Холодним подихом вже осінь зустрічає
У вирій незабаром полетять птахи
Блакитне небо вкотре нагадає
Про тво́ї очі, незбагненно—неземні
Але, хоч проминуло тепле літо
Попереду небачені ще будуть кольори́
Й ти квітнеш — найвеличним квітом
Та дивовижне світло — у тобі
О мила, казка про кохання ще триває
Й хтозна написано ще буде скільки сторінок
Осінній вітер ніжно обіймає
Ти королева всіх його думок!