Із ранку теплі промінці принесло сонце на долоні,
Букет фіалок на столі збудив любов у ніжнім лоні.
І запах прянощів п'янких леліяв свій димок від кави,
Життя вдихало новий день, що вимальвував заграви.
Знов тіло пахло від дощів, сповите світлим оксамитом,
Ще не торкнЕне до вітрів, вдягнЕне у блаженне мито,
В сувої дня твоїх обійм, у пелини твоїх цілунків,
Любов й кохання водночас щось шепотіли у стосунках.
Я пила каву залюбки, де ти збирав букет фіалок,
У верболозах спів, птахи і вигаданий образ мавок,
Де розмовляли тіні снів, заворожЕні у тумані,
Злились думки, як ти хотів, у тиху гавань океанів.
І запах прянощів п'янких леліяв свій димок від кави,
Життя вдихало новий день, що вимальвував заграви:
Вдихну відлигу, тихий сміх, нап'юся вірності з тобою,
В фіалках, що мені зберіг- любов, заквітчана весною.
