думкам не потрібно злості,
словам не потрібен слухач.
приходиш до мене в гості –
не матюкайся й не плач.
втім, слухачі потрібні.
на коні я, чи на слоні,
приходьте, чемні та здібні,
розумні, веселі й смішні.
от коби ще й поодинці!
що значить ваше "цвірінь-цвірінь"?
послухаю – бачу: якісь піхотинці
у дворі марширують з підскоками.
скажіть мені, що за хрінь?
о, то мої чорногузі бузьки,
а то он – надвірні та вірні
друзі мої горобці:
ґречні, охайні, вбрані у все французьке,
а дивляться на мене, як вперті покупці.
любі мої, чого вам треба?
в кожного руки та ноги, тулуб, та ще й голова.
чого вам ще треба, крім сонця та неба,
й української мови, що здорова й жива?
кажуть: у тебе там завелося
ворогів, шкідників незліченно. нащо тобі? продай.
нам треба таких, що римують "колосся-волосся",
"роси-покоси", й "перепродай-продай".
а сміюськи не хочете? ви, чорногузьки,
мало тямите в тому, що таке шкідники.
почитайте граматику, на добраніч і дзюськи;
ну, а ви, горобці, постривайте, гуляйте.
скільки маю зубів? не бачите? знайте:
32 – а в цій пісні теж 32 рядки
