Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ГАРНО НАМ УДВОХ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар Ніна-Марія, 17.11.2017 - 15:48
Дякую,Ніно! Побажання приймаю і вам всього найкращого бажаю.
Н-А-Д-І-Я, 16.11.2017 - 11:03
Гарне у вас життя, Валю.. Ви не самотня.. Є діти, внуки.. Хай вам щастить!
Дякую,Надійко! Коли загинув мій синок,мене навіть стіни давили і гнітили,я ніяк не могла виборсатись з тієї тісноти,яку відчувала...І якби не школа,друзі,діти,онуки, я б не витримала... Та час, хоч і не лікує, та вчить із болем жить,отож і живу, та й поезія допомагає,хоча біль втрати не стихає...
геометрія відповів на коментар Георгій Федорович, 16.11.2017 - 10:32
Дякую,Георгію! Стає в житті все менш хорошого, то хоч у віршах живемо з подивом...
геометрія відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 15.11.2017 - 18:52
Дякую,Світлано! Все у спогадах оживає, та й жити допомагає...
геометрія відповів на коментар Валентина Мала, 15.11.2017 - 17:10
Дякую,Валю! Таким і був задум, ви точно вгадали, я коли писала, то й наспівувала...
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 15.11.2017 - 16:56
Дякую,Ніло і Олеже! Слава Богу я оптиміст, а то не знаю що я й робила б.Та ще й діти,і онуки у мене уважні, приїжджають то не часто, а дзвонять майже щодня...Отак і тримаюся на цім білім світі...
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 15.11.2017 - 15:32
Дякую,Ніночко! Та на жаль це все вже в минулому. Я давно вже одна і сумую бува, та у згадках усе ожива-ожива...
Ніна Незламна відповів на коментар геометрія, 15.11.2017 - 16:15
Валю! Я знаю,що Вы з онучкою живите,писали ж.З ними теж гадаю живеться веселіше,хоч і проблем більше буває.Всього найкращого!!!
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 15.11.2017 - 16:52
На жаль,Ніночко,ні, внучка живе у Кривому Розі, там же живуть і мої діти: і син, і донька. Тепер внучка вже доросла,їй ось недавно виповнилося 23. Навчається на 5-ому курсі університету. Коли не стало невістки їй було 12 років, і я хотіла оформити опікунство, але вона поставила вимогу, щоб я переїхала у Кривий Ріг, а я цього зробити не могла, бо ж він забрав у мене синочка, але я ще тоді була не стара, тож усі вихідні я була там у доньки, і забирала внучку до доньки, та там з ними і проводила все: і уроки учили,і їсти готувала, і виховувала...І тепер ми спілкуємося,переважно телефонами, а іноді вона приїжджає, а я рідше, бо вже ноги відмовляють, та все ж намагаюся хоч трохи їй допомогти.
|
|
|