Хоч кукіль та волошки я буду родити —
все ж плугатарю є щось із поля
П.Тичина
Праворуч-ліворуч — ниви і ниви
Лежать вздовж доріг горілиць на землі.
Не зігнути зливам зеленогривих:
В них накачані м’язи — ой немалі.
Лиш темним смарагдом тішаться очі,
Бо ж небо в полі не розбризкує синь,
Вроду свою вже не трусять волошки,
Зі страху повіявся в безвість полин,
Не цілує сонце куколю губи,
Крила вітрів не рожевіють від барв…
Мабуть, Тичина наврочив їм згубу —
Від квітів строкатих хтось ниви поправ.
Ласують літом і жито, й пшениця.
Барва фальшива заморожує зір.
Власнику поля немає різниці--
Й сипле отруту на поля через мір.
Аж захотілося літа...Справді,беруть від землі усе,що можуть.Тільки сільська людина може усвідомити драматизм,що принесли нові часи в поля,сади,на землю.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
