Душа моя радіє й водночас сумує
Моя любов зустрітись хоче із твоєю віч на віч
Немов без сонця у похмурий день — тебе́ бракує
Здається у безмежність розтягнувся день чекання й ніч
Але з'явилась ти, ковток щоб щастя дарувати
В твоїх очах весна, любов та неосяжна глибина
Ти підеш, а я буду довго, довго відчувати
Яка солодка і яка пекуча є любов твоя
О сонце! О незбагненна ти перлина
Чим зможу я віддячити, які слова подяки віднайти
Весь час сама до тебе йде моя стежина
Й в мені щось назавжди́ буде належати тобі
Колись не стримаюсь, та руки тво́ї розцілую
Колись не зможу ні на крок від те́бе відійти
А покищо —палкі вірші кохання подарую
Найдивовижнішій перлині на землі!