш залишивши свій погляд.
На тілі твій слід, а в очах обіцяння,
Пробач…Та я вже не та, і помру від кохання.
Ти будеш мовчати, дивитись на мене
Хотітимеш бути для мене єдиним.
Але я не вірю в слова твої «вірні»,
Мені ти байдужий, а серцю так рідний.
По тілу гарячим, як струм пробіжить,
Я буду сміятись крізь сльози, а тінь…
За мене все скаже, і ти поцілуєш,
Та знов відштовхну, хоч душа в муках любить.
В печалі кричатимеш, а потім затихнеш
Я плачу, та знай ти для мене далекий.
Далеко від тебе живу я в думках,
Та серце забути не може ніяк.
Навіщо пішов у ту ніч знов до неї?
Ти ж клявся для тебе я сонце і небо.
Годинник проб'є і ранок застигне.
Іди вже, іди! Ти й так моє лихо.
Я плакати буду ще довго й безтямно,
У пам'яті знов, як кіно вся ця драма.
Твій погляд в очах, а дотик на тілі
Пробачити хочу, але вже не в силі.
Неоднозначні емоції залишив Ваш вірш: з одного боку хочеться співчувати Вашій ЛГ, а з іншого - зрозуміти Не зрозуміло, чого хоче сама ЛГ:
Забудь ти мій почерк і голос забудь,
Прошу тебе, більше у сни не приходь.
Залиш на прощання один поцілунок,
І дотик руки, що мені так потрібен.
- як це зрозуміти?
Та знов відштовхну, хоч душа в муках любить
- і ось це не розумію
Я розумію, що вірш про щирі душевні страждання, але через ці протиріччя у думках ЛГ складається враження, що вона сама і є джерелом тих страждань
Romashe4ka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так складається в житті, що ми не зовсім розуміємо інших, а частіше не можемо зрозуміти самі себе свої думки...почуття...Але найголовніше те, що ми не вміємо пробачати,навіть тоді, коли душа розривається на часточки і жадає пробачити Не можемо переступити через гордість.Звідси і розпач, біль, розчарування та страждання. Саме такою є моя ЛГ:розчарованою,загубленою у світі страждань та заплутаною у собі Дякую, що читаєте і коментуєте!
Не зрозуміло, чого хоче сама ЛГ:
свої думки...почуття...Але найголовніше те, що ми не вміємо пробачати,навіть тоді, коли душа розривається на часточки і жадає пробачити
