НЕ ЗНАЮ ДЕ ПОМРУ
Не знаю де помру, у якому краю?...
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле ,душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги-
росою оживу ,цвіт калини на вітті
зашумить ,кущ рясно край дороги.
Пробач ,що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо,
прошу, у Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлинна пісня печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова галузка вербова,
крапля водиці водограю Дністра,
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час ,на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю за тебе страждаю,
щоб грудка землі,моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона
калина...
Востанє ,соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі ,зацвіли білі айстри навесні.
МЧайківчанка.
І любов , і біль. 
Оцінка 5/ 5 
