Усміхалась вулиця у селі: Все було чудово, все своє,-
і тобі, і мені. і твоє, і моє.
Мені знов вчувається з висоти: Нам жилося радісно у селі:
я і ти, я і ти... і тобі, і мені...
Ми там народили діточок:
і синів, і дочок.
Я там відчувала знов і знов,-
і повагу, й любов.
Дружно жили люди у селі,- Все робить уміли ти і я,
і знайомі, і ні... гарна наша сім"я.
Щиро спілкувалися день при дні,- Усміхались діточки ще малі,-
і з людьми, і в сім"ї. і тобі, і мені...
Виростали діточки у селі,-
у добрі і в теплі.
Та як тільки виросли відійшли,-
хто туди,хто куди...
А ми залишилися знов удвох,- Живемо працюємо для людей,
видох - вдох, видох - вдох... для онуків, дітей...
Ми їх дуже любимо і ждемо, Хоч ми й постаріли вже давно,-
так і є,як було... живемо,любимо...
Висіваю квіти я щовесни,
щоб росли і цвіли.
А ти доглядаєш наш садок,-
для онуків, діток...
І хоч в нашім домі вже зима,- За зимою прийде знов весна,-
і холодна, й німа. і весела, й красна.
Нарікань на неї в нас нема,- А якби закінчилась ще й війна,-
не було і нема... то й зима не страшна...
Все нам посміхається у селі,-
і тобі, і мені.
Дуже гарно жити нам удвох,
нам удвох - охохох...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2017
автор: геометрія