Душа перетворилась в чорний попіл у пошуках свого земного щастя… Стискає серце біль, як здобич сокіл, мов зорі гаснуть дні сумні в напасті. Із неба тихо сипле білий сніг, зима скувала льодом струни серця. Колись же пахнув й падав цвіт до ніг і щастя пили з нашого джерельця. Лебідкою приходиш в мої сни, а ранком відпливаєш в синє море. Між зорями у казку два човни пливуть, та наяву – лиш туга з болем. Між нами чвари, прірва і туман, а час летить, життя рікою плине. Дощить ніч темна, серце повне ран і край дороги похилилася калина… 07.08.2016 © Copyright: Александр Мачула, 2016 Свидетельство о публикации №116080703641
ID: 697710 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 31.10.2016 07:27:35 © дата внесення змiн: 31.10.2016 07:27:35 автор: Олександр Мачула
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie