Дівчина – Україна в лісочку блукала.
Дівчина – Україна долі шукала!
Шукає – шукає, а долі нема.
Блукає – блукає в лісочку сама.
На землі твоїй, Вкраїно,
кров вороги полишили -
Замучили тобі душу –
і я страждати мушу
за тебе, за Україну,
за Батьківщину єдину!
Ти – моя єдина,
Кохана Україно!
Твої землі захищають
Твої сини – воїни, сини добра!
І тебе вони вітають!
Тебе, Батьківщино моя!
З незалежністю та з волею
і хоч з якою долею.
Рости, мила! Розвивайся!
Рости, рости! Мужайся!
Бо за волю боротися ще не раз прийдеться!
Але доля тобі неодмінно всміхнеться!
І ти будь готова
до нових пригод!
Ми цінуємо слово!
Ми – український народ!
Будемо тобі завжди допомагати!
У тяжку хвилину від горя спасати!
Та от настане мить…
Війна закінчиться. І ти, Україно,
Виростеш кожну маленьку дитину!
Вселиш в їх душі спокій та щастя,
Усіх нас, усіх, обійдуть нещастя!
Вселиш в їх душі радість й любов!
Не проллється більш на цій землі кров!
А сусіди наші, росіяни,
Розберемось особисто з вами:
- Нащо ж вам війна?
Вона ж дуже лиха!
Вона приносить багато горя!
Плаче Україна на березі моря!
26 років ми вільні:
З вами, росіяни, маємо коріння спільне.
Ми усі слов’яни!
Усі! Від Ані до Яни!
Давайте жити у мирі і злагоді!
Усім – усім нам до радості!
Хлібом – сіллю зустрічати
Й ніколи не забувати.
Цей вірш для тебе, Україно!
Ти – моя Батьківщина!
Ти – гарна, квітуча,
прекрасна, везуча,
сильна й єдина –
моя Україна!
Другу і третю частину вірша я б рекомендував видалити, бо ми з московитами не маємо спільного ніякого коріння. Перша частина отака:
13_yasya_13 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не можу з Вами погодитися, але сперечатися не буду. У кожного з нас власна думка щодо росіян і наших з ними взаємовідносин. Я написала свою думку, свій погляд на ситуацію. Ви, звісно, можете зі мною не погоджуватися, але у мене така думка і інакшої не буде.