***цікава структура. незвичайна сюжетність. літературне*** Не барися у постілі. Змовкли птахи, бо зима, Та машинопотоки розбудять світанком. Розпиши-но з апостилем (що це- ти знаєш сама) Вірш судомний, мов джига піратського танку. Вийди кручами до славнозвісних могил, Де Аскольда і Діра прадавніми зайдами вбито, Де навала скосила колись до ноги Нас минулих для того, аби нам майбутнім служити, Не залякана протягом Сірих зимових вітрів - Я увечері всю на собі відігрію - Ти писатимеш протягом Часу про протягу спів, І твій вірш я почути у постілі мрію. Ти є темряви хтивозірковий політ, У коханні і творчості неперевершено щира, Ми творіннями нашими змінимо світ, І зневірену хибу повернемо в істину Віри, І своїм я ото стилем Відповідь-вірш напишу Про кохання двуєдності тіла і духу, Вірним ставши апостолом Грішної тебе, скажу Як бажаю тебе відчувати і слухать. Підкорися безсонню. З одвічних часів Нам натхненно жадання у творчості множить і множить. Не барися! Хоч соні поети усі, Та поезії спати без нас усю зиму не можуть. © Copyright: Серго Сокольник, 2018 Свидетельство о публикации №118120309579
ID: 816193 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 03.12.2018 21:51:07 © дата внесення змiн: 03.12.2018 21:51:07 автор: Серго Сокольник
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie