Хоч кукіль та волошки я буду родити —
все ж плугатарю є щось із поля
П.Тичина
Праворуч-ліворуч — ниви і ниви
Лежать вздовж доріг горілиць на землі.
Не зігнути зливам зеленогривих:
В них накачані м’язи — ой немалі.
Лиш темним смарагдом тішаться очі,
Бо ж небо в полі не розбризкує синь,
Вроду свою вже не трусять волошки,
Зі страху повіявся в безвість полин,
Не цілує сонце куколю губи,
Крила вітрів не рожевіють від барв…
Мабуть, Тичина наврочив їм згубу —
Від квітів строкатих хтось ниви поправ.
Ласують літом і жито, й пшениця.
Барва фальшива заморожує зір.
Власнику поля немає різниці--
Й сипле отруту на поля через мір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785152
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.03.2018
автор: Valentyna_S